Radaonline.news

Позначка: російська економіка

  • Українські дрони дотиснули: РФ вперше за довгий час імпортує бензин

    Українські дрони дотиснули: РФ вперше за довгий час імпортує бензин

    Росія вперше за тривалий час змушена вдатися до імпорту бензину морем, щоб покрити дефіцит пального на внутрішньому ринку. Причиною стали масштабні удари українських безпілотників по нафтопереробній інфраструктурі РФ, які суттєво скоротили можливості країни з виробництва бензину та дизельного пального. Про це повідомляє Reuters із посиланням на джерела в енергетичному секторі та учасників ринку.

    За даними співрозмовників агентства, найближчим часом партія бензину має прибути морським шляхом до одного із західних портів Росії з азійського регіону. Джерела не уточнюють країну-відправника, однак зазначають, що ще торік російська влада розглядала можливість закупівель бензину в Китаї, Сінгапурі та Південній Кореї після серії атак на нафтопереробні заводи.

    Сам факт повернення до імпорту бензину став показовим сигналом для російської економіки. Росія традиційно входить до числа найбільших світових виробників нафти та нафтопродуктів, а тому закупівля бензину за кордоном свідчить про серйозні проблеми у роботі власної нафтопереробної галузі. Ще кілька років тому подібний сценарій здавався малоймовірним для держави, яка стабільно експортувала великі обсяги пального на міжнародні ринки.

    Починаючи з 2024 року українські безпілотники системно атакують російські нафтопереробні заводи, нафтобази та інші об’єкти паливно-енергетичного комплексу. Лише протягом останніх місяців під ударами опинилися підприємства в Татарстані, Краснодарському краї, Самарській області, Рязані, Нижньому Новгороді та інших регіонах. Українська стратегія спрямована на послаблення російського військово-промислового потенціалу шляхом ударів по критичній інфраструктурі, яка забезпечує паливом армію та економіку країни-агресора.

    Одним із найрезонансніших ударів стала атака на об’єкти в Татарстані. Після чергового нальоту українських дронів 12 червня одна з найбільших російських нафтових компаній «Татнефть» була змушена запровадити обмеження на відпуск пального на своїх автозаправних станціях. Це стало безпрецедентним кроком для російського ринку та викликало хвилю занепокоєння серед споживачів і представників бізнесу.

    Паралельно Москва різко збільшила закупівлі бензину у Білорусі. Крім того, російська сторона зверталася до Казахстану з проханням розширити постачання пального. Проте навіть найближчі союзники Кремля не здатні повністю компенсувати втрати російської нафтопереробки. За інформацією Reuters, ні Білорусь, ні Казахстан не мають достатніх надлишкових виробничих потужностей для суттєвої підтримки російського ринку, що змушує Москву шукати постачальників в Азії.

    Проблеми галузі підтверджують і профільні аналітики. За оцінкою Energy Intelligence, на початку червня 2026 року обсяги переробки нафти в Росії впали до найнижчого рівня за останні 21 рік. Добова переробка опустилася нижче позначки у чотири мільйони барелів на добу. Це один із найгірших показників для російської нафтової галузі за останні десятиліття.

    Експерти зазначають, що після атак українських безпілотників простоювали близько 30% усіх потужностей російських НПЗ. У цифрах це становить приблизно 2,1 мільйона барелів на добу. Такі втрати вже почали впливати на внутрішній ринок пального, створюючи ризики дефіциту та зростання цін.

    Щоб уникнути серйозної паливної кризи, російська влада була змушена вдатися до ще одного кроку. На тлі перебоїв із виробництвом уряд дозволив окремим нафтопереробним заводам випускати бензин і дизельне пальне під маркуванням «Євро-5», хоча його фактичні характеристики відповідають значно нижчому стандарту «Євро-3». Таким чином Кремль фактично пішов на погіршення екологічних і технічних показників пального заради підтримки стабільності внутрішнього ринку.

    Експерти попереджають, що використання такого пального може негативно впливати на технічний стан автомобілів та екологічну ситуацію. Однак для російської влади сьогодні головним завданням залишається забезпечення населення та економіки достатніми обсягами бензину і дизеля.

    Українська кампанія проти російської нафтової інфраструктури дедалі більше перетворюється на одну з найболючіших проблем для Кремля. Нафтогазовий сектор залишається основним джерелом валютних надходжень і наповнення федерального бюджету РФ. Будь-які перебої у роботі НПЗ не лише створюють дефіцит на внутрішньому ринку, а й скорочують можливості Росії експортувати нафтопродукти та отримувати додаткові прибутки для фінансування війни.

    Саме тому російська влада останніми місяцями посилює захист енергетичних об’єктів засобами протиповітряної оборони. Втім, попри додаткові заходи безпеки, українські дрони продовжують досягати своїх цілей за сотні й навіть тисячі кілометрів від кордону.

    Поява імпортного бензину на російському ринку стала черговим свідченням того, що удари по нафтопереробній інфраструктурі вже мають системний ефект. Якщо нинішня тенденція збережеться, Росія може зіткнутися з подальшим скороченням виробництва пального, зростанням залежності від зовнішніх постачальників та новими викликами для своєї економіки. Для країни, яка десятиліттями позиціонувала себе як енергетична наддержава, необхідність імпортувати бензин виглядає особливо символічно і демонструє масштаб проблем, з якими сьогодні стикається російська паливна галузь.

  • «Гроші йдуть на яхти та палаци»: депутат Держдуми влаштував рознос російській еліті

    «Гроші йдуть на яхти та палаци»: депутат Держдуми влаштував рознос російській еліті

    У Росії дедалі частіше лунають публічні сигнали невдоволення наслідками війни проти України. Цього разу резонанс викликала заява депутата Державної думи РФ від Комуністичної партії В’ячеслава Мархаєва, який несподівано виступив із різкою критикою російської влади, економічної політики Кремля та підходів до ведення війни.

    Заява російського парламентаря привернула увагу не лише російських незалежних медіа, а й міжнародних аналітиків. На неї окремо звернули увагу експерти американського Інституту вивчення війни (ISW), які зазначили, що подібні висловлювання з боку чинного депутата Держдуми залишаються рідкісним явищем у нинішній російській політичній системі.

    У своєму зверненні Мархаєв фактично поставив під сумнів офіційну картину стабільності та процвітання, яку намагається демонструвати російська влада. Він заявив, що масштабні державні заходи, зокрема святкування Дня перемоги та Петербурзький міжнародний економічний форум, використовуються Кремлем для створення ілюзії благополуччя, тоді як реальна ситуація в країні залишається складною.

    Особливо різкими стали слова депутата щодо російської еліти. За його оцінкою, за показовими форумами та урочистими подіями приховується не розвиток держави, а особисте збагачення наближених до влади груп. Мархаєв заявив, що значна частина ресурсів використовується не для модернізації інфраструктури чи покращення життя населення, а для накопичення багатств представниками владних кіл.

    Депутат також навів приклади соціально-економічних проблем. За його словами, за останні десятиліття тарифи на житлово-комунальні послуги в Росії зросли більш ніж утричі, тоді як інфраструктура продовжує деградувати. Він звинуватив чиновників у бездіяльності та заявив, що росіяни дедалі більше відчувають фінансовий тиск на тлі економічних труднощів.

    Окремий блок критики стосувався війни проти України. Мархаєв визнав, що російська армія стикається з серйозними викликами, а удари українських безпілотників та далекобійних засобів ураження продовжують розширювати географію. Він прямо зазначив, що атаки на російські регіони не припиняються, а їхній масштаб збільшується. Такі оцінки помітно контрастують із традиційною риторикою російської пропаганди, яка зазвичай применшує наслідки українських ударів.

    Ще однією резонансною тезою стала вимога представити громадянам чіткий і зрозумілий план завершення війни. На думку депутата, влада повинна пояснити росіянам, яким бачить завершення так званої «спеціальної військової операції» та які конкретні цілі переслідує. Мархаєв заявив, що відсутність такого плану створює небезпечну невизначеність для суспільства.

    Найгучнішою частиною звернення стало попередження про можливий «соціальний вибух». Російський парламентарій заявив, що якщо нинішні тенденції збережуться, країна може зіткнутися з масштабною суспільною кризою. Відповідальність за таку ситуацію він поклав на незмінну владу та її політику.

    Аналітики звертають увагу, що Мархаєв не є типовим представником російської політичної системи. Раніше він уже демонстрував окремі критичні позиції щодо рішень Кремля. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році депутат заявляв, що російське керівництво не повідомило парламентарям про плани широкомасштабної війни, а також критикував окремі рішення влади щодо України.

    Водночас експерти наголошують, що наразі не йдеться про формування організованої опозиції всередині російської влади. У Кремлі зберігається жорсткий контроль над політичним полем, а поодинокі критичні заяви рідко переростають у системні зміни. Проте сама поява подібних висловлювань свідчить про зростання дискусій навіть серед представників офіційних структур.

    На цьому тлі західні аналітичні центри дедалі частіше звертають увагу на внутрішні проблеми Росії. Війна, санкції, зростання витрат на оборону та кадрові втрати створюють додатковий тиск на економіку країни. Водночас російська влада продовжує демонструвати впевненість у здатності вести війну стільки, скільки буде потрібно.

    Заява Мархаєва стала однією з найрезонансніших внутрішніх критик Кремля за останній час. Вона привернула увагу як російських, так і міжнародних спостерігачів через поєднання критики економічної ситуації, згадки про особисте збагачення еліт, визнання ефективності українських ударів та вимоги представити план завершення війни. Чи стане це початком ширшої дискусії всередині російського політичного класу, наразі залишається відкритим питанням.

  • Удар по паливному серцю РФ: великий завод “Роснефти” припинив роботу

    Удар по паливному серцю РФ: великий завод “Роснефти” припинив роботу

    Куйбишевський нафтопереробний завод російської нафтової компанії “Роснефть” у Самарі повністю припинив переробку нафти після атаки безпілотників, яка сталася в ніч проти 10 червня. Про це повідомило агентство Reuters із посиланням на два джерела в нафтогазовій галузі Росії.

    За словами співрозмовників агентства, внаслідок удару були виведені з ладу обидві установки первинної перегонки нафти – CDU-4 та CDU-5. Саме вони є ключовими елементами виробничого процесу на підприємстві. Кожна установка здатна переробляти близько 10 тисяч метричних тонн нафти на добу, що еквівалентно приблизно 73 тисячам барелів. Пошкодження цих об’єктів фактично зробило неможливим продовження роботи заводу.

    Джерела Reuters стверджують, що після удару на території підприємства виникли пожежі, які завдали серйозної шкоди технологічному обладнанню. Масштаб руйнувань виявився настільки значним, що керівництво підприємства було змушене повністю зупинити виробничий цикл. Наразі невідомо, скільки часу знадобиться для ліквідації наслідків атаки та відновлення роботи заводу.

    Куйбишевський НПЗ вважається одним із важливих підприємств російської нафтопереробної галузі. Він входить до складу Самарського нафтопереробного вузла компанії “Роснефть” і забезпечує виробництво значних обсягів пального для внутрішнього ринку Росії. Крім того, продукція підприємства використовується для забезпечення потреб промисловості, транспортної галузі та військової логістики.

    Згідно з даними галузевих джерел, у 2024 році Куйбишевський НПЗ переробив близько 4,7 мільйона тонн нафти. У середньому це становило приблизно 94,4 тисячі барелів на добу. За результатами року підприємство виробило близько 800 тисяч тонн автомобільного бензину, 1,4 мільйона тонн дизельного пального та понад 1,3 мільйона тонн мазуту. Такі показники роблять завод одним із помітних елементів паливної інфраструктури Російської Федерації.

    Особливу увагу аналітики звертають на обсяги виробництва дизельного пального. Саме дизель є основним видом палива для значної частини військової техніки та транспортних засобів, які використовуються російською армією. Тому будь-які перебої у роботі великих нафтопереробних підприємств потенційно можуть впливати не лише на цивільний ринок, а й на можливості забезпечення військових підрозділів паливом.

    Атака на Куйбишевський НПЗ стала черговим ударом по російській нафтопереробній інфраструктурі. Останніми місяцями підприємства паливно-енергетичного комплексу РФ регулярно стають цілями атак безпілотників. Україна неодноразово заявляла, що такі об’єкти є законними військовими цілями, оскільки забезпечують функціонування економіки держави-агресора та підтримують її військовий потенціал.

    У ніч проти 10 червня Самарська область зазнала масштабної атаки безпілотників. Російська влада повідомляла про роботу систем протиповітряної оборони та фіксувала спроби ураження низки об’єктів у регіоні. Водночас пізніше президент України Володимир Зеленський підтвердив успішне ураження Куйбишевського нафтопереробного заводу українськими далекобійними дронами.

    Самарський нафтопереробний вузол є одним із найбільших центрів переробки нафти на території Росії. До нього входять одразу три великі підприємства: Куйбишевський, Новокуйбишевський та Сизранський НПЗ. Усі вони належать компанії “Роснефть” і мають важливе значення для виробництва моторного пального, дизеля та інших нафтопродуктів.

    Примітно, що протягом останніх місяців усі три заводи цього кластера вже зазнавали атак безпілотників. Так, Сизранський НПЗ фактично припинив переробку нафти ще 21 травня після того, як українські дрони пошкодили установку первинної переробки CDU-6. Саме ця установка була критично важливою для роботи підприємства, а її виведення з ладу призвело до повної зупинки виробництва.

    Ще раніше, 18 квітня, удару зазнав Новокуйбишевський нафтопереробний завод. Після атаки підприємство тимчасово припинило роботу та було змушене скоротити виробничі потужності. За інформацією галузевих джерел, навіть після відновлення діяльності завод продовжує працювати не на повну потужність.

    Таким чином, атака на Куйбишевський НПЗ стала вже третім серйозним ударом по Самарському нафтопереробному вузлу менш ніж за два місяці. Фактично всі три підприємства, які входять до цього виробничого комплексу, зіткнулися з наслідками атак безпілотників, що суттєво ускладнює стабільну роботу одного з ключових центрів переробки нафти в Росії.

    Експерти зазначають, що регулярні удари по російських НПЗ створюють для Москви одразу кілька проблем. По-перше, знижується обсяг виробництва пального для внутрішнього ринку. По-друге, виникає потреба у масштабних ремонтах дорогого технологічного обладнання. По-третє, збільшуються витрати на захист критичної інфраструктури від нових атак. Крім того, частина обладнання для нафтопереробних заводів виробляється за кордоном, а західні санкції значно ускладнюють його закупівлю та постачання.

    На тлі війни Росія вже неодноразово стикалася з перебоями у роботі своїх нафтопереробних підприємств. Удари по об’єктах паливно-енергетичного комплексу стали одним із напрямків української стратегії, спрямованої на послаблення економічних і військових можливостей країни-агресора. Водночас російська влада намагається мінімізувати інформацію про масштаби пошкоджень та наслідки атак для нафтогазового сектору.

    Наразі офіційних повідомлень про терміни відновлення роботи Куйбишевського НПЗ немає. Однак джерела Reuters у галузі вказують, що пошкодження мають серйозний характер, а повна зупинка обох установок первинної перегонки свідчить про значні труднощі з поверненням підприємства до звичайного режиму роботи найближчим часом.

  • Росія дозволяє бізнесу купувати ППО через нищівні удари українських дронів

    Росія дозволяє бізнесу купувати ППО через нищівні удари українських дронів

    Російська влада готується до безпрецедентного кроку, який ще кілька років тому виглядав би неможливим. Через дедалі масштабніші атаки українських безпілотників Кремль фактично змушений перекладати частину функцій протиповітряної оборони на приватний бізнес. За даними Bloomberg, Міністерство оборони РФ розробляє механізм, який дозволить великим компаніям самостійно закуповувати системи захисту від повітряних атак для охорони своїх підприємств.

    Йдеться не про звичайні засоби безпеки, а про повноцінні елементи протиповітряної оборони: зенітно-артилерійські установки, радіолокаційні станції, системи радіоелектронної боротьби та інше спеціалізоване обладнання для виявлення й ураження безпілотників. Формально контроль над таким озброєнням залишатиметься за Міністерством оборони Росії, однак його обслуговування можуть передати спеціально підготовленим резервним підрозділам.

    Експерти вважають, що цей крок став прямим наслідком різкого зростання ефективності українських далекобійних безпілотників. Якщо ще рік тому основними цілями атак були прикордонні області Росії та тимчасово окуповані території, то нині українські дрони регулярно завдають ударів по стратегічних об’єктах у глибокому тилу РФ. За оцінками Bloomberg, майже чверть території Росії вже перебуває в зоні досяжності українських ударних безпілотників.

    Особливе занепокоєння Кремля викликають удари по енергетичній інфраструктурі. Лише протягом останніх місяців українські дрони атакували низку нафтопереробних заводів, нафтобаз, терміналів та об’єктів паливної інфраструктури. За даними Bloomberg, у травні безпілотники атакували вісім із десяти найбільших російських нафтопереробних заводів, що призвело до найнижчого рівня переробки нафти з 2009 року та створило ризики дефіциту пального на внутрішньому ринку РФ.

    Проблеми виникли не лише в нафтовому секторі. Повідомляється також про перебої в роботі підприємств хімічної та добривної промисловості. Російські компанії дедалі частіше стикаються із загрозою зупинки виробництва через атаки безпілотників або необхідність тимчасово припиняти роботу для перевірки безпеки об’єктів.

    Ще наприкінці травня глава Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін публічно звертався до Володимира Путіна із проханням дозволити бізнесу використовувати власні системи захисту від дронів. За його словами, компанії готові самостійно фінансувати закупівлю озброєння, засобів РЕБ і навіть лазерних систем для боротьби з безпілотниками.

    Показово, що процес уже фактично стартував. За інформацією Bloomberg, деякі великі промислові підприємства вже домовилися з Міноборони РФ про розміщення поблизу своїх виробничих майданчиків зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир». Раніше російський бізнес не мав права самостійно організовувати настільки серйозний рівень захисту об’єктів.

    Крім того, наприкінці травня Росія ухвалила закон, який дозволив Центральному банку РФ, Сбербанку та низці інших великих фінансових установ створювати власні системи захисту від дронів та фінансувати відповідні заходи безпеки. Це стало ще одним свідченням того, що Кремль уже не здатний забезпечити централізоване прикриття всіх стратегічних об’єктів країни.

    Ситуація загострилася після серії українських ударів по Санкт-Петербургу та Ленінградській області. У червні українські безпілотники атакували нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, військові об’єкти в Кронштадті та інші стратегічні цілі, розташовані більш ніж за тисячу кілометрів від українського кордону. У результаті російська влада була змушена обмежувати роботу аеропортів, мобільного зв’язку та навіть інтернету.

    Аналітики зазначають, що нинішнє рішення Кремля є непрямим визнанням серйозних проблем у системі російської протиповітряної оборони. Війна поступово переходить у фазу, коли захист критичної інфраструктури стає не лише завданням армії, а й відповідальністю приватного сектору.

    Показово, що аналогічні моделі захисту інфраструктури розвиваються і в Україні, однак у зовсім іншому форматі. Міністерство оборони України вже залучило десятки підприємств до системи захисту від російських дронів, інтегрувавши їх у єдину систему ППО під командуванням Повітряних сил. За даними Міноборони, приватні групи протиповітряної оборони вже збили понад два десятки російських безпілотників різних типів.

    У Росії ж фактично йдеться про спробу терміново закрити прогалини в обороні після того, як українські дрони довели свою здатність регулярно діставатися стратегічно важливих об’єктів на відстані понад дві тисячі кілометрів від фронту. І якщо раніше головною проблемою Кремля були удари по прикордонних регіонах, то тепер російське керівництво змушене шукати способи захистити практично всю економічну інфраструктуру країни.

    Схоже, що війна дронів виходить на новий рівень, а українські безпілотники вже змушують Кремль переглядати саму модель оборони держави.

  • Після війни дороги назад не буде: ЄС хоче заборонити в’їзд усім росіянам, які воювали проти України

    Після війни дороги назад не буде: ЄС хоче заборонити в’їзд усім росіянам, які воювали проти України

    Європейський Союз готує один із найжорсткіших пакетів обмежень проти Росії від початку повномасштабної війни. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн офіційно представила ключові елементи майбутнього 21-го пакета санкцій, який має посилити тиск на російську економіку, фінансову систему, енергетичний сектор та осіб, причетних до війни проти України.

    Особливу увагу привернула нова норма, яка раніше не застосовувалася в санкційній політиці Євросоюзу. Йдеться про заборону на в’їзд до країн ЄС для росіян, які брали участь у війні проти України. Таким чином Європа вперше робить окремий акцент саме на персональній відповідальності учасників російської агресії.

    Виступаючи у Брюсселі, Урсула фон дер Ляєн наголосила, що новий пакет санкцій концентрується на секторах, які мають найбільше значення для фінансування російської воєнної машини. За її словами, під нові обмеження потраплять енергетика, фінансові послуги, криптовалютний сектор, торгівля та рибальство. Саме рибальство вперше включене до санкційного пакета проти Російської Федерації.

    Одним із центральних елементів нового пакета стане боротьба з так званим тіньовим флотом Росії. Саме через нього Кремль продовжує експортувати нафту в обхід міжнародних обмежень. За даними Єврокомісії, до санкційного списку планують додати ще близько 30 суден. Таким чином загальна кількість кораблів тіньового флоту, які перебуватимуть під європейськими санкціями, перевищить 660 одиниць.

    Нововведенням стане й те, що під санкції потраплять не лише самі танкери, а й судна та компанії, які забезпечують їхню роботу. Йдеться про структури, що займаються дозаправкою, технічним обслуговуванням, логістикою та іншими послугами, які допомагають російській нафті потрапляти на світові ринки.

    Крім того, Європейський Союз планує посилити контроль над інфраструктурою, яка бере участь у схемах обходу санкцій. Під обмеження можуть потрапити окремі порти, нафтопереробні підприємства та транспортні вузли, які співпрацюють із російським енергетичним сектором.

    Ще одним важливим напрямком стане фінансова сфера. За попередньою інформацією, до нового пакета можуть включити близько 170 фізичних та юридичних осіб. Серед них особливе місце займають російські банки та фінансові структури, які забезпечують функціонування військово-промислового комплексу РФ. За даними європейських дипломатів, обмеження можуть торкнутися приблизно 90 фінансових установ.

    Також ЄС планує посилити тиск на компанії, які беруть участь у виробництві озброєння, постачанні комплектуючих для армії РФ або допомагають обходити вже чинні санкції. Окремий блок обмежень стосуватиметься компаній, які причетні до продажу українського зерна, вивезеного з тимчасово окупованих територій.

    Важливим елементом нового пакета є криптовалютний сектор. Європейські чиновники дедалі частіше заявляють про використання криптовалют для обходу міжнародних санкцій та проведення фінансових операцій, пов’язаних із російською економікою. Саме тому нові обмеження можуть торкнутися криптобірж, фінансових платформ та посередників, які співпрацюють із російськими структурами.

    Ідея заборонити в’їзд до ЄС колишнім російським військовим з’явилася ще кілька місяців тому. Україна активно просувала цю ініціативу на рівні європейських інституцій. У березні 2026 року Офіс президента України повідомляв про передачу до ЄС списків російських командирів та військових, причетних до злочинів проти українців.

    Європейські чиновники наголошують, що санкції не є самоціллю. Їхнє головне завдання — зменшити фінансові можливості Росії продовжувати війну проти України. За оцінками керівництва ЄС, попередні пакети санкцій уже суттєво вдарили по російській економіці, обмежили доступ до сучасних технологій та скоротили доходи від експорту енергоносіїв.

    Очікується, що офіційне погодження 21-го пакета санкцій може відбутися наприкінці червня або на початку липня після завершення переговорів між країнами-членами Євросоюзу. Європейська комісія представила пропозиції державам-членам саме 8–9 червня, після чого розпочався етап політичного узгодження.

    Новий пакет має стати черговим кроком у стратегії Європейського Союзу щодо посилення економічного, фінансового та політичного тиску на Кремль. Якщо всі запропоновані обмеження будуть затверджені, Росія зіткнеться не лише з новими економічними втратами, а й з безпрецедентними персональними наслідками для тих, хто брав участь у війні проти України.

  • “Грошей на війну може не вистачити”: Путіна попередили про небезпечну бюджетну кризу через Україну — у Кремлі почалися суперечки

    “Грошей на війну може не вистачити”: Путіна попередили про небезпечну бюджетну кризу через Україну — у Кремлі почалися суперечки

    Російський диктатор Володимир Путін отримав серйозне попередження від власного фінансового блоку щодо наслідків затяжної війни проти України. Міністр фінансів РФ Антон Силуанов та представники Центрального банку Росії заявили керівництву країни про стрімке зростання навантаження на бюджет через рекордні військові витрати. За даними Bloomberg, у Кремлі вже обговорюють можливість скорочення окремих видатків, адже нинішня модель фінансування війни дедалі сильніше вдаряє по російській економіці.

    Як повідомляють джерела, знайомі з внутрішніми дискусіями у владі РФ, Мінфін та Центробанк наполягають на перегляді оборонних витрат і шукають способи зменшення бюджетного дефіциту. Фінансовий блок попереджає, що за нинішніх темпів фінансування війни дефіцит може зрости до критичних показників, а резерви, які раніше допомагали компенсувати нестачу коштів, поступово виснажуються.

    Проблема стала настільки гострою, що обговорення скорочення витрат перетворилося на одну з найнапруженіших економічних дискусій у Кремлі за останні роки. Водночас військове керівництво та частина політичної еліти виступають проти урізання фінансування армії. Вони переконують Путіна, що будь-яке скорочення витрат на оборону може вдарити по військово-промисловому комплексу та поставити під загрозу подальше ведення війни.

    Ознаки серйозних фінансових труднощів у Росії накопичуються вже кілька місяців. Наприкінці травня Financial Times повідомила, що Москва вже перевищила власний військовий бюджет щонайменше на 2 трильйони рублів, а фактичне перевищення до кінця року може зрости до 4 трильйонів. За інформацією видання, Міністерство фінансів Росії вже пропонувало заморозити частину цивільних витрат на суму майже 3 трильйони рублів, щоб компенсувати зростаючі витрати на війну.

    Економічні показники також демонструють погіршення ситуації. Якщо у 2024 році російська економіка офіційно зросла майже на 5%, то у 2025 році темпи зростання впали приблизно до 1%, а вже на початку 2026 року зафіксовано скорочення ВВП. Російська влада пояснює це високими процентними ставками, санкціями Заходу, проблемами з експортом та зміцненням рубля, однак незалежні аналітики наголошують: головним фактором стає саме виснаження воєнної економіки.

    Додатковий удар по російських фінансах завдають українські безпілотники. За оцінками Reuters, регулярні атаки по нафтопереробних заводах, портах, логістичних вузлах та підприємствах оборонного комплексу вже впливають на роботу цілих секторів економіки РФ. Частина російських нафтопереробних потужностей періодично виходить із ладу, що створює ризики навіть для внутрішнього ринку пального.

    Водночас дедалі більше російських регіонів стикаються з бюджетними проблемами. Наприкінці квітня сам Антон Силуанов визнав, що дефіцит регіональних бюджетів може зрости майже на третину. За його словами, понад 20 російських регіонів уже перебувають у складному фінансовому становищі через падіння податкових надходжень та збільшення витрат на війну, виплати військовим і підтримку сімей мобілізованих.

    Ситуацію погіршує і зниження прибутків бізнесу. Bloomberg раніше повідомляв, що у багатьох регіонах Росії підприємства скорочують інвестиції, урізають виробництво та готуються до звільнень. За оцінками джерел агентства, понад половина великих російських компаній завершила 2025 рік із падінням прибутків, а деякі підприємства вже перейшли на скорочений режим роботи.

    На цьому тлі Кремль змушений шукати нові джерела доходів. Російська влада вже підвищує податки, збільшує фіскальне навантаження на бізнес і навіть звертається до найбагатших підприємців країни. За даними західних медіа, Путін особисто просив російських олігархів фінансово підтримати оборонний сектор, оскільки навантаження на бюджет стає дедалі важчим.

    Попри це Кремль поки не демонструє готовності різко скорочувати військові витрати. За різними оцінками, на оборону та безпеку Росія вже витрачає близько 40% усіх бюджетних коштів — це найвищий показник із часів холодної війни. Саме військові замовлення залишаються одним із головних драйверів російської економіки, тому будь-яке урізання фінансування може спричинити ланцюгову реакцію в промисловості та на ринку праці.

    Окремі аналітики вважають, що нинішня дискусія в Кремлі свідчить про появу серйозних суперечностей між економічним і силовим блоками російської влади. Якщо раніше фінансові ризики часто відходили на другий план через пріоритет війни, то тепер навіть чиновники, відповідальні за бюджетну політику, відкрито попереджають про небезпеку подальшого нарощування витрат.

    У червні Путін відкриває черговий Петербурзький міжнародний економічний форум, який у Росії традиційно називають «російським Давосом». Проте цього року головною темою кулуарних обговорень, ймовірно, стане вже не економічне зростання, а питання того, як довго російська економіка здатна витримувати навантаження повномасштабної війни проти України. Аналітики зазначають: хоча Росія поки зберігає можливість фінансувати бойові дії, ознаки виснаження фінансової системи стають дедалі помітнішими, а вибір між війною та економічною стабільністю для Кремля поступово перетворюється на одну з найскладніших дилем за весь період вторгнення.

  • Санкції штовхають Росію до масштабного технологічного шпигунства — AP

    Санкції штовхають Росію до масштабного технологічного шпигунства — AP

    Санкції проти Росії спровокували нову хвилю активізації її розвідувальних і кібершпигунських операцій, спрямованих на крадіжку західних технологій та оборонних розробок. Про це повідомляє Associated Press із посиланням на західні спецслужби та експертів у сфері безпеки.

    За даними співрозмовників агентства, російські структури останнім часом значно розширили масштаби операцій із незаконного отримання технологій. Йдеться про створення мереж фіктивних компаній у різних юрисдикціях, використання посередників, а також залучення кіберзлочинців і хакерських угруповань, які працюють над викраденням технічної документації, промислових даних і оборонних секретів західних країн. Частина цієї інформації, за оцінками спецслужб, може надалі використовуватися не лише для розвитку російського військово-промислового комплексу, а й для потенційних атак на критичну інфраструктуру.

    Західні аналітики пов’язують зростання такої активності з багаторічним санкційним тиском, який суттєво обмежив доступ Росії до сучасного обладнання, високотехнологічних компонентів і наукових розробок у США та Європі. Після початку повномасштабної війни проти України ці обмеження стали ще жорсткішими, що змусило Москву шукати альтернативні, часто нелегальні канали отримання технологій.

    Представники спецслужб країн Північної Європи підтверджують, що Росія діє дедалі більш цілеспрямовано і системно. Зокрема, за словами заступника керівника операцій Служби безпеки Швеції Крістоффера Веделіна, російські агенти «чітко розуміють свої потреби» і докладають значних зусиль для отримання передових промислових технологій, включно з високоточними верстатами, обладнанням для виробництва та дослідженнями у сфері подвійного призначення.

    Окрему увагу Москва приділяє оборонній промисловості. У Швеції, за даними розвідки, російські структури намагаються отримати доступ до технологій сучасного озброєння, включно з розробками винищувачів типу Gripen. Крім того, фіксуються спроби придбати або викрасти камери, лазерні системи та інші високотехнологічні компоненти цивільного призначення, які можуть бути адаптовані для використання у військових системах.

    Директор Служби безпеки та розвідки Фінляндії Юха Мартеліус зазначив, що стратегічна мета Росії полягає в тому, щоб не допустити технологічного відставання від Заходу в найближчі десятиліття. За його словами, Москва активно полює на широкий спектр розробок — від космічних і квантових технологій до арктичних і морських інновацій, які мають критичне значення для військових і стратегічних програм.

    Окремо він підкреслив, що Росія потребує не лише нових технологій, а й оновлення програмного забезпечення та доступу до сучасних комп’ютерних систем, зокрема для промислового обладнання та оборонного виробництва. Усе це, за його словами, свідчить про глибоку технологічну залежність російської економіки від зовнішніх ресурсів, яку Москва намагається компенсувати будь-якими доступними методами.

    Паралельно з промисловим шпигунством Росія активно розвиває кібератаки проти європейських компаній і об’єктів критичної інфраструктури. За словами Крістоффера Веделіна, мета таких операцій полягає не лише у викраденні даних, а й у створенні потенціалу для майбутніх деструктивних дій у момент, коли це буде політично або стратегічно вигідно.

    Як приклад він навів атаку на шведську електростанцію, під час якої, за даними розвідки, пов’язані з Росією структури намагалися вивести об’єкт з ладу. Хоча спробу було виявлено і зупинено, інцидент розглядається як сигнал про ескалацію диверсійної активності. За оцінками шведських спецслужб, цей випадок також мав на меті вплинути на політичні настрої в Європі, зокрема щодо підтримки України.

    Водночас у розвідспільноті країн Балтії та Північної Європи зазначають, що санкційний тиск уже створює серйозні внутрішні проблеми для російської економіки. Голова Служби зовнішньої розвідки Естонії Каупо Розін заявив, що дедалі агресивніша поведінка Москви може бути ознакою зростаючого економічного тиску та занепокоєння щодо стабільності фінансової системи РФ.

    За оцінками фінських та естонських спецслужб, приблизно третина внутрішнього валового продукту Росії нині спрямовується на військові потреби, що суттєво обмежує інвестиції в інші сектори економіки. Паралельно бюджетний дефіцит продовжує зростати значно швидшими темпами, ніж очікувалося під час планування.

    Розвіддані також свідчать про погіршення настроїв у російському державному апараті: чиновники стають більш обережними та менш впевненими в довгостроковій економічній стабільності. Це, за оцінками аналітиків, може свідчити про поступове накопичення системних ризиків усередині російської економіки.

    Водночас значна частина критичних технологій продовжує надходити до Росії через треті країни, попри санкційні обмеження. За даними західних структур, Китай відіграє ключову роль як транзитний центр для постачання напівпровідників, електроніки та обладнання подвійного призначення, необхідного для військової промисловості РФ.

    Окремі розслідування в Європі, зокрема в Німеччині, вже викрили масштабні схеми нелегального постачання технологій до Росії. Йдеться про тисячі відправлень на десятки мільйонів євро, які могли використовуватися для підтримки російського оборонного сектору.

    Таким чином, за оцінками Associated Press і західних розвідувальних служб, санкційний тиск не лише обмежує доступ Росії до технологій, а й підштовхує її до дедалі більш агресивних, ризикованих і системних спроб їх отримання через шпигунство, кібероперації та глобальні схеми обходу обмежень.

  • Розвідка отримала внутрішні дані РФ про втрати й економічну кризу

    Розвідка отримала внутрішні дані РФ про втрати й економічну кризу

    Служба зовнішньої розвідки України отримала нові внутрішні російські документи, які містять оцінки реального стану економіки Росії та наслідків повномасштабної війни проти України. Йдеться про службові матеріали, які, за словами української сторони, російська влада намагається не лише не оприлюднювати, а й максимально приховувати від внутрішньої аудиторії. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

    За його словами, ці документи дають уявлення про те, як у самій Росії оцінюють наслідки війни для ключових секторів економіки, зокрема енергетики, фінансів і бюджетної системи. Президент наголосив, що йдеться саме про внутрішню аналітику російських структур, а не зовнішні оцінки, що робить ці дані особливо показовими.

    Одним із найважливіших індикаторів, на який звернув увагу Зеленський, є ситуація у нафтогазовій галузі Росії. У документах, за його словами, фіксується скорочення кількості діючих нафтових свердловин. Зокрема, одна з російських нафтових компаній середнього рівня була змушена зупинити роботу близько 400 свердловин. Це, як зазначається, є суттєвим ударом по видобутку, адже російська нафтова інфраструктура потребує значних ресурсів для відновлення навіть тимчасово зупинених об’єктів.

    Окремо у матеріалах відзначається падіння обсягів нафтопереробки — щонайменше на 10% лише за кілька місяців поточного року. Це, за оцінкою української сторони, може бути наслідком як санкційного тиску, так і уражень енергетичної інфраструктури внаслідок дій Сил оборони України. У підсумку це створює додатковий тиск на внутрішній ринок пального та експортні можливості РФ.

    Ще одним блоком інформації є стан російської банківської системи. У внутрішніх оцінках, за словами Зеленського, йдеться про наростаючі проблеми ліквідності та стабільності фінансових установ. Зокрема, 11 банківських структур нібито перебувають у стані, що може призвести до повної ліквідації, а ще вісім — накопичили критичні проблеми, які неможливо розв’язати без зовнішньої підтримки або втручання держави.

    Також у документах згадується погіршення стану федерального бюджету Росії. Дефіцит, за наведеними даними, вже наблизився до 80 мільярдів доларів лише за перші п’ять місяців року. Це відбувається на тлі одночасного погіршення ситуації в регіональних бюджетах, де фіксується зростання боргів і скорочення доходів.

    Окрему увагу в матеріалах приділено макроекономічним прогнозам. За інформацією, озвученою українською стороною, прогноз зростання ВВП Росії на 2026 рік було знижено з 1,3% до 0,4%, а очікуваний рівень інфляції переглянуто у бік зростання — до 5,2%. Це, як зазначається, свідчить про погіршення економічних очікувань навіть усередині російських державних структур.

    На тлі цього фіксується також різке зростання кількості збиткових банків. Якщо на початку року їх було 34, то вже за кілька місяців — близько 60. Це майже подвоєння показника, що, за оцінками українських аналітиків, може свідчити про системну кризу фінансового сектору.

    У Києві підкреслюють, що такі дані демонструють накопичувальний ефект санкцій, військових витрат і структурних проблем російської економіки, які посилюються на тлі продовження війни проти України. Українська сторона заявляє, що продовжить посилювати тиск на ключові галузі РФ, зокрема через так звані “далекобійні санкції” — удари по критичній інфраструктурі, яка забезпечує фінансування війни.

  • Після ударів дронів завод “Лукойлу” в Пермі повністю зупинив роботу

    Після ударів дронів завод “Лукойлу” в Пермі повністю зупинив роботу

    Пермський нафтопереробний завод у Росії, який належить компанії Лукойл, повністю припинив роботу після атак безпілотників 7 травня. Про це повідомляє Reuters із посиланням на джерела в галузі та співрозмовників, обізнаних із ситуацією навколо підприємства.

    За інформацією агентства, після ударів на території НПЗ виникла масштабна пожежа, а також були пошкоджені ключові технологічні установки, без яких завод не може продовжувати переробку нафти. Через загрозу подальших пошкоджень та необхідність аварійної перевірки обладнання керівництво підприємства терміново зупинило три основні установки первинної перегонки нафти, а також частину вторинних виробничих потужностей.

    Джерела Reuters стверджують, що наразі завод повністю простоює, а ремонт може затягнутися на кілька тижнів. Фахівці оцінюють масштаби пошкоджень та визначають, яке обладнання потребує повної заміни. Частина установок могла зазнати критичних ушкоджень через вогонь та перебої в роботі систем охолодження.

    Ситуацію ускладнює те, що одна з ключових установок підприємства — CDU-4 — не працювала ще з 30 квітня після попередньої атаки безпілотників. Таким чином, останній удар фактично добив виробничий цикл заводу та повністю паралізував його роботу.

    Пермський НПЗ вважається одним із найбільших нафтопереробних підприємств Росії та відіграє важливу роль у забезпеченні паливом внутрішнього ринку країни. За підсумками 2024 року завод переробив близько 12,6 мільйона тонн нафти — це приблизно 250 тисяч барелів на добу. Підприємство виробляє бензин, дизельне паливо, кокс, мазут та інші нафтопродукти, значна частина яких використовується як у цивільному секторі, так і для потреб російської промисловості та логістики.

    Лише за минулий рік завод випустив близько 2 мільйонів тонн бензину та понад 5,3 мільйона тонн дизельного пального. Також підприємство виробило приблизно 700 тисяч тонн коксу та 200 тисяч тонн мазуту. Експерти зазначають, що тривала зупинка такого об’єкта може створити додатковий тиск на російський ринок пального, особливо в період активного літнього попиту.

    Перм розташована більш ніж за 1500 кілометрів від українського кордону, тому атака на цей об’єкт вкотре демонструє здатність українських безпілотників уражати стратегічну інфраструктуру глибоко на території Росії. За останній рік подібні удари по НПЗ, нафтобазах та логістичних об’єктах у РФ стали регулярними.

    Офіційно українська влада традиційно не підтверджує причетність до більшості атак на території Росії, однак джерела в українських спецслужбах раніше неодноразово повідомляли про операції проти об’єктів російського паливно-енергетичного комплексу. Зокрема, в ніч проти 29 квітня, за даними українських медіа, фахівці Центру спецоперацій “Альфа” СБУ атакували лінійну виробничо-диспетчерську станцію “Пермь”, яка є важливою частиною системи транспортування нафти.

    На тлі повномасштабної війни удари по російських НПЗ стали однією з ключових складових стратегії тиску на російську економіку. Аналітики зазначають, що нафтогазовий сектор залишається головним джерелом валютних надходжень до бюджету РФ, а пошкодження інфраструктури створює не лише економічні, а й логістичні проблеми для Москви.

    Останні місяці Росія вже зіткнулася з низкою проблем у нафтопереробній галузі. Через атаки дронів та аварії окремі НПЗ були змушені скорочувати обсяги виробництва або тимчасово припиняти роботу. На цьому тлі російська влада періодично вводила обмеження на експорт бензину для стабілізації внутрішнього ринку та стримування зростання цін.

    Попри спроби Кремля посилити протиповітряну оборону навколо стратегічних об’єктів, удари по енергетичній інфраструктурі РФ тривають. Експерти звертають увагу, що навіть короткострокові перебої в роботі великих НПЗ здатні впливати не лише на російський ринок, а й на глобальні ціни на нафту та нафтопродукти, особливо в умовах нестабільності на Близькому Сході та зростання ризиків для світових поставок енергоносіїв.

  • Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Російська економіка продовжує відчувати накопичувальний тиск війни проти України, який проявляється одночасно в інфляції, падінні споживчого попиту, структурних перекосах промисловості та зростанні бюджетного дефіциту. Про це свідчать як оцінки Служби зовнішньої розвідки України, так і економічні індикатори всередині самої Росії, що описують стан економіки у 2026 році як нестабільний і дедалі більш залежний від державних витрат.

    За офіційними російськими даними, інфляція у березні становила близько 5,9%, однак реальні оцінки без сезонних коливань фіксуються на рівні приблизно 6%. Найбільше зростання цін спостерігається у сфері послуг — до 8,8%, тоді як непродовольчі товари подорожчали приблизно на 6%, що суттєво перевищує показники попереднього періоду. Це свідчить про розширення інфляційного тиску не лише на окремі групи товарів, а на всю структуру внутрішнього ринку.

    Водночас у споживчому секторі фіксується поступове звуження попиту. Одним із маркерів цього процесу є падіння ресторанного та сервісного бізнесу: заклади харчування скорочують мережі як у великих містах, так і в регіонах. Частина підприємств громадського харчування змушена припиняти діяльність через зменшення кількості клієнтів та зростання витрат. Водночас навіть сегмент швидкого харчування, який зазвичай є більш стійким у кризові періоди, також демонструє спад.

    Аналітики зазначають, що зміна поведінки споживачів є системною: росіяни, які відмовляються від більш дорогих сервісів, не переходять у дешевші альтернативи, а загалом скорочують витрати. Це вказує на загальне зниження купівельної спроможності населення та обережність у витратах.

    Суттєвий вплив на економічну активність має податкова політика. Зокрема, фактичне згортання спрощених систем оподаткування для малого бізнесу та обов’язкове застосування ПДВ збільшили фіскальний тиск на підприємців. У багатьох випадках компанії або закриваються, або змушені підвищувати ціни, що лише підсилює інфляційні процеси та додатково зменшує попит.

    Промисловість демонструє розшарування. Підприємства, орієнтовані на державні оборонні замовлення, зокрема виробництво озброєння, безпілотників та військової інфраструктури, залишаються завантаженими і отримують пріоритетне фінансування. Водночас цивільний сектор промисловості стикається зі зниженням виробництва, затримками зарплат, скороченням премій та переведенням працівників на часткову зайнятість.

    Попри те що офіційний рівень безробіття в Росії залишається рекордно низьким — близько 2,1%, економісти наголошують, що цей показник не відображає реальної ситуації. Частина зайнятості фактично підтримується державними оборонними витратами, тоді як у цивільному секторі відбувається приховане скорочення доходів і неповна зайнятість.

    Регіональна економіка Росії демонструє значну нерівномірність. У Волго-Вятському макрорегіоні інфляція сягає близько 8,2%, що значно вище середнього рівня. У Північно-Західному регіоні фіксується падіння вантажообігу портів, яке пов’язують із логістичними проблемами та “позаплановими ремонтами”. На Півдні країни промислове виробництво, за оцінками, скоротилося більш ніж на 10%, а будівельний сектор зазнав різкого спаду — введення житла зменшилося більш ніж на третину. Також під ризиком перебуває туристична галузь, яка традиційно забезпечує значну частину доходів регіонів.

    Єдиним стабільним джерелом економічної активності залишається державне фінансування війни. Воно підтримує оборонно-промисловий комплекс, однак водночас створює дисбаланс між військовим і цивільним секторами економіки, посилюючи структурні перекоси.

    Додатковим фактором тиску є зростання боргового навантаження населення. Загальна заборгованість росіян оцінюється приблизно у 45 трильйонів рублів. Це свідчить про те, що кредити все частіше використовуються не для великих інвестицій чи покупок, а для покриття базових витрат.

    Рівень бідності офіційно оцінюється на рівні близько 6,5% населення, однак експерти зазначають, що реальні показники можуть бути вищими через занижений прожитковий мінімум, який у Росії становить приблизно 17 тисяч рублів. При цьому самі громадяни часто оцінюють межу бідності значно вище — близько 50 тисяч рублів на особу.

    Макроекономічна ситуація також ускладнюється бюджетним дефіцитом. За перші місяці 2026 року він сягнув майже 5,9 трильйона рублів, або близько 2,5% ВВП. Водночас прогнозні оцінки погіршуються: один із найбільших російських банків знизив очікуване зростання ВВП на 2026 рік до рівня 0,5–1%, а прогноз інфляції підвищив до 6–6,5%.

    Економісти загалом характеризують стан російської економіки як період затяжної стагнації. Після різкого підвищення ключової ставки для стримування інфляції економічна активність у багатьох секторах сповільнилася, що додатково посилило структурні проблеми та залежність від державних витрат, насамперед пов’язаних із війною.