Рейдери проти рейдерів: у Донецьку нові “господарі” захопили супермаркети

На тимчасово окупованих територіях України почалася нова хвиля рейдерства. Під “перерозподіл” майна потрапляє не лише український бізнес, захоплений ще на початку повномасштабного вторгнення, а й підприємства та нерухомість тих, хто активно співпрацював із російськими окупантами. Колаборантів масово “кидають” — і вже не українці, а свої ж російські “визволителі”.

У Донецьку 11 квітня до магазинів мереж “Авоська” та “Обжора” увірвалися озброєні люди. Погрожуючи автоматами, вони вигнали працівників і фактично захопили торговельні точки. Надалі, як повідомляють місцеві, до мережі навідалися співробітники Слідчого комітету РФ та ФСБ — формально “для перевірки”, неформально ж — для передачі бізнесу новим “власникам”.

Власник “ЮгТехЛогістики”, на яку формально оформлені магазини, заявив, що за цим стоять конкуренти. Та як показує практика, конкуренція в окупації вирішується не ринковими методами, а кількістю озброєних прибічників.

Показовою стала історія з мережею супермаркетів “Зеркальний” (нині “Ілеар”), яка одразу після окупації активно почала працювати під російською адміністрацією. Як повідомив Петро Андрющенко, власника тепер звинувачують у “фінансуванні ЗСУ” — без жодних доказів. Це лише привід, аби забрати бізнес остаточно. Частину магазинів уже “націоналізували”, на черзі решта.

Особливо цинічним є те, що тиск чинять не просто окупанти, а конкретні “гравці” з Кавказу, пов’язані з російськими спецслужбами. Усе за законами воєнного кримінального клану.

Проблеми наздоганяють і колаборантів, які встигли осісти в “звільнених” містах. Якщо раніше окупаційна влада масово “націоналізувала” житло українців, які виїхали, то зараз почали вилучати нерухомість навіть у тих, хто живе в ній постійно.

Мешканці Маріуполя і Мелітополя розповідають, що навіть активні прихильники Росії стали жертвами — їхні квартири вносять до списків “безхазяйних”, після чого людям погрожують виселенням. А відстояти своє можна лише з російським паспортом і при особистій присутності в органах “влади” — що також не гарантує нічого.

“Зрадників ніде не люблять”, — констатують місцеві. Тепер колаборанти шукають способи “вирішити питання”, але марно — система, яку вони обслуговували, працює проти них.

Схожі статті

Вирок керівнику національного заповідника: рішення суду та його наслідки

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив обвинувальний вирок генеральному директору Національного історико-етнографічного заповідника, якого притягнули до відповідальності за одержання неправомірної вигоди із використанням службового становища. Судовий розгляд тривав у межах кримінального провадження, відкритого за матеріалами правоохоронних органів, що задокументували факт отримання грошових коштів за сприяння у вирішенні адміністративних питань.

Під час слухання справи суд дослідив письмові та речові докази, а також заслухав свідчення сторін процесу. Було встановлено, що посадовець, використовуючи надані йому повноваження, погодився посприяти у вирішенні питання, яке входило до сфери його службової компетенції, в обмін на грошову винагороду. Дії обвинуваченого кваліфіковано за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за корупційні правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, зазначив, що усвідомив неправомірність своїх дій і просив призначити не суворе покарання. Суд, дослідивши матеріали справи, визнав посадовця винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 368 КК України.

Покарання визначено у вигляді штрафу в розмірі 5883 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 100 011 гривень, а також позбавлення права обіймати посади в державних органах, закладах та установах культури, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки.

Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку (справа № 359/6786/25).

НАЗК виявило порушення у декларації заступника начальника податкової служби Одещини

Національне агентство з питань запобігання корупції провело повну перевірку виправленої декларації заступника начальника податкової служби Одеської області Дмитра Хандусенка та встановило низку суттєвих порушень. Йдеться про можливе неправдиве декларування, а також завищення окремих активів, що викликало додаткові запитання у контролюючого органу.

Перевірка тривала з 30 червня по 18 грудня 2025 року та була продовжена ще на 60 днів у зв’язку з необхідністю детального аналізу поданих відомостей. Фахівці агентства досліджували інформацію щодо майнового стану посадовця та членів його родини, зокрема дружини Дар’ї Кочуріної, доньки Анжеліни та падчерки Анжеліки. У результаті встановлено розбіжності між задекларованими даними та фактичними обставинами.

Крім того, не відображено фактичне користування об’єктами нерухомості протягом значної частини 2024 року, а ділянка площею 12 487 м², набуття якої відбулося у жовтні 2023 року, була продана у березні 2024-го за 33 тис. грн. Не внесено до декларації доходи від оренди об’єктів дружини на суму понад 187 тис. грн, а також дані про оренду квартири у колишнього чоловіка дружини.

Недостовірно зазначено дати набуття права власності на автомобілі. Land Rover Range Rover 2013 року був набутий у власність 25 квітня 2024 року, хоча у декларації зазначено 2022 рік. Lexus RX350 2016 року дружини задекларований за 914 тис. грн із датою 2023 рік, хоча фактично придбаний у травні 2022 року за 100 тис. грн.

Також виявлено недостовірні відомості щодо корпоративних прав дружини у ТОВ «Будинок Ліор», ТОВ «Ліор Україна» та ТОВ «Ліор Бутік». Під час перевірки не вдалося підтвердити внески у статутний капітал та відсутність фінансових зобов’язань.

У результаті перевірки НАЗК виявило недостовірні відомості на суму 3,3 млн грн, що є ознакою ч. 1 ст. 366-2 ККУ. Однак матеріали ще не направлені до правоохоронних органів. Варто зазначити, що перевірка стосувалася декларації за 2024 рік і не охоплювала загальну суму необґрунтованих активів, яка за даними НАЗК за 2023–2024 роки перевищує 8 млн грн і була передана до ДБР. Виправлену декларацію Хандусенко подав 10 січня 2026 року.

Аміл Омаров і нові амбіції у прокуратурі Харкова

Колишній очільник Прокуратура Харківської області Аміл Омаров знову опинився в центрі суспільної уваги через намір обійняти посаду в Київська окружна прокуратура Харкова. Його кадрові претензії викликають дискусії як серед юристів, так і в громадському середовищі міста Харків, адже за плечима посадовця — неоднозначна репутація та звинувачення у конфліктах інтересів.

За інформацією з обізнаних джерел, під час перебування на попередній посаді Омаров нібито підтримував тісні контакти з представниками бізнесових структур, інтереси яких могли перетинатися з діяльністю органів прокуратури. Це породжувало підозри щодо неупередженості прийнятих рішень та можливого впливу приватних інтересів на службову діяльність. Окремі епізоди стали предметом журналістських розслідувань, у яких ішлося про потенційні ризики для прозорості та законності процесуального керівництва.

На місце, яке звільнив Андрій Яковлев, відомий тим, що збирав «відкупні» та хвалився зв’язками у Генеральній інспекції Офісу Генпрокурора, претендує Аміл Омаров. Одночасно зі звільненням Яковлева свої заяви на відставку подали перший заступник прокурора Іван Тарасов та заступник прокурора області Владислав Грюк.

Джерела наголошують, що заяви краще подавати українською мовою та перевіряти на граматику перед відправленням, аби уникнути непорозумінь. У минулому між працівниками системи траплялися ситуації, коли спілкування супроводжувалося нецензурною лексикою.

Справу, пов’язану з Омаровим та його родинним бізнесом, наразі закрито. Повна інформація про виявлені схеми буде опублікована окремо. Громадськість та експерти очікують від нового керівництва ефективних дій і наведення порядку у прифронтовому Харкові.

Статки та кар’єрний шлях керівника Куп’янської окружної прокуратури Станіслава Муратова у 2024 році

Керівник Куп’янської окружної прокуратури — Станіслав Муратов, який раніше працював заступником прокурора Прокуратура Харківської області, у 2024 році продовжив виконувати обов’язки на стратегічно важливому напрямку. Його професійна діяльність пов’язана з координацією роботи підрозділів прокуратури, підтриманням публічного обвинувачення в судах та наглядом за дотриманням законодавства в умовах воєнного стану.

У 2024 році він отримав дохід, сформований із заробітної плати, передбаченої посадовим окладом та надбавками за вислугу років і виконання обов’язків у зоні підвищеної безпеки. Посада керівника окружної прокуратури передбачає високий рівень відповідальності, що відображається і в системі оплати праці. Основну частину доходу становить державне грошове забезпечення, визначене чинним законодавством України.

Спочатку суддя Горшкова залишила позов без руху та вимагала усунути недоліки, а у наступній ухвалі частково задовольнила вимоги Муратова, призначивши значно менші виплати. Прокурор повторно звернувся до суду, вказавши на необхідність збільшення пенсії відповідно до власних розрахунків.

Справу розглядала суддя Тітова, відома рішеннями на користь «потрібних» осіб. Аналогічні позови інших прокурорів також часто потрапляли саме до неї, що викликає підозри щодо маніпуляцій з автоматизованою системою розподілу справ.

У 2020 році Тітов виніс рішення на користь Муратова, призначивши пенсію та виплативши заборгованість понад 600 тис. грн, додатково до його заробітної плати.