Рейдери проти рейдерів: у Донецьку нові “господарі” захопили супермаркети

На тимчасово окупованих територіях України почалася нова хвиля рейдерства. Під “перерозподіл” майна потрапляє не лише український бізнес, захоплений ще на початку повномасштабного вторгнення, а й підприємства та нерухомість тих, хто активно співпрацював із російськими окупантами. Колаборантів масово “кидають” — і вже не українці, а свої ж російські “визволителі”.

У Донецьку 11 квітня до магазинів мереж “Авоська” та “Обжора” увірвалися озброєні люди. Погрожуючи автоматами, вони вигнали працівників і фактично захопили торговельні точки. Надалі, як повідомляють місцеві, до мережі навідалися співробітники Слідчого комітету РФ та ФСБ — формально “для перевірки”, неформально ж — для передачі бізнесу новим “власникам”.

Власник “ЮгТехЛогістики”, на яку формально оформлені магазини, заявив, що за цим стоять конкуренти. Та як показує практика, конкуренція в окупації вирішується не ринковими методами, а кількістю озброєних прибічників.

Показовою стала історія з мережею супермаркетів “Зеркальний” (нині “Ілеар”), яка одразу після окупації активно почала працювати під російською адміністрацією. Як повідомив Петро Андрющенко, власника тепер звинувачують у “фінансуванні ЗСУ” — без жодних доказів. Це лише привід, аби забрати бізнес остаточно. Частину магазинів уже “націоналізували”, на черзі решта.

Особливо цинічним є те, що тиск чинять не просто окупанти, а конкретні “гравці” з Кавказу, пов’язані з російськими спецслужбами. Усе за законами воєнного кримінального клану.

Проблеми наздоганяють і колаборантів, які встигли осісти в “звільнених” містах. Якщо раніше окупаційна влада масово “націоналізувала” житло українців, які виїхали, то зараз почали вилучати нерухомість навіть у тих, хто живе в ній постійно.

Мешканці Маріуполя і Мелітополя розповідають, що навіть активні прихильники Росії стали жертвами — їхні квартири вносять до списків “безхазяйних”, після чого людям погрожують виселенням. А відстояти своє можна лише з російським паспортом і при особистій присутності в органах “влади” — що також не гарантує нічого.

“Зрадників ніде не люблять”, — констатують місцеві. Тепер колаборанти шукають способи “вирішити питання”, але марно — система, яку вони обслуговували, працює проти них.