Radaonline.news

Категорія: Економіка

  • «Нацкешбек» можуть поставити на паузу: у Раді пропонують не фінансувати програму у 2027 році

    «Нацкешбек» можуть поставити на паузу: у Раді пропонують не фінансувати програму у 2027 році

    Голова бюджетного комітету Верховної Ради Роксолана Підласа запропонувала не фінансувати програму «Національний кешбек» у державному бюджеті на 2027 рік, пояснивши це тим, що навколо неї виникло надто багато політичних суперечок, які, на її думку, відволікають від значно масштабніших проблем державних фінансів.

    В інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» Підласа заявила, що будь-яке обговорення бюджету останнім часом часто зводиться до питання витрат на кешбек, хоча в загальній структурі держфінансів ця програма займає відносно невелику частку. Саме через це вона вважає, що програму можна було б тимчасово прибрати з бюджету.

    За словами очільниці бюджетного комітету, «Національний кешбек» став настільки політизованою темою, що дискусія про нього фактично перекриває обговорення значно більших бюджетних ризиків — від дефіциту та міжнародного фінансування до тіньової економіки й несплати податків.

    Підласа також звернула увагу, що Міжнародний валютний фонд, який детально відстежує стан українських державних фінансів, не робить «Нацкешбек» центральним питанням у переговорах з Україною. Її позиція полягає в тому, що ефект для бюджету від боротьби із зарплатами «в конвертах» або іншими схемами ухилення від податків може бути значно більшим, ніж економія від окремих дрібних програм.

    При цьому остаточного рішення про закриття «Національного кешбеку» наразі немає.

    Більше того, позиція бюджетного комітету поки не повністю збігається з підходом Міністерства економіки. Там останніми тижнями говорили не про повне згортання програми, а про її серйозний редизайн.

    Міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко раніше повідомляв, що програму можуть зробити значно більш точковою — залишити посилену підтримку насамперед для тих категорій української продукції, де місцеві виробники найбільше конкурують з імпортом. Як приклади він називав текстиль і сири.

    За оцінкою міністра, такий підхід дозволив би скоротити бюджет програми приблизно у 2,5 раза та заощаджувати до 4 млрд грн на рік. Тобто Мінекономіки поки розглядає сценарій не повної відмови, а перетворення «Нацкешбеку» на більш вузький інструмент підтримки конкретних секторів.

    «Ненька інфо» вже писала про цей сценарій: «Удар по імпорту: Кабмін готує радикальний злам “Національного кешбеку”»

    Ще у вересні також обговорювався варіант суттєвого скорочення обсягів кешбеку для частини товарів. «Національний кешбек хочуть урізати втричі: кому можуть зменшити повернення за покупки»

    Невизначеність посилює і структура самого проєкту бюджету на 2027 рік. Окремої бюджетної програми з назвою «Національний кешбек» у ньому немає. Водночас у документах закладено 9,415 млрд грн на ширшу програму підтримки виробництва та підприємництва, серед напрямів якої згадується компенсація покупцям за придбання українських товарів і послуг. Саме тому поки не можна однозначно стверджувати, що механізм кешбеку вже викреслений із бюджету остаточно.

    Фактично зараз існують щонайменше два сценарії: або програму справді прибирають як окремий інструмент, або її механізм частково «ховають» у ширшій програмі підтримки українського виробництва.

    Додаткової плутанини додає те, що сама державна програма формально продовжена урядом до 30 квітня 2028 року. На офіційному порталі «Зроблено в Україні» вказано, що «Національний кешбек» продовжує діяти, а з березня 2026 року замість єдиної ставки 10% застосовується диференційована модель — 5% або 15% залежно від категорії товару.

    «Ненька інфо» також повідомляла про урядове рішення продовжити програму: «Кешбек до 2028 року: уряд продовжив популярну програму і змінив правила виплат»

    При цьому юридичне продовження програми саме по собі не гарантує однакового обсягу фінансування щороку. Реальні виплати залежать від коштів, передбачених у конкретному державному бюджеті.

    З 1 березня 2026 року система кешбеку вже пережила суттєву перебудову. Замість однакових 10% держава почала повертати 5% або 15% вартості товарів залежно від категорії. Підвищену ставку застосовують там, де українські виробники сильніше конкурують із імпортом, зокрема якщо частка імпортної продукції у відповідному сегменті перевищує 35%.

    Таким чином, історія з «Нацкешбеком» у 2027 році поки далека від фіналу.

    Підласа виступає за те, щоб узагалі прибрати цю тему з бюджету, оскільки вона, за її оцінкою, стала непропорційно великим політичним подразником. Мінекономіки, навпаки, ще розглядає можливість зберегти програму, але зробити її значно дешевшою та точковішою.

    Остаточне рішення залежатиме від того, в якому вигляді Верховна Рада ухвалить державний бюджет на 2027 рік.

  • НБУ наклав обмеження на банк “Український капітал” після публікацій в ЗМІ про дотичність до незаконних операцій

    НБУ наклав обмеження на банк “Український капітал” після публікацій в ЗМІ про дотичність до незаконних операцій

    Як повідомляють наші джерела в НБУ, регулятор наклав обмеження на банк “Український капітал” Сергія Белашова до 2027 року.

    Так, за інформацією джерела, 30 вересня НБУ ухвалив рішення про накладення обмеження на окремі види діяльності АТ “Банк “Український капітал“ до 30 вересня 2027 року.

    За інформацією джерела, таким чином глава Нацбанку Андрій Пишний та його заступник Дмитро Олійник намагаються дистанціонуватись від “проблемних партнерів” на фоні витоку інформації про оборудки “Українського капіталу” в ЗМІ.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що банк “Український капітал” задіяний в схемах по виведенню коштів з України через “фейкових імпортерів” та “компаній одноденків”.

    За роки існування через банк “Український капітал” було виведено та відмито сотні мільйонів доларів капіталів як приватних осіб та фірм, так і коштів топових чиновників, ймовірно отриманих корупційним шляхом.

    Схема виведення валюти за кордон через банк “Український капітал” загалом класична та полягає в наступному: проводяться імпортні операції, де товари або не надходять в Україну, або їх обсяги та вартість суттєво відрізняються від реальних. Гривня конвертується у валюту і переводиться на рахунки нерезидентів. Саме через “Український Капітал” активно купують валюту численні київські “схематозники”, а сам банк стабільно заробляє на таких операціях свій відсоток.

    Згідно офіційних даних, власниками “Українського капіталу” є Сергій Белашов з часткою у 48,9196%, Ліліана Белашова, частка якої складає 19,9999% банку, Євгенія Федорович з часткою 21,3864% та Дарія Злидар з часткою 1,5%.

  • Через підставні компанії та крипту: США викрили російську схему обходу санкцій на мільярди

    Через підставні компанії та крипту: США викрили російську схему обходу санкцій на мільярди

    Міністерство фінансів США запровадило нові обмеження проти A7 Network — пов’язаної з Росією тіньової фінансової мережі, яку Вашингтон звинувачує у створенні паралельної системи міжнародних розрахунків для обходу санкцій. За даними американського Мінфіну, інфраструктурою A7 користувалися не лише російські підсанкційні структури, а й Центральний банк Ірану, Корпус вартових ісламської революції та пов’язані з Тегераном організації.

    1 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США — OFAC — внесло A7 до санкційних списків як значну транснаціональну злочинну організацію. Паралельно FinCEN — американське Управління боротьби з фінансовими злочинами — запропонувало фактично перекрити перекази коштів, пов’язані із субагентами мережі, та окремо попередило банки про характерні ознаки операцій A7.

    Американська влада стверджує, що A7 створили та підтримували вже підсанкційні особи саме для обходу фінансових обмежень. Її основу становить широка мережа компаній у третіх країнах, які формально можуть виглядати як звичайні комерційні структури. Через них, за версією Мінфіну США, проводили платежі, які насправді були пов’язані з підсанкційними особами або секторами економіки.

    Для маскування походження грошей використовували підроблені торговельні документи, неправдиві імпортно-експортні записи та спотворені описи товарів. Це дозволяло представляти заборонені або підозрілі транзакції як стандартну оплату за міжнародну торгівлю.

    Масштаб системи виявився значним. FinCEN встановило, що лише з січня 2025-го до червня 2026 року субагенти A7 обробили транзакцій більш ніж на $17 млрд. Водночас сама мережа заявляла, що станом на січень 2026 року проводила понад 2000 операцій щодня, а загальний обсяг її розрахунків перевищив 7,5 трлн рублів — приблизно $91,5 млрд. За оцінкою американського Мінфіну, це відповідало приблизно 13% зовнішньоторговельних операцій Росії за 2025 рік.

    Влітку масштаб системи продовжив зростати. Reuters у серпні повідомляв, що оборот рублевого стейблкоїна A7A5, який є частиною інфраструктури A7, від моменту запуску наблизився вже до $140 млрд. Голова підсанкційного російського Промсвязьбанку Петро Фрадков тоді називав A7A5 найбільшим недоларовим стейблкоїном у світі.

    Ключовою фігурою A7 американський Мінфін називає Ілана Шора — молдовського бізнесмена, який перебуває під санкціями США і був засуджений у Молдові у справі про масштабне банківське шахрайство. Сам Шор у червні відкрито заявляв Reuters, що A7 має намір розширюватися на міжнародному рівні, попри санкції США, ЄС та Великої Британії. Компанія займається транскордонними розрахунками і використовує, зокрема, криптовалюти, золото та місцеві валюти для проведення платежів поза традиційними західними фінансовими каналами.

    A7 була створена за участі російського Промсвязьбанку — фінансової установи, орієнтованої на обслуговування оборонного сектору РФ. У серпні 2025 року США вже ввели санкції проти A7 LLC, її дочірніх структур A71 та A7 Agent, а також компанії Old Vector, що випускає A7A5. За даними OFAC, A7 належала Шору та Промсвязьбанку.

    Особливу увагу Вашингтон тепер звернув на використання цієї російської інфраструктури Іраном. За даними Мінфіну США, через субагентів A7 проводили операції Центральний банк Ірану та Корпус вартових ісламської революції. Окремі компанії мережі, як стверджує американська влада, були задіяні у продажу іранської нафти та закупівлі озброєння.

    Один із субагентів A7 проводив операції зі структурами, пов’язаними з іранським «тіньовим флотом» — мережею танкерів, судноплавних та підставних компаній, через які Тегеран продає нафту в обхід обмежень. Цей субагент та пов’язана з ним компанія отримали майже $140 млн від структур, які американський Мінфін пов’язує з обходом іранських санкцій. Ще близько $1,6 млн було переказано компанії, яку США пов’язують одночасно з обходом санкцій та закупівлею озброєнь для Ірану.

    Крім того, OFAC заявляє, що інфраструктура A7 використовувалася для фінансової підтримки Корпусу вартових ісламської революції та іранських проксі, зокрема ХАМАС. Американське відомство також пов’язало мережу з іранською криптобіржею Nobitex та операціями, пов’язаними з північнокорейськими атаками на криптовалютні платформи. Це твердження американської влади, а не незалежно встановлений судом факт щодо кожної окремої транзакції.

    Окремим інструментом A7 став стейблкоїн A7A5, забезпечений рублем. Його випускає Old Vector LLC. За даними OFAC, токен створили для того, щоб учасники A7 могли проводити міжнародні платежі в обхід санкцій і водночас генерувати дохід для підсанкційної фінансової інфраструктури.

    Проблемою A7 займаються не лише США. 31 серпня Велика Британія випустила перше загальнонаціональне попередження для фінансового сектору щодо цієї мережі. Британська влада заявила, що A7 використовує компанії та фінансові установи у третіх країнах, щоб зберігати доступ Росії до міжнародних платежів і обходити санкційні бар’єри.

    Раніше Лондон уже запроваджував обмеження проти криптовалютної інфраструктури, пов’язаної з A7A5, зокрема проти компаній у Киргизстані. За даними Reuters, британські санкції стосувалися Old Vector і Grinex, які були пов’язані з рублевим стейблкоїном.

    На сайті «Ненька інфо» раніше писали про ширшу проблему обходу санкцій Росією та Іраном. Зокрема, у травні видання повідомляло про постачання китайськими компаніями компонентів для виробництва Shahed до Росії та Ірану попри західні обмеження. Попри санкції: Китай масово постачає компоненти для «Шахедів» Росії та Ірану — розслідування WSJ

    Також «Ненька інфо» писала про американські ініціативи щодо посилення економічного тиску на Росію та її торговельних партнерів, зокрема про санкційні механізми, які одночасно стосуються російського та іранського напрямків. США готують «економічний молот» для Кремля: Сенат узявся за санкції проти Росії та її нафтових партнерів

    Після рішення від 1 жовтня все майно та майнові інтереси A7, які знаходяться у США або контролюються американськими особами, підлягають блокуванню. Так само блокуються компанії, які на 50% і більше прямо чи опосередковано належать підсанкційним особам. Американським громадянам і компаніям забороняються операції з такими активами без спеціального дозволу OFAC.

    Однак цього разу Вашингтон намагається піти далі за звичайне заморожування активів. Запропоноване FinCEN правило має ускладнити роботу саме субагентів A7, тобто десятків або потенційно сотень компаній, через які мережа може змінювати маршрути платежів після введення санкцій проти однієї конкретної юридичної особи.

    Саме така децентралізована структура і була головною силою A7: підсанкційні платежі могли постійно перекидатися через нові компанії, рахунки та юрисдикції, тоді як для банку на вході вони виглядали як звичайна оплата товарів чи послуг.

    Тепер американська влада намагається зробити ризиковою роботу з усією мережею одразу.

    Для Росії це ще один удар по фінансовій інфраструктурі, яку Москва вибудовувала після відключення частини російських банків від західних систем та посилення санкцій після повномасштабного вторгнення в Україну. Для Ірану — чергове ускладнення доступу до міжнародних розрахунків, продажу нафти та закупівлі товарів подвійного призначення.

    Водночас ефективність нових заходів залежатиме від того, наскільки активно банки й фінансові установи у третіх країнах виконуватимуть американські обмеження. Досвід самої A7 показує, що мережа вже кілька разів перебудовувалася після попередніх санкцій і продовжувала нарощувати обороти.

    Але тепер Вашингтон фактично визначив не окрему компанію, а всю A7 як транснаціональну злочинну фінансову мережу. Це різко підвищує ризики для будь-яких банків, платіжних компаній, криптовалютних платформ і посередників, які продовжать проводити операції від її імені.

  • Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    З 1 жовтня 2026 року між Україною та Туреччиною офіційно запрацювала Угода про вільну торгівлю, яку сторони підписали ще у лютому 2022 року. Для українських експортерів новий режим починає діяти одразу: залежно від товару компанії зможуть постачати продукцію до Туреччини без мита, за зниженими ставками або в межах спеціальних тарифних квот. Для турецького імпорту до України пільгові тарифи стартують пізніше — з 1 січня 2027 року.

    Саме ця асиметрія є одним із найважливіших моментів для українського бізнесу: упродовж останніх трьох місяців 2026 року експортери з України вже можуть користуватися преференціями на турецькому ринку, тоді як для частини турецьких товарів імпортний режим в Україні ще не зміниться.

    Державна митна служба уточнює, що угода поширюється на товари з глав 01–97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, якщо вони мають українське або турецьке походження. Залежно від конкретної позиції передбачене повне скасування мит, зниження ставок або застосування тарифних квот. Для українського експорту з 1 жовтня використовуватимуться коди преференцій 429 — скасування експортного мита, та 430 — тарифна квота.

    Щоб скористатися пільгою, недостатньо просто відправити товар із території України. Підприємство має підтвердити його походження відповідно до правил угоди. Основними документами для цього є сертифікат EUR.1 або декларація про походження товару. Саме підтверджене походження дозволяє митниці застосувати нульову чи знижену ставку.

    Для українських компаній це відкриває ринок, який і без нової угоди вже був одним із найбільших напрямків торгівлі. За даними Міністерства економіки, у 2025 році Туреччина посіла друге місце серед ринків українського експорту і третє — за загальним товарообігом. Двостороння торгівля сягнула $7,9 млрд, з яких приблизно $2,7 млрд припадало на український експорт.

    Саме тому ефект угоди потенційно значно більший, ніж у випадку невеликого нового ринку: українські компанії вже мають налагоджені торговельні зв’язки з Туреччиною, а тепер частина цих поставок має стати дешевшою за рахунок зменшення тарифного навантаження.

    Найбільше можливостей відкривається для промислової продукції, металургії та частини аграрного сектору.

    Ще під час підписання угоди Мінекономіки повідомляло, що Туреччина встановлює нульову ставку мита на 10 337 товарних позицій, що тоді оцінювалося як приблизно 95% номенклатури українського експорту. Для ще 1348 позицій передбачалися тарифні квоти або знижені ставки. Водночас у липневому повідомленні 2026 року Мінекономіки формулювало це як повну лібералізацію для 84% українських товарів, а для решти чутливих позицій — квоти та перехідні механізми. Ці показники рахуються за різними підходами до товарної номенклатури, тому їх не варто механічно протиставляти один одному.

    Особливо вигідні умови передбачено для металургії. Туреччина встановлює нульове мито на 510 із 840 металургійних товарних позицій, ще для 130 передбачене часткове зниження ставок. Для 167 металургійних товарів передбачено квоти загальним обсягом щонайменше 411 тисяч тонн. Українська сторона при цьому зберігає право застосовувати експортне мито на металобрухт.

    Для металургійних підприємств це має практичне значення через конкуренцію на турецькому ринку, зокрема з російською продукцією. Нижчі тарифи можуть частково покращити цінову позицію українського металу, хоча реальний результат залежатиме також від логістики, вартості енергії, страхування та світових цін.

    Аграрний блок угоди теж передбачає нові можливості. Туреччина погодила нульові мита на частину зернових, а Україна отримує покращений доступ до турецького ринку для переробленої аграрної продукції. При цьому угода не означає повного скасування всіх аграрних обмежень: для чутливих товарів можуть застосовуватися квоти або спеціальні ставки.

    Для України це особливо важливо, оскільки Туреччина є не лише великим споживчим ринком, а й ключовою ланкою чорноморської логістики. «Ненька інфо» раніше писала, що український агроекспорт у 2026 році може принести державі $23–24 млрд валютної виручки, попри постійні удари РФ по портовій та транспортній інфраструктурі.

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Окремий і потенційно дуже важливий елемент угоди — правила походження товарів. Мінекономіки наголошує, що новий режим запроваджує оновлені пан-євро-середземноморські правила. Це означає, що українські виробники зможуть використовувати турецькі матеріали та комплектуючі і за виконання необхідних умов зберігати преференційне походження кінцевого товару для подальшого експорту до країн ЄС.

    Простіше кажучи, виробник в Україні може закупити певну сировину чи компоненти у Туреччині, переробити їх в Україні та, якщо правила походження дотримані, отримати можливість експортувати готовий товар на європейський ринок із відповідними тарифними перевагами.

    Для підприємств, які працюють у виробничих ланцюгах між Україною, Туреччиною та ЄС, це може бути не менш важливим, ніж пряме скасування мит.

    Втім, угода не означає, що Україна повністю відкриває внутрішній ринок без захисних механізмів.

    Українська сторона зберегла мита на вживані автомобілі та секонд-хенд, а для окремих категорій транспортних засобів та легкої промисловості встановлено перехідні періоди тривалістю три та п’ять років. Це має дати українським виробникам час адаптуватися до посилення конкуренції з турецькою продукцією.

    Саме турецька легка промисловість, текстиль, одяг, побутові товари та окремі промислові категорії традиційно вважаються потенційно сильними конкурентами для українського виробника. Тому частину тарифів вирішили знижувати поступово, а не одномоментно.

    Угоду Україна та Туреччина підписали 3 лютого 2022 року в Києві після багаторічних переговорів. Верховна Рада ратифікувала документ лише 14 липня 2026 року законом №4932-IX. За закон у цілому проголосували 236 народних депутатів. Документ передбачав набрання чинності після завершення необхідних процедур обома сторонами. Фактично від підписання до запуску угоди минуло понад чотири з половиною роки.

    Попередні економічні розрахунки Міністерство економіки України ще на етапі підготовки угоди передбачали, що в довгостроковій перспективі вона може щороку додавати близько 2,2% до ВВП України та 2,6% до доходів домогосподарств. Це саме модельний прогноз, зроблений на основі очікуваного ефекту лібералізації торгівлі, а не гарантований фактичний приріст економіки.

    Реальний результат залежатиме від війни, стану промисловості, логістики через Чорне море, курсу валют, попиту в Туреччині та здатності українського бізнесу скористатися новими правилами.

    При цьому чорноморська логістика залишається ключовим фактором. «Ненька інфо» повідомляла, що Анкара паралельно намагається просувати механізми безпеки торговельного судноплавства у Чорному морі, зокрема пропонувала Україні та Росії проєкт так званого морського перемир’я для цивільних суден. Остаточної домовленості щодо такого режиму наразі немає.

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Ще один показник масштабів торгівлі — митна статистика. За даними, які раніше наводила «Ненька інфо», лише за січень–липень 2026 року Україна експортувала до Туреччини товарів приблизно на $2 млрд, поступаючись за цим показником лише Польщі.

    Митні порушення в Україні різко зросли: за сім місяців виявили майже 6800 випадків на 2,7 млрд грн

    Для експортерів головна зміна з 1 жовтня максимально практична: перед укладенням контракту потрібно перевірити код товару, конкретну ставку за угодою, наявність квоти та правила походження, а потім правильно оформити підтверджувальні документи. Сам факт української реєстрації компанії автоматично пільги не дає.

    Отже, з 1 жовтня ЗВТ із Туреччиною перестала бути документом «на майбутнє» і перетворилася на реальний торговельний режим. Для українського експорту преференції вже працюють, а для турецького імпорту в Україну повноцінний новий тарифний режим стартує з 1 січня 2027 року. Найбільший потенціал отримують металургія, агросектор, промислові виробники та компанії, які можуть поєднати українське виробництво з турецькими компонентами й подальшим виходом на європейський ринок.

  • $45 млн за годину: скільки економіка втрачає через тривоги

    $45 млн за годину: скільки економіка втрачає через тривоги

    Кожна година повітряної тривоги, під час якої бізнес масово припиняє роботу, коштує українській економіці приблизно $45 млн. Таку оцінку озвучив міністр економіки та охорони навколишнього середовища Олександр Кравченко в інтерв’ю The Guardian.

    За його словами, російські атаки дронами та ракетами дедалі сильніше впливають не лише на інфраструктуру, а й на повсякденну економічну активність. У деякі дні повітряні тривоги можуть тривати до десяти годин, і протягом цього часу частина підприємств фактично призупиняє роботу, оскільки працівники мають перебувати в укриттях.

    «Якщо люди перебувають у бункері, бізнес зупиняється», — пояснив Кравченко The Guardian.

    Йдеться не про фіксовану суму збитків від кожного сигналу тривоги, а про оцінку втрат у випадках, коли через загрозу значна частина економічної активності припиняється. Тому реальний вплив конкретної тривоги залежить від її тривалості, регіону та кількості підприємств, які зупинили роботу.

    Реактивні дрони змінили ситуацію

    Кравченко визнав, що одним із найбільших викликів для України стало швидке масштабування Росією реактивних безпілотників.

    За його словами, українська сторона не до кінця очікувала, наскільки швидко РФ зможе розвинути цей тип озброєння і почати використовувати його для регулярних атак по різних об’єктах.

    Реактивні дрони мають вищу швидкість, ніж звичайні «Шахеди», а тому скорочують час реагування ППО та цивільних служб. У результаті повітряні тривоги стають не лише частішими, а й складнішими з точки зору прогнозування маршруту конкретної цілі.

    Через це уряд почав змінювати сам принцип оповіщення.

    «Жовта» і «червона» тривога

    Одним із способів зменшити економічні втрати стала нова дворівнева система повітряних тривог.

    За словами Кравченка, «жовтий» рівень використовується у випадках загрози дронів і дозволяє частині бізнесу продовжувати роботу за умови дотримання правил безпеки. «Червоний» рівень означає більш серйозну загрозу, зокрема ракетну, і передбачає повну евакуацію працівників в укриття.

    За оцінкою міністра, понад половина підприємств продовжують працювати під час “жовтих” тривог. Це має допомогти зменшити економічний ефект від багатогодинних сигналів небезпеки.

    Однак така система не означає, що дронова загроза стала безпечною. Російські БпЛА продовжують уражати житлові, промислові та інфраструктурні об’єкти, тому рішення про продовження роботи залежить від конкретної ситуації та правил безпеки на підприємстві.

    $10 млрд збитків лише за цей рік

    Кравченко також заявив, що лише у 2026 році прямі збитки від російських атак оцінюються приблизно у $10 млрд.

    Серед цілей, які зазнавали ударів, він назвав металургійні підприємства, склади, логістичні об’єкти та дата-центри.

    Останні тижні показали, що Росія дедалі частіше атакує не лише енергетичні підприємства, а й цифрову, транспортну та логістичну інфраструктуру. Це створює для економіки подвійний ефект: держава та бізнес одночасно втрачають активи й змушені переривати роботу через постійну загрозу нових ударів.

    Особливо чутливими залишаються галузі, де виробництво не можна швидко зупинити й запустити знову — металургія, хімічна промисловість, транспорт і великі складські комплекси.

    Порти та експорт теж під тиском

    Окремою проблемою для економіки залишається робота чорноморських портів.

    До повномасштабної війни через них проходила значна частина українського експорту. Російські атаки по портовій та логістичній інфраструктурі створюють додаткові витрати для експортерів і змушують бізнес шукати дорожчі альтернативні маршрути.

    У результаті Україна втрачає не лише через пряме руйнування підприємств, а й через логістичні затримки, дорожче страхування, перенаправлення вантажів та перебої з роботою транспорту.

    Дефіцит бюджету залишається великим

    Економічні втрати від атак відбуваються на тлі складної ситуації з державними фінансами.

    За словами Кравченка, дефіцит фінансування, який раніше оцінювався приблизно у $27 млрд, вдалося скоротити до близько $20 млрд за рахунок скорочення витрат і пошуку додаткових внутрішніх ресурсів.

    Прем’єр-міністр Сергій Корецький раніше уточнював, що $27 млрд — це саме додаткова потреба оборонного бюджету. Частину цієї суми, приблизно $7 млрд, уряд хоче знайти всередині країни через жорсткішу економію та перерозподіл коштів.

    Через нестачу ресурсів Кабмін уже перейшов у режим максимальної економії.

    28 вересня уряд офіційно відклав непершочергові видатки — нове будівництво, реконструкції, капітальні ремонти, благоустрій парків, скверів, фонтанів та перекладання бруківки. Першочерговими залишили оборону, пенсії, соціальні виплати й зарплати бюджетникам.

    Без міжнародних грошей економії недостатньо

    Уряд прямо визнає, що лише внутрішнього скорочення видатків недостатньо.

    Частина міжнародного фінансування затримується через те, що Україна не встигла виконати частину взятих на себе зобов’язань перед партнерами.

    30 вересня Кабінет Міністрів України повідомив, що перейшов у режим максимальної економії, але для стабільного фінансування оборони й державних функцій Україні критично необхідні зовнішні кошти. Із 42 запланованих урядових рішень, від яких залежить частина міжнародного фінансування, станом на кінець вересня виконано 17. Решту уряд планує завершити до 15 жовтня.

    Це означає, що повітряні атаки створюють для економіки одразу кілька рівнів тиску: прямі руйнування, зупинку бізнесу, падіння податкових надходжень і необхідність збільшувати оборонні витрати.

    Чому $45 млн за годину — критична цифра

    Якщо умовно застосувати оцінку Кравченка до десяти годин повної зупинки бізнесу, потенційні втрати могли б сягати близько $450 млн за день. Проте це лише арифметичний сценарій: сам міністр не стверджував, що кожна десятигодинна тривога автоматично призводить саме до такої суми збитків.

    Головне в його оцінці інше: навіть без прямого влучання ракети чи дрона сама повітряна загроза має вимірювану економічну ціну.

    Підприємства втрачають робочі години, логістика зупиняється, магазини та офіси закриваються, виробничі лінії переходять у режим простою, а працівники змушені перебувати в укриттях.

    Саме тому нова система диференційованого оповіщення стала для уряду не лише питанням цивільної безпеки, а й способом зберегти хоча б частину економічної активності під час затяжних атак.

    На тлі зростання використання Росією реактивних безпілотників та атак по промисловій і цифровій інфраструктурі проблема лише загострюється. За нинішніх умов кожна довга повітряна тривога для України — це не лише загроза життю людей, а й мільйонні втрати для економіки ще до моменту можливого влучання.

  • «Проблема — Росія й Україна»: Трамп знову заговорив про удари по НПЗ

    «Проблема — Росія й Україна»: Трамп знову заговорив про удари по НПЗ

    Президент США Дональд Трамп знову пов’язав різке подорожчання дизельного пального у Сполучених Штатах із українськими ударами по російських нафтопереробних заводах. За його словами, саме скорочення роботи російських НПЗ стало однією з головних причин дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Під час спілкування з журналістами Трамп заявив, що ситуація з дизельним пальним, на його думку, постраждала більше через події навколо російських НПЗ, ніж через конфлікт на Близькому Сході.

    «Знаєте, дизельне паливо набагато сильніше постраждало не через Близький Схід, а через те, що відбувається в Росії, оскільки нафтопереробні заводи, що виробляють дизельне паливо, виводяться з ладу з досить тривожною швидкістю», — сказав американський президент.

    Він додав, що без проблем із російською переробкою ситуація на американському ринку дизеля нібито була б значно стабільнішою. Трамп підсумував, що війна між Росією та Україною стала «найбільшою проблемою» для ринку дизельного пального.

    Це вже не перша подібна заява американського президента. 13 вересня Трамп публічно закликав президента України Володимира Зеленського припинити удари по російській дизельній інфраструктурі, стверджуючи, що вони сприяють глобальному дефіциту пального. Reuters тоді підтверджував, що серія українських ударів справді змусила частину великих російських НПЗ скоротити або зупинити виробництво.

    Втім, ситуація на світовому паливному ринку складніша, ніж випливає із заяв Трампа. За даними Reuters, нинішнє подорожчання дизеля пов’язане одразу з кількома факторами: ударами по російській нафтопереробці, війною навколо Ірану, перебоями з постачанням із Близького Сходу, скороченням світових запасів дистилятів та зниженням завантаження нафтопереробних потужностей.

    Ціни тим часом досягли рекордних значень. За даними AAA, які наводить Reuters, дизель у США останніми днями коштував близько $6,53 за галон. Це стало серйозною економічною проблемою для Білого дому, оскільки дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві, будівництві та інших галузях, а його подорожчання поступово перекладається у вартість товарів і логістики.

    Окремий фактор — Росія сама почала обмежувати продаж дизеля за кордон. Москва продовжила заборону на експорт пального до кінця жовтня після того, як українські удари скоротили роботу частини російських НПЗ. Росія до війни була одним із найбільших постачальників дизеля на світовий ринок, тому скорочення її експорту додатково тисне на міжнародні ціни.

    За підрахунками Reuters, у вересні половина із шести найбільших російських заводів, що виробляють дизель, була змушена істотно скоротити виробництво або повністю зупинити окремі установки після атак безпілотників. Це справді стало одним із факторів дефіциту, але не єдиним.

    На цьому тлі адміністрація Трампа шукає способи стримати ціни всередині США. Один із найрадикальніших варіантів — тимчасове обмеження експорту американського дизеля. 30 вересня Трамп підтвердив, що така можливість залишається на столі. За даними Reuters, Білий дім розглядає як повну заборону, так і добровільне скорочення експорту з боку нафтопереробних компаній.

    Ще раніше американський президент заявляв, що підтримує саму ідею експортних обмежень. Водночас учасники енергетичного ринку попереджають: такий крок може мати побічні наслідки, зокрема вплинути на роботу американських НПЗ та ціни на інші види пального.

    У Вашингтоні також обговорюють можливість ширшого використання так званого «червоного дизеля» — пального, яке не обкладається дорожніми податками та зазвичай використовується в сільському господарстві, будівництві й іншій позашляховій техніці. Однак галузеві експерти сумніваються, що це суттєво змінить загальний баланс пропозиції, оскільки такий захід радше знижує податкове навантаження, ніж збільшує фізичну кількість пального на ринку.

    Крім того, адміністрація США звертається до Європейського Союзу із закликом використати частину стратегічних запасів дизеля. Найбільші резерви в ЄС зосереджені у Франції та Німеччині. Станом на кінець вересня остаточного рішення про нове вивільнення цих запасів не було.

    Трамп паралельно неодноразово закликав Україну зменшити удари по російській енергетичній інфраструктурі. Кілька днів тому президент США заявив журналістам, що Зеленський нібито погодився «пригальмувати» такі атаки. Однак публічного підтвердження такої домовленості з боку українського президента або Офісу президента на момент заяви не було, тому це залишається версією самого Трампа.

    Україна протягом останніх місяців регулярно атакує російські НПЗ і паливну інфраструктуру далекобійними безпілотниками. Київ пояснює ці удари прагненням скоротити можливості Росії фінансувати та забезпечувати війну, оскільки доходи від енергоресурсів залишаються одним із ключових джерел надходжень російського бюджету.

    Попри заяви американського президента, незалежна оцінка ситуації на ринку свідчить, що дорогий дизель має одразу кілька причин. Reuters прямо називає серед них і українські удари по російських НПЗ, і наслідки війни на Близькому Сході, і скорочення запасів пального. Тому твердження про те, що проблема виникла виключно через Україну, не відображає всі фактори, які зараз впливають на світовий ринок.

    На цьому тлі дизель стає для Білого дому не лише енергетичним, а й внутрішньополітичним питанням. Рекордні ціни на пальне безпосередньо відчувають американські перевізники, фермери та споживачі, а адміністрація Трампа шукає швидкі способи збільшити пропозицію й знизити вартість пального напередодні проміжних виборів у США.

  • Фінансова прірва Парижа: державний борг Франції злетів до історичного максимуму 1946 року

    Фінансова прірва Парижа: державний борг Франції злетів до історичного максимуму 1946 року

    Французька економіка опинилася перед обличчям безпрецедентної фінансової кризи, адже обсяги державного боргу країни досягли критичних показників. За офіційними даними національних статистичних відомств, за підсумками кінця червня державний борг Франції стрімко злетів до небачених раніше висот, сягнувши позначки у 3,596 трильйона євро. Таке колосальне фінансове навантаження перевело загальний показник заборгованості на рівень 119 відсотків від валового внутрішнього продукту країни, що стало абсолютним історичним антирекордом за всю новітню епоху французької державності з далекого 1946 року.

    Стрімке накопичення державних зобов’язань відбувається на тлі хронічних проблем із дефіцитом бюджету та зростаючих витрат на підтримку соціальних стандартів і масштабних європейських ініціатив. Уряд країни змушений постійно запозичувати величезні кошти на внутрішніх та міжнародних ринках капіталу, аби покривати поточні державні видатки, що неминуче призводить до розширення боргової спіралі. Подібні макроекономічні тенденції викликають серйозне занепокоєння серед європейських фінансових інституцій та міжнародних рейтингових агентств, адже п’ята економіка Євросоюзу фактично втрачає простір для маневру та змушена спрямовувати дедалі більшу частку національного багатства виключно на обслуговування накопичених відсотків.

  • Нафтова пастка для Путіна: чому мільярдні експортні доходи більше не рятують економіку Кремля

    Нафтова пастка для Путіна: чому мільярдні експортні доходи більше не рятують економіку Кремля

    Незважаючи на значне нарощування обсягів експорту енергоносіїв, країна-агресор стрімко втрачає реальні фінансові зиски від торгівлі сировиною. Російська Федерація продовжує викачувати власні надра та активно відправляти нафту на зовнішні ринки, намагаючись профінансувати роздуті видатки своєї військової машини. Проте навіть максимальні обсяги постачань більше не здатні забезпечити очікуваного економічного порятунку для держави, оскільки весь позитивний ефект для путінського бюджету повністю нівелюється супутніми кризовими факторами та міжнародним тиском.

    Збільшенню номінальних нафтових доходів Москви останнім часом сприяло локальне підвищення світових цін на ключові російські експортні сорти, зокрема Urals та ESPO. На папері фінансові показники агресора демонструють позитивну динаміку, а танкери безперебійно транспортують сировину до лояльних країн. Втім, фізичне нарощування експорту перетворилося на ілюзію стабільності, адже макроекономічна користь від цих операцій зводиться нанівець через приховані проблеми нафтового сектора.

    Справжня ситуація полягає у тому, що витрати на забезпечення цього експорту безжально з’їдають левову частку прибутків окупантів. Російські постачальники змушені пропонувати покупцям глибокі дисконти та переплачувати колосальні суми за тіньову логістику, страхування і фрахт танкерів, аби оминати західні обмеження. У підсумку Кремль опинився у безвиході: нафта невпинно витікає за кордон, але фактичного макроекономічного ефекту для покриття дефіциту бюджету це вже не приносить.

     

  • Кінець епохи безкоштовних привілеїв: ПриватБанк різко посилює вимоги для власників елітних карток

    Кінець епохи безкоштовних привілеїв: ПриватБанк різко посилює вимоги для власників елітних карток

    З першого жовтня поточного року найбільша державна фінансова установа України кардинально змінює правила обслуговування для цілої категорії своїх преміальних клієнтів. ПриватБанк ухвалив рішення суттєво підвищити поріг мінімальних щомісячних витрат за картками міжнародної платіжної системи Visa, виконання якого дає право на безкоштовне користування ексклюзивними сервісами. Власникам VIP-пластику доведеться витрачати значно більші суми на повсякденні безготівкові покупки, аби не втратити доступ до звичних комфортних послуг під час подорожей та у повсякденному житті.

    Зміни стосуватимуться всієї лінійки преміальних продуктів, а новий фінансовий ценз коливатиметься в межах від десяти до тридцяти тисяч гривень. Зокрема, для власників карток рівня Visa Platinum встановлюється базова вимога витрачати не менше десяти тисяч гривень щомісяця. Натомість для користувачів карток Visa Signature фінансове навантаження зростає вдвічі: якщо раніше для доступу до привілеїв вистачало десяти тисяч, то тепер доведеться залишати в роздрібних мережах та інтернеті щонайменше двадцять тисяч гривень. Найвищі вимоги висунуті до власників елітного пластику Visa Infinite Premium та Visa Infinite Private, яким відтепер необхідно забезпечити безготівковий обіг на суму від тридцяти тисяч гривень на місяць. При цьому розрахунковий період має важливу особливість: банк бере до уваги витрати без урахування останніх п’яти днів перед датою звернення за сервісом, тож необхідні суми потрібно витрачати завчасно.

    «Важливо! З 1 жовтня 2026 року сума витрат для безкоштовного доступу до сервісів збільшується: для Visa Platinum, Visa Signature, Visa Infinite Premium та Private», – йдеться в офіційному повідомленні фінансової установи.

    У разі невиконання цих жорстких умов клієнти миттєво втрачають низку вагомих переваг. Наприклад, блокується доступ до бізнес-залів в аеропортах за програмою DragonPass та можливість прискореного проходження митних формальностей Fast Track International. Також скасовується безкоштовне користування цифровою бібліотекою та аудіокнигами, пакетами телемедицини і партнерськими електронними підписками. Для перевірки статусу виконання умов клієнтам доведеться постійно контролювати свої витрати через спеціальний чат-бот або мобільний застосунок платіжної системи, які генерують електронні дозволи на вхід до VIP-зон.

    Варто зазначити, що посилення вимог до елітних клієнтів відбувається на тлі загального подорожчання базових послуг банку цієї осені. Фінустанова вже скасувала пільгові тарифи на міжнародні перекази, підвищивши комісію за зарахування коштів з іноземних карток до півтора відсотка, а за відправку валюти за кордон – до двох відсотків. Паралельно діють чіткі тарифи на внутрішні перекази між українськими банками, де комісія становить пів відсотка від суми, але не менше п’яти гривень за одну транзакцію.

     

  • «Прірва у чотири рази»: скільки насправді заробляють українці та де платять найбільше

    «Прірва у чотири рази»: скільки насправді заробляють українці та де платять найбільше

    Державна служба статистики України оприлюднила свіжі дані щодо доходів громадян, які демонструють як відчутне річне зростання, так і глибокий фінансовий розрив між різними регіонами та професіями. За підсумками серпня 2026 року середня номінальна заробітна плата штатного працівника в країні досягла 31 892 гривень. У річному вимірі цей показник продемонстрував стрімкий стрибок на 23,1% порівняно із серпнем попереднього року. Водночас у місячному розрізі зафіксовано перше за довгий період охолодження ринку праці: порівняно з липнем середній заробіток скоротився на 1,1%, що свідчить про поступове вичерпання ресурсів для подальшого швидкого нарощування виплат.

    Територіальна нерівність в оплаті праці залишається однією з найбільш контрастних характеристик української економіки. Беззаперечним лідером за рівнем доходів традиційно виступає Київ, де штатний працівник підприємств, установ та організацій отримував у серпні в середньому 48 705 гривень, суттєво випереджаючи решту областей. До трійки найбільш високооплачуваних регіонів також потрапили Луганська область із показником у 33 981 гривню, попри те, що її територія наразі майже повністю перебуває під ворожою окупацією, та Київська область, де середня виплата склала 32 404 гривні. Натомість на протилежному полюсі рейтингу опинилися Чернівецька та Кіровоградська області, де працівникам нараховували лише 22 807 та 22 869 гривень відповідно, що свідчить про більш ніж двократне відставання від столиці.

    Ще глибша фінансова прірва пролягає між окремими галузями зайнятості, де різниця у виплатах сягає понад чотири рази. Абсолютним флагманом за доходами залишається сфера інформації та телекомунікацій, де середня серпнева зарплата досягла позначки у 79 170 гривень. Повною протилежністю виявилася вітчизняна освіта, яка замкнула перелік видів економічної діяльності з результатом у 19 109 гривень. Серпень також відзначився помітним спадом доходів у більшості секторів: найбільш відчутного удару зазнали працівники охорони здоров’я та соціальної допомоги, де падіння склало 6,2%, тоді як у сфері адміністративного обслуговування зниження становило 0,4%. Водночас скромний приріст у діапазоні від 0,1% до 4,7% продемонстрували будівництво, державне управління, оборона, торгівля, авторемонт та операції з нерухомістю.

    Попри позитивну динаміку річних статистичних звітів, значною соціальною проблемою залишається накопичення масштабних зарплатних боргів. Станом на 1 вересня 2026 року сукупна заборгованість із виплати заробітної плати в Україні сягнула 3,8 мільярда гривень. Хоча ще у травні фіксувалося зростання середнього заробітку до 30 961 гривні на місяць, багатомільярдні затримки розрахунків свідчать про те, що фінансове навантаження на підприємства залишається критичним.