Міністерка економіки Свириденко отримала 3,1 млн грн за лекції в КШЕ за 6 місяців

У 2024 році перша віцепрем’єрка – міністерка економіки Юлія Свириденко – задекларувала понад 3,1 мільйона гривень доходу за викладацьку діяльність у Київській школі економіки (КШЕ). Це майже втричі більше, ніж її річна зарплата у Кабміні, і в кілька разів перевищує доходи ректорів державних вишів.

Як з’ясувала Українська правда, такі виплати були здійснені через три контракти: за напрямами “економіка”, “менеджмент” і “публічне адміністрування”. За словами самої Свириденко, вона читає лекції, проводить консультації для студентів і бере участь у підготовці нових програм. Усе це – поза робочим часом.

Водночас у медійному середовищі заговорили про можливий конфлікт інтересів. Свириденко не лише викладає в КШЕ, а й курує Мінекономіки, яке є бенефіціаром великих міжнародних проєктів, де виконавцем виступає ГО “Інститут КШЕ”. Йдеться, зокрема, про проєкт технічної допомоги на майже мільйон євро, а також про інший грант на 150 мільйонів доларів, у якому КШЕ є виконавцем, а Мінекономіки – одним із бенефіціарів.

Президент КШЕ Тимофій Милованов стверджує, що не має формального впливу на український підрозділ Школи, оскільки керує американською організацією. Він визнає: не очікував, що викладачці Свириденко нарахували аж такі гонорари, однак запевняє, що все було в межах внутрішніх політик. У документі KSE Policy on Faculty Remuneration йдеться, що чинні урядовці можуть отримувати до 240 тисяч гривень на місяць – а Свириденко мала три контракти.

У самій КШЕ пояснили: таких умов дотримуються і для інших професорів-практиків з високим рівнем національного або міжнародного визнання. Разом із тим, сам Милованов не приховує, що співпраця з урядом нерідко відбувається в складних умовах: держава не завжди платить вчасно, а подекуди взагалі не компенсує витрати.

Виплати Свириденко виглядають формально легальними. Але з огляду на її ключову роль у відборі партнерів для державних проєктів постає логічне запитання: чи не є такі гонорари непрямим заохоченням – або ж способом легалізації доходів?

Наразі ані НАЗК, ані правоохоронні органи не оприлюднювали інформації про перевірки щодо цієї ситуації. Проте для громадськості залишається важливим з’ясувати – чи не перетворюється академічна діяльність чиновниці на приховану форму політичної віддяки за співпрацю з конкретною організацією.

Схожі статті

Суд став на бік військового: відмова у виплаті мільйона гривень визнана незаконною

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке має принципове значення для захисту соціальних прав військовослужбовців. Суд визнав протиправними дії однієї з військових частин, яка відмовила у виплаті грошової допомоги в розмірі одного мільйона гривень військовому, що проходив службу та безпосередньо виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей.

З матеріалів справи випливає, що чоловік був призваний на військову службу у травні 2023 року, коли йому виповнилося 22 роки. За час проходження служби він понад шість місяців перебував у районі активних бойових дій, виконуючи завдання, пов’язані з обороною держави. Суд звернув увагу на те, що сам факт участі у бойових діях був підтверджений відповідними довідками та наказами командування, які не були оскаржені чи спростовані.

Попри виконання всіх вимог, передбачених постановою Кабінету Міністрів №153, військова частина відмовилася нараховувати виплату через звільнення чоловіка. Позивач оскаржив рішення частини у суді, вважаючи його протиправним.

Суддя Зоя Плеханова дослідила всі матеріали справи та постановила, що військовий має право на одноразову виплату у розмірі одного мільйона гривень. Дії військової частини визнано незаконними, і її зобов’язано здійснити нарахування виплати. Рішення ще може бути оскаржене.

Ця справа стала прикладом того, що навіть після звільнення військовослужбовці мають право на передбачені законом компенсації за участь у бойових діях.

Декларація з московським слідом: історія про золото, чиновника ФДМУ та запитання без відповідей

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.

Віталія Кличка планують відсторонити від керівництва Києвом через петицію. Джерела

За інформацією наших джерел, “завтра на сайті Президента України буде зареєстрована Петиція про відсторонення мера Києва Віталія Кличка від управління столицею, яка до понеділка набере необхідну кількість голосів”. Як повідомляє джерело, “у сукупності з проблемами в Києві це стане приводом для відсторонення та перепідпорядкування всіх структур столиці військової адміністрації”. Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що на […]

17 січня — день духовних традицій, натхнення та несподіваних свят

17 січня поєднує в собі одразу кілька різнопланових подій, які мають як глибоке духовне значення, так і сучасний, символічний характер. У цей день християнський світ вшановує пам’ять святого Антонія Великого, тоді як у міжнародному календарі зібралися дати, присвячені творчості дітей, наставництву та навіть одній із найпопулярніших страв у світі — піці. Така різноманітність робить 17 січня особливим і багатовимірним.

Для вірян ця дата насамперед пов’язана з постаттю преподобного Антонія Великого — одного з найшанованіших святих раннього християнства та засновника чернечого руху. Він народився у заможній родині, однак свідомо відмовився від матеріальних благ, обравши шлях самітництва, молитви та духовного вдосконалення. Його життя стало прикладом повної самопожертви й пошуку внутрішньої свободи, а ідеї Антонія мали значний вплив на формування монашества у християнській традиції.

Він жив у відлюдництві, дотримувався суворого посту, постійної молитви та духовної дисципліни. За переказами, Антоній витримував численні спокуси і випробування, що зробило його символом стійкості, віри та внутрішньої сили. Святого вважають покровителем ченців і всіх, хто прагне духовного очищення та самовдосконалення.

Також 17 січня відзначають День дитячих винаходів. Дата обрана на честь дня народження Бенджаміна Франкліна — видатного винахідника, який ще в дитинстві створив власні ласти для плавання.

Свято покликане нагадати, що багато ідей, які змінюють світ, народжуються саме в дитячій уяві. Цей день заохочує дітей до творчості, експериментів і наукових пошуків, а дорослих — підтримувати юні таланти та не обмежувати їхню допитливість.

17 січня також присвячений наставникам — людям, які допомагають іншим розвиватися, навчатися і знаходити власний шлях. Наставники діляться досвідом, знаннями та підтримкою, допомагають ухвалювати складні рішення й долати професійні та особисті виклики.

Міжнародний день наставництва підкреслює важливість передачі досвіду між поколіннями та роль менторства у формуванні нових лідерів, спеціалістів і відповідальних громадян.

Для поціновувачів гастрономії 17 січня — це Всесвітній день піци. Ця страва давно вийшла за межі італійської кухні й стала справжнім символом дружніх зустрічей, сімейного тепла та простих радощів життя.

У цей день у світі готують піцу в найрізноманітніших варіаціях — від класичної «Маргарити» до авторських рецептів із локальними інгредієнтами. Свято нагадує, що їжа може об’єднувати людей незалежно від культури та кордонів.