Доброволець ЗСУ Юрій Мірошниченко, син маніяка Чикатила, зник під Харковом

Під час бойових дій на Харківському напрямку безвісти зник Юрій Мірошниченко — син радянського серійного вбивці Андрія Чикатила. Про це повідомляє російське видання SHOT із посиланням на власні джерела.

Юрію було 56 років. Він служив у лавах Збройних сил України, куди пішов добровольцем. За даними ЗМІ, останнім часом чоловік перебував на передовій у Харківській області.

Близько трьох місяців тому підрозділ, до якого входив Мірошниченко, зазнав артилерійського обстрілу з боку російських військ. Обстріл відбувся приблизно за 20 км від Харкова. Після цього зв’язок із Юрієм зник, і відтоді про його долю нічого не відомо. Його офіційно внесли до списків зниклих безвісти.

Юрій Мірошниченко — син одного з найвідоміших радянських серійних убивць, Андрія Чикатила, якого в пресі часто називали “ростовським різником”. На його рахунку — щонайменше 53 доведені вбивства, більшість із яких були скоєні протягом 1980-х років. Його стратили розстрілом 14 лютого 1994 року у в’язниці міста Новочеркаськ.

Попри трагічну тінь, яка нависала над його родиною, Юрій вів інше життя й, за інформацією джерел, зробив свідомий вибір боронити Україну в умовах повномасштабної війни.

Станом на зараз, його пошуки тривають, але підтвердженої інформації про його загибель або місцеперебування немає.

Схожі статті

Шахрайство за схемою “родич у ДТП”: у Києві викрили зловмисника, який виманив у пенсіонерки сотні тисяч гривень

У столиці правоохоронні органи затримали чоловіка, причетного до цинічного шахрайства проти 80-річної киянки. Зловмисник скористався поширеною схемою психологічного тиску, відомою як «Ваш родич потрапив у ДТП», та переконав літню жінку терміново передати велику суму грошей нібито для порятунку її сина. У результаті пенсіонерка втратила 362 тисячі гривень.

За даними слідства, все почалося з телефонного дзвінка, під час якого невідомий представився особою, обізнаною з «аварією», та повідомив про необхідність негайної операції. Шахрай діяв наполегливо, не даючи жінці часу перевірити інформацію або зв’язатися з родичами. Перебуваючи у стані сильного хвилювання, потерпіла погодилася передати гроші, вважаючи, що таким чином рятує життя близької людини.

Поліція встановила, що чоловік діяв разом із спільниками. Один із них напередодні зателефонував жінці, переконуючи її, що син потрапив у ДТП і потребує дорогої операції. Роль затриманого полягала в організації отримання грошей: він замовив таксі, домовився з водієм, який забрав кошти, і перерахував їх на електронний гаманець.

Затриманому повідомили про підозру. Під час обшуку у нього вилучили зіп-пакети з канабісом, які він планував продати. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За участь у шахрайстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та за незаконне зберігання наркотичних засобів із метою збуту порушнику загрожує до восьми років позбавлення волі. Тривають заходи із встановлення інших учасників афери.

День пам’яті п’ятьох мучеників: приклад мужності та відкритого свідчення віри

Сьогодні православна церква звертається до подвигу п’ятьох святих мучеників — Євстратія, Євгенія, Авксентія, Ореста та Мардарія, які стали символом непохитності християнської віри в один із найтрагічніших періодів її історії. Їхнє життя і смерть припали на часи правління імператора Діоклетіана, коли наприкінці III — на початку IV століття християнство зазнавало системних і жорстоких переслідувань у межах Римської імперії.

У ті роки сповідування віри в Ісуса Христа означало постійну небезпеку. Багато християн змушені були приховувати свої переконання, щоб зберегти життя та захистити близьких. Проте п’ятеро мучеників обрали інший шлях — вони відкрито засвідчили свою віру, усвідомлюючи наслідки такого рішення. Їхній приклад став викликом системі страху, яка панувала в імперії.

Авксентій, священник арабійської церкви, одним із перших зазнав переслідувань і був страчений. Воїн Євгеній, близький товариш Євстратія, переніс тяжкі катування — йому відрубали руки й ноги, після чого він загинув мученицькою смертю. Простолюдин Мардарій, вражений стійкістю інших, також відкрито визнав себе християнином і був закатований. Молодого воїна Ореста засудили до спалення на розпеченій решітці, але він прийняв смерть із молитвою, не зрікшись віри.

У православній традиції цих мучеників вважають символом незламної духовної сили, мужності та вірності Богові. У день їхньої пам’яті віряни моляться про внутрішній спокій, стійкість у випробуваннях і силу духу.

Народні прикмети на 13 грудня також мали особливе значення. Вважалося, що морозний і сухий день віщує сувору, але сніжну зиму. Туман або ожеледь обіцяли тривалі холоди, а напрямок вітру визначав характер зими: північний — до морозів і заметілей, південний — до м’якших температур і відлиг.

Цього дня існували й заборони. Не радили підмітати чи мити підлогу, щоб не «вимести» з дому достаток. Не залишали віник біля порога та уникали сварок, адже вірили, що порушення миру може накликати негаразди.

Натомість 13 грудня вважався сприятливим для молитви та духовного очищення. Віряни зверталися до святих мучеників із проханням про підтримку, мужність і благословення на праведний шлях.

Сімейний вплив і тендери: як у Харкові роками формується закрита система постачання для бюджетних установ

У Харкові протягом тривалого часу зберігається практично безальтернативна модель забезпечення навчальних і медичних закладів продуктами харчування. Ця система, за інформацією з відкритих реєстрів і публічних закупівель, пов’язана з бізнес-інтересами родини чинного прокурора області Аміля Омарова. Ключовою фігурою в ланцюгу постачання називають його дядька — Шахіна Анвер огли, який є засновником та керівником ТОВ «Фірма «Хазар» ЛТД», компанії, що роками утримує провідні позиції на ринку бюджетних тендерів.

Окрему роль у цій структурі відіграє й дружина підприємця — ФОП Омарова Сехрана Фікрет кизи, діяльність якої також пов’язують із постачанням продуктів для установ, що фінансуються з бюджету. Така концентрація контрактів у межах однієї родини викликає запитання щодо реальної конкуренції та рівних умов участі інших постачальників у закупівлях.

Схема приносила суттєві прибутки, навіть коли до закладів освіти постачалися прострочені чи неякісні продукти. У судовому реєстрі зафіксовано, що у 2013 році Міністерство економічного розвитку наклало на «Хазар» санкції за контрабандне ввезення товарів з Туреччини, заборонивши компанії зовнішньоекономічну діяльність. Уникнути кримінальної відповідальності дозволила декриміналізація контрабанди урядом Януковича.

Турецький вектор бізнесу забезпечував інший родич, Мурад Омаров, брат Шахіна. Він заснував компанію «Харівест-ВНЗ» та був деканом підготовчого факультету для іноземців у ХНУРЕ. Схема передбачала подвійні платежі від турецьких студентів, які надходили через почесного консула України в Ізмірі Четіна Гюверджина. Останній також допомагав у переміщенні контрабандних товарів, що зрештою опинялися у харківських освітніх закладах.

До корупційного впливу підключалися й інші члени родини. Третій брат, Азад Омаров, очолював обласну та регіональну інспекцію ЖКГ, а його син Аміль Омаров нині є прокурором Харківської області. За даними джерел, прокурор активно втручався у ситуації, де зачіпали інтереси його родичів. Коли Мурада Омарова тимчасово відсторонили від посади проректора ХНУРЕ на час перевірки, племінник негайно звернувся до міліції з вимогою з’ясувати причини такого рішення.

Попри регулярні скандали навколо якості продуктів та вартості закупівель, «Хазар» продовжує утримувати вплив на ринку бюджетного харчування у Харкові. Лише після зміни керівництва ХНУРЕ і проведення незалежного аудиту частину схем вдалося зламати: ціни були знижені, а постачання вдалося вирівняти за якістю.

Ситуація з діяльністю родини Омарових свідчить про системну проблему: поєднання бізнес-інтересів і посадової влади створює корупційні ризики, які десятиліттями залишаються неврегульованими.

Майнові декларації ексчиновників БЕБ: питання прозорості та повноти даних

Після звільнення з посади заступника директора Бюро економічної безпеки України Віталій Гагач залишився власником значних фінансових ресурсів, що привернуло увагу до змісту його електронної декларації. Опубліковані відомості демонструють суттєві доходи та заощадження, водночас у документі відсутня інформація про дружину та її майно, що ускладнює всебічний аналіз фінансового стану родини колишнього високопосадовця.

Згідно з декларацією, напередодні звільнення Гагач отримав у Бюро економічної безпеки заробітну плату в розмірі 815 тисяч гривень. Окрім офіційних доходів від державної служби, він задекларував майже 4 мільйони гривень, отриманих від продажу автомобіля, покупцем якого зазначено Костянтина Кучера. Така сума одноразового доходу стала одним із ключових елементів декларації та викликала запитання щодо структури особистих активів посадовця.

У власності Віталія Гагача перебувають дві земельні ділянки по 10 соток під Києвом, кожна з яких оцінена у 2,776 мільйона гривень. На цих ділянках будується житловий будинок площею 291 квадратний метр. Також він орендує квартиру в Києві.

Окремо в декларації вказано витрати на оренду житла для дітей. Син Данило проживає в орендованій квартирі в Мадриді, а донька Катерина — у Франції разом із бабусею. Таким чином, частина родини постійно мешкає за кордоном.

Що стосується транспорту, Гагач задекларував Toyota Camry Hybrid та квадроцикл BRP Can-Am. Також він користувався автомобілем Toyota Land Cruiser, який оформлений на іншу особу.

Водночас у декларації відсутні будь-які дані про Наталію Гагач (Марчук), яку вважають його дружиною. Її майно та можливі доходи не відображені у звітності, що може свідчити про приховування активів від обов’язкового декларування та викликає додаткові запитання щодо прозорості фінансового стану родини ексзаступника директора БЕБ.