Відзначаючи невдачу спроб прориву до Слов’янська, Росія перенаправила свої зусилля на захоплення Костянтинівки, що стало новим акцентом у її наступальній кампанії на Донеччині. Це підтверджується аналітичним звітом Інституту вивчення війни (ISW), який описує реорганізацію російських військ та коригування оперативних цілей.
Відповідно до інформації аналітиків, російське командування внесло зміни до планів весняно-літньої кампанії 2026 року, визначивши Костянтинівку як ключову мету. Це місто має стратегічне значення для української оборони, зокрема через своє транспортне значення та розташування в межах так званого "укріпленого поясу" регіону.
ISW повідомляє, що для досягнення своїх цілей Росія перекинула значні військові сили, сформувавши багатокомпонентне угруповання за рахунок елементів кількох загальновійськових армій. Таким чином, було створено концентрований ударний кулак, який має на меті поступове просування в рамках міської агломерації та навколишніх населених пунктів.
В українському військовому середовищі Костянтин Машовець, на якого посилається ISW, зазначає, що наступальні дії на Костянтинівському напрямку здійснюються двома великими тактичними групами, які умовно названі "Бахмут" і "Дзержинськ" (Торецьк). За його даними, ці угруповання перебувають на близькій відстані, що свідчить про поступове стискання фронту навколо Костянтинівки.
Тактична група "Бахмут" просунулася від району Ступочок до Новодмитрівки, закріпившись у південній частині. Водночас російські підрозділи змогли зайти в північно-східні райони Костянтинівки, розширивши контроль вздовж траси Т-0504 Покровськ — Бахмут, що наблизило їх до критичної залізничної інфраструктури.
Група "Дзержинськ" також продовжила свої дії з боку Іллінівки, намагаючись охопити місто з західного та південно-західного напрямків. За оцінками аналітиків, їй вдалося досягти тактичного успіху на окремих ділянках західної частини Костянтинівки, що загрожує подальшим розширенням бойових дій у міських територіях.
Проте, як зазначає ISW, російські війська поки що не контролюють ключові транспортні вузли міста, зокрема залізничну станцію "Костянтинівка", що має важливе значення для логістики та переміщень у регіоні.
Українські сили також проводять локальні контрдії для стримування наступу противника, зокрема зачистку деяких ділянок поблизу Довгої Балки, де активізувалися російські диверсійно-розвідувальні групи. Це свідчить про те, що боротьба за контроль над підступами до Костянтинівки триває.
ISW прогнозує, що російська армія продовжить намагатися проникнути вглиб міста під час літньої кампанії. Однак аналітики підкреслюють, що навіть у разі тактичних успіхів, такі дії можуть супроводжуватися значними втратами і не забезпечують оперативного прориву.
Таким чином, Росія намагається реалізувати стратегію "тиску і просочування", що передбачає методичне витіснення українських сил шляхом постійних атак. Проте ефективність цієї стратегії значною мірою залежить від ресурсів, які Росія змушена витрачати для підтримки наступу.
У свою чергу, українське військове командування запевняє, що Сили оборони утримують ключові позиції та завдають значних втрат ворогу під час штурмів. Генштаб ЗСУ підтверджує, що ситуація на Донеччині складна, але контроль над критично важливими напрямками залишається.
Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що найближчі місяці можуть стати вирішальними для війни, адже результати бойових дій на ключових напрямках вплинуть на військову та дипломатичну ситуацію в Україні.
Отже, Костянтинівка стає центральним елементом російської літньої кампанії на Донеччині, де триває інтенсивне протистояння без ознак швидкого прориву з боку РФ, але з високою інтенсивністю бойових дій на локальному рівні.