Однак, як повідомляє видання “Інформатор”, реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов’язаними з цим бюджетними витратами.
Як повідомляється, роботизований комплекс пожежогасіння – рухома гусенична платформа зі спеціальним устаткуванням для подачі води під тиском або спеціальної піни, що гасить полум’я. За допомогою пульта керування оператор із безпечного місця направляє робота до епіцентру загорання.
Зазначається, що потік рідини, яка подається на джерело горіння, можна регулювати дистанційно.
Робот-пожежник працює на відстані до 2 км від оператора на відкритій місцевості і до 400 м на пересіченій. Зображення з небезпечної ділянки, де відбувається ліквідація загорання, оператор отримує з відеокамери об’єктивного контролю, яка встановлена на платформі.
Як розповіли в Міноборонии, наземний роботизований комплекс початково розроблявся для потреб рятувальників, однак машиною зацікавились військові.
Такий робот потрібен, наприклад, на місцевості, де є боєприпаси, що не вибухнули, у наближенні до техніки, яка горить і в якій є ризик детонації боєкомплекту, а також в інших потенційно небезпечних випадках, пов’язаних із ризиком для життя і здоров’я військовослужбовців. На вимогу військових ця роботизована платформа отримала посилену ходову частину. Також збільшено дальність управління і час автономної роботи.
Завдяки гусеничному шасі цей робот-пожежник може долати складний рельєф місцевості, переїжджати палаючі уламки, працювати при екстремальних температурах і за допомогою свого водомета створювати так звану “водну стіну”.