Radaonline.news

Позначка: житло

  • Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    В Україні знову повернулися до теми оновлення застарілого житлового фонду, зокрема так званих “хрущовок”. У Верховній Раді обговорюють можливість не лише модернізації таких будинків, а й добудови додаткових поверхів — від одного до двох. Ініціатива подається як альтернатива масовому знесенню старого житла, однак уже викликала активну дискусію серед експертів і представників житлово-комунальної сфери.

    Йдеться про п’ятиповерхові будинки, зведені переважно у 1950–1970-х роках, які сьогодні становлять значну частину житлового фонду в українських містах. Більшість із них давно вичерпала нормативний термін експлуатації, однак через відсутність системної програми реновації вони залишаються заселеними та продовжують використовуватися.

    Ідея, яку зараз обговорюють на рівні законодавців, передбачає комплексну модернізацію таких будинків без їх повного знесення. Зокрема, пропонується утеплення фасадів, заміна інженерних мереж, модернізація дахів і під’їздів, а також — ключовий елемент — надбудова додаткових поверхів. Прихильники ініціативи вважають, що це дозволить одночасно оновити житловий фонд і збільшити кількість квартир без розширення міської забудови.

    У парламенті підкреслюють, що подібні підходи застосовувалися в окремих країнах Європи, де старі будинки реконструювали замість знесення. Це дозволяло економити ресурси та уникати соціальних проблем, пов’язаних із відселенням мешканців.

    Однак в українських реаліях така модель викликає низку запитань. Експерт з питань житлово-комунального господарства Олег Попенко публічно розкритикував ініціативу, заявивши, що вона не має чіткого фінансового та технічного обґрунтування. За його словами, ключова проблема полягає не лише у стані самих будівель, а й у зношеності інженерної інфраструктури, яка обслуговує ці будинки.

    Йдеться про системи електропостачання, водопостачання, каналізації та тепломережі, які в багатьох районах перебувають у критичному стані. Додаткові поверхи означатимуть збільшення навантаження на ці системи, що може призвести до аварій або необхідності масштабної модернізації всієї інфраструктури.

    Фахівці наголошують, що більшість “хрущовок” проєктувалися без урахування можливості надбудови. Це означає, що перед реалізацією таких проєктів потрібно провести детальне технічне обстеження кожного будинку, щоб оцінити його несучу здатність. У деяких випадках може знадобитися підсилення фундаменту або повна реконструкція конструкцій, що значно збільшує вартість робіт.

    Ще один важливий аспект — фінансування. Наразі не існує чіткого механізму, хто саме оплачуватиме такі проєкти. Серед можливих варіантів розглядаються державні програми, місцеві бюджети або залучення приватних інвесторів. Останній варіант передбачає, що забудовники отримають право на нові квартири в добудованих поверхах в обмін на фінансування реконструкції. Проте це також викликає дискусії, адже може призвести до конфліктів із мешканцями та змінити баланс інтересів у житлових кварталах.

    Водночас проблема оновлення “хрущовок” залишається однією з найгостріших у містах України. За різними оцінками, таких будинків у країні — десятки тисяч, і значна частина з них потребує капітального ремонту або повної реконструкції. У Києві, Харкові, Дніпрі та інших великих містах вони займають цілі райони, які формують вигляд міського середовища.

    Раніше в Україні вже обговорювали концепцію комплексної реновації житлових кварталів за прикладом країн Європи. Вона передбачала знесення застарілих будинків і будівництво нових із переселенням мешканців. Проте реалізація таких проєктів гальмувалася через складність законодавства, питання компенсацій і високі витрати.

    На цьому тлі ідея модернізації без знесення виглядає привабливою альтернативою, але її успіх залежить від детального опрацювання. Експерти наголошують, що без комплексного підходу, який враховує не лише будівлі, а й інфраструктуру, такі проєкти можуть створити більше проблем, ніж вирішити.

    Також важливим є соціальний фактор. Мешканці “хрущовок” часто побоюються будь-яких змін, пов’язаних із реконструкцією, через ризики втрати житла або погіршення умов проживання під час будівельних робіт. Тому реалізація подібних ініціатив потребує чіткої комунікації, гарантій і прозорих правил.

    У підсумку, ініціатива щодо добудови поверхів у “хрущовках” відкриває нову дискусію про майбутнє старого житлового фонду в Україні. Вона демонструє пошук компромісу між необхідністю оновлення і обмеженими ресурсами. Водночас експерти застерігають: без системного підходу, технічних розрахунків і зрозумілого фінансування ця ідея ризикує залишитися лише на рівні обговорень.

  • У Криму окупанти масово переглядають права на житло

    У Криму окупанти масово переглядають права на житло

    У тимчасово окупованому Криму російські окупаційні структури продовжують практику масового перегляду прав власності на землю та житло, що фактично створює ризик втрати будинків для місцевих мешканців, які будували їх у межах процедур, раніше запроваджених самою окупаційною адміністрацією. Під загрозою опинилися щонайменше 80 сімей у Сакському районі. Про це повідомляє Центр національного спротиву.

    Найбільш напружена ситуація склалася у селищі Уютне, де окупаційні органи ініціювали процеси, що можуть завершитися знесенням уже збудованих приватних будинків або визнанням права власності недійсним. Йдеться про житло, яке люди зводили на ділянках, отриманих через офіційні, хоч і контрольовані окупаційною владою, механізми розподілу землі.

    За даними ЦНС, ця система спочатку передбачала поетапну процедуру: оформлення оренди земельної ділянки, дозвіл на будівництво та подальший викуп за спрощеною процедурою. Місцеві мешканці, які скористалися цими правилами, інвестували власні кошти в будівництво житла, розраховуючи на легалізацію власності в майбутньому. Однак тепер ці ж рішення переглядаються окупаційними судами, які фактично визнають частину раніше виданих дозволів такими, що нібито суперечать законодавству, запровадженому Росією на окупованій території.

    У результаті люди опиняються в ситуації правової невизначеності, коли документи, видані окупаційною адміністрацією, можуть бути скасовані заднім числом. Це, за даними ЦНС, відкриває можливість для вилучення житла без компенсацій або альтернативного забезпечення житлом.

    Окремо в Центрі національного спротиву звертають увагу на те, що ініціаторами перегляду рішень виступають структури, які раніше самі ж організовували розподіл земель. Так звана “прокуратура” окупаційної влади заявляє про нібито порушення під час первинного виділення ділянок, що стає підставою для судових процесів і подальшого скасування прав власності.

    При цьому, як зазначають у ЦНС, посадові особи, які безпосередньо відповідали за розподіл землі, отримують лише адміністративні санкції у вигляді штрафів, тоді як пересічні мешканці ризикують втратити житло, у яке вже вкладено значні фінансові ресурси та роки життя. Така практика, за оцінкою українських структур, свідчить про вибіркове застосування “закону” на окупованій території.

    У Центрі національного спротиву підкреслюють, що фактична зміна правил після того, як люди виконали всі вимоги окупаційної адміністрації, створює системний тиск на населення та формує атмосферу страху і невпевненості у праві на власність. Це також унеможливлює довгострокове планування життя та інвестицій у житло.

    Українська сторона розглядає такі дії як порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема норм, які забороняють окупаційній владі змінювати правовий режим власності на шкоду цивільному населенню. Окремо наголошується, що подібні випадки можуть мати системний характер і не обмежуються лише Сакським районом.

    За оцінками ЦНС, подібні процеси вписуються у ширшу практику адміністративного та правового тиску на мешканців окупованого Криму, що супроводжується поступовим перерозподілом майна та посиленням контролю над земельними ресурсами півострова.

    Таким чином, ситуація в Уютному розглядається як один із прикладів масштабнішої тенденції, коли права власності місцевих жителів можуть бути переглянуті або анульовані залежно від рішень окупаційних структур, що фактично позбавляє людей юридичних гарантій захисту їхнього майна.

  • До €10 000 за повернення в Україну: в Ірландії змінюють підхід до українських біженців

    До €10 000 за повернення в Україну: в Ірландії змінюють підхід до українських біженців

    Уряд Ірландії розглядає суттєві зміни у підході до підтримки українських біженців, зокрема запровадження фінансових стимулів для добровільного повернення на батьківщину. Йдеться про можливість отримання до 10 тисяч євро на сім’ю, що має стати частиною нової міграційної стратегії країни.

    Ідея не є новою: ще раніше уряд Ірландії обговорював механізм добровільного повернення, який передбачає виплати до 2500 євро на одну особу або до 10 000 євро на родину. Такий підхід розглядається як альтернатива складним і дорогим процедурам примусового видворення мігрантів . Водночас у 2026 році ця ініціатива набуває нового значення на тлі загального перегляду політики щодо українців.

    Причиною змін стало зростаюче навантаження на соціальну систему країни. Ірландія прийняла десятки тисяч українців після початку повномасштабної війни, і держава витратила сотні мільйонів євро на їх підтримку. Лише програма компенсацій для сімей, які надають житло, охопила десятки тисяч домогосподарств і стала одним із ключових інструментів інтеграції.

    Однак тепер уряд переходить до іншої моделі. Зокрема, планується поступове згортання програми Accommodation Recognition Payment (ARP), яка передбачає виплати власникам житла. Цю допомогу вже скоротили з 800 до 600 євро, а надалі її можуть знизити до 400 євро на місяць . Крім того, влада має намір поступово відмовитися від розміщення українців у готелях та інших тимчасових об’єктах.

    Уряд пояснює ці кроки кількома факторами. По-перше, значна частина українців уже інтегрувалася в ірландське суспільство та почала самостійно орендувати житло. По-друге, програма виплат вплинула на ринок нерухомості: у деяких випадках власникам було вигідніше брати участь у державній програмі, ніж здавати житло в оренду .

    На цьому тлі фінансові стимули для повернення розглядаються як інструмент балансування системи. Влада наголошує, що йдеться виключно про добровільний механізм, який дозволить людям самостійно ухвалити рішення. Виплати мають покривати витрати на переїзд, адаптацію та перші кроки після повернення — наприклад, навчання або започаткування власної справи .

    Разом із тим ініціатива викликає неоднозначну реакцію. Деякі правозахисні організації критикують підхід, вважаючи, що фінансові стимули можуть створювати непрямий тиск на вразливі групи населення. Вони наголошують, що рішення про повернення має базуватися насамперед на безпековій ситуації в Україні, а не на економічних факторах.

    У ширшому контексті ці зміни відображають загальноєвропейську тенденцію. Країни ЄС поступово переходять від екстреної гуманітарної підтримки до більш структурованої міграційної політики. Це означає посилення контролю, скорочення витрат і пошук довгострокових рішень.

    Зокрема, в багатьох державах уже обговорюється можливість обмеження соціальних виплат, запровадження додаткових вимог до працевлаштування або навчання, а також стимулювання добровільного повернення. Ірландія стала однією з перших країн, яка відкрито пропонує фінансову модель такого повернення.

    Для України ці процеси мають подвійне значення. З одного боку, повернення громадян може сприяти відновленню економіки та ринку праці. З іншого — масове повернення без належних умов може створити додаткове навантаження на соціальну сферу.

    Експерти зазначають, що багато українців уже інтегрувалися в європейські країни, мають роботу, навчаються або ведуть бізнес. Тому навіть значні фінансові стимули не гарантують масового повернення. Рішення залежатиме від безпекової ситуації, економічних можливостей і особистих обставин кожної родини.

    Очікується, що остаточні параметри програми в Ірландії будуть сформовані найближчим часом. Поки що йдеться про підготовчий етап і обговорення механізмів реалізації.

    Таким чином, ініціатива з виплатами до 10 тисяч євро є частиною більшого процесу трансформації міграційної політики в Європі. Вона демонструє прагнення держав знайти баланс між гуманітарною підтримкою та економічною доцільністю, водночас залишаючи ключове рішення — повертатися чи ні — за самими українцями.

  • У Раді зареєстрували законопроєкт для здешевлення іпотеки

    У Раді зареєстрували законопроєкт для здешевлення іпотеки

    У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт «Про сек’юритизацію та облігації з покриттям», який має на меті змінити підходи до фінансування банківського сектору, здешевити іпотечні кредити та розширити доступ до довгострокового кредитування.

    Про ініціативу повідомив голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

    Законопроєкт передбачає впровадження в Україні сучасних фінансових інструментів, які вже активно використовуються в країнах Європейського Союзу. Йдеться насамперед про сек’юритизацію активів та облігації з покриттям. У межах сек’юритизації банки зможуть об’єднувати кредитні портфелі, зокрема іпотечні, у пул активів і передавати їх інвесторам у вигляді цінних паперів. Це дозволяє фінансовим установам швидше повертати ліквідність і спрямовувати ресурси на нові кредити.

    Облігації з покриттям є ще одним ключовим елементом ініціативи. Це боргові цінні папери, забезпечені якісними активами, найчастіше іпотечними кредитами, які вважаються одним із найбільш надійних інструментів довгострокового фінансування банків у Європі.

    За словами Гетманцева, основна мета законопроєкту полягає у створенні умов для здешевлення кредитів, розвитку ринку іпотеки, залучення довгострокових інвестицій та підтримки державних житлових програм. Він також наголосив, що в Україні залишається високий попит на житло, зокрема через понад 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб, що формує значне навантаження на ринок нерухомості.

    Іпотечне кредитування в Україні традиційно залишається дорогим і обмеженим через високі ризики та нестачу довгострокових ресурсів у банківській системі. Запровадження сек’юритизації, за оцінками експертів, може зменшити навантаження на банки, збільшити обсяги кредитування та зробити іпотеку доступнішою для населення.

    У країнах Європейського Союзу подібні інструменти давно є базовим елементом фінансової системи. Облігації з покриттям та сек’юритизація активно використовуються банками для стабільного фінансування житлових кредитів, а загальний обсяг цього ринку вимірюється трильйонами євро.

    В Україні паралельно триває розвиток державних програм підтримки житла, зокрема пільгового іпотечного кредитування. Також обговорюються реформи у сфері житлової політики та створення системи соціального житла, яка має стати частиною довгострокової відбудови країни.

    Після реєстрації законопроєкт має бути розглянутий у профільних комітетах Верховної Ради та винесений на голосування. У разі ухвалення він може стати одним із ключових кроків у реформуванні фінансового ринку та розвитку доступного житлового кредитування в Україні.

  • Уряд виділяє понад 10 млрд грн на житлові ваучери: запускається механізм бронювання коштів для переселенців

    Уряд виділяє понад 10 млрд грн на житлові ваучери: запускається механізм бронювання коштів для переселенців

    Кабінет міністрів України спрямовує понад 10 мільярдів гривень на програму житлових ваучерів для внутрішньо переміщених осіб, попри збереження дефіциту державного бюджету. Паралельно запускається механізм бронювання коштів відповідно до поданих заяв, що має впорядкувати доступ до фінансування.

    Йдеться про розширення програми єВідновлення, у межах якої передбачено 6,6 мільярда гривень бюджетного фінансування. Додатково близько 80 мільйонів євро надходить від Банку розвитку Ради Європи, а також з інших міжнародних джерел, що дозволяє збільшити загальний ресурс програми.

    Житлові ваучери розраховані на внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій, які мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Максимальний розмір фінансування становить до 2 мільйонів гривень на придбання житла. Після ухвалення рішення ваучер формується автоматично та відображається у застосунку Дія.

    Подання заявок на бронювання коштів уже доступне онлайн через Дію. Надалі подати документи можна буде також через центри надання адміністративних послуг або через нотаріуса. Черговість отримання фінансування визначається за датою та часом подання заявки. У разі недостатності коштів звернення автоматично потрапляє до електронної черги і буде розглянуте після надходження додаткового фінансування.

    Кошти ваучера можуть бути використані для придбання готового житла, інвестування у будівництво, внесення першого платежу за іпотекою або часткового погашення кредиту. Після підтвердження бронювання заявник має 60 днів для укладення відповідної угоди.

    Програма житлових ваучерів для переселенців стартувала наприкінці 2025 року і розглядається урядом як один із ключових інструментів забезпечення житлом громадян, які втратили його внаслідок війни.

  • Майже 2,5 тисячі пошкоджених об’єктів: як Київ відновлюється після атак

    Майже 2,5 тисячі пошкоджених об’єктів: як Київ відновлюється після атак

    У 2025 році Київ зазнав рекордних руйнувань внаслідок російських атак — було пошкоджено або знищено 2 423 об’єкти. Це більш ніж утричі перевищує показник попереднього року і становить майже половину всіх втрат столиці за час повномасштабної війни.

    Загалом від лютого 2022 року до середини березня 2026 року в Києві зафіксовано 4 935 пошкоджених або зруйнованих об’єктів. Для порівняння, у 2022 році постраждали 788 об’єктів, у 2023-му — 513, у 2024-му — 744, а з початку 2026 року — вже 488.

    Найбільше постраждав житловий сектор. Близько 60% усіх руйнувань припадає на багатоквартирні будинки — майже 3 тисячі об’єктів. Також значні пошкодження зафіксовано у нежитлових приміщеннях, об’єктах ЖКГ, навчальних закладах та транспортній інфраструктурі.

    На цьому тлі темпи відбудови залишаються значно нижчими за масштаби руйнувань. У 2025 році з бюджету Києва на відновлення було передбачено 1,13 млрд гривень, однак фактично профінансовано лише близько 734 млн гривень.

    Схожа ситуація і з резервним фондом: із понад 200 млн гривень, виділених на обстеження та ремонт, було освоєно менш ніж 20%.

    У житловому секторі ситуація також складна. Станом на березень у столиці налічується 71 багатоквартирний будинок, який зазнав значних пошкоджень і потребує відновлення. За останні пів року їх кількість зросла майже вдвічі — з 41 до 71.

    Замовником робіт на цих об’єктах виступає комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ». За його даними, повністю відновлено 30 будинків, ще 41 перебуває на різних етапах ремонту.

    Темпи відбудови залишаються нерівномірними. У 2022 році роботи завершили на 11 об’єктах, у 2023-му — на 10, а у 2024 році — лише на одному.

    Експерти та посадовці пояснюють уповільнення кількома факторами. Зокрема, йдеться про нестачу робітників у підрядних організаціях через війну, а також ускладнення процедур закупівель і підготовки тендерної документації.

    При цьому у міській владі запевняють, що фінансовий ресурс для відновлення є, однак його використання залишається нерівномірним.

    Окремі об’єкти починають відновлюватися лише після суспільного розголосу. Зокрема, протиаварійні роботи в одному з пошкоджених будинків у столиці стартували після публічного тиску та звернень мешканців.

    Таким чином, попри наявність фінансування, Київ стикається з серйозним дисбалансом між масштабами руйнувань і темпами відновлення, що безпосередньо впливає на житлову ситуацію тисяч мешканців.

  • Майже всі чиновники мають житло тоді як третина українців його не має

    Майже всі чиновники мають житло тоді як третина українців його не має

    В Україні фіксується суттєвий розрив у рівні забезпеченості житлом між чиновниками та пересічними громадянами. Згідно з даними декларацій за 2025 рік, власне житло мають 95–96% топпосадовців.

    Серед інших категорій державних службовців цей показник також залишається високим: близько 90% прокурорів і слідчих володіють нерухомістю, а серед представників місцевого самоврядування — приблизно 84%.

    Натомість ситуація серед населення виглядає інакше. За різними оцінками, від 25% до 33% українських домогосподарств не мають власного житла. Ці люди змушені орендувати помешкання або проживати разом із родичами.

    Експерти зазначають, що така різниця свідчить про значний соціально-майновий дисбаланс. Рівень забезпеченості житлом серед чиновників суттєво перевищує показники середнього населення, що лише підсилює відчуття нерівності.

    Окрему увагу привертає використання державних програм підтримки житла. Зокрема, програма «єОселя», яка формально спрямована на допомогу бюджетникам та внутрішньо переміщеним особам, на практиці стала доступною і для представників силових структур та антикорупційних органів.

    За наявною інформацією, серед отримувачів пільгових кредитів — детективи, прокурори, співробітники правоохоронних органів, які придбали житло вартістю від 3 до 5 мільйонів гривень.

    На цьому тлі питання справедливого розподілу житлових можливостей і доступності нерухомості для широких верств населення залишається одним із ключових соціально-економічних викликів для держави.

  • В Україні посилюють контроль за ринком нерухомості через фінмоніторинг

    В Україні посилюють контроль за ринком нерухомості через фінмоніторинг

    В Україні планують посилити контроль за операціями на ринку нерухомості. Рієлторів можуть зобов’язати передавати інформацію про клієнтів до Державної служби фінансового моніторингу у випадках, якщо сума угоди перевищує 400 тисяч гривень.

    Йдеться про фактично більшість операцій купівлі-продажу житла, адже зазначений поріг значно нижчий за середню вартість нерухомості в Україні. Нововведення спрямоване на підвищення прозорості ринку та боротьбу з відмиванням коштів.

    Згідно з пропозиціями, рієлтори виконуватимуть функції суб’єктів фінансового моніторингу. Вони повинні будуть ідентифікувати клієнтів, перевіряти походження коштів і передавати відповідні дані до профільного державного органу у разі підозрілих або значних операцій.

    Подібна практика вже застосовується в банківській сфері та є частиною міжнародних стандартів фінансової безпеки. Україна, як кандидат на вступ до Європейського Союзу, поступово адаптує своє законодавство до цих вимог.

    Водночас експерти зазначають, що нові правила можуть викликати занепокоєння серед учасників ринку через додаткову бюрократію та ризики втручання у приватність. Особливо це стосується покупців, які здійснюють великі угоди.

    Водночас мова не йде про автоматичне визнання таких операцій підозрілими. Передача інформації є частиною стандартної процедури фінансового контролю, а остаточні висновки щодо можливих порушень ухвалюють відповідні органи на основі аналізу.

    Очікується, що впровадження нових правил допоможе зменшити тіньові схеми на ринку нерухомості та підвищити рівень довіри до операцій із житлом.

  • У Раді готують масштабне оновлення програми єОселя

    У Раді готують масштабне оновлення програми єОселя

    Державну програму доступної іпотеки «єОселя» планують суттєво оновити вже у 2026 році. У Верховній Раді визнають, що попри ефективність інструменту, його потенціал використано не повністю, а сам механізм потребує модернізації.

    Про це повідомив голова підкомітету з питань захисту інвестицій в об’єкти будівництва Андрій Стріхарський. За його словами, нинішня модель програми має низку системних недоліків, які стримують її розвиток.

    Зокрема, йдеться про відсутність чітких правил взаємодії між забудовниками та банками, складні процедури акредитації, а також неоднорідність вимог до документів. Крім того, наразі не врегульовано механізм кредитування через девелоперські компанії.

    У парламенті вже працює спеціальна група, яка готує пакет змін. Основна увага приділяється спрощенню процедур, уніфікації документів та скороченню строків погодження. Окремим напрямом стане цифровізація процесів, що має зменшити бюрократичне навантаження на учасників програми.

    За словами Стріхарського, ключова мета оновлення — зробити іпотеку швидшою та доступнішою для громадян. Очікується, що після змін більше українців зможуть отримати житло без затримок і складних процедур.

    Оновлення програми також має позитивно вплинути на ринок нерухомості. В умовах війни «єОселя» залишається одним із небагатьох інструментів, що підтримують будівельну галузь і стимулюють інвестиції у житло.

    Станом на кінець березня 2026 року програмою вже скористалися понад 24 тисячі українських родин. Загальний обсяг інвестицій у житло перевищив 42,8 мільярда гривень.

    У парламенті наголошують, що подальший розвиток «єОселі» має стати одним із ключових факторів відновлення житлового сектору та підвищення доступності власного житла для громадян.

  • Парламент ухвалив закон про скасування платежів для власників зруйнованого житла

    Парламент ухвалив закон про скасування платежів для власників зруйнованого житла

    Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який передбачає звільнення мешканців пошкодженого житла від сплати комунальних послуг і податків на період відновлення. Рішення підтримали 308 народних депутатів.

    Йдеться про депутатську ініціативу, яку парламент затвердив у другому читанні. Закон спрямований на підтримку громадян, чиє житло постраждало внаслідок бойових дій або інших руйнувань.

    Згідно з документом, власники та мешканці пошкодженого житла зможуть тимчасово не сплачувати комунальні послуги, а також окремі податки, пов’язані з нерухомістю. Пільга діятиме на період відновлення житла.

    Очікується, що реалізація закону дозволить зменшити фінансове навантаження на постраждалі родини та пришвидшити процес відновлення житлового фонду.

    Деталі механізму застосування пільг мають бути визначені додатково на рівні підзаконних актів.

    Раніше повідомлялося, що українці витрачають до 84% своїх доходів на їжу та комунальні послуги, через що більшість домогосподарств фактично живе у режимі виживання, майже не маючи можливості відкладати кошти або витрачати їх на інші потреби.