Radaonline.news

Позначка: забудовники

  • Столичне КП «Плесо» витратило сотні мільйонів на набережні для приватних ЖК

    Столичне КП «Плесо» витратило сотні мільйонів на набережні для приватних ЖК

    У Києві викрили схему, за якою кошти міського бюджету витрачалися на облаштування набережних біля приватних житлових комплексів. За даними Офісу Генерального прокурора, посадовці комунального підприємства «Плесо» безпідставно профінансували роботи, які мав виконати забудовник. Сума збитків перевищує 130 мільйонів гривень.

    Розслідування встановило, що згідно з інвестиційним договором, приватна компанія, яка зводила житловий комплекс, зобов’язувалася власним коштом облаштувати набережну та провести берегоукріплення. Натомість посадовці КП «Плесо» включили цей об’єкт до Програми економічного та соціального розвитку Києва і профінансували роботи за рахунок бюджету.

    Із фотографій, оприлюднених прокуратурою, йдеться про набережну «Русанівської гавані» на вулиці Євгена Маланюка. Основним девелопером комплексу є компанія «Ковальська», однак частину будинків зводить «Міськбудінвест» — саме ця фірма у 2018 році виграла тендер КП «Плесо» на будівництво берегоукріплювальних споруд у цьому районі.

    У результаті забудовник не лише уникнув витрат, а й отримав прибуток, створивши інфраструктуру для власного житлового комплексу коштом міста.

    Подібна схема, за журналістськими даними, діяла і в інших столичних проєктах. КП «Плесо» фінансувало облаштування водойм поруч із ЖК «Лебединий» від компаній Perfect Group та Інтергал-Буд, а також ЖК «Рів’єра» на Осокорках, який зводила Status Group. У кожному випадку комунальне підприємство витрачало десятки мільйонів гривень на благоустрій територій, що після завершення будівництва стали фактично приватними зонами.

    Зокрема, біля ЖК «Лебединий» за три роки було витрачено понад 250 мільйонів гривень, а біля «Рів’єри» — майже 48,5 мільйона. Усі зони мали бути відкритими для киян, проте доступ до них обмежено мешканцями комплексів.

    За законом, території вздовж водойм мають залишатися відкритими. Водний кодекс України забороняє обмежувати доступ громадян до прибережних смуг, за винятком спеціальних об’єктів — військових чи гідротехнічних. Проте, як зазначають юристи, столична влада не поспішає ініціювати судові позови, аби повернути набережні місту.

  • Забудовник Максим Микитась знову опинився в центрі скандалу через погрози суддям у Telegram

    Забудовник Максим Микитась знову опинився в центрі скандалу через погрози суддям у Telegram

    Скандальний забудовник Максим Микитась знову опинився у центрі суспільного резонансу — цього разу через публічні погрози суддям. У своєму Telegram-каналі він звернувся до судді Апеляційного господарського суду з прізвищем Барсук, звинувативши її у нібито зв’язках із росіянами та пообіцявши «з’ясувати все особисто на суді».

    «Пані суддя апеляційного суду — Барсук! Завтра особисто на суді з’ясую, скільки ти грошей у росіян узяла, що за це маєш зробити, і в очі твої подивлюся», — писав Микитась.

    Хоча дописи згодом були видалені, скандал набув публічності. Забудовник навіть натякнув на власні «зв’язки» у Вищій раді правосуддя, через які він нібито може впливати на вручення підозр суддям.

    Цей випадок особливо показовий з огляду на минуле Микитася. У 2019 році він став фігурантом справ про махінації, рейдерство та викрадення, зокрема юриста у центрі Києва. Його ім’я нерозривно пов’язане з історією занепаду державної компанії «Укрбуд». Під його керівництвом один із найбільших забудовників країни перетворився на приклад масштабних зловживань, залишивши десятки тисяч інвесторів без житла.

    У 2024 році «Укрбуд» було приватизовано — 100% акцій придбала компанія «ТЕХНО-ОНЛАЙН», яка має мінімальні фінансові обіги, але, за журналістськими розслідуваннями, пов’язана з російським бізнесом. Це породило нові питання про прозорість процесу та вплив олігархічних груп.

    Ключову роль у схемах відчуження активів відіграє юрист Тарковський, представник дружини Микитася. Через компанії-прокладки «Метробуд», T&A Industries та «Київметробуд» простежується зв’язок із російським бізнесменом Кияшком, колишнім керівником «Вагонмашу», прописаним у Москві до 2017 року.

    Приватизація «Укрбуду», публічний тиск на суддів та залучення осіб із впливом у вищих ешелонах влади створюють враження про цілеспрямовану кампанію Микитася з уникнення відповідальності. Тим часом тисячі ошуканих інвесторів залишаються без житла, а стратегічні активи фактично відходять у руки людей зі сумнівною репутацією.

  • Берилієвий скандал у центрі Києва: як мережа АТБ будує елітний ЖК на ресурсах із заповідника

    Берилієвий скандал у центрі Києва: як мережа АТБ будує елітний ЖК на ресурсах із заповідника

    У центрі Києва зводиться новий ЖК Boston Creative House – амбітний проєкт компанії #BGV Development, що входить до бізнес-групи BGV Group Management, яку контролює співвласник мережі АТБ Геннадій Буткевич.

    Але за розкішною архітектурою стоїть історія сумнівного походження інвестицій. Фінансова основа проєкту – прибутки від видобутку стратегічного ресурсу берилію, що ведеться ТОВ “Пержанська рудна компанія”, яка також входить до структури BGV. Руду добувають шахтним способом на території природоохоронного фонду – Поліського природного заповідника, де така діяльність законом заборонена.

    За оцінками експертів, запаси берилію на цьому родовищі можуть сягати 80-100 мільярдів доларів. Ресурс має критичне значення для оборонної, авіаційної та електронної промисловості.

    Втім, замість прозорої роботи в інтересах держави, фіксується масове заниження обсягів видобутку, що дозволяє уникати належної сплати рентних платежів. Це призводить до мільярдних втрат бюджету.  За даними, політичне прикриття проєкту забезпечують топ-чиновники, зокрема нардепи від «Слуги народу», включно з головою екологічного підкомітету Павлом Якименком.

    Крім фінансових порушень, діяльність компанії створює суттєві екологічні ризики: токсичні та радіоактивні відходи потрапляють у ґрунти, водоносні горизонти та атмосферу. Умови спецдозволу порушуються – рекультивація не проводиться, а забруднені землі залишаються деградованими.

    Поки органи слідства гальмують розслідування кримінальних проваджень (№22025101110000604 та №12025220000000612), ми вже звернулися до Держгеонадр, екологічної інспекції та правоохоронних органів, вимагаючи перевірити законність діяльності.

  • Звільнення Максима Остапенка: зачистка культурної сфери набирає обертів?

    Звільнення Максима Остапенка: зачистка культурної сфери набирає обертів?

    21 травня 2025 року міністерство культури звільнило Максима Остапенка з посади генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Це рішення стало черговим кроком у низці скандалів довкола культурної спадщини України та викликало гостру реакцію як в експертному середовищі, так і серед громадськості.

    Міністерство культури та стратегічних комунікацій оприлюднило дев’ять причин звільнення. У їхньому переліку — нібито неефективне управління, незадовільний стан об’єктів Лаври, наявність представників УПЦ МП у Нижній Лаврі, проблеми з реставрацією, «неприродний червоний колір» стін на виставці про Мазепу, а також питання незаконної торгівлі та діяльності кав’ярні. Сам Остапенко відкидає всі звинувачення, називаючи їх політично вмотивованими, абсурдними і частиною кампанії дискредитації.

    За його словами, йому запропонували “піти по-тихому”: оформити відпустку з подальшим переходом на неіснуючу посаду. Коли ж він відмовився, наказ про звільнення був вручений буквально на капоті автомобіля. Документ, стверджує Остапенко, навіть не мав підпису міністра.

    Що закидає міністерство? І як відповідає Остапенко

    Остапенко наголошує, що частина звинувачень — свідоме перекручування фактів. Наприклад, звинувачення в «недостатньому протистоянні московському впливу» він назвав маніпуляцією, адже закон про заборону московських релігійних організацій набув чинності лише за день до його звільнення. Щодо реставраційних робіт — він наводить приклади проєктів, що реалізовувались благодійним коштом, а відсутність державного фінансування ставить під сумнів саме міністерство.

    Так само звинувачення в «червоному кольорі» стін на виставці про Мазепу він назвав несмішним фарсом, адже червоний — типовий бароковий колір, а саму експозицію реалізували коштом меценатів. Кав’ярня, яку поставили йому в провину, за його словами, була встановлена на прохання відвідувачів і мала лише три столики.

    Зачистка або контроль?

    Остапенко відкрито говорить про системну “зачистку сфери”, яка, на його думку, триває і в інших ключових культурних установах. Серед прикладів — конфлікти довкола заповідника «Софія Київська», музею Другої світової війни, Пирогова, музею Майдану.

    Особливо небезпечною він вважає ситуацію довкола самобудів та планів майбутньої забудови території Лаври. За його словами, лише за роки оренди Нижньої лаври УПЦ МП було зведено 36 незаконних споруд. У 2024 році, як стверджує Остапенко, заповіднику вдалося оформити всю землю за собою — і це могло стати «спусковим гачком» для його звільнення, адже він відкрито вимагав скасування ще чинного «Плану організації території» 2013 року, який дозволяє забудову Лаври понад 20 об’єктами, включно з семиповерховим готелем.

    Реакція громадськості і наслідки

    Одразу після звільнення Остапенка активізувались культурні спільноти. ГО «Коаліція дієвців культури» оголосила про збір підписів за відставку міністра Миколи Точицького. Обурення викликало й те, що разом із директором було згорнуто кілька важливих міжнародних проєктів, серед яких — реставраційний договір із Чехією на 34 мільйони гривень.

    Остапенко тим часом заявив, що планує відновити службу в ЗСУ, щойно відновиться після звільнення. Але його боротьба з корупцією у сфері охорони культурної спадщини, схоже, тільки починається.

    Українське суспільство потребує не лише охорони пам’яток, а й прозорості в управлінні ними. І поки посадовці сперечаються про «червоні стіни» — хтось планує нові поверхи на святій землі.

  • Майбутнє Острога – без минулого: чергова забудова знищила пам’ять століть

    Майбутнє Острога – без минулого: чергова забудова знищила пам’ять століть

    У місті Острог забудовники перекопали територію біля нижнього замку князів Острозьких, де, ймовірно, знаходилася усипальниця острозького старости та полковника Яна-Вільгельма Роттаріуша. Про це повідомив працівник Центру вивчення спадщини князів Острозьких Микола Бендюк.

    Будівельний майданчик обнесли високим парканом, і протягом трьох днів техніка знищувала культурний шар, не допускаючи археологів до території. За словами Бендюка, все це відбувалося прямо через дорогу від адміністрації Державного історико-культурного заповідника, що викликає підозри у змові.

    Археолога Олександра Бондарчука, працівника заповідника, не допустили до місця робіт, хоча присутність фахівця є обов’язковою згідно з законом. Попри запевнення Рівненського обласного управління культури, що “ніяких робіт не ведеться”, насправді земля активно вивозилась на околицю міста.

    Бендюк разом з археологами вирушили до місця скидання землі та виявили залишки історичних артефактів серед сміття — людські рештки, уламки кераміки, тесаний камінь, іконку XVIII століття. Все це, ймовірно, є частинами знищеної усипальниці та старовинної забудови.

    За попередніми даними, поховання могло належати Роттаріушу, який помер у 1728 році, та було розташоване всього за 10 метрів від костелу. У цій же частині міста могли бути поховані й княжна Гальшка Острозька та її двоюрідний брат Костянтин Острозький.

    “Забудовники використали схему, яка повторюється по всій Україні. Фінансують дослідження маленької ділянки, отримують дозвіл на роботи лише на цій території — і копають по всьому майданчику, ігноруючи вимоги щодо решти”, – наголошує Бендюк.

    Археологічна спадщина Острога під загрозою

    Острог відомий своєю багатою історією. У липні 2024 року в центрі міста археологи виявили фрагмент стародавнього валу XI століття, трипільські ями з посудом Х століття та ливарню XVII століття. Глибина культурного шару тут сягає понад трьох метрів.

    У жовтні того ж року неподалік Острозької академії утворилось провалля, яке відкрило науковцям підземні лабіринти та унікальні ковані двері XVII століття. Підземелля в центрі міста мають три рівні, проте через постійну забудову, рух вантажівок та відсутність належної охорони, цінні історичні шари опиняються під загрозою остаточного знищення.

  • Євгенія Кулеба – основний претендент на крісло голови Шевченківської РДА міста Києва

    Євгенія Кулеба – основний претендент на крісло голови Шевченківської РДА міста Києва

    За інформацією наших джерел, депутатка Київської міської ради від «Слуги Народу» Євгенія Кулеба найближчим часом може очолили Шевченківську РДА міста Києва.

    Нагадаємо, після призначення головою КМВА Тимура Ткаченко стало питання про зміну голів столичних районів. На кожен район у Ткаченко по 4 претенденти, зокрема й усі чинні, за кожною з кандидатур хтось стоїть: Офіс, правоохоронці, політики, забудовники.

    За інформацією наших джерел, за 2025 рік Офіс розраховує отримати з голів Київських районів корупційних надходжень близько 1 мільярда гривень через свої підрядні структури.

    Водночас, серед кандидатів немає жодної креатури самого Тимура Ткаченка, що свідчить проте, що він не приймає самостійних рішень. Тим не менше, Ткаченко зумів налагодити схему поборів на бронюванні співробітників “критичних” підприємств разом з новим начальником Київського ТЦК, полковником Віталієм Хом’яком.

  • Журналісти викрили схему того як державна земля стає здобиччю забудовників в Києві

    Журналісти викрили схему того як державна земля стає здобиччю забудовників в Києві

    В Україні продовжує розвиватись система інвестиційних угод, яка стає інструментом для забудовників, що намагаються вивести на ринок елітні житлові комплекси, використовуючи державні та комунальні землі, призначені для наукових об’єктів та інфраструктури. Як показують нещодавні журналістські розслідування, ці угоди часто призводять до того, що на місці запланованих наукових центрів та ботанічних садів з’являються багатоповерхівки, які приносять мільйони прибутку забудовникам, а держава отримує лише незначну частку цих земель.

    Основний механізм цієї схеми полягає в укладанні інвестиційних договорів між державними установами та приватними забудовниками. Ці договори часто укладаються без проведення відкритих конкурсів і передбачають реконструкцію наукових об’єктів або розвиток інфраструктури. Проте реальність значно відрізняється: замість лабораторій і дослідницьких центрів на цих землях з’являються житлові комплекси. Наприклад, на місці гідрологічної станції, де 70 років вивчали підземні води, тепер стоїть житловий комплекс “Кришталеві джерела”. Це тільки один з численних прикладів.

    На місці ботанічних садів та інших природоохоронних територій, які мали б служити науці, забудовники отримують землі, де будуються розкішні елітні комплекси, що продаються за десятки мільйонів гривень. При цьому держава отримує лише малу частку площі – 3–6%, в той час як забудовники отримують величезні прибутки.

    Проблема полягає не тільки в самих угодах, а й в відсутності належного контролю та прозорості. Укладення договорів без конкурсу дає можливість забудовникам використовувати лазівки для вигідних, але часто незаконних схем. Натомість публічність таких договорів та регулярний моніторинг їх виконання були б важливими запобіжниками для боротьби з корупцією.

    Приклад із Національним ботанічним садом імені Миколи Гришка наочно демонструє, як навіть законодавчі заборони можуть бути ігноровані забудовниками. Земля на Печерську, попри всі заборони, стала об’єктом інвестиційних угод, а житловий комплекс на території саду став лише черговим прикладом того, як порушення можуть стати відомими вже після завершення будівництва.

    Одним з можливих рішень цієї проблеми є забезпечення прозорості угод на використання державних земель. Всі інвестиційні договори повинні бути доступні для громадськості, а угоди — укладатися лише через відкриті конкурси. Також важливими є регулярні аудити, які можуть виявити порушення на ранніх етапах.

    В іншому випадку, Україна може зіткнутися з ситуацією, коли зникне ще одна наукова або природоохоронна територія, замість якої з’явиться черговий елітний ЖК. Тому важливо не лише виявляти ці порушення, а й створювати умови для більш ефективного контролю за державними землями, щоб уникнути подальшої експлуатації цих ресурсів для отримання приватних прибутків.