Radaonline.news

Позначка: євроінтеграція

  • Оборона, бізнес та ЄС: уряд презентував план роботи на найближчий період

    Оборона, бізнес та ЄС: уряд презентував план роботи на найближчий період

    В Україні презентували проєкт програми діяльності уряду, який визначає ключові завдання та пріоритети Кабінету міністрів. Серед основних напрямів — посилення обороноздатності та стійкості держави, підтримка громадян і бізнесу, а також прискорення процесу європейської інтеграції України.

    Про це повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький.

    Проєкт програми Кабінет міністрів разом із міністрами представив під час засідання Ради коаліції. Документ має визначити основні напрями роботи уряду та конкретні завдання, які він планує реалізовувати.

    Одним із ключових пріоритетів у програмі визначено посилення оборони та стійкості держави. Уряд планує зосередитися на забезпеченні потреб Сил оборони, зміцненні спроможності держави протистояти російській агресії та забезпеченні необхідних ресурсів для функціонування країни в умовах війни.

    Окремий блок стосується підтримки українських громадян і бізнесу. Уряд планує створювати умови для збереження економічної активності, підтримувати підприємців та забезпечувати функціонування критично важливих сфер економіки.

    Ще одним стратегічним напрямом визначено прискорення євроінтеграції. Йдеться про продовження реформ та виконання завдань, необхідних для подальшого зближення України з Європейським Союзом.

    За словами Корецького, основними принципами роботи уряду мають стати ефективність, оперативність ухвалення рішень та відповідальність членів Кабміну за конкретний результат перед парламентом і суспільством.

    Прем’єр-міністр зазначив, що під час підготовки документа уряд опрацював пропозиції народних депутатів. Представлений на засіданні Ради коаліції проєкт ще не є остаточною версією програми.

    Після врахування зауважень і пропозицій, які пролунали під час обговорення з парламентською коаліцією, документ мають доопрацювати. Після цього його планують затвердити на засіданні Кабінету міністрів.

    Фінальну версію програми уряд має представити на розгляд Верховної Ради. Таким чином, парламент отримає можливість оцінити запропоновані Кабміном пріоритети та завдання його подальшої роботи.

    Одним із найбільш нагальних питань для уряду залишається фінансування оборони. Раніше Корецький повідомляв, що Кабінет міністрів шукає додаткові ресурси для забезпечення повного фінансування армії до кінця року.

    Частину необхідних коштів, за словами прем’єра, планують залучити за підтримки міжнародних партнерів. В умовах повномасштабної війни забезпечення стабільного фінансування Сил оборони залишається одним із головних завдань держави.

    Водночас уряд працює і над заходами для підтримки бізнесу в умовах постійних атак по українській інфраструктурі. Зокрема, влада планує забезпечити підприємствам пріоритетний доступ до приміщень, які можна використовувати для розосередження складських запасів.

    Такий механізм має допомогти бізнесу зменшити ризики втрати товарів та матеріальних ресурсів унаслідок російських ударів по окремих об’єктах. Уряд уже визначив термін, до якого має бути сформований перелік відповідних приміщень.

    Таким чином, представлений проєкт програми діяльності Кабміну охоплює одразу кілька ключових для України напрямів — оборону, економічну стійкість, підтримку громадян та бізнесу і подальшу інтеграцію з Європейським Союзом.

    Остаточний зміст програми може змінитися після врахування пропозицій депутатів та її доопрацювання урядом. Після затвердження Кабміном документ має бути переданий до Верховної Ради.

     

  • Зеленський вперше прибув до Сербії: про що говоритиме з Вучичем і чому цей візит особливий

    Зеленський вперше прибув до Сербії: про що говоритиме з Вучичем і чому цей візит особливий

    Президент України Володимир Зеленський 7 серпня прибув до Сербії, де проведе переговори з президентом Александром Вучичем та прем’єр-міністром Джуро Мацутом. У центрі запланованих на 7–8 серпня зустрічей — економічна співпраця, європейська інтеграція двох країн, питання регіональної безпеки та розвиток двосторонніх відносин. Візит має особливе політичне значення, адже Сербія залишається однією з небагатьох європейських держав, яка після повномасштабного вторгнення РФ не приєдналася до санкцій проти Москви, водночас офіційно підтримуючи територіальну цілісність України.

    Про прибуття Зеленський повідомив у п’ятницю ввечері. За словами президента, українська сторона налаштована на конструктивну співпрацю з Белградом «на основі взаємної поваги».

    Глава держави анонсував переговори з Вучичем та Мацутом і назвав кілька ключових напрямків майбутніх розмов. Йдеться передусім про розширення економічних зв’язків, відносини України й Сербії з Європейським Союзом та безпекові питання.

    Візит фактично завершує дипломатичну підготовку, яка тривала щонайменше кілька місяців. Ще у травні Зеленський і Вучич домовлялися про посилення двосторонніх відносин, а Київ прямо заявляв про бажання відновити переговори щодо створення зони вільної торгівлі із Сербією. Тоді замість президента до Белграда вирушив віцепрем’єр Тарас Качка, а запланований президентський візит перенесли на пізніший термін.

    Перший офіційний візит Зеленського до Сербії

    Для Зеленського це перший офіційний президентський візит до Сербії. Associated Press ще напередодні повідомляло, що основна програма переговорів у Белграді запланована на суботу, 8 серпня. Видання називає поїздку важливим дипломатичним кроком саме через особливе становище Сербії між Росією та Заходом.

    Вучич протягом усієї великої війни намагається балансувати між Москвою, Брюсселем та Києвом.

    Сербія є кандидатом на вступ до Європейського Союзу, однак її євроінтеграційний процес тривалий час гальмується. Одним із питань, яке викликає претензії Брюсселя, залишається недостатнє узгодження зовнішньої політики Белграда з політикою ЄС, насамперед щодо Росії.

    Напередодні приїзду Зеленського Вучич вкотре наголосив, що Сербія наразі не має наміру змінювати свою позицію щодо санкцій проти Росії. За словами сербського президента, політика Белграда у цьому питанні вже визначена.

    Тому переговори відбудуться за досить незвичайних умов: Україна намагатиметься розвивати співпрацю з державою, яка одночасно прагне членства в ЄС, визнає українські кордони, допомагає Києву гуманітарно, але продовжує зберігати тісні відносини з Москвою.

    Сербія підтримує кордони України, але не санкції

    Белград від початку повномасштабного вторгнення не визнав російські анексії українських територій.

    Сербія підтримує суверенітет і територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах, включно з територіями, захопленими Росією після 2014 року. Київ, своєю чергою, не визнає проголошену у 2008 році незалежність Косова, яке Белград вважає частиною Сербії.

    Це створює важливу правову основу для двосторонніх відносин.

    Однак Белград принципово не приєднався до західного санкційного режиму проти Росії. Серед причин — історично близькі політичні та суспільні зв’язки, а також залежність від російських енергоносіїв. AP зазначає, що Сербія залишається майже повністю залежною від Росії у питаннях енергопостачання.

    Саме цей баланс Вучич намагається зберігати вже кілька років.

    Вучич лише три тижні тому був у Києві

    Нинішня зустріч відбувається невдовзі після поїздки самого Вучича в Україну.

    15 липня сербський президент взяв участь у п’ятому саміті Україна – Південно-Східна Європа в Києві. Після саміту Зеленський провів із ним окрему двосторонню зустріч. Українська сторона тоді заявляла про намір будувати з країнами регіону «надійні та сильні партнерства».

    Водночас позиція Сербії знову продемонструвала її політику балансування.

    Белград став єдиним учасником саміту, який не підписав Київську декларацію. У документі йшлося, зокрема, про продовження політичної, військової, фінансової та безпекової підтримки України і посилення тиску на Росію. Після зустрічі Вучич пояснив, що зміст декларації суперечив окремим принципам сербської зовнішньої політики.

    Схожа ситуація сталася у червні 2025 року під час саміту Україна – Південно-Східна Європа в Одесі.

    Тоді Вучич уперше за час свого президентства приїхав в Україну, але також не підписав спільну декларацію, яка закликала міжнародну спільноту посилити підтримку Києва та не допомагати російській воєнній машині.

    Київ хоче більше торгівлі із Сербією

    Однією з найбільш практичних тем нового візиту стане економіка.

    У травні Зеленський прямо заявив, що Україна розраховує на відновлення переговорів із Сербією щодо зони вільної торгівлі. Київ вважає, що потенціал двосторонньої економічної співпраці використаний далеко не повністю.

    Обидві держави одночасно рухаються до ЄС, хоча перебувають на різних етапах цього процесу. Тому синхронізація торговельних правил, митної політики та регуляторних стандартів Євросоюзу поступово створює додаткові можливості для зближення.

    Ще одна потенційно велика тема — відбудова України.

    Під час зустрічі Зеленського та Вучича в Одесі у 2025 році український президент запропонував Сербії долучитися до відновлення зруйнованих українських міст. Белград тоді висловлював готовність взяти участь у реконструкції кількох населених пунктів.

    У відносинах є й чутливе питання зброї

    Окремим фоном переговорів залишається військово-промислова співпраця Сербії з іншими державами.

    Москва раніше звинувачувала Белград у тому, що сербські боєприпаси через посередників і треті країни потрапляють в Україну. Російська Служба зовнішньої розвідки навіть називала це «ударом у спину».

    Сербська влада заперечувала прямі поставки зброї Україні й наголошувала, що сербські виробники продають продукцію покупцям у різних країнах.

    Тема залишається надзвичайно чутливою, оскільки Сербія має значну оборонну промисловість, яка виробляє боєприпаси радянських калібрів, потрібні українській армії.

    Сербія стає важливішою для Києва

    Нинішній візит показує, що Україна намагається працювати не лише з державами, які вже повністю підтримують її політику щодо Росії.

    Белград залишається складним партнером, але водночас Сербія не визнає російських територіальних претензій, підтримує територіальну цілісність України, надавала гуманітарну та фінансову допомогу і поступово збільшує кількість контактів із Києвом.

    Для Вучича зустріч із Зеленським також має вигоду.

    Сербія прагне продемонструвати Європейському Союзу, що залишається частиною європейського політичного простору, попри відмову від санкцій проти Росії. AP зазначає, що активізація контактів Вучича з Києвом відбувається саме тоді, коли Белград намагається оживити свій євроінтеграційний процес.

    Для України ж це можливість посилити присутність на Балканах і поступово скоротити політичний простір, який Москва традиційно вважала зоною свого впливу.

    Тому переговори 7–8 серпня можуть бути важливими не стільки через одну конкретну угоду, скільки через сам факт нового етапу відносин Києва і Белграда. Україна пропонує Сербії економічне партнерство, спільний європейський рух та безпекову взаємодію, водночас не вимагаючи від неї миттєвої зміни всієї зовнішньої політики.

    І саме те, наскільки далеко Вучич буде готовий піти у зближенні з Києвом, залишаючи відкритими канали з Москвою, стане одним із головних результатів першого офіційного візиту Зеленського до Сербії.

  • Зеленський назвав три пріоритети на шляху до ЄС

    Зеленський назвав три пріоритети на шляху до ЄС

    Україна визначила три ключові напрями для поглиблення співпраці з Європейським Союзом на шляху до повноправного членства. Серед головних пріоритетів — прискорення євроінтеграції, максимальне використання можливостей секторальної інтеграції та забезпечення підтримки для проходження майбутнього зимового періоду.

    Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

    За словами глави держави, цього року Україна вже відкрила два переговорні кластери в межах процесу вступу до ЄС та готується розпочати переговори ще за чотирма напрямами.

    “Визначили напрямки для більш інтенсивної роботи з Євросоюзом. В цьому році вже були відкриті два кластери у перемовинах про вступ України в Євросоюз, і готуємося до відкриття ще чотирьох кластерів”, – зазначив президент.

    Зеленський повідомив, що відповідні пріоритети були визначені під час наради за участю прем’єр-міністра Сергія Корецького, віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Всеволода Ченцова, а також заступників керівника Офісу президента Сергія Кислиці та Ігоря Жовкви.

    Першим ключовим напрямом президент назвав повноцінний вступ України до Європейського Союзу. Він наголосив, що Київ розглядає членство не лише як політичну чи економічну мету, а й як важливий елемент європейської безпеки.

    За словами Зеленського, інтеграція України до ЄС допоможе усунути геополітичну невизначеність, якою Росія протягом багатьох років користувалася для дестабілізації ситуації як в Україні, так і в країнах Євросоюзу.

    Президент також зазначив, що вступ України зміцнить безпекові можливості самого Європейського Союзу та посилить європейський компонент євроатлантичної спільноти.

    Другим пріоритетом глава держави назвав максимальне використання вже доступних механізмів секторальної інтеграції.

    За його словами, Україна повинна бути максимально інтегрованою в усі європейські процеси ще до завершення переговорів про членство. Зеленський наголосив, що держави ЄС мають сприймати Україну як невід’ємну частину європейського простору, що сприятиме ухваленню подальших політичних рішень щодо інтеграції.

    Третім визначеним напрямом стала підготовка до наступної зими.

    Президент підкреслив, що Україна потребує практичної підтримки від Європейського Союзу, європейських інституцій, урядів держав-членів та місцевих громад для зміцнення стійкості країни в умовах війни.

    За словами Зеленського, співпраця має бути максимально прикладною та спрямованою на захист життя українців під час опалювального сезону.

    Він наголосив, що йдеться про конкретні пакети допомоги та рішення, які дозволять забезпечити стабільну роботу критичної інфраструктури та підтримати населення в зимовий період.

    Раніше Financial Times повідомляло, що Угорщина заблокувала відкриття двох переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу. У Будапешті пояснювали свою позицію політичними розбіжностями, водночас українська сторона наголошує, що блокування не пов’язане з рівнем виконання Україною необхідних умов для євроінтеграції.

  • Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Масштаб виклику добре ілюструють цифри. Державний реєстр виборців і досі містить близько 34 млн виборців, із яких близько 32,66 млн мають виборчу адресу. Водночас ці дані значною мірою відображають довоєнну юридичну реальність, а не фактичне розташування громадян у 2026 році.

    За даними УВКБ ООН, за межами України перебуває приблизно 5,7–5,9 мільйона українських біженців. Усередині країни, відповідно до звіту Міжнародної організації з міграції за червень 2026 року, залишаються близько 3,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Це означає, що значна частина потенційних виборців більше не перебуває за місцем своєї офіційної реєстрації або проживає там, де звична виборча інфраструктура зруйнована чи недоступна.

    Ключовою проблемою післявоєнних виборів стає не дата їх проведення, а можливість забезпечити право голосу для кожного громадянина незалежно від того, де він перебуває. Голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко неодноразовонаголошував, що довоєнні процедури в нових умовах не працюватимуть. «Доцільніше прийняти окремий закон, який регулюватиме особливості проведення повоєнних виборів», — зазначав він.

    У Центральній виборчій комісії пропонують передбачити щонайменше шестимісячний перехідний період після припинення або скасування воєнного стану. За цей час необхідно оновити Державний реєстр виборців, перевірити стан виборчої інфраструктури, оцінити безпекову ситуацію в регіонах і створити умови, за яких результати голосування не викликатимуть сумнівів ні в українському суспільстві, ні серед міжнародних партнерів.

    Питання післявоєнного голосування вже давно виходить за межі суто внутрішньої політики. Від того, наскільки прозорими та інклюзивними будуть перші вибори після війни, залежатиме не лише внутрішня довіра до нової влади, а й міжнародне визнання їхніх результатів, подальший рух України до Європейського Союзу та готовність партнерів і надалі підтримувати країну.

    Міжнародний контроль і зовнішній контур легітимності

    Важливо розуміти, що Європейський Союз не має повноважень контролювати українські вибори чи впливати на їхні результати. Його роль полягає в іншому: підтримувати реформи, допомагати вдосконалювати виборче законодавство, надавати експертну й фінансову допомогу, а також здійснювати незалежне міжнародне спостереження. Така модель уже багато років застосовується щодо країн, які проходять шлях до членства в ЄС.

    Одним із головних документів у цьому процесі залишається Дорожня карта з питань функціонування демократичних інституцій. Вона прямо пов’язує готовність України до проведення демократичних виборів із виконанням рекомендацій місій ОБСЄ/БДІПЛ та прогресом у кластері «Основи», який є одним із базових напрямів переговорів про вступ до Європейського Союзу.

    Практична підготовка до цього процесу вже триває. У грудні 2025 року Центральна виборча комісія провела відкритий діалог за участю представників уряду, Верховної Ради, політичних партій, громадянського суспільства та міжнародних партнерів, присвячений виконанню рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ. Під час цієї зустрічі глава співробітництва Представництва ЄС в Україні Штефан Шлойнінг наголосив: «Інклюзивні та прозорі вибори є наріжним каменем демократичної та стійкої повоєнної України. Тому ЄС відданий підтримці електоральної готовності України та ключових інституцій для проведення вільних, чесних і безпечних виборів».

    Підтримка вже має не лише політичний, а й практичний вимір. Європейський Союз фінансує низку проєктів, які реалізуються спільно з IFES, International IDEA, Громадянською мережею «Опора» та Естонською академією електронного урядування. На ці програми виділено майже 3 млн євро. Їхня мета — модернізація Державного реєстру виборців, пошук рішень для забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, а також підготовка виборчої системи до роботи в нових післявоєнних умовах.

    Окремим напрямом роботи став проєкт INSPIRE UA, який зосереджений на підготовці механізмів голосування українців за кордоном. Починаючи з вересня 2025 року делегації Центральної виборчої комісії та Міністерства закордонних справ здійснюють робочі візити до країн Європейського Союзу, де проживають найбільші українські громади. Під час цих поїздок вивчаються можливості відкриття додаткових виборчих дільниць, особливості місцевого законодавства, логістика, питання безпеки та моделі співпраці з країнами перебування. Одночасно громадянське суспільство та міжнародні партнери наполягають на проведенні незалежного аудиту безпекової ситуації в громадах ще до початку виборчого процесу.

    Якщо Україна офіційно запросить Європейський Союз до спостереження за виборами, буде сформована повноцінна Election Observation Mission. Такі місії працюють за єдиною методологією, яка базується на принципах незалежності, політичної неупередженості та невтручання у виборчий процес. До їхнього складу входить Core Team — група міжнародних експертів із виборчого права, адміністрування виборів, прав людини, медіа, гендерної політики, цифрового середовища та безпеки, а очолює місію депутат Європейського парламенту.

    Робота місії не обмежується днем голосування. Довгострокові спостерігачі прибувають до країни за кілька тижнів до виборів і аналізують увесь виборчий процес: правову базу, реєстрацію виборців і кандидатів, фінансування кампаній, інформаційне середовище, умови ведення агітації та підготовку виборчих комісій. Безпосередньо в день голосування до них приєднуються короткострокові спостерігачі, які працюють на дільницях і оцінюють процедуру голосування, підрахунок бюлетенів та передачу результатів. Уже через 48 годин після закриття виборчих дільниць місія публікує попередню оцінку, а приблизно через два місяці — фінальний звіт із детальними висновками та рекомендаціями.

    Висновки місії Європейського Союзу та ОБСЄ/БДІПЛ враховуються під час щорічних звітів Європейської комісії щодо прогресу України на шляху до членства в ЄС. Тому якість організації післявоєнних виборів безпосередньо впливатиме не лише на їхнє міжнародне сприйняття, а й на темпи подальшої європейської інтеграції країни.

    Позиція Сполучених Штатів дещо відрізняється. Якщо Європейський Союз робить акцент передусім на дотриманні процедур і демократичних стандартів, то американський підхід значно сильніше пов’язує проведення виборів із загальним процесом мирного врегулювання. Адміністрація Дональда Трампа неодноразово заявляла про бажаність проведення президентських і парламентських виборів у відносно короткі строки після можливого припинення вогню. Окремі спеціальні посланці США навіть називали орієнтовний часовий горизонт у кілька місяців після завершення активних бойових дій.

    Водночас Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що вибори можливі лише за умови забезпечення належного рівня безпеки. Офіційний Вашингтон також відкидає російські пропозиції щодо створення тимчасової міжнародної адміністрації для організації голосування, підкреслюючи, що вибори повинні проходити виключно під контролем українських конституційних органів. Паралельно американські інститути NDI та IRI продовжують співпрацю з українськими партнерами у сфері розвитку демократичних інституцій, виборчого законодавства та підтримки виборчих процесів.

    Успішні та невдалі приклади післявоєнного голосування

    Досвід останніх років показує, що післявоєнні та посткризові вибори рідко провалюються через саму процедуру голосування. Набагато частіше їхню легітимність визначають три фактори: готовність політичних сил визнати результат, можливість для всіх ключових груп населення взяти участь у виборах і незалежне міжнародне спостереження.

    Приклади успішних переходів демонструють, що навіть після глибоких політичних потрясінь вибори можуть зміцнити довіру до державних інститутів. У Бангладеш у лютому 2026 року перехідний уряд під керівництвом Мухаммада Юнуса організував перші вибори після повалення Шейх Хасіни. Попри недопуск партії колишньої прем’єр-міністерки, основні політичні сили взяли участь у голосуванні, а його результати загалом були прийняті.

    Схожу тенденцію продемонстрував і Непал. Після масштабних протестів молоді та відставки уряду К. П. Шарми Олі дострокові вибори в березні 2026 року пройшли мирно, із високою явкою молодих виборців, а перемогу здобула партія репера та колишнього мера Катманду Балендри Шаха. В Арменії після втрати Нагірного Карабаху влада також пройшла через складний політичний тест: у червні 2026 року партія Нікола Пашиняна зберегла більшість, а ОБСЄ/БДІПЛ позитивно оцінили організацію виборів.

    Не менш показовими стали приклади Ботсвани та Гани у 2024 році. В обох країнах чинна влада програла вибори, однак поразка була визнана ще до офіційного завершення підрахунку голосів. Президент Ботсвани Мокгвеетсі Масісі визнав перемогу коаліції Думи Боко, а віце-президент Гани Махамуду Бавумія публічно привітав із перемогою Джона Махаму. Саме готовність переможених прийняти волевиявлення громадян стала одним із головних чинників суспільної довіри до результатів.

    Протилежні приклади свідчать, що навіть формально проведене голосування не гарантує легітимності. У Венесуелі в 2024 році оголошення Ніколаса Мадуро переможцем супроводжувалося масштабними звинуваченнями у фальсифікаціях, а значна частина міжнародної спільноти, включно зі США, відмовилася визнавати результати виборів. Опозиція наполягала, що реальним переможцем був Едмундо Гонсалес Уррутіа. Подібні питання виникали і під час виборів у Центральноафриканській Республіці, де опозиція заявляла про нерівні умови участі, а також в Ефіопії, де виборчий процес проходив на тлі триваючого внутрішнього конфлікту.

    Ставка для України значно вища, ніж проста зміна влади. Перші післявоєнні вибори стануть тестом на здатність держави повернутися до нормального демократичного циклу після найбільшої війни в Європі XXI століття.

    Нові стратегічні активи післявоєнних виборів

    Післявоєнні вибори відрізнятимуться від усіх попередніх не лише масштабом організаційних проблем. Першим фактором залишається безпека. За оцінками Національної платформи протимінної діяльності, близько 132–133 тис. квадратних кілометрів, або майже чверть території України, потенційно забруднені мінами та вибухонебезпечними залишками війни. Водночас аудити Громадянської мережі «Опора»показали, що жодна з перевірених громад поки не має стовідсоткового забезпечення виборчих дільниць укриттями в радіусі 500 метрів.

    Не меншою зміною стало масове переміщення населення. Майже третина українців уже не проживає за адресою своєї реєстрації, а серед тих, хто залишив домівку після лютого 2022 року, цей показник сягає 76%. Якщо додати до цього 5–6 млн громадян за кордоном і майже мільйон військовослужбовців, стає очевидно: значна частина потенційного електорату більше не вписується у довоєнну модель організації виборів.

    Окремою політичною силою після війни можуть стати ветерани. За різними оцінками, у складі Сил оборони України перебувають близько 880–990 тис. осіб. Для них потрібно не лише створити механізм голосування, а й забезпечити реальне політичне представництво. Питання реабілітації, житла, медицини, працевлаштування та соціальних гарантій майже напевно стануть одними з центральних тем післявоєнної кампанії.

    Ще один виклик пов’язаний із самою виборчою системою. Уже зараз обговорюються різні варіанти організації голосування українців за кордоном — від створення окремого закордонного округу до прив’язки закордонних дільниць до українських округів. Не менш дискусійними залишаються й вимоги до кандидатів щодо постійного проживання в Україні, адже війна змусила мільйони громадян роками жити за межами країни.

    Водночас змінилося й інформаційне середовище. Якщо до повномасштабної війни значна частина політичної боротьби точилася на телебаченні, то сьогодні вона дедалі більше переходить у Telegram та інші цифрові платформи. За соціологічними дослідженнями, серед українців віком 18–34 років Telegram є джерелом новин для 84–87% опитаних. Це означає, що майбутня виборча кампанія значною мірою проходитиме в цифровому просторі, де вирішальне значення матимуть швидкість поширення інформації, довіра до окремих каналів і здатність держави протидіяти дезінформації.

    У результаті перші післявоєнні вибори будуть боротьбою не лише між політичними програмами. Не менш важливим стане питання, чи зможе держава забезпечити участь тих українців, чиє життя війна змінила найбільше.

    Масштаб викликів і робочі механізми

    Центральна виборча комісія пропонує ухвалити окремий закон, який визначить особливості проведення перших післявоєнних виборів. Серед рішень, що сьогодні розглядаються, — відкриття додаткових виборчих дільниць за межами дипломатичних установ у країнах, де проживають найбільші українські громади. Електронне та поштове голосування наразі не розглядаються як реалістичні варіанти через високі ризики для безпеки та довіри до результатів. Натомість одним із можливих механізмів називають активну попередню реєстрацію виборців через «Дію» або інший державний цифровий сервіс.

    Для внутрішньо переміщених осіб пропонується максимально спростити процедуру зміни виборчої адреси та створити додаткові виборчі дільниці в місцях їхнього компактного проживання. Для військовослужбовців розглядаються спеціальні виборчі дільниці при військових частинах або мобільні виборчі групи із забезпеченням політичної нейтральності Збройних сил. Водночас проведення голосування на тимчасово окупованих територіях залишається неможливим до моменту відновлення Україною ефективного контролю над ними. Так само не розглядається можливість організації виборів на території Росії та Білорусі.

    Дискусії точаться і навколо строків проведення голосування. У грудні 2025 року Президент Володимир Зеленський заявляв про готовність провести вибори через 60–90 днів після створення необхідних безпекових гарантій.

    Від того, наскільки успішно вдасться забезпечити участь українців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, залежатиме легітимність майбутніх виборів. Низька явка або відсутність реального доступу до голосування для значної частини громадян можуть стати підставою для інформаційних атак і поставити під сумнів результати виборів. Росія, найімовірніше, не визнає їх незалежно від процедури, однак позиція міжнародних партнерів значною мірою визначатиметься тим, наскільки відкритим, прозорим і таким, що відповідає демократичним стандартам, буде сам виборчий процес. Тому головним завданням післявоєнної виборчої реформи стає недопущення ситуації, за якої мільйони українських громадян фактично втратять можливість реалізувати своє конституційне право голосу.

  • Митницю перепишуть за правилами ЄС: уряд вдруге подав до Ради новий кодекс

    Митницю перепишуть за правилами ЄС: уряд вдруге подав до Ради новий кодекс

    Кабінет Міністрів України повторно схвалив проєкт нового Митного кодексу та направив його на розгляд Верховної Ради. Документ має повністю перебудувати українське митне законодавство за правилами Європейського Союзу, уніфікувати процедури для бізнесу та наблизити Україну до єдиного європейського митного простору.

    Про повторне подання законопроєкту повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький. За його словами, уряд відновлює предметний діалог із народними депутатами щодо майбутнього митної системи та розраховує на детальне опрацювання кожної норми документа в парламенті.

    Глава уряду назвав новий кодекс одним із ключових законопроєктів на шляху європейської інтеграції України. Очікується, що після його ухвалення українська митниця поступово перетвориться на сучасний безпековий кордон європейського зразка, де діятимуть зрозумілі та однакові з ЄС правила.

    Повторне схвалення документа не означає, що Кабмін розробив іншу версію реформи. Міністерство фінансів пояснило, що новий законопроєкт повністю тотожний попередньому за змістом. Формально повторно подати його довелося через зміну складу уряду.

    Попередній проєкт Кабінет Міністрів схвалив наприкінці травня 2026 року та направив до Верховної Ради. Однак відповідно до законодавчої процедури після формування нового складу Кабміну внесені попереднім урядом законопроєкти вважаються відкликаними. Саме тому документ необхідно було знову затвердити на урядовому засіданні та повторно передати парламенту.

    У Мінфіні наголосили, що ця юридична процедура не зупинила фактичну роботу над кодексом. Профільні комітети Верховної Ради продовжували готувати документ до першого читання, проводити консультації та аналізувати запропоновані норми. Після офіційної реєстрації нового законопроєкту ця робота продовжиться вже в межах оновленої парламентської процедури.

    Новий Митний кодекс є частиною виконання зобов’язань України в межах переговорного розділу 29 «Митний союз», який належить до кластера «Внутрішній ринок». Гармонізація митного законодавства з нормами ЄС є однією з необхідних умов подальшого просування України в переговорах про вступ до Європейського Союзу.

    Документ фактично пропонує перейти від часткового внесення змін до чинного законодавства до повного переписування правил роботи митниці. Його структура побудована за логікою Митного кодексу Європейського Союзу. Розділи з першого по дев’ятий відповідають структурі європейського кодексу на рівні глав, наступні частини імплементують окремі регламенти ЄС, а завершальні розділи містять національні та перехідні положення.

    Загалом проєкт налічує 781 статтю. Він передбачає повний перехід на митну термінологію Європейського Союзу, перегляд системи авторизацій, процедур декларування, правил визначення митного боргу, надання гарантій та звільнення від сплати мита. Окремо запроваджується європейський підхід до ухвалення митними органами рішень та взаємодії з підприємствами.

    Для бізнесу це має означати поступове вирівнювання українських митних правил із тими, за якими вже працюють компанії в Польщі, Румунії, Словаччині та інших державах ЄС. Підприємці, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, повинні отримати більш передбачувані процедури, уніфіковані документи та зрозуміліші вимоги до проходження митного оформлення.

    Уряд запевняє, що різкого обнулення вже виданих дозволів не буде. Безстрокові авторизації після набрання чинності кодексом мають продовжити діяти, а строкові залишатимуться чинними до завершення встановленого терміну або відповідних митних операцій. Це має дозволити компаніям адаптувати логістику та внутрішні процеси без раптового блокування діяльності.

    Без змін планують зберегти й функціонування цифрової системи «єдиного вікна». Водночас подальша реформа передбачає розвиток електронного декларування та інтеграцію українських митних інформаційних систем з європейськими платформами.

    Над проєктом кодексу працювали близько двох років. До підготовки документа залучили 15 експертних команд із представників Міністерства фінансів, Державної митної служби, Проєктного офісу реформ при Мінфіні та європейської програми EU4PFM.

    Після передання тексту Європейській комісії українська сторона провела 14 робочих зустрічей із європейськими експертами. Окремий блок консультацій відбувся з бізнесом. Із жовтня 2025 року до березня 2026 року робоча група за участю представників 15 великих ділових об’єднань провела понад 60 консультацій. У Мінфіні заявляють, що значну частину пропозицій підприємців було враховано в остаточній редакції.

    Україна протягом останніх років уже ухвалила низку законів, спрямованих на зближення митного законодавства з нормами ЄС. За даними профільного парламентського комітету, Верховна Рада дев’ятого скликання прийняла 11 таких законів. Новий кодекс у парламенті називають наступним масштабним етапом, який має завершити основну адаптацію українських правил до митного права Євросоюзу.

    Важливими складовими реформи залишаються розвиток інституту авторизованого економічного оператора та використання системи спільного транзиту NCTS. Статус АЕО дає надійним компаніям можливість отримувати митні спрощення, а NCTS дозволяє перевозити товари за єдиною транзитною процедурою між країнами-учасницями Конвенції про спільний транзит.

    Водночас у Верховній Раді раніше звертали увагу на практичні проблеми, які ще потрібно вирішити. Зокрема, йшлося про забезпечення пріоритетного пропуску компаній зі статусом АЕО та користувачів NCTS через кордон у системі електронної черги. Саме від узгодженості таких технічних рішень залежатиме, чи відчують підприємці переваги нового законодавства не лише на папері, а й безпосередньо у пунктах пропуску.

    Після повторного подання законопроєкт має пройти розгляд у профільному комітеті, перше читання, підготовку поправок і голосування в другому читанні. Точні строки ухвалення поки не називаються. Прем’єр-міністр висловив сподівання на продуктивну співпрацю уряду з парламентом щодо кожної норми документа.

    Повторне схвалення нового Митного кодексу є переважно процедурним кроком, викликаним зміною складу Кабінету Міністрів. Проте сам документ залишається однією з найбільших реформ у сфері зовнішньої торгівлі та євроінтеграції. Від його остаточної редакції залежатимуть правила роботи імпортерів, експортерів, митних брокерів і самої Державної митної служби на наступні роки.

  • «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    Віцепрем’єр-міністр та міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш знову заявив, що історична політика України може стати серйозною перешкодою на шляху її вступу до Європейського Союзу. Польський політик наголосив, що, на його думку, країна-кандидат не може будувати свою національну пам’ять навколо постатей чи організацій, які викликають негативну реакцію в інших державах ЄС. Його слова прозвучали в інтерв’ю польському порталу Wirtualna Polska та вже викликали широкий резонанс як у Польщі, так і в Україні.

    Косіняк-Камиш заявив, що Україна не зможе стати членом Європейського Союзу, якщо продовжить, як він вважає, героїзацію Степана Бандери та діячів українського визвольного руху. Для аргументації своєї позиції він навів приклади інших європейських країн, зазначивши, що сучасна Німеччина не прославляє діячів Другої світової війни, Франція не встановлює пам’ятників маршалу Філіпу Петену, а Хорватія не будує державну політику пам’яті навколо усташів. За словами польського міністра, європейська спільнота не може будуватися на історичних символах, які спричиняють біль іншим народам.

    Окремо глава польського Міноборони окреслив три умови, які, на його думку, необхідні для нормалізації польсько-українського історичного діалогу. По-перше, українська сторона має визнати Волинські події 1943–1944 років геноцидом польського населення. По-друге, має бути забезпечене належне вшанування пам’яті загиблих. Третім етапом він назвав взаємне прощення, яке, на його переконання, можливе лише після встановлення історичної правди.

    Косіняк-Камиш також висловив думку, що переговори про вступ України до Європейського Союзу будуть тривалими та займуть багато років. Він нагадав, що процес розширення ЄС передбачає виконання численних критеріїв, серед яких не лише питання верховенства права, боротьби з корупцією чи адаптації законодавства, а й добросусідські відносини між державами-членами та кандидатами. Міністр також звернув увагу на необхідність виконання вимог у сфері сільського господарства та антикорупційної політики.

    Польський політик критично оцінив і заяви колишнього президента Польщі Анджея Дуди, який раніше говорив про якнайшвидший вступ України до ЄС. На думку Косіняка-Камиша, сьогодні цей процес виглядає значно складнішим, а його успіх залежить насамперед від готовності України виконувати всі умови, які ставить Європейський Союз. Він також заявив, що остаточне рішення щодо підтримки розширення ЄС Польща ухвалюватиме самостійно.

    Водночас тема історичної пам’яті вже кілька місяців залишається одним із найбільш чутливих питань у польсько-українських відносинах. Наприкінці червня цього року Косіняк-Камиш уже робив схожі заяви після дискусії навколо присвоєння українському військовому підрозділу почесної назви, пов’язаної з Українською повстанською армією. Тоді польська сторона також наголошувала, що героїзація діячів ОУН і УПА негативно впливає на взаємну довіру між країнами.

    Водночас навколо вислову «Україна не вступить до ЄС під знаменом Бандери» вже виникала дискусія. Незалежні фактчекери звертали увагу, що під час одного з попередніх інтерв’ю цю фразу спочатку вимовив ведучий як запитання, після чого вона була широко поширена медіа як пряма цитата самого міністра. При цьому Косіняк-Камиш дійсно неодноразово висловлював думку, що історична політика України може стати серйозною перепоною на шляху її європейської інтеграції, хоча формулювання його заяв у різних інтерв’ю відрізнялися.

    Питання історичної пам’яті, зокрема оцінки діяльності Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, залишається однією з головних суперечностей між Києвом і Варшавою. Польща офіційно наполягає на продовженні ексгумацій польських жертв Волинської трагедії, розвитку спільних історичних досліджень та досягненні взаєморозуміння щодо оцінки подій Другої світової війни. Українська влада, зі свого боку, неодноразово заявляла про готовність до діалогу та співпраці в питаннях історичної пам’яті, наголошуючи на важливості збереження стратегічного партнерства між двома країнами в умовах повномасштабної війни.

    Попри гострі дискусії навколо історичних тем, Польща залишається одним із ключових союзників України у військовій, гуманітарній та політичній сферах. Варшава продовжує підтримувати український опір російській агресії, однак дедалі частіше наголошує, що історичні питання мають бути вирішені до завершення переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі.

  • Угорщина знову заблокувала просування України до ЄС

    Угорщина знову заблокувала просування України до ЄС

    Угорщина вкотре заблокувала просування України на шляху до членства в Європейському Союзі, відмовившись підтримати відкриття нових переговорних кластерів. При цьому Будапешт запропонував продовжити переговорний процес лише з Молдовою, однак більшість держав-членів ЄС виступили проти такого підходу, наголосивши, що обидві країни мають рухатися до вступу паралельно.

    Про це повідомляють європейські ЗМІ з посиланням на джерела в дипломатичних колах.

    17 липня відбулося засідання Робочої групи Ради Європейського Союзу з питань розширення (COELA), під час якого країни-члени обговорювали результати скринінгу переговорних кластерів №2 та №3 для України й Молдови. Саме ці етапи є одними з ключових у процесі євроінтеграції обох держав, адже після їх затвердження ЄС має офіційно запросити країни-кандидати надати свої переговорні позиції.

    Втім, Угорщина не підтримала відкриття нових етапів переговорів для України. Через необхідність одностайного рішення всіх держав-членів ЄС позиція Будапешта фактично заблокувала весь процес і не дозволила перейти до наступного етапу переговорів.

    За словами одного зі співрозмовників видання, під час засідання COELA планувалося затвердити результати скринінгу та направити Україні й Молдові офіційні листи із запитом щодо підготовки переговорних позицій за двома кластерами. Проте угорська делегація погодилася підтримати надсилання такого документа лише Молдові та лише щодо третього переговорного кластера.

    Таким чином Будапешт фактично спробував розділити переговорні процеси України та Молдови. Однак ця ініціатива не знайшла підтримки серед інших країн Європейського Союзу.

    У Брюсселі переконані, що Київ і Кишинів мають проходити євроінтеграційний шлях синхронно, адже обидві держави отримали статус кандидатів одночасно й від початку розглядалися як спільний пакет у процесі розширення ЄС. Саме тому більшість держав-членів виступила проти вибіркового просування лише однієї країни.

    У результаті пропозицію Угорщини не підтримали, однак через відсутність консенсусу жодного рішення щодо відкриття нових переговорних кластерів ухвалено не було. Це означає, що процес євроінтеграції України вкотре опинився в підвішеному стані.

    Найближчою можливістю розблокувати ситуацію стане засідання Робочої групи COELA, заплановане на 22 липня. Воно буде останнім перед традиційною літньою перервою в роботі інституцій Європейського Союзу. Уже в серпні більшість органів ЄС працюватиме в обмеженому режимі, а повноцінна діяльність відновиться лише після 1 вересня.

    Якщо європейським дипломатам не вдасться досягти компромісу під час засідання 22 липня, питання відкриття нових переговорних кластерів, найімовірніше, буде відкладене щонайменше до осені. Це означатиме втрату кількох місяців у переговорному процесі та сповільнення подальшої інтеграції України до Європейського Союзу.

    Попри позицію Будапешта, переважна більшість держав-членів ЄС продовжує підтримувати якнайшвидше просування України до членства. Раніше Комітет постійних представників держав-членів ЄС (COREPER) схвалив відкриття шостого переговорного кластера для України.

    За прискорення переговорного процесу також відкрито виступає Естонія. Прем’єр-міністр країни Крістен Міхал закликав Євросоюз негайно відкрити всі переговорні кластери для України, наголосивши, що затягування процесу не відповідає нинішнім безпековим і політичним реаліям Європи.

    Підтримку швидкому просуванню України до ЄС висловлює і Польща. Попри окремі суперечності у двосторонніх відносинах із Києвом, Варшава підтримує відкриття нових переговорних кластерів та вважає, що процес вступу України до Європейського Союзу має продовжуватися без штучних затримок. Така позиція сьогодні є домінуючою серед більшості країн-членів ЄС.

  • В Україні змінюють правила видачі водійських прав: що зміниться

    В Україні змінюють правила видачі водійських прав: що зміниться

    В Україні змінюються правила видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами. Кабінет міністрів затвердив масштабні зміни, які передбачають нові строки дії водійських посвідчень залежно від категорії транспорту, поступове повернення обов’язкових медичних оглядів під час заміни документів, а також подальше наближення українського законодавства до стандартів Європейського Союзу. У Міністерстві внутрішніх справ наголошують, що реформа має підвищити безпеку дорожнього руху, забезпечити регулярний контроль стану здоров’я водіїв та гармонізувати українські правила з європейськими нормами.

    Про зміни повідомив міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

    За його словами, нові правила є частиною масштабної реформи транспортної сфери та виконання Україною своїх євроінтеграційних зобов’язань. У більшості держав Європейського Союзу водійські посвідчення вже давно мають обмежений строк дії, а професійні водії регулярно проходять медичні огляди. Саме таку модель поступово впроваджуватимуть і в Україні.

    Міністр пояснив, що відтепер строк дії посвідчення водія безпосередньо залежатиме від категорії транспортного засобу, яким керує людина.

    Для водіїв мотоциклів і легкових автомобілів посвідчення видаватимуть строком на 15 років. Це стосується категорій А1, А, В, В1 та ВЕ.

    Натомість водії вантажного транспорту, автобусів, мікроавтобусів, причепів та інших транспортних засобів, які належать до категорій С, СЕ, С1, С1Е, D, DE, D1, D1Е та Т, отримуватимуть посвідчення лише на п’ять років.

    У Міністерстві внутрішніх справ пояснюють, що різний строк дії документів пов’язаний із рівнем відповідальності водіїв. Особи, які здійснюють перевезення великої кількості пасажирів або керують багатотонною технікою, повинні частіше підтверджувати свою придатність до роботи.

    Ігор Клименко наголосив, що після повноцінного відновлення системи обов’язкових медичних оглядів саме вони стануть одним із ключових елементів процедури продовження права на керування транспортними засобами.

    “Після відновлення обов’язкових медичних оглядів під час обміну посвідчення водія саме регулярне підтвердження (кожні 15 років) стану здоров’я стане одним із важливих елементів допуску до керування. Це відповідає європейській практиці”, — зазначив міністр.

    Він уточнив, що для професійних водіїв медичний контроль буде ще суворішим.

    Під час кожного планового обміну посвідчення, який відбуватиметься раз на п’ять років, вони повинні будуть проходити медичний огляд. Уряд вважає, що це допоможе своєчасно виявляти захворювання, які можуть впливати на безпечне керування транспортом, і зменшить ризик аварій за участю автобусів та вантажівок.

    У МВС наголошують, що ухвалені зміни не означають автоматичної заміни всіх посвідчень водія.

    Усі документи, видані раніше, залишатимуться чинними до тієї дати, яка зазначена безпосередньо на посвідченні. Це означає, що власникам діючих прав не потрібно терміново звертатися до сервісних центрів МВС після набуття чинності новою постановою.

    Лише після завершення строку дії документа водій проходитиме процедуру його планового обміну відповідно до нових правил.

    При цьому українців запевнили, що повторно складати теоретичний чи практичний іспит під час звичайної заміни посвідчення не доведеться.

    Якщо водій не позбавлений права керування, а заміна документа відбувається у зв’язку із завершенням строку його дії, достатньо буде пройти передбачену законом процедуру оформлення нового посвідчення та, за необхідності, медичний огляд.

    Міністр також повідомив, що нова постанова Кабінету міністрів набуде чинності одразу після її офіційного опублікування.

    Однією з головних цілей реформи є приведення українського законодавства у відповідність до вимог Європейського Союзу.

    У більшості європейських держав водійські посвідчення також видаються на визначений строк, а професійні водії проходять регулярні медичні перевірки. Така практика дозволяє своєчасно контролювати стан здоров’я кермувальників і підвищує рівень безпеки дорожнього руху.

    У Міністерстві внутрішніх справ нагадують, що останніми роками Україна активно цифровізує сферу адміністративних послуг для водіїв.

    Сьогодні посвідчення водія можна використовувати не лише у пластиковому вигляді, а й у цифровому форматі через застосунок “Дія”. Електронне посвідчення має таку саму юридичну силу, як і фізичний документ, тому водій може пред’являти його правоохоронцям без необхідності носити із собою пластикову картку.

    Втім, у деяких випадках фізичне посвідчення все ж залишається необхідним. Насамперед це стосується поїздок за кордон, оформлення окремих адміністративних процедур або ситуацій, коли використання цифрового документа технічно неможливе.

    Особливу увагу МВС звертає на власників старих посвідчень радянського зразка або перших українських ламінованих документів без визначеного строку дії.

    У відомстві рекомендують таким громадянам добровільно замінити документи на сучасні посвідчення європейського зразка.

    У міністерстві пояснюють, що нові посвідчення відповідають міжнародним стандартам, тому значно полегшують використання документів за кордоном. У багатьох країнах старі українські або радянські бланки вже можуть не визнаватися, що створює труднощі під час оренди автомобіля, проходження поліцейських перевірок чи оформлення страхування.

    Частина українських водіїв уже сьогодні може оформити обмін посвідчення дистанційно через електронні сервіси або застосунок “Дія”. Водночас така можливість залежить від типу документа, причини його заміни та інших умов, визначених законодавством.

    Запровадження нових правил є ще одним етапом модернізації транспортної системи України. Уряд очікує, що оновлений порядок видачі посвідчень водія дозволить зробити систему більш сучасною, прозорою та безпечною, а також допоможе гармонізувати українське законодавство із законодавством держав Європейського Союзу в межах євроінтеграційного курсу країни.

  • Європарламент підтримав вступ України до ЄС, але розкритикував рішення щодо УПА

    Європарламент підтримав вступ України до ЄС, але розкритикував рішення щодо УПА

    Європейський парламент підтвердив підтримку подальшого просування України на шляху до членства в Європейському Союзі, високо оцінивши прогрес держави у проведенні реформ навіть в умовах повномасштабної війни. Водночас у схваленій резолюції депутати окремо звернули увагу на рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України почесного найменування “Героїв УПА”, зазначивши, що цей крок негативно вплинув на українсько-польський діалог.

    Про це йдеться в офіційній заяві Європейського парламенту.

    Документ, який підтримала більшість європейських депутатів, загалом має позитивний характер щодо України. У ньому наголошується, що Київ продовжує демонструвати відданість європейському курсу, незважаючи на війну, проводить структурні реформи, зміцнює демократичні інституції та поступово адаптує законодавство до стандартів Європейського Союзу. Разом із цим автори резолюції вважають, що процес вступу має супроводжуватися подальшим виконанням реформаторських зобов’язань, насамперед у сфері правосуддя, боротьби з корупцією та верховенства права.

    Окремий розділ документа присвячений українсько-польським історичним суперечкам. У резолюції зазначається, що депутати Європарламенту із жалем сприйняли рішення про присвоєння одному з елітних підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування на честь героїв Української повстанської армії. На думку європейських парламентарів, під час ухвалення цього рішення не були належним чином враховані історична чутливість питання для Польщі та ставлення польського суспільства до діяльності УПА.

    У тексті резолюції наголошується, що такий крок може негативно позначитися на добросусідських відносинах між двома державами та створити додаткові труднощі для розвитку стратегічного партнерства між Києвом і Варшавою.

    “Депутати Європарламенту висловлюють жаль з приводу ігнорування почуттів та скорботи польської сторони і вважають, що це рішення підриває добросусідські відносини, закликаючи до деескалації та поновлення зусиль у дусі доброї волі з метою примирення”, — зазначено в документі.

    Поправку щодо цього питання ініціювала Європейська народна партія. Вона була включена до масштабної доповіді про прогрес України на шляху до членства в Європейському Союзі, яку підготував німецький депутат Європарламенту Міхаель Галер. Попри дискусійну поправку, загальна оцінка розвитку України залишається позитивною.

    У резолюції наголошується, що з моменту початку європейської інтеграції після Революції Гідності у 2014 році Україна здійснила масштабні демократичні перетворення. Європарламент зазначає, що російська повномасштабна агресія не лише не зупинила процес реформ, а навпаки — у багатьох сферах прискорила їх проведення. Депутати відзначили стійкість українських державних інституцій, продовження роботи органів влади навіть під час війни, ухвалення важливих законодавчих змін та наближення української правової системи до європейських стандартів.

    Водночас у документі підкреслюється, що для успішного відкриття нових переговорних кластерів Україні необхідно продовжувати судову реформу, забезпечити незалежність судової влади, зміцнювати систему верховенства права, а також гарантувати стабільну та незалежну роботу антикорупційних органів. Саме ці напрями, на думку європейських депутатів, залишаються ключовими критеріями подальшого просування України до повноправного членства в ЄС.

    Після голосування доповідач Міхаель Галер заявив, що Україна вже продемонструвала значний прогрес у виконанні європейських критеріїв, а її трансформація за останні роки є безпрецедентною.

    “З моменту початку європейського шляху України у 2014 році країна зазнала глибоких змін на краще. Агресивна війна Росії навіть прискорила цей процес”, — наголосив євродепутат.

    За його словами, українська влада повинна й надалі приділяти особливу увагу реформуванню судової системи, забезпеченню незалежності антикорупційної інфраструктури та зміцненню демократичних інститутів, оскільки саме ці сфери визначатимуть швидкість переговорного процесу щодо вступу до Євросоюзу.

    Під час голосування резолюцію підтримали 460 депутатів Європейського парламенту. Проти документа висловилися 136 парламентарів, ще 59 утрималися. Хоча резолюція не має обов’язкової юридичної сили, вона відображає політичну позицію Європарламенту щодо подальшої європейської інтеграції України та визначає пріоритети, на які Брюссель звертатиме особливу увагу під час переговорного процесу.

    Питання Української повстанської армії вже тривалий час залишається одним із найскладніших аспектів українсько-польських відносин. Наприкінці травня президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння Незалежному центру спеціальних операцій Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування “Героїв УПА”. В Україні це рішення пояснили вшануванням учасників визвольної боротьби за незалежність держави.

    Водночас у Польщі діяльність Української повстанської армії традиційно оцінюють значно критичніше через події Волинської трагедії під час Другої світової війни. Саме тому рішення Києва викликало гостру реакцію польських політиків та частини суспільства, які заявили про неприпустимість героїзації УПА.

    Подальший розвиток ситуації призвів до дипломатичного загострення між двома країнами. Президент Польщі Кароль Навроцький позбавив президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла, після чого український лідер повернув державну нагороду польській стороні. Згодом про відмову від польських державних відзнак оголосили також колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

    Попри це польський прем’єр-міністр Дональд Туск закликав обидві держави уникати подальшої ескалації та зосередитися на відновленні конструктивного діалогу. Він наголосив, що Україна й Польща залишаються стратегічними партнерами, а їхня співпраця має особливе значення в умовах триваючої російської агресії та спільних безпекових викликів для всієї Європи.

    Попри зауваження щодо історичної тематики, ухвалена резолюція демонструє незмінну підтримку України з боку Європейського парламенту. Документ підтверджує готовність Європейського Союзу й надалі підтримувати український євроінтеграційний курс, водночас очікуючи від Києва продовження реформ та збереження конструктивного діалогу із сусідніми державами, насамперед із Польщею, яка залишається одним із ключових союзників України в Європі.

  • 34 зустрічі, лист Путіну і мільярди на зброю: в ОП підбили дипломатичний червень Зеленського

    34 зустрічі, лист Путіну і мільярди на зброю: в ОП підбили дипломатичний червень Зеленського

    Офіс президента підбив підсумки зовнішньополітичної роботи Володимира Зеленського у червні, назвавши місяць одним із найактивніших у дипломатичному календарі України. Головними напрямами стали посилення протиповітряної оборони, залучення коштів у програму PURL, розширення оборонного виробництва, підписання нових домовленостей у форматі Drone Deal, санкційний тиск на Росію та просування України до членства в ЄС. За даними ОП, упродовж місяця президент провів 34 міжнародні зустрічі, чотири закордонні візити та низку телефонних розмов із лідерами партнерських держав.

    Одним із ключових політичних епізодів червня в Офісі президента назвали відкритий лист Зеленського до Володимира Путіна з пропозицією зустрічі та завершення війни. Цей крок у Києві подають як частину дипломатичного тиску: Україна демонструє готовність до миру, але не на умовах капітуляції, а через справедливе припинення російської агресії. Водночас реальних ознак готовності Кремля до конструктивних переговорів наразі немає.

    Окремим блоком стала європейська інтеграція. У червні Європейський Союз відкрив перший переговорний кластер з Україною щодо вступу до ЄС. Київ заявляє, що готовий до відкриття решти п’яти кластерів і працює над тим, щоб відповідні рішення були ухвалені якнайшвидше. Для України це важливий сигнал: навіть під час повномасштабної війни країна не лише тримає оборону, а й просувається шляхом інституційного зближення з Євросоюзом.

    Значну частину червневої дипломатії було присвячено оборонній допомозі. Станом на кінець місяця загальна сума фінансових зобов’язань 28 країн-учасниць ініціативи PURL сягнула близько 6,3 млрд доларів. Ця програма дозволяє партнерам фінансувати закупівлю американської зброї для України, зокрема критично важливих ракет для систем Patriot та інших засобів ППО. Ще на початку червня Зеленський заявляв, що партнери ухвалили рішення про нові внески до PURL, які мали надійти протягом місяця.

    Серед конкретних внесків ОП назвав 70 млн доларів від Австралії, 300 млн доларів від Норвегії, 250 млн євро від Нідерландів, 108 млн доларів від Швеції, 45 млн доларів від Фінляндії, 30 млн доларів від Люксембургу, 23 млн доларів від Литви, 8 млн доларів від Латвії та 6,5 млн доларів від Ісландії. Німеччина, крім 200 млн доларів на PURL, також спрямовує 300 млн євро на чеську ініціативу з постачання боєприпасів Україні та бере участь у розвитку антибалістичних спроможностей.

    Окремо в ОП відзначили рішення Бельгії передати Україні сім винищувачів F-16: три з них призначені для бойової роботи, ще чотири — для запчастин. Швеція, своєю чергою, підписала угоду щодо закупівлі 16 винищувачів JAS-39 Gripen E/F. Норвегія оголосила фінансування на морські дрони, артилерійські боєприпаси та підтримку F-16, а Данія розпочала роботу над 30-м пакетом допомоги на 590 млн євро.

    Важливим напрямом стала не лише закупівля готової зброї, а й розвиток спільного виробництва. У червні Україна працювала над отриманням ліцензій на виробництво антибалістичних ракет і систем, а також над новими оборонними угодами. Зокрема, під час саміту G7 в Евіані обговорювалася можливість надання Україні ліцензії на виробництво антибалістичних засобів. Також Німеччина та Україна підписали імплементаційні домовленості щодо розвитку ракет-перехоплювачів і спільного виробництва наземних роботизованих комплексів “Терміт”.

    У червні Зеленський здійснив чотири закордонні візити — до Великої Британії, Естонії, Франції та Бельгії. У Лондоні відбулася зустріч у форматі Е3 — Україна за участі лідерів Франції, Великої Британії та Німеччини. У Таллінні президент узяв участь у саміті Україна — країни Північної Європи та Балтії, де Україна підписала декларацію з Естонією щодо посилення безпекової співпраці, а також угоду Drone Deal із Латвією. У Франції Зеленський працював на саміті G7, а в Брюсселі взяв участь у засіданні Європейської ради та 35-му засіданні Контактної групи з питань оборони України.

    За місяць Зеленський провів зустрічі з президентом США Дональдом Трампом, президентом Бразилії Лулою да Сілвою, президентами Естонії, Кенії, ОАЕ, Фінляндії, Швейцарії, а також із прем’єрами Великої Британії, Канади, Польщі, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Індії, Греції, Бельгії, Болгарії, Словаччини та інших держав. Окремо відбулися контакти з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, президентом Європейської ради Антоніу Коштою, генсеком НАТО Марком Рютте та директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою.

    Ще один важливий результат червня — продовження обмінів полоненими. За даними ОП, 5 та 26 червня відбулися два раунди обмінів, у межах яких вдалося повернути 342 українських військових і 11 цивільних. Це питання залишається одним із ключових у переговорах із партнерами та міжнародними організаціями.

    У санкційній політиці президент у червні ввів у дію рішення РНБО щодо обмежень проти російських пропагандистських медіа, суддів, які ухвалювали незаконні рішення проти українців, мобільних операторів, інтернет-провайдерів, колаборантів і компаній, що обслуговують російський військово-промисловий комплекс. У Києві наголошують, що санкційний тиск має залишатися не менш важливим інструментом, ніж оборонна допомога.

    Таким чином, червень для Зеленського став місяцем дипломатичного наступу: Україна одночасно просувала переговори про мир, посилювала ППО, залучала кошти на американську зброю, домовлялася про спільне виробництво, отримувала нові пакети допомоги та продовжувала рух до ЄС. Головний акцент ОП очевидний: Київ намагається перетворити міжнародну підтримку не лише на політичні заяви, а й на конкретні ракети, дрони, літаки, гроші та виробничі потужності для довгої війни.