Radaonline.news

Позначка: війна Росії проти України

  • «Справжній друг України»: Зеленський вручив Макрону одну з найвищих державних нагород

    «Справжній друг України»: Зеленський вручив Макрону одну з найвищих державних нагород

    Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі в Парижі вручив президенту Франції Емманюелю Макрону орден Свободи — одну з найвищих державних нагород України. Церемонія відбулася 13 липня на тлі масштабних переговорів щодо посилення української протиповітряної оборони, створення спільної європейської системи захисту від балістичних ракет і подальших безпекових гарантій для України.

    Зустріч двох президентів передувала презентації української Антибалістичної програми FREYJA та засіданню «Коаліції охочих», до якого долучилися лідери й представники десятків держав. Зеленський і Макрон скоординували позиції перед переговорами, обговорили ситуацію на фронті, потреби української армії та можливості французької оборонної промисловості.

    Після зустрічі президент України заявив, що відносини між Києвом і Парижем вийшли на стратегічний рівень. За його словами, значну роль у цьому відіграла особиста підтримка Емманюеля Макрона, який упродовж повномасштабної війни долучався до формування міжнародних коаліцій, постачання зброї та дипломатичного тиску на Росію.

    «Відносини наших країн досягли дійсно стратегічного рівня, і багато в чому саме завдяки особистим зусиллям Президента Макрона. Сьогодні я подякував Емманюелю за допомогу та підтримку протягом цих років та відзначив пана Президента, справжнього друга України, орденом Свободи», — повідомив Зеленський.

    За що Макрон отримав українську нагороду

    Орден Свободи в Україні вручають за особливі заслуги у зміцненні суверенітету й незалежності держави, захисті прав і свобод людини, розвитку демократії та підтримці України на міжнародній арені.

    Макрон став одним із головних європейських політиків, які після російського вторгнення виступали за посилення оборонних можливостей України. Франція постачала українській армії артилерійські системи Caesar, бронетехніку, далекобійні ракети SCALP, боєприпаси, системи протиповітряної оборони та винищувачі Mirage.

    Париж також бере участь у підготовці українських військових, підтримує спільні оборонні виробництва та виступає одним із центрів формування «Коаліції охочих». Цей формат об’єднує держави, готові брати на себе додаткові зобов’язання щодо підтримки України та довгострокової безпеки Європи.

    Ще під час саміту НАТО в Туреччині Макрон анонсував, що зустріч 13 липня у Парижі буде присвячена новим оборонним можливостям, боротьбі з російським «тіньовим флотом», підтримці української промисловості та проведенню спільних військових навчань. Французький президент також наголошував на потребі залучити оборонні компанії до розробки нових засобів боротьби з балістичними ракетами.

    Головна тема переговорів — російські балістичні ракети

    Нагородження Макрона стало символічною частиною значно ширшої зустрічі, присвяченої одній із найгостріших проблем України — дефіциту засобів для перехоплення російських балістичних ракет.

    Такі ракети летять із надзвичайно високою швидкістю, а час від їх запуску до удару може становити лише кілька хвилин. Ефективно протидіяти їм здатна обмежена кількість систем, зокрема американські Patriot та франко-італійські SAMP-T.

    Останніми тижнями Росія посилила удари по Києву та інших українських містах, використовуючи комбіновані атаки балістичними й крилатими ракетами та сотнями дронів. Україна водночас відчуває критичну нестачу ракет-перехоплювачів, через що окремі балістичні цілі неможливо знищити до їхнього влучання.

    Під час переговорів Зеленський наголосив, що Україні необхідно зміцнювати ППО та прискорювати створення європейської антибалістичної системи. Він зазначив, що Франція має технології й промислові можливості, необхідні для реалізації такого проєкту.

    Десять країн створили нову коаліцію

    За підсумками зустрічі Україна та дев’ять європейських держав оголосили про створення Інтегрованої Антибалістичної коаліції.

    До неї увійшли Україна, Франція, Німеччина, Велика Британія, Італія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія та Швеція. У спільній заяві країни визнали, що загроза з боку балістичних ракет стрімко зростає і становить небезпеку не лише для України, а й для всієї Європи.

    Учасники коаліції планують працювати над створенням інтегрованої архітектури протиракетної оборони. Вона має об’єднати наявні та майбутні системи різних країн, їхні радари, командні центри, засоби виявлення і перехоплювачі.

    «Наша мета — створити спільну спроможність балістичної протиракетної оборони для Європи», — йдеться у декларації учасників.

    При цьому конкретних термінів розгортання нової системи поки що не названо. Коаліція залишається відкритою для інших держав, які захочуть долучитися до фінансування, виробництва або технологічного розвитку.

    Україна представила проєкт FREYJA

    Окремо в Парижі відбулася презентація української Антибалістичної програми FREYJA. Її метою є створення доступнішої європейсько-української альтернативи дорогим системам Patriot.

    Проєкт передбачає залучення українського бойового досвіду, європейських технологій і промислових потужностей. Україна вже має унікальну практику протидії російським «Іскандерам», «Кинджалам» та іншим ракетам, тоді як Франція, Німеччина, Італія, Швеція та інші держави мають необхідні радіолокаційні, ракетні й виробничі технології.

    До переговорів у Парижі запросили представників великих європейських оборонних компаній, серед яких Eurosam, Thales, Leonardo та Saab. Обговорювалися збільшення постачання перехоплювачів Patriot, прискорене розгортання SAMP-T і можливість розробки нової системи за участю української промисловості.

    У перспективі Україна може отримати вагому роль у виробництві компонентів, програмного забезпечення, радарів та ракет-перехоплювачів. Такий формат дозволив би не лише забезпечити українські потреби, а й створити основу майбутнього протиракетного щита Європи.

    Чому зустріч у Парижі важлива

    Переговори Зеленського й Макрона відбулися у момент, коли європейські країни намагаються збільшити власну відповідальність за оборону континенту. Французький президент неодноразово закликав держави Європи розвивати власні оборонні технології та менше залежати від постачань зі США.

    Водночас системи Patriot залишаються найефективнішим засобом захисту України від російської балістики. Тому нова коаліція повинна одночасно вирішувати два завдання: терміново знаходити ракети для вже наявних комплексів і створювати довгострокову європейську альтернативу.

    Для України це питання має безпосереднє значення для порятунку людей. Росія систематично атакує житлові квартали, енергетику, лікарні та промислові підприємства, а дефіцит перехоплювачів збільшує наслідки кожного масованого удару.

    Орден Свободи, вручений Макрону, став не просто дипломатичним жестом. Нагородження підкреслило роль Франції у формуванні нової європейської оборонної системи та особисту участь французького президента в підтримці України.

    Зустріч у Парижі завершилася не лише словами про стратегічне партнерство. Україна та союзники формалізували створення антибалістичної коаліції, залучили оборонні компанії та розпочали практичне обговорення системи, яка в майбутньому має захищати від російських ракет не тільки українські міста, а й увесь європейський континент.

  • Путін визнав паливну кризу в Росії та пригрозив Україні «наростаючою» відповіддю

    Путін визнав паливну кризу в Росії та пригрозив Україні «наростаючою» відповіддю

    Російський диктатор Володимир Путін фактично визнав, що системні удари України по нафтопереробних заводах, паливних базах і логістичних об’єктах створили серйозні проблеми з бензином та іншими нафтопродуктами всередині Росії. Водночас замість пояснень росіянам, чому одна з найбільших нафтовидобувних держав світу зіткнулася з дефіцитом пального, очільник Кремля знову перейшов до погроз Україні та пообіцяв розширювати масштаби атак.

    Про ситуацію з паливом Путін заговорив 13 липня під час форуму російського руху «Все для перемоги». Він заявив, що українські удари створюють Росії «певні проблеми» з постачанням нафтопродуктів, однак спробував переконати аудиторію, що ситуація нібито поступово стабілізується.

    Паралельно глава Кремля пригрозив Україні так званою дзеркальною відповіддю, яка, за його словами, буде у декілька разів потужнішою.

    «Противник відчуватиме це з наростаючим масштабом», — заявив Путін.

    Подібна риторика пролунала на тлі посилення української кампанії проти російської нафтопереробної та військової інфраструктури. Українська влада називає такі операції «далекобійними санкціями», оскільки вони спрямовані проти об’єктів, які забезпечують пальним російську армію та приносять Кремлю кошти для продовження війни.

    Кремль більше не може приховувати дефіцит

    Ще нещодавно російська влада намагалася переконувати населення, що перебої на автозаправних станціях є локальними та не становлять загрози для внутрішнього ринку. Однак у червні та липні масштаби проблеми стали настільки значними, що її почали публічно визнавати найвищі посадовці Росії.

    28 червня Путін уже проводив окрему нараду щодо забезпечення російських регіонів пальним. Під час неї російські чиновники визнали пошкодження низки нафтопереробних заводів, скорочення виробництва та необхідність змінювати маршрути доставки бензину й дизельного пального.

    Пізніше Кремль назвав труднощі «тимчасовими» і звинуватив Україну в нібито спробах зірвати росіянам сезон відпусток. Водночас із заяв уряду РФ випливало, що ситуація залишається складною: Росія заборонила експорт дизельного пального, почала готувати імпорт нафтопродуктів і змушена була збільшувати завантаження вцілілих виробничих потужностей.

    Навіть віцепрем’єр Росії Олександр Новак, який відповідає за енергетичний сектор, відкрито пов’язав черги на російських АЗС із ударами безпілотників по НПЗ. За його словами, уряд намагається захищати підприємства, відновлювати пошкоджені установки та завантажувати доступні потужності.

    Таким чином, заява Путіна 13 липня стала не першим, але одним із найбільш прямих визнань того, що українські далекобійні удари вже впливають не лише на окремі заводи, а й на повсякденне життя росіян.

    Україна вивела з ладу значну частину переробки

    Із весни 2026 року Україна значно посилила удари по російській енергетичній інфраструктурі. Під атаками опинилися найбільші нафтопереробні заводи, резервуари, нафтобази, термінали та транспортні вузли.

    За оцінками західних медіа, українські удари могли тимчасово вивести з роботи понад чверть російських нафтопереробних потужностей. Деякі аналітики оцінювали внутрішній дефіцит пропозиції пального приблизно у 15%.

    У низці регіонів Росії були введені обмеження на продаж бензину. На автозаправках виникли багатогодинні черги, окремі станції тимчасово закривалися або відпускали пальне лише за талонами. За повідомленнями західних медіа, проблеми поширилися від окупованого Криму до Сибіру та Далекого Сходу.

    Виробництво бензину в Росії, за окремими оцінками, у річному вимірі скоротилося приблизно на чверть. Російській владі довелося зупинити експорт частини нафтопродуктів, щоб спрямувати залишки на внутрішній ринок.

    Особливо гострою проблема стала в тимчасово окупованому Криму. Ще наприкінці травня там почали вводити ліміти на заправку автомобілів. У липні на окремих АЗС дозволяли придбати не більше 20 літрів бензину на одну машину, а продаж пального в каністри був заборонений.

    Путін обіцяє нову систему постачання Криму

    На форумі 13 липня Путін окремо заявив, що Росія нібито працює над новою системою постачання окупованого Криму нафтопродуктами. За його словами, українській стороні буде «дуже складно дістатися» до нової логістичної схеми.

    Подробиць він не розкрив. Невідомо, чи йдеться про будівництво нової інфраструктури, зміну маршрутів доставки, використання залізниці та морського транспорту або посилення охорони паливних колон.

    Проблеми з постачанням півострова посилилися після ударів по російських НПЗ, нафтобазах, портах і суднах, які могли перевозити пальне. Українські сили також атакували Керченську поромну переправу, енергетичні об’єкти та російську систему ППО в Криму.

    Тому обіцянка Путіна створити «недосяжну» систему постачання радше свідчить про вразливість чинної логістики. Росія змушена витрачати додаткові ресурси на охорону маршрутів, маскування бензовозів та супровід паливних колон.

    Дефіцит уже вдарив по російській армії

    Нестача пального позначається не лише на цивільному ринку. Рух опору «АТЕШ» повідомив, що російське командування обмежило видачу пального підрозділам протиповітряної оборони та мобільним вогневим групам на окупованих територіях півдня України.

    За інформацією партизанів, проблеми виникли у російських підрозділах ППО в Криму та на окупованій частині Херсонської області. Через жорсткі ліміти техніка нібито простоює, а окремі екіпажі змушені виїжджати на завдання майже з порожніми баками. Незалежно перевірити всі деталі цих повідомлень в умовах окупації неможливо.

    Проте сама логіка дефіциту очевидна: першочергово Кремль має забезпечувати пальним бойову авіацію, флот, бронетехніку та військову логістику. Чим менше нафтопродуктів виробляють російські заводи, тим жорсткіше владі доводиться розподіляти доступні запаси між фронтом, промисловістю та цивільними споживачами.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі для Кремля

    Росія залишається одним із найбільших виробників нафти у світі, але видобута сировина ще не є готовим автомобільним або авіаційним пальним. Щоб отримати бензин, дизель чи авіагас, нафту необхідно переробити на складному технологічному обладнанні.

    Ключові установки російських НПЗ часто містять компоненти західного виробництва. Через міжнародні санкції швидко замінити пошкоджене обладнання складно. Саме тому навіть точковий удар по установці первинної переробки, каталітичного крекінгу або гідроочищення може зупинити значну частину заводу на тижні чи місяці.

    Українські дрони також змушують Росію розтягувати обмежені засоби протиповітряної оборони між фронтом, Москвою, військовими аеродромами, НПЗ, портами та іншими стратегічними об’єктами. Захистити одночасно всі підприємства на величезній території РФ стає дедалі складніше.

    Сам Путін раніше визнавав необхідність нарощувати виробництво систем ППО для прикриття нафтопереробних заводів. Він намагався применшити масштаб пошкоджень, називаючи їх «некритичними», проте одночасно вимагав підвищити ефективність протидії українським дронам.

    Погрози замість вирішення кризи

    На тлі черг, лімітів і зупинки НПЗ Кремль традиційно відповідає агресивною риторикою. Заяви Путіна про «дзеркальні» та потужніші удари фактично є черговою погрозою посилити війну проти України.

    Водночас Росія вже щодня атакує українські міста ракетами, дронами та авіаційними бомбами, завдаючи ударів по житлових будинках, енергетиці та цивільній інфраструктурі. Тому слова про майбутню «відповідь» не змінюють того факту, що саме РФ розпочала повномасштабне вторгнення та продовжує систематичні атаки.

    Українські далекобійні операції демонструють, що війна дедалі сильніше повертається на територію держави-агресора. Пожежі на НПЗ, дефіцит бензину, зупинка експорту та обмеження на заправках стали для Кремля проблемою, яку вже неможливо приховати пропагандистськими заявами.

    Путін усе ще намагається називати кризу «певними труднощами» та обіцяє швидке відновлення постачання. Однак необхідність імпортувати нафтопродукти, забороняти експорт і створювати спеціальну систему забезпечення Криму свідчить, що українська кампанія проти російської нафтової інфраструктури вже має відчутний стратегічний ефект.

  • «Кримський рубильник — off»: дрони Мадяра розтрощили енергоміст із Росією та пускову С-400

    «Кримський рубильник — off»: дрони Мадяра розтрощили енергоміст із Росією та пускову С-400

    Підрозділи Сил безпілотних систем Збройних сил України протягом 12–13 липня провели серію масштабних ударів по військовій та енергетичній інфраструктурі Росії на тимчасово окупованих територіях. Серед головних цілей опинилися стратегічний пункт перетоку електроенергії енергомосту «Кубань — Крим», електричні підстанції та російські комплекси протиповітряної оборони, зокрема пускова установка зенітного ракетного комплексу С-400 «Тріумф».

    Про результати операцій повідомив командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді з позивним Мадяр. Він назвав кампанію проти російської енергетики та ППО «Кримський рубильник off» і «ППОпадом», наголосивши, що українські підрозділи послідовно працюють над ослабленням військового потенціалу окупантів на півострові.

    За словами Бровді, протягом двох діб ударні дрони уразили загалом 11 енергетичних об’єктів різної потужності на окупованих територіях. До цього переліку ввійшли дев’ять електропідстанцій, пункт перетоку електроенергії енергомосту «Кубань — Крим» та газоперекачувальна станція.

    Окремо командувач СБС повідомив про ураження п’яти елементів російської системи протиповітряної оборони. Йдеться про пускову установку С-400 «Тріумф», зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1», зенітний ракетний комплекс «Тор-М2» та дві радіолокаційні станції «Небо-У».

    Водночас у самому окупованому Криму зафіксовано ураження чотирьох елементів ППО: пускової установки С-400 у районі Керчі, комплексу «Панцир-С1» поблизу села Осовини, а також двох РЛС «Небо-У» у Керчі та районі Мелек-Чесме. Комплекс «Тор-М2», за даними Мадяра, був уражений біля Валер’янівки на тимчасово окупованій території Донеччини.

    Однією з найважливіших цілей став стратегічний пункт прийому та перетоку електроенергії, яка надходить до Криму з території Росії через енергоміст «Кубань — Крим». За інформацією командування СБС, цей об’єкт був атакований удруге протягом 48 годин.

    Енергоміст має критичне значення для забезпечення окупованого півострова електроенергією з Краснодарського краю Росії. Водночас українська сторона підкреслює, що удари спрямовані насамперед на інфраструктуру, яка забезпечує діяльність російських військових угруповань, систем зв’язку, логістичних вузлів, об’єктів ППО та інших елементів окупаційної армії.

    У СБС також показали відео ураження енергомосту та низки інших цілей. На оприлюднених кадрах, за твердженням українського командування, зафіксовані влучання у військові та енергетичні об’єкти противника. Незалежно перевірити повний масштаб пошкоджень усіх заявлених цілей в умовах бойових дій наразі неможливо.

    Серед кримських енергооб’єктів, які потрапили під удари 12–13 липня, названо підстанцію 220 кВ «Комиш-Бурун» у Керчі, підстанції 110 кВ «Ковильне» та «Зимине», а також підстанцію 330 кВ «Зоря». Суспільне Крим із посиланням на Мадяра повідомляло, що ці об’єкти були атаковані разом із пунктом перетоку енергомосту.

    До операцій залучили кілька підрозділів Сил безпілотних систем. За інформацією Бровді, бойову роботу виконували 414-та окрема бригада безпілотних систем «Птахи Мадяра», 413-й окремий полк безпілотних систем «Рейд», 20-та окрема бригада безпілотних систем «К-2», група «Фенікс» та 1-й окремий центр СБС.

    Удари не обмежувалися лише Кримом. Під атаки потрапили електричні підстанції на тимчасово окупованих територіях Луганської, Донецької та Запорізької областей. Таким чином, операція охопила значну частину тилової інфраструктури російських військ — від енергетики та газопостачання до протиповітряної оборони.

    Паралельно Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що в ніч проти 13 липня Сили оборони завдали ударів по радіолокаційній станції «Небо-У» та пусковій установці С-400 у районі Керчі. У Генштабі зазначили, що ступінь пошкодження та остаточні результати ураження уточнюються.

    Російський комплекс С-400 «Тріумф» є одним із ключових компонентів далекобійної протиповітряної оборони РФ. Він призначений для виявлення й ураження літаків, крилатих ракет та інших повітряних цілей. Знищення або пошкодження пускових установок, радарів і допоміжних елементів С-400 може створювати прогалини в системі ППО та полегшувати подальші удари по військових об’єктах.

    РЛС «Небо-У» використовується для далекого виявлення повітряних цілей і передачі даних іншим комплексам протиповітряної оборони. Саме тому одночасне ураження радіолокаційних станцій і пускових установок може свідчити про комплексний підхід Сил оборони: спочатку позбавити противника можливості своєчасно виявляти дрони, а потім завдавати ударів по енергетиці, логістиці та інших тилових об’єктах.

    Під час цих самих операцій українські військові атакували й морську логістику Росії в Азовському морі. Генштаб повідомив про ураження семи танкерів, п’яти суховантажних суден, двох буксирів та одного порома. За даними українського командування, частина цих суден використовувалася для перевезення нафти, нафтопродуктів, військових вантажів, техніки та матеріально-технічних засобів.

    Крім того, оператори 413-го полку «Рейд» оприлюднили відео ударів по трьох поромах, які перебували в акваторії Керченського порту та біля поромної переправи. Така серія атак свідчить про спробу одночасно послабити одразу кілька складових російського забезпечення Криму — енергопостачання, морську логістику та протиповітряну оборону.

    Нинішня хвиля ударів є продовженням масштабної кампанії СБС проти енергетичної інфраструктури окупованого півострова. На початку липня Бровді повідомляв про ураження десятків енерговузлів на півдні України. Лише протягом 1–5 липня, за його даними, дрони СБС атакували 37 енергетичних об’єктів, а за останні 48 годин того періоду — ще 16 підстанцій і трансформаторних вузлів.

    Зокрема, 3 липня українські дрони уразили газову компресорну станцію «Ключі» та вісім кримських електропідстанцій, серед яких «Білогірськ», «Саки», «Старий Крим» і «Західно-Кримська». У попередні дні під ударами також перебували підстанції «Озерненська», «Родникове», «Донузлав», «Феодосійська» та інші об’єкти.

    Мадяр заявляє, що кінцевою метою таких операцій є системне ослаблення російської військової присутності на півострові — через ураження енергетики, логістики, засобів зв’язку, паливної інфраструктури та ППО.

    «Ми встоїмо. Москва ляже. Крим відгодуємо та відбудуємо», — підсумував командувач Сил безпілотних систем.

    Україна неодноразово наголошувала, що Крим є її тимчасово окупованою територією, а російські військові об’єкти на півострові є законними цілями для Сил оборони. Остаточні масштаби руйнувань після ударів 12–13 липня наразі уточнюються.

  • Кремль пригрозив Україні новою «буферною зоною»

    Кремль пригрозив Україні новою «буферною зоною»

    Росія пригрозила Україні подальшим розширенням так званої «буферної зони» вздовж кордону та заявила, що українські удари по території РФ нібито можуть призвести до ще більшого затягування війни. Відповідні заяви 9 липня зробив речник Кремля Дмитро Пєсков, коментуючи останні атаки українських Сил оборони по російській військовій та паливній інфраструктурі, а також заяви президента США Дональда Трампа після саміту НАТО в Анкарі.

    Пєсков заявив, що чим активніше Україна завдаватиме ударів по об’єктах на території Росії, тим більшою, за його словами, буде так звана «зона безпеки», яку російські війська намагатимуться створити вздовж українського кордону.

    За словами представника Кремля, ескалація бойових дій нібито лише подовжить проведення російської військової кампанії. Водночас він не уточнив, які саме території Росія вважає можливими для такого розширення.

    Тема створення «буферної зони» не є новою для російського керівництва. Ще кілька днів тому Пєсков заявляв, що російська армія вже «системно» створює таку зону на прикордонних територіях, пояснюючи це необхідністю забезпечення безпеки російських регіонів.

    Нові заяви пролунали одразу після серії успішних українських операцій проти російської нафтової інфраструктури. За останній тиждень українські безпілотники уразили кілька нафтобаз, резервуарів із пальним, нафтоперекачувальні станції та об’єкти логістики у Тверській, Ставропольській, Ростовській областях і Башкортостані. Президент України Володимир Зеленський назвав такі удари частиною стратегії «далекобійних санкцій», спрямованої на послаблення військово-економічного потенціалу Росії.

    Окремо Пєсков прокоментував заяви президента США Дональда Трампа, зроблені під час саміту НАТО в Анкарі. Зокрема, Кремль відреагував на слова американського президента про можливість передачі Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів Patriot, а також на його припущення щодо потенційного посилення системи захисту українського повітряного простору.

    Речник Кремля заявив, що розмови про можливе «закриття неба» над Україною означали б безпосередню участь військових країн НАТО у війні. Саме це, за словами Пєскова, Росія традиційно називає однією з причин продовження своєї військової кампанії.

    Водночас він запевнив, що попри розбіжності між Москвою та Вашингтоном, діалог між Володимиром Путіним і Дональдом Трампом нібито залишається конструктивним. За словами Пєскова, президент РФ готовий до нових контактів із американським лідером, хоча запланований після саміту дзвінок, про який раніше повідомляли американські посадовці, 8 липня так і не відбувся. У Кремлі пояснили це тим, що Трамп був зайнятий переговорами після завершення саміту НАТО.

    На цьому тлі західні ЗМІ повідомляють, що останні українські удари по російських нафтобазах, логістичних центрах та паливній інфраструктурі істотно вплинули на позицію Кремля. За даними джерел Reuters, наближених до російського керівництва, Володимир Путін наразі не демонструє готовності до компромісів і, навпаки, схиляється до подальшої ескалації війни. Серед причин називають успішні атаки українських безпілотників по стратегічних об’єктах у глибокому тилу Росії, які посилюють внутрішній політичний тиск на Кремль.

    Водночас українські та західні експерти звертають увагу, що саме ці удари дедалі більше демонструють вразливість російської військової інфраструктури. Виконувач обов’язків виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко зазначав, що регулярні удари по військових та енергетичних об’єктах РФ формують нове геополітичне тло. На його думку, це впливає і на позицію Дональда Трампа, який традиційно прагне підтримувати сторону, що демонструє сильніші переговорні позиції.

    Експерт вважає, що саме успішні українські операції у російському тилу дозволяють Україні та її європейським союзникам переконливіше аргументувати необхідність подальшої військової підтримки з боку США.

    Паралельно українське керівництво продовжує наголошувати, що шлях до завершення війни лежить через посилення міжнародного тиску на Кремль. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявляв, що Україна вже передала партнерам власне бачення справедливого миру, яке містить чотири ключові принципи припинення війни. Президент Володимир Зеленський також неодноразово підкреслював, що сучасна війна дедалі більше переходить у площину високотехнологічних далекобійних ударів, а саме повітряний простір стає головною ареною протистояння.

    Попри заяви Кремля про готовність до переговорів, останні публічні висловлювання російського керівництва свідчать про збереження жорсткої риторики. Одночасно Москва продовжує називати українські удари по військових і логістичних об’єктах РФ приводом для нових погроз щодо розширення бойових дій, тоді як Київ наголошує, що всі операції здійснюються виключно по законних військових цілях у межах права на самооборону відповідно до міжнародного права.

  • Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Провідний російський економіст і опозиційний аналітик Владислав Іноземцев заявив, що найбільшою проблемою для економіки Росії сьогодні є не дефіцит державного бюджету, падіння цін на нафту чи значні військові витрати, а стрімке погіршення інвестиційного клімату. На його думку, саме небажання бізнесу вкладати кошти у виробництво становить найбільшу довгострокову загрозу для російської економіки. Таку оцінку він озвучив в інтерв’ю українському виданню «Главком».

    За словами Іноземцева, головним індикатором негативних процесів стало різке скорочення інвестицій в основний капітал. Він стверджує, що за підсумками першого кварталу цей показник скоротився приблизно на 13%, що свідчить про втрату довіри бізнесу до перспектив розвитку російської економіки. Підприємці дедалі частіше відмовляються від розширення виробництва, відкладають інвестиційні проєкти та накопичують кошти як фінансовий резерв замість того, щоб вкладати їх у розвиток.

    «Головна проблема для російської економіки зараз – це настрій інвесторів. Це жахливий інвестиційний клімат, нестерпні податки, переділ власності – через всі ці фактори люди взагалі не хочуть вкладатися у виробництво», – зазначив економіст.

    На думку Іноземцева, нинішня економічна політика Кремля формує атмосферу невизначеності для приватного бізнесу. Підприємці не впевнені у захищеності права власності, побоюються нових податкових змін і дедалі частіше стикаються з втручанням держави у корпоративний сектор. У результаті навіть компанії, які продовжують отримувати прибуток, не поспішають інвестувати у виробничі потужності чи модернізацію підприємств.

    Економіст наголосив, що саме скорочення капіталовкладень створює найбільшу небезпеку для майбутнього російської економіки. Якщо інвестиції продовжать падати, це неминуче позначиться на темпах економічного зростання, продуктивності праці та технологічному розвитку країни. У короткостроковій перспективі негативні наслідки можуть бути менш помітними, однак у середньо- та довгостроковій перспективі економіка втратить можливості для модернізації та оновлення виробничої бази.

    Іноземцев вважає, що інші проблеми, про які часто говорять аналітики, наразі мають другорядне значення. Зокрема, він назвав менш критичними дефіцит федерального бюджету, високі військові витрати та зниження нафтових доходів. За його словами, Кремль поки що здатний фінансувати ці витрати завдяки бюджетним резервам, перерозподілу ресурсів та збільшенню податкового навантаження на бізнес.

    Окремо економіст різко розкритикував ставлення російської влади до приватного сектору. За його словами, держава дедалі більше повертається до адміністративних методів управління економікою.

    «Держава продовжує жити в радянській парадигмі: віддайте мені все, а там подивимося. Виживете – добре, не виживете – невелике лихо», – заявив Іноземцев, додавши, що такий підхід нагадує не економічну політику періоду НЕП, а систему продрозкладки часів «воєнного комунізму».

    Економіст також звернув увагу, що демографічну кризу він не вважає головним викликом для сучасної Росії. На його думку, нинішня структура російської економіки дозволяє функціонувати навіть за суттєвого скорочення чисельності населення, тоді як саме відсутність інвестицій поступово підриває її конкурентоспроможність.

    Такі оцінки збігаються з низкою інших заяв Іноземцева, зроблених останніми місяцями. Раніше він зазначав, що, попри погіршення економічної ситуації, Кремль навряд чи відмовиться від продовження війни через економічні труднощі. На його переконання, президент РФ Володимир Путін дедалі менше керується економічною логікою під час ухвалення політичних рішень.

    Крім того, Іноземцев неодноразово наголошував, що великі військові витрати Росії фінансуються насамперед із державного бюджету, а не безпосередньо за рахунок приватного бізнесу. Саме тому, на його думку, окремі економічні труднощі самі по собі не здатні швидко змусити Кремль змінити політичний курс.

    Раніше економіст також заявляв, що паливна криза не стане вирішальним фактором ослаблення російської армії. Натомість найбільш відчутний ефект, за його словами, мають удари по логістичних маршрутах, нафтопереробних підприємствах та інфраструктурі, відновлення яких потребує значного часу і ресурсів.

    Попри різні оцінки стану російської економіки, Іноземцев вважає, що саме втрата довіри інвесторів є найнебезпечнішим процесом. Якщо бізнес не бачить перспектив для розвитку і перестає вкладати кошти у виробництво, економічне зростання поступово сповільнюється незалежно від рівня нафтових доходів чи бюджетної політики. Саме тому, на його думку, інвестиційний клімат залишається ключовим індикатором майбутнього стану економіки Росії.

  • Молдова закрила “Русский дом”: Кишинів продовжує згортати вплив Кремля

    Молдова закрила “Русский дом”: Кишинів продовжує згортати вплив Кремля

    Російський державний культурний центр “Русский дом” у столиці Молдови Кишиневі офіційно припинив свою роботу. Закриття установи стало завершенням тривалого процесу, який розпочався ще у 2025 році після низки дипломатичних конфліктів між Кишиневом і Москвою та ухвалення рішення про денонсацію міжурядової угоди щодо діяльності російських культурних центрів. Відтепер усі питання гуманітарної та культурної співпраці Росія пропонує вирішувати через відділ культури свого посольства.

    Про це повідомляє Newsmaker із посиланням на заяву посольства Російської Федерації в Молдові.

    У російському дипломатичному представництві заявили, що з 4 липня “Русский дом” офіційно припинив діяльність у Кишиневі. Там зазначили, що рішення про закриття стало наслідком дій уряду Молдови, який раніше денонсував міждержавну угоду, що регламентувала роботу культурного центру.

    У посольстві РФ назвали закриття “Русского дома” вимушеним кроком і висловили жаль з цього приводу. У заяві наголошується, що протягом багатьох років центр нібито був місцем культурного діалогу, дружби та гуманітарної співпраці між двома державами.

    Російська сторона також стверджує, що діяльність центру здійснювалася за активної участі місцевих громадських організацій, діячів культури та освітян, а його робота відповідала інтересам значної кількості громадян Молдови. У Москві переконують, що навіть після закриття установи інтерес до російської культури не зменшиться.

    У заяві російського посольства йдеться, що, на думку Москви, жодні адміністративні рішення чи політичний тиск не здатні вплинути на популярність російської культури, яку Кремль традиційно називає інструментом миру, взаєморозуміння та духовного зближення народів.

    Після припинення роботи центру всі питання, пов’язані з культурними, освітніми та гуманітарними програмами Росії в Молдові, буде передано до відділу культури посольства РФ у Кишиневі.

    Закриття “Русского дома” стало результатом рішення, яке молдовська влада ухвалила ще наприкінці минулого року. 5 грудня 2025 року Міністерство закордонних справ Молдови офіційно повідомило Росію про денонсацію Угоди про створення та діяльність культурних центрів, що діяла між двома країнами. Саме тоді сторони визначили 4 липня 2026 року як дату остаточного припинення роботи російського центру.

    Втім, політичне рішення про необхідність закриття “Русского дома” було ухвалене ще раніше. У лютому 2025 року влада Молдови заявила про намір ліквідувати установу після чергового інциденту із падінням російських безпілотників на території країни. Тоді дрони, які Росія використовувала для атак на українську портову інфраструктуру в Одеській області, вкотре порушили повітряний простір Молдови та впали на її території.

    Після цього офіційний Кишинів заявив, що російські державні структури, які працюють під прикриттям культурної чи гуманітарної діяльності, більше не можуть розглядатися виключно як елементи культурної дипломатії. На думку молдовської влади, в умовах війни Росія активно використовує інструменти так званої “м’якої сили” для просування власної пропаганди, політичного впливу та реалізації інформаційних операцій.

    Окрему увагу уряд Молдови звернув на діяльність освітніх програм “Русского дома”. У Кишиневі заявили, що через цей центр громадян Молдови регулярно залучали до навчання у російських університетах та інших освітніх закладах. За нинішніх умов, коли Росія продовжує повномасштабну війну проти України, молдовська влада вважає такі програми потенційно небезпечними. Зокрема, існують ризики, що молоді люди можуть бути втягнуті до російських військових структур або опинитися залученими до війни.

    Після повідомлень про закриття “Русского дома” керівництво невизнаного Придністров’я виступило із пропозицією перенести російський культурний центр на територію самопроголошеного регіону. У Тирасполі заявили, що готові забезпечити подальшу роботу установи та зберегти присутність Росії у сфері культури.

    Однак центральна влада Молдови відразу відкинула таку можливість. У Кишиневі наголосили, що адміністрація Придністров’я не має міжнародно визнаних повноважень ухвалювати будь-які рішення щодо міжнародних організацій чи іноземних державних установ.

    Закриття “Русского дома” є частиною ширшої політики молдовської влади, спрямованої на зменшення російського впливу в країні. Після початку повномасштабної війни в Україні Кишинів посилив боротьбу з проросійською пропагандою, запровадив обмеження щодо діяльності окремих російських медіа, посилив контроль за фінансуванням політичних сил, які можуть бути пов’язані з Кремлем, а також активізував співпрацю з Європейським Союзом та західними партнерами у сфері безпеки.

    Президентка Молдови Мая Санду та її уряд неодноразово заявляли, що Росія продовжує використовувати інформаційні кампанії, економічний тиск, політичне втручання та мережу проросійських організацій для дестабілізації внутрішньої ситуації в країні. Саме тому влада вважає демонтаж інструментів російського гуманітарного впливу одним із елементів зміцнення національної безпеки.

    На тлі війни Росії проти України та курсу Молдови на європейську інтеграцію відносини між Кишиневом і Москвою залишаються одними з найнапруженіших за останні десятиліття. Кремль неодноразово звинувачував молдовську владу у згортанні двосторонніх відносин та дискримінації російської культури, тоді як Кишинів наголошує, що його рішення продиктовані необхідністю захисту державного суверенітету, інформаційного простору та безпеки громадян в умовах триваючої російської агресії проти України.

  • Мали готуватися до весілля — натомість їх убив російський дрон: трагедія родини з Харківського масиву

    Мали готуватися до весілля — натомість їх убив російський дрон: трагедія родини з Харківського масиву

    Під час масованої російської ракетно-дронової атаки по Києву в ніч на 2 липня загинула ціла родина з приватного будинку на Харківському масиві. Серед 30 жертв російського удару — 23-річний Микита, його мати Тетяна, 15-річна сестра Софія, батько родини та наречена хлопця. До весілля молодої пари залишалися лічені дні.

    Про трагедію розповіла знайома родини, громадська діячка Алла Мельничук. За її словами, сім’я жила у власному будинку в приватному секторі, де колись гралися їхні діти. Вона знала родину багато років — ще з часу, коли її син і Микита ходили до однієї ясельної групи в дитсадку.

    Мельничук згадує, що Микита ще в дитинстві пережив важке випробування. Коли хлопчику було близько трьох років, у нього раптово піднялася температура, а вже за кілька днів лікарі діагностували вроджену пухлину в легенях. Стан дитини стрімко погіршувався, він пережив кому, однак завдяки зусиллям близьких, волонтерів і небайдужих людей вдалося терміново оформити документи, організувати лікування за кордоном і зібрати сотні тисяч євро. Після більш ніж року лікування хлопчик повернувся додому здоровим.

    Саме цей досвід, за словами знайомої родини, згодом вплинув на його мрію. Микита закінчив медичний коледж і хотів стати лікарем, щоб допомагати людям, бо сам колись пройшов через страшну хворобу.

    Його мати Тетяна працювала перукаркою. Друзі описують її як людину з великою душею, яка завжди була готова допомогти іншим. У родині також була молодша донька Софія, якій було 15 років. Усі вони загинули після влучання російського ударного дрона в їхній будинок.

    Особливо болючою цю історію робить те, що Микита мав одружитися після 12 липня. Його наречена тієї ночі залишилася ночувати в будинку родини — і також загинула. “Вони не дожили до весілля лічені дні”, — розповіла Алла Мельничук.

    Масована атака РФ на Київ у ніч проти 2 липня стала однією з найкривавіших для столиці за останній час. За даними ДСНС, загинули 30 людей, ще 99 були поранені. Найбільше руйнувань зафіксували у Дарницькому районі: там пошкоджено дві багатоповерхівки та вісім приватних будинків. Рятувальники працювали на десятках локацій, розбираючи завали після влучань і пожеж.

    За інформацією ДСНС, атака спричинила пожежі та руйнування житлових будинків, цивільної інфраструктури й інших споруд на 40 локаціях столиці. У Дарницькому районі рятувальники продовжували пошукові роботи та розбір конструкцій на кількох місцях ураження.

    Українська влада повідомляла, що Росія застосувала під час цієї атаки майже 500 безпілотників і 74 ракети різних типів. Під ударом опинилися житлові квартали, медичні об’єкти, підприємства та інша цивільна інфраструктура. У столиці 3 липня оголосили День жалоби за загиблими.

    Офіс генерального прокурора та Служба безпеки України розпочали розслідування за фактом атаки. За даними слідства, удар був спрямований по житлових будинках і цивільній інфраструктурі, а не по військових об’єктах. Українська прокуратура кваліфікує такі дії як порушення законів та звичаїв війни.

    Ця атака знову показала, що російський терор б’є не по абстрактній “інфраструктурі”, а по конкретних людях і родинах. У випадку з Микитою та його близькими — по сім’ї, яка пережила хворобу, будувала плани, готувалася до весілля і мала майбутнє. Усе це обірвав російський “Шахед”.

  • Шведська розвідка: Росія залишиться загрозою Європі навіть після Путіна

    Шведська розвідка: Росія залишиться загрозою Європі навіть після Путіна

    У військовій розвідці Швеції вважають, що Росія залишатиметься довгостроковою загрозою для своїх сусідів і європейської безпеки навіть після завершення правління Володимира Путіна. На думку шведських аналітиків, йдеться не про тимчасову кризу, а про глибокі системні зміни в характері російської держави, які формують тривале стратегічне протистояння із Заходом.

    Про це заявив голова військової розвідки Швеції Томас Нільссон, коментарі якого наводить Bloomberg. Його оцінки стали черговим свідченням того, що в оборонних структурах Північної Європи домінує доволі песимістичний погляд на перспективи відносин із Москвою, навіть у довгостроковій перспективі після можливої зміни політичного керівництва в Кремлі.

    Нільссон наголосив, що нинішня конфронтація між Росією та Заходом має структурний характер і не може бути розв’язана швидко або автоматично через зміну політичних еліт. За його словами, Росія “обрала свій шлях” і повернення до попередньої моделі взаємодії з Європою вже не є реалістичним сценарієм. Він підкреслив, що йдеться про тривалий період стратегічного протистояння, який не зникне сам по собі і не завершиться без глибоких внутрішніх трансформацій у самій Росії.

    У своїх коментарях очільник шведської військової розвідки прямо зазначив, що “ми не вважаємо цю кризу тимчасовою”, підкресливши, що Захід перебуває у стані довготривалого протистояння, яке не можна ігнорувати або сприймати як короткострокове загострення. Він додав, що ілюзії швидкого повернення до стабільних відносин можуть лише ускладнити підготовку європейських країн до реальних безпекових викликів.

    Окрему увагу Нільссон приділив внутрішній ситуації в Росії. Він заявив, що російська економіка продовжує відчувати значний тиск через наслідки багаторічної повномасштабної війни проти України, а офіційна статистика, за його словами, може не відображати реального стану справ. Він припустив, що російські посадовці застосовують різні методи для маскування проблем із економічним зростанням та рівнем інфляції, намагаючись підтримувати зовнішню стабільність.

    Водночас, як підкреслив керівник розвідки, у найближчій перспективі немає ознак того, що режим у Москві перебуває під реальною загрозою внутрішнього колапсу. На його думку, ключовим фактором стабільності нинішньої системи є фактична відсутність політичної опозиції, яка була б здатна організувати та спрямувати суспільне невдоволення в політичне русло. Нільссон зазначив, що опозиційні сили були значною мірою знищені або витіснені через арешти, еміграцію чи фізичне усунення, що створює вакуум альтернативи всередині політичної системи Росії.

    Він також звернув увагу на соціальний аспект ситуації, зазначивши, що частина російського населення, згідно з опитуваннями, може підтримувати не стільки саму війну, скільки ідею Росії як “великої держави” з особливим міжнародним статусом. Це, за його словами, свідчить про наявність певного рівня суспільної легітимності для нинішнього курсу, що додатково зменшує ймовірність швидких політичних змін.

    “Ми не очікуємо жодних кардинальних змін”, – підсумував Нільссон, описуючи загальну логіку розвитку ситуації в Росії та її взаємин із Заходом.

    На тлі цих оцінок інші європейські країни також посилюють увагу до російського напрямку. У планах оборонного відомства Нідерландів Росія визначається як ключова довгострокова загроза для безпеки Європи, що потребує системної модернізації збройних сил. У Польщі, своєю чергою, політичне керівництво попереджає про ризики можливих провокацій і сценаріїв дестабілізації, включно з так званими операціями “під чужим прапором”, які можуть бути використані для виправдання подальшої ескалації проти країн НАТО.

    Таким чином, у європейському безпековому середовищі дедалі чіткіше формується консенсус щодо того, що загроза з боку Росії не є короткостроковою або ситуативною, а має довготривалий характер, який визначатиме архітектуру безпеки континенту на роки вперед.

  • Захарова звинуватила НАТО у підготовці ударів по РФ

    Захарова звинуватила НАТО у підготовці ударів по РФ

    Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова заявила, що НАТО нібито бере участь у підготовці озброєння, яке Україна може використати для масованих ударів по російських аеродромах та авіабазах, зокрема по об’єктах, розташованих у глибині території РФ. Відповідний коментар Захарової був оприлюднений пресслужбою російського Міністерства закордонних справ.

    За словами представниці російського зовнішньополітичного відомства, Альянс нібито спільно з Україною працює над створенням озброєнь, які мають на меті завдати масштабної шкоди російській авіаційній інфраструктурі. Захарова стверджує, що йдеться про засоби ураження, здатні не лише атакувати військові аеродроми, а й надовго вивести їх з ладу, що, за її словами, може суттєво вплинути на можливості російської військової авіації.

    При цьому жодних доказів на підтвердження своїх тверджень російська сторона не надала. У заяві також не уточнюється, про які саме види озброєння або проєкти йдеться, які країни НАТО нібито беруть участь у такій співпраці чи на яких даних ґрунтуються ці звинувачення.

    Захарова також заявила, що подібні дії України та країн-членів НАТО нібито створюють для російських військових додаткові підстави приділяти особливу увагу підприємствам, які займаються розробкою, виробництвом та модернізацією озброєння, що використовується українською армією. За її словами, Москва розглядатиме діяльність таких об’єктів крізь призму військової загрози.

    «Саме з цих позицій ми й будемо оцінювати як нинішню ситуацію, так і перспективи її подальшого ескалаційного розвитку», – заявила речниця МЗС РФ, фактично давши зрозуміти, що Росія може використати подібні звинувачення для виправдання своїх подальших дій.

    Крім того, Захарова виступила з черговою серією звинувачень на адресу Північноатлантичного альянсу. Вона заявила, що НАТО нібито втратило «залишки раціональності» та продовжує рухатися до «зони підвищеного ризику». За її словами, політика Альянсу начебто лише сприяє загостренню ситуації в Європі та збільшує ризик прямого зіткнення між Росією і західними державами.

    Окремо речниця російського МЗС повторила один із ключових наративів російської пропаганди, заявивши, що українська влада нібито прагне втягнути НАТО у прямий військовий конфлікт із Росією. На її думку, таким чином Київ хоче покращити свої позиції на полі бою та забезпечити подальше нарощування військової допомоги з боку західних партнерів. Водночас жодних підтверджень цим твердженням російська сторона також не надала.

    Подібні заяви російських посадовців лунають на тлі активізації співпраці України із західними союзниками у сфері оборони. Країни НАТО продовжують надавати Києву військову допомогу, однак неодноразово наголошували, що Альянс не є стороною війни та не бере безпосередньої участі у бойових діях. Представники держав-членів НАТО також неодноразово заявляли, що підтримка України спрямована на реалізацію її законного права на самооборону відповідно до міжнародного права після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

    Водночас у Європі дедалі частіше висловлюють занепокоєння не щодо дій НАТО, а через можливі подальші кроки самої Росії. За оцінками європейських розвідувальних служб, континент уже перебуває у так званій «сірій зоні» між війною та миром, коли поряд із відкритими бойовими діями активно використовуються гібридні методи впливу, кібератаки, диверсії, інформаційні кампанії та інші інструменти тиску.

    У низці європейських столиць припускають, що після завершення активної фази війни проти України Кремль може спробувати вдатися до обмежених військових або гібридних дій проти однієї з держав-членів НАТО. Особливе занепокоєння викликає безпекова ситуація в Балтійському регіоні. Йдеться насамперед про Естонія, Латвія та Литва, які регулярно згадуються у російській риториці. Президент РФ Володимир Путін та інші російські посадовці неодноразово робили заяви щодо цих країн, що викликало занепокоєння серед союзників по НАТО.

    Раніше британське видання The Guardian повідомляло з посиланням на власні джерела, що Росія може готувати як військові, так і гібридні провокації на східному фланзі НАТО. Європейські експерти з безпеки наголошують, що Альянс уже адаптує свою оборонну політику до потенційних ризиків, пов’язаних із можливими агресивними діями Кремля, водночас продовжуючи підтримувати Україну у її протидії російській агресії.

  • Мінус €77 мільйонів: світовий гігант погодився на величезні втрати заради виходу з РФ

    Мінус €77 мільйонів: світовий гігант погодився на величезні втрати заради виходу з РФ

    Один із найбільших світових виробників побутової техніки Whirlpool остаточно завершує вихід із російського ринку. Турецька компанія Arçelik, яка ще у 2022 році придбала російський бізнес американського виробника, домовилася про дострокове врегулювання фінансових зобов’язань перед Whirlpool Holdings LLC. В результаті Whirlpool отримає одноразову виплату у розмірі 40 млн євро та повністю відмовиться від будь-яких майбутніх претензій і платежів, пов’язаних із проданими активами в Росії.

    Про це в офіційному повідомленні турецької компанії Arçelik, оприлюднене через систему розкриття корпоративної інформації.

    Таким чином завершується одна з найбільших угод із виходу західних виробників побутової техніки з російського ринку після початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Що передбачає нова угода

    Згідно з новими домовленостями, Arçelik здійснить Whirlpool одноразовий платіж у розмірі 40 млн євро. Після отримання цих коштів американська корпорація повністю відмовиться від усіх чинних та потенційних майбутніх фінансових вимог щодо російського бізнесу.

    Фактично сторони погодилися достроково закрити складну фінансову конструкцію, яка діяла після продажу активів у Росії.

    Первинна угода, укладена у 2022 році, передбачала, що кінцева вартість придбаного бізнесу буде залежати від фінансових результатів підприємства протягом десяти років після завершення продажу. Частина платежів мала здійснюватися поступово, залежно від прибутковості компанії та виконання низки фінансових умов.

    Однак тепер сторони вирішили не чекати завершення десятирічного періоду та остаточно врегулювати всі взаємні зобов’язання.

    Втрати для Whirlpool можуть бути значно більшими

    Станом на 31 березня 2026 року Arçelik обліковувала довгострокові фінансові зобов’язання за цією угодою на суму близько 6 млрд турецьких лір. За тодішнім валютним курсом це становило приблизно 117 млн євро.

    Таким чином, погодившись на виплату лише 40 млн євро, Whirlpool фактично відмовляється від потенційних майбутніх надходжень на десятки мільйонів євро.

    Аналітики зазначають, що таке рішення може свідчити про бажання компанії остаточно закрити будь-які фінансові та юридичні зв’язки з російським ринком, який після початку повномасштабної війни став токсичним для багатьох міжнародних брендів.

    Що саме продали у Росії

    У межах угоди Arçelik отримала контроль над російськими структурами Whirlpool, зокрема над компаніями Indesit International JSC та Whirlpool RUS LLC.

    Після завершення угоди ці активи були об’єднані в єдину структуру — IHP Appliances LLC.

    До війни російський ринок був одним із важливих для Whirlpool у Східній Європі. Компанія виробляла та продавала пральні машини, холодильники, кухонну техніку та іншу побутову продукцію під брендами Whirlpool, Indesit, Hotpoint та іншими.

    Однак після початку російського вторгнення в Україну корпорація оголосила про припинення інвестицій та пошук варіантів виходу з країни.

    Світові компанії продовжують згортати присутність у РФ

    Вихід Whirlpool є частиною масштабного процесу, який триває вже понад чотири роки. Після початку повномасштабної війни сотні міжнародних компаній оголосили про скорочення діяльності або повний вихід із російського ринку.

    Серед них — виробники автомобілів, технологічні корпорації, банки, логістичні оператори, енергетичні компанії та торговельні мережі.

    Частина компаній змушена була продавати активи зі значними дисконтом через обмеження, запроваджені російською владою для іноземних інвесторів. У багатьох випадках бізнес продавався за ціною, яка була суттєво нижчою за його реальну ринкову вартість.

    Попри заяви Кремля про адаптацію економіки до санкцій, відтік міжнародних брендів продовжує впливати на російський ринок. Особливо це стосується високотехнологічних виробництв та секторів, які залежать від міжнародних ланцюгів постачання.

    Завершення операції очікується вже найближчим часом

    У повідомленні Arçelik зазначається, що фінальне закриття угоди очікується до кінця червня 2026 року після виконання всіх необхідних процедур та формальних умов.

    Після цього Whirlpool остаточно припинить будь-яку фінансову участь у діяльності свого колишнього бізнесу в Росії.

    На тлі цього рішення компанія приєднується до переліку міжнародних брендів, які не лише залишили російський ринок після початку війни, а й остаточно розірвали економічні зв’язки з активами в РФ.

    Експерти зазначають, що такий крок є важливим сигналом для міжнародного бізнесу, адже демонструє готовність великих корпорацій фіксувати фінансові втрати заради мінімізації ризиків і виходу з політично токсичних юрисдикцій.

    Водночас російська економіка продовжує втрачати доступ до технологій, інвестицій та глобальних виробничих ланцюгів, які роками забезпечували її інтеграцію у світовий ринок.