Radaonline.news

Позначка: верховна Рада

  • «Ми пересремося всі з усіма»: Кім заговорив про вибори, свої політичні амбіції та майбутнє України

    «Ми пересремося всі з усіма»: Кім заговорив про вибори, свої політичні амбіції та майбутнє України

    Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім заявив, що проведення виборів в Україні під час війни могло б стати серйозним дестабілізуючим фактором, а політичну конкуренцію варто відкласти до завершення бойових дій та появи реальних гарантій безпеки. Водночас він фактично підтвердив, що має власні політичні амбіції та планує продовжувати кар’єру у публічній сфері.

    Про це Кім розповів в інтерв’ю «Українським Новинам». Його заява особливо привертає увагу на тлі дискусій про те, коли Україна зможе повернутися до повноцінного виборчого процесу і якою може бути політична конфігурація країни після війни.

    Кім виступив категорично проти проведення голосування до завершення війни. На його думку, першочерговими завданнями мають залишатися припинення бойових дій та забезпечення гарантій безпеки. Лише після цього країна може переходити до політичного перезавантаження.

    Говорячи про майбутню передвиборчу боротьбу, очільник Миколаївської ОВА використав максимально пряме формулювання: після війни політичні сили неминуче почнуть конкурувати між собою, а остаточний вибір зроблять громадяни.

    «І там вже ми “пересремося” всі з усіма і когось люди оберуть», — заявив Кім.

    За його словами, вибори за своєю природою передбачають жорстку конкуренцію, яку він порівняв із бійкою. Під час повномасштабної війни така боротьба, на його переконання, не сприятиме збереженню єдності суспільства.

    Існує й практична проблема. Кім звернув увагу на необхідність гарантувати безпеку виборчих дільниць та забезпечити можливість голосування українським військовослужбовцям. В умовах активної війни він не бачить простого механізму, який дозволив би повноцінно розв’язати ці питання.

    Вибори залишаються прив’язаними до завершення війни

    Позиція Кіма в цьому питанні загалом збігається з публічно озвученим підходом української влади. Президент Володимир Зеленський у лютому 2026 року заявляв, що вибори мають відбутися після встановлення режиму припинення вогню та отримання Україною гарантій безпеки. Під час дії воєнного стану проведення загальнонаціональних виборів залишається юридично та практично проблематичним.

    При цьому тема потенційних виборів залишається частиною ширшої дискусії про завершення війни. Мирний трек досі не приніс остаточного прориву. 11 серпня Зеленський повідомив, що Україна передала американським переговорникам свої пропозиції щодо припинення війни, водночас наголосивши на необхідності посилення тиску на Росію.

    Сам Кім також обережно оцінює перспективи швидкого миру. Він вважає, що ситуація залежатиме від багатьох чинників, зокрема від здатності України продовжувати завдавати Росії економічних і військових втрат. Називати конкретну дату завершення війни він не береться.

    Кім підтвердив політичні амбіції

    Значно цікавішою частиною інтерв’ю стала відповідь Кіма щодо його власного майбутнього. Очільник Миколаївщини фактично підтвердив, що не збирається автоматично залишати політику після війни.

    Кім назвав себе не стільки класичним політиком, скільки «політичним менеджером» та антикризовим управлінцем. Водночас на пряме питання про подальшу кар’єру відповів, що політичний шлях планує.

    Він зауважив, що не має наміру штучно триматися за посаду, якщо зрозуміє, що більше не потрібен у публічній сфері. У такому разі готовий повернутися до бізнесу. Проте наразі, за його словами, у нього «ще є амбіції поборотися за країну».

    Це помітна зміна акцентів порівняно з початком року. У січні 2026-го Кім заявляв, що не готується до виборів, оскільки не отримував відповідної команди, а головним завданням називав досягнення вигідних для України умов завершення війни.

    Водночас нинішня заява про політичну кар’єру сама по собі не означає оголошення участі в президентських чи парламентських виборах. Кім не назвав конкретної посади, партії або виборчої кампанії, у якій планує брати участь.

    «Монобільшості більше не буде»

    Кім також зробив прогноз щодо майбутньої Верховної Ради. На його думку, повторення ситуації 2019 року, коли одна політична сила отримала парламентську монобільшість, малоймовірне.

    Очільник Миколаївської ОВА вважає, що майбутня політична система буде побудована на значно більшій конкуренції між партіями, розподілі відповідальності та домовленостях між різними політичними силами.

    За словами Кіма, він хотів би бачити саме здорову конкуренцію, за якої партії змушені ставати сильнішими через боротьбу за підтримку виборців.

    Сам Кім прийшов у владу разом із командою Зеленського. У листопаді 2020 року він був призначений головою Миколаївської обласної державної адміністрації, а після початку повномасштабного вторгнення став одним із найбільш упізнаваних регіональних керівників країни.

    Від виборів — до відбудови країни

    При цьому політичні амбіції Кім безпосередньо пов’язує з економічним майбутнім України. Одним із головних післявоєнних завдань він називає нову індустріалізацію — розвиток виробництва, технологій, інженерії та створення робочих місць.

    Масштаб цього виклику справді величезний. За спільною оцінкою Світового банку, уряду України, Європейської комісії та ООН, оприлюдненою у лютому 2026 року, потреби України у відновленні та реконструкції протягом наступного десятиліття становлять майже 588 млрд доларів. Прямі збитки станом на кінець 2025 року оцінювалися приблизно у 195 млрд доларів.

    Кім переконаний, що простого відновлення зруйнованих об’єктів буде недостатньо. Україна, на його думку, має використати післявоєнний період для перебудови самої економічної моделі.

    Миколаївщина вже намагається залучати для цього міжнародних партнерів. Особливу роль відіграє Данія, яка взяла регіон під патронат у питаннях відновлення. За словами Кіма, обсяг данської допомоги області перевищив 170 млн євро.

    У травні Кім також здійснив робочу поїздку до Південної Кореї, де проводив переговори щодо технологічного та інвестиційного співробітництва. Серед іншого він зустрічався з представниками корейського бізнесу та працював над можливостями залучення технологій до відновлення Миколаївщини.

    Таким чином, заяви голови Миколаївської ОВА виходять далеко за межі дискусії про дату наступних виборів. Кім уже відкрито говорить про власне політичне майбутнє, прогнозує кінець епохи монобільшості та описує модель України після війни, в якій політична конкуренція має повернутися лише після гарантування безпеки.

    А його фраза про те, що після війни політики «пересремося всі з усіма», хоч і прозвучала максимально неформально, фактично передає головну тезу: внутрішню боротьбу за владу Кім пропонує залишити на час, коли вона вже не загрожуватиме обороноздатності країни. До того моменту, на його переконання, пріоритетом мають залишатися війна, безпека та створення умов для майбутнього відновлення України.

  • Помер колишній нардеп Євген Шаго: що відомо про політика та екскерівника ЄЕСУ

    Помер колишній нардеп Євген Шаго: що відомо про політика та екскерівника ЄЕСУ

    В Україні помер колишній народний депутат Євген Шаго, який працював у Верховній Раді V та VI скликань, обіймав посаду першого заступника Міністра Кабінету Міністрів України та свого часу працював у керівництві корпорації «Єдині енергетичні системи України». Про смерть політика 14 серпня повідомила Верховна Рада України. Причину смерті парламент у своєму повідомленні не назвав.

    Євгену Шаго було 84 роки. За офіційною інформацією Верховної Ради, він народився 23 листопада 1941 року. У парламентській біографії зазначено, що мав вищу освіту та був членом Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина».

    Політична кар’єра Шаго була тісно пов’язана з Блоком Юлії Тимошенко. До Верховної Ради V скликання він пройшов за списком БЮТ під номером 94. Депутатських повноважень набув 25 травня 2006 року і працював до 12 червня 2007 року. На момент обрання Шаго очолював один із департаментів виконавчого секретаріату Політичної ради партії «Батьківщина».

    У парламенті V скликання він входив до Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Також був членом Національної парламентської групи у Міжпарламентському Союзі та входив до груп міжпарламентських зв’язків зі США, Китаєм, Японією та Саудівською Аравією.

    У 2007 році Шаго знову став народним депутатом — цього разу VI скликання. Він ішов під №80 у списку Блоку Юлії Тимошенко і працював у Верховній Раді від 23 листопада 2007 року до завершення каденції 12 грудня 2012-го.

    Під час другого депутатського терміну напрям його парламентської роботи змістився до екологічної проблематики. Спочатку Шаго був членом Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а з грудня 2008 року очолив у ньому підкомітет з питань поводження з техногенними родовищами та промисловими відходами. На цій посаді він перебував до завершення VI скликання.

    Крім того, упродовж усього VI скликання Євген Шаго був секретарем Лічильної комісії Верховної Ради. Він також входив до української частини Комітету парламентського співробітництва Україна–ЄС та до численних груп міжпарламентських зв’язків — зокрема зі США, Великою Британією, Німеччиною, Францією, Японією, Норвегією та Азербайджаном.

    Шаго залишався у фракції БЮТ протягом обох парламентських каденцій. У VI скликанні спочатку був членом фракції «Блок Юлії Тимошенко», а після її переформатування у 2010 році — фракції «Блок Юлії Тимошенко – “Батьківщина”».

    Працював у Кабміні та енергетичному бізнесі

    До депутатської роботи Євген Шаго мав досвід як у державному управлінні, так і в енергетичному бізнесі.

    Верховна Рада у повідомленні про його смерть нагадала, що політик свого часу обіймав посаду першого заступника Міністра Кабінету Міністрів України. Також він працював у керівництві корпорації «Єдині енергетичні системи України».

    ЄЕСУ була однією з найвідоміших українських енергетичних компаній 1990-х років. У середині десятиліття корпорація займалася великими поставками природного газу та відігравала помітну роль на українському енергетичному ринку. У 1995–1996 роках вона була одним із найбільших імпортерів газу в Україну.

    Шаго згадується у джерелах як один із керівників компанії. «Українська правда» ще у 2005 році називала його колишнім головою правління «Єдиних енергетичних систем України».

    Саме робота в ЄЕСУ стала одним із найбільш відомих етапів його біографії до переходу у велику політику.

    У 2005 році Шаго також працював першим заступником міністра Кабінету Міністрів України. Після цього він перейшов до партійної роботи у «Батьківщині», а вже наступного року вперше отримав депутатський мандат. На парламентських виборах 2006 року його було включено до списку БЮТ під №94. ЦВК офіційно зареєструвала його кандидатом, а після виборів він став депутатом.

    У Раді займався енергетикою та екологією

    Дві каденції Шаго у Верховній Раді припали на період серйозних політичних змін в Україні — від парламентської кризи 2006–2007 років до завершення роботи VI скликання у 2012 році.

    У першій каденції його парламентська діяльність була безпосередньо пов’язана з енергетикою — галуззю, у якій він до того мав управлінський досвід.

    У другій каденції основними напрямами стали екологічна безпека, поводження з промисловими відходами та проблеми техногенно навантажених територій.

    Як голова відповідного підкомітету Шаго працював із питаннями техногенних родовищ та промислових відходів. Офіційні матеріали парламенту підтверджують, що він входив до складу профільного екологічного комітету, а з грудня 2008 року очолював один із його семи підкомітетів.

    Також Шаго долучався до роботи тимчасових парламентських органів. Зокрема, у 2009–2010 роках був членом Тимчасової слідчої комісії, яка розслідувала можливі порушення посадовцями Київської області під час надання та переоформлення прав на земельні ділянки.

    Був членом «Батьківщини»

    У політичному житті Шаго тривалий час залишався пов’язаним із командою Юлії Тимошенко.

    На виборах 2006 року він балотувався від БЮТ як член «Батьківщини». Такий самий політичний статус зберіг і під час дострокових парламентських виборів 2007 року. Офіційна сторінка Верховної Ради вказує, що під час обрання до VI скликання він був членом партії «Батьківщина».

    Після завершення депутатської каденції у 2012 році Шаго вже не повертався до Верховної Ради. На парламентських виборах того року його включали до списку «Батьківщини», однак депутатського мандата він не отримав. Дані виборчої документації ЦВК підтверджують, що тоді він балотувався як член партії.

    Останні роки Євген Шаго не перебував у центрі активної парламентської політики.

    Причина смерті не повідомляється

    Повідомляючи про смерть колишнього депутата, Верховна Рада зосередилася на його державній і парламентській діяльності. Інформацію про обставини або причину смерті у повідомленні не оприлюднили.

    Так само станом на 14 серпня немає офіційної інформації про дату та місце прощання.

    Євген Шаго прожив 84 роки. Його політична кар’єра охопила роботу в органах виконавчої влади, енергетичній сфері, партійній структурі «Батьківщини» та дві каденції у Верховній Раді.

    У парламенті він спочатку працював над питаннями паливно-енергетичного комплексу та ядерної безпеки, а згодом — над екологічною політикою, поводженням із промисловими відходами й проблемами техногенних територій. Окремою сторінкою його біографії залишилася робота у «Єдиних енергетичних системах України» — одній із найвідоміших енергетичних корпорацій України 1990-х років.

    14 серпня Верховна Рада офіційно повідомила про смерть свого колишнього колеги.

  • Оборона, бізнес та ЄС: уряд презентував план роботи на найближчий період

    Оборона, бізнес та ЄС: уряд презентував план роботи на найближчий період

    В Україні презентували проєкт програми діяльності уряду, який визначає ключові завдання та пріоритети Кабінету міністрів. Серед основних напрямів — посилення обороноздатності та стійкості держави, підтримка громадян і бізнесу, а також прискорення процесу європейської інтеграції України.

    Про це повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький.

    Проєкт програми Кабінет міністрів разом із міністрами представив під час засідання Ради коаліції. Документ має визначити основні напрями роботи уряду та конкретні завдання, які він планує реалізовувати.

    Одним із ключових пріоритетів у програмі визначено посилення оборони та стійкості держави. Уряд планує зосередитися на забезпеченні потреб Сил оборони, зміцненні спроможності держави протистояти російській агресії та забезпеченні необхідних ресурсів для функціонування країни в умовах війни.

    Окремий блок стосується підтримки українських громадян і бізнесу. Уряд планує створювати умови для збереження економічної активності, підтримувати підприємців та забезпечувати функціонування критично важливих сфер економіки.

    Ще одним стратегічним напрямом визначено прискорення євроінтеграції. Йдеться про продовження реформ та виконання завдань, необхідних для подальшого зближення України з Європейським Союзом.

    За словами Корецького, основними принципами роботи уряду мають стати ефективність, оперативність ухвалення рішень та відповідальність членів Кабміну за конкретний результат перед парламентом і суспільством.

    Прем’єр-міністр зазначив, що під час підготовки документа уряд опрацював пропозиції народних депутатів. Представлений на засіданні Ради коаліції проєкт ще не є остаточною версією програми.

    Після врахування зауважень і пропозицій, які пролунали під час обговорення з парламентською коаліцією, документ мають доопрацювати. Після цього його планують затвердити на засіданні Кабінету міністрів.

    Фінальну версію програми уряд має представити на розгляд Верховної Ради. Таким чином, парламент отримає можливість оцінити запропоновані Кабміном пріоритети та завдання його подальшої роботи.

    Одним із найбільш нагальних питань для уряду залишається фінансування оборони. Раніше Корецький повідомляв, що Кабінет міністрів шукає додаткові ресурси для забезпечення повного фінансування армії до кінця року.

    Частину необхідних коштів, за словами прем’єра, планують залучити за підтримки міжнародних партнерів. В умовах повномасштабної війни забезпечення стабільного фінансування Сил оборони залишається одним із головних завдань держави.

    Водночас уряд працює і над заходами для підтримки бізнесу в умовах постійних атак по українській інфраструктурі. Зокрема, влада планує забезпечити підприємствам пріоритетний доступ до приміщень, які можна використовувати для розосередження складських запасів.

    Такий механізм має допомогти бізнесу зменшити ризики втрати товарів та матеріальних ресурсів унаслідок російських ударів по окремих об’єктах. Уряд уже визначив термін, до якого має бути сформований перелік відповідних приміщень.

    Таким чином, представлений проєкт програми діяльності Кабміну охоплює одразу кілька ключових для України напрямів — оборону, економічну стійкість, підтримку громадян та бізнесу і подальшу інтеграцію з Європейським Союзом.

    Остаточний зміст програми може змінитися після врахування пропозицій депутатів та її доопрацювання урядом. Після затвердження Кабміном документ має бути переданий до Верховної Ради.

     

  • Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    На сьомому році роботи Верховної Ради IX скликання в Україні вже 47 мажоритарних округів залишаються без повноцінного представництва в парламенті. Частина з них була вакантною ще з виборів 2019 року через російську окупацію українських територій, однак ще 21 округ втратив свого депутата вже під час роботи нинішнього скликання. Одночасно кількість членів фракції «Слуга народу» скоротилася з початкових 254 до 226 — рівно стільки голосів потрібно для ухвалення звичайного закону.

    Такі результати оприлюднила громадська ініціатива «Голка», яка до сьомої річниці роботи парламенту проаналізувала кадрові зміни у Верховній Раді, вакантні округи та наслідки змішаної виборчої системи. Дані щодо чисельності фракції «Слуга народу» підтверджує й офіційний сайт Верховної Ради: станом на 28 липня 2026 року в ній налічується 226 депутатів.

    Проблема має одразу два виміри. Перший — фактичне представництво громадян. Другий — здатність парламенту збирати достатню кількість голосів за ключові законопроєкти, зокрема євроінтеграційні та оборонні.

    26 округів не мали депутатів ще з 2019 року

    На парламентських виборах 2019 року голосування не проводилося у 26 одномандатних округах на тимчасово окупованих територіях.

    Відтак Верховна Рада IX скликання від самого початку формувалася не у повному конституційному складі у 450 депутатів.

    Але з часом ситуація погіршилася.

    Ще 21 мажоритарний округ втратив свого представника вже після старту роботи нинішнього парламенту. Причини різні: депутати складали мандати, переходили на інші державні посади, помирали, втрачали громадянство або мандати після обвинувальних вироків.

    За мирних умов у таких випадках Центральна виборча комісія могла б призначити проміжні вибори.

    Однак під час воєнного стану вибори в Україні не проводяться. Саме тому вакантне місце мажоритарника фактично немає ким замінити до завершення відповідного правового режиму та проведення нового голосування.

    Це принципово відрізняє мажоритарників від депутатів, обраних за партійними списками. Коли мандат «списочника» припиняється, його зазвичай може отримати наступний кандидат із виборчого списку відповідної партії.

    У мажоритарному окрузі такого резервного механізму немає.

    Четверо мажоритарників виїхали з України, але залишаються депутатами

    Окремою проблемою «Голка» називає депутатів, які формально не втратили мандат, але фактично не працюють у парламенті.

    За даними громадської ініціативи, щонайменше четверо мажоритарників перебувають за межами України: Ярослав Дубневич, Артем Дмитрук, Олександр Куницький та Сергій Шахов. Вони продовжують мати депутатські мандати, хоча належне представництво виборців у таких округах фактично ускладнене.

    І тут виникає ще одна особливість української парламентської системи.

    Сам факт тривалого перебування депутата за кордоном не є автоматичною підставою для припинення його повноважень. Конституція передбачає конкретний перелік таких підстав — особисту заяву про складання мандата, набрання законної сили обвинувальним вироком, припинення громадянства, смерть та низку інших випадків.

    Тому навіть резонансна втеча політика сама по собі не створює механізму негайної заміни депутата.

    За сім років Рада втратила вже 71 депутата

    Загалом протягом роботи IX скликання повноваження припинив 71 народний депутат, підрахувала «Голка».

    Найчастіше парламентарі йшли добровільно — приблизно у пів сотні випадків депутати самі подавали заяви про складання мандата. Частина переходила працювати в уряд або на інші державні посади.

    Ще 12 народних депутатів померли або загинули.

    Шестеро втратили мандати після припинення громадянства України.

    Ще троє — після того, як щодо них набрали законної сили обвинувальні вироки судів.

    Серед мажоритарників, які втратили мандати після вироків, ініціатива називає Анатолія Гунька, Федора Христенка та Андрія Одарченка.

    Андрій Деркач та Ігор Васильковський, своєю чергою, втратили українське громадянство.

    Через те, що йшлося саме про депутатів, обраних у конкретних округах, їхні мандати не могли автоматично перейти до інших кандидатів.

    Чому проблема виникла саме через мажоритарку

    Вибори 2019 року проходили за змішаною системою.

    Частину депутатів обирали за закритими партійними списками у загальнодержавному окрузі, а частину — в одномандатних мажоритарних округах.

    Саме друга частина системи в умовах довготривалої війни виявилася найбільш вразливою.

    Дослідниця «Голки» Оксана Ставнійчук наголошує, що якби парламент обирався винятково за пропорційною системою з відкритими списками, вибуття окремих депутатів не створювало б настільки великої кількості «порожніх» округів.

    Новий Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну модель із відкритими регіональними списками, був ухвалений уже після виборів 2019 року.

    Тобто нинішній парламент став останнім, сформованим за старою змішаною моделлю.

    Ніхто тоді не міг точно прогнозувати, що це скликання працюватиме сім і більше років через запроваджений після повномасштабного вторгнення воєнний стан.

    Верховна Рада вже працює довше, ніж будь-яке звичайне скликання

    IX скликання розпочало роботу 29 серпня 2019 року.

    За нормальних умов чергові парламентські вибори мали б відбутися через п’ять років.

    Однак Конституція України передбачає продовження повноважень Верховної Ради під час воєнного стану — до дня першого засідання нового парламенту, обраного після його скасування.

    Саме тому нинішня Верховна Рада входить уже у восьмий рік роботи без проведення загальнонаціональних парламентських виборів.

    Це створює ситуацію, якої українська політична система фактично раніше не переживала: депутати поступово вибувають, але механізм повноцінного оновлення складу парламенту не працює.

    І з кожним новим достроково припиненим мандатом проблема стає гострішою.

    «Слуга народу» залишилася рівно на позначці 226

    Особливо показовою є ситуація з найбільшою фракцією.

    У 2019 році «Слуга народу» отримала безпрецедентну для української історії одноосібну більшість — фракція налічувала 254 депутати.

    Станом на 28 липня 2026 року офіційний портал Верховної Ради вказує 226 членів фракції.

    Цифра символічна.

    Для ухвалення більшості законів Верховній Раді потрібно щонайменше 226 голосів.

    Тобто навіть якщо всі члени фракції дисципліновано голосуватимуть за один законопроєкт, запасу голосів у формальної монобільшості вже немає взагалі.

    На практиці такого рівня дисципліни давно немає.

    Частина депутатів відсутня, частина не підтримує окремі рішення, частина може мати іншу політичну позицію.

    Тому урядова більшість дедалі частіше залежить від голосів інших парламентських фракцій і груп.

    У Раді зараз дев’ять основних політичних груп

    Офіційні дані Верховної Ради показують, наскільки фрагментованим став нинішній парламент.

    Окрім 226 депутатів «Слуги народу», у Раді налічується 26 членів «Європейської солідарності», 24 — «Батьківщини», 19 — «Голосу», 19 — групи «Довіра», 18 — «За майбутнє», 21 — «Платформи за життя та мир» і 17 — «Відновлення України». Ще 20 депутатів є позафракційними.

    Це означає, що жодна політична сила, окрім формальної «Слуги народу», навіть теоретично не наближається до самостійної більшості.

    Тому будь-яке скорочення чисельності парламенту автоматично підвищує значення міжфракційних домовленостей.

    Для важливих законів 226 голосів дедалі складніше знайти

    Проблема вже проявляється під час голосувань.

    У червні та липні 2026 року у парламентських стенограмах неодноразово фіксувалися ситуації, коли голосів за окремі рішення не вистачало або роботу доводилося перебудовувати через недостатню присутність депутатів.

    Це не означає, що кожне провалене голосування прямо пов’язане із 47 вакантними округами.

    Причинами можуть бути політичні розбіжності, відсутність парламентарів, позиції фракцій або якість конкретного законопроєкту.

    Але менша кількість діючих депутатів об’єктивно зменшує запас голосів.

    Особливо це важливо для рішень, які потребують не просто 226, а 300 голосів — наприклад, конституційних змін.

    47 округів — це ще й проблема для самих виборців

    Мажоритарний депутат традиційно виконує не лише законодавчу функцію.

    Його приймальня працює з локальними зверненнями, органами місцевого самоврядування, інфраструктурними питаннями та проблемами конкретного регіону.

    Коли округ втрачає свого депутата, формально його мешканці не втрачають право звертатися до інших парламентарів чи державних органів.

    Але персонального представника, обраного саме цими виборцями, більше немає.

    У випадку 47 округів мова вже йде про значну частину країни.

    Частина з них перебуває на тимчасово окупованих територіях, однак інші знаходяться на підконтрольній Україні території та залишилися без мажоритарника саме через дострокове припинення мандатів.

    Ситуація може лише погіршуватися

    Поки триває воєнний стан, провести проміжні парламентські вибори неможливо.

    Це означає, що кожен новий депутат-мажоритарник, який помре, добровільно складе мандат, втратить громадянство чи отримає обвинувальний вирок, потенційно збільшуватиме кількість округів без представника.

    Саме тому «Голка» називає мажоритарну систему найслабшою ланкою представництва під час війни.

    І проблема вже давно перестала бути суто теоретичною.

    На старті IX скликання парламент і без того не мав повних 450 депутатів через окупацію. За наступні сім років ще десятки мандатів припинилися достроково, а механізм їх повноцінного заміщення для мажоритарників виявився заблокованим воєнним станом.

    У результаті Україна отримала парадокс: парламент продовжує легітимно працювати стільки, скільки цього потребує війна, але водночас його фактичний склад поступово скорочується.

    47 мажоритарних округів уже залишилися без депутатів, 71 парламентар втратив свої повноваження за час роботи скликання, а колись рекордна монобільшість «Слуги народу» зменшилася до рівно 226 членів.

    І якщо війна та воєнний стан триватимуть, ця кадрова проблема Верховної Ради, найімовірніше, лише поглиблюватиметься.

  • Майже 8 млн готівкою, чотири авто і «зимова тисяча»: що задекларувала родина нардепки Констанкевич

    Майже 8 млн готівкою, чотири авто і «зимова тисяча»: що задекларувала родина нардепки Констанкевич

    Родина народної депутатки від Волині Ірини Констанкевич у 2025 році задекларувала мільйонні доходи, значні суми готівки, нерухомість, земельні ділянки та одразу чотири автомобілі. На цьому тлі окрему увагу привернула невелика, але символічна виплата: чоловік парламентарки Микола Сорокопуд, який за рік отримав понад 3,7 млн грн підприємницького доходу та задекларував майже 8 млн грн готівкою, також отримав 1000 грн за державною програмою «Зимова підтримка».

    Ці дані містяться у щорічній декларації Ірини Констанкевич за 2025 рік, оприлюдненій у реєстрі НАЗК. Їх також проаналізувало «Суспільне Луцьк». Сама депутатка за рік отримала майже 880 тис. грн зарплати у Верховній Раді та понад 147 тис. грн пенсії.

    Ірина Констанкевич представляє у Верховній Раді одномандатний округ №23 у Волинській області та входить до депутатської групи «Партія “За майбутнє”». Нині вона є першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики та очолює підкомітет з питань національної і культурної пам’яті.

    Чоловік заробив майже 4 млн грн і отримав «зимову тисячу»

    Найбільшу частину доходів родини у 2025 році забезпечив чоловік депутатки — адвокат і підприємець Микола Сорокопуд.

    За декларацією, він отримав 3 млн 784 тис. 614 грн доходу від підприємницької діяльності. Крім цього, йому виплатили 125 тис. 241 грн гонорару від ТОВ «Волиньелектрозбут», ще 79 тис. 783 грн становила його пенсія. Також у декларації зазначені 4 тис. 119 грн кешбеку від банків.

    Окремим рядком значиться 1000 грн «Зимової підтримки».

    Таким чином, державну виплату у тисячу гривень отримав чоловік депутатки, який лише за підприємницькою діяльністю задекларував майже 3,8 млн грн за рік.

    Водночас у цьому випадку немає підстав говорити про незаконне отримання допомоги. Програма «Зимова підтримка» передбачала одноразову виплату для громадян, які відповідали встановленим державою умовам, і не передбачала автоматичного відсікання людей через високі доходи чи значні заощадження.

    Саме тому суспільний резонанс навколо таких випадків має радше етичний і політичний, а не кримінально-правовий характер.

    Майже 8 млн гривень чоловік тримає готівкою

    Ще більш показовою є структура заощаджень родини.

    Ірина Констанкевич задекларувала 1,2 млн грн готівкою. На банківських рахунках депутатки також перебували 97 тис. 122 грн та 13 тис. 614 євро.

    Але основні грошові заощадження зосереджені у її чоловіка.

    Микола Сорокопуд вказав 7 млн 950 тис. грн готівкою. На банківських рахунках у нього, за даними декларації, залишалося лише 111 доларів.

    У сумі лише готівкові гривневі заощадження подружжя становлять понад 9,1 млн грн.

    Саме на цьому тлі виплата 1000 грн «Зимової підтримки» стала найбільш помітним рядком декларації, хоча фінансово вона становить мізерну частину від загального майнового стану родини.

    Чотири автомобілі, один купили вже під час великої війни

    У декларації за 2025 рік зазначені чотири автомобілі, всі пов’язані з Миколою Сорокопудом.

    Найстаріші — два Honda Accord. Один автомобіль 1995 року випуску був придбаний ще у травні 2001 року за 20 тис. грн. Інший Honda Accord 1986 року придбали у 2007 році за 10 тис. грн.

    Значно дорожчі два сучасні кросовери.

    Audi Q5 2021 року випуску чоловік депутатки придбав у вересні 2021 року. Задекларована вартість автомобіля на момент придбання — 951 тис. 22 грн. Саме цією машиною безоплатно користується Ірина Констанкевич.

    Ще один автомобіль родина придбала вже після початку повномасштабного вторгнення.

    Йдеться про Skoda Karoq 2022 року випуску, яку Микола Сорокопуд купив 16 грудня 2022 року. Її задекларована вартість становила 1 млн 145 тис. 938 грн.

    Таким чином, лише задекларована вартість двох новіших автомобілів на момент їх придбання перевищує 2 млн грн.

    Будинок під Луцьком і понад 8 тисяч квадратних метрів землі

    Значна частина нерухомості родини також оформлена на чоловіка парламентарки.

    Миколі Сорокопуду належить житловий будинок площею 238,5 кв. м у селі Тарасове біля Луцька. Ірина Констанкевич вказала право безоплатного користування ним.

    Крім того, чоловік має кімнату площею 13,2 кв. м у Луцьку та нежитлове підвальне приміщення площею 66,1 кв. м.

    У декларації також зазначені чотири земельні ділянки в Луцькому районі: у Зміїнці, Тарасовому та дві у Боголюбах. Їхня сумарна площа перевищує 8 тисяч квадратних метрів.

    Сама депутатка орендує квартиру у Києві площею 49,9 кв. м. Вартість цього житла в декларації становить 2 млн 520 тис. 61 грн.

    У Луцьку вона орендує офіс площею 18,3 кв. м, а у селищі Любешів користується нежитловим приміщенням площею 12 кв. м.

    У родини є ще й сонячні панелі

    Серед цінного рухомого майна Миколи Сорокопуда зазначене обладнання для відновлюваної енергетики.

    Йдеться про фотоелектричні панелі вартістю 435 тис. 552 грн, які він придбав ще у липні 2018 року.

    Також чоловік народної депутатки має корпоративні права у двох структурах.

    Він володіє 50% частки в адвокатському об’єднанні «Ковальов, Сорокопуд та партнери» та 18,18% частки у ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».

    Тобто фінансовий стан родини формується не лише за рахунок депутатської зарплати Констанкевич, а й завдяки підприємницькій та професійній діяльності її чоловіка.

    Нардепка отримала майже 900 тисяч зарплати та пенсію

    Сама Ірина Констанкевич у 2025 році отримала 879 тис. 439 грн зарплати в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України.

    Додатково вона задекларувала 147 тис. 169 грн пенсії.

    Таким чином, сукупні офіційні надходження депутатки лише за цими двома статтями перевищили 1 млн грн.

    Констанкевич народилася у 1965 році. До роботи у парламенті вона була пов’язана з освітою: працювала завідувачкою кафедри української літератури у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. До Верховної Ради вперше потрапила у 2016 році, а у 2019-му знову була обрана депутаткою від Волині.

    У Констанкевич уже була справа через декларацію

    Декларації Ірини Констанкевич раніше вже ставали предметом кримінального провадження.

    У грудні 2022 року НАБУ і САП повідомили депутатці про підозру через недекларування квартири у Києві, якою вона користувалася.

    Слідство стосувалося декларації за 2020 рік. За даними антикорупційних органів, депутатка не вказала орендовану квартиру в одному з центральних районів столиці вартістю близько 2,5 млн грн.

    У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд визнав Констанкевич винною у недостовірному декларуванні та призначив їй штраф у розмірі 44,2 тис. грн із забороною обіймати певні посади протягом року.

    Втім, остаточного покарання депутатка не понесла.

    У липні 2023 року Апеляційна палата ВАКС скасувала вирок і закрила кримінальне провадження через закінчення строків давності. Це важливе уточнення: справу закрили не через встановлення відсутності факту недекларування, а саме на процесуальній підставі.

    Чому саме «зимова тисяча» привернула стільки уваги

    У декларації родини значно більшими є зовсім інші цифри: понад 3,7 млн грн підприємницького доходу чоловіка, понад 9 млн грн сукупної готівки, два сучасних автомобілі, будинок, земля та корпоративні права.

    На їхньому тлі 1000 грн державної допомоги фінансово нічого не змінює.

    Однак саме ця виплата має найбільший суспільний ефект, оскільки «Зимова підтримка» презентувалася як допомога громадянам під час складного опалювального сезону та війни.

    Формально Микола Сорокопуд мав право скористатися програмою, якщо відповідав її умовам. Наявність мільйонних доходів та значної готівки не була автоматичною підставою для відмови.

    Тому ця декларація радше демонструє іншу проблему — універсальні державні програми, які не залежать від доходу одержувача, можуть виплачувати однакові суми як людям із мінімальними доходами, так і домогосподарствам із мільйонними активами.

    У випадку родини Констанкевич контраст особливо помітний: чоловік депутатки задекларував майже 8 млн грн готівки, отримав близько 4 млн грн доходів за рік, володіє нерухомістю та чотирма автомобілями — і водночас у його офіційній декларації з’явилася ще одна виплата від держави на суму 1000 грн.

  • Вашингтон посилює тиск на оточення Давида Арахамії на тлі його паралельних контактів з Росією та Білоруссю

    Вашингтон посилює тиск на оточення Давида Арахамії на тлі його паралельних контактів з Росією та Білоруссю

    Джерело, знайоме з оцінками в американських політичних колах, повідомляє, що ставлення до голови фракції «Слуга народу» в США помітно охололо. Його сприймають як фігуру, яка після відставки Андрія Єрмака зайняла схожу нішу — надто самостійну, з власними каналами впливу та переговорів. За цією версією, саме тому зараз активізовані дії навколо помічників Арахамії. Після звільнення Єрмака восени 2025 року Арахамія помітно підсилив позиції і в парламенті, і в переговорному треку. Він увійшов до складу офіційної української делегації з мирних консультацій із США та Росією. У нього збереглися робочі контакти, що склалися ще 2022 року, коли він очолював українську делегацію на переговорах у Білорусі та Стамбулі. Тоді його співрозмовниками були Володимир Мединський і, за відкритими даними, Роман Абрамович. Ці зв’язки не зникли, у лютому 2026 року після основного раунду в Женеві Умеров і Арахамія провели окрему тривалу бесіду з Мединським. Паралельно Арахамія зберігав доступ до представників «молодої команди» Трампа.

    У липні 2026 року Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура отримали судові дозволи на забір біологічних зразків у помічника Арахамії. Слідство йде у справі про «зарплати в конвертах» — передбачувані нелегальні виплати депутатам за потрібні голосування. Раніше, у грудні 2025-го, уже проводилися обшуки у його помічника. Журналісти-розслідувачі (зокрема, Юрій Ніколов і Михайло Ткач) прямо пов’язують ці кроки з можливою підготовкою підозри самому Арахамії. Патерн упізнаваний, аналогічні дії з біозразками та оточенням передували тиску на Єрмака. Джерело підкреслює, у Вашингтоні не подобається не лише сам стиль Арахамії, а й те, що він веде власні переговори з російськими та білоруськими контактами поза жорсткою координацією з американською стороною. Відкриті джерела підтверджують наявність таких каналів, але не дозволяють встановити, наскільки вони автономні і наскільки це турбує саме адміністрацію Трампа. Прямих публічних заяв американських чиновників про «нового Єрмака» немає.

    Те, що відомо з відкритих публікацій 2025 року, стосується переважно Єрмака: Politico і Financial Times описували його як «двопартійного подразника», людину, з якою складно працювати і яка, на думку частини американських співрозмовників, спотворювала позиції США. Причини актуалізації процесу саме зараз: після зустрічі Зеленського і Трампа 28 липня в Білому домі сторони заявили про інтенсифікацію дипломатичного процесу. Кирило Буданов говорив про домовленість активізувати переговори на всіх рівнях. У цій логіці будь-який паралельний канал, особливо з російськими фігурами, що мають прямий зв’язок із Кремлем, виглядає для Вашингтона ризиком втрати контролю над темпом і змістом розмови. Арахамія, за оцінкою джерела, якраз і став носієм такого ризику.

    Центр тяжіння у внутрішньому колі Зеленського після Єрмака змістився. Арахамія взяв на себе частину функцій з управління фракцією, координації з парламентом і участі в переговорах. Одночасно підсилилися позиції Буданова як голови Офісу президента. Тепер антикорупційний тиск на найближче оточення Арахамії створює відчуття, що його автономія починає обмежуватися. Зараз виграють ті, хто зацікавлений у жорсткішій координації української позиції з американською лінією. Всередині України — фігури, чий вплив зростає при ослабленні Арахамії (зокрема в силовому та президентському блоці). Ззовні — ті американські переговорники, які вважають за краще працювати через більш передбачувані канали.

    Роль «сірого кардинала» парламенту і неформального переговорника з російськими контактами стає вразливою. Якщо справа про «конверти» дійде до підозри, це автоматично звузить його можливості і у внутрішній політиці, і на зовнішньому треку. У найближчі дні та тижні можна очікувати продовження слідчих дій навколо помічників і можливого розширення кола фігурантів. Це створить фон для будь-яких кадрових рішень навколо переговорної групи. Після домовленості Зеленського і Трампа про інтенсифікацію дипломатії американська сторона, судячи з усього, наполягатиме на більш прозорій і централізованій українській команді. Паралельні контакти Арахамії з Мединським або через Абрамовича в такій конфігурації виглядають дедалі менш бажаними.

    Україна втрачає одного з небагатьох людей, у кого збереглася особиста історія спілкування з російськими переговорниками 2022 року. Це може зробити офіційний процес жорсткішим і менш гнучким. Одночасно посилюється залежність від американських посередників (Віткофф, Кушнер), які зараз готують оновлені рамки. Якщо тиск на оточення Арахамії триватиме і перейде в площину офіційних підозр, у найближчі тижні можливі коригування складу переговорної делегації. Не виключені спроби перерозподілити його функції між Будановим, Умеровим та іншими учасниками. Це може прискорити формалізацію нових американських пропозицій, але водночас підвищить ризики внутрішніх конфліктів у київській владі.

     

  • Митницю перепишуть за правилами ЄС: уряд вдруге подав до Ради новий кодекс

    Митницю перепишуть за правилами ЄС: уряд вдруге подав до Ради новий кодекс

    Кабінет Міністрів України повторно схвалив проєкт нового Митного кодексу та направив його на розгляд Верховної Ради. Документ має повністю перебудувати українське митне законодавство за правилами Європейського Союзу, уніфікувати процедури для бізнесу та наблизити Україну до єдиного європейського митного простору.

    Про повторне подання законопроєкту повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький. За його словами, уряд відновлює предметний діалог із народними депутатами щодо майбутнього митної системи та розраховує на детальне опрацювання кожної норми документа в парламенті.

    Глава уряду назвав новий кодекс одним із ключових законопроєктів на шляху європейської інтеграції України. Очікується, що після його ухвалення українська митниця поступово перетвориться на сучасний безпековий кордон європейського зразка, де діятимуть зрозумілі та однакові з ЄС правила.

    Повторне схвалення документа не означає, що Кабмін розробив іншу версію реформи. Міністерство фінансів пояснило, що новий законопроєкт повністю тотожний попередньому за змістом. Формально повторно подати його довелося через зміну складу уряду.

    Попередній проєкт Кабінет Міністрів схвалив наприкінці травня 2026 року та направив до Верховної Ради. Однак відповідно до законодавчої процедури після формування нового складу Кабміну внесені попереднім урядом законопроєкти вважаються відкликаними. Саме тому документ необхідно було знову затвердити на урядовому засіданні та повторно передати парламенту.

    У Мінфіні наголосили, що ця юридична процедура не зупинила фактичну роботу над кодексом. Профільні комітети Верховної Ради продовжували готувати документ до першого читання, проводити консультації та аналізувати запропоновані норми. Після офіційної реєстрації нового законопроєкту ця робота продовжиться вже в межах оновленої парламентської процедури.

    Новий Митний кодекс є частиною виконання зобов’язань України в межах переговорного розділу 29 «Митний союз», який належить до кластера «Внутрішній ринок». Гармонізація митного законодавства з нормами ЄС є однією з необхідних умов подальшого просування України в переговорах про вступ до Європейського Союзу.

    Документ фактично пропонує перейти від часткового внесення змін до чинного законодавства до повного переписування правил роботи митниці. Його структура побудована за логікою Митного кодексу Європейського Союзу. Розділи з першого по дев’ятий відповідають структурі європейського кодексу на рівні глав, наступні частини імплементують окремі регламенти ЄС, а завершальні розділи містять національні та перехідні положення.

    Загалом проєкт налічує 781 статтю. Він передбачає повний перехід на митну термінологію Європейського Союзу, перегляд системи авторизацій, процедур декларування, правил визначення митного боргу, надання гарантій та звільнення від сплати мита. Окремо запроваджується європейський підхід до ухвалення митними органами рішень та взаємодії з підприємствами.

    Для бізнесу це має означати поступове вирівнювання українських митних правил із тими, за якими вже працюють компанії в Польщі, Румунії, Словаччині та інших державах ЄС. Підприємці, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, повинні отримати більш передбачувані процедури, уніфіковані документи та зрозуміліші вимоги до проходження митного оформлення.

    Уряд запевняє, що різкого обнулення вже виданих дозволів не буде. Безстрокові авторизації після набрання чинності кодексом мають продовжити діяти, а строкові залишатимуться чинними до завершення встановленого терміну або відповідних митних операцій. Це має дозволити компаніям адаптувати логістику та внутрішні процеси без раптового блокування діяльності.

    Без змін планують зберегти й функціонування цифрової системи «єдиного вікна». Водночас подальша реформа передбачає розвиток електронного декларування та інтеграцію українських митних інформаційних систем з європейськими платформами.

    Над проєктом кодексу працювали близько двох років. До підготовки документа залучили 15 експертних команд із представників Міністерства фінансів, Державної митної служби, Проєктного офісу реформ при Мінфіні та європейської програми EU4PFM.

    Після передання тексту Європейській комісії українська сторона провела 14 робочих зустрічей із європейськими експертами. Окремий блок консультацій відбувся з бізнесом. Із жовтня 2025 року до березня 2026 року робоча група за участю представників 15 великих ділових об’єднань провела понад 60 консультацій. У Мінфіні заявляють, що значну частину пропозицій підприємців було враховано в остаточній редакції.

    Україна протягом останніх років уже ухвалила низку законів, спрямованих на зближення митного законодавства з нормами ЄС. За даними профільного парламентського комітету, Верховна Рада дев’ятого скликання прийняла 11 таких законів. Новий кодекс у парламенті називають наступним масштабним етапом, який має завершити основну адаптацію українських правил до митного права Євросоюзу.

    Важливими складовими реформи залишаються розвиток інституту авторизованого економічного оператора та використання системи спільного транзиту NCTS. Статус АЕО дає надійним компаніям можливість отримувати митні спрощення, а NCTS дозволяє перевозити товари за єдиною транзитною процедурою між країнами-учасницями Конвенції про спільний транзит.

    Водночас у Верховній Раді раніше звертали увагу на практичні проблеми, які ще потрібно вирішити. Зокрема, йшлося про забезпечення пріоритетного пропуску компаній зі статусом АЕО та користувачів NCTS через кордон у системі електронної черги. Саме від узгодженості таких технічних рішень залежатиме, чи відчують підприємці переваги нового законодавства не лише на папері, а й безпосередньо у пунктах пропуску.

    Після повторного подання законопроєкт має пройти розгляд у профільному комітеті, перше читання, підготовку поправок і голосування в другому читанні. Точні строки ухвалення поки не називаються. Прем’єр-міністр висловив сподівання на продуктивну співпрацю уряду з парламентом щодо кожної норми документа.

    Повторне схвалення нового Митного кодексу є переважно процедурним кроком, викликаним зміною складу Кабінету Міністрів. Проте сам документ залишається однією з найбільших реформ у сфері зовнішньої торгівлі та євроінтеграції. Від його остаточної редакції залежатимуть правила роботи імпортерів, експортерів, митних брокерів і самої Державної митної служби на наступні роки.

  • В Україні готують нові обмеження для ухилянтів: що може змінитися

    В Україні готують нові обмеження для ухилянтів: що може змінитися

    В Україні розробили законодавчі зміни, які передбачають запровадження нових обмежень для громадян, які ухиляються від мобілізації. Серед запропонованих заходів — обмеження доступу до адміністративних послуг, можливість позбавлення права керування транспортними засобами та арешт банківських рахунків. Водночас відповідні законопроєкти ще не внесені на розгляд Верховної Ради. Про це повідомила військова омбудсменка Ольга Решетилова в ефірі Радіо Свобода.

    За її словами, законопроєкти вже підготовлені, однак наразі перебувають на етапі підготовки до реєстрації в парламенті.

    «Ці законопроєкти вже розроблені, вони ще не подані до парламенту. Але це обмеження в наданні адміністративних послуг, використанні водійських прав, арешти рахунків і т.д.», — зазначила Решетилова.

    Військова омбудсменка пояснила, що йдеться не про окремі санкції, а про комплексний механізм, який має посилити відповідальність за ухилення від мобілізації та зробити розшук порушників ефективнішим.

    За її словами, нові інструменти мають допомогти правоохоронним органам оперативніше встановлювати місцеперебування осіб, які порушують законодавство про мобілізацію, а також обмежити їхній доступ до окремих державних сервісів і можливість вільного пересування.

    «Це такий комплекс заходів, який дозволить і більш ефективні розшукові дії щодо тих правопорушників, які ухиляються від мобілізації, обмежить їхнє вільне пересування і доступ до певних послуг, які надає держава», — наголосила Решетилова.

    Вона також підкреслила, що запровадження таких механізмів має супроводжуватися поступовим вирішенням питання демобілізації військовослужбовців, які вже тривалий час перебувають на фронті.

    «Цей комплекс заходів повинен бути паралельним з продуманою поступовою демобілізацією військовослужбовців», — заявила військова омбудсменка.

    За словами Решетилової, такий підхід є справедливим щодо українських захисників, які вже тривалий час виконують бойові завдання та потребують ротації.

    Нагадаємо, нині в Україні вже діють посилені правила мобілізації. За порушення вимог військового обліку, зокрема неоновлення облікових даних або неявку за повісткою без поважних причин, для фізичних осіб передбачено штрафи від 17 до 25 тисяч гривень.

    Крім того, чинне законодавство вже передбачає додаткові заходи впливу на боржників за несплаченими штрафами. Зокрема, після відповідного рішення суду можуть застосовуватися арешт банківських рахунків або тимчасове обмеження права керування транспортними засобами. Водночас запропоновані законодавчі зміни поки не зареєстровані у Верховній Раді, тому їхній остаточний зміст і механізм застосування ще можуть змінитися.

  • QR-коди у платіжках і нові штрафи: у Раді пропонують змінити правила оплати комунальних послуг

    QR-коди у платіжках і нові штрафи: у Раді пропонують змінити правила оплати комунальних послуг

    У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15435, який пропонує зробити тарифи на житлово-комунальні послуги більш прозорими для споживачів. Документ передбачає обов’язкове оприлюднення детальної структури тарифів, появу QR-кодів у платіжках для швидкого доступу до інформації про формування вартості послуг, а також запровадження штрафів для постачальників у разі неправильних нарахувань. Наразі це лише законодавча ініціатива, яка ще має пройти розгляд у Верховній Раді.

    Автори законопроєкту пропонують запровадити для кожної житлово-комунальної послуги так звану тарифну декларацію. Це буде офіційний документ, у якому постачальники повинні будуть детально пояснювати, з яких саме складових формується кінцева вартість послуги.

    Зокрема, у тарифній декларації пропонується відображати виробничу собівартість, адміністративні витрати, розмір прибутку підприємства, податки та інші витрати, що враховуються під час встановлення тарифу. Таким чином споживачі зможуть бачити не лише кінцеву суму до оплати, а й зрозуміти, як саме вона була розрахована.

    Для спрощення доступу до цієї інформації законопроєкт передбачає розміщення QR-коду на кожній комунальній квитанції. Після його сканування за допомогою смартфона користувач зможе перейти на відповідний вебресурс та ознайомитися з повною тарифною декларацією конкретної послуги.

    Крім того, документ пропонує встановити правило, за яким нові тарифи не зможуть набирати чинності без попереднього затвердження та публічного оприлюднення тарифної декларації. Таким чином законодавці прагнуть забезпечити відкритість процесу формування цін на житлово-комунальні послуги.

    Окремий блок законопроєкту присвячений захисту прав споживачів у разі неправильних нарахувань у платіжках. Якщо комунальне підприємство або управитель помилково завищить суму до оплати, воно буде зобов’язане не лише повернути надмірно стягнуті кошти, а й виплатити споживачу штраф.

    Згідно із запропонованими нормами, розмір штрафу дорівнюватиме різниці між неправильно нарахованою сумою та фактичною вартістю послуги. Водночас максимальний розмір компенсації не зможе перевищувати десятикратну вартість фактично наданої послуги.

    Автори законодавчої ініціативи вважають, що такі зміни сприятимуть підвищенню прозорості роботи підприємств житлово-комунального господарства, дадуть громадянам більше можливостей контролювати правильність розрахунків і стимулюватимуть постачальників уважніше ставитися до нарахування платежів.

    Водночас варто зазначити, що законопроєкт №15435 поки що лише зареєстрований у Верховній Раді. Для того щоб запропоновані зміни набули чинності, документ має пройти розгляд у парламентських комітетах, бути підтриманий народними депутатами у сесійній залі, підписаний Президентом України та офіційно опублікований. До цього моменту порядок формування тарифів і оформлення платіжок залишається незмінним.

  • Рада поповнюється новими депутатами: ЦВК визначила заміну двом новим міністрам

    Рада поповнюється новими депутатами: ЦВК визначила заміну двом новим міністрам

    Центральна виборча комісія ухвалила рішення про визнання Богдана Моркляника та Вікторії Рєзнікової обраними народними депутатами України. Вони мають поповнити склад Верховної Ради замість Дениса Маслова та Віталія Безгіна, які достроково склали депутатські повноваження після переходу на роботу до Кабінету міністрів.

    Відповідне рішення ЦВК ухвалила після отримання від Апарату Верховної Ради документів, що підтверджують дострокове припинення депутатських повноважень Маслова та Безгіна у зв’язку з їхніми особистими заявами. Обидва політики були обрані до парламенту за списком партії «Слуга народу» на позачергових виборах 2019 року, однак після масштабного оновлення уряду залишили депутатські мандати.

    Згідно із законодавством, вакантні місця у Верховній Раді займають наступні за черговістю кандидати виборчого списку політичної сили. Саме тому ЦВК визнала обраними Богдана Моркляника, який був №163 у виборчому списку «Слуги народу», та Вікторію Рєзнікову, яка балотувалася під №165.

    Втім, остаточно депутатами вони стануть лише після проходження процедури реєстрації. Закон передбачає, що не пізніше ніж через 20 днів після офіційного оприлюднення рішення ЦВК новообрані парламентарі мають подати до комісії пакет необхідних документів. Після їх отримання Центральна виборча комісія протягом п’яти днів повинна ухвалити рішення про їхню реєстрацію народними депутатами України.

    Богдан Моркляник — доктор технічних наук, професор кафедри опору матеріалів і будівельної механіки Національного університету «Львівська політехніка». Він також працював радником першого віцепрем’єр-міністра Степана Кубіва, був заступником голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а після початку повномасштабної війни був мобілізований до лав Збройних сил України.

    Вікторія Рєзнікова — докторка юридичних наук, професорка та завідувачка кафедри економічного права та економічного судочинства Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона є членкинею Науково-консультативної ради при голові Верховної Ради, входить до Науково-консультативної ради Верховного Суду, а у 2025 році стала членом-кореспондентом Національної академії правових наук України.

    Необхідність оновлення складу парламенту виникла після масштабних кадрових ротацій в уряді. Верховна Рада призначила новий Кабінет Міністрів на чолі з прем’єр-міністром Сергієм Корецьким. Денис Маслов очолив Міністерство юстиції, а Віталій Безгін став міністром у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб. Через перехід до виконавчої влади вони припинили виконання депутатських повноважень, що й відкрило шлях для наступних кандидатів із партійного списку.

    Після завершення процедури реєстрації Богдан Моркляник та Вікторія Рєзнікова складуть присягу народного депутата України та офіційно розпочнуть роботу у Верховній Раді IX скликання. Це дозволить фракції «Слуга народу» відновити чисельність після переходу частини депутатів до оновленого складу уряду.