Radaonline.news

Позначка: українсько-польські відносини

  • Зброю для України не блокували: Польща офіційно відповіла на скандал через УПА та Шухевича

    Зброю для України не блокували: Польща офіційно відповіла на скандал через УПА та Шухевича

    Міністерство національної оборони Польщі спростувало повідомлення про нібито призупинення великого пакета військової допомоги Україні через рішення Львівської обласної ради оголосити 2027 рік роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича. Речник оборонного відомства Януш Сеймей назвав поширену інформацію неправдивою. Водночас сама ухвала львівських депутатів спричинила гостру дипломатичну суперечку між Києвом і Варшавою, на яку вже відреагували високопосадовці обох країн.

    Про це повідомило польське видання Fakt, журналісти якого безпосередньо звернулися до Міністерства національної оборони Польщі за роз’ясненнями.

    Міноборони Польщі заперечило зупинку постачання зброї

    21 жовтня в українських медіа з’явилася інформація, що Польща нібито призупинила передачу Україні великого пакета військової допомоги.

    Повідомлення поширювали з посиланням на анонімне джерело, обізнане з перебігом українсько-польських консультацій.

    За словами співрозмовника журналістів, підготовка до відправлення озброєння збіглася за часом із рішенням Львівської обласної ради щодо вшанування УПА та Романа Шухевича.

    Джерело стверджувало, що саме це рішення призвело до тимчасового блокування постачання, а дипломати намагаються врегулювати ситуацію через закриті канали зв’язку.

    Проте польське оборонне відомство категорично заперечило таку інформацію.

    «Це неправдива інформація», — заявив речник Міністерства національної оборони Польщі Януш Сеймей у коментарі Fakt.

    Таким чином, публічно підтвердженої інформації про призупинення військового пакета через рішення Львівської облради немає.

    Водночас польське Міноборони не розкрило в цьому коментарі детального графіка постачань, складу можливого пакета та інших логістичних подробиць.

    Що стало причиною дипломатичного конфлікту

    20 жовтня Львівська обласна рада ухвалила рішення про проголошення 2027 року роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича.

    Ініціатором відповідного рішення став депутат обласної ради Святослав Шеремета.

    Ухвала передбачала вшанування постатей та організацій, пов’язаних з українським національно-визвольним рухом.

    Однак вона викликала різке невдоволення польських посадовців через історичні суперечності навколо діяльності УПА.

    У Польщі відповідальність за масові вбивства польського цивільного населення на Волині та у Східній Галичині пов’язують з УПА. Польська держава офіційно кваліфікує ці події як геноцид.

    В Україні УПА також розглядають у контексті боротьби за державну незалежність, однак історія діяльності цієї організації містить складні й болісні питання, пов’язані з насильством проти цивільних.

    Ці розбіжності залишаються одним із найчутливіших аспектів українсько-польських відносин.

    Туск і Косіняк-Камиш розкритикували львівських депутатів

    Рішення Львівської облради викликало реакцію на найвищому політичному рівні Польщі.

    Прем’єр-міністр Дональд Туск заявив, що такі ініціативи ускладнюють підтримку України та можуть бути використані її противниками.

    За його оцінкою, суперечки щодо історичної пам’яті негативно впливають на можливості розвитку двосторонньої співпраці.

    Міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш також виступив із критикою.

    Він наголосив, що вшанування УПА та Романа Шухевича в запропонованому форматі шкодить українсько-польським відносинам.

    Водночас ці політичні заяви не містили офіційного оголошення про припинення військової допомоги.

    Саме цей момент став принциповим після появи повідомлень про нібито блокування постачань.

    У Польщі ініціювали обмеження щодо автора рішення

    Дипломатична суперечка отримала продовження після реакції польського Міністерства закордонних справ.

    Очільник відомства Радослав Сікорський повідомив, що підписав подання про внесення Святослава Шеремети до списку осіб, небажаних у Польщі.

    Йдеться про депутата Львівської обласної ради, який ініціював проголошення 2027 року роком УПА.

    Цей крок польська сторона пов’язала з неприйнятністю відповідної ініціативи для Варшави.

    Водночас подання про запровадження обмежень слід відрізняти від підтвердження їхнього остаточного набуття чинності.

    Інформація про завершення відповідної процедури потребує окремого офіційного підтвердження.

    МЗС України назвало рішення шкідливим для відносин із Польщею

    На ситуацію відреагувало й Міністерство закордонних справ України.

    У відомстві пояснили, що Львівська обласна рада ухвалила рішення на регіональному рівні, без попередніх консультацій із центральними органами влади та дипломатами.

    МЗС оцінило ініціативу як контрпродуктивну для українсько-польського порозуміння.

    Українські дипломати наголосили на важливості збереження стратегічного партнерства з Польщею, особливо в умовах повномасштабної російської агресії.

    Водночас у Києві та Варшаві продовжують працювати над питаннями історичної пам’яті, які залишаються предметом складних переговорів.

    Серед них — дослідження історичних подій, ексгумаційні роботи та вшанування пам’яті загиблих.

    У Польщі повідомили про можливе відкликання суперечливої ухвали

    Заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький заявив, що отримав сигнали від представників команди президента України Володимира Зеленського щодо подальшої долі рішення Львівської облради.

    За словами польського посадовця, його запевнили, що документ не набуде практичної реалізації.

    Він також звернув увагу на зникнення інформації про ухвалу з офіційного сайту Львівської обласної ради.

    Проте видалення новини із сайту не є юридичним доказом скасування рішення.

    Для його офіційного перегляду або скасування необхідне проходження відповідних процедур.

    Тому подальший статус документа залежатиме від рішень самої обласної ради та інших компетентних органів.

    Чому інформація про польську військову допомогу настільки важлива

    Польща є одним із важливих військових і логістичних партнерів України.

    Від початку повномасштабного російського вторгнення Варшава передавала українським військовим озброєння, військову техніку та боєприпаси.

    Крім того, польська територія має велике значення для транзиту міжнародної допомоги від інших держав.

    Тому повідомлення про можливе призупинення військового пакета викликало широкий резонанс.

    Однак необхідно розмежовувати власні оборонні поставки Польщі, міжнародний транзит через її територію та загальну військову співпрацю.

    Навіть повідомлення про можливі труднощі з одним конкретним пакетом не означає автоматичного припинення всіх зазначених механізмів підтримки.

    Наразі ж саме твердження про блокування великої партії озброєння через історичну суперечку заперечене польським Міноборони.

    Що відомо станом на 22 жовтня

    На цей момент підтверджено кілька важливих обставин.

    20 жовтня Львівська обласна рада ухвалила рішення щодо вшанування УПА, Романа Шухевича та Олега Ольжича у 2027 році.

    Це спричинило публічну критику з боку польських високопосадовців і реакцію українського Міністерства закордонних справ.

    21 жовтня українські медіа повідомили з посиланням на анонімне джерело про нібито призупинення польської військової допомоги.

    Однак речник Міністерства національної оборони Польщі Януш Сеймей спростував ці повідомлення в коментарі виданню Fakt.

    Отже, дипломатичний конфлікт між Україною та Польщею через рішення Львівської облради справді виник, але інформація про зупинку великого пакета військової допомоги не підтвердилася офіційно. Польське оборонне відомство прямо назвало її неправдивою.

    Надалі розвиток ситуації залежатиме від дипломатичних контактів між Києвом і Варшавою та подальших рішень щодо суперечливої ухвали Львівської обласної ради.

  • Варшава обурена рішенням Львівської облради: під питанням опинилося постачання зброї Україні

    Варшава обурена рішенням Львівської облради: під питанням опинилося постачання зброї Україні

    Польща, за інформацією українських журналістів, могла призупинити підготовку до передачі масштабного пакета військової допомоги Україні після рішення Львівської обласної ради проголосити 2027 рік роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича. Ініціатива спричинила гостру дипломатичну суперечку між Києвом і Варшавою. На неї відреагували прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, очільник польського оборонного відомства Владислав Косіняк-Камиш та міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Водночас повідомлення про зупинення військових поставок поки ґрунтується лише на інформації анонімного джерела.

    Про можливе призупинення допомоги 21 жовтня повідомило ТСН із посиланням на співрозмовника, обізнаного із ситуацією.

    За твердженням джерела, голосування депутатів відбулося саме тоді, коли Польща готувалася передати Україні чергову велику партію військової допомоги.

    Після виникнення дипломатичного конфлікту процес нібито поставили на паузу.

    Що відомо про можливе призупинення польської допомоги

    За словами співрозмовника ТСН, рішення Львівської облради безпосередньо вплинуло на підготовку військового пакета.

    Джерело стверджує, що постачання тимчасово призупинили, а українські дипломати намагаються врегулювати конфлікт.

    Однак офіційної заяви польського Міністерства оборони щодо припинення передачі озброєння наразі немає.

    Також не повідомляється, які саме види військової техніки або боєприпасів могли входити до згаданого пакета.

    Невідомими залишаються його вартість, обсяги, заплановані строки відправлення та можливий термін затримки.

    Тому інформацію про призупинення допомоги поки не можна вважати остаточно підтвердженим рішенням польського уряду.

    Яке рішення ухвалила Львівська обласна рада

    20 жовтня депутати Львівської обласної ради проголосували за проголошення 2027 року роком Романа Шухевича, Української повстанської армії та Олега Ольжича.

    Ініціатива передбачала проведення тематичних заходів, присвячених українському національно-визвольному руху та його діячам.

    Автором пропозиції був депутат Святослав Шеремета, який очолює комісію обласної ради з питань культури.

    Рішення мало регіональний характер і стосувалося Львівської області.

    Однак його зміст викликав негативну реакцію польських політиків через історичні суперечності щодо діяльності УПА та постаті Романа Шухевича.

    У Польщі питання відповідальності УПА за масові вбивства польського цивільного населення на Волині та в Галичині залишається особливо чутливим.

    Водночас в Україні УПА також розглядають у контексті боротьби за незалежність держави.

    Різні історичні оцінки не скасовують необхідності дослідження та визнання злочинів проти цивільного населення.

    Дональд Туск різко відреагував на рішення

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що рішення Львівської облради ускладнює роботу політикам, які підтримують Україну.

    Він повідомив, що раніше попереджав президента Володимира Зеленського про можливі негативні наслідки подібних ініціатив для двосторонніх відносин.

    За оцінкою польського прем’єра, такі суперечки можуть використовувати противники України.

    Позицію Туска 21 жовтня висвітлило польське видання Gazeta Wyborcza.

    Своє невдоволення також висловив віцепрем’єр-міністр та міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.

    Він заявив, що вшанування УПА та її командування в такому форматі завдає шкоди українсько-польському партнерству.

    Однак у перевірених публічних заявах посадовців не міститься підтвердження рішення про припинення військової допомоги.

    Польща запровадила обмеження щодо українського депутата

    Дипломатична суперечка вже спричинила конкретні політичні дії.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський повідомив про підписання розпорядження щодо внесення Святослава Шеремети до списку осіб, небажаних для в’їзду до Польщі.

    Таке рішення польська сторона пов’язала з ініціативою щодо проголошення 2027 року роком УПА.

    Крім того, представники деяких польських міст запропонували переглянути партнерські відносини зі Львовом.

    Зокрема, посадовці Кракова та Перемишля виступили за обговорення можливого призупинення міжміської співпраці.

    Таким чином, наслідки суперечки вже вийшли за межі заяв на рівні центральних урядів.

    МЗС України дистанціювалося від рішення обласної ради

    21 жовтня Міністерство закордонних справ України офіційно прокоментувало ситуацію.

    У відомстві зазначили, що рішення Львівської облради було ухвалене без консультацій із дипломатами та центральними органами державної влади.

    МЗС назвало ініціативу контрпродуктивною для розвитку українсько-польських відносин.

    Дипломати наголосили, що двом країнам вдалося досягти суттєвого прогресу у стратегічному партнерстві, зокрема в оборонній співпраці та вирішенні історичних питань.

    Українське зовнішньополітичне відомство також підкреслило: рішення місцевих рад не повинні створювати загроз національним інтересам України.

    Водночас у МЗС закликали польську сторону утримуватися від різких кроків, які можуть ускладнити нормалізацію відносин.

    У Польщі заявили про можливий перегляд рішення

    На тлі дипломатичної суперечки заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький повідомив, що отримав запевнення від представників оточення Володимира Зеленського щодо подальшої долі рішення Львівської облради.

    За його словами, українська сторона дала зрозуміти, що ухвала не повинна набути практичної реалізації.

    Про це 21 жовтня повідомило польське видання Euronews.

    Водночас такі запевнення не дорівнюють формальному скасуванню рішення Львівською обласною радою.

    Для юридичної зміни або скасування документа необхідні відповідні процедури на рівні органу, який його ухвалив.

    Тому остаточний статус рішення потребує додаткового уточнення.

    Чому суперечка важлива для військової співпраці

    Польща залишається одним із ключових партнерів України в оборонній сфері.

    Від початку повномасштабного російського вторгнення Варшава надавала українській армії озброєння, боєприпаси та військову техніку.

    Крім того, польська територія має важливе значення для логістики міжнародної військової допомоги.

    Через Польщу проходять маршрути постачання обладнання та вантажів від інших держав-партнерів.

    Саме тому можливі обмеження військової співпраці викликають особливе занепокоєння.

    Водночас необхідно розмежовувати кілька різних процесів: передачу Польщею власного озброєння, транзит міжнародної допомоги через польську територію та загальну оборонну співпрацю.

    Навіть якщо відправлення окремого пакета справді затримали, це не означатиме автоматичного припинення всієї військової підтримки чи транзиту озброєння через Польщу.

    Публічних підтверджень таких масштабних обмежень немає.

    Що буде далі

    За інформацією джерела ТСН, українська та польська сторони вже працюють над розв’язанням суперечки дипломатичними каналами.

    Водночас офіційні представники обох країн продовжують наголошувати на важливості стратегічного партнерства.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від позиції Львівської облради, результатів дипломатичних консультацій і рішень польського уряду.

    Станом на 21 жовтня підтверджено дипломатичний конфлікт через проголошення 2027 року роком УПА та різку реакцію польських посадовців. Однак призупинення військового пакета залишається твердженням анонімного джерела, яке не отримало офіційного підтвердження.

    Саме це розмежування є принциповим для оцінки реальних наслідків суперечки для обороноздатності України.

  • «Не звинувачуйте весь народ»: поранений у Польщі священник заступився за українців після нападу

    «Не звинувачуйте весь народ»: поранений у Польщі священник заступився за українців після нападу

    Польський священник отець Адріан, який був поранений під час нападу з ножем у монастирі в Ярославі, закликав поляків не переносити відповідальність за злочин одного громадянина України на весь український народ.

    Священник виступив із проповіддю через два дні після трагедії. На службу він прийшов із перебинтованими головою та рукою і слідами травм на обличчі. Під час меси отець Адріан заявив, що пробачає 31-річного нападника Ігоря М. та закликав молитися за нього.

    Окремо священник звернув увагу на громадянство підозрюваного.

    «Я хотів би попросити вас не звинувачувати народ, з якого походить злочинець. Зло було скоєно конкретною особою, яка несе відповідальність за свої дії».

    Він закликав не відповідати на трагедію ненавистю до українців, а зберігати підтримку та взаєморозуміння.

    Напад стався 24 вересня на території монастиря сестер-бенедиктинок у польському Ярославі. За даними слідства, 31-річний громадянин України напав із ножем на п’ятьох людей. Один зі священників, Станіслав Збойнович, помер від отриманих поранень, ще четверо людей були травмовані.

    Польська прокуратура підготувала підозрюваному обвинувачення у вбивстві, замаху на вбивство та заподіянні тяжких тілесних ушкоджень. Водночас через його стан лікарі проводили психіатричне обстеження, а можливі мотиви нападу залишалися предметом слідства.

    Як раніше писала «Ненька інфо», нападник незадовго до трагедії прибув до Польщі з Німеччини. Після інциденту українські дипломати також закликали не використовувати злочин окремої людини для розпалювання ворожнечі проти українців. Трагедія у польському монастирі: дипломати розкрили деталі стану нападника та застерегли від розпалювання ворожнечі — «Ненька інфо»

    Ще днем раніше «Ненька інфо» повідомляла про сам напад: тоді було відомо про загибель одного священника та чотирьох поранених, а 31-річного українця затримали польські правоохоронці. Українець із ножем напав на людей у монастирі в Польщі: є загиблий і четверо поранених — «Ненька інфо»

    Тепер слова пораненого отця Адріана стали ще одним публічним закликом не перетворювати кримінальний злочин конкретної людини на привід для колективних звинувачень українців.

  • Браун сам зняв, як б’є молотом по пам’ятнику УПА: скандальне відео може стати доказом у справі

    Браун сам зняв, як б’є молотом по пам’ятнику УПА: скандальне відео може стати доказом у справі

    У Польщі розгорівся новий скандал навколо одного з найсуперечливіших політиків країни — лідера «Конфедерації польської корони» та депутата Європарламенту Гжегожа Брауна. Політик оприлюднив відео, на якому особисто завдає ударів металевим інструментом по пам’ятнику членам Української повстанської армії в урочищі Бялисток у гміні Долгобичув поблизу польсько-українського кордону. На тому самому записі схожі дії виконує Марчин «Борис» Мікша, пов’язаний із партією Брауна. Тим часом місцева поліція вже розслідує пошкодження цього меморіалу, а опублікований політиком матеріал може стати частиною доказової бази.

    На відео Браун стоїть біля гранітного обеліска та кілька разів б’є по ньому важким металевим інструментом. Політик не приховує мети своїх дій і прямо заявляє, що пам’ятник, на його думку, має бути демонтований. У дописі до відео він назвав обеліск таким, що «ображає пам’ять жертв українського геноциду проти поляків», і вимагав його ліквідації.

    Сам Браун стверджує, що меморіал є незаконним і прославляє УПА. Він також заявив, що споруду мали демонтувати державні або місцеві служби ще після її виявлення. Водночас політик не навів рішення суду чи іншого документа, який би надавав йому особисто право пошкоджувати об’єкт.

    Саме ця обставина тепер може мати юридичне значення. Команда повітової поліції в Грубешові вже веде провадження щодо пошкодження пам’ятника. Правоохоронці перевіряють можливі ознаки наруги над пам’ятником і місцем поховання, пошкодження майна та дій, пов’язаних із ненавистю за національною ознакою. Справу контролює районна прокуратура в Грубешові. За даними польського регіонального видання Lublin112, за окремі правопорушення, які перевіряють слідчі, може загрожувати до п’яти років позбавлення волі.

    Водночас важливо не змішувати кілька різних епізодів. Ще 6 вересня поліція зафіксувала нове пошкодження написів на цьому ж обеліску і тоді повідомляла про невідомих осіб. До публікації відео Брауна правоохоронці не заявляли, що саме він або його соратники є авторами всіх пошкоджень. Польські медіа наголошують: сам факт появи політика на записі з молотом не доводить автоматично, що всі ушкодження, які вже розслідує поліція, були завдані саме під час зафіксованого епізоду. Це мають встановити слідчі.

    Однак відео може серйозно вплинути на розслідування. Правоохоронці збирають докази, опитують свідків та мають встановити, які саме пошкодження з’явилися під час дій, зафіксованих на відео. До того ж після вихідних Браун сам повідомляв, що перебував у цьому районі та відвідував, зокрема, Долгобичув і Бялисток.

    Сам меморіал має складну історію. В урочищі Бялисток поблизу села Ліски поховані 41 член УПА, які загинули у лютому 1946 року під час бою з підрозділом радянського НКВС. За даними польських історичних джерел, перше невелике вшанування на цьому місці з’явилося орієнтовно у 1996–1997 роках. У 2019 році на могилі встановили великий гранітний камінь із гербом України, написом та даними похованих.

    На обеліску зазначено, що він присвячений «полеглим солдатам УПА за волю України» 26 лютого 1946 року. Також на камені викарбувані імена, псевдоніми, роки народження та місця походження похованих. Польські видання зазначають, що меморіал стоїть безпосередньо на місці поховання.

    Водночас правовий статус об’єкта справді залишається предметом суперечок. Люблінське воєводське управління раніше повідомляло, що могила членів УПА в гміні Долгобичув не внесена до офіційного реєстру військових могил і кладовищ, який веде воєвода. Ще у листопаді 2025 року депутат польського Сейму Анджей Запаловський направив до Міністерства культури парламентський запит щодо того, хто і на якій правовій підставі встановив цей пам’ятник та чи відповідає він польському законодавству.

    Але відсутність об’єкта у такому реєстрі сама по собі не означає автоматичного права громадян його руйнувати. Польські правоохоронці саме тому окремо перевіряють факт пошкодження майна та наруги над місцем поховання.

    Обеліск уже неодноразово ставав мішенню вандалів. Наприкінці липня 2026 року невідомі розмалювали його фарбою та відрізали декоративну металеву арку. На місці тоді знайшли балончик із фарбою, пляшку з-під алкоголю, футболку, а у кущах — відрізаний фрагмент конструкції. Посольство України в Польщі засудило той інцидент і закликало залишати місця поховання поза політичними конфліктами незалежно від складних сторінок польсько-української історії.

    У вересні пам’ятник пошкодили знову. 6 вересня невідомі зіпсували написи на камені, після чого поліція почала чергове розслідування. На той момент нікого не затримали.

    Історичний контекст додатково ускладнює ситуацію. УПА залишається однією з найбільш конфліктних тем у відносинах України та Польщі через масові вбивства польського цивільного населення на Волині та в Галичині під час Другої світової війни. Польський парламент і державні інституції використовують щодо цих злочинів визначення «геноцид». Водночас конкретне поховання біля Лісків стосується членів УПА, загиблих у 1946 році у бою з НКВС, уже після завершення Другої світової.

    У польській політиці ця тема останніми роками дедалі частіше стає частиною гострої внутрішньої боротьби. Браун будує значну частину власної політичної кампанії на різкій антиукраїнській риториці. Його «Конфедерація польської корони» офіційно очолюється ним, а сам політик є депутатом Європарламенту.

    Причому називати Брауна абсолютно маргінальним політиком уже складно. На президентських виборах 2025 року він отримав 1 242 917 голосів, або 6,34%, посівши четверте місце в першому турі. Це офіційні дані польської Національної виборчої комісії.

    Браун і раніше неодноразово опинявся в центрі гучних скандалів. У грудні 2023 року він використав вогнегасник, щоб загасити ханукальні свічки в будівлі польського Сейму. Reuters також нагадував про його попередні проросійські заяви, демонстративне знищення символіки ЄС та України й інші провокаційні акції.

    У 2025 році Браун також заявив, що газові камери в Аушвіц-Біркенау нібито були «фейком», після чого польська прокуратура почала розслідування за фактом заперечення нацистських злочинів. У березні 2026 року Європарламент погодився зняти з нього депутатський імунітет у рамках відповідного провадження. Європейський парламент окремо наголосив, що не знайшов ознак того, що кримінальна справа має на меті політичне переслідування Брауна.

    Тепер до цього переліку може додатися справа про пам’ятник у Бялистоку. Поки що офіційних повідомлень про висунення Брауну нових обвинувачень саме через відео з молотом немає. Поліція та прокуратура продовжують встановлювати обставини пошкодження меморіалу.

    Але ситуація вже виглядає нетипово навіть для звичних скандалів навколо політика: цього разу Браун не просто зробив різку заяву, а сам оприлюднив кадри, на яких видно його фізичні дії щодо об’єкта, який уже перебуває в центрі поліцейського розслідування. Тепер оцінку тому, чи були ці дії злочином, мають дати польські слідчі та прокуратура.

  • «Пробачити, але пам’ятати»: експрем’єр Польщі назвав умову нового старту у відносинах з Україною

    «Пробачити, але пам’ятати»: експрем’єр Польщі назвав умову нового старту у відносинах з Україною

    Україна та Польща повинні нарешті врегулювати найболючіші питання спільного минулого, зокрема провести необхідні ексгумації та гідно перепоховати загиблих, після чого зосередитися на майбутньому двосторонніх відносин. Таку позицію висловив колишній прем’єр-міністр Польщі Ян Кшиштоф Бєлецький, який запропонував Києву та Варшаві фактично перейти до принципу «пробачаємо, але пам’ятаємо».

    Своє бачення Бєлецький виклав в інтерв’ю «Укрінформу», оприлюдненому 30 серпня. На його думку, історичні суперечності неможливо просто відкласти або зробити вигляд, що вони більше не впливають на політику двох держав. Навпаки, невирішені питання минулого продовжуватимуть повертатися в українсько-польський порядок денний, доки обидві сторони не знайдуть практичного способу їх опрацювати.

    Бєлецький сформулював свою позицію досить прямо: незалежно від того, як Україна та Польща бачать своє майбутнє, «справи минулого» все одно тиснутимуть на відносини. Тому, на його думку, єдиним реалістичним виходом є поступове «очищення» цього минулого.

    Насамперед він говорить про ексгумації жертв трагічних подій на Волині в роки Другої світової війни. За словами колишнього прем’єра, якщо для польського суспільства принципово важливо провести пошукові роботи, ідентифікувати останки та забезпечити загиблим гідне поховання, Україна повинна створити для цього можливість навіть в умовах війни.

    Водночас Бєлецький не закликає Київ і Варшаву виробити абсолютно однакову версію історії. Навпаки, він визнає, що повна згода щодо оцінки минулого навряд чи можлива. Його формула полягає в іншому: після вирішення практичних гуманітарних питань — пошуку останків, ексгумацій та поховань — відносини мають розвиватися за принципом «пробачати, але пам’ятати».

    І саме ця теза є, ймовірно, найважливішою частиною його заяви. Експрем’єр фактично пропонує відокремити історичну пам’ять від щоденного політичного протистояння: сторони можуть зберігати власні оцінки минулого, але ці розбіжності не повинні блокувати співпрацю в питаннях безпеки, економіки, логістики та європейської інтеграції України.

    Такий заклик звучить у момент, коли тема історичної пам’яті знову стала одним із найчутливіших елементів українсько-польських відносин.

    Однак ситуація вже не перебуває в глухому куті. Навпаки, останні місяці принесли конкретні зрушення у питанні пошуково-ексгумаційних робіт.

    25 серпня у Львові на території старого Голосківського кладовища розпочалася нова українсько-польська операція з пошуку та ексгумації останків військовослужбовців Війська Польського, які загинули у вересні 1939 року під час оборони Львова. Роботи триватимуть до 2 жовтня.

    Польський Інститут національної пам’яті повідомляє, що дослідження проводяться спільно з українськими партнерами. До них залучені представники польського ІПН, фахівці Вроцлавського медичного університету, представники Міністерства культури та національної спадщини Польщі й Генерального консульства Польщі у Львові. Українську сторону представляють фахівці, які займаються пошуком військових поховань.

    Ідеться не про символічні роботи. За попередніми даними пошуковців, на Голосківському кладовищі можуть перебувати приблизно 110–120 окремих поховань польських військових. Ці могили або їхні ознаки виявили під час попередніх досліджень у 2010 та 2019 роках.

    Нинішній етап передбачає археологічне відкриття та документування могил, ексгумацію останків, антропологічні дослідження, а також відбір матеріалів для можливої генетичної ідентифікації. Фахівці також документуватимуть предмети, знайдені поряд із останками, які можуть допомогти встановити особи загиблих.

    Важливо й те, що ці роботи проводяться не як одностороння польська ініціатива, а відповідно до домовленостей Українсько-польської робочої групи з питань національної пам’яті.

    Посол України у Польщі Василь Боднар заявив 25 серпня, що процес ексгумацій уже не зупиниться і надалі будуть видаватися нові дозволи на проведення таких робіт. Це є важливим сигналом для Варшави, оскільки саме обмеження навколо пошукових та ексгумаційних робіт протягом багатьох років залишалися одним із ключових подразників у двосторонніх відносинах.

    Однак паралельно тон польської політичної риторики щодо України останнім часом став жорсткішим.

    Президент Польщі Кароль Навроцький у листі Володимиру Зеленському з нагоди 35-ї річниці відновлення незалежності України побажав країні перемоги у війні проти Росії, але водночас окремо вказав на проблемні питання у двосторонніх відносинах.

    Керівник Бюро міжнародної політики польського президента Марцін Пшидач пояснював, що Навроцький наголосив на необхідності поступово усувати точки напруження між Варшавою та Києвом. Одним із фундаментальних принципів добросусідських відносин польська президентська адміністрація називає «історичну правду».

    Ще різкіша дискусія розгорнулася навколо українського Національного пантеону.

    Заступник міністра закордонних справ Польщі Марчин Босацький заявив, що можливе включення до нього Степана Бандери та Романа Шухевича може створити для України серйозні проблеми не лише у відносинах із Польщею, а й у процесі європейської інтеграції.

    Босацький визнав право кожної держави самостійно визначати власних національних героїв, однак водночас заявив, що присутність таких постатей у державному пантеоні, на думку Варшави, негативно позначилася б на ставленні до України в Європі.

    Саме на цьому фоні слова Бєлецького звучать дещо інакше. Він не заперечує важливості історичних питань для Польщі, але фактично застерігає від перетворення їх на постійний бар’єр для стратегічної співпраці.

    Колишній прем’єр називає себе прагматиком і переконаний, що незалежно від рішень окремих політиків інтенсивні українсько-польські контакти продовжуватимуться, оскільки вони об’єктивно потрібні обом державам.

    Одним із головних аргументів Бєлецького є економіка.

    За його словами, на деяких великих польських підприємствах українці вже становлять 20–30% персоналу. Якби вони масово залишили Польщу, це відчутно вдарило б по роботі цих компаній. Тобто взаємозалежність двох держав уже давно вийшла далеко за межі дипломатичних декларацій або військово-політичної співпраці.

    Мільйони особистих, трудових та економічних контактів між українцями й поляками створили фундамент відносин, який політичні конфлікти можуть ускладнювати, але не здатні легко зруйнувати.

    Бєлецький також звернув увагу на антиукраїнські інциденти в Польщі та назвав їх «ганебними». Він висловив сподівання, що здоровий глузд у польському суспільстві переважатиме і подібні випадки припиняться.

    Ще один фактор, який практично неможливо ігнорувати, — географія. Польща залишається для України головним сухопутним маршрутом до значної частини Європи. Через польську територію проходять важливі логістичні, торговельні та транспортні потоки, а після початку повномасштабного російського вторгнення роль цього коридору лише зросла.

    Саме тому українсько-польські відносини мають парадоксальний характер: історичні суперечки можуть регулярно спричиняти гучні політичні конфлікти, але водночас фундаментальна стратегічна взаємозалежність двох країн залишається надзвичайно сильною.

    І поточний процес ексгумацій показує, що навіть найскладніші питання можуть переходити з площини політичних ультиматумів у площину практичної роботи.

    Роботи у Львові триватимуть до 2 жовтня. Польські фахівці розраховують знайти понад сотню загиблих військовослужбовців, дослідити останки та за можливості встановити їхні особи. Український посол у Варшаві водночас обіцяє нові дозволи на аналогічні дослідження.

    Саме такий механізм, по суті, й пропонує Бєлецький: не вимагати від двох суспільств забути власну історію або погодитися на єдине її трактування, а вирішити питання, які можна вирішити практично, забезпечити загиблим право на гідне поховання і не дозволити минулому постійно диктувати майбутнє.

    У цьому сенсі його формула «пробачаємо, але пам’ятаємо» може стати не стільки історичною оцінкою, скільки політичною моделлю для Києва й Варшави: пам’ятати про трагедії, продовжувати пошук та ідентифікацію жертв, але паралельно будувати відносини, від яких сьогодні безпосередньо залежать безпека, економіка та європейське майбутнє обох держав.

  • «Величезна невдячність»: у Вроцлаві депутати влаштували скандал через українців

    «Величезна невдячність»: у Вроцлаві депутати влаштували скандал через українців

    У польському Вроцлаві спроба міської влади публічно виступити проти ксенофобії та нападів на іноземців перетворилася на гостру політичну суперечку навколо українців, історичної пам’яті та навіть питання повернення в Україну чоловіків призовного віку. Депутати зрештою ухвалили резолюцію проти насильства на національному ґрунті, однак перед голосуванням у сесійній залі пролунали заяви про «величезну невдячність» України та «плювок в обличчя Польщі». Інші представники міської влади відповіли, що через такі слова Вроцлав і Польща можуть осоромитися перед світом.

    Резолюцію міська рада Вроцлава ухвалила у середу, 26 серпня. Її появі передувала серія резонансних інцидентів на національному ґрунті. На офіційному порталі міста пояснили, що документ став відповіддю на зростання агресії, ненависті та насильства, а сама міська рада нагадала про принцип Вроцлава як «міста рівності». У документі наголошується: кожна людина, яка обрала Вроцлав своїм домом і місцем для життя, має бути тут бажаною незалежно від її національності.

    Особливого значення ситуації додає те, що резолюцію ухвалили в тиждень святкування Дня Незалежності України. У Вроцлаві в цей час також дали старт створенню Скверу польсько-української дружби — символічного простору, покликаного підкреслити зв’язки між двома народами. Однак дискусія у міській раді показала, наскільки гострою залишається тема українців у польській внутрішній політиці.

    Одним із безпосередніх приводів для реакції влади став жорстокий напад на молоду українську пару, який стався у Вроцлаві 26 липня. Постраждали 20-річна українка та 21-річний українець. Польська поліція затримала двох підозрюваних, а суд згодом відправив їх під тримісячний арешт. За даними слідства, дії чоловіків кваліфікували, зокрема, як застосування насильства за національною ознакою. Одному з фігурантів загрожує до 7,5 року ув’язнення, іншому — до п’яти років.

    Після цього інциденту Генеральне консульство України у Вроцлаві звернулося до польських правоохоронців із закликом оперативно розслідувати напад. Історія отримала широкий розголос у Польщі та Україні й стала одним із прикладів, які використовувалися під час обговорення проблеми насильства на національному ґрунті.

    Втім, автори резолюції не обмежили документ захистом лише українців. У ньому спеціально наголосили, що засуджують будь-яке насильство незалежно від того, якої національності є нападник і жертва. Серед прикладів згадувався також жорстокий напад із ножем на польку, який вчинив громадянин України. Таким чином депутати намагалися сформулювати універсальну позицію: походження людини не повинно ані робити її мішенню, ані бути виправданням злочину.

    Однак саме під час обговорення документа почався політичний конфлікт.

    Представники опозиційної партії «Право і справедливість» запропонували внести до резолюції поправку. У ній вони хотіли окремо зафіксувати протест проти узагальнених звинувачень поляків та мешканців Вроцлава в ксенофобії, агресії чи ненависті за національною ознакою.

    Але найбільш резонансною стала інша частина пропозиції. Депутати хотіли звернутися до польського уряду та Сейму із закликом невідкладно врегулювати статус громадян України призовного віку, які перебувають у Польщі без чинного дозволу, щоб вони могли повернутися в Україну та розпочати військову службу.

    Дискусія швидко вийшла далеко за межі питання безпеки на вулицях Вроцлава.

    Представник «Права і справедливості» Славомір Смігельський, презентуючи поправку, нагадав про масштабну допомогу, яку Польща надала Україні після початку повномасштабного російського вторгнення. Після цього він заявив, що у відповідь Польща нібито отримала «величезну невдячність».

    Окремо Смігельський згадав рішення президента Володимира Зеленського щодо найменування одного з українських військових підрозділів на честь діячів, пов’язаних з УПА. Польський політик назвав це «плювком в обличчя Польщі та полякам». Також він підтримав ініціативу «Стоп бандеризму» та звинуватив лівих політиків у тому, що вони самі поглиблюють поділ між поляками та українцями.

    Ці слова спричинили різку реакцію в залі.

    Віцепрезидент Вроцлава Ришард Кесслер заявив, що подібна риторика фактично ганьбить місто і країну. За його словами, депутати влаштовують скандал, за який потім можуть «соромитися перед усім світом». Кесслер запропонував припинити дискусію.

    Водночас суперечки не проходили суто по лінії «за українців — проти українців». Представник «Права і справедливості» Роберт Пєнковський пояснив свою незгоду з документом тим, що, на його думку, резолюція надто сильно концентрується на одній національній групі. Він заявив, що не підтримає звернення, яке може створювати враження, ніби безпека українців важливіша за безпеку інших мешканців Вроцлава.

    На це депутат від «Лівиці вперед» Роберт Суліговський відповів, що українців, які живуть у Вроцлаві, не можна робити відповідальними за рішення української влади. На його думку, люди, які переїхали до міста і живуть там, повинні почуватися вдома та отримувати підтримку місцевої громади.

    Суліговський сформулював свою позицію особливо емоційно: українців, за його словами, слід зустрічати «з посмішкою та квітами, а не з ножем і пляшкою».

    Тема пляшки була не випадковою. Практично одночасно у Вроцлаві стався ще один резонансний напад, цього разу на 66-річного таксиста — громадянина Білорусі. За даними поліції, 23-річний пасажир почув у водія східний акцент, після чого почав ображати його на національному ґрунті. Словесна агресія переросла у фізичну: чоловік ударив таксиста скляною пляшкою по голові. Цей випадок також згадували під час дискусії у міській раді.

    У підсумку дебати довелося закрити, хоча висловитися встигли не всі депутати. Попри скандал, більшість міської ради підтримала резолюцію.

    За документ проголосували 24 депутати. Проти виступив Славомір Смігельський із «Права і справедливості», ще шестеро членів ради не взяли участі в голосуванні. Таким чином Вроцлав офіційно зафіксував позицію про неприпустимість агресії, ненависті та насильства на національному ґрунті.

    Водночас сама суперечка показала значно ширшу проблему. Питання безпеки українців у Польщі дедалі частіше переплітається з польською внутрішньою політикою, історичними суперечками, темою УПА, міграційною політикою та дискусіями про українських чоловіків призовного віку.

    У Вроцлаві ж після гарячої політичної дискусії офіційна позиція міста залишилася однозначною: насильство не може бути прийнятним незалежно від паспорта нападника чи жертви. На офіційному сайті міста головну тезу ухваленої резолюції сформулювали максимально просто — «У Вроцлаві немає місця ненависті».

  • Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Посольство України у Варшаві найближчим часом змінить керівника. Після того як Василь Боднар перейде на посаду заступника міністра закордонних справ — про це 3 серпня на нараді послів заявив Володимир Зеленський, — одна з найважливіших дипломатичних місій Києва звільняється. І саме зараз у вузькому колі, яке відстежує кадрові процеси, з’явилася інформація: уже третє незалежне джерело підтверджує, що восени Андрій Сибіга може залишити посаду виконувача обов’язків міністра і вирушити послом до Польщі. Хто його замінить, поки невідомо.

    Сибіга — один із небагатьох українських дипломатів, для яких Варшава не є чужою територією. У 1998–2002 роках він працював другим, потім першим секретарем посольства. У 2008–2012-му — радником-посланником. Володіє польською. Після Туреччини (2016–2021) і посади заступника керівника Офісу президента (2021–2024) він став міністром у вересні 2024-го, замінивши Дмитра Кулебу. Після липневої урядової ротації 2026 року, коли Верховна Рада затвердила новий Кабмін на чолі з Сергієм Корецьким, Сибіга залишився виконувачем обов’язків. Повноцінне призначення міністрів закордонних справ і оборони тоді відклали.

    Польський напрямок для Києва залишається одночасно стратегічним і найскладнішим. Через територію сусідньої держави проходить левова частка логістики для фронту. У Польщі проживають близько двох мільйонів українців. Водночас останні півтора року відносини пройшли через кілька гострих фаз — історичні суперечки, рішення щодо орденів, риторика навколо УПА, антиукраїнські інциденти. Сибіга був одним із тих, хто намагався гасити ескалацію: у червні 2026-го він публічно повернув польську державну нагороду після рішення щодо ордена Зеленського, пізніше передавав Сікорському пакет антикризових кроків і неодноразово підкреслював, що емоції грають на руку лише Москві.

    Призначення досвідченого переговорника з глибоким знанням польського політичного поля на посаду посла виглядає логічним саме зараз, коли Боднар повертається до Києва, а відносини потребують не стільки публічної риторики, скільки щоденної, часто непублічної роботи. Для Банкової це також спосіб зберегти контроль над ключовим напрямом і не допустити різкої зміни курсу: Сибіга вже кілька років працює в одній системі координат з Офісом президента.

    Питання наступника залишається повністю відкритим. У грудні 2025-го в публічному просторі з’являлися чутки, що місце Сибіги може зайняти тодішній перший заступник міністра Сергій Кислиця. Однак від січня 2026-го Кислиця працює першим заступником керівника Офісу президента Кирила Буданова і в переговорних процесах з партнерами. Нових імен, які б активно обговорювалися в контексті повноцінного призначення на посаду міністра закордонних справ, у відкритих джерелах наразі немає. Після липневої ротації президент прямо говорив про необхідність закріпити за окремими людьми конкретні пріоритетні зовнішньополітичні треки — від США і ЄС до сусідів і Близького Сходу. Хто саме візьме на себе загальне керівництво МЗС, стане зрозуміло лише тоді, коли з’явиться офіційна номінація від Банкової.

    Поки міністерство працює в режимі виконувача обов’язків, а посольство у Варшаві готується до ротації, осінній кадровий сценарій, про який говорять джерела, може стати однією з перших видимих ознак того, як саме Банкова розставляє людей на ключових напрямках після липневого оновлення влади.

     

  • Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    На Рівненщині та Львівщині проведуть ексгумацію тіл померлих, виявлених під час пошукових робіт, пов’язаних із похованнями жертв Волинської трагедії 1943 року. Крім того, вилучення людських останків із місць їхнього захоронення погодили на території Київської, Тернопільської та Волинської областей.

    Відповідне рішення ухвалила Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. Про це повідомив Український інститут національної пам’яті.

    Однією з ключових локацій, де заплановані роботи, стане територія колишнього села Гута Пеняцька на Львівщині. Ексгумацію проведуть у межах домовленостей між Україною та Польщею. Раніше під час пошукових робіт там виявили останки людей у 25 місцях.

    У Українському інституті національної пам’яті наголошували, що сам факт виявлення останків не дає змоги однозначно встановити кількість загиблих та обставини їхньої смерті. Для цього необхідні додаткові археологічні, антропологічні та інші дослідження.

    Водночас польська сторона заявляла, що знайдені останки можуть бути матеріальним свідченням злочинів проти польського населення, які, за польською версією, були вчинені українцями. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають робитися на підставі результатів фахових досліджень.

    Окремо комісія погодила ексгумацію одного тіла, яке раніше виявили в селі Угли на Рівненщині. Пошукова експедиція працювала там із метою виявлення можливих масових поховань мешканців населеного пункту, які загинули у 1943 році.

    Роботи також проведуть на території Меморіалу радянських воїнів у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області. Окремі ексгумаційні дослідження заплановані у похованнях жертв Другої світової війни в Бородянці Бучанського району Київської області.

    У Кременці Тернопільської області досліджуватимуть останки радянських військовослужбовців, загиблих під час Другої світової війни та у повоєнний період. Аналогічні роботи проведуть у місті Володимир Волинської області, де йдеться про останки радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду.

    Окремим рішенням комісія дозволила відбирати зразки ДНК із поховань 1992–2015 років на кладовищі колишнього села Острівки на Рівненщині. Такий генетичний матеріал може бути використаний для ідентифікації похованих людей та встановлення їхньої спорідненості.

    Раніше в районі Острівків під час пошукових робіт виявили останки шістьох людей. Людські останки також знаходили на території колишнього села Воля Островецька.

    Пошукові роботи, пов’язані з жертвами Волинської трагедії, проводяться в Україні у межах українсько-польського діалогу щодо історичної пам’яті. Одним із найбільш складних питань у цих відносинах залишається встановлення місць поховань та проведення ексгумацій загиблих унаслідок подій Другої світової війни та українсько-польського конфлікту на Волині.

    Раніше під час спільних українсько-польських пошукових робіт у Волинській області фахівці виявили останки чотирьох людей, серед яких були два черепи. При цьому ознак масового поховання на цій ділянці дослідники не виявили.

    Проведення ексгумацій має дозволити фахівцям встановити точнішу кількість похованих, їхню стать і вік, можливі причини смерті, а також, за можливості, провести генетичну ідентифікацію. Результати таких досліджень можуть мати значення не лише для історичної науки, а й для подальшого українсько-польського діалогу щодо вшанування пам’яті загиблих.

    Таким чином, нове рішення Державної міжвідомчої комісії охоплює одразу кілька регіонів України та передбачає як ексгумацію виявлених останків, так і проведення додаткових пошукових та генетичних досліджень. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають бути зроблені після завершення роботи фахівців.

  • В Україні випустять монету на честь Іоана Павла II: НБУ пояснив, чому його слова сьогодні звучать особливо

    В Україні випустять монету на честь Іоана Павла II: НБУ пояснив, чому його слова сьогодні звучать особливо

    Національний банк України вирішив випустити у 2026 році нову пам’ятну монету, присвячену святому Папі Римському Іоану Павлу II. Її поява буде приурочена до 25-річчя одного з найважливіших папських візитів у новітній історії України — Апостольської подорожі понтифіка до Києва та Львова у червні 2001 року.

    Про рішення офіційно повідомив Національний банк. Ідею майбутньої монети представили голова НБУ Андрій Пишний та посол України при Святому Престолі Андрій Юраш. Водночас остаточного дизайну поки немає: Нацбанк лише розпочинає роботу над випуском, а номінал, тираж, художнє оформлення та дату введення монети в обіг обіцяє повідомити окремо.

    Саме цього року виповнюється чверть століття від поїздки Іоана Павла II до України, яка тривала з 23 до 27 червня 2001 року. Папа відвідав Київ і Львів, зустрічався з представниками влади, церков, інтелігенції та молоді, служив літургії різних обрядів і говорив про місце України у Європі. Офіційний архів Ватикану зберігає програму тієї подорожі та тексти його виступів.

    Фраза 2001 року, яка сьогодні звучить зовсім інакше

    Пояснюючи вибір постаті для нової монети, Андрій Пишний нагадав слова понтифіка, сказані одразу після прибуття в Україну.

    Ще у 2001 році Іоан Павло II говорив про Україну як про європейську державу з власною культурою, історією та правом самостійно визначати майбутнє. НБУ особливо виділяє його тезу про те, що Україна має «виразне європейське покликання».

    Для України 2026 року ці слова мають уже зовсім інший політичний та історичний контекст.

    Коли понтифік вимовляв їх, до Революції Гідності залишалося понад десять років, російська окупація Криму та війна на Донбасі ще здавалися немислимими, а повномасштабне вторгнення РФ було більш ніж за два десятиліття попереду.

    За словами Пишного, Іоан Павло II вже тоді бачив Україну не як буферну територію між Росією та Заходом, а як самостійну європейську націю.

    Під час церемонії прибуття 23 червня 2001 року сам понтифік назвав себе другом українського народу. В офіційному тексті його промови збереглися слова про довгоочікуваний візит та Україну як землю з глибокою християнською традицією.

    Візит тривав п’ять днів

    Апостольська подорож Іоана Павла II до України була надзвичайно насиченою.

    23 червня він прибув до Києва. Там відбулися зустрічі з представниками державної влади, політичних, наукових і культурних кіл.

    24 червня понтифік відслужив месу на аеродромі «Чайка», а також зустрівся з представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.

    Наступного дня у Києві відбулася Божественна літургія візантійського обряду.

    Після цього Іоан Павло II вирушив до Львова, де 26 і 27 червня відбулися богослужіння та беатифікації. Він також зустрівся з молоддю на Сихові. Завершився візит 27 червня церемонією прощання у Львівському аеропорту.

    Це була перша поїздка глави Римо-католицької церкви до незалежної України.

    Понтифік говорив не лише про Європу

    Для Національного банку важливий ще один вимір спадщини Іоана Павла II — його роль у польсько-українському примиренні.

    Папа, який сам був поляком, неодноразово закликав два народи не дозволяти трагічним сторінкам минулого визначати їхнє майбутнє.

    Особливо відомим стало його звернення 2003 року, присвячене 60-м роковинам трагічних подій на Волині.

    У посланні до представників українського і польського церковного середовища Іоан Павло II говорив про необхідність чесного осмислення минулого, взаємного прощення та звільнення від пам’яті, побудованої на образі й помсті. Він наголошував, що співпраця без взаємної відкритості залишатиметься крихкою.

    Ця частина його спадщини сьогодні особливо актуальна на тлі нових суперечок між Києвом і Варшавою навколо історичної пам’яті.

    У НБУ прямо наголосили, що заклики понтифіка до польсько-українського порозуміння у 2026 році набувають нового змісту.

    Майбутня монета стане ще одним символом зв’язку України та Польщі

    Випуск не буде першим нумізматичним проєктом НБУ, пов’язаним із Польщею.

    У 2023 році Національний банк України разом із польським Narodowy Bank Polski створив набір срібних пам’ятних монет «Дружба та братство – найбільше багатство».

    Проєкт був присвячений українсько-польській солідарності та допомозі, яку Польща надала Україні після початку повномасштабного російського вторгнення. НБУ тепер прямо називає монету на честь Іоана Павла II продовженням цієї нумізматичної традиції.

    Нова монета матиме водночас український, польський і ватиканський символічний контекст.

    Іоан Павло II народився як Кароль Войтила у Польщі, став першим за кілька століть неіталійцем на папському престолі та однією з найвпливовіших постатей кінця ХХ століття. Його понтифікат тривав від 1978 до 2005 року.

    На заході згадали загиблого польського волонтера

    Оголошення рішення НБУ мало і трагічний сучасний контекст.

    Під час презентації Андрій Пишний згадав польського волонтера Марека Русека-Вольського, який загинув у Харкові 27 липня після удару російського дрона по його автомобілю.

    За даними НБУ, волонтер із 2023 року регулярно приїжджав в Україну та доставляв гуманітарну допомогу людям у східних регіонах.

    Пишний пов’язав його історію з поняттям польсько-української солідарності, наголосивши, що в таких випадках вона перестає бути дипломатичною формулою і перетворюється на конкретні людські вчинки.

    Посол України у Ватикані назвав монету елементом дипломатії

    Андрій Юраш наголосив, що майбутня пам’ятна монета матиме значення не лише для колекціонерів.

    На його думку, вона стане також інструментом культурної та публічної дипломатії України у відносинах зі Святим Престолом і Польщею.

    Посол нагадав, що Іоан Павло II під час поїздок Польщею регулярно приділяв увагу українським громадам і підтримував діалог між двома народами.

    Саме тому майбутній випуск НБУ має відображати не тільки релігійну роль понтифіка, а й його внесок у формування українсько-польського порозуміння та підтримку європейського вибору України.

    Якою буде монета — поки таємниця

    Найбільш цікаві для колекціонерів характеристики Національний банк наразі не розкриває.

    Невідомими залишаються номінал, метал, розмір, тираж і художня композиція.

    НБУ лише підтвердив, що монету введуть в обіг до кінця 2026 року, а робота над нею вже починається. Деталі дизайну і презентації обіцяють оголосити пізніше.

    Тому зображення Іоана Павла II на аверсі чи реверсі, використання силуетів Києва або Львова чи знаменитої фрази про європейське покликання України наразі залишаються лише можливими варіантами — офіційного дизайну НБУ ще не представляв.

    Проте сама концепція нового випуску вже зрозуміла. Це має бути не просто монета на честь релігійного діяча, а пам’ять про історичний момент, коли глава Католицької церкви ще у 2001 році говорив про місце України в Європі та необхідність примирення між українцями й поляками.

    Через 25 років, під час великої війни та нового етапу боротьби України за своє європейське майбутнє, ці два мотиви — європейський вибір і примирення із сусідами — фактично стали центральними для майбутньої пам’ятної монети.

  • «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    Посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Києву насамперед необхідно самому визначити своє ставлення до Степана Бандери, Української повстанської армії та інших діячів національно-визвольного руху, а вже після цього вести складні історичні дискусії з Польщею. Водночас дипломат наголосив, що Варшава не має права диктувати Україні, кого вважати своїми героями, а оцінка подій минулого повинна ґрунтуватися на роботі істориків і взаємному вшануванні жертв.

    Про це Боднар сказав в інтерв’ю «Європейській правді» на тлі одного з найгостріших за останні роки загострень у польсько-українських відносинах через історичну пам’ять.

    На запитання, чи може постать Бандери стати перешкодою для вступу України до Європейського Союзу, посол відповів, що не сумнівається у самому членстві України в ЄС. Але, за його словами, Київ має визначити власні пріоритети.

    «Україна буде в ЄС. А з Бандерою? Але ми маємо, насамперед для себе, визначити, чи ми йдемо з Бандерою, чи ми йдемо з українським народом і з тим, що ми хочемо досягти в цьому ЄС».

    Боднар водночас не закликав відмовлятися від Бандери чи інших діячів визвольного руху. Навпаки, він підкреслив, що Бандера є одним із лідерів боротьби за українську державність і потребує відповідного місця в історії. Однак дипломат вважає помилковою спробу зводити всю українську історичну пам’ять до однієї постаті.

    «Бандера — один із, але не єдиний»

    Посол поставив питання, чи справді Степан Бандера має бути «найголовнішим героєм України».

    За його словами, Бандера є одним із діячів національно-визвольного руху, про роль якого потрібно говорити, але так само необхідно визнавати складні та суперечливі сторінки діяльності цього руху.

    Боднар прямо заявив, що серед учасників УПА були особи, причетні до злочинів проти польського цивільного населення. Водночас він нагадав, що злочини проти українців здійснювали і польські формування.

    Таким чином дипломат виступив проти односторонньої моделі історичної пам’яті, в якій одна сторона виступає виключно жертвою, а інша — виключно злочинцем.

    Це особливо важливо у контексті Волинської трагедії 1943–1944 років, яка залишається одним із найболючіших питань у відносинах Києва та Варшави. У Польщі дії УПА проти польського населення кваліфікують як геноцид, тоді як в Україні історики наголошують також на ширшому контексті польсько-українського протистояння та взаємних злочинах.

    Посол закликає до ексгумацій і роботи істориків

    За словами Боднара, реальний шлях до подолання історичного конфлікту — не політичні ультиматуми, а конкретна робота.

    Насамперед ідеться про пошук та ексгумацію поховань, ідентифікацію жертв і можливість їх належного перепоховання по обидва боки кордону.

    У липні сам Боднар брав участь у заходах до Дня пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві та поклав вінок до меморіалу від імені України.

    Український дипломат переконаний, що саме встановлення конкретних фактів — хто загинув, де похований, хто був відповідальний за конкретні злочини — може поступово вивести дискусію з політичної площини.

    При цьому він наголосив: Польща не повинна отримувати право визначати український пантеон національних героїв.

    Суперечка різко загострилася через рішення Зеленського

    Нинішня дискусія спалахнула з новою силою наприкінці травня 2026 року.

    Президент Володимир Зеленський присвоїв одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв Української повстанської армії».

    Рішення викликало різко негативну реакцію у Польщі. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш публічно закликав українську владу переглянути його, заявивши, що державне вшанування УПА є неприйнятним для багатьох поляків.

    На початку червня Косіняк-Камиш зустрівся у Варшаві з керівником Офісу президента України Кирилом Будановим. Однією з ключових тем переговорів стало саме присвоєння підрозділу імені Героїв УПА.

    Польська сторона наполягала, що питання історичної пам’яті не можна відокремлювати від стратегічного партнерства двох країн.

    Навроцький пішов ще далі

    Найгострішим епізодом став конфлікт навколо найвищої польської державної нагороди — ордена Білого Орла.

    Наприкінці травня президент Польщі Кароль Навроцький запропонував позбавити Зеленського цієї нагороди саме через рішення щодо УПА.

    19 червня Навроцький оголосив, що ухвалив відповідне рішення. Він заявив, що вшанування УПА перейшло для Польщі «поріг болю» і суперечить тому значенню, яке має орден Білого Орла.

    Після цього Зеленський повідомив, що повернув нагороду польській стороні. За даними Reuters, до демаршу приєдналися й деякі інші українські посадовці та колишні президенти, які вирішили повернути польські нагороди на знак солідарності.

    Сам Зеленський звинуватив Навроцького в тому, що той загострює історичний конфлікт через внутрішньополітичну боротьбу у Польщі.

    Польща вже пов’язує історичну суперечку з вступом України до ЄС

    Історичний конфлікт поступово почав переходити у площину євроінтеграції.

    Косіняк-Камиш заявляв, що Україна може зіткнутися із серйозними проблемами на шляху до ЄС, якщо продовжуватиме державне вшанування діячів ОУН та УПА. Польща як держава-член має можливість впливати на процес вступу, де на ключових етапах необхідна згода всіх членів Союзу.

    Водночас у медійному просторі з’явилося важливе уточнення. Широко розповсюджену фразу «з Бандерою Україна не вступить до ЄС» у польському телеінтерв’ю насправді спочатку вимовив ведучий, ставлячи питання міністру, а не сам Косіняк-Камиш. Міністр, однак, підтвердив сутність своєї позиції: Польща самостійно вирішуватиме, чи підтримувати членство України, і історичне питання може на це впливати.

    Європарламент також втрутився у дискусію

    Суперечка перестала бути виключно двосторонньою.

    Улітку 2026 року Європейський парламент у резолюції щодо українського євроінтеграційного процесу висловив жаль через рішення про найменування військового підрозділу на честь Героїв УПА. У формулюванні рішення цей крок називали непотрібною та неспровокованою ескалацією історичної суперечки. Внесення відповідної поправки підтримувала Європейська народна партія, до політичної сім’ї якої належать і польські партії.

    Це створило для Києва додатковий виклик: питання, яке десятиліттями було переважно темою українсько-польських відносин, почало проникати у ширшу європейську політику.

    При цьому Польща залишається одним із ключових партнерів України

    Історична суперечка відбувається на тлі надзвичайно тісної співпраці України та Польщі у сфері безпеки.

    Від початку повномасштабного вторгнення Польща стала одним із головних логістичних вузлів постачання західної зброї Україні, прийняла мільйони українських біженців і передала Києву значні обсяги військової техніки.

    Саме тому різке погіршення політичних відносин викликає особливе занепокоєння.

    Reuters у липні повідомляв, що історичні суперечки вже накладаються на інші проблеми між країнами, зокрема розбіжності навколо передачі військових технологій та подальшої оборонної співпраці.

    І Київ, і Варшава одночасно зацікавлені у стримуванні Росії, однак внутрішня політика дедалі сильніше впливає на двосторонні відносини.

    Боднар пропонує іншу формулу

    Саме на цьому тлі заява українського посла виглядає спробою знайти середню позицію.

    З одного боку, Боднар не приймає польського права встановлювати, кого українці повинні або не повинні вважати героями.

    З іншого — дипломат фактично визнає, що сама Україна ще не завершила осмислення суперечливих сторінок своєї історії.

    Він закликає не будувати дискусію за принципом «наш герой — ваш злочинець», а перейти до конкретних фактів та відмовитися від політизації.

    Для цього, на його думку, необхідно одночасно вшановувати український визвольний рух, визнавати злочини його окремих представників, говорити про злочини польської сторони та дати історикам можливість максимально точно встановити картину подій.

    Питання значно ширше за одну постать

    Степан Бандера ніколи не командував УПА безпосередньо у період Волинської трагедії — у той час він перебував у німецькому ув’язненні. Водночас він очолював одну з фракцій Організації українських націоналістів і залишається символічною постаттю руху, з яким пов’язана УПА.

    Для значної частини українців Бандера символізує боротьбу проти радянського та інших окупаційних режимів.

    Для значної частини польського суспільства його ім’я асоціюється насамперед із насильством українського націоналістичного підпілля проти поляків.

    Саме різниця між цими двома історичними пам’ятями і лежить в основі конфлікту.

    Тому слова Боднара про необхідність визначитися «чи ми йдемо з Бандерою, чи з українським народом» варто розглядати не як просту пропозицію відмовитися від Бандери, а як заклик не дозволяти одній історичній постаті визначати зовнішню політику всієї держави.

    За логікою дипломата, Україна має сама сформувати зрілу модель пам’яті — без зовнішніх диктатів, але й без замовчування незручних сторінок власного минулого.

    І саме від того, наскільки Київ і Варшава зможуть відокремити історичну дискусію від сучасного стратегічного партнерства, значною мірою залежатиме, чи стане минуле постійною перешкодою у відносинах двох країн, які сьогодні мають спільну безпекову загрозу — Росію.