Radaonline.news

Позначка: танкери

  • Поступки заради дешевого фрахту: США розглядають послаблення санкцій проти «тіньового флоту» на тлі передвиборчого тиску на Трампа

    Поступки заради дешевого фрахту: США розглядають послаблення санкцій проти «тіньового флоту» на тлі передвиборчого тиску на Трампа

    Адміністрація президента США Дональда Трампа вивчає можливість пом’якшення санкційних обмежень щодо танкерів так званого «тіньового флоту». За інформацією агентства Reuters, офіційний Вашингтон розраховує в такий спосіб збити рекордно високі світові ставки морського фрахту та суттєво наростити обсяги транспортування нафти і нафтопродуктів із регіону Перської затоки. Згідно із задумом американських посадовців, судна, які раніше потрапили під блокуючі санкції за нелегальне перевезення сировини з Росії, Ірану чи Венесуели, можуть отримати тимчасовий дозвіл перевозити «легальну нафту», на яку не поширюються торговельні ембарго Сполучених Штатів.

    Ця ініціатива з’явилася практично одразу після іншого суперечливого кроку Трампа — тимчасового скасування санкцій проти російського дизельного пального терміном до 7 квітня. Подібні поступки викликали хвилю гострої критики з боку президента України Володимира Зеленського, європейських лідерів та навіть впливових сенаторів від Республіканської партії. Партнери Києва одностайно назвали такі кроки «подарунком Володимиру Путіну», оскільки будь-яке полегшення морської логістики поповнює бюджет Кремля та допомагає йому безперешкодно фінансувати війну проти України. Головним рушієм поступок аналітики називають наближення проміжних виборів до Конгресу США 3 листопада, де висока вартість пального на американських автозаправках створює прямі політичні загрози збереженню республіканського контролю над законодавчою владою.

    Питання можливого пом’якшення обмежень щодо танкерного парку публічно порушив міністр енергетики США Кріс Райт під час виступу на Всесвітньому нафтовому конгресі в Ер-Ріяді. За даними аналітичної компанії Energy Aspects, через стрімке зростання вартості морських перевезень на тлі конфліктів у районі Перської затоки та війни в Європі американська нафта втрачає ринки збуту в Азії. Для отримання дозволу задіяти підсанкційні танкери судновласникам доведеться звертатися за спеціальними ліцензіями до Міністерства фінансів США. Попри офіційні запевнення Міненерго в тому, що послаблення не торкнеться російської сировини, експерти висловлюють серйозні побоювання, що Білий дім спробує під тиском задіяти цей же флот для реалізації скандальної дизельної угоди з Москвою.

    Водночас галузеві експерти висловлюють скепсис щодо економічної доцільності подібного плану. В Energy Aspects зазначають, що переважна більшість танкерів «тіньового флоту» є старими, технічно зношеними та створюють колосальні екологічні ризики. Зняття санкцій навряд чи зможе оперативно збільшити реальні потужності світового флоту ще й тому, що значна частина цих бортів і так продовжувала тіньові рейси в обхід контролю. Крім того, наміри США кардинально суперечать політиці союзників: на початку жовтня Велика Британія додатково запровадила санкції проти восьми газовозів та суден РФ. Зі свого боку Україна ще в червні офіційно повідомила Міжнародну морську організацію (ІМО), що розглядає судна російського «тіньового флоту» як законні військові об’єкти, які забезпечують воєнну агресію агресора.

  • Ескалація в Ормузькій протоці: кількість атак на нафтові танкери сягнула максимуму від початку війни

    Ескалація в Ормузькій протоці: кількість атак на нафтові танкери сягнула максимуму від початку війни

    Загострення військового конфлікту на Близькому Сході продовжує завдавати масштабних ударів по глобальній енергетичній логістиці. У період з 28 вересня по 5 жовтня в районі стратегічно важливої Ормузької протоки було зафіксовано щонайменше 12 цілеспрямованих атак на комерційні танкери. Мішенями стали судна, що транспортують сиру нафту, а також скраплений природний газ (LNG) і нафтопродукти. За даними західних розвідувальних служб та Об’єднаного морського інформаційного центру (JMIC), цей показник став абсолютним тижневим антирекордом від початку масштабних бойових дій між Сполученими Штатами та Іраном, які розгорнулися наприкінці лютого 2026 року.

    Ормузька протока є однією з найважливіших транспортних артерій світу, критичним «вузьким горлом» (chokepoint), через яке до початку відкритої фази війни проходила майже п’ята частина всіх світових постачань нафти та значна частка скрапленого газу. Зростання інтенсивності атак відбувається на тлі спроб країн Перської затоки збільшити експорт енергоносіїв, аби стабілізувати світові ринки. Проте агресивні дії в акваторії протоки фактично паралізують вільне судноплавство, змушуючи світових перевізників іти на безпрецедентні ризики та змінювати логістичні маршрути.

    Військово-морські сили США та британська служба морської торгівлі фіксують системний характер нападів. Аби уникнути виявлення та потенційного ураження, чимало екіпажів змушені порушувати стандартні міжнародні правила навігації, проходячи протоку з вимкненими транспондерами автоматичної ідентифікаційної системи (AIS). Попри такі заходи безпеки, уникнути трагічних інцидентів вдається не завжди. Зокрема, нещодавно Міністерство закордонних справ Індії повідомило про поранення 12 членів екіпажу на борту танкера On Peace, що йшов під прапором Панами, внаслідок влучання невідомого снаряда під час транзиту акваторією.

    Міжнародні експерти з морської безпеки розцінюють цю ескалацію як свідому військову стратегію Тегерана. Регулярні атаки демонструють намір іранської сторони ствердити свою силову присутність уздовж ключових транзитних шляхів та використати загрозу глобального енергетичного дефіциту як інструмент геополітичного тиску на Захід. Такі дії вже призвели до стрімкого зростання страхових премій для суден, що заходять в акваторію Перської затоки, та суттєвого збільшення вартості фрахту.

    Подальша дестабілізація в Ормузькій протоці становить пряму загрозу не лише для регіональної безпеки, але й для стабільності світової економіки. Перебої у постачанні енергоносіїв здатні спровокувати новий виток інфляції в країнах-імпортерах, насамперед у Європі та Азії. В умовах відсутності дієвих дипломатичних механізмів стримування безпека глобального судноплавства у регіоні залишається критично вразливою, перетворюючи кожне проходження комерційного судна через протоку на потенційну зону бойових дій.

  • Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Південна Корея, яка публічно підтримує Україну та надає їй нелетальну допомогу, стала одним із найбільших джерел імпортного пального для Росії на тлі проблем російської нафтопереробки після українських ударів. За даними розслідування The Guardian, лише у липні та серпні 2026 року з південнокорейських портів до російського Далекого Сходу доставили понад 176 тисяч тонн нафтопродуктів, переважно дизельного пального.

    За даними портових записів і систем відстеження суден, перевезення здійснювали сім танкерів, які виконали 14 рейсів. Щонайменше три з цих суден перебувають під санкціями Великої Британії, ЄС або інших західних держав. Найбільший обсяг перевіз танкер Layla — близько 57 тисяч тонн під час двох рейсів з Ульсана до Владивостока. Інший танкер, Astoria, завантажив майже 11 тисяч тонн пального, хоча спочатку в документах пунктом призначення вказувалася Японія.

    Ще в одному випадку близько 26 тисяч тонн пального передали між суднами безпосередньо у південнокорейських водах, після чого танкер вирушив до Владивостока. The Guardian зазначає, що подібні схеми ускладнюють відстеження походження та кінцевого маршруту вантажів.

    Особливо різке зростання російського імпорту зафіксували у серпні. За даними аналітичної компанії Kpler, Росія морем ввезла близько 368 тисяч тонн нафтопродуктів — більш ніж у сім разів більше, ніж місяцем раніше, і це стало найвищим місячним показником від початку повномасштабної війни. Приблизно 112 тисяч тонн, або 31% усього обсягу, надійшли саме з Південної Кореї.

    Зростання імпорту відбувається на тлі системних українських ударів по російських нафтопереробних заводах. «Ненька інфо» раніше писала, що Росія почала втрачати паливний тил, а удари по НПЗ залишили країну без значної частини необхідного бензину. За наведеними тоді оцінками, російські заводи наприкінці літа виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу при внутрішній потребі приблизно 115 тисяч тонн.

    Російська влада також уже визнавала локальний дефіцит бензину та дизеля. Детальніше про це «Ненька інфо» писала у матеріалі «У Росії визнали дефіцит пального через удари українських дронів по НПЗ».

    При цьому торгівля з Росією формально не порушує чинне південнокорейське законодавство, навіть якщо окремі судна перебувають під санкціями інших держав. У МЗС Південної Кореї заявили The Guardian, що Сеул підтримує міжнародні зусилля для припинення війни та контролює виконання власних експортних обмежень щодо Росії.

    Ситуація виглядає контрастно на тлі політичної підтримки Києва з боку Сеула. Південна Корея вже надала Україні понад $2,3 млрд нелетальної та іншої допомоги, а президент Лі Чже Мьон у липні пообіцяв додаткові $100 млн на відновлення України. Водночас Сеул не постачає Києву летальне озброєння та намагається зберігати канали відносин із Москвою.

    Експерт Центру досліджень енергетики та чистого повітря Ісаак Леві зауважив, що використання південнокорейських портів суднами, які перебувають під західними санкціями, створює ризики для ефективності санкційного режиму та репутації Сеула як партнера України.

    Таким чином, удари України по російській нафтопереробці вже змушують Москву дедалі активніше шукати готове пальне за кордоном. І Південна Корея, попри політичну підтримку України, улітку стала одним із ключових джерел таких поставок.

  • Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Рада Безпеки ООН у четвер, 10 вересня, проведе чергове засідання щодо ситуації на Близькому Сході на тлі різкого загострення війни за участю США та Ірану, нової хвилі атак на судноплавство в Перській затоці та стрімкого подорожчання нафти. Початок засідання запланований на 15:00 за нью-йоркським часом — це 22:00 за Києвом. В офіційному календарі ООН зустріч позначена як 10219-те засідання Ради Безпеки з питання «Ситуація на Близькому Сході».

    Саме формулювання порядку денного залишається широким, тому ООН не називає зустріч окремим «екстреним засіданням щодо Ірану». Однак вона відбувається у момент, коли іранська криза фактично стала одним із головних факторів безпеки для всього регіону. Лише цього тижня протистояння США та Ірану знову різко загострилося: сторони обмінялися ударами по суднах, а Іран повідомив про атаку одразу на десять кораблів поблизу Ормузької протоки після того, як американські сили потопили п’ять іранських нафтових танкерів. Reuters назвав це найбільшою хвилею ударів по судноплавству від початку нинішньої війни.

    Напруження швидко вийшло далеко за межі безпосередньо американо-іранського протистояння. За даними Reuters, Іран також здійснив ракетну атаку на американську військову базу в Йорданії. Йорданська сторона заявляла, що перехопила 18 із 20 ракет і що жертв вдалося уникнути. Одночасно єменські хусити, яких вважають союзниками Тегерана, посилили атаки на територію Саудівської Аравії та енергетичну інфраструктуру регіону.

    Окремим фронтом стала боротьба навколо судноплавства. Ормузька протока є одним із ключових морських маршрутів для світової торгівлі нафтою та газом. До нинішньої війни через неї проходила приблизно п’ята частина глобальних поставок цих енергоресурсів. Через військову ескалацію потоки вже суттєво скоротилися, а страх нових атак змушує трейдерів, перевізників і страхові компанії закладати у ціни дедалі більшу премію за ризик.

    Ринок відреагував майже миттєво. 10 вересня Brent подорожчала приблизно на 5% і піднімалася до $106,60 за барель, тоді як американська WTI сягала $101,21. Це найвищі рівні за кілька місяців. Причиною нового стрибка Reuters називає атаки на танкери, загрози для Ормузької протоки й ризик поширення ударів на ширшу енергетичну інфраструктуру Перської затоки.

    Таким чином, засідання Ради Безпеки проходить уже не просто на тлі локального воєнного протистояння. Наслідки конфлікту безпосередньо відчувають глобальні фінансові та сировинні ринки. Зростання нафтових котирувань посилює інфляційні ризики для США, Європи та держав Азії. На цьому тлі 10 вересня американські фондові індекси також опинилися під тиском: дорогі енергоносії наклалися на вищу, ніж очікувалося, виробничу інфляцію у США.

    Додаткового напруження ситуації додала заява президента США Дональда Трампа щодо іранських ядерних об’єктів. 10 вересня він повідомив, що Вашингтон помітив активність на об’єкті, який американська сторона називає Pickaxe Mountain, поблизу ядерного комплексу в Натанзі. Трамп попередив Тегеран, що США можуть завдати нового удару, якщо вважатимуть ці дії загрозливими. Іран наполягає, що його ядерна програма має мирний характер.

    Ядерне питання в ці дні взагалі повернулося в центр дискусій у системі ООН. Вранці 10 вересня, ще до вечірньої зустрічі щодо Близького Сходу, Рада Безпеки запланувала окреме засідання з питань нерозповсюдження, пов’язане з комітетом, створеним резолюцією 1737 щодо Ірану. Цей комітет відповідає за контроль санкцій, які стосуються іранської ядерної та ракетної програм.

    Санкційний механізм став предметом гострої суперечки між членами Радбезу. Велика Британія, Франція та Німеччина у 2025 році активували так званий механізм snapback, після чого низка попередніх санкцій ООН проти Ірану була відновлена. Росія і Китай оскаржують правомірність цієї процедури й наполягають, що відповідні обмеження мали остаточно припинити дію. Західні члени Ради Безпеки займають протилежну позицію та вважають санкційний комітет чинним.

    Ще один важливий сигнал надійшов 9 вересня від Міжнародного агентства з атомної енергії. Рада керуючих МАГАТЕ проголосувала за передачу питання щодо Ірану до Ради Безпеки ООН через недостатню співпрацю Тегерана з розслідуванням походження слідів урану на незадекларованих об’єктах. За повідомленням Associated Press, це стало першим подібним рішенням щодо Ірану приблизно за два десятиліття. Резолюцію підтримали 23 держави, проти виступили Росія, Китай і Нігер, ще вісім країн утрималися.

    Західні держави окремо звертають увагу на запаси високозбагаченого урану в Ірані. Перед масштабними ударами по іранських ядерних об’єктах МАГАТЕ оцінювало запас урану, збагаченого до 60%, приблизно у 440,9 кг. Це рівень, який суттєво перевищує потреби більшості цивільних програм, але все ще нижчий від приблизно 90%, що вважається збройовим рівнем. Тегеран категорично заперечує намір створити ядерну зброю та заявляє, що його програма має виключно мирний характер.

    Паралельно санкційний тиск продовжує зростати. Велика Британія 8 вересня опублікувала законодавство про посилення обмежень проти Ірану. Нові правила передбачають розширення торговельних і фінансових заборон та відновлення низки секторальних санкцій, які були послаблені після ядерної угоди 2015 року. Лондон пояснює рішення необхідністю тиску на Тегеран через ядерну програму.

    Сам Іран тим часом намагається пом’якшити удар по власній економіці та морській торгівлі. У четвер Тегеран оголосив про тимчасове скасування 10-відсоткового збору для іноземних суден, які перевозять нафту, газ та інші енергетичні товари до або з Ірану. Такий крок має знизити вартість перевезень у ситуації, коли американська морська блокада та військові ризики різко ускладнили іранський експорт.

    Однак дипломатичний вихід із конфлікту поки не проглядається. У червні США та Іран уже домовлялися про припинення атак і повернення до переговорів щодо режиму судноплавства в Ормузькій протоці. Домовленість мала стати основою для ширшого врегулювання, однак у наступні місяці вона почала руйнуватися через взаємні звинувачення, суперечки щодо контролю над протокою, нафтових санкцій та ядерної програми.

    Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш раніше неодноразово закликав Вашингтон і Тегеран повернутися до припинення вогню та дипломатії. Він попереджав, що нова велика ескалація може мати непередбачувані наслідки не лише для Близького Сходу, а й для світової економіки та міжнародної безпеки.

    Тепер увага буде прикута до того, що скажуть члени Ради Безпеки після 22:00 за Києвом. Особливо важливими стануть позиції США, Росії, Китаю, Франції та Великої Британії — п’яти постійних членів із правом вето. Історія попередніх засідань показує глибокий розкол: Вашингтон і його європейські союзники звинувачують Іран у порушеннях ядерних зобов’язань і дестабілізації регіону, тоді як Москва та Пекін критикують американські удари й санкційний тиск та наполягають на поверненні до переговорів.

    При цьому головний ризик уже виходить далеко за межі дипломатичної суперечки. Якщо атаки на танкери, нафтові об’єкти чи порти триватимуть, ціна конфлікту дедалі сильніше відчуватиметься поза Близьким Сходом — від вартості пального і транспорту до інфляції та цін на товари. Brent вище $100 стала одним із найбільш очевидних сигналів того, що регіональна війна знову перетворюється на глобальну економічну проблему.

  • Сили безпілотних систем уразили російський флот у Чорному та Азовському морях

    Сили безпілотних систем уразили російський флот у Чорному та Азовському морях

    Сили безпілотних систем ЗСУ протягом доби 7 серпня уразили три одиниці російського флоту. Загалом за цей період українські військові заявили про ураження або знищення 1716 цілей противника.

    Про це йдеться у звіті Сил безпілотних систем ЗСУ.

    У категорії «Флот» у звіті зазначено три уражені об’єкти. Крім того, українські військові за добу уразили 12 артилерійських систем, два російські танки, 74 одиниці автомобільної та спеціальної техніки, а також інші цілі російських військ.

    «Протягом доби підрозділами угруповання Сил безпілотних систем уражено/знищено 1716 цілей противника», — повідомили у СБС ЗСУ.

    Окремо про результати операцій на морі розповів командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді, відомий за позивним «Мадяр». За його словами, протягом 1–8 серпня українські підрозділи в межах операції СБС «МоЛоЧКа» уразили 12 суден із залишків російського так званого тіньового флоту в Чорному та Азовському морях.

    Бровді зазначив, що від початку операції «МоЛоЧКа», яка триває з 6 липня, українські безпілотні системи результативно відпрацювали по 218 плавзасобах. Із них 134 перебували в Азовському морі, а ще 84 — у Чорному.

    «За час дії операції СБС “МоЛоЧКа” (06 липня–08 серпня 2026) Птахами результативно відпрацьовано 218 одиниць плавзасобів, з котрих у Азовському морі — 134, у Чорному морі — 84», — заявив командувач СБС.

    Бровді також опублікував відео, на якому, за його словами, зафіксовано один із епізодів ураження російських суден. Він заявив, що біля Геленджика українським силам вдалося уразити судно так званого тіньового флоту попри застосування росіянами засобів протиповітряної оборони.

    «Три керовані ракети ЗРГК “Панцир-С1” махом по Птаху, але лохань тіньового флоту в р-ні Геленджика таки впольовано», — написав Бровді.

    Інформацію про ураження суден поблизу російського узбережжя також поширювали OSINT-аналітики. Зокрема, OSINT-аналітик Dnipro Osint повідомив, що ввечері 7 серпня Сили оборони могли уразити танкери неподалік Новоросійська.

    Аналітик оприлюднив супутниковий знімок, на якому, за його словами, видно один із танкерів, охоплений вогнем. Водночас точний статус судна, характер пошкоджень та обставини його ураження незалежно не підтверджені.

    Раніше ввечері 7 серпня про ураження трьох суден поблизу Геленджика повідомляв також моніторинговий канал Exilenova+. Автори каналу заявляли про пожежу на одному з кораблів після прильоту.

    Офіційні російські відомства на момент публікації не надали повної інформації про можливі пошкодження суден у районі Новоросійська та Геленджика.

    Успішні атаки на російські судна відбуваються на тлі системної роботи українських Сил безпілотних систем у Чорному та Азовському морях. Одним із напрямків цієї діяльності є протидія російській військовій та логістичній інфраструктурі, а також суднам, які можуть використовуватися для обходу міжнародних санкцій.

    Так званий тіньовий флот Росії складається з великої кількості суден, які використовуються для транспортування російської нафти та нафтопродуктів в умовах санкційних обмежень. Частина таких танкерів пов’язана з непрозорими схемами власності та страхування, що дозволяє Москві підтримувати експорт енергоносіїв попри санкції.

    Удар по таким суднам має не лише військове, а й економічне значення, оскільки може ускладнювати російську логістику та транспортування енергоносіїв.

    Зазначимо, що це не перший випадок масштабного застосування українських безпілотних систем проти російських морських об’єктів. Раніше СБС повідомляли про ураження бази російських морських безекіпажних катерів у Криму, чотирьох танкерів у Чорному та Азовському морях, п’яти елементів російської протиповітряної оборони та майданчика запуску ударних безпілотників «Шахед» у районі Донецького аеропорту.

    Таким чином, протягом 7 серпня українські сили заявили про ураження одразу трьох російських морських цілей, а загальна кількість результативно уражених плавзасобів у межах операції «МоЛоЧКа» з 6 липня до 8 серпня, за даними СБС, сягнула 218.

    При цьому частина інформації про конкретні уражені судна наразі базується на повідомленнях українських військових, OSINT-аналітиків та моніторингових каналів. Остаточний характер пошкоджень і подальший стан кожного із суден потребують додаткового підтвердження.

  • Хусити фактично паралізували Баб-ель-Мандеб: судноплавство через ключову протоку обвалилося у 20 разів

    Хусити фактично паралізували Баб-ель-Мандеб: судноплавство через ключову протоку обвалилося у 20 разів

    Судноплавство через дві ключові морські артерії Близького Сходу різко скоротилося на тлі нового загострення навколо Ірану та його союзників. Найдраматичніша ситуація склалася у Баб-ель-Мандебській протоці, де 5 серпня за добу пройшло лише одне торговельне судно, тоді як днем раніше їх було двадцять.

    Паралельно різко впав рух і через Ормузьку протоку — головний морський вихід із Перської затоки. За даними аналітичної компанії Kpler, які наводить Reuters, у середу там зафіксували всього два торговельні судна проти восьми днем раніше. До нинішнього конфлікту через Ормуз щодня проходило приблизно 130–140 суден.

    Таке падіння відбулося після заяв єменських хуситів, яких підтримує Іран, про ракетні удари по двох саудівських нафтових танкерах. Один із них, за твердженням угруповання, атакували біля саудівського Янбу на Червоному морі, інший — в Аденській затоці. Саудівська Аравія станом на 6 серпня не підтвердила жодного з цих ударів.

    Через Баб-ель-Мандеб за добу пройшов лише один корабель

    Найбільш показовою стала ситуація у Баб-ель-Мандебській протоці.

    5 серпня через неї пройшло лише одне торговельне судно — суховантаж під прапором Багамських островів. За день до цього було зафіксовано 20 проходів.

    Таким чином, за одну добу інтенсивність комерційного руху впала приблизно у 20 разів.

    Баб-ель-Мандеб має критичне значення для світової торгівлі, адже з’єднує Червоне море з Аденською затокою та далі з Індійським океаном. Через нього проходить маршрут до Суецького каналу, яким користуються судна між Азією, Близьким Сходом та Європою.

    Якщо цей шлях стає небезпечним, судноплавні компанії змушені відправляти кораблі в обхід Африки через мис Доброї Надії. Такий маршрут довший, дорожчий і збільшує витрати на паливо, страхування та екіпажі.

    Хусити раніше оголосили «морську блокаду» Саудівської Аравії

    Нинішнє скорочення руху відбулося не раптово.

    Ще у липні єменські хусити заявили про запровадження морської блокади Саудівської Аравії у Червоному морі. Вони звинуватили Ер-Ріяд у блокаді Ємену — Саудівська Аравія ці твердження відкидає.

    Хусити також попереджали міжнародні судноплавні компанії, щоб ті не заходили до саудівських портів і не здійснювали там навантаження чи розвантаження. За даними Reuters, відповідні попередження надсилалися безпосередньо компаніям.

    Фактично це створило ситуацію, коли навіть без фізичного перекриття протоки сама загроза атак почала змушувати судновласників змінювати маршрути.

    Для морської торгівлі такого ефекту іноді достатньо: компанії оцінюють не тільки ймовірність прямого удару, а й можливу втрату судна, життя екіпажу та різке зростання страхових премій.

    Ормузька протока теж майже спорожніла

    Паралельно критично низьким залишається судноплавство через Ормузьку протоку.

    5 серпня Kpler зафіксував лише два торговельні судна: одне панамське вантажне судно з вугіллям заходило до протоки, а інше, під прапором Маршаллових островів, виходило з неї.

    Днем раніше було вісім проходів. Тобто лише за добу трафік скоротився ще приблизно вчетверо.

    Контраст із довоєнними показниками ще разючіший. За даними Reuters, до нинішньої близькосхідної кризи через Ормузьку протоку щодня проходило приблизно 130–140 суден.

    Це одна з найважливіших транспортних артерій світу для нафтового ринку. Через протоку проходить експорт енергоносіїв із Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Катару, ОАЕ та інших виробників Перської затоки.

    Тому будь-яке значне порушення руху через Ормуз швидко перетворюється з регіональної військової проблеми на глобальну економічну.

    Чому одночасна проблема з двома протоками особливо небезпечна

    Головна загроза нинішньої ситуації полягає в тому, що проблеми виникли одночасно на двох стратегічних напрямках.

    У разі перебоїв в Ормузькій протоці частина саудівської нафти може транспортуватися трубопроводом East-West Pipeline до порту Янбу на Червоному морі. Звідти танкери можуть іти на світові ринки, частково оминаючи Ормуз.

    Але тепер саме Янбу та маршрути через Червоне море опинилися під загрозою хуситських атак.

    У березні Lloyd’s List уже відзначав різке зростання кількості танкерів, які прямували до Янбу через проблеми в Ормузі. Саме цей порт почав виконувати роль одного з головних альтернативних каналів експорту саудівської нафти.

    Якщо одночасно небезпечними стають і Ормуз, і Баб-ель-Мандеб, можливості для швидкого перенаправлення потоків значно скорочуються.

    Атаки на танкери можуть підняти ціни навіть без повної блокади

    Для того щоб вплинути на світові ціни на нафту, хуситам необов’язково фізично перекривати протоку.

    Reuters раніше зазначав, що навіть загроза ефективної блокади Баб-ель-Мандеба здатна підштовхнути нафтові котирування вгору. Основний механізм — збільшення транспортних і страхових витрат та відмова частини компаній від небезпечних маршрутів.

    Судновласники можуть бути змушені:

    • переорієнтовувати судна навколо Африки;
    • сплачувати підвищені страхові премії;
    • збільшувати запаси палива;
    • закладати додаткові дні на доставку;
    • відмовлятися від заходу до портів, пов’язаних із підвищеним ризиком.

    Усі ці витрати зрештою можуть впливати на ціни енергоносіїв, вантажних перевезень і товарів у різних країнах.

    Для Саудівської Аравії ситуація особливо складна

    Нинішня ескалація ставить Ер-Ріяд у непросте становище.

    З одного боку, Ормузька протока залишається одним із головних маршрутів для експорту нафти з Перської затоки. З іншого — альтернативний західний напрямок через Янбу та Червоне море тепер опинився під тиском хуситів.

    Саме тому заявлений напад біля Янбу має особливе стратегічне значення, навіть якщо Саудівська Аравія поки його не підтвердила.

    Якщо судноплавні компанії почнуть вважати і цей маршрут небезпечним, одна з основних альтернатив Ормузу може втратити частину своєї привабливості.

    Поки що це не означає повної фізичної блокади

    Водночас нинішню ситуацію важливо описувати точно.

    Хусити заявили про блокаду Саудівської Аравії та атаки на її танкери, але Баб-ель-Мандебська протока не була фізично перекрита. Через неї все ще можуть проходити судна.

    Те, що 5 серпня пройшло лише одне торговельне судно, радше свідчить про де-факто параліч комерційного трафіку через різке зростання ризиків, ніж про формально закритий морський шлях.

    Так само Саудівська Аравія не підтвердила заявлених хуситами атак на два танкери.

    Це важливе уточнення, оскільки хусити регулярно заявляють про результати власних операцій, які не завжди незалежно підтверджуються.

    Світова торгівля отримала ще один небезпечний сигнал

    Однак самі дані про рух суден уже демонструють реальний ефект ескалації.

    Один корабель через Баб-ель-Мандеб замість двадцяти за день і лише два через Ормуз — це не просто військова статистика. Це показник того, наскільки швидко геополітичний конфлікт може змінювати поведінку міжнародного бізнесу.

    Судноплавні компанії не чекають офіційного оголошення закриття протоки. Якщо ризик удару стає надто високим, вони просто перестають туди заходити.

    Саме це, схоже, зараз і відбувається.

    Якщо тенденція збережеться протягом наступних днів, наслідки можуть поширитися далеко за межі Близького Сходу — від нафтових котирувань і вартості морських перевезень до цін на паливо, промислову сировину та товари в Європі й Азії.

    Поки ж головним показником залишається надзвичайно різке падіння трафіку: після заявлених атак хуситів через Баб-ель-Мандеб за цілу добу пройшов фактично один торговельний корабель, а рух через Ормузьку протоку скоротився до рівня, який у десятки разів нижчий за звичайний довоєнний.

  • Росія відкрила новий маршрут для експорту нафти в обхід небезпечного Червоного моря

    Росія відкрила новий маршрут для експорту нафти в обхід небезпечного Червоного моря

    Росія активізувала експорт сирої нафти через Північний Льодовитий океан, намагаючись зберегти високі темпи постачання та скоротити час доставки вантажів до азійських покупців. Арктичний маршрут також дає російським експортерам можливість уникати Червоного моря, де через атаки єменських хуситів і зростання безпекових ризиків ускладнився рух торговельних суден.

    За даними Bloomberg, російські морські поставки сирої нафти залишалися вищими за чотири мільйони барелів на добу вже п’ятий тиждень поспіль. Для підтримання таких обсягів Москва почала раніше та активніше використовувати Північний морський шлях уздовж арктичного узбережжя Росії.

    Наразі до проходження арктичним маршрутом залучені щонайменше шість нафтових танкерів. Один із них, Breeze, уже рухається через море Лаптєвих і подолав понад половину шляху вздовж північного узбережжя РФ. Частину маршруту судно проходило в супроводі атомного криголама.

    Ще п’ять танкерів зосередилися поблизу російського порту Діксон. Два криголами прокладають для них прохід крізь арктичні льоди. Судна перебувають приблизно за 1600 кілометрів на схід від Мурманська та Приморська, де на них завантажили російську нафту.

    За оцінкою видання, липневі переходи нафтових танкерів через Арктику розпочалися раніше, ніж зазвичай, і можуть перевищити показники попередніх років. Для порівняння, у липні минулого року цим маршрутом пройшов лише один танкер.

    Північний морський шлях дозволяє значно скоротити відстань між російськими портами в Балтійському морі та основними покупцями нафти в Азії. Коротший рейс означає, що танкери можуть швидше доставити вантаж, повернутися до портів завантаження та взяти наступну партію сировини. Це особливо важливо для Росії, яка після втрати значної частини європейського ринку переорієнтувала нафтовий експорт на Китай, Індію та інші азійські країни.

    Додатковим стимулом для використання Арктики стало загострення ситуації в Червоному морі. Єменські хусити оголосили про блокаду суден, пов’язаних із Саудівською Аравією, та посилили атаки на нафтові танкери. Після цього інтенсивність руху через протоку Баб-ель-Мандеб суттєво знизилася, а судновласники почали переглядати маршрути та уникати небезпечного регіону.

    Напруженість уже змусила частину танкерів змінювати курс, повертатися до Суецького каналу або прямувати в обхід Африки. Такий маршрут може подовжувати рейс майже на місяць і суттєво збільшувати витрати на паливо, страхування та фрахт. За оцінками Reuters, додаткові витрати на окремий рейс можуть сягати кількох мільйонів доларів.

    Для Росії арктичний напрямок є способом мінімізувати залежність від традиційних маршрутів через Суецький канал і Червоне море. Крім того, він дозволяє зменшити ризики для суден так званого тіньового флоту, частина яких раніше потрапляла під атаки поблизу узбережжя Ємену.

    Водночас використання Північного морського шляху має суттєві обмеження. Навігація в Арктиці залежить від сезонних погодних умов і товщини льоду, а танкерам часто потрібен супровід спеціалізованих криголамів. Не всі судна мають необхідний льодовий клас, тому маршрут не може повністю замінити традиційні шляхи експорту.

    Однак у літні місяці, коли льодова обстановка стає сприятливішою, Росія отримує можливість збільшувати кількість рейсів. Ранній початок навігації у 2026 році свідчить про прагнення Москви максимально використати коротке арктичне вікно та підтримати обсяги постачання на тлі глобальної нестабільності.

    Паралельно Росія розширює інші логістичні схеми. Єгипет поступово перетворюється на додатковий пункт для перевалки російської нафти. За даними Bloomberg, від початку року щонайменше 15 партій нафти сорту Urals були доставлені до середземноморського порту Мерса-ель-Хамра, причому в останні місяці обсяги таких поставок помітно зросли.

    Загалом протягом тижня до 26 липня близько 39 танкерів завантажили у російських портах 28,47 млн барелів сирої нафти. Такі показники демонструють, що Москва продовжує активно перебудовувати експортну логістику та шукати маршрути, які дозволяють обходити санкційні, безпекові й інфраструктурні обмеження.

    Після скорочення трубопровідних поставок до Європи у 2023 році Росія була змушена перенаправити на морські маршрути близько 500 тисяч барелів нафти на добу. Це збільшило залежність країни від танкерного флоту, портів і доступу до міжнародних морських шляхів.

    Зростання перевезень через Арктику може тимчасово допомогти Росії підтримувати експорт, однак цей маршрут не є повноцінною альтернативою південним напрямкам. Його ефективність залежить від сезону, доступності криголамів і технічного стану суден. Водночас нинішня активність свідчить, що Москва готова використовувати навіть складні та дорогі логістичні рішення, аби зберегти нафтові доходи та стабільність постачання до Азії.

  • «Крим можна звільнити без штурму»: Мадяр розкрив нову стратегію України

    «Крим можна звільнити без штурму»: Мадяр розкрив нову стратегію України

    Командувач Сил безпілотних систем Збройних сил України Роберт Бровді, більш відомий за позивним «Мадяр», уперше детально пояснив, якою бачить сучасну стратегію деокупації Криму. На його думку, звільнення півострова не обов’язково має відбуватися шляхом масштабної наземної операції. Натомість Україна послідовно реалізує іншу концепцію — системне позбавлення російського угруповання можливості забезпечувати себе електроенергією, паливом, логістикою та військовими ресурсами.

    Про це Бровді розповів в інтерв’ю британському журналісту Каолану Робертсону. Саме ця розмова стала першою великою публічною презентацією підходу, який нині застосовують Сили безпілотних систем у кампанії з ізоляції окупованого Криму.

    За словами командувача, головна мета українських сил полягає не у фронтальному прориві оборони, а у створенні таких умов, за яких російські війська фізично не зможуть підтримувати своє угруповання на півострові.

    «Ми опікуємося енерговузлами, адже без розетки далеко не підеш і будь-яка військова приблуда потребує багато енергії. Ми опікуємося їхнім паливом, адже без палива практично нічого не відбувається», — пояснив Бровді.

    Не штурм, а ізоляція

    За словами командувача СБС, Україна поступово руйнує всі ключові елементи військової інфраструктури, необхідної для утримання Криму.

    Йдеться насамперед про:

    • енергетичні вузли;
    • електропідстанції;
    • склади паливно-мастильних матеріалів;
    • логістичні маршрути;
    • морські перевезення;
    • забезпечення російських військових частин.

    На думку Бровді, саме така стратегія здатна зробити перебування російського угруповання на півострові економічно та військово невигідним.

    «Ми створюємо умови неможливості їхнього там перебування — не втрачаючи жодного українського військовослужбовця», — наголосив він.

    Паливо стало однією з головних цілей

    Окрему увагу Сили безпілотних систем приділяють морській логістиці.

    Бровді повідомив, що лише за три доби українські дрони уразили 21 танкер, який перевозив паливо до окупованого Криму.

    «За три доби ми 21 танкер уже спалили на підходах з паливом до Криму. За 72 години ми спалимо ще 121, і 221 спалимо — скільки їх буде, стільки спалимо», — заявив командувач.

    Паралельно Роберт Бровді повідомив про продовження операції «МоЛоЧКа», під час якої Сили безпілотних систем уражають судна, що забезпечують окупаційне угруповання.

    22 липня командувач заявив, що лише протягом попередніх 48 годин українські безпілотники уразили ще 13 суден — один танкер, десять суховантажів та два буксири. Загалом із початку операції, за його даними, вогневого ураження зазнали вже 196 плавзасобів у Чорному та Азовському морях.

    Чому Україна б’є по енергетиці Криму

    Другим важливим напрямком операції є енергетична система окупованого півострова.

    За словами Бровді, сучасна армія практично повністю залежить від стабільного електропостачання.

    Без електроенергії не працюють:

    • системи зв’язку;
    • центри управління;
    • засоби радіоелектронної боротьби;
    • комплекси ППО;
    • ремонтні бази;
    • логістичні центри.

    Командувач зазначає, що саме тому українські дрони регулярно атакують електропідстанції, трансформаторні вузли та іншу критично важливу інфраструктуру.

    За його словами, блекаути у Криму вже стали звичним явищем.

    «Це я вам кажу в той день, коли блекаут на території Криму вже є звичайним явищем», — сказав він.

    Сам Бровді також повідомив, що лише 21–22 липня в межах операції «Кримський рубильник off» було уражено 13 енергетичних об’єктів, а загальна кількість атакованих енерговузлів від початку липня перевищила сотню.

    Чому не руйнують Кримський міст

    Однією з найнеочікуваніших тез інтерв’ю стало пояснення, чому українські військові наразі не завдають ударів по Кримському мосту.

    Бровді наголосив, що справа не у відсутності технічних можливостей.

    За його словами, Україна навмисно залишає окупантам шлях для відступу.

    Командувач зазначив, що після створення нестерпних умов перебування російські військові, колаборанти та ті громадяни РФ, які незаконно переселилися до Криму після окупації, повинні мати можливість залишити півострів.

    «Ми закриваємо входи в Крим, а не виходи», — образно пояснив свою логіку командувач.

    Війна ресурсів замість війни окопів

    На переконання Бровді, сучасна війна дедалі більше перетворюється на боротьбу технологій, логістики та математики.

    Якщо раніше вирішальне значення мала чисельність військ, то тепер визначальними стають безпілотні системи, точність ударів, швидкість обробки даних і здатність руйнувати критично важливі ланцюги забезпечення.

    Саме тому Сили безпілотних систем концентруються не лише на знищенні окремої техніки, а на системному виснаженні всієї російської військової машини.

    Окрім військового ефекту, постійні перебої зі світлом, паливом та зв’язком створюють додатковий психологічний тиск на окупаційну адміністрацію та населення, яке проживає на півострові.

    Водночас Бровді окремо звернувся до українців, які залишаються в окупованому Криму, попросивши вибачення за тимчасові незручності та наголосивши, що ці заходи спрямовані насамперед на ослаблення російських військових можливостей. Він підкреслив, що мешканці Харкова, Херсона, Сум, Запоріжжя та інших українських міст уже тривалий час живуть під постійними російськими ударами, тому звільнення Криму також потребує складних рішень.

    Нова модель деокупації

    Заяви Роберта Бровді фактично демонструють новий підхід українського командування до деокупації півострова. Якщо раніше звільнення Криму переважно асоціювали з масштабною наземною операцією, то нині акцент робиться на поступовому позбавленні російського угруповання можливості функціонувати. Систематичні удари по енергетичних вузлах, паливній інфраструктурі, морській логістиці та об’єктах забезпечення мають зробити утримання півострова дедалі дорожчим і складнішим для Росії.

    Водночас сам Бровді не називає конкретних термінів можливої деокупації. Він наголошує, що успіх залежить від послідовності кампанії, розвитку безпілотних технологій і здатності України підтримувати постійний тиск на ключові елементи російської військової інфраструктури. Саме тому, за його словами, війна за Крим дедалі більше перетворюється не на боротьбу за окремі кілометри території, а на тривалу операцію з ізоляції окупаційного угруповання та руйнування його можливостей утримувати півострів.

  • Атаки на танкери паралізують ключовий нафтовий маршрут Казахстану: експорт опинився під загрозою

    Атаки на танкери паралізують ключовий нафтовий маршрут Казахстану: експорт опинився під загрозою

    Казахстан призупинив подачу нафти до головного експортного термінала Каспійського трубопровідного консорціуму поблизу російського Новоросійська після серії атак на танкери у Чорному морі. Судноплавні компанії почали уникати небезпечного району, через що термінал втратив можливість у звичайному режимі приймати судна та відвантажувати нафту.

    Про це повідомили Bloomberg і Financial Times із посиланням на джерела, обізнані із ситуацією. За їхніми даними, припинення прокачування нафти трубопроводом до чорноморського узбережжя пов’язане не стільки з пошкодженням самого трубопроводу, скільки з небажанням власників і операторів танкерів відправляти судна до морського термінала КТК.

    Очікувалося, що зупинка почнеться у вівторок, 21 липня. Водночас на момент появи перших повідомлень офіційно не було зрозуміло, чи припинив консорціум приймати нафту повністю, чи лише значно обмежив її надходження. Пресслужба КТК спочатку відмовилася коментувати інформацію Bloomberg.

    Причиною стали щонайменше три атаки на танкери, які завантажували або мали завантажувати казахстанську нафту поблизу термінала КТК.

    19 липня консорціум повідомив про удари по танкерах ASIA та NISSOS IOS безпосередньо під час завантажувальних операцій. На судні ASIA виникла пожежа, яку вдалося загасити. Повідомлень про загиблих, постраждалих або масштабний витік нафти не надходило. Після цих інцидентів відвантаження нафти призупинили.

    Увечері 19 липня роботу термінала ненадовго відновили. Однак уже 20 липня під час завантаження на виносному причальному пристрої №1 безпілотник атакував танкер NELSA. КТК знову зупинив відвантаження. За даними Reuters, пожежу після удару загасили, витоку нафти не зафіксували.

    Міністерство енергетики Казахстану підтвердило, що NELSA перевозив нафту казахстанських та американських вантажовідправників. У відомстві наголосили, що удар стався вже після того, як Астана публічно закликала забезпечити безпеку цивільної енергетичної інфраструктури та судноплавства у Чорному морі.

    Казахстанські Міністерство закордонних справ і Міністерство енергетики засудили атаки на судна. В Астані назвали їх неприпустимим посяганням на економічні інтереси країни та загрозою для міжнародної торгівлі енергоресурсами. Казахстан заявив, що танкери перевозили комерційні вантажі та працювали у межах інфраструктури КТК.

    Каспійський трубопровідний консорціум має критичне значення для казахстанської економіки. Через його систему проходить приблизно 80% нафтового експорту країни. Трубопровід завдовжки близько 1500 кілометрів з’єднує великі родовища на заході Казахстану з морським терміналом неподалік Новоросійська.

    Нафта надходить до системи переважно з родовищ Тенгіз, Кашаган і Карачаганак. У цих проєктах беруть участь міжнародні енергетичні компанії Chevron, ExxonMobil, Shell, Eni та інші великі інвестори. Через КТК транспортується понад мільйон барелів нафти на добу, що становить близько 2% світового постачання.

    Якщо танкери й надалі відмовлятимуться заходити до району термінала, резервуари КТК можуть швидко заповнитися. У такому разі консорціум не зможе приймати нові обсяги нафти з Казахстану, а видобувним компаніям доведеться скорочувати виробництво.

    Джерела Bloomberg попереджають, що у разі збереження зупинки до кінця тижня нафтові компанії можуть почати обмежувати видобуток. Найбільшого впливу зазнають підприємства, які працюють на Тенгізі, Кашагані та Карачаганаку, оскільки швидко переорієнтувати такі обсяги на альтернативні маршрути практично неможливо.

    Казахстан має інші можливості експорту — зокрема трубопроводи до Китаю, перевезення через Каспійське море та залізничні маршрути. Проте їхньої пропускної здатності недостатньо, щоб повністю замінити КТК. Саме тому будь-яка тривала зупинка чорноморського напрямку безпосередньо впливає на обсяги видобутку, валютні надходження і доходи державного бюджету.

    Ситуація також створює ризики для Європи. Казахстан є одним із найбільших постачальників сирої нафти на європейський ринок. Після скорочення закупівель російської нафти європейські нафтопереробні підприємства збільшили залежність від сировини з Казахстану, США, Норвегії, Близького Сходу та інших регіонів.

    Казахстанська нафта, яка експортується через Новоросійськ, не вважається російською і не підпадає під західні санкції. Хоча термінал КТК розташований на території РФ, основна частина сировини походить із Казахстану та належить міжнародним компаніям.

    Перебої виникли у момент, коли світовий нафтовий ринок уже стикається з іншими серйозними ризиками. Постачання через Ормузьку протоку скоротилося через загострення між США та Іраном, а єменські хусити погрожують атакувати судноплавство і нафтову інфраструктуру Саудівської Аравії у районі Червоного моря. На цьому тлі ціна Brent зросла приблизно на 2,5% і перевищила 91 долар за барель.

    Таким чином, тривала зупинка КТК може ще більше скоротити доступні для Європи обсяги нафти та посилити тиск на світові ціни. Особливо відчутними наслідки можуть стати для нафтопереробних заводів Середземномор’я, які традиційно закуповують казахстанську суміш CPC Blend.

    Україна офіційно не заявляла про відповідальність за удари по танкерах біля термінала. Водночас українські військові повідомляли про ураження російських суден і нафтової інфраструктури у Чорному та Азовському морях. КТК у своїх перших повідомленнях також не називав сторону, яка здійснила атаки.

    Росія звинуватила Україну у спробі дестабілізувати світовий нафтовий ринок. Водночас частина атакованих танкерів перевозила саме казахстанську нафту, а серед вантажовідправників були західні компанії. Це ускладнює ситуацію для Києва, оскільки Казахстан намагається дистанціювати свою нафтову галузь від російської війни та наголошує на міжнародному статусі КТК.

    Це не перший випадок, коли робота маршруту опиняється під загрозою. У листопаді 2025 року після атаки морського безпілотника було серйозно пошкоджено один із виносних причальних пристроїв КТК. Через це експорт тимчасово зупинили, а Казахстан закликав Україну не атакувати інфраструктуру, яка забезпечує транспортування казахстанської нафти.

    У січні 2026 року Астана знову звернулася до США та європейських держав із проханням допомогти гарантувати безпеку нафтових перевезень після ударів по трьох танкерах, які прямували до термінала КТК. Казахстан попереджав, що зростання кількості таких випадків створює системні ризики для міжнародної енергетичної інфраструктури.

    Після липневих атак ситуація стала ще складнішою: тепер ризик пов’язаний не лише з пошкодженням конкретного судна чи причалу, а з відмовою танкерних компаній від заходу до небезпечної зони. Навіть якщо обладнання термінала залишається працездатним, без достатньої кількості суден відвантаження нафти фактично неможливе.

    Подальші наслідки залежатимуть від того, чи погодяться судновласники повернути танкери до термінала та чи зможуть Казахстан, Росія і західні акціонери КТК гарантувати безпеку операцій. Якщо зупинка триватиме кілька днів, компанії ще можуть частково використати резервуарні потужності. Проте за тривалішої перерви скорочення видобутку стане практично неминучим.

    Отже, наразі коректніше говорити не про остаточне припинення всього нафтового експорту Казахстану, а про зупинку або різке обмеження його головного маршруту через Чорне море. Водночас через залежність країни від КТК навіть тимчасова перерва створює серйозну загрозу для казахстанського видобутку, постачань до Європи та стабільності світового нафтового ринку.

  • Ракетний удар по танкерах в Ормузькій протоці: серед поранених – громадяни України

    Ракетний удар по танкерах в Ормузькій протоці: серед поранених – громадяни України

    Іранські крилаті ракети атакували два нафтові танкери, що належать Об’єднаним Арабським Еміратам, під час їхнього проходження через Ормузьку протоку. Унаслідок удару загинув один член екіпажу, ще восьмеро людей зазнали поранень, серед них – двоє громадян України. Інцидент став черговим епізодом різкого загострення безпекової ситуації в одному з найважливіших морських транспортних коридорів світу.

    Про це повідомляє Reuters.

    За даними Міністерства оборони ОАЕ, удар було завдано по танкерах Mombasa та Al Bahiyah, які перебували у південній частині Ормузької протоки в територіальних водах Оману. Обидва судна отримали пошкодження після влучання іранських крилатих ракет.

    Найбільше постраждав танкер Mombasa, на борту якого загинув один із членів екіпажу. Загалом поранення отримали восьмеро людей, четверо з них перебувають у тяжкому стані. Серед постраждалих – шестеро громадян Індії та двоє громадян України. Інформацію про особи українців, характер їхніх травм чи стан здоров’я офіційно поки що не оприлюднювали.

    Після влучання ракет на обох суднах виникли масштабні пожежі. Екіпажам та аварійним службам вдалося локалізувати займання і не допустити повного знищення танкерів. Водночас інформації про масштаби матеріальних збитків наразі немає.

    Влада Об’єднаних Арабських Еміратів різко засудила атаку, назвавши її “відвертим нападом” на цивільне судноплавство. В Абу-Дабі заявили, що залишають за собою право на відповідь відповідно до міжнародного права, якщо подальша ескалація триватиме.

    Іран, своєю чергою, представив іншу версію подій. Корпус вартових ісламської революції заявив, що його сили вивели з ладу два “судна-порушники”, які нібито проігнорували попередження та намагалися пройти через замінований морський маршрут. В іранському військовому відомстві також звинуватили США у тому, що Вашингтон нібито підбурював екіпажі продовжити рух попри небезпеку.

    Інцидент стався попри рамкову угоду про припинення вогню строком на 60 днів, яку сторони раніше погодили. Незважаючи на домовленості, бойові дії та взаємні удари фактично не припинилися, а напруженість у регіоні лише посилюється.

    Останніми днями США повідомляли про масштабні удари по приблизно 90 військових об’єктах на території Ірану. Американська влада пояснювала ці дії необхідністю стримування іранської військової активності та захисту міжнародного судноплавства.

    Президент США Дональд Трамп також заявив про намір відновити морську блокаду Ірану. Вашингтон прагне встановити контроль над судноплавством в Ормузькій протоці та запровадити 20-відсоткове мито для суден, що проходитимуть цим стратегічно важливим маршрутом.

    Ормузька протока є одним із ключових транспортних коридорів світової енергетики. Через неї проходить значна частина світового експорту нафти та скрапленого природного газу, тому будь-які військові інциденти в цьому районі можуть суттєво вплинути на глобальні енергетичні ринки, вартість нафти та безпеку міжнародного судноплавства.

    За інформацією Axios, адміністрація президента США вже готується до можливого затяжного протистояння з Іраном. Джерела видання повідомляють, що у Білому домі розглядають сценарії, за яких обмін ударами навколо Ормузької протоки може тривати не лише кілька днів, а й кілька тижнів. На цьому тлі міжнародна спільнота уважно стежить за розвитком ситуації, адже подальша ескалація може мати наслідки далеко за межами Близького Сходу.