Radaonline.news

Позначка: російська нафта

  • Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії: Зеленський уже відреагував

    Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії: Зеленський уже відреагував

    Президент США Дональд Трамп, за даними американських медіа, готується підписати масштабний санкційний законопроєкт проти Росії та Ірану, який 16 вересня остаточно пройшов Конгрес США. Документ, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, розширює можливості американського президента вводити санкції проти російського енергетичного та оборонного секторів, «тіньового флоту» РФ і країн, які продовжують купувати російські енергоносії.

    Палата представників підтримала Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 голосами 262 конгресменів проти 159. До цього документ уже пройшов Сенат, де його підтримали 86 законодавців, а 11 проголосували проти. Тепер законопроєкт направляється президентові США для підпису.

    Сам Білий дім раніше офіційно виступав за збереження ключових санкційних і тарифних механізмів документа. В адміністрації Трампа наголошували, що нові повноваження потрібні президентові як додатковий інструмент впливу на Москву та для стимулювання Росії до переговорів щодо завершення війни.

    За даними The Wall Street Journal і Financial Times, представники Білого дому підтвердили, що Трамп має намір підписати законопроєкт. Адміністрація також тиснула на республіканців у Палаті представників, аби документ був винесений на голосування і пройшов Конгрес.

    Документ передбачає санкції проти російських посадовців, підприємств оборонного та енергетичного секторів, структур, які допомагають обходити чинні обмеження, а також суден російського «тіньового флоту». Окремий блок законопроєкту стосується тарифного тиску на країни, які продовжують купувати російську нафту і газ.

    Важливо, що в остаточній редакції, яку пройшов Конгрес, йдеться про можливість для президента США встановлювати мита до 100% для країн, які є великими покупцями російських енергоносіїв. Йдеться насамперед про держави на кшталт Китаю та Індії. Раніші версії ініціативи передбачали значно жорсткіші — до 500% — тарифи, тому в частині медіапублікацій досі фігурує саме ця цифра.

    На сайті «Ненька інфо» ця санкційна ініціатива висвітлювалася ще влітку. У липні видання писало, що двопартійна група американських сенаторів закликала якомога швидше винести документ на голосування, наголошуючи, що його погоджено з Білим домом і він має широку підтримку в Конгресі.

    Пізніше «Ненька інфо» повідомляло, що Сенат може перейти до розгляду так званих «пекельних санкцій» уже наприкінці липня. Тоді документ називали одним із найжорсткіших пакетів економічного тиску на Росію, які розглядалися у США від початку повномасштабної війни.

    Ще в одному матеріалі «Ненька інфо» йшлося про зміну позиції самого Трампа щодо ініціативи. Президент США почав публічно демонструвати більшу готовність підтримати документ, а шанси на його проходження Конгресу після цього різко зросли. Видання також нагадувало, що законопроєкт створює для президента додаткові механізми тиску не лише на Росію, а й на держави та компанії, які допомагають Москві отримувати доходи від енергетики.

    Після голосування у Палаті представників на рішення Конгресу відреагував і президент України Володимир Зеленський. Він заявив, що посилення санкцій проти Росії може стати одним з інструментів, здатних змусити Москву припинити війну та перейти до переговорів.

    Зеленський звернув увагу на те, що голосування в Конгресі відбулося на тлі нової масованої російської атаки на Україну. За його словами, саме в цей момент російські війська знову застосовували балістичні ракети, інші ракети та безпілотники по українських містах і цивільній інфраструктурі.

    Український президент назвав такий збіг «символічним» і наголосив, що тиск на російську економіку має бути достатньо сильним, щоб у керівництва РФ з’явився реальний стимул завершувати війну.

    Позиція Зеленського щодо санкцій не є новою. Ще 29 липня під час візиту до США він зустрічався більш ніж із 60 сенаторами й окремо обговорював із ними законопроєкт Грема. Тоді президент України наголошував, що санкції та мита проти держав і компаній, які допомагають Росії та Ірану заробляти на війні, можуть стати важливою частиною міжнародного тиску.

    У серпні Зеленський знову порушував тему санкцій під час переговорів з американськими сенаторами Річардом Блюменталем та Джеймсом Ленкфордом, наголошуючи, що посилення економічного тиску на Росію є критично важливим для примусу Москви до дипломатичного завершення війни.

    У вересні Київ також продовжив власну санкційну політику. 13 вересня Зеленський підписав три укази, які ввели в дію рішення РНБО щодо обмежень проти 20 суден російського «тіньового флоту», підприємств, пов’язаних із корпорацією «Ростех», та пропагандистів. Українська влада заявляла, що ці судна використовувалися для експорту російської нафти, нафтопродуктів і зрідженого газу.

    Водночас новий американський законопроєкт має і критиків. Частина демократів у Палаті представників вважає, що документ передає Трампу надто широкі тарифні повноваження. Зокрема, конгресмен-демократ Грегорі Мікс звертав увагу на те, що президент зможе не лише запроваджувати санкції, а й відмовлятися від їх застосування, посилаючись на національні інтереси США.

    Схожі побоювання висловлювали й інші демократи: на їхню думку, торговельні механізми теоретично можуть торкнутися не лише Китаю чи Індії, а й союзників Вашингтона, якщо вони продовжуватимуть імпортувати російські енергоносії. Саме це стало однією з причин, чому значна частина демократів не підтримала фінальну редакцію документа.

    На «Ненька інфо» раніше також писали про дискусію всередині США щодо затримки із санкціями. У серпні демократи вимагали від адміністрації Трампа пояснень, чому Білий дім не посилює тиск на Росію швидше. У тому матеріалі зазначалося, що Київ розраховував на перехід США до нового етапу санкційної політики вже восени 2026 року.

    Окремий політичний символізм має й те, що документ тепер носить ім’я покійного Ліндсі Грема. Сенатор був одним із головних авторів і лобістів санкційної ініціативи та тривалий час виступав за максимально жорсткий економічний тиск на Москву. «Ненька інфо» після його смерті нагадувало, що саме робота над новим санкційним пакетом була одним із останніх великих політичних проєктів сенатора.

    У своєму останньому великому інтерв’ю, яке також переказувало «Ненька інфо», Грем говорив про необхідність тиску на покупців російської нафти й наполягав, що саме енергетичні доходи залишаються одним із ключових джерел фінансування російської війни.

    Після кількох місяців дискусій законопроєкт пройшов обидві палати Конгресу й опинився на фінальній стадії. Якщо Трамп підпише документ, він отримає нові повноваження для запровадження санкцій і тарифів проти Росії та її економічних партнерів. При цьому застосування частини найжорсткіших інструментів не буде автоматичним — рішення щодо них значною мірою залишатиметься за президентом США.

  • Путін і Сі з’їжджаються до Індії: війна проти України розколює БРІКС напередодні ключового саміту

    Путін і Сі з’їжджаються до Індії: війна проти України розколює БРІКС напередодні ключового саміту

    Війна Росії проти України стає одним із головних випробувань для БРІКС напередодні саміту лідерів, який відбудеться 12–13 вересня у Нью-Делі. Розширене об’єднання намагається позиціонувати себе як дедалі впливовішу платформу Глобального Півдня, однак його учасники мають надто різні відносини з Москвою, Вашингтоном і Пекіном, щоб легко виробити спільну позицію щодо найбільших міжнародних конфліктів. Паралельно саміт проходитиме на тлі війни навколо Ірану, нафтової кризи та нового загострення суперництва США й Китаю. Про це повідомляє Associated Press.

    Російський правитель Володимир Путін уже прибув до Нью-Делі вранці 11 вересня. Серед інших ключових учасників очікуються голова КНР Сі Цзіньпін, президент Ірану Масуд Пезешкіан, президент Південної Африки Сиріл Рамафоса, президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі та президент Індонезії Прабово Субіанто. На зустріч також має прибути генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.

    Для господаря саміту — Індії — присутність Путіна створює особливо складний дипломатичний баланс. Нью-Делі десятиліттями підтримує тісні оборонні та економічні відносини з Москвою, але водночас дедалі активніше співпрацює зі Сполученими Штатами, Європою, Японією та Австралією. Саме тому Індія від початку повномасштабної війни уникає прямого приєднання до західного курсу щодо Росії та регулярно закликає до переговорів і дипломатичного врегулювання. Associated Press зазначає, що війна в Україні вже продемонструвала межі можливостей Нью-Делі балансувати між конкуруючими центрами сили.

    Енергетичний фактор робить цей баланс ще складнішим. Росія залишається одним із головних постачальників нафти для Індії. У липні 2026 року частка російської сировини в індійському нафтовому імпорті сягнула рекордних 50,83%, або приблизно 2,47 млн барелів на добу. Таким чином, понад половину імпортованої Індією нафти того місяця забезпечувала саме Росія. Залежність від російських поставок додатково зросла через проблеми з поставками з Близького Сходу.

    Вашингтон, своєю чергою, посилює тиск на країни, які купують російські енергоресурси. У Сенаті США вже пройшов законопроєкт, який дозволяє запроваджувати тарифи до 100% проти великих імпортерів російської нафти. Серед країн, яких потенційно може зачепити цей механізм, називають саме Індію та Китай. Документ ще має пройти Палату представників, однак для Нью-Делі навіть сама перспектива таких заходів стає додатковим аргументом не дозволити БРІКС перетворитися на відверто антиамериканський союз.

    Це одна з ключових відмінностей між Індією та Китаєм. Пекін значно охочіше використовує БРІКС як майданчик для просування альтернативи західним політичним та фінансовим структурам. Індія також виступає за реформування світових інституцій та більшу вагу Глобального Півдня, але прагне зберігати стратегічну автономію й не хоче опинитися у блоці, який сприйматиметься як прямий противник США та Європи.

    Саме тому війна проти України є для БРІКС дуже незручним питанням. Росія є одним із засновників об’єднання і одночасно державою, яка веде найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. Китай зберігає тісні політичні й економічні зв’язки з Москвою. Індія продовжує купувати російську нафту, але не хоче псувати стратегічне партнерство із Заходом. Інші держави БРІКС також мають власні зовнішньополітичні інтереси, через що сформувати жорстку спільну позицію практично неможливо.

    Додатково саміт відбувається в момент, коли США намагаються відновити дипломатичний трек щодо російсько-української війни. Американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер нещодавно провели переговори спочатку в Москві з Путіним, а потім у Києві з Володимиром Зеленським. Суттєвого прориву досягнути не вдалося: головні вимоги України та Росії залишаються несумісними, зокрема щодо територій та майбутньої системи безпеки.

    Зеленський 10 вересня повідомив, що тристоронніх переговорів за участю України, Росії та посередника до російських парламентських виборів 18–20 вересня не очікується. Водночас контакти між Києвом та Вашингтоном продовжуються. Отже, Путін прибуває на саміт БРІКС у момент, коли дипломатичний процес формально поновився, але реального прориву поки немає.

    Проте Україна — не єдине питання, здатне розколоти саміт. Ще гострішим випробуванням стала війна навколо Ірану. Тегеран увійшов до БРІКС у 2024 році, але його відносини з Об’єднаними Арабськими Еміратами різко погіршилися після початку нинішнього конфлікту. ОАЕ після іранських ракетних ударів у серпні призупинили торговельні та фінансові операції з Тегераном. Кремль уже визнав, що суперечності між двома державами ускладнюють підготовку спільної декларації саміту.

    Це особливо важливо, оскільки БРІКС ухвалює рішення на основі консенсусу. У травні міністрам закордонних справ держав об’єднання вже не вдалося погодити спільну заяву через суперечності між Іраном та ОАЕ. Тепер Індія спробує знайти формулювання, з яким погодяться обидві сторони.

    Ситуація на Близькому Сході також напряму зачіпає економічні інтереси Індії. Війна фактично паралізувала значну частину перевезень через Ормузьку протоку, один із ключових маршрутів світової торгівлі нафтою, а Brent піднялася вище $100 за барель. Для Індії, яка сильно залежить від імпорту енергоносіїв, подорожчання нафти створює тиск на рупію, інфляцію та торговельний баланс. 11 вересня індійська валюта продовжила падіння саме на тлі стрибка нафтових цін.

    Не менш важливою подією саміту стане приїзд Сі Цзіньпіна. Це його перший візит до Індії за сім років. Пекін і Нью-Делі намагаються поступово стабілізувати відносини після кривавих зіткнень на спірному гімалайському кордоні у 2020 році. Китайське МЗС уже підтвердило підготовку двосторонньої зустрічі Сі та Нарендри Моді під час саміту.

    При цьому фундаментальні суперечності між двома азійськими гігантами нікуди не зникли. Індія обмежує частину китайських інвестицій із міркувань безпеки, Пекін стримано ставиться до передачі індійським компаніям окремих технологій, а прикордонна проблема залишається невирішеною. Тому зближення Моді та Сі радше є спробою керувати суперництвом, а не ознакою появи нового стратегічного союзу.

    Ще одна велика тема Нью-Делі — фінансова незалежність БРІКС від Заходу. Країни обговорюють збільшення розрахунків у національних валютах та створення платіжних механізмів, менш залежних від долара і західної банківської системи. Індія перед самітом навіть запропонувала пов’язати цифрові валюти центральних банків держав БРІКС для прискорення транскордонних платежів.

    Однак Нью-Делі підкреслює, що не йдеться про створення спільної валюти чи пряму заміну долара. Реалізацію проєкту ускладнюють різні фінансові системи, недовіра між окремими країнами та навіть відсутність нормальних фінансових відносин між деякими членами. У цьому сенсі фінансова тема повторює головну проблему всього БРІКС: об’єднання швидко збільшується, але разом із кількістю учасників зростає і кількість суперечностей.

    Статус Саудівської Аравії також залишається показовим. AP описує розширений БРІКС як об’єднання 11 держав, однак Reuters уточнює, що Ер-Ріяд досі формально не прийняв повне членство і бере участь у роботі об’єднання на нижчому рівні. На саміт у Нью-Делі має приїхати міністр закордонних справ Саудівської Аравії Фейсал бін Фархан.

    У підсумку саміт 12–13 вересня має показати, чи здатен розширений БРІКС бути чимось більшим за майданчик для спільних фотографій та декларацій. Організація представляє величезну частину населення світу, контролює значну частку енергетичних ресурсів і претендує на більший вплив у міжнародних інституціях. Але війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, суперництво Індії та Китаю і різне ставлення учасників до США демонструють межі цієї єдності.

    Для Путіна Нью-Делі стане можливістю показати, що Росія, попри санкції та майже п’ятирічну повномасштабну війну, не перебуває в міжнародній ізоляції. Для Сі Цзіньпіна — нагодою посилити роль Китаю в Глобальному Півдні. А для Нарендри Моді головним завданням буде значно складніша гра: залишити Росію партнером, поступово домовлятися з Китаєм, захищати економічні інтереси Індії та водночас не дозволити БРІКС перетворитися на союз, спрямований проти Заходу.

  • «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    «Ніхто не сказав, що не підтримає»: Власюк розповів про перспективи санкційного «закону Ґрема» у США

    У Палаті представників США зберігаються шанси на підтримку масштабного законопроєкту про посилення санкцій проти Росії та Ірану, який раніше отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що під час його зустрічей із американськими конгресменами жоден із них прямо не сказав, що точно голосуватиме проти документа.

    Власюк провів у Вашингтоні три дні інтенсивних переговорів і зустрівся приблизно з двома десятками членів Палати представників. Крім Конгресу, український посадовець мав зустрічі в Міністерстві фінансів, Міністерстві торгівлі, Державному департаменті та ФБР. Мета візиту — переконати американських законодавців підтримати так званий санкційний «закон Ґрема», який уже пройшов Сенат, але поки не винесений на остаточне голосування у нижній палаті Конгресу.

    За словами Власюка, частина конгресменів одразу заявляла, що підтримує посилення санкцій проти Росії і виступає за якнайшвидше ухвалення документа. Інші висловлювали застереження щодо окремих положень, однак, за його словами, всі співрозмовники погоджувалися з необхідністю подальшого економічного тиску на Москву.

    Головним предметом дискусії стали вторинні тарифи проти держав, які купують російські енергоносії. Саме це положення викликає найбільше запитань у Палаті представників.

    «Ніхто не сказав, що він точно не буде підтримувати цей законопроєкт», — підсумував Власюк результати переговорів. Він додав, що навіть ті конгресмени, які поки не визначилися або схиляються до негативного рішення, залишаються відкритими до аргументів української сторони.

    За словами уповноваженого, під час зустрічей він намагався переконати американських політиків у необхідності збереження механізму вторинних тарифів. Київ розглядає його як один із ключових інструментів тиску не лише безпосередньо на Росію, а й на країни, які продовжують купувати значні обсяги російської нафти та газу.

    Санкційний законопроєкт, який отримав ім’я покійного сенатора-республіканця Ліндсі Ґрема, Сенат США схвалив 7 серпня 86 голосами проти 11. Це стало рідкісним прикладом широкої двопартійної підтримки жорсткіших економічних заходів проти Росії. Після схвалення Сенатом документ був переданий до Палати представників.

    Ініціативу тривалий час просували Ґрем та сенатор-демократ Річард Блюменталь. Після смерті Ґрема законопроєкт перейменували на його честь.

    Документ передбачає значне розширення санкційного тиску на Росію, російських посадовців, фінансові установи, енергетичні проєкти та судна, які використовуються для обходу нафтових обмежень. Окремий блок стосується Ірану.

    Одним із найрезонансніших положень є право президента США встановлювати мита до 100% проти найбільших покупців російської нафти й природного газу та держав, які допомагають обходити американські санкції на торгівлю російськими енергоресурсами. Серед найбільших покупців російської енергії фігурують Китай, Індія та Туреччина.

    Законопроєкт також дозволяє встановлювати мита до 500% на окремі товари російського походження, хоча для певних категорій, зокрема матеріалів, необхідних американській атомній енергетиці та медицині, передбачені винятки.

    Саме широкі тарифні повноваження президента Дональда Трампа стали одним із головних джерел суперечок у Конгресі. Частина демократів побоюється, що закон може надати Білому дому надто великий простір для застосування мит, а їхні наслідки можуть вийти далеко за межі санкційної політики щодо Росії.

    Є й суто економічні побоювання. У Палаті представників аналізують, чи не призведуть вторинні мита до подорожчання енергоносіїв і пального у США. Якщо великі імпортери російської нафти будуть змушені переорієнтуватися на інших постачальників, це може збільшити попит на альтернативні сорти нафти й вплинути на світові ціни.

    Через ці застереження перспектива швидкого голосування залишається невизначеною. Reuters наприкінці серпня повідомляв, що документ, попри сильну підтримку в Сенаті, стикається зі складнішим проходженням у Палаті представників. Лідер демократів у Палаті Хакім Джеффріс говорив про серйозні питання до тарифних положень законопроєкту, а окремі законодавці вважають, що президент США вже має достатньо повноважень для запровадження нових санкцій проти Росії.

    Водночас прихильники законопроєкту наполягають, що його ухвалення стане важливим політичним сигналом Москві та країнам, які допомагають Росії отримувати доходи від експорту енергоносіїв.

    Санкційний механізм задуманий так, щоб збільшити ціну співпраці з російським енергетичним сектором. Нафта й газ залишаються одним із ключових джерел валютних доходів Росії, тому автори документа розраховують тиснути не лише на російські компанії, а й на їхніх найбільших закордонних клієнтів.

    Сам Власюк під час поїздки намагається переконати конгресменів, що вторинні тарифи не варто вилучати з документа. За його оцінкою, після зустрічей частина скептично налаштованих законодавців принаймні почала додатково розглядати аргументи на користь цього механізму.

    Однак його слова не означають, що необхідна більшість у Палаті представників уже гарантована. Йдеться про оцінку українського посадовця за підсумками особистих зустрічей, тоді як офіційної дати голосування за законопроєкт поки не оголошено.

    Додатковою проблемою є календар Конгресу. Палата представників повернулася до Вашингтона після літньої перерви, але серед її першочергових завдань — бюджетні питання та недопущення нового припинення фінансування федерального уряду. Санкційний законопроєкт проти Росії при цьому залишається серед документів, доля яких ще не визначена.

    Таким чином, після переконливого голосування в Сенаті основна боротьба за санкційний пакет перемістилася до Палати представників. Українська сторона намагається зберегти найбільш жорсткі положення документа, насамперед механізм вторинних тарифів, тоді як частина американських законодавців прагне отримати більше гарантій щодо їхнього можливого впливу на ціни, торгівлю та повноваження президента.

    За оцінкою Власюка, головним позитивним сигналом після трьох днів переговорів стало те, що серед конгресменів, з якими він зустрічався, не було тих, хто категорично відкинув можливість підтримати законопроєкт. Чи перетвориться ця готовність до дискусії на необхідну кількість голосів, стане зрозуміло лише після того, як керівництво Палати представників визначиться з подальшим розглядом документа.

  • Російський НПЗ припинив роботу після атаки українських дронів: що відомо

    Російський НПЗ припинив роботу після атаки українських дронів: що відомо

    Російський нафтопереробний завод «Орскнефтеоргсинтез» в Оренбурзькій області припинив переробку нафти після атаки українських безпілотників у ніч на 11 серпня. За даними джерел Reuters у галузі, внаслідок удару на підприємстві сталася пожежа та були пошкоджені нафтопереробні установки.

    Орський НПЗ розташований у місті Орськ приблизно за 1900 кілометрів від українського кордону. Підприємство є одним із середніх за масштабом російських нафтопереробних заводів і має номінальну потужність близько 5,76 млн тонн сирої нафти на рік, або приблизно 115,2 тисячі барелів на добу.

    За інформацією Reuters, після атаки завод повністю зупинив переробку. Джерела агентства повідомили, що безпілотники пошкодили окремі установки підприємства. Оператор НПЗ — компанія Forteinvest — наразі публічно не прокоментувала ситуацію.

    У ніч на 11 серпня Генеральний штаб Збройних сил України офіційно повідомляв про ураження «Орскнефтеоргсинтезу» підрозділами Сил оборони України. Українські військові зазначили, що на об’єкті було зафіксовано пожежу, а масштаби завданих збитків на той момент встановлювалися.

    Підприємство має важливе значення для регіонального паливного ринку. У 2024 році завод переробив близько 4,2 млн тонн сирої нафти. За цей період на ньому виробили приблизно 1,8 млн тонн дизельного пального, 600 тисяч тонн бензину, 500 тисяч тонн бітуму та 200 тисяч тонн мазуту.

    Зупинка Орського НПЗ відбувається на тлі масштабної кампанії українських ударів по російській енергетичній інфраструктурі. Упродовж останніх місяців атаки призводили до перебоїв у роботі низки нафтопереробних підприємств, через що Росія вже стикається з проблемами на внутрішньому паливному ринку. Reuters раніше повідомляв про дефіцит пального в окремих регіонах Росії, зростання цін та обмеження продажу бензину.

    Удар по Орському НПЗ також привертає увагу через відстань до України. Підприємство розташоване далеко вглибині території Росії, що демонструє здатність українських далекобійних безпілотників досягати об’єктів російської паливно-енергетичної інфраструктури на значній відстані.

    Для російського паливного сектору чергова зупинка НПЗ створює додаткове навантаження на систему переробки. Якщо ремонт пошкоджених установок затягнеться, це може скоротити обсяги виробництва бензину та дизельного пального й посилити необхідність компенсувати дефіцит за рахунок інших заводів або імпорту.

    Таким чином, атака на «Орскнефтеоргсинтез» стала черговим ударом по російській нафтовій галузі. Підприємство припинило переробку після пошкодження установок, а масштаби та строки відновлення його роботи наразі залишаються невідомими.

  • Путін пригрозив захоплювати західні судна у відповідь на дії ЄС

    Путін пригрозив захоплювати західні судна у відповідь на дії ЄС

    Російський диктатор Володимир Путін пригрозив «дзеркально» відповідати на можливі дії європейських країн щодо російських торгових суден. Зокрема, він заявив, що Москва може вдатися до захоплення західних суден, якщо такі заходи застосовуватимуться проти російського торгового флоту.

    Про це повідомляють російські пропагандистські медіа.

    Путін заявив, що Росія нібито не має наміру ігнорувати спроби інших держав обмежувати рух її торгових суден або затримувати їх. За його словами, Москва розглядатиме такі дії як привід для відповідних заходів.

    Російський лідер особливо різко висловився щодо заходів Європейського Союзу, спрямованих проти так званого «тіньового флоту» Росії. Йдеться про мережу суден, яку Москва використовує для транспортування нафти та інших вантажів в обхід міжнародних санкцій та обмежень.

    Путін заявив, що в ЄС нібито обговорюють можливість захоплення російських суден і продажу майна, яке може бути конфісковане. Такі дії він назвав «піратством і розбоєм» та заявив, що Росія в такому випадку буде змушена реагувати.

    За словами російського диктатора, відповідь Москви може бути «дзеркальною», тобто передбачати аналогічні дії щодо суден західних країн.

    Водночас заяви Путіна прозвучали на тлі посилення Євросоюзом заходів проти російського «тіньового флоту». Брюссель намагається обмежити можливості Росії обходити санкції, зокрема шляхом використання суден із непрозорою структурою власності та прапорами третіх країн.

    8 червня глава європейської дипломатії Кая Каллас заявила про посилення заходів проти «тіньового флоту» РФ. У межах операції IRINI військово-морським силам країн ЄС дозволено здійснювати певні перевірки суден за наявності обґрунтованих підозр щодо їхньої ідентифікації або можливих порушень міжнародних норм.

    Водночас можливість затримання конкретного російського судна залежить від низки обставин, зокрема від його місцезнаходження, прапора та характеру можливого порушення. Тобто рішення ЄС не означає автоматичного дозволу на захоплення будь-якого російського торгового судна.

    У липні Європейський Союз також розширив санкційні обмеження проти російського «тіньового флоту», додавши до списку ще 41 судно. Для таких суден передбачаються, зокрема, обмеження на доступ до портів та отримання окремих морських послуг.

    Окремо ЄС дозволив державам-членам реалізовувати російську нафту, конфісковану із суден, які намагалися обходити санкційні обмеження. Саме ці заходи, очевидно, стали одним із приводів для нових погроз із боку Кремля.

    Росія активно використовує «тіньовий флот» для підтримки експорту нафти після запровадження західних санкцій. Його судна часто зареєстровані під прапорами інших держав, а їхня власність та страхування можуть бути оформлені через складні ланцюги компаній.

    Для ЄС боротьба з таким флотом є одним із способів посилити санкційний тиск на російський енергетичний сектор. Для Москви ж обмеження роботи таких суден створюють ризики для експорту нафти та, відповідно, для надходжень до російського бюджету.

    Погроза Путіна захоплювати західні торгові судна у відповідь є черговою спробою Кремля продемонструвати готовність до ескалації у відповідь на санкційні заходи. Водночас практична реалізація таких погроз могла б створити серйозні ризики для міжнародного судноплавства та спричинити подальше загострення відносин Росії із західними державами.

  • Новоросійськ під масованою атакою дронів: у місті працює ППО, пошкоджені будинки та спалахнула пожежа

    Новоросійськ під масованою атакою дронів: у місті працює ППО, пошкоджені будинки та спалахнула пожежа

    У ніч на 12 серпня російський Новоросійськ у Краснодарському краї опинився під масованою атакою безпілотників. За даними моніторингових Telegram-каналів, удари та робота російської протиповітряної оборони тривали понад п’ять годин. Місцева влада підтвердила пошкодження цивільної інфраструктури внаслідок падіння уламків.

    За даними OSINT-моніторингу, атака розпочалася вночі та тривала кілька годин. У різних районах міста місцеві жителі чули вибухи та звуки роботи систем протиповітряної оборони. Російська сторона заявляє про спроби відбити атаку безпілотників.

    Мер Новоросійська підтвердив, що місто атакували не лише повітряні безпілотники. За його словами, також була зафіксована атака безпілотними катерами. Внаслідок падіння уламків у Новоросійську пошкоджено кілька житлових будинків, комерційну будівлю та будмайданчик.

    Російські джерела також повідомляли про можливе застосування ракет, однак ця інформація наразі не має незалежного підтвердження. Точна кількість використаних засобів ураження та масштаби атаки також залишаються невідомими.

    На тлі атаки в центральній частині Новоросійська виникла пожежа. Очевидці повідомляли про сильний запах гару та задимлення. На оприлюднених місцевими жителями відео можна побачити роботу російської ППО, після чого в місті фіксувалися яскраві спалахи.

    Причина та точне місце загоряння на момент публікації не встановлені. Російська влада також не повідомляла про всі обставини можливих влучань, тому оцінити реальні масштаби пошкоджень наразі складно.

    Особливу увагу ця атака привертає через стратегічне значення Новоросійська. Місто розташоване на узбережжі Чорного моря та має великий портовий комплекс, який відіграє важливу роль у російській торгівлі та експорті енергоносіїв.

    За оцінками OSINT-аналітиків, однією з можливих цілей атаки міг бути саме порт Новоросійська. Він є одним із ключових експортних вузлів Росії на Чорному морі, зокрема для транспортування нафти. Водночас наразі немає підтвердження, що саме порт став безпосередньою ціллю атаки.

    Не виключається також, що удар міг бути пов’язаний із військовою інфраструктурою в районі Новоросійська. Зокрема, аналітики припускають, що атака могла мати на меті перешкодити можливому застосуванню російськими військовими крилатих ракет із кораблів-носіїв, які могли перебувати в районі міста.

    Новоросійськ уже неодноразово ставав ціллю українських атак. Його стратегічне значення зумовлене не лише розташуванням військово-морських об’єктів, а й роллю міста в російській нафтовій логістиці.

    У липні Reuters повідомляло, що в порту Новоросійська фактично запровадили негласні обмеження на нічний рух суден. За інформацією видання, таким чином російська сторона намагається зменшити ризики для кораблів через загрозу атак. Водночас публічно російська влада не визнавала наявність серйозних проблем із безпекою судноплавства.

    Ще один серйозний інцидент стався в Новоросійську у квітні. Після нічної атаки безпілотників там спалахнула пожежа на об’єкті «Транснефті», який пов’язаний із обслуговуванням великих нафтових танкерів. Тоді наслідки атаки також привернули увагу через важливість міста для російського нафтового експорту.

    Удари по Новоросійську можуть мати не лише військовий, а й економічний ефект. Портова інфраструктура міста є важливою для експорту російської нафти, а тривалі перебої в її роботі здатні впливати на обсяги постачання енергоносіїв на міжнародні ринки.

    За наявними оцінками, середньомісячний експорт російської нафти вже знижувався до мінімальних показників за останні вісім місяців. Однією з причин називали тривалий простій нафтового терміналу «Шесхаріс» у Новоросійську.

    Таким чином, нинішня атака може мати для Росії значення одразу на кількох рівнях. З одного боку, йдеться про військову інфраструктуру та можливі об’єкти Чорноморського флоту, з іншого — про критично важливий порт і нафтову логістику. Водночас остаточні цілі нічного удару та реальні масштаби завданих пошкоджень стануть зрозумілими лише після появи додаткової інформації.

    Станом на ранок 12 серпня російська сторона продовжує повідомляти про наслідки атаки. Незалежно перевірити всі заяви про кількість збитих безпілотників, можливі влучання та пошкодження наразі неможливо.

  • Російська нафта розлилася біля Оману на сотні кілометрів: аварія «тіньового флоту» загрожує заповіднику

    Російська нафта розлилася біля Оману на сотні кілометрів: аварія «тіньового флоту» загрожує заповіднику

    Біля узбережжя Оману продовжує розростатися масштабний розлив нафти з підсанкційного танкера Caroline Bezengi, який перевозив російську сиру нафту та сів на мілину поблизу архіпелагу Халланіят. За останньою офіційною оцінкою оманської влади, площа забруднення становить близько 390–400 квадратних кілометрів, однак незалежні екологічні організації за супутниковими знімками фіксували значно більшу зону нафтового шлейфу — від 600 до майже 800 км² у різні дні. Ситуація особливо небезпечна через те, що аварія сталася у межах екологічно вразливого морського району.

    Нафтовий танкер Caroline Bezengi вже кілька тижнів перебуває біля острова Аль-Кіблія в архіпелазі Халланіят на півдні Оману. Судно було завантажене російською нафтою і прямувало до Азії. За даними Reuters, на борту могло перебувати близько одного мільйона барелів сирої нафти, тоді як Greenpeace оцінює завантаження приблизно у 800 тисяч барелів.

    Проблеми на судні почалися ще 8 червня біля узбережжя Ємену. Морські джерела Reuters повідомляли, що екіпаж передав інформацію про серйозну несправність, а попередні оцінки вказували на вибух на борту. Остаточна причина інциденту офіційно не встановлена. Після цього танкер опинився біля Оману й сів на мілину неподалік Халланіятських островів.

    Спочатку масштаби витоку здавалися значно меншими. Наприкінці липня супутникові знімки показували пляму приблизно на 20–45 км². Уже на початку серпня Greenpeace оцінила її приблизно у 150 км², а до 4 серпня — близько 600 км². Експерт нідерландської організації PAX Вім Звейненбург, аналізуючи знімки за 7 серпня, оцінив загальний нафтовий шлейф уже майже у 800 квадратних кілометрів.

    Ця різниця у цифрах не означає, що одна зі сторін обов’язково помиляється. Площа видимої нафтової плівки швидко змінюється через течії, вітер, хвилі та розсіювання нафти. Частина забруднення може ставати менш помітною на супутникових знімках, не зникаючи повністю з морського середовища. Саме тому оманська влада станом на 10 серпня говорила приблизно про 390 км², тоді як екологічні організації в попередні дні фіксували значно ширше розповсюдження.

    Особливе занепокоєння викликає місце аварії. Танкер стоїть поблизу незаселеного острова Аль-Кіблія, що входить до архіпелагу Халланіят та морської природоохоронної зони. За даними Greenpeace, значні ділянки берегової лінії острова вже зазнали впливу нафти, тоді як частина забруднення продовжує дрейфувати у відкритому морі.

    Цей район має виняткове значення для біорізноманіття Аравійського моря. Тут мешкають рідкісні аравійські горбаті кити, а також морські птахи, зокрема сокотрійські баклани, черепахи та інші вразливі види. Саме через це навіть відносно невеликий витік міг би мати серйозні наслідки, а нинішні масштаби створюють ризик довготривалого забруднення прибережних екосистем.

    Оманська влада заявила, що нафтовий шлейф рухався на північний схід і перебував приблизно за сім кілометрів від узбережжя. На цей момент безпосередньої загрози для опріснювальних установок і туристичної інфраструктури, за офіційною оцінкою, немає. Водночас фахівці попереджають, що ситуація може швидко змінитися залежно від погоди та морських течій.

    Професор екологічної мікробіології Тоні Гутьєррес з Університету Геріот-Ватт пояснював Reuters, що такий масштаб забруднення потребує комплексної операції. Йдеться про використання бонових загороджень, спеціальних суден для збору нафти, сорбентів та, за певних умов, хімічних диспергаторів. Найбільший ризик виникне, якщо значні обсяги сирої нафти потраплять на мілководдя або безпосередньо на берег, де очищення стає значно складнішим і дорожчим.

    Greenpeace заявляє, що стан судна продовжує погіршуватися. Супутникові знімки, проаналізовані екологами, свідчили, що танкер поступово сильніше занурювався у воду, а інтенсивність витоку зростала. Організація попереджає, що у разі подальшого руйнування корпусу аварія може перетворитися на значно масштабнішу екологічну катастрофу.

    Сам Caroline Bezengi — старий нафтовий танкер, побудований у 2001 році. Його довжина становить близько 274 метрів. Саме такі великі, але старі судна часто стають частиною так званого «тіньового флоту», який Росія використовує після введення західних санкцій для транспортування своєї нафти до третіх країн.

    Британія офіційно внесла Caroline Bezengi, IMO 9224439, до санкційного переліку суден, задіяних у перевезенні російської нафти до третіх країн. Судно також фігурує у санкційних рішеннях Європейського Союзу як таке, що бере участь у нерегулярних і ризикованих практиках судноплавства.

    За даними відстеження суден, у квітні–травні Caroline Bezengi завантажував нафту в російському порту Новоросійськ на Чорному морі, а наприкінці травня пройшов через Суецький канал. Потім судно прямувало в напрямку Азії.

    Greenpeace звертає увагу ще на одну проблему: у танкера немає звичайного страхового покриття від одного з міжнародно визнаних P&I-клубів, які традиційно страхують відповідальність судновласників за великі аварії та екологічні збитки. За даними організації, в документах 2025 року страхувальником Caroline Bezengi значилася маловідома компанія з Киргизстану Arsenal Kyrgystan. Чи діє це покриття зараз і чи вистачить його для фінансування ліквідації наслідків, невідомо.

    Ситуація ще більше ускладнюється статусом прапора. Greenpeace повідомляє, що судно втратило реєстрацію Камеруну 29 травня, після чого Міжнародна морська організація позначає його прапор як невідомий. За даними екологів, оманська влада зверталася до власника судна з вимогою вжити заходів, однак оперативної реакції не отримала.

    Reuters раніше встановив, що зареєстрованим власником танкера є Rentoor Shipmanagement Ltd, а менеджером — Villar Shipmanagement Ltd. Обидві структури, за даними LSEG, пов’язані з Китаєм. Журналісти не змогли отримати від них оперативних коментарів.

    Саме така структура власності та страхування є типовою рисою російського «тіньового флоту». Після західних санкцій проти російської нафти Москва значно збільшила використання старих танкерів, які працюють через маловідомих власників, часто змінюють прапори та не користуються послугами провідних міжнародних страховиків.

    Екологи роками попереджали, що це створює не лише санкційні, а й екологічні ризики. Старі судна частіше потребують ремонту, а у випадку серйозної аварії може виявитися незрозумілим, хто саме повинен оплачувати евакуацію судна, очищення моря та компенсацію збитків. Greenpeace називає історію Caroline Bezengi показовим прикладом таких ризиків.

    На цьому етапі оманська влада направила спеціальні групи для локалізації наслідків аварії та моніторингу стану моря. Водночас міжнародні екологи закликають Маскат у разі необхідності просити міжнародну допомогу, оскільки очищення сотень квадратних кілометрів моря може потребувати значно більших ресурсів, ніж здатні швидко мобілізувати місцеві служби.

    Найбільший ризик залишається всередині самого танкера. Навіть якщо частина нафтової плями розсіюється у відкритому морі, на борту все ще можуть залишатися сотні тисяч барелів сирої нафти. Якщо корпус продовжить руйнуватися, обсяг витоку може різко збільшитися. Саме тому екологи зараз говорять не лише про ліквідацію вже існуючого забруднення, а й про необхідність терміново стабілізувати судно та відкачати залишки вантажу.

    Отже, аварія Caroline Bezengi вже стала однією з найбільш показових екологічних історій, пов’язаних із російським «тіньовим флотом». Офіційно підтверджена зона нафтового забруднення сягає приблизно 390–400 км², тоді як незалежні супутникові оцінки в окремі дні показували від 600 до майже 800 км². Нафта вже торкнулася заповідної берегової лінії, а судно продовжує перебувати в нестабільному стані з великою кількістю вантажу на борту.

    Тому головне питання зараз уже не лише в тому, наскільки великою стала пляма, а в тому, чи вдасться Оману та міжнародним партнерам зупинити подальший витік до того, як аварія переросте у ще масштабнішу катастрофу для Аравійського моря.

  • Нічна атака на НПЗ у Росії: у двох регіонах спалахнули масштабні пожежі

    Нічна атака на НПЗ у Росії: у двох регіонах спалахнули масштабні пожежі

    У ніч на 8 серпня Краснодарський край та Самарську область Росії атакували безпілотники. Під удар, за повідомленнями російських джерел та місцевої влади, могли потрапити два нафтопереробні заводи — Ільський НПЗ у Краснодарському краї та Сизранський НПЗ у Самарській області. Після атаки очевидці повідомляли про пожежі, густий дим та масштабне загоряння на території промислових підприємств.

    Про атаку повідомляють російські OSINT-канали. Водночас інформацію про удари по промислових об’єктах частково підтвердила російська влада.

    Одним із головних об’єктів атаки став Сизранський нафтопереробний завод у Самарській області. У нічний час місцеві жителі повідомляли про вибухи та безпілотники в районі підприємства. Пізніше у мережі почали з’являтися відео з території НПЗ, на яких видно сильне загоряння, червоне зарево та густий чорний дим.

    Російські Telegram-канали стверджували, що безпілотники могли атакувати район установки атмосферно-вакуумної перегонки нафти та резервуарів із нафтопродуктами. Однак точний характер пошкоджень та масштаби наслідків атаки наразі офіційно не розкриті.

    Факт атаки на одне з промислових підприємств Самарської області підтвердив губернатор регіону В’ячеслав Федорищев. За його словами, вночі підприємство зазнало атаки безпілотників.

    «Одне з промислових підприємств Самарської області сьогодні вночі зазнало атаки ворожих безпілотників. Наразі триває ліквідація наслідків. Оперативні служби працюють на місці падіння безпілотників. Інформація щодо постраждалих уточнюється», — повідомив російський губернатор.

    При цьому російська влада традиційно не уточнила, які саме пошкодження отримало підприємство. Водночас оприлюднені місцевими пабліками кадри свідчать про масштабну пожежу в районі НПЗ.

    Другим об’єктом, який зазнав пошкоджень унаслідок нічної атаки, став Ільський нафтопереробний завод у Краснодарському краї. Місцевий оперативний штаб повідомив про падіння уламків безпілотників на території підприємства.

    За офіційною інформацією, після падіння уламків на території Ільського НПЗ виникло загоряння. На оприлюднених відео видно вогонь та густий дим, а також роботу російських екстрених служб, які намагалися ліквідувати наслідки інциденту.

    Таким чином, протягом однієї ночі повідомлення про ураження одразу двох нафтопереробних підприємств з’явилися у двох віддалених регіонах Росії. Відстань між Краснодарським краєм та Самарською областю становить сотні кілометрів, що свідчить про масштаб географії нічної атаки.

    Наразі немає підтверджених даних про точну кількість безпілотників, які брали участь в атаці, а також про остаточний обсяг пошкоджень на обох підприємствах. Не встановлено і те, чи зупинялися виробничі потужності НПЗ повністю або частково після ударів.

    Атаки на російські нафтопереробні підприємства останніми місяцями стали одним із ключових напрямків ударів українських безпілотників по військово-промисловій та енергетичній інфраструктурі РФ. НПЗ мають стратегічне значення для Росії, оскільки забезпечують виробництво бензину, дизельного пального, авіаційного пального та інших нафтопродуктів.

    Пошкодження таких підприємств створює проблеми не лише для нафтової галузі, а й для внутрішнього паливного ринку Росії. Якщо частина потужностей тимчасово припиняє роботу, це може скорочувати обсяги виробництва нафтопродуктів та ускладнювати їх постачання в окремі регіони.

    Російський паливний сектор уже стикається з дефіцитом бензину. В окремих регіонах РФ водії повідомляють про черги на автозаправних станціях, перебої з поставками та зростання вартості пального. На цьому тлі нові удари по НПЗ можуть посилити тиск на внутрішній ринок.

    Одним із останніх об’єктів атаки став Ярославський нафтопереробний завод. Українська сторона повідомляла про ураження підприємства, яке має важливе значення для виробництва та постачання нафтопродуктів у центральній частині Росії.

    Проблеми російської нафтопереробки вже змушують Москву шукати альтернативні джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшує імпорт нафтопродуктів та використовує поставки з Білорусі для компенсації дефіциту на внутрішньому ринку.

    Водночас масштаби впливу кожної окремої атаки на загальний паливний баланс Росії залежать від характеру пошкоджень. Якщо уражено окремі установки, підприємство може продовжити роботу частково. У випадку серйозних пошкоджень відновлення може тривати значно довше та потребувати складного ремонту.

    Наразі російські служби продовжують ліквідовувати наслідки нічної атаки. Інформація про можливих постраждалих та остаточні збитки уточнюється. Українська сторона офіційно не брала на себе відповідальність за удари по Сизранському та Ільському НПЗ.

    Нічна атака стала черговим епізодом кампанії ударів по російській енергетичній інфраструктурі. На тлі проблем із виробництвом і постачанням пального нові пожежі на НПЗ можуть створити для російської влади додаткові труднощі з підтриманням стабільності паливного ринку.

  • США готують «економічний молот» для Кремля: Сенат узявся за санкції проти Росії та її нафтових партнерів

    США готують «економічний молот» для Кремля: Сенат узявся за санкції проти Росії та її нафтових партнерів

    Сенат США перейшов до активного розгляду масштабного санкційного пакета, покликаного посилити економічний тиск не лише безпосередньо на Росію, а й на країни та компанії, які допомагають Москві заробляти на експорті нафти й газу. Законодавці розглядають документ, який передбачає первинні та вторинні санкції, обмеження проти російських банків і «тіньового флоту», а також можливість запровадження великих мит проти найбільших покупців російських енергоносіїв.

    Йдеться про Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 — санкційний законопроєкт, який отримав широку двопартійну підтримку. Його просування стало одним із найсерйозніших за останній час сигналів Конгресу про готовність тиснути на джерела фінансування російської війни проти України.

    Лідер демократичної меншості в Сенаті Чак Шумер під час обговорення наголосив, що одних попереджень Кремлю вже недостатньо. За його словами, російський президент Володимир Путін оцінює не риторику Заходу, а його реальні кроки. Саме тому санкційний пакет має показати, що підтримка України та економічний тиск на Москву мають довгостроковий характер.

    Сенат уже продемонстрував потужну підтримку

    Нинішній етап розгляду не починається з нуля.

    Наприкінці липня Сенат провів ключове процедурне голосування щодо просування документа. За продовження роботи над санкційним пакетом проголосували 86 сенаторів, проти — 12. Такий результат показав рідкісний для нинішнього американського Конгресу рівень двопартійної згоди.

    Законопроєкт підтримують сенатори від обох партій, серед яких Річард Блументаль, Кеті Брітт, Джин Шахін, Роджер Вікер та Джим Ріш.

    Його головна логіка полягає в тому, щоб ударити не тільки по російських компаніях, які безпосередньо отримують прибуток від продажу енергоносіїв, а й по міжнародній системі, що дозволяє Кремлю обходити обмеження.

    Це принципово відрізняє новий пакет від значної частини попередніх санкцій.

    Під санкціями можуть опинитися банки, олігархи та «тіньовий флот»

    У погодженій сенаторами редакції законодавство передбачає первинні й вторинні санкції проти Росії та осіб, які підтримують її війну.

    До потенційних цілей належать російські посадовці, олігархи та пов’язані з ними особи, банки і фінансові установи, а також судна так званого «тіньового флоту», через який Москва продовжує експортувати нафту попри західні обмеження.

    «Тіньовий флот» став одним із головних інструментів російського санкційного обходу після запровадження нафтового ембарго та цінової стелі.

    Росія використовує сотні старих танкерів, часто зі складними структурами власності, змінами прапора та страхуванням поза традиційними західними системами.

    Саме тому санкціонування окремих російських компаній уже не вважається достатнім. Вашингтон дедалі більше зосереджується на посередниках, судах, фінансових структурах та покупцях російської сировини.

    Найболючіша частина — мита для покупців російської нафти

    Одним із найсильніших інструментів законопроєкту є можливість карати найбільших покупців російських енергоносіїв.

    У нинішній версії документа президент США отримує право запроваджувати цільові тарифи на товари з країн, які входять до числа найбільших покупців російської нафти або газу чи допомагають обходити енергетичні санкції. Законопроєкт обмежує механізм п’ятьма найбільшими покупцями та п’ятьма державами, що найбільше сприяють обходу обмежень.

    Axios повідомляє, що тариф може сягати 100%. Такий механізм фактично дасть Білому дому окрему законодавчу основу для економічного тиску на держави, які продовжують масштабно купувати російську енергію.

    Раніші версії ініціативи Грема та Блументаля були ще жорсткішими й передбачали можливість тарифів до 500%. Саме через це в медіа законопроєкт часто називали «пекельними» або «нищівними» санкціями. У попередніх заявах автори прямо називали серед потенційних адресатів таких заходів Китай, Індію та Бразилію — великі економіки, які продовжують купувати російські енергоресурси.

    Чому ключова ставка зроблена саме на нафту

    Нафтовий експорт залишається одним із найважливіших джерел валютних доходів Росії.

    Навіть після введення масштабних санкцій Москва змогла перенаправити значну частину потоків із Європи до Азії. Насамперед російську нафту купують Китай та Індія.

    Тому американські законодавці намагаються змінити саму економіку таких закупівель.

    Якщо країна отримує дешеву російську нафту, але натомість ризикує зіткнутися з великими митами при експорті своїх товарів до США, вигода від співпраці з Москвою може різко зменшитися.

    Саме в цьому полягає логіка вторинних санкцій: змусити треті держави самостійно обирати між доступом до американського ринку та масштабною економічною співпрацею з РФ.

    Трамп отримає сильніший юридичний інструмент

    Окреме значення законопроєкту полягає в тому, що він може розширити можливості президента США щодо тарифної політики.

    Адміністрація Дональда Трампа вже використовувала мита як інструмент зовнішньополітичного тиску. Однак такі рішення нерідко ставали предметом юридичних суперечок.

    Axios зазначає, що новий закон може надати Білому дому значно чіткішу законодавчу основу для запровадження тарифів проти покупців російської енергії. Це посилить позиції президента не лише політично, а й юридично.

    Для України це особливо важливо, оскільки санкції в такому разі не залежатимуть виключно від президентських указів, які наступна адміністрація потенційно може швидко переглянути.

    Закон, ухвалений Конгресом, створює значно стійкіший механізм.

    Законопроєкт одночасно стосується Ірану

    Документ має ще один великий напрям — Іран.

    Сенатори погодилися продовжити санкційні повноваження, які обмежують фінансування іранського енергетичного та військового секторів.

    Це особливо актуально на тлі поглиблення військової співпраці між Москвою й Тегераном та загальної нестабільності на Близькому Сході.

    Таким чином Вашингтон фактично об’єднує тиск на дві держави, які розглядає як взаємопов’язані безпекові загрози.

    Чому санкції просувають саме зараз

    У Конгресі дедалі більше занепокоєні тим, що Росія продовжує війну, попри багаторічні санкції та дипломатичний тиск.

    Одночасно в американському політичному середовищі зростають побоювання щодо ширших планів Кремля.

    Шумер під час сенатських дебатів послався на оцінки потенційних загроз для країн НАТО та заявив, що Путін продовжує перевіряти межі готовності Заходу до протидії.

    Звідси й аргумент прихильників закону: якщо Кремль не реагує на попередження, потрібно бити по економічній основі російської військової машини.

    Європа також може піти слідом

    Для Києва важливо не тільки безпосереднє запровадження американських санкцій.

    Рішення Вашингтона може спричинити ланцюгову реакцію серед союзників.

    США мають найбільший фінансовий ринок світу і контроль над значною частиною міжнародних доларових операцій, тому американські вторинні санкції часто змушують компанії та банки змінювати поведінку навіть у країнах, які формально не приєдналися до санкцій.

    Саме тому потенційний пакет розглядається як можливість підштовхнути до нових кроків Європейський Союз, країни G7 та інших партнерів України.

    Раніше Грем прямо закликав європейські країни посилити тиск, заявляючи, що численні санкційні пакети ЄС не дали достатнього ефекту без потужнішого удару по покупцях російської енергії.

    Але голосування — ще не кінець процесу

    Навіть якщо Сенат остаточно схвалить документ, він ще має пройти весь законодавчий шлях.

    Для набуття чинності закон необхідно погодити з Палатою представників та передати президенту США на підпис.

    Крім того, практичний вплив санкцій залежатиме від того, наскільки активно Білий дім застосовуватиме надані йому повноваження.

    Саме ця президентська гнучкість була одним із ключових елементів переговорів навколо документа.

    Прихильники санкцій намагалися одночасно дати президентові потужний «економічний молот» і залишити достатньо простору для дипломатичних домовленостей.

    Для Москви головна небезпека — не черговий список прізвищ

    Якщо закон буде ухвалений у нинішньому вигляді, його потенційна сила полягає не стільки в появі чергових російських банків чи олігархів у санкційних списках.

    Найсерйознішим ударом може стати зміна поведінки третіх країн.

    Росія зуміла пережити значну частину санкційного тиску саме тому, що після втрати європейського ринку знайшла нових великих покупців в Азії.

    Якщо Вашингтон зробить співпрацю з російським нафтовим сектором занадто дорогою для цих держав, Кремль може зіткнутися із зовсім іншим рівнем тиску на доходи.

    Саме тому законодавці й роблять ставку на вторинні санкції.

    І результат процедурного голосування 86 проти 12 показує, що ідея такого підходу має надзвичайно широку підтримку в американському Сенаті.

    Тепер ключове питання — чи перетвориться ця підтримка на остаточно ухвалений закон і наскільки швидко новий механізм почне впливати на головних покупців російської нафти.

  • Санкції проти Росії зависли за крок до ухвалення: у Сенаті США виникла несподівана перепона

    Санкції проти Росії зависли за крок до ухвалення: у Сенаті США виникла несподівана перепона

    Новий масштабний пакет американських санкцій проти Росії отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті США, однак його остаточне ухвалення затримує суперечка навколо одного з найпотужніших інструментів документа — права президента Дональда Трампа запроваджувати високі тарифи проти держав, які продовжують купувати російські енергоносії.

    Йдеться про Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 — законопроєкт, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який був одним із головних прихильників посилення економічного тиску на Москву.

    28 липня Сенат зробив важливий процедурний крок до його ухвалення. За просування документа проголосували 86 сенаторів, проти — 12. Таким чином, законопроєкт має значно більше голосів, ніж необхідні 60 для подолання процедурного бар’єра. Водночас це ще не було фінальним голосуванням за закон.

    І саме тут виникла проблема: частина демократів підтримує посилення санкцій проти Кремля, але категорично не погоджується з тим, скільки додаткових повноважень у сфері торговельних тарифів закон може передати Трампу.

    Сенатори сперечаються не стільки про Росію, скільки про повноваження Трампа

    Головним каменем спотикання стала тарифна частина законопроєкту.

    Одна з його ключових цілей — вдарити не лише безпосередньо по російській економіці, але й по країнах, які забезпечують Москві валютні надходження, продовжуючи масово купувати російські нафту та газ.

    Актуальна редакція передбачає можливість запровадження президентом США тарифів до 100% проти держав, які є найбільшими покупцями російських енергоносіїв. Під потенційний удар можуть потрапити великі торговельні партнери Вашингтона, зокрема Китай та Індія.

    Саме це викликало спротив частини демократів.

    Сенаторка Елізабет Уоррен та низка її колег побоюються, що такий механізм фактично надасть Трампу новий надзвичайно потужний інструмент торговельної політики. Критики документа стверджують, що тарифи можуть зрештою вдарити не тільки по покупцях російської нафти, а й по американських імпортерах та споживачах через зростання цін.

    Схожі побоювання висловлювали сенатори Рон Вайден, Джон Оссофф та інші демократи. Associated Press зазначає, що частина законодавців хоче внести зміни до документа саме через масштаб президентських тарифних повноважень.

    Тобто голосування 86 проти 12 не означає, що дванадцять сенаторів виступають проти санкцій щодо Росії як таких. Для значної частини опонентів проблема полягає саме в конструкції тарифного механізму.

    Законопроєкт уже суттєво пом’якшили

    Суперечка навколо тарифів тягнеться не перший місяць.

    Початкова версія Sanctioning Russia Act була значно жорсткішою. Документ 2025 року передбачав тарифи щонайменше 500% на товари та послуги з Росії, а також аналогічні тарифи на імпорт із держав, які свідомо торгують російськими нафтою, нафтопродуктами або ураном.

    Це прямо зафіксовано в тексті законопроєкту, оприлюдненому Конгресом США.

    Однак у новій редакції 2026 року механізм змінили.

    Замість фактично універсального 500-відсоткового тарифного бар’єра пропонується більш точковий підхід: президент отримує можливість запроваджувати тарифи до 100% проти найбільших покупців російської енергії.

    Таким чином законодавці намагаються одночасно зберегти сильний економічний важіль проти Москви та зменшити ризик глобальної торговельної війни.

    Сам законопроєкт S.5025 був представлений у Сенаті 16 липня 2026 року. Серед його авторів і співавторів — представники обох основних американських партій, що пояснює надзвичайно високий рівень підтримки документа.

    Удар планують завдати по головному джерелу грошей Кремля

    Логіка американських законодавців проста: Росія продовжує отримувати значні доходи від експорту енергоносіїв, які дозволяють Кремлю фінансувати війну проти України.

    Тому замість обмежень виключно проти російських компаній та чиновників Вашингтон хоче зробити торгівлю з Москвою дорожчою для третіх країн.

    У такому разі великі покупці російської нафти фактично опиняються перед вибором: зберігати масштабні закупівлі в Росії або ризикувати доступом своїх товарів на американський ринок на звичних умовах.

    Саме цей механізм і робить законопроєкт потенційно надзвичайно потужним.

    Reuters зазначає, що документ передбачає не тільки тарифні інструменти, а й санкції проти російських посадовців та інші заходи економічного тиску.

    Окрему увагу приділено російському енергетичному сектору та схемам, які дозволяють Москві обходити вже запроваджені західні обмеження.

    До законопроєкту додали ще й Іран

    За наполяганням адміністрації Трампа законодавці розширили документ, включивши до нього додаткові заходи проти Ірану. У результаті він отримав назву Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026.

    Це ще більше збільшило політичну вагу документа, але одночасно ускладнило переговори навколо остаточного тексту.

    Для України ключовою залишається саме російська частина законопроєкту.

    Президент Володимир Зеленський під час свого липневого візиту до Вашингтона підтримав просування санкційного пакета. Показово, що процедурне голосування в Сенаті відбулося саме під час перебування українського президента у столиці США.

    Чому 86 голосів ще не означають ухвалення закону

    Результат 86:12 демонструє величезний запас політичної підтримки, але законодавчий процес у США на цьому не завершується.

    Після процедурного просування Сенату ще необхідно завершити розгляд документа та провести фінальне голосування. Крім того, закон має пройти Палату представників.

    За даними Reuters, розгляд у Палаті представників очікується після повернення конгресменів у вересні.

    До того часу сенатори можуть спробувати змінити спірні положення.

    Найімовірніше, боротьба точитиметься саме навколо механізму тарифів: хто визначатиме країни, проти яких вони вводяться, наскільки високими можуть бути ставки, за яких умов президент матиме право їх скасовувати та наскільки Конгрес контролюватиме застосування цих повноважень.

    Тому говорити, що Сенат «не може ухвалити санкції через 12 демократів», було б спрощенням. Документ уже подолав важливий процедурний бар’єр із величезною перевагою. Реальна суперечка полягає у тому, яким буде остаточний механізм санкцій і наскільки широкі торговельні повноваження отримає Білий дім.

    Для Росії ризик залишається серйозним

    Попри дискусії, сама математика голосування виглядає для Кремля несприятливо.

    86 голосів у Сенаті свідчать про те, що ідея нового економічного тиску на Росію має широку двопартійну підтримку. Навіть частина сенаторів, які голосували проти нинішнього варіанта, заперечують передусім проти тарифних повноважень Трампа, а не проти необхідності тиснути на Москву.

    Якщо законодавцям вдасться домовитися про компромісну конструкцію тарифів, одна з головних політичних перепон може бути усунена.

    У такому разі новий пакет стане одним із найсерйозніших американських санкційних інструментів проти російської економіки за час повномасштабної війни — передусім через спробу змусити треті країни скорочувати закупівлю російської нафти та газу.

    Саме тому зараз боротьба у Вашингтоні точиться вже не стільки навколо питання, чи потрібно посилювати тиск на Росію, скільки навколо іншого: наскільки далеко США готові зайти, щоб змусити торговельних партнерів Кремля відмовитися від російських енергоносіїв — і скільки влади для цього Конгрес готовий передати Дональду Трампу.