В Україні існує понад 9 тисяч професій, і серед них можна знайти справжні «родзинки», про які знають лише фахівці. Державна служба зайнятості продовжує знайомити українців із незвичними та малопоширеними спеціальностями, які виконують важливу функцію для економіки та суспільства.
Комбустіолог — лікар, який спеціалізується на лікуванні тяжких опіків та їхніх наслідків, зокрема рубців і шрамів. В Україні ця спеціальність отримала офіційний статус у 1995 році, і для роботи потрібна вища медична освіта.
Сюрвейєр — незалежний експерт, який інспектує та оцінює вантажі транспортних засобів, особливо у сфері міжнародної торгівлі. Здебільшого потрібна технічна або інженерна освіта.
Гільйоширник у поліграфічному виробництві — фахівець, який наносить складні орнаменти з хвилястих фігурних ліній (гільйоші) на документи та гроші. Для роботи потрібна освіта у сфері видавництва та поліграфії.
Оператор на емшерах — контролює процес бродіння осаду та очищення води на відстійниках підприємств. Достатньо базової середньої освіти, проте фахівець грає ключову роль у водоочисних процесах.
Шламівник — обслуговує шламбасейни, резервуари з частинками гірської породи, що утворюються під час буріння. Здебільшого потрібна професійно-технічна освіта.
У Службі зайнятості наголошують: навіть найрідкісніші професії мають велике значення для економіки країни, адже забезпечують стабільне функціонування промисловості, медицини та інших галузей.
Після трьох років повномасштабної війни в Україні Європа поступово змінює умови допомоги українцям. Якщо у 2022 році біженці отримували безкоштовне житло, харчування та грошову підтримку, то у 2025-му акцент зміщується на працевлаштування та інтеграцію, а фінансова підтримка скорочується.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, нині в Європі перебуває близько 5,1 млн українців, переважно жінки та діти.
Польща
Залишається головним напрямком для українців. Діти відвідують школи, а працездатні українці мають спрощений доступ до ринку праці — 69% вже працюють. Проте фінансова допомога скорочена: після перших 4 місяців проживання у державних гуртожитках біженці сплачують за житло самостійно, виняток — пенсіонери, багатодітні та люди з інвалідністю.
Німеччина
Базове соціальне забезпечення залишається щедрим — 502 євро на дорослого, оплата оренди та комуналки. Для матері з дитиною допомога може сягати 1300 євро на місяць. Однак зайнятість українців низька — близько 25%, головним чином через мовний бар’єр та високий рівень соцдопомоги.
Чехія
Скорочення безкоштовного проживання до 90 днів стимулює українців швидше інтегруватися на ринку праці. Понад 60% вже працюють, переважно у сфері послуг та фізичній праці. Держава фінансує мовні курси та перекваліфікацію.
Іспанія, Італія, Румунія, Словаччина
Соцдопомога обмежена, а більшість біженців мають швидко шукати роботу. У Словаччині безкоштовне житло доступне лише 120 днів.
Велика Британія та Ірландія
Українці можуть працювати та користуватися медичними послугами, але після 6–12 місяців у приймаючій сім’ї мусять орендувати житло самостійно. В Ірландії допомога зменшена з 232 до 39 євро на тиждень після перших 90 днів проживання.
Скандинавія та Балтія
Норвегія, Данія, Швеція та Фінляндія дають близько 300 євро на місяць та житло в центрах розміщення, акцентуючи на інтеграції та роботі. У Литві, Латвії та Естонії рівень працевлаштування українців сягає 50%, але державна допомога мінімальна.
Таким чином, Європа не закрила двері для українців, але перехід від щедрих виплат до базових гарантій і вимог самостійності означає, що біженці тепер повинні швидше інтегруватися та шукати роботу. Для тих, хто очікує повного утримання, нові умови можуть стати розчаруванням.
Протягом першого півріччя 2025 року Державна служба зайнятості пропонувала вакансії за понад 3,5 тисячами професій із 9,2 тисячі, які є в українському класифікаторі. Серед них траплялися й справді рідкісні та маловідомі посади, що викликали особливу зацікавленість.
У добірці служби зайнятості опинилися фахівці, яких шукають буквально кілька разів на рік:
Іхтіолог — спеціаліст з рибознавства, якого шукали на Волині. Його робота — вивчати поведінку, анатомію та розмноження риб.
Соціальний патолог — аналітик відхилень у соціумі. У Чернігівській області шукали такого фахівця для дослідження причин девіантної поведінки.
Телефоніст місцевого зв’язку — ще одна професія, що поступово зникає. Проте цього року вакансії на неї були відкриті у Львівському та Донецькому центрах зайнятості.
Беконник — обробник м’яса (переважно бекону). Таких працівників потребували на м’ясопереробних підприємствах Харківщини.
Фельд’єгер — кур’єр для доставки секретної документації. Вакансії з’явилися одразу в чотирьох областях: Вінницькій, Волинській, Миколаївській та Харківській.
У Державній службі зайнятості зазначають, що рідкісні професії не лише складно знайти в базі вакансій, а й важко працевлаштуватися на такі посади — кількість оголошень надзвичайно обмежена. Однак попит на деякі з них залишається стабільним, хоч і вузькопрофільним.
Стереотипи про безпечну “жіночу” роботу давно не відповідають реальності. Чимало популярних серед жінок професій насправді несуть серйозні ризики для здоров’я — як фізичного, так і психічного. І мова йде не лише про шкідливе виробництво, а й про цілком звичні на перший погляд сфери.
Взяти хоча б освітян. У школах і вишах переважно працюють жінки, проте стабільна і “тиха” робота викладача – лише ілюзія. Щоденні конфлікти з учнями чи батьками, емоційне вигорання, а також хронічні проблеми з голосовими зв’язками – усе це наслідки регулярного стресу і мовного навантаження. До подібних ризиків наближаються і оператори кол-центрів, яким доводиться багато говорити і мати справу з роздратованими клієнтами.
Професія стюардеси ззовні виглядає гламурно, але поза камерами – це безперервне навантаження на організм. Часті перельоти, зміна клімату, перепади тиску, нічні рейси і нестабільний графік буквально розхитують біоритми. Це вдаряє по нервовій, травній, репродуктивній системах. І все це — на фоні постійного стресу.
Схожим чином позначається на здоров’ї й робота офіціантки. Окрім емоційного виснаження від спілкування з клієнтами, є фізичне: постійне носіння важких підносів, робота на ногах, у незручній формі чи взутті. Тіло швидко реагує болями у спині, плечах і ногах.
Здавалося б, менш напружена сидяча робота – журналістика чи офісна сфера – теж не така вже й безпечна. Тривале перебування перед монітором псує зір, призводить до м’язового напруження та порушення постави. Часто з’являється так званий тунельний синдром, а хронічна втома стає буденністю, попри фізичну нерухомість.
Навіть акторська професія, яка здається творчою і вільною, містить численні ризики. Графік у актрис нерегулярний, харчування — хаотичне, а емоційне навантаження — колосальне. Виснажливі репетиції, нічні зйомки, необхідність тримати себе у формі, граючи під тиском і на межі сил — усе це виснажує організм і провокує нервові зриви.
Сучасна жінка, незалежно від професії, часто працює в умовах, далеких від безпечних. І хоча медогляди, спорт і здорове харчування можуть трохи пом’якшити наслідки, головне — вчасно усвідомлювати ризики та піклуватися про себе не лише на рівні профілактики, а й на рівні професійного вибору.
Кількість українських біженців, які планують повернутися додому, стрімко знижується. Якщо у 2022 році 74% з них висловлювали намір повернутися, то тепер цей показник упав до 43%. Такі дані наводить Центр економічної стратегії, а їх цитує The Economist.
Головною причиною відмови від повернення залишається війна та невизначеність щодо майбутнього України. Загроза нового вторгнення, а також можливість замороженого конфлікту без інтеграції в НАТО та ЄС змушують багатьох українців остаточно облаштовуватися за кордоном.
Раніше вважалося, що більшість жінок, які виїхали, після закінчення війни повернуться додому. Однак сьогодні експерти зазначають, що реальність змінилася. Інтеграція українців у європейські суспільства, адаптація дітей до місцевих шкіл та отримання робочих місць змушують багатьох біженців обирати життя за кордоном, навіть якщо бойові дії припиняться.
Попри те, що нині виїзд за кордон для чоловіків призовного віку суттєво обмежений, після завершення воєнного стану ситуація може різко змінитися. За оцінками CES, понад 500 тисяч українських чоловіків можуть залишити країну, щойно обмеження на виїзд будуть скасовані. Це може спричинити нову хвилю еміграції, яка суттєво вдарить по демографічному майбутньому України.
Таким чином, якщо раніше головним викликом було повернення жінок та дітей, то зараз дедалі більше експертів звертають увагу на ризик масового відтоку чоловіків після війни. Це може призвести до ще більшого скорочення населення країни та ускладнити її економічне відновлення.
Україна стикається з безпрецедентним демографічним викликом. Якщо країна не створить умов для повернення своїх громадян, включно з безпековими гарантіями, економічними перспективами та чіткою інтеграцією в європейські структури, еміграція може стати ще більшою проблемою, ніж війна. Питання залишається відкритим: чи зможе Україна утримати своїх громадян після завершення конфлікту, чи ж її чекає довготривалий відтік населення?
У столиці стався інцидент на будівельному об’єкті: 19-річний молодий працівник пограбував свого 54-річного колегу, забравши у нього гаманець з грошима. Зловмисник пояснив свій вчинок тим, що, на його думку, працював більше, ніж потерпілий. Про це повідомляє поліція Києва.
За даним правоохоронців, 54-річний потерпілий разом 19-річним напарником працювали на одному з будівельних об’єктів столиці. Закінчивши роботу, молодик вирішив, що працював більше за свого колегу, тож вирішив забрати його заробіток собі. Хлопець дочекався, поки чоловік покине будівельний майданчик, наздогнав його та вирвав з рук гаманець з грошима та документами, після чого втік у невідомому напрямку.
Оперативники швидко встановили місцезнаходження підозрюваного та затримали його. У зловмисника правоохоронці вилучили гаманець з грошима та документами потерпілого.
19-річному киянину повідомили про підозру за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України. Йому загрожує до десяти років позбавлення волі.
Марія Войтенко, одна з небагатьох жінок-кулеметниць у лавах Збройних сил України, успішно повернулася до цивільного життя після служби. Її історія — це приклад сили духу, наполегливості та успішної реінтеграції в суспільство.
Зокрема, Войтенко розповіла, що мріяла закінчити військову академію в Одесі, натомість підписала контракт на службу в ЗСУ. І додала, що служба в армії була її мрією ще з дитинства. Однак вона не очікувала, що служити доведеться з кулеметом.
На той час Марія була однією з небагатьох жінок-кулеметниць в Україні. Її навичкам заздрили навіть досвідчені військові.
“Батальйон дуже пишався мною, тому що цю зброю важко опанувати й тим паче, що це опанувала жінка. Для побратимів я була прикладом”, – розповіла ветеранка.
Восени 2022 року Марія повернулася додому, до своїх рідних.
Марія зізнається, що повернутись із війська у тил було складно.
Коли я повернулася у жовтні додому, для мене спочатку було тиждень-два – нормально, а тоді я стала замикатися в собі, тому що додзвонитися не можу, не знаю, що з моїми побратимами та що відбувається там. Біля батьків, біля дитини – це був для мене інший світ
Відтак Марія вирішила працевлаштуватися на Вінницьку птахофабрику компанії МХП. За її словами, робота для неї – це велика відповідальність і водночас радість.
“Тут я можу розвиватися, тут є мої колеги, які мене підтримують. Ми одне одному допомагаємо. Це моя маленька сім’я, тому мені дуже подобається сюди приходити. Таким чином я відволікаюся і стараюся рухатись далі”, – поділилася ветеранка.
Керівниця відділу контролю якості Вінницької птахофабрики Анастасія Хрін зазначає, що Марія Войтенко досить швидко влилась у колектив.
“Колеги описують її як життєрадісну людину, яка підтримує настрій у команді. Вона хотіла професійного розвитку й була відкрита до всього нового, тому адаптація для неї пройшла дуже швидко”, – розповіла Анастасія Хрін.
Для системної та комплексної підтримки компанія МХП однією з перших в Україні запустила програму реінтеграції ветеранів “МХП Поруч”. Марія отримала можливість медичного, психологічного та правового супроводу, а найближчим часом планує разом із дитиною відвідати арттерапію.
На цьому ж підприємстві працює і ветеран Віктор Майоров – зараз фахівець з адміністрування. На Вінницькій птахофабриці чоловік працював ще до повномасштабної війни, але після повернення зі служби спеціально для нього створили нову посаду.
“Мене мобілізували у 2023 році, я пішов служити в 46-ту окрему аеромобільну бригаду. Там я був спочатку штурмовиком, потім випала нагода вивчитися на оператора БПЛА, коригування артилерії”, – розповів чоловік.
Восени минулого року у Запорізькій області Віктор підірвався на ворожій міні та втратив ногу. Після двох серйозних операцій ветеран вправно ходить на протезі, тому повернувся до роботи на Вінницькій птахофабриці. В межах програми “МХП Поруч” Віктора постійно підтримувала компанія та колеги: коли він був на фронті, за ним зберігалося робоче місце та заробітна плата, йому допомагали зі спорядженням.
Звичайно, я хотів працювати, але думав, що в мене не вийде, адже я не маю кінцівки. Мені запропонували краще місце, сидячу роботу. Я дуже зрадів, що маю змогу працювати
Довідка
“МХП Поруч” — програма індивідуального супроводу та комплексної підтримки військових, ветеранів та їхніх родин. Спрямована на співробітників та жителів громад, де присутні підприємства МХП. Програма підтримує військових, ветеранів та їхні родини під час служби та після повернення з війни: гуманітарна допомога військовим частинам; медобстеження, лікування і реабілітація; юридична та психологічна підтримка; соціальна реінтеграція; професійна адаптація та інклюзивні спортивні заходи.
У травні 2023-го компанія запустила програму “МХП Поруч” для підтримки військових, ветеранів та їхніх родин. А вже восени 2023-го в межах цієї програми розпочав роботу Центр із взаємодії з військовими та ветеранами, координатори та експерти якого безпосередньо спілкуються із захисниками та їхніми членами сімей та забезпечують індивідуальний супровід та всю необхідну підтримку.
Нині понад 2600 працівників МХП захищають Україну на фронті. Вже 433 ветерани повернулися до роботи в компанії, для 216 з них створили нові робочі місця. До того ж ще 115 ветеранів прийшли працювати після демобілізації. З перших днів великої війни компанія робить усе можливе, аби підтримати наших захисників на шляху відновлення та реінтеграції.
Тривала війна, мобілізація та значний відтік населення за кордон спричинили серйозну кризу на ринку праці в Україні. Одним із проявів цієї кризи є складнощі з пошуком кваліфікованих спеціалістів у низці професій.
За даними дослідження платформи OLX Робота, у жовтні 2024 року найважче було знайти конструкторів на виробництві. На 39 вакансій припало лише 60 відгуків. Незважаючи на це, роботодавці пропонують доволі високу медіанну зарплату – 28 750 грн, що суттєво перевищує середню зарплату по країні, яка за даними Держстату у другому кварталі становила 20 964 грн.
Другою складною вакансією стала позиція стоматолога. При медіанній зарплаті у 30 000 грн на платформі OLX було лише 197 відгуків на 110 вакансій.
Схожі труднощі виникають із пошуком автоелектриків, попит на яких залишається стабільно високим уже другий рік. На 149 вакансій у жовтні було лише 296 відгуків, хоча зарплата цих спеціалістів зросла до 35 000 грн, у порівнянні з 27 500 грн торік.
У сфері краси та здоров’я також спостерігається дефіцит кадрів. Наприклад, для вакансій тренерів (медіанна зарплата 17 500 грн) було лише 290 відгуків на 107 вакансій.
Ще однією проблемною позицією стала роль технолога у виробництві. На 67 відкритих вакансій було лише 204 відгуки, при цьому середня зарплата становить 22 500 грн.
Чому фахівці ігнорують вакансії?
Аналітики OLX Робота зазначають, що низький інтерес до цих спеціальностей зумовлений кількома факторами:
Специфічні вимоги до кваліфікації. Багато вакансій потребують не лише технічних навичок, але й практичного досвіду, що обмежує кількість претендентів.
Умови праці. Наприклад, у виробничій сфері часто потрібна готовність працювати у складних умовах або за ненормованим графіком.
Загальна ситуація на ринку. Війна та економічні виклики впливають на міграцію фахівців, особливо молодих спеціалістів, які обирають роботу за кордоном.
Можливості для шукачів
Дефіцит кадрів водночас відкриває нові можливості для спеціалістів. Менша конкуренція дозволяє кандидатам обирати кращі умови працевлаштування, зокрема вищі зарплати або комфортніші графіки.
Експерти радять роботодавцям переглядати підходи до пошуку персоналу: інвестувати у навчання новачків, пропонувати гнучкі умови роботи та адаптувати заробітні плати до рівня, який відповідає реаліям сучасного ринку.
Ситуація на ринку праці в Україні залишається вкрай складною: близько 8 доларів українців сьогодні не працюють і не шукають роботу. Ця статистика зростання непокоєння як серед економістів, так і серед представників уряду, після чого вона демонструє глибокі проблеми в економіці країни на тлі війни та нестабільної ситуації.
Про це під час виступу на Київському міжнародному економічному форумі повідомила заступник міністра економіки Тетяна Бережна.
За її словами, серед непрацюючих є люди з інвалідністю та ветерани, які «не знайшли себе на ринку праці», а також жінки, які не можуть поєднувати «виконання сімейних та робочих обов’язків».
Заступник міністра наголосила, що держава має спрямовувати зусилля на те, щоб повернути цих людей на ринок праці, оскільки дефіцит працівників в економіці становить 4,5 млн осіб.
Український ринок праці стикається з “кадровим голодом” з моменту початку широкомасштабної війни. За останні два роки низька конкуренція серед шукачів роботи стала нормою, навіть при зростанні кількості вакансій.
Кількість пропозицій роботи в Україні продовжує зростати, але конкуренція залишається низькою. На весну цього року великі робочі портали звітують про рекордну кількість вакансій, яка перевищує навіть довоєнні показники. Лише за останній місяць портал Work.ua розмістив 111 тисяч пропозицій роботи, порівняно з попереднім рекордом у вересні 2023 року – 106 тисячами вакансій. Перед війною на порталі robota.ua щомісяця розміщувалося 90 тисяч вакансій (дані за січень 2022 року), а у березні 2024 року цей показник збільшився до 102 тисяч вакансій.
Ці дані свідчать про відновлення бізнесу. На сьогоднішній день ринок праці у 14 регіонах пропонує більше вакансій, ніж у лютому 2022 року. Найбільше роботи у квітні 2024 року з’явилося у Рівненській, Тернопільській, Закарпатській, Чернівецькій та Житомирській областях. Кількість пропозицій від роботодавців також зросла на 7-9% у Київській, Львівській, Дніпропетровській та Одеській областях.
Проте кількість шукачів роботи майже не змінюється. На порталі Work.ua у квітні свої резюме розмістили 320,6 тисяч людей – майже така сама кількість, як у попередній місяць. Однак через збільшення кількості вакансій, конкуренція продовжує зменшуватися.
Щодо вакансій, найбільше запитувані посади залишаються продавцем, водієм та менеджером з продажу. За даними Державної служби зайнятості, найбільше вакансій пропонували у сфері обслуговування. Також зросла кількість пропозицій роботи у готельно-ресторанному бізнесі та туризмі. У цих галузях найбільш затребуваними стали посудомийники, покоївки, офіціанти, бармени, адміністратори ресторану чи готелю.
Щоб вирішити проблему кадрового дефіциту, роботодавці вдаються до різних методів. Зокрема, вони впроваджують перекваліфікацію співробітників, програми для молодих фахівців, автоматизують процеси та використовують аутсорсинг. Також збільшилася кількість вакансій, за якими роботодавці готові приймати ветеранів, людей без досвіду, пенсіонерів, студентів і людей з інвалідністю.
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації призвело до кризової ситуації на ринку праці через міграцію громадян та мобілізацію чоловіків до лав Збройних Сил України. Серед причин кадрового голоду – значний дефіцит кваліфікованих кадрів та представників робітничих професій.
