Radaonline.news

Позначка: ППО

  • Вогняний шторм над Чорним морем: Одеса зазнала масованої комбінованої атаки балістикою та дронами з руйнуваннями житлових будинків

    Вогняний шторм над Чорним морем: Одеса зазнала масованої комбінованої атаки балістикою та дронами з руйнуваннями житлових будинків

    У ніч на 2 вересня 2026 року Одеса опинилася під масованим та жорстоким ударом російських окупаційних військ. Ворог завдав серії потужних ракетно-дронових ударів по місту та приміській зоні, застосувавши балістичні ракети, ударні дрони та керовані авіабомби. Унаслідок нічного терору зафіксовано пошкодження інфраструктурних об’єктів та житлових багатоповерхівок.

    Комбінований удар та робота ППО

    Сигнал повітряної тривоги пролунав близько другої години ночі, після чого моніторингові канали повідомили про пуски груп ударних безпілотників та балістики з акваторії Чорного моря. Під час нальоту ворожа авіація здійснювала активні пускові маневри. Як зазначив відомий Telegram-канал «Николаевский Ванёк», місто атакували одночасно десятки дронів та керовані авіабомби курсом на Одесу і Південне.

    У місті пролунала серія потужних вибухів, нічне небо осярмили спалахи від роботи українських сил протиповітряної оборони, які до ранку відбивали загрози у повітряному просторі регіону. Частина повітряних цілей була знищена над водою, проте уникнути влучань не вдалося.

    Наслідки та руйнування в місті

    Голова Одеської міської військової адміністрації Сергій Сергій Лысак оперативно підтвердив інформацію про наслідки ворожого нападу. За його словами, внаслідок ударів зафіксовано пошкодження міської інфраструктури, а також попередньо є руйнування житлових будинків.

    «Одесса под атакой врага. Повреждена инфраструктура. Предварительно есть разрушение жилых домов», – написав він у своєму офіційному повідомленні, закликавши містян перебувати в укриттях до відбою тривоги.

    Після потужних вибухів у деяких районах міста спостерігалося характерне зарево від пожеж на місцях прильотів. Наразі екстрені служби, рятувальники ДСНС та медики працюють на місцях уражень, ліквідовують наслідки пожеж та надають допомогу постраждалим. Інформація щодо масштабів руйнувань та кількості можливих жертв наразі уточнюється профільними відомствами.

  • «Щит Ахіллеса» за 3 мільярди євро: Ізраїль повністю закриє небо Греції від повітряних загроз

    «Щит Ахіллеса» за 3 мільярди євро: Ізраїль повністю закриє небо Греції від повітряних загроз

    Греція та Ізраїль уклали безпрецедентну стратегічну оборонну угоду вартістю три мільярди євро, спрямовану на розгортання комплексної багаторівневої системи протиповітряної оборони. Офіційне підписання масштабного контракту відбулося 31 серпня у штаб-квартирі Міністерства оборони Ізраїлю в Тель-Авіві за безпосередньої участі генерального директора відомства Аміра Барама та його грецьких колег.

    Проєкт отримав символічну назву «Щит Ахіллеса» і передбачає передачу Афінам передових протиракетних комплексів, які продемонстрували найвищу ефективність під час реальних бойових дій. До складу нової грецької протиповітряної парасольки увійдуть відомі зенітно-ракетні комплекси «Праща Давида» та системи SPYDER розробки компанії Rafael, а також ракетні комплекси середньої та великої дальності BARAK MX виробництва корпорації Israel Aerospace Industries.

    В ізраїльському оборонному відомстві наголосили, що нова архітектура безпеки повністю спирається на передові технологічні досягнення та актуальний військовий досвід. Цей договір став абсолютно найбільшим експортним контрактом в історії двосторонніх відносин між двома державами та однією з наймасштабніших оборонних угод за всю історію Ізраїлю.

    Паралельно країни уклали ще одну додаткову угоду на 26 мільйонів євро, яка передбачає постачання до Греції спеціалізованих комплексів протидії безпілотникам Drone Dome від компанії Rafael. Крім того, партнерство включає довгостроковий трансфер технологій та інженерних знань грецьким підприємствам, що дозволить місцевій промисловості брати участь в інтеграції та обслуговуванні купленого озброєння.

     

  • «Дрони в обмін на Patriot»: Федоров запропонував США угоду, яка може допомогти Україні пережити зиму

    «Дрони в обмін на Patriot»: Федоров запропонував США угоду, яка може допомогти Україні пережити зиму

    Колишній міністр оборони України Михайло Федоров заявив про готовність допомогти Сполученим Штатам створити власну «армію дронів», запропонувавши фактично обмін українського бойового досвіду та технологічних напрацювань на критично необхідні Україні ракети-перехоплювачі для систем протиповітряної оборони Patriot. За словами Федорова, додаткові перехоплювачі потрібні Україні, щоб протистояти російським повітряним атакам майбутньої зими.

    Про це Федоров розповів в інтерв’ю британській газеті Financial Times.

    «Я був би дуже радий допомогти Америці створити армію дронів — особливо в обмін на [перехоплювачі] Patriot, щоб ми вижили цієї зими», — заявив колишній міністр.

    Федоров прямо зазначив, що готовий піти на такий обмін.

    Йдеться не про вже укладену угоду між Києвом і Вашингтоном, а про пропозицію, яку колишній очільник українського оборонного відомства публічно озвучив американській стороні.

    Україна за роки повномасштабної війни накопичила унікальний досвід застосування безпілотних систем у бойових умовах. Дрони використовуються практично на всіх рівнях — від тактичної розвідки та FPV-ударів безпосередньо на лінії фронту до далекобійних операцій проти об’єктів російської військової та промислової інфраструктури.

    Саме цей досвід потенційно може становити значний інтерес для США та інших західних союзників.

    Натомість для України одним із найбільш критичних питань залишається посилення протиповітряної оборони, зокрема забезпечення комплексів Patriot ракетами-перехоплювачами.

    Росія регулярно застосовує проти українських міст балістичні та крилаті ракети, ударні безпілотники та комбінує різні типи засобів ураження під час масштабних повітряних атак. На цьому тлі питання запасів ракет для ППО набуває особливого значення напередодні холодного сезону.

    Однак пропозиція щодо Patriot виявилася не єдиною резонансною частиною інтерв’ю Федорова.

    Financial Times із посиланням на поінформовані джерела повідомила про деталі його контактів із засновником SpaceX Ілоном Маском.

    За даними видання, Маск раніше нібито говорив Федорову, що готовий дозволити Україні використовувати безпілотники із супутниковою системою Starlink за межами українських кордонів для ударів по цілях на території Росії.

    Водночас мільярдер, за словами співрозмовників FT, наголосив, що відповідне рішення має політичний характер і його повинен ухвалити Білий дім.

    Сам Михайло Федоров коментувати зміст своїх розмов з Ілоном Маском відмовився.

    Так само він не став повідомляти, чи планує під час перебування у Вашингтоні зустрічатися з представниками адміністрації президента США Дональда Трампа.

    Ця частина історії особливо важлива з огляду на роль Starlink у сучасній війні. Супутниковий зв’язок став одним із ключових технологічних інструментів для українських військових, а можливості його використання безпілотними платформами можуть мати значення для розвитку далекобійних систем.

    Паралельно Федоров планує значно активніше працювати із західними країнами у сфері оборонних технологій.

    Нещодавно він погодився стати радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто. Водночас в інтерв’ю FT Федоров повідомив, що прагнутиме отримати подібні консультативні ролі й в інших країнах-партнерах України.

    Серед потенційних держав він назвав Францію та Сполучені Штати.

    У прес-офісі Федорова раніше пояснювали, що його колишня посада міністра оборони України не створює обмежень для роботи радником урядів інших держав. При цьому він планує й надалі жити та працювати в Україні.

    Ще один великий напрям його подальшої діяльності — створення фонду оборонних технологій.

    Федоров хоче залучити до нього американський капітал і використати накопичений Україною досвід для створення нових військових технологій.

    За інформацією Financial Times, він уже шукає підтримки серед венчурних фондів, приватних інвесторів та американських технологічних компаній.

    Сам Федоров заявив, що переговори ведуться з «великою кількістю» потенційних інвесторів, які зацікавлені в українських технологічних розробках.

    Його задум полягає не просто у фінансуванні окремих стартапів. Фонд має створювати та управляти компаніями, які займатимуться розробкою нових видів озброєнь і технологічних рішень для поля бою.

    При цьому Федоров не розкрив деталей своєї майбутньої ролі в управлінні структурою та не уточнив, чи передбачає вона для нього особисту фінансову вигоду.

    За оцінкою колишнього міністра, Росія може намагатися затягувати війну.

    Якщо бойові дії триватимуть ще два-три роки, новий фонд, за задумом Федорова, повинен створювати найсучасніші рішення для поля бою, одночасно надаючи інвесторам доступ до унікального досвіду, який Україна отримала протягом повномасштабної війни.

    Ще 22 серпня Федоров повідомляв, що після завершення роботи в уряді планує зосередитися одразу на кількох напрямах. Серед них — венчурний фонд для інвестування в українські оборонні стартапи, аналітичний центр, громадська діяльність та викладання в університетах.

    Тоді він також категорично заперечував повідомлення про нібито намір під час поїздки до США заручитися політичною підтримкою Дональда Трампа. Водночас Федоров не виключав можливості зустрічі з Ілоном Маском.

    Уже 28 серпня стало відомо, що колишній український міністр прийняв пропозицію очільника Міноборони Італії Гвідо Крозетто стати його радником.

    Тепер пропозиція допомогти США зі створенням «армії дронів» показує ще один напрям можливої співпраці.

    Для України головним питанням у такій моделі залишається практична віддача: Федоров прямо пов’язує передачу українського досвіду та допомогу американцям у розвитку безпілотних сил із можливістю отримати додаткові перехоплювачі Patriot.

    На тлі постійних російських ракетно-дронових атак і наближення холодного сезону саме ракети для систем протиповітряної оборони залишаються одним із найцінніших ресурсів для захисту українських міст.

  • Росія влаштувала нічний наліт на Україну: 121 дрон, ракета Х-59 і влучання на 11 локаціях

    Росія влаштувала нічний наліт на Україну: 121 дрон, ракета Х-59 і влучання на 11 локаціях

    Росія в ніч проти понеділка, 31 серпня, здійснила нову масштабну повітряну атаку на Україну, застосувавши 121 безпілотник різних типів та керовану авіаційну ракету Х-59. Значну частину ударних дронів становили реактивні «Шахеди». Українські сили протиповітряної оборони знешкодили 96 ворожих БпЛА, а запущена з району Чорного моря ракета не досягла своєї цілі. Водночас уникнути наслідків атаки не вдалося — Повітряні сили зафіксували влучання засобів повітряного нападу противника на 11 локаціях.

    Повітряна атака фактично розпочалася ще ввечері 30 серпня. За інформацією Повітряних сил ЗСУ, відлік ведеться від 18:00 неділі.

    Для удару Росія застосувала одну керовану авіаційну ракету Х-59, яку запустили з повітряного простору над акваторією Чорного моря. Одночасно противник направив на територію України 121 безпілотний літальний апарат.

    Йшлося про ударні БпЛА типу Shahed, причому більшість із них, за даними Повітряних сил, були реактивними, а також безпілотники «Гербера» та дрони-імітатори типу «Пародія».

    Для запуску безпілотників Росія використала одразу кілька напрямків. Дрони прямували з районів Курська, Орла, Міллерова та Приморсько-Ахтарська на території РФ. Крім того, запуски здійснювалися з тимчасово окупованого Донецька та району Гвардійського в окупованому Криму.

    Таким чином, російські війська намагалися атакувати Україну одночасно з різних напрямків, змушуючи систему протиповітряної оборони реагувати на значну кількість повітряних цілей.

    Для відбиття нічного нападу були залучені авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи радіоелектронної боротьби та безпілотних систем, а також мобільні вогневі групи Сил оборони України.

    За попередньою інформацією Повітряних сил станом на 08:00 31 серпня, українські захисники збили або подавили 96 російських безпілотників типів Shahed, «Гербера» та інших типів.

    Ворожі дрони знешкоджували на півночі, півдні, сході та в центральних областях України.

    Керована авіаційна ракета Х-59, яку російські війська запустили над Чорним морем, своєї цілі не досягла.

    Попри роботу протиповітряної оборони, повністю уникнути влучань не вдалося. За даними Повітряних сил, засоби повітряного нападу противника влучили на 11 локаціях. Ще на восьми локаціях зафіксовано падіння збитих цілей або їхніх уламків.

    На момент оприлюднення ранкового зведення атака ще не була повністю завершена. У повітряному просторі України залишалося близько десяти ворожих безпілотників.

    Наслідки російських ударів фіксували одразу в кількох регіонах країни.

    На Херсонщині російські війська близько 06:40 атакували безпілотником один із закладів охорони здоров’я в Херсоні. За інформацією обласної військової адміністрації, постраждали двоє працівників закладу — 62-річний чоловік та 69-річна жінка. У них діагностували контузії, вибухові та закриті черепно-мозкові травми. Стан постраждалих оцінювали як середньої тяжкості.

    Також близько шостої ранку російський безпілотник атакував жінку в середмісті Херсона. 62-річну постраждалу доправили до лікарні з контузією, вибуховою та закритою черепно-мозковою травмами.

    Неспокійною була ніч і на Харківщині. Ще близько 22:00 30 серпня російські війська завдали ударів по Ізюму, попередньо керованими авіаційними бомбами. Влучання зафіксували в кількох місцях у західній частині міста.

    Один із ударів припав на дорожнє покриття. Унаслідок атаки було пошкоджено понад десять приватних будинків, декілька автомобілів та електромережі. На іншій локації спалахнула господарська споруда. Повідомлялося щонайменше про одного постраждалого.

    Серйозних руйнувань російська атака завдала і на Донеччині. Близько 04:20 ранку 31 серпня російські війська здійснили авіаудар по центральній частині Слов’янська.

    За попередньою інформацією місцевої влади, постраждали четверо людей. У багатоквартирному будинку було зруйновано під’їзд з першого по п’ятий поверхи, також зруйнований приватний будинок.

    Масштаби пошкоджень у місті значні: за даними начальника Слов’янської міської військової адміністрації Вадима Ляха, пошкоджено щонайменше 32 багатоповерхові будинки, готель, дитячий садок та автомобілі.

    Загалом за попередню добу на Донеччині внаслідок російських атак загинули п’ятеро людей: двоє у Билбасівці та по одній людині у Краматорську, Староварварівці й Степанівці. Ще шестеро жителів області були поранені.

    Вкрай інтенсивних ударів зазнала Запорізька область. За даними обласної влади, протягом доби російські війська здійснили 923 удари по 51 населеному пункту регіону. Загинули двоє людей, ще троє дістали поранення.

    Росіяни застосовували авіацію, безпілотники, реактивні системи залпового вогню та артилерію. До місцевої влади надійшли десятки повідомлень про пошкодження житлових будинків, автомобілів та об’єктів інфраструктури.

    Уночі російський безпілотник також влучив у пожежно-рятувальну частину в одному з населених пунктів Запорізької області. Було пошкоджено покрівлю, вікна та двері будівлі, пожежну автоцистерну й легковий автомобіль. Особовий склад на момент удару перебував в укритті, тому серед рятувальників постраждалих не було.

    На Дніпропетровщині російські війська понад десять разів атакували чотири райони області безпілотниками, артилерією та авіабомбами. Внаслідок обстрілів пошкоджено приватні будинки, господарські споруди, автомобіль, зупинку громадського транспорту та сонячну панель. У Павлоградському районі постраждав 38-річний чоловік, якого госпіталізували у стані середньої тяжкості.

    Наслідки зафіксували й на Миколаївщині. За інформацією ОВА, внаслідок російської атаки був поранений чоловік. Також пошкоджено складське приміщення, сім вантажних та два легкові автомобілі. У Куцурубській громаді FPV-дрони пошкодили два приватні будинки.

    Окрему увагу привертає масштаб застосування Росією реактивних ударних безпілотників. Повітряні сили зазначили, що більшість «Шахедів», використаних у нічній атаці 31 серпня, були саме реактивними.

    Раніше українські військові повідомляли, що лише за чотири дні Росія запустила по Україні майже півтори тисячі безпілотників усіх типів, серед яких близько 800 були реактивними.

    Україна паралельно працює над новими засобами протидії таким цілям. Міністр оборони Євгеній Хмара повідомляв про розробку перехоплювачів, здатних боротися з російськими реактивними «Шахедами». За його словами, є чотири потенційні рішення, які вже проходили польові випробування.

    Атака 31 серпня вкотре показала зміну характеру російських повітряних ударів: противник одночасно використовує ударні та реактивні безпілотники, дешевші дрони-імітатори й ракети, запускаючи їх із різних районів Росії та тимчасово окупованих територій.

    Повітряні сили закликають громадян не ігнорувати сигнали повітряної тривоги, оскільки ситуація в повітряному просторі може швидко змінюватися.

  • Вісім країн НАТО об’єднуються проти дронів: Європа готується до нової фази гібридних атак

    Вісім країн НАТО об’єднуються проти дронів: Європа готується до нової фази гібридних атак

    Країни Балтійського моря планують створити спільну оперативну групу з протидії безпілотникам, яка дозволить державам значно швидше обмінюватися інформацією та реагувати на потенційні гібридні атаки.

    Про ініціативу заявив міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт напередодні зустрічі з колегами з країн Балтійського регіону у німецькому Фленсбурзі.

    І хоча формально Росію у зв’язку з конкретними останніми інцидентами Берлін не звинувачує, контекст очевидний: після початку повномасштабної війни РФ проти України Балтійське море стало одним із найбільш напружених регіонів Європи.

    Тут фіксували пошкодження підводних кабелів, інциденти навколо газопроводів, підозри у диверсіях, а тепер дедалі більше уваги привертають невідомі безпілотники.

    Добріндт попередив: гібридні атаки можуть уже найближчими місяцями вийти на новий рівень.

    Вісім країн НАТО і Росія

    Географія Балтійського моря робить ситуацію особливо цікавою. Після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО майже все узбережжя Балтики, за винятком російської території, належить країнам Альянсу.

    До Балтійського моря мають вихід вісім членів НАТО: Німеччина, Данія, Швеція, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та Польща. Дев’ята прибережна держава — Росія. Саме тому після 2022 року Балтійський регіон набув особливого військово-стратегічного значення.

    Через море проходять критично важливі енергетичні та телекомунікаційні маршрути, а на його берегах розташовані великі порти, військові об’єкти й логістичні вузли НАТО.

    Що саме створюють країни

    Наразі мова не йде про нову армію чи окрему систему протиповітряної оборони.

    Ключове завдання майбутньої оперативної групи — максимально швидкий обмін інформацією. Якщо невідомий безпілотник або інша потенційна загроза з’являється в одній країні, дані про неї мають оперативно отримувати сусіди.

    Це дозволить швидше визначати маршрути польоту, потенційні цілі, характер загрози та координувати відповідь. Саме швидкість обміну інформацією Добріндт назвав однією з основних цілей майбутньої групи.

    Європа боїться не лише дронів

    Безпілотники — лише частина значно ширшої проблеми.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Балтійському морі відбулася ціла серія підозрілих інцидентів із критичною інфраструктурою. Особливе занепокоєння викликають підводні телекомунікаційні кабелі та газопроводи.

    Reuters зазначає, що протягом останніх років у регіоні сталося багато інцидентів, які розглядалися як можливі акти саботажу. Саме через це країни НАТО дедалі частіше говорять не про класичний військовий напад, а про гібридні операції.

    Їхня особливість полягає у тому, що межа між випадковою аварією, кримінальним злочином, диверсією та діями іншої держави може бути навмисно розмитою. І це ускладнює відповідь.

    Дрон із вибухівкою біля важливого німецького аеропорту

    Додатковим поштовхом для Німеччини став нещодавній інцидент у районі аеропорту Лейпциг/Галле. На початку серпня там виявили безпілотник із вибухівкою.

    Цей аеропорт має особливе значення, оскільки є великим логістичним вузлом і використовується, зокрема, для військової логістики. Німецька влада офіційно не звинуватила жодну іноземну державу в причетності до інциденту.

    Окремі політики вказували на можливий російський слід, але це не встановлений факт, а Москва відкинула такі звинувачення. Саме тому в інформаційному плані Берлін діє обережно. Але паралельно Німеччина нарощує практичні можливості протидії безпілотникам.

    «Загроза всюдисуща»

    Добріндт попередив, що Європа вже зараз стикається з постійним тиском.

    За його словами, іноземні держави щодня намагаються підірвати демократію, безпеку та економічну силу Європейського Союзу. Особливо показове інше його попередження: такі атаки можуть «набути нового виміру в найближчі місяці», а гібридна загроза є «всюдисущою».

    Саме це пояснює, чому країни Балтійського моря хочуть створити механізм постійної координації зараз, а не чекати великого інциденту.

    Україна вже показала Європі, наскільки змінилася війна

    І тут український досвід має для Європи особливе значення.

    Повномасштабна війна продемонструвала, що безпілотники перестали бути допоміжним інструментом і перетворилися на один із ключових елементів сучасних бойових дій.

    Дешеві апарати можуть вести розвідку, коригувати удари, атакувати техніку та інфраструктуру. Значно складніші системи здатні долати сотні кілометрів. Але для європейських держав проблема ще ширша. Безпілотник необов’язково має здійснити атаку, щоб створити кризу.

    Його поява біля військової бази, аеропорту, електростанції, порту чи іншого критичного об’єкта вже змушує владу реагувати, зупиняти роботу, піднімати сили безпеки та встановлювати походження апарата.

    І якщо оператор або держава, яка стоїть за польотом, залишаються невідомими, виникає саме та «сіра зона», яка є характерною для гібридних операцій.

    Балтика перетворюється на одну з найзахищеніших зон Європи

    Після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО стратегічна ситуація в регіоні кардинально змінилася.

    Тепер Альянс має значно більше можливостей для координації оборони практично по всьому периметру Балтійського моря. А створення спільної антидронової оперативної групи може стати ще одним елементом цієї нової архітектури.

    Йдеться не про «європейський купол», який автоматично збиватиме все над Балтійським морем. На нинішньому етапі завдання значно практичніше: побачити загрозу раніше, швидше зрозуміти, що відбувається, негайно передати інформацію сусідам і скоординувати реакцію.

    І саме це може стати моделлю для інших регіонів Європи.

    Бо після чотирьох років великої війни в Україні європейські столиці дедалі більше готуються не тільки до класичного військового протистояння.

    Вони готуються до ситуації, коли атака може початися без оголошення війни, без військової форми і навіть без можливості одразу встановити, хто саме її здійснив.

    Саме для такого сценарію країни Балтійського моря тепер і створюють спільний механізм реагування.

  • Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

    Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

    Україна зіткнулася з одним із найбільших фінансових викликів для оборони від початку 2026 року. Міністерству оборони необхідно закрити дефіцит фінансування приблизно у $27 млрд, і частина цих грошей потрібна не на далеку перспективу, а для забезпечення поточних потреб Сил оборони та підготовки закупівель на початок наступного року.

    Про це 30 серпня під час зустрічі з журналістами заявив міністр оборони Євгеній Хмара. Інформацію одночасно підтвердили кілька українських медіа, кореспонденти яких були присутні на зустрічі.

    При цьому у Міноборони вже визначили щонайменше два основні способи, якими спробують закрити фінансовий розрив.

    Перший — отримати раніше частину європейського фінансування, запланованого на 2027 рік.

    Другий — переконати держави, які поки не долучилися до відповідної фінансової рамки, надати Україні гроші, а партнерів, які вже беруть участь у підтримці, — збільшити свої внески.

    За словами Хмари, Україна збирається говорити з партнерами не просто про абстрактну потребу «дати більше грошей». Київ хоче представляти конкретні оборонні проєкти, їхню мету, необхідні ресурси, очікуваний результат і строки реалізації.

    Тобто модель фінансування поступово має переходити до принципу: ось конкретне завдання Сил оборони — ось проєкт, необхідний для його виконання — ось необхідна сума і результат, який Україна отримає після фінансування.

    Звідки взялася «дірка» у $27 млрд

    Сама цифра з’явилася не сьогодні.

    Про дефіцит фінансування оборони президент Володимир Зеленський говорив ще під час зустрічі «коаліції охочих» напередодні Дня Незалежності.

    І тут є принципово важливе уточнення: йдеться не просто про те, що уряд раптово виявив нестачу $27 млрд.

    Значну частину коштів, які мали витрачатися у другій половині 2026 року, використали раніше, щоб профінансувати нагальні потреби війська, зокрема оборонні закупівлі та виробництво. Тепер цей фінансовий ресурс необхідно компенсувати.

    За інформацією, яку раніше озвучував Зеленський, приблизно $8–10 млрд із загальної потреби пов’язані із забезпеченням початку 2027 року — передусім із закупівлею зброї та іншого необхідного для Сил оборони.

    Ще близько $20 млрд припадає на зарплати військовослужбовців, виплати сім’ям загиблих та інші оборонні видатки.

    Тобто $27 млрд — це не лише гроші на нові ракети, безпілотники чи бронетехніку.

    Йдеться одночасно про утримання армії, соціальні виплати та продовження закупівель озброєння.

    Європу можуть попросити дати гроші 2027 року вже зараз

    Перший сценарій, який сьогодні прямо назвав Хмара, — перенесення частини майбутнього європейського фінансування на більш ранній термін.

    І це може стати одним із головних питань переговорів Києва з Брюсселем найближчим часом.

    Європейський Союз сформував для України кредитну рамку на €90 млрд, розділивши фінансування на дві частини — по €45 млрд на 2026 та 2027 роки. Київ хоче отримати частину коштів, запланованих на наступний рік, достроково, щоб закрити нинішню потребу.

    Таким чином Україна фактично пропонує не створювати нову програму з нуля, а змінити графік уже передбаченого фінансування.

    Це потенційно може бути швидшим шляхом, ніж домовлятися про абсолютно новий багатомільярдний пакет.

    Але проблема очевидна: якщо частину грошей 2027 року витратити вже зараз, постає питання, чим компенсувати відповідну потребу наступного року.

    Саме тому Київ паралельно шукає додаткові джерела.

    Другий варіант — нові країни та більші внески

    Хмара повідомив, що Міноборони вже визначило держави, з якими планує провести окремі переговори.

    Йдеться про дві групи партнерів.

    Перша — країни, які ще не долучилися до чинної фінансової рамки підтримки України.

    Друга — держави, які вже допомагають, але потенційно здатні збільшити свої внески.

    Міністр не назвав публічно конкретний перелік таких держав.

    Однак принцип переговорів він описав досить чітко: Україна має показувати партнерам не загальне прохання про допомогу, а конкретний військовий результат, який можна отримати за ці кошти.

    Це особливо важливо на п’ятому році повномасштабної війни, коли західним урядам дедалі частіше необхідно пояснювати власним парламентам та виборцям, на що саме витрачаються кошти для України.

    Гроші потрібні не лише для «сьогодні», а й для зброї 2027 року

    Одна з причин, чому фінансування необхідно знаходити вже зараз, полягає у специфіці оборонних закупівель.

    Складні системи озброєння неможливо замовити 1 січня і отримати 2 січня.

    Виробникам необхідні авансові платежі, контракти на комплектуючі, виробничі потужності та час.

    Тому частина грошей, які формально стосуються потреб 2027 року, має бути витрачена ще у 2026-му.

    За даними Euronews, приблизно €6 млрд із фінансової потреби стосуються саме авансових платежів за озброєння, яке Україна повинна отримати вже на початку наступного року.

    Якщо такі контракти не профінансувати зараз, проблема проявиться не сьогодні, а через кілька місяців — коли необхідна зброя просто не буде готова.

    Частину європейських грошей Україна вже отримала

    При цьому Європа вже фінансує конкретні оборонні програми.

    30 липня Україна отримала €3,47 млрд від ЄС у межах Ukraine Support Loan.

    Міноборони повідомляло, що ці кошти спрямовуються на кілька ключових напрямів: посилення протиповітряної оборони та авіаційних спроможностей, масштабування виробництва безпілотників, розвиток ракетних програм та загальне зміцнення обороноздатності.

    Це показує, що механізм прямого європейського фінансування вже працює.

    Тепер питання полягає в його масштабі та швидкості.

    Чому $27 млрд критично важливі саме зараз

    Фінансова проблема виникла у момент, коли Україні необхідно одночасно вкладати гроші одразу у кілька надзвичайно дорогих напрямів.

    Один із них — ППО.

    Напередодні Дня Незалежності Зеленський заявляв партнерам про гостру потребу України у ракетах-перехоплювачах для Patriot. Reuters повідомляло, що Київ хотів би отримати щонайменше 300 таких ракет на тлі посилення російських ракетно-дронових атак.

    Другий напрям — безпілотники та перехоплювачі.

    І саме сьогодні Хмара повідомив ще одну важливу деталь: Україна вже провела польові випробування чотирьох потенційних систем для перехоплення реактивних російських дронів.

    Наступне завдання — довести ці рішення до необхідного рівня та масштабувати їхнє виробництво до тисяч одиниць.

    А масштабування будь-якої нової зброї — це знову гроші.

    Третій напрям — далекобійні спроможності України.

    Четвертий — звичайне забезпечення величезної армії: зарплати, виплати, боєприпаси, ремонт техніки, логістика.

    Тому дефіцит у $27 млрд з’явився у дуже незручний момент: Росія не демонструє намірів згортати війну, інтенсивність ударів залишається високою, а Україна одночасно має фінансувати нинішні бойові дії та вже зараз готувати армію до 2027 року.

    Чи означає це, що «грошей на ЗСУ немає»

    Ні — і тут важливо не перебільшувати.

    Цифра $27 млрд не означає, що завтра припиняться виплати військовим або закупівлі зброї.

    Йдеться про фінансову потребу, яку необхідно закрити для виконання запланованих оборонних видатків.

    Більше того, Міноборони заявляє, що вже має сценарії її покриття.

    Але масштаб проблеми применшувати теж не варто.

    $27 млрд — величезна сума навіть для країни, яка отримує значну міжнародну підтримку. А використання частини коштів наступного року наперед фактично означає, що фінансова дискусія просто переноситься далі.

    Саме тому другий напрям — залучення нових партнерів і збільшення внесків чинних союзників — може бути навіть важливішим за дострокове використання європейського кредиту.

    Київ хоче продавати партнерам не «потребу», а результат

    І тут заява Хмари містить, можливо, найцікавіший сигнал.

    Україна змінює аргументацію у переговорах про військову допомогу.

    Замість моделі «нам необхідно $X млрд для продовження оборони» Міноборони хоче пропонувати партнерам конкретні проєкти з вимірюваним результатом.

    Це можуть бути, наприклад, певні обсяги виробництва дронів, систем перехоплення, ракет або інших спроможностей — хоча конкретних проєктів Хмара сьогодні публічно не назвав.

    Сам міністр сформулював принцип так: партнери повинні бачити, які завдання стоять перед Силами оборони, які проєкти необхідні для їх виконання, якого результату вони дадуть і в які строки.

    І це може бути принципово важливим для наступного етапу війни.

    Адже Україна зараз одночасно має дві фінансові проблеми: знайти десятки мільярдів доларів, щоб армія могла продовжувати воювати сьогодні, і не «проїсти» при цьому ресурси, які потрібні їй уже на початку 2027 року.

    Саме тому цифра $27 млрд — не просто черговий показник бюджетного дефіциту.

    Це фактично ціна фінансового мосту, який Україні потрібно побудувати між нинішнім етапом війни та наступним роком.

    І часу для цього небагато.

  • Кремль відкрито погрожує залишити Україну без світла: РФ готує нові масовані удари по енергетиці

    Кремль відкрито погрожує залишити Україну без світла: РФ готує нові масовані удари по енергетиці

    Росія фактично анонсувала новий етап повітряної кампанії проти України перед початком осінньо-зимового сезону. Міністерство оборони РФ 30 серпня заявило, що російські війська розпочали підготовку до масованих ударів по об’єктах українського енергетичного сектору. Москва називає майбутні атаки «відповіддю» на удари України по російській нафтовій та енергетичній інфраструктурі.

    Заява пролунала в особливо тривожний момент. До початку опалювального сезону залишаються лічені тижні, а Росія вже збільшує інтенсивність ударів по українських містах, енергетиці, портах та промисловості. Лише протягом останніх днів масштабні атаки спричиняли перебої з електропостачанням у кількох регіонах, а в ніч проти 30 серпня під ударом знову опинилася енергетична інфраструктура Миколаївщини.

    Тому нинішня заява російського Міноборони може означати не окрему погрозу, а підготовку до нової системної кампанії, подібної до тих, які Україна вже переживала попередніми зимами.

    Російське відомство стверджує, що рішення пов’язане з українськими атаками на російський паливно-енергетичний комплекс. За заявою Москви, підготовка до ударів уже розпочалася. Водночас Росія традиційно називає українські атаки по своїй нафтопереробній інфраструктурі ударами по «цивільних об’єктах», хоча Київ пояснює такі операції необхідністю зменшувати ресурсну базу російської війни.

    І саме тут з’являється важливий контекст.

    Протягом останніх місяців Україна значно активізувала удари по російських нафтопереробних заводах. Наслідки вже помітні на внутрішньому паливному ринку РФ. За даними Reuters, наприкінці серпня виробництво бензину в Росії впало приблизно до 70% внутрішнього попиту після атак на низку великих НПЗ. Добове виробництво скоротилося приблизно до 80 тисяч тонн за потреби близько 115 тисяч тонн.

    Росії довелося нарощувати імпорт пального та вводити додаткові обмеження. 29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня. Обмеження стали частиною ширшої спроби стабілізувати внутрішній ринок на тлі пошкоджень НПЗ та дефіциту пального.

    Тобто між двома сторонами фактично формується дедалі жорсткіше енергетичне протистояння.

    Україна намагається бити по російській нафтовій промисловості — одному з ключових джерел доходів Кремля та важливій частині військової логістики.

    Росія у відповідь погрожує посилити атаки на українську електроенергетику.

    А наближення холодів робить таку ескалацію особливо небезпечною.

    Росія вже почала бити по енергетиці

    Певні ознаки нового етапу кампанії видно вже зараз.

    У ніч проти 30 серпня росіяни атакували Миколаївську область ударними безпілотниками Shahed і крилатими ракетами «Бандероль». Серед цілей був об’єкт енергетичної інфраструктури. Після удару виникли проблеми з електропостачанням у Миколаєві, а також у громадах Миколаївського та Баштанського районів. Енергетикам вдалося оперативно відновити подачу електрики.

    Під ударом тієї ж доби була і портова інфраструктура Миколаєва.

    Це продовжує тенденцію останніх тижнів. 24 серпня після російських атак нові знеструмлення фіксували у Донецькій, Харківській, Чернігівській, Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях.

    Ще масштабніші атаки Україна пережила взимку 2025–2026 років.

    24 січня Росія завдала потужного удару по українській енергосистемі, після якого без електрики залишилися близько 1,2 млн споживачів по всій країні. Частина Києва одночасно мала проблеми з теплопостачанням у період сильних морозів.

    7 лютого РФ знову провела масштабну атаку на енергетичні об’єкти, використовуючи ракети та безпілотники.

    Ці атаки показали логіку російської кампанії: Москва намагається одночасно пошкоджувати генерацію, підстанції, газову інфраструктуру та інші вузлові елементи системи, змушуючи Україну витрачати ресурси на аварійні ремонти.

    Тому нинішнє формулювання російського Міноборони про «масовані удари» сприймається особливо серйозно.

    Чому саме зараз

    Є кілька факторів, які роблять кінець літа — початок осені логічним моментом для нової російської кампанії.

    По-перше, наближається опалювальний сезон.

    Енергетична система в холодний період працює під значно більшим навантаженням, а тривалі пошкодження електростанцій або підстанцій можуть одночасно впливати на електро-, тепло- та водопостачання.

    По-друге, Росія останніми днями суттєво наростила інтенсивність повітряних ударів.

    ISW зазначає, що 28–29 серпня російські сили провели тривалу серію комбінованих ракетно-дронових атак, яка тривала понад 28 годин і була значною мірою сконцентрована на Києві та Київській області. Аналітики вважають, що подібні тривалі удари покликані виснажувати українську ППО та порушувати повсякденне життя.

    По-третє, Україна дедалі сильніше тисне на російську нафтопереробку.

    Удари по НПЗ вже змусили Кремль переходити до нестандартних заходів — від імпорту бензину до експортних заборон і адміністративного контролю над інфраструктурою. 24 серпня Володимир Путін навіть дозволив державі тимчасово перебирати контроль над стратегічними об’єктами, які влада визнає недостатньо захищеними від атак безпілотників.

    Отже, російська погроза може мати й елемент тиску: Москва намагається підняти для України ціну ударів по своїй нафтовій інфраструктурі.

    Чи готова Україна до зими

    Водночас ситуація перед зимою 2026–2027 років має одну важливу відмінність: Україна заздалегідь створила значні запаси газу.

    28 серпня перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що в українських підземних сховищах уже накопичено 14,6 млрд кубометрів газу. Це обсяг, необхідний для базового сценарію проходження осінньо-зимового періоду. Причому цільового показника вдалося досягти на місяць раніше від плану.

    Раніше уряд називав 13,2 млрд кубометрів критично необхідним мінімумом, який має дозволити пройти зиму навіть за низьких температур і масованих російських атак.

    Це означає, що з точки зору запасів газу Україна входить у сезон у кращій позиції.

    Але газ у сховищах сам по собі не гарантує безперебійного тепла.

    Як показали попередні зими, Росія може бити не лише по газовидобувних і газотранспортних об’єктах, а й по електростанціях, високовольтних підстанціях, трансформаторах та мережах, без яких нормальна робота міст також стає складною.

    Саме тому ключовим фактором цієї зими знову може стати не стільки кількість енергоресурсів, скільки здатність захистити та швидко ремонтувати інфраструктуру.

    Головна проблема — ППО

    Для України питання протиповітряної оборони залишається критичним.

    Останні російські атаки демонструють зміну тактики. Москва використовує не тільки звичайні Shahed, а й значно швидші реактивні безпілотники, балістичні ракети та комбінує різні типи засобів ураження.

    Масовані хвилі змушують ППО одночасно реагувати на десятки чи навіть сотні цілей.

    А якщо головними мішенями стануть трансформаторні підстанції, ТЕС, ГЕС чи газова інфраструктура, навіть кілька проривів можуть мати значні наслідки.

    Саме тому Володимир Зеленський протягом року неодноразово закликав партнерів збільшити поставки систем Patriot та боєприпасів до них. Під час масштабної атаки 27 серпня Україна вже використовувала нещодавно отримані американські комплекси Patriot для перехоплення російських балістичних ракет.

    «Битва за зиму» вже фактично почалася

    Говорити, що нова кампанія гарантовано призведе до масштабних блекаутів, зараз немає підстав.

    Українська енергосистема має досвід чотирьох років війни, створені запаси обладнання, розподілені ремонтні бригади та значно кращу підготовку до російських ударів, ніж у 2022 році.

    Але російська заява 30 серпня принципово змінює інформаційний фон.

    Москва вже не просто завдає ударів по окремих енергетичних об’єктах, а публічно заявляє про підготовку масштабної кампанії.

    І саме тому поняття «битва за зиму» цього року може знову стати буквальним.

    З одного боку — Росія, яка намагається використовувати ракети та дрони для руйнування української енергетики.

    З іншого — Україна, яка накопичує газ, відновлює генерацію, посилює ППО і одночасно завдає ударів по російських НПЗ, створюючи проблеми вже для паливної системи противника.

    До того ж дипломатичного прориву, який міг би швидко завершити війну до холодів, поки не видно. Один із високопоставлених українських чиновників цього тижня заявив Reuters, що майбутні контакти з Росією, найімовірніше, спочатку матимуть лише технічний характер, а швидкого завершення війни до зими очікувати не варто.

    Таким чином осінь 2026 року може розпочатися відразу двома взаємопов’язаними кампаніями: Україна продовжуватиме тиснути на російську нафтову інфраструктуру, а Москва намагатиметься завдати максимальної шкоди українській енергосистемі.

    І якщо російська заява про підготовку «масованих ударів» справді переросте у нову масштабну кампанію, питання світла, тепла та захисту енергетичних об’єктів знову стане одним із ключових фронтів війни.

  • Зброя, яка думає сама: українські інженери створюють системи, що змінюють поле бою

    Зброя, яка думає сама: українські інженери створюють системи, що змінюють поле бою

    Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни пройшла шлях від екстреного виробництва FPV-дронів у невеликих майстернях до створення автономних систем, здатних самостійно знаходити повітряні цілі, роботизованих комплексів для розмінування та технологій, у яких штучний інтелект дедалі більше перебирає на себе роботу оператора.

    Саме кільком таким розробкам присвячений новий матеріал NV про український військово-промисловий комплекс. Серед найбільш незвичних рішень — турель із використанням ШІ, яка має автоматично виявляти та знищувати FPV-дрони, а також магнітна система для наземного роботизованого комплексу, здатна провокувати спрацювання певних мін ще до наближення самої машини.

    І це вже не окремі експерименти ентузіастів. Український defense tech фактично сформував окрему екосистему, яка налічує тисячі команд і проєктів.

    За актуальними даними державного оборонного кластера Brave1, у його системі зареєстровано понад 2500 компаній та більш ніж 5000 розробок. Серед них понад 500 виробників безпілотників, понад 300 команд у сфері РЕБ та радіоелектронної розвідки, понад 200 розробників наземних роботизованих комплексів і більш ніж 200 команд, які працюють зі штучним інтелектом. Окремими напрямами вже стали ракети, морські дрони та боєприпаси.

    Тобто йдеться не просто про масштабування виробництва звичайних FPV.

    Війна поступово переходить у фазу, де вирішальними стають автономність, швидкість реакції та мінімізація участі людини в найбільш небезпечних операціях.

    Одним із головних прикладів цього тренду є боротьба з FPV-дронами.

    Невеликі ударні безпілотники стали одним із наймасовіших засобів ураження на фронті. Через їхню дешевизну противник може використовувати десятки апаратів на обмеженій ділянці, а час між виявленням FPV і його ударом часто вимірюється секундами.

    Людина фізично не завжди встигає побачити ціль, оцінити траєкторію, розвернути зброю та відкрити вогонь.

    Тому наступний логічний крок — передати частину цього циклу машині.

    Саме тут з’являються автоматизовані турелі з комп’ютерним зором та алгоритмами розпізнавання об’єктів. Система може постійно контролювати сектор, знаходити невеликі рухомі цілі, супроводжувати їх і допомагати оператору або автоматично наводити зброю.

    Це не означає, що людина повністю зникає з процесу застосування зброї. Рівень автономності залежить від конкретної системи та режиму її використання. Але сама тенденція очевидна: час від виявлення цілі до реакції скорочується максимально.

    Подібні процеси вже відбуваються і в українській протиповітряній обороні.

    У червні український оборонний сектор повідомив про успішні бойові випробування технології, яка автоматизує до 95% процесу перехоплення ударних безпілотників. Фактично оператору вже не потрібно вручну виконувати весь політ дрона-перехоплювача від старту до контакту з ціллю.

    Brave1 паралельно почав стратегічну співпрацю з командуванням Повітряних сил у напрямі так званого «малого ППО». До кластера вже входять понад 100 розробників дронів-перехоплювачів, а одним із ключових напрямів є протидія швидкісним, зокрема реактивним, безпілотникам.

    Інший напрям революції відбувається не в небі, а на землі.

    Наземні роботизовані комплекси дедалі частіше використовують для доставки вантажів, евакуації поранених, встановлення мін, розвідки, вогневої підтримки та інших завдань, де присутність військовослужбовця створює надмірний ризик.

    Але у таких машин є фундаментальна проблема — мінні поля.

    Саме тому команда Trinity Robotics, яку згадує NV, розробила спеціальне магнітне рішення для НРК. Його завдання — створювати магнітне поле попереду роботизованої платформи та провокувати спрацювання окремих мін із магнітними датчиками до того, як безпосередньо до них доїде сам робот.

    Ідея проста лише на перший погляд.

    Сучасні протитанкові міни можуть реагувати не тільки на безпосередній фізичний тиск. Частина боєприпасів має магнітні датчики, які фіксують зміну магнітного поля під час наближення великої металевої техніки.

    Якщо штучно створити потрібний сигнал на безпечній відстані перед платформою, міну теоретично можна змусити спрацювати раніше.

    У такій логіці робот фактично отримує своєрідний «електромагнітний щуп».

    Водночас це не універсальний засіб розмінування: різні міни мають різні принципи спрацювання, захист від саперних методів та алгоритми протидії. Але для наземних роботів навіть часткове зменшення ризику на мінованій ділянці може мати велике значення.

    Особливо важливо, що подібні технології народжуються не в лабораторіях, відірваних від фронту.

    Українська модель оборонних інновацій передбачає дуже короткий цикл: військові формують потребу — компанія створює прототип — виріб тестується — отримує відгуки з бойових підрозділів — конструкцію переробляють — і цикл повторюється.

    Саме швидкість цього процесу стала однією з причин, через які український досвід активно вивчає НАТО.

    Заступниця генерального секретаря Альянсу Радміла Шекерінська в липні прямо заявила, що Україна перетворилася з отримувача допомоги на «постачальника безпеки». За її словами, країни НАТО та ЄС уже не просто допомагають Києву, а переймають український досвід, знання та технологічні рішення.

    В Альянсі навіть створено окремий центр JATEC у Польщі, де українські військові та експерти разом із представниками НАТО систематизують уроки війни та адаптують їх до майбутніх доктрин Альянсу.

    І це відбувається на тлі колосального зростання самого українського ВПК.

    Лише у 2025 році Міністерство оборони допустило до експлуатації понад 1300 нових українських зразків озброєння та військової техніки — на 25% більше, ніж роком раніше. Найбільшу групу становили безпілотні авіаційні комплекси — понад 550 зразків. Ще понад 270 припало на різні боєприпаси.

    У 2026 році темпи не знизилися.

    Лише протягом травня Міноборони допустило до експлуатації 175 нових зразків, причому майже 93% із них були створені українськими виробниками.

    Brave1 водночас розширив фінансування найперспективніших технологій. У липні кластер разом із Силами оборони визначив 53 технологічні пріоритети у дев’яти напрямках, а максимальний грант для окремої розробки збільшено до 8 млн грн.

    Ще показовіші масштаби накопиченого фінансування. За перші три роки роботи Brave1 профінансував майже 1000 грантів на суму понад 5,8 млрд грн.

    Причому технологічний пошук ведеться одразу у кількох критичних напрямах.

    Навесні Міноборони тестувало нове покоління українських дронів-бомберів зі збільшеною дальністю, більшою вантажопідйомністю та захищеним каналом зв’язку.

    У квітні Brave1 випробував нові FPV-системи, спеціально створені для роботи в умовах активної російської радіоелектронної боротьби. У тестах брали участь одразу вісім українських виробників.

    Паралельно розвиваються перехоплювачі, роботизовані наземні системи, автономна навігація, комп’ютерний зір і системи прийняття рішень на основі ШІ.

    По суті, Україна зараз намагається вирішити одну фундаментальну проблему сучасної війни: як максимально прибрати військового з тієї точки, де його може вбити противник.

    Якщо вантаж можна доставити наземним роботом — людина не повинна їхати під FPV.

    Якщо дрон здатен сам знайти Shahed — оператору не потрібно вручну вести перехоплювач десятки кілометрів.

    Якщо автоматична турель реагує на FPV за секунди — військовому не треба самому стояти біля кулемета і чекати на дрон.

    Якщо міну можна підірвати перед наземною платформою — до неї не потрібно відправляти сапера.

    У цьому й полягає головна зміна українського defense tech: це вже не просто створення більшої кількості зброї. Це поступовий перехід до роботизованого та алгоритмічного поля бою, де людина визначає завдання, а дедалі більшу частину небезпечної роботи виконують машини.

    Саме тому український досвід сьогодні цікавить НАТО.

    Шекерінська наголошувала, що союзники вже використовують уроки України у питаннях безпілотних систем, радіоелектронної боротьби, швидкої адаптації та ухвалення рішень. Підтримка України, за її словами, одночасно допомагає самим країнам Альянсу вдосконалювати власне стримування та оборону.

    Тобто за чотири роки великої війни відбулася принципова зміна.

    На початку вторгнення Україна критично залежала від того, яку техніку партнери погодяться передати зі своїх запасів.

    У 2026 році ситуація вже інша: західні компанії інвестують в українську оборонну промисловість, НАТО вивчає українські технологічні рішення, а українські інженери створюють системи, яких ще кілька років тому не існувало навіть як окремої категорії озброєння.

    І саме турель, яка сама бачить FPV, чи робот із магнітом-сапером найкраще демонструють, у який бік рухається війна майбутнього: менше людей у зоні прямої небезпеки, більше роботів, сенсорів, алгоритмів і штучного інтелекту.

  • Росія всю ніч била по Україні «Іскандерами» і реактивними дронами: 125 цілей знешкоджено, є влучання

    Росія всю ніч била по Україні «Іскандерами» і реактивними дронами: 125 цілей знешкоджено, є влучання

    Росія в ніч проти неділі, 30 серпня, продовжила масштабну повітряну атаку на Україну, яка фактично не припинялася протягом попереднього дня. Після сотень безпілотників, запущених 29 серпня переважно в напрямку Києва, ввечері окупанти розпочали нову хвилю: застосували дві балістичні ракети «Іскандер-М» і ще 130 безпілотників різних типів. Більшість ударних дронів цієї хвилі, за даними Повітряних сил, були реактивними. Українська ППО знешкодила 125 БпЛА, однак повністю уникнути влучань не вдалося — їх зафіксували одразу на 13 локаціях.

    Повітряний напад нової хвилі почався приблизно о 18:00 29 серпня. Дві балістичні ракети «Іскандер-М» російські війська запустили з Курської області. Одночасно противник застосував 130 безпілотних літальних апаратів. Повітряні сили назвали серед них Shahed, «Гербера», S8000 «Бандероль», а також дрони-імітатори «Пародія». Запуски відбувалися з Курська, Орла, Міллерового та Приморсько-Ахтарська на території Росії, а також із тимчасово окупованого Донецька і Гвардійського в окупованому Криму.

    До відбиття удару залучили авіацію, зенітні ракетні війська, мобільні вогневі групи, підрозділи радіоелектронної боротьби та Сил безпілотних систем. За попередньою інформацією Повітряних сил станом на 08:30, було збито або подавлено 125 із 130 російських безпілотників на півночі, півдні, сході та в центрі України. Це понад 96% заявленої кількості дронів цієї хвилі, однак офіційне формулювання саме «збито/подавлено» означає, що не всі з них були фізично знищені вогнем ППО — частину могли нейтралізувати засобами РЕБ.

    Попри високу результативність протиповітряної оборони, російську атаку повністю відбити не вдалося. Повітряні сили зафіксували влучання засобів повітряного нападу на 13 локаціях, ще на чотирьох місцях впали уламки збитих цілей. Частина російських засобів ураження, за попередньою оцінкою військових, не досягла своїх цілей, а остаточну інформацію продовжували уточнювати. На момент ранкового зведення атака ще не була остаточно завершена — в повітряному просторі залишалися окремі російські БпЛА.

    Однією з головних цілей цієї атаки знову став Київ. У столиці російські безпілотники спричинили наслідки щонайменше у чотирьох районах — Оболонському, Подільському, Голосіївському та Деснянському. Найсерйозніша ситуація виникла на Оболоні, де після влучання загорілася 12-поверхова житлова будівля. Вогонь охопив приміщення від другого до п’ятого поверху. Рятувальникам вдалося локалізувати й ліквідувати пожежу на площі близько 80 квадратних метрів. Троє людей постраждали, їх передали медикам.

    У Подільському районі російський засіб ураження влучив у нежитлову споруду, після чого виникла пожежа. У Голосіївському районі спочатку загорілася адміністративна будівля — цю пожежу рятувальники ліквідували. Але вже під час ранкової хвилі атаки там було зафіксоване нове влучання у двоповерхову нежитлову будівлю. Через падіння уламків загорівся дах ще одного нежитлового об’єкта. У Деснянському районі виникла масштабна пожежа сухої трави на відкритій території площею близько двох гектарів.

    Станом на ранкові повідомлення офіційно було відомо щонайменше про трьох постраждалих саме внаслідок нічної атаки на столицю. Всі вони постраждали в Оболонському районі. Даних про загиблих саме під час нічної хвилі 29–30 серпня у перевірених ранкових повідомленнях не було.

    Однак важливо розуміти масштаб подій: нічний удар був фактично продовженням надзвичайно інтенсивної атаки, яку Росія розпочала ще вранці 29 серпня. За даними Повітряних сил, лише з 06:30 до 18:00 суботи противник застосував 224 ударні БпЛА, причому більшість із них також були реактивними. Переважну кількість російських безпілотників тоді спрямували саме на Київ. Українська ППО повідомляла про знищення або подавлення 199 із 224 цілей.

    Якщо скласти дві офіційно розділені хвилі — 224 дрони, запущені з 06:30 до 18:00 29 серпня, та 130 дронів, якими Росія атакувала від 18:00 і впродовж ночі, — виходить щонайменше 354 безпілотники менш ніж за добу, не враховуючи ракет. Це не окрема офіційна цифра Повітряних сил, а арифметичний підсумок двох оприлюднених ними зведень. Особливо показово, що в обох випадках військові підкреслювали значну частку реактивних БпЛА.

    Денна атака 29 серпня вже мала трагічні наслідки для столиці. В Оболонському районі після падіння російського безпілотника смертельних поранень зазнала дворічна дівчинка. Протягом дня кількість постраждалих у Києві зросла до восьми. У місті фіксували пошкодження та пожежі в різних районах, а російські дрони продовжували заходити на столицю малими групами. Тому для Києва події ночі на 30 серпня фактично стали продовженням майже безперервної атаки попереднього дня.

    Серйозні наслідки російських ударів протягом ночі фіксували й на Дніпропетровщині. За даними обласної влади, російська армія атакувала Нікопольський, Криворізький, Павлоградський та Синельниківський райони. Загалом за ніч регіон пережив понад 20 ударів безпілотниками та артилерією. Виникла пожежа, пошкоджена цивільна інфраструктура. Сили ППО над областю знищили 17 російських безпілотників.

    Під інтенсивними російськими ударами залишалася і Запорізька область, хоча не всі атаки там належали безпосередньо до загальноукраїнської нічної повітряної хвилі. За зведенням Запорізької ОВА на ранок 30 серпня, протягом попередньої доби російські війська завдали 942 удари по 47 населених пунктах області. Загинула одна людина, ще п’ятеро були поранені в Запоріжжі та Запорізькому районі. Влада отримала 36 повідомлень про пошкодження житла, автомобілів та інфраструктури.

    При цьому важливо не змішувати статистику загальноукраїнської нічної атаки з щоденними ударами по прифронтових областях. Наприклад, значна частина сотень атак на Запоріжжі — це FPV-дрони, артилерійські обстріли, авіаудари та удари РСЗВ. Так само ранкові повідомлення про загиблих на Херсонщині й поранених на Донеччині охоплюють наслідки російських атак за попередню добу, а не лише 130 дронів і два «Іскандери», які увійшли до статистики Повітряних сил за ніч проти 30 серпня.

    Нічна атака також демонструє помітну особливість російської тактики останніх днів — масове використання реактивних безпілотників. Повітряні сили окремо наголошували, що більшість із 224 БпЛА, застосованих удень 29 серпня, були реактивними. Те саме військові повідомили і щодо наступної партії зі 130 безпілотників у ніч проти 30 серпня.

    На відміну від класичних гвинтових Shahed, реактивні ударні БпЛА здатні рухатися значно швидше, що скорочує час на їх виявлення, супровід і перехоплення. Водночас Повітряні сили у своєму ранковому повідомленні не оприлюднювали детальної розбивки, скільки саме з 130 апаратів становили Shahed, «Гербери», S8000 «Бандероль» або «Пародії», тому називати конкретну кількість кожного типу наразі було б спекуляцією. Офіційно відомо лише, що ці типи були серед засобів повітряного нападу і що більшість ударних БпЛА була реактивною.

    Таким чином, на ранок 30 серпня підтверджена картина виглядає так: два «Іскандери-М», 130 безпілотників у нічній хвилі, 125 збитих або подавлених БпЛА, влучання на 13 локаціях і падіння уламків ще на чотирьох. У Києві — щонайменше троє постраждалих та пожежі у чотирьох районах. На Дніпропетровщині ППО знищила ще 17 БпЛА, є пошкодження цивільної інфраструктури. А якщо враховувати денну хвилю 29 серпня, Росія менш ніж за добу застосувала проти України щонайменше 354 безпілотники.

    Остаточні наслідки атаки ще можуть змінитися: сама Повітряна сила в ранковому зведенні зазначала, що дані щодо частини засобів ураження уточнюються. Тому цифри влучань, пошкоджень і постраждалих можуть бути оновлені після завершення роботи рятувальників та обстеження місць ударів.

  • «Крим стане каменем на шиї Путіна»: ексглава ЦРУ назвав удари України, які можуть зламати Росію

    «Крим стане каменем на шиї Путіна»: ексглава ЦРУ назвав удари України, які можуть зламати Росію

    Колишній директор ЦРУ та американський генерал Девід Петреус вважає, що Україна вже знайшла низку надзвичайно болючих точок російської воєнної машини — від нафтопереробних заводів і логістики до окупованого Криму. Водночас найбільшою загрозою для самої України він називає дефіцит засобів протиракетної оборони, передусім перехоплювачів Patriot. На думку Петреуса, якщо Києву вдасться втримати фронт, Захід продовжить фінансову підтримку, а економічний тиск на Росію посилюватиметься, у Кремлі зрештою можуть зіткнутися із ситуацією, коли продовжувати війну стане надто дорого.

    Про це Петреус розповів у великій розмові з засновницею та CEO видання The Cipher Brief Сюзанною Келлі, присвяченій війнам в Україні та на Близькому Сході, розвитку безпілотних систем і тому, як сучасні конфлікти змінюють уявлення про майбутню війну. The Cipher Brief опублікував розмову наприкінці серпня. Видання представляє Петреуса як колишнього директора ЦРУ, командувача Центрального командування США та командувача коаліційних сил в Іраку й Афганістані.

    Особливу увагу генерал звернув на дедалі гостріший дефіцит протиракетної оборони України. За його словами, росіяни намагаються скористатися ситуацією, коли запас перехоплювачів для Patriot залишається обмеженим, а значні ресурси американської протиракетної оборони були перекинуті на Близький Схід.

    Ця проблема не є лише оцінкою Петреуса. У серпні президент Володимир Зеленський підтвердив, що Україна отримала нову, але невелику партію американських перехоплювачів Patriot, не розкривши їхньої кількості та країни-постачальника. До цього українська влада неодноразово наголошувала, що саме ракети для Patriot є одним із найгостріших дефіцитів на тлі посилення російських атак балістикою.

    Наслідки нестачі таких засобів уже проявлялися під час масованих ударів. Під час однієї з липневих атак українська ППО не змогла перехопити жодну з 29 російських балістичних ракет. Речник Повітряних сил Юрій Ігнат тоді прямо пов’язував проблему з нестачею систем, здатних працювати проти балістики. Patriot залишається одним із ключових засобів України для перехоплення таких цілей.

    На цьому тлі особливу небезпеку Петреус бачить у співпраці Москви з Північною Кореєю. Він вважає, що Пхеньян не просто постачає озброєння Росії, а отримує можливість перевіряти його в умовах реальної великої війни.

    І ця співпраця продовжує розширюватися. За даними Південної Кореї, КНДР уже передала Росії понад 15 млн артилерійських боєприпасів, а також балістичні ракети малої дальності. Сеул вважає, що бойове застосування дозволило північнокорейським військовим удосконалювати характеристики свого озброєння за допомогою російського досвіду й технологій.

    На початку серпня українська військова розвідка також повідомила про розміщення у Воронезькій області Росії північнокорейського ракетного підрозділу приблизно з 90 військовослужбовців. За українськими даними, підрозділ міг отримати шість пускових установок і близько 120 балістичних ракет. Reuters зазначав, що Північна Корея до цього вже поставила Москві ракети KN-23 і KN-24.

    Однак Петреус наголошує: попри важкі російські ракетні удари, Україна у відповідь створює для Кремля проблеми зовсім іншого масштабу. Одним із головних інструментів стали далекобійні удари по російській нафтовій галузі.

    За оцінкою генерала, українська кампанія проти НПЗ уже серйозно обмежила можливості Росії переробляти нафту й експортувати нафтопродукти. Він звернув увагу на те, що країна, яка є одним із найбільших світових виробників нафти, змушена шукати додаткові обсяги пального за кордоном.

    Ця тенденція підтверджується й іншими джерелами. Наприкінці серпня The Guardian повідомляв, що після нової хвилі українських ударів по НПЗ Москва почала різко нарощувати імпорт пального, зокрема з Білорусі, Туреччини та інших напрямків. Російський ринок зіткнувся з дефіцитом у низці регіонів, а частина заводів була змушена зупиняти або скорочувати виробництво.

    Російська влада одночасно посилює обмеження на експорт власного пального. За інформацією Reuters, Москва планує продовжити заборону на експорт дизельного пального і у вересні. Заборона стала одним із заходів для стабілізації внутрішнього ринку після повторних ударів українських дронів і простоїв нафтопереробних підприємств. Обмеження на експорт бензину вже продовжені до початку 2027 року.

    Саме на цьому тлі Петреус зробив одну зі своїх найяскравіших заяв — про окупований Крим.

    За його словами, півострів, який Кремль роками демонстрував росіянам як головний символ територіальних здобутків Володимира Путіна, дедалі більше перетворюється на складний і дорогий для утримання об’єкт.

    «Крим стане для Путіна каменем на шиї», — спрогнозував Петреус, говорячи про удари по російській паливній, енергетичній і логістичній інфраструктурі.

    Його логіка полягає в тому, що Україна намагається системно ускладнювати забезпечення окупованого півострова, руйнувати російську військову логістику та збільшувати для Москви ціну його утримання. При цьому генерал не заявляв, що Росія вже втратила можливість забезпечувати Крим, а говорив про тенденцію, яка, на його думку, здатна перетворити півострів із символічного активу Кремля на дедалі важчий тягар.

    Водночас Росія посилює тиск на іншу стратегічну точку — українські порти Чорного моря і Дунаю.

    Петреус окремо наголосив на ударах по Одеській області, адже через південні порти Україна експортує значні обсяги продовольства. За його словами, наслідки таких атак виходять далеко за межі України, оскільки від українського зерна залежать країни Африки та інших регіонів.

    І ситуація справді різко загострилася. 9 серпня Росія атакувала Одеський морський порт, пошкодивши інфраструктуру та енергетичні об’єкти. Зеленський тоді заявив, що Москва фактично завдає удару по глобальній продовольчій безпеці.

    За кілька днів російська армія атакувала Ізмаїл — найбільший український порт на Дунаї для перевалки зерна. Удар пошкодив портову інфраструктуру та спричинив проблеми з електропостачанням. Через блокування частини чорноморської логістики та постійні атаки Україна вимушена переорієнтовувати дедалі більше вантажів на Дунай.

    До кінця серпня ситуація стала ще складнішою: біля Сулінського каналу утворилася черга приблизно із 70 суден, які чекали можливості зайти до українських дунайських портів. Reuters повідомляв, що експорт зерна у серпні суттєво відставав від минулорічних показників.

    Проблема вже виходить і на глобальний ринок. Через поглиблення кризи в Чорному морі ціни на пшеницю піднімалися до найвищого рівня за три роки. Росія та Україна залишаються серед ключових постачальників зерна на світові ринки, тому будь-які серйозні перебої в морській логістиці швидко відображаються на цінах.

    Для Петреуса все це є частиною значно ширшої картини. Він виділяє три напрями, які в сукупності можуть змінити розрахунки Кремля.

    Перший — Україна повинна зберігати здатність стримувати російські війська на фронті й завдавати їм великих втрат. Другий — Києву необхідно мати достатню фінансову підтримку, щоб утримувати економіку та масштабувати власне оборонне виробництво. Третій — потрібно продовжувати тиск на російську воєнну економіку, позбавляючи її доходів і збільшуючи вартість ведення війни.

    У другому напрямі Європа вже взяла на себе значну частину навантаження. ЄС створив для України механізм Ukraine Support Loan обсягом до 90 млрд євро на 2026–2027 роки, який має фінансувати як бюджетні, так і оборонні потреби держави.

    24 серпня Європейська комісія окремо погодила ще 6,1 млрд євро на оборонні закупівлі України — системи ППО і ПРО, ракети, боєприпаси та радари. У Брюсселі наголосили, що лише протягом попереднього місяця Росія застосувала проти України 376 ракет.

    ЄС одночасно продовжує економічний тиск на Москву. У липні був ухвалений 21-й пакет санкцій проти Росії, який знову вдарив по енергетиці, фінансовій системі та схемах обходу обмежень. Єврокомісія зазначила, що з початку повномасштабної війни Росія вже використала понад дві третини ліквідних активів свого Фонду національного добробуту.

    Саме комбінацію зовнішніх санкцій та внутрішніх ударів по російській інфраструктурі Петреус вважає особливо небезпечною для Кремля.

    У цьому контексті він згадує не тільки НПЗ, а й склади та логістичні центри, які можуть використовуватися для забезпечення російських військ. Така війна дедалі частіше приходить у райони, де росіяни ще нещодавно майже не відчували її безпосередньо.

    27 серпня Reuters повідомив про новий український удар по логістичному об’єкту в центральній частині Росії на тлі чергової масованої російської атаки на Україну. Того самого дня РФ застосувала балістичні та гіперзвукові ракети й 258 безпілотників, атакуючи Київ, Одещину та низку інших регіонів.

    Але, можливо, ще важливішим за економічний аспект у розмові Петреуса стало його бачення самої війни.

    Ексдиректор ЦРУ називає Україну «лабораторією майбутньої війни». За його словами, поле бою за кілька років радикально змінилося: якщо на початку повномасштабного вторгнення ключовим засобом ураження залишалася артилерія, то тепер величезна роль перейшла до безпілотників, систем спостереження, штучного інтелекту та автономних платформ.

    Це вже помітили й західні країни. Reuters у липні зазначав, що Україна стала найбільшим у світі виробником військових дронів за кількістю і що НАТО дедалі більше цікавиться українськими технологіями та бойовим досвідом.

    24 серпня Велика Британія та Україна підписали окреме партнерство у сфері штучного інтелекту для оборони. Британські фахівці отримають доступ до українських технологій і величезного масиву бойових даних, а спільні проєкти охоплюватимуть ШІ для розпізнавання цілей, автономні системи та нові рішення для дронів.

    Сам Петреус переконаний, що простого нарощування закупівель безпілотників для західних армій буде недостатньо. Потрібна фактично нова військова доктрина, у якій дрони, сенсори, штучний інтелект та автономні системи будуть не додатком до традиційних військ, а їхньою базовою частиною.

    Для України ж найближча проблема значно конкретніша — пережити період дефіциту перехоплювачів і не дозволити Росії використати перевагу в балістичних ракетах.

    Показовим став і масштаб російського удару 27 серпня: українська ППО змогла перехопити сім балістичних ракет та майже 90% застосованих дронів, однак удари все одно спричинили руйнування в низці областей.

    Отже, прогноз Петреуса не зводиться до твердження, що Росія близька до негайного краху або що Путін уже готовий просити про перемир’я. Навпаки, генерал описує довгу стратегію виснаження: не дати Росії досягти вирішального успіху на фронті, втримати українську економіку, захистити небо, одночасно бити по російських доходах, НПЗ, паливній та військовій логістиці.

    Якщо ці елементи спрацюють одночасно, вважає колишній директор ЦРУ, для Кремля може настати момент, коли економічна ціна війни, втрати армії та необхідність утримувати окуповані території перевищать можливості Росії продовжувати конфлікт у нинішньому темпі. І тоді Крим, який Путін роками представляв як одну зі своїх головних геополітичних перемог, справді може перетворитися для нього з «перлини корони» на той самий «камінь на шиї».