Radaonline.news

Позначка: Німеччина

  • «Той, хто бореться з Путіним»: Сікорський став на захист Зеленського у гучній суперечці

    «Той, хто бореться з Путіним»: Сікорський став на захист Зеленського у гучній суперечці

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно втрутився у гучну дискусію навколо можливого позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Польський дипломат нагадав, що серед кавалерів цієї відзнаки досі залишається колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, якого в Європі давно критикують за багаторічну співпрацю з Кремлем та особисту близькість до російського диктатора Володимира Путіна.

    Свою заяву Сікорський оприлюднив у соціальній мережі X на тлі політичної дискусії, яка триває у Польщі після рішення президента України присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА». Саме цей крок викликав різку реакцію частини польського політикуму та став причиною нової хвилі суперечок між Києвом і Варшавою.

    Глава польської дипломатії заявив, що сподівається на виважене рішення керівництва Польщі щодо цього питання.

    «Сподіваюся, що після рішень капітули та президента Кароля Навроцького не буде так, що колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, який бере від Путіна гроші, буде й надалі кавалером ордена Білого Орла, а той, хто бореться з Путіним, буде його позбавлений», — наголосив Сікорський.

    Заява міністра стала одним із найгучніших коментарів польської влади щодо конфлікту, який останніми тижнями розгорнувся навколо історичної пам’яті та українсько-польських відносин.

    Причиною суперечки став указ президента Володимира Зеленського від 26 травня 2026 року про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА». Рішення викликало критику серед польських консервативних і правих політиків, які традиційно негативно ставляться до діяльності Української повстанської армії через події Волинської трагедії.

    Особливо жорстко відреагував президент Польщі Кароль Навроцький, який заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Республіки Польща. Саме ці заяви стали поштовхом до масштабної політичної дискусії як у Польщі, так і в Україні.

    На цьому тлі прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск зайняв значно стриманішу позицію. Він неодноразово закликав Варшаву та Київ уникати емоційних рішень і наголошував, що конфлікти навколо історичних питань можуть бути використані Росією для послаблення союзницьких відносин між двома країнами.

    8 червня Туск звернувся безпосередньо до Володимира Зеленського та Кароля Навроцького із закликом провести відкритий і чесний діалог. Польський прем’єр підкреслив, що конфронтація між Києвом та Варшавою відповідає насамперед інтересам Кремля.

    Сікорський фактично підтримав цю лінію, нагадавши про постать Герхарда Шредера. Колишній канцлер Німеччини очолював уряд ФРН у 1998–2005 роках, однак після завершення політичної кар’єри став одним із найвідоміших західних політиків, пов’язаних із російськими державними енергетичними компаніями.

    Після відставки Шредер працював у структурах «Газпрому», входив до керівних органів російських енергетичних проєктів, зокрема «Північного потоку», та підтримував особисті дружні стосунки з Володимиром Путіним. Після анексії Криму у 2014 році він продовжив співпрацю з російськими компаніями, а після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну зазнав різкої критики з боку німецьких та європейських політиків.

    На думку багатьох експертів, саме приклад Шредера став для Сікорського аргументом у дискусії про критерії присудження та збереження державних нагород.

    Орден Білого Орла є найвищою державною нагородою Польщі та однією з найстаріших відзнак Європи. Його вручають за видатні заслуги перед польською державою та народом. Серед кавалерів ордена є президенти, монархи, державні діячі та міжнародні лідери. Володимир Зеленський отримав цю нагороду як один із символів польсько-українського партнерства після початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішню суперечку, значна частина польського політикуму виступає за збереження стратегічного партнерства з Україною. Спікер Сейму Влодзімеж Чажастий раніше заявляв, що інтереси Польщі вимагають підтримки добрих відносин із Києвом навіть за наявності історичних суперечностей.

    Політичні оглядачі зазначають, що питання УПА залишається одним із найчутливіших у польсько-українських відносинах. Водночас нинішня дискусія відбувається на тлі війни Росії проти України, коли Варшава залишається одним із ключових союзників Києва в Європі.

    Саме тому слова Радослава Сікорського про те, що не можна ставити в один ряд людину, яка веде боротьбу проти російської агресії, та політика, якого звинувачують у багаторічній співпраці з Кремлем, уже стали однією з найобговорюваніших політичних заяв дня в Польщі.

  • НАТО готує пакет для України на €70 млрд: союзники шукають нову модель фінансування

    НАТО готує пакет для України на €70 млрд: союзники шукають нову модель фінансування

    Країни НАТО обговорюють можливість формування нового масштабного пакета військової допомоги Україні обсягом близько 70 млрд євро, який може стати одним із ключових політичних рішень найближчого саміту Альянсу. Про це повідомляє Politico з посиланням на чотирьох дипломатів НАТО. За попередніми даними, оголошення щодо нової ініціативи може відбутися вже наступного місяця під час саміту НАТО в Анкарі, де союзники планують узгодити подальші довгострокові механізми підтримки Києва.

    Як зазначається в публікації, ініціатором нової моделі фінансування у травні виступила Німеччина. Її пропозиція передбачає не лише визначення загального обсягу допомоги, а й створення більш прозорого механізму обліку внесків кожної країни-члена Альянсу. Ідея полягає в тому, щоб зробити систему підтримки України більш передбачуваною та рівномірною, зменшивши політичні суперечки щодо розподілу фінансового навантаження між союзниками.

    Обговорення цього питання відбувається на тлі зростаючих розбіжностей у НАТО щодо того, як саме має виглядати довгострокова модель підтримки України. Частина країн висловлює невдоволення тим, що значна частка витрат на військову допомогу Києву припадає на обмежене коло держав, тоді як інші союзники беруть меншу участь у фінансуванні. Саме тому новий підхід розглядається як спроба досягти більш справедливого розподілу внесків.

    За словами одного з високопоставлених дипломатів НАТО, ключовим завданням є забезпечення стабільної та довгострокової підтримки України на основі більш збалансованої системи зобов’язань. Він підкреслив, що Альянс має не лише реагувати на поточні потреби Києва, а й створити механізм, який дозволить планувати допомогу на роки вперед, забезпечуючи прогнозованість постачань озброєнь та фінансування оборонних потреб.

    Згідно з інформацією Politico, загальна сума в 70 млрд євро не буде складатися виключно з нових бюджетних видатків країн НАТО. Близько 30 млрд євро планується залучити з уже погодженого кредитного пакета Європейського Союзу для України, який становить 90 млрд євро на два роки. Ще близько 40 млрд євро можуть бути сформовані за рахунок двосторонніх програм військової та фінансової підтримки з боку окремих держав-членів Альянсу.

    Водночас частина союзників висловлює застереження, що включення коштів ЄС до загальної суми може знизити рівень додаткових національних внесків, оскільки держави можуть розраховувати на вже погоджені європейські фінансові механізми замість збільшення власних витрат. Це створює додаткову дискусію щодо реальної структури майбутнього пакета допомоги та його ефективності.

    Паралельно обговорення відбуваються на тлі загальної політичної дискусії в Альянсі щодо майбутніх моделей фінансування підтримки України. Питання стане одним із ключових на саміті НАТО, який заплановано на 7–8 липня в Анкарі. Очікується, що лідери країн-членів Альянсу розглянуть як короткострокові, так і довгострокові механізми підтримки України, включно з постачанням озброєнь, розвитком оборонної промисловості та інвестиціями у виробництво боєприпасів.

    Посол України при НАТО Альона Гетманчук у коментарі Politico наголосила, що будь-які нові зобов’язання союзників мають відповідати реальним потребам України на полі бою. За її словами, Київ передусім потребує посилення систем протиповітряної оборони, розвитку внутрішнього виробництва озброєнь, інвестицій у дронові та ракетні програми, а також стабільних поставок боєприпасів великої дальності. Вона підкреслила, що ефективність будь-якої допомоги вимірюється її здатністю змінювати ситуацію на фронті.

    Окремо Politico зазначає, що в НАТО тривають складні переговори щодо принципів фінансування допомоги Україні. Частина країн виступає проти ідеї фіксованих внесків у розмірі певного відсотка від ВВП, яку просував генеральний секретар Альянсу Марк Рютте. Йшлося про пропозицію встановити орієнтир на рівні 0,25% ВВП кожної держави-члена на підтримку України.

    Однак, за даними The Telegraph, ця ініціатива була заблокована низкою країн, серед яких Велика Британія та Франція, а також інші союзники, які виступили проти обов’язкових квот. На цьому тлі німецька пропозиція щодо пакета в 70 млрд євро почала розглядатися як більш гнучка альтернатива, яка дозволяє зберегти обсяг підтримки України без запровадження жорстких фінансових зобов’язань для кожної країни.

    Таким чином, дискусія в НАТО поступово зміщується від принципу фіксованих внесків до моделі комбінованого фінансування, де поєднуються внески ЄС, двостороння допомога та нові спільні механізми Альянсу. Остаточні рішення очікуються вже під час саміту в Анкарі, який може визначити формат підтримки України на найближчі роки.

  • Європа без кордонів під загрозою: у ЄС загострився конфлікт через Шенген

    Європа без кордонів під загрозою: у ЄС загострився конфлікт через Шенген

    Європейська комісія закликає держави-члени Європейського Союзу розпочати поступове скасування тимчасового прикордонного контролю на внутрішніх кордонах Шенгенської зони, зокрема в Німеччині та інших країнах, які нині зберігають такі обмеження. У Брюсселі наголошують, що чинна практика дедалі більше суперечить базовим принципам вільного пересування, закладеним у Шенгенській угоді, і має бути поетапно згортана.

    Про це повідомляє німецьке видання Spiegel із посиланням на позицію Єврокомісії та заяви європейських посадовців.

    Єврокомісар з питань міграції Магнус Бруннер заявив, що, на думку Єврокомісії, поступове скорочення прикордонного контролю в дев’яти країнах ЄС, де він наразі продовжує діяти, є «як можливим, так і доцільним», зокрема і для Німеччини. За його словами, нинішня ситуація більше не виправдовує тривале збереження внутрішніх бар’єрів у межах Шенгенської зони, оскільки міграційний тиск у Європі зменшується, а спільні механізми контролю поступово посилюються.

    Бруннер наголосив, що однією з причин для перегляду політики є суттєве скорочення кількості біженців, які прибувають до ЄС у порівнянні з попередніми періодами. На його думку, це створює передумови для повернення до нормального функціонування Шенгенської системи без постійних перевірок на внутрішніх кордонах.

    Водночас єврокомісар визнав, що держави-члени мають право враховувати безпекові ризики, однак підкреслив, що такі ризики вже значною мірою компенсуються іншими інструментами на рівні ЄС. Йдеться, зокрема, про посилення контролю на зовнішніх кордонах Союзу та впровадження єдиної європейської системи в’їзду та виїзду, яка має забезпечити більш ефективний облік перетину кордонів громадянами третіх країн.

    Попри позицію Брюсселя, внутрішньополітичні дебати в країнах-членах ЄС залишаються напруженими. Уряди низки держав, включно з Німеччиною, Австрією та деякими іншими країнами, останніми роками неодноразово відновлювали або продовжували дію прикордонного контролю, посилаючись на необхідність боротьби з нелегальною міграцією, контрабандою та потенційними безпековими загрозами.

    Особливо активно такі заходи застосовує Німеччина, яка зберігає контроль на окремих ділянках кордону вже тривалий час. Це викликає дискусії як усередині країни, так і на рівні Європейського Союзу, оскільки критики вказують на поступове розмивання принципу Шенгенської зони без внутрішніх кордонів.

    Додаткового юридичного виміру ситуації надали рішення німецьких судів. У квітні адміністративний суд міста Кобленц визнав незаконними окремі прикордонні перевірки між Німеччиною та Люксембургом. Це рішення стало черговим у серії судових постанов у Німеччині, які ставлять під сумнів відповідність тривалого внутрішнього контролю нормам європейського права. Раніше аналогічні рішення також стосувалися перевірок на кордоні з Австрією, що посилило тиск на уряд у Берліні.

    У відповідь на заклик Єврокомісії міністр внутрішніх справ Німеччини Александр Добріндт 4 червня заявив, що Берлін не підтримує ідею швидкого скасування внутрішніх прикордонних перевірок. Він наголосив, що чинні заходи залишаються необхідними для забезпечення національної безпеки та ефективного контролю міграційних потоків, а їх передчасне скасування може створити додаткові ризики для країни.

    Таким чином, між Європейською комісією та урядами окремих держав-членів ЄС формується чітке розходження у підходах до майбутнього Шенгенської зони. Брюссель наполягає на відновленні повної свободи пересування, тоді як національні уряди зберігають обережну позицію, ставлячи у пріоритет питання безпеки та внутрішньої стабільності.

    Експерти відзначають, що подальший розвиток ситуації залежатиме від того, чи вдасться ЄС знайти компроміс між ідеєю єдиної безкордонної Європи та прагненням окремих держав посилити контроль над міграцією і внутрішньою безпекою. У разі відсутності такого компромісу Шенгенська система може зіткнутися з подальшим розширенням практики тимчасових внутрішніх кордонів, що поступово змінюватиме її первісну концепцію.

  • Секретна зустріч у Кремлі: Путін провів переговори з ексканцлером Німеччини

    Секретна зустріч у Кремлі: Путін провів переговори з ексканцлером Німеччини

    У Кремлі заявили про особисту зустріч російського правителя Володимира Путіна з колишнім канцлером Німеччини Герхардом Шредером. За словами представників російської влади, розмова відбулася у форматі тет-а-тет у Москві, в приміщеннях Кремля, без участі радників чи офіційних делегацій.

    Про це повідомив радник Путіна Юрій Ушаков, якого цитують російські державні та пропагандистські медіа, зокрема агентство «Интерфакс».

    За його словами, зустріч мала «дружній характер», однак він відмовився розкривати будь-які деталі змісту розмови, наголосивши, що не володіє повною інформацією щодо тем, які обговорювалися між сторонами.

    «Розмова була дружньою, вона відбулася у форматі тет-а-тет, віч-на-віч. Подробиць я, чесно кажучи, не знаю. Вона відбулася в Москві, у Кремлі», — заявив Ушаков.

    Факт особистої зустрічі Путіна та Шредера привернув увагу медіа на тлі триваючої міжнародної ізоляції Росії та обмежених контактів Кремля з колишніми та чинними західними політиками. Водночас у Росії подібні зустрічі подають як елемент «неофіційної дипломатії» або каналів комунікації з європейським політичним середовищем.

    За даними низки ЗМІ, 2 червня Герхард Шредер перебував у Москві з неоголошеним візитом. Його поява в російській столиці не супроводжувалася офіційними повідомленнями чи підтвердженнями від німецької сторони.

    Герхард Шредер, який очолював уряд Німеччини як канцлер від Соціал-демократичної партії, вже багато років залишається однією з найбільш суперечливих фігур європейської політики. Після завершення політичної кар’єри він активно працював у структурах, пов’язаних із російським енергетичним сектором, зокрема з компаніями, які мають стратегічне значення для Кремля.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Шредер зазнав різкої критики в Німеччині та Європейському Союзі. Його зв’язки з російськими компаніями були розцінені як політично неприйнятні, а в окремих випадках — як такі, що шкодять репутації німецької політики. Попри це, він не повністю розірвав контакти з російськими структурами, що неодноразово ставало предметом публічних дискусій.

    У Кремлі раніше неодноразово підкреслювали, що розглядають Шредера як одну з небагатьох європейських фігур, які зберегли діалог із Москвою. Ба більше, російська сторона навіть пропонувала його кандидатуру як можливого посередника у потенційних переговорах між Росією та Заходом щодо завершення війни проти України.

    Однак ця ідея була відкинута як Україною, так і більшістю європейських країн. Київ наголошував, що будь-які посередницькі місії повинні здійснюватися лише тими політичними діячами, які не мають зв’язків із державою-агресором.

    Офіційний Берлін також зайняв стримано-критичну позицію щодо подібних ініціатив. У німецькому уряді заявляли, що пропозиції Кремля про залучення Шредера до переговорного процесу виглядають як спроба політичного впливу та потенційного розколу всередині Європейського Союзу.

    Посол України в Німеччині Олексій Макеєв раніше наголошував, що Герхард Шредер не може виконувати роль посередника в жодних міжнародних переговорах, пов’язаних із війною Росії проти України. Дипломат підкреслював, що багаторічна співпраця ексканцлера з російськими енергетичними компаніями позбавляє його політичної та моральної нейтральності.

    «Той, хто роками представляв російські інтереси в Німеччині, не має ані моральної, ані політичної легітимності, щоб сьогодні виступати посередником», — зазначав Макеєв.

    На тлі повномасштабної війни Росії проти України будь-які контакти Кремля з колишніми західними лідерами продовжують викликати значний міжнародний резонанс. Європейські політики розглядають подібні зустрічі як частину інформаційно-політичної стратегії Москви, спрямованої на демонстрацію нібито «збереження каналів діалогу» із Заходом, попри санкції та дипломатичну ізоляцію.

    Станом на зараз ані німецька сторона, ані сам Герхард Шредер публічно не коментували деталі зустрічі з Путіним у Москві.

  • У Берліні вбачають шанс для майбутнього діалогу з РФ, але лише за участі України

    У Берліні вбачають шанс для майбутнього діалогу з РФ, але лише за участі України

    У Німеччині заявили, що між Європейським Союзом і Росією поступово може відкриватися “вікно можливостей” для діалогу щодо завершення війни, однак будь-які контакти можливі лише за умови повної координації з Україною. Про це повідомляє Reuters із посиланням на неназваного німецького посадовця.

    За словами співрозмовника видання, європейські країни можуть ініціювати новий формат діалогу з Москвою, але він має бути легітимним і таким, що визнається країнами ЄС та відповідає їхнім політичним принципам. Посадовець підкреслив, що ключовою умовою будь-яких потенційних переговорів є повна участь і згода України.

    Він також зазначив, що країни так званої групи E3 — Німеччина, Франція та Велика Британія — і надалі відіграватимуть важливу роль у формуванні європейської позиції щодо можливих контактів із Росією.

    За оцінкою німецького представника, процес потенційного відновлення діалогу не є швидким і може тривати місяці, а не тижні, з огляду на триваючі бойові дії. Він наголосив, що паралельно необхідно забезпечити координацію зі Сполученими Штатами, хоча їхня дипломатична активність наразі зміщується в інші регіони, зокрема на Близький Схід.

    Водночас у Європі продовжуються дискусії щодо можливих форматів майбутніх переговорів і потенційних посередників. Раніше у медіа згадувалися різні кандидатури, зокрема колишні високопосадовці європейських країн, однак жодних рішень щодо цього не ухвалено.

    Перед цим у Берліні та інших столицях ЄС відкидали пропозиції Кремля щодо окремих посередників, наголошуючи, що Росія не повинна нав’язувати зручні для себе формати переговорів. У Брюсселі також підкреслюють, що будь-який діалог із Москвою можливий лише за умови узгодженої позиції ЄС і України.

  • Євросоюз узгодив реформу міграції: прискорення депортацій і нові обмеження

    Євросоюз узгодив реформу міграції: прискорення депортацій і нові обмеження

    Країни-члени Європейського Союзу досягли попередньої політичної домовленості щодо нових правил депортації мігрантів, які передбачають пришвидшення процедур повернення осіб, яким було відмовлено у наданні притулку, а також можливість їхнього переміщення до спеціальних центрів за межами ЄС. Про це повідомляє Politico.

    За даними видання, узгоджений документ є частиною масштабної реформи міграційної політики Євросоюзу, спрямованої на посилення контролю над потоками шукачів притулку та зменшення навантаження на країни, які приймають найбільшу кількість мігрантів. Рішення було досягнуте напередодні набуття чинності інших елементів міграційної реформи, запланованих на 12 червня.

    Єврокомісар з питань міграції Магнус Бруннер заявив, що нові правила мають відновити ефективність системи повернення мігрантів і підвищити рівень довіри до міграційної політики ЄС.

    За його словами, наразі лише близько 27% осіб, яким відмовлено у притулку, фактично залишають територію Європейського Союзу, що, на думку європейських посадовців, є недостатнім показником для ефективного функціонування системи.

    Згідно з досягнутою домовленістю, держави-члени отримають можливість направляти осіб, яким винесено рішення про депортацію, до так званих «центрів повернення», розташованих за межами ЄС. Такі механізми мають стати інструментом для пришвидшення процедур видворення та зменшення навантаження на національні міграційні системи.

    Документ також передбачає посилення заходів щодо осіб, які вважаються потенційною загрозою безпеці. Зокрема, йдеться про розширення підстав для обшуків житла, можливість тривалого утримання під вартою, запровадження заборон на в’їзд до ЄС, а також санкції за відмову співпрацювати з правоохоронними органами.

    Європейські політики, які підтримують реформу, заявляють, що нові правила покликані змінити підхід до нелегальної міграції та посилити принцип обов’язковості виконання рішень про повернення. Французький депутат Європарламенту від Європейської народної партії Франсуа-Ксав’є Белламі заявив, що Європа роками демонструвала недостатню ефективність у виконанні рішень щодо депортації, однак тепер цей підхід має змінитися.

    Водночас критики реформи застерігають, що створення центрів повернення за межами ЄС може викликати юридичні та гуманітарні суперечки, зокрема щодо дотримання прав людини та умов утримання мігрантів.

    Частина положень нових правил набуде чинності через рік після остаточного затвердження. Водночас окремі механізми, зокрема можливість створення центрів повернення, можуть почати діяти одразу після формального ухвалення документа, що вже викликає інтерес у низки країн-членів ЄС, серед яких Нідерланди та Німеччина.

    Очікується, що реформа ще має пройти остаточне погодження в Раді ЄС та Європейському парламенті, після чого набуде статусу обов’язкової для виконання всіма державами-членами.

    На тлі цих змін у низці країн ЄС уже фіксується посилення міграційної політики. Зокрема, в Німеччині зросла кількість депортацій осіб, яким відмовлено в наданні притулку, а парламент країни ухвалив рішення про скасування прискореної процедури натуралізації. У Нідерландах також зафіксовано зростання частки відмов у наданні притулку, що свідчить про загальну тенденцію до посилення контролю у сфері міграції в Європейському Союзі.

  • ЄС може закрити двері для частини українців: чоловіків призовного віку хочуть виключити із системи захисту

    ЄС може закрити двері для частини українців: чоловіків призовного віку хочуть виключити із системи захисту

    У Європейському Союзі розпочалася нова дискусія щодо майбутнього мільйонів українських біженців, які перебувають у країнах блоку за програмою тимчасового захисту. За інформацією Euractiv, яку підтверджують документи Ради ЄС, серед варіантів, що нині обговорюються на рівні європейських урядів, є можливе виключення українських чоловіків призовного віку з оновленої системи тимчасового захисту після її наступного продовження.

    Йдеться про Директиву про тимчасовий захист (Temporary Protection Directive), яку Європейський Союз активував у березні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Саме ця система дозволила понад чотирьом мільйонам українців легально проживати, працювати, отримувати медичну допомогу та соціальну підтримку в країнах ЄС без проходження стандартних процедур надання притулку. Наразі дія програми офіційно продовжена до березня 2027 року.

    Однак війна триває вже понад чотири роки, а в Брюсселі дедалі частіше говорять про необхідність реформування механізму. Як повідомляє Euractiv із посиланням на внутрішню записку Ради ЄС, одним із можливих сценаріїв є продовження програми тимчасового захисту, але зі звуженням кола осіб, які зможуть нею скористатися надалі. Серед запропонованих варіантів — виключення чоловіків призовного віку та осіб, які залишили Україну з порушенням правил виїзду.

    Водночас наразі жодного остаточного рішення не ухвалено. Обговорення перебувають лише на етапі консультацій між державами-членами та інституціями Євросоюзу. Очікується, що подальшу долю системи тимчасового захисту міністри внутрішніх справ і міграції обговорять уже найближчими днями на засіданні Ради ЄС із питань юстиції та внутрішніх справ. Якщо країни-члени погодяться із необхідністю змін, тоді Європейська комісія повинна буде підготувати офіційну законодавчу пропозицію.

    Важливо, що ймовірні обмеження наразі стосуються лише нових заявників, які звертатимуться за тимчасовим захистом у майбутньому. Для українців, які вже отримали цей статус, правила поки що залишаються незмінними. Саме на цьому раніше наголошували представники Європейської комісії.

    Ще наприкінці лютого речник Єврокомісії Маркус Ламмерт заявляв, що чинне рішення про тимчасовий захист до березня 2027 року однаково поширюється на всіх українців незалежно від статі чи віку. За його словами, нинішні правила не передбачають жодних винятків для чоловіків призовного віку.

    Попри це, окремі країни вже почали порушувати питання перегляду підходів до українських біженців. Одним із найбільш активних прихильників жорсткіших правил стала Чехія. Раніше лідер чеської ультраправої партії SPD Томіо Окамура заявив про консультації щодо можливого припинення тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку. Політик стверджував, що значна частина українців регулярно повертається до України та виїжджає назад до ЄС, що, на його думку, ставить під сумнів необхідність подальшого захисту. Ці заяви викликали гостру дискусію як у Чехії, так і серед української громади.

    Додатковим фактором стала ситуація у країнах Північної Європи. Наприклад, Норвегія вже ухвалила рішення обмежити надання колективного захисту для українських чоловіків віком від 18 до 60 років. Відтепер такі заявники не отримуватимуть автоматичного статусу й повинні будуть проходити індивідуальну процедуру розгляду клопотань про притулок. Норвезький уряд пояснив своє рішення необхідністю посилення контролю над міграційними потоками.

    У самому ЄС аргументи прихильників жорсткішого підходу базуються переважно на двох тезах. Перша — кадрові проблеми України під час війни та необхідність збереження мобілізаційного ресурсу держави. Друга — підготовка до майбутньої відбудови країни, яка потребуватиме значної кількості працездатного населення. Деякі уряди вважають, що механізм тимчасового захисту має поступово трансформуватися із надзвичайного гуманітарного інструменту у більш вибіркову систему.

    Разом із тим правозахисники та експерти з міграційної політики попереджають про ризики дискримінації. На їхню думку, виключення цілої категорії людей лише за віком і статтю може суперечити принципам європейського права та створити численні судові спори. Крім того, значна частина чоловіків, які перебувають у ЄС, мають законні підстави для виїзду з України, працюють, сплачують податки та інтегрувалися у країнах перебування.

    За останніми даними Eurostat, станом на березень 2026 року статус тимчасового захисту в країнах ЄС мали понад 4,33 млн громадян України. Найбільше українців перебуває у Німеччині, Польщі та Чехії. Дорослі чоловіки становлять близько 26,6% усіх отримувачів цього статусу.

    Водночас спеціальна представниця ЄС з питань українців Ільва Йоганссон раніше заявляла, що очікує продовження системи тимчасового захисту щонайменше до 2028 року. Однак формат такого продовження залишається відкритим питанням. У Брюсселі вже визнають, що початковий механізм, який задумувався як короткострокове рішення, поступово перетворюється на довгострокову міграційну політику для мільйонів українців.

    Саме тому найближчі рішення Євросоюзу можуть стати одними з найважливіших для українських громадян за кордоном від початку повномасштабної війни. Поки що мова йде лише про політичні дискусії та робочі документи, однак сам факт появи таких пропозицій свідчить: питання майбутнього тимчасового захисту в Європі входить у нову фазу.

  • Франція і Німеччина готують ядерні навчання і нову «парасольку» для Європи

    Франція і Німеччина готують ядерні навчання і нову «парасольку» для Європи

    Франція та Німеччина переходять до нового етапу координації у сфері ядерного стримування, який передбачає не лише політичні консультації, а й практичні спільні навчання та формування більш структурованої моделі європейської «ядерної парасольки». Про це повідомляє Der Spiegel із посиланням на джерела, обізнані з перебігом закритих переговорів між Парижем і Берліном.

    За інформацією видання, французько-німецька робоча група з питань ядерного стримування готується провести перші спільні навчання вже цієї осені. Вони мають стати першим практичним кроком у рамках нової моделі співпраці, яка передбачає відпрацювання сценаріїв дій у разі потенційної ядерної загрози або надзвичайних ситуацій, пов’язаних із безпекою в Європі.

    Ключовим елементом підготовки до цього етапу стали переговори на високому рівні між Францією та Німеччиною. Як зазначає Der Spiegel, радник німецького канцлера з питань безпеки Гюнтер Зауттер цього тижня відвідав Париж, де відбувся перший раунд розширених консультацій із французькими партнерами. У цих обговореннях також брали участь представники інших європейських держав, які долучені до формування загальноєвропейської концепції ядерного стримування.

    Наступний раунд переговорів запланований до літніх канікул у Німеччині, і очікується, що він буде присвячений деталізації майбутніх навчань та розподілу ролей між учасниками. Йдеться про формування базових процедур взаємодії, включно з координацією повітряних сил, систем спостереження та механізмів кризового реагування.

    У рамках цього процесу обговорюється можливість часткового залучення Бундесверу до французьких ядерних навчань. Це не означатиме доступу Німеччини до ядерної зброї, однак може включати участь у допоміжних операціях — таких як супровід бойових літаків, дозаправка в повітрі, логістична підтримка та інтеграція в системи планування спільних операцій.

    Також розглядається можливість доступу німецьких військових до окремих об’єктів інфраструктури Франції, пов’язаних із ядерним стримуванням. За оцінками експертів, це може стати безпрецедентним кроком у розвитку оборонної інтеграції всередині Європейського Союзу, оскільки питання ядерної безпеки традиційно залишалося виключною компетенцією національних держав.

    Перші спільні маневри отримали робочу назву «Покер» і, за попередніми даними, можуть відбутися у вересні цього року. На початковому етапі Німеччина, ймовірно, виступить у ролі спостерігача, однак надалі її участь може бути розширена до активнішої взаємодії, яка не передбачає прямого використання ядерного озброєння, але включає підтримувальні військові функції.

    Аналітики зазначають, що ці кроки є частиною ширшої трансформації європейської безпекової архітектури. На тлі зростання глобальної нестабільності та переосмислення ролі США у гарантуванні безпеки Європи дедалі більше держав ЄС розглядають варіанти посилення власних оборонних можливостей, включно з ядерним компонентом.

    Важливим фактором у цьому процесі є позиція Франції як єдиної ядерної держави в Європейському Союзі. Президент Франції Емманюель Макрон раніше заявляв, що Париж готовий відігравати більш активну роль у європейському ядерному стримуванні та розглядати можливість розширення партнерських форматів із союзниками.

    Макрон також наголошував, що французький ядерний потенціал може бути елементом ширшої європейської безпеки, а не виключно національним інструментом. У цьому контексті він допускав можливість посилення співпраці з країнами ЄС, які зацікавлені в спільних механізмах стримування.

    Зі свого боку канцлер Німеччини Фрідріх Мерц неодноразово підкреслював, що потенційна європейська «ядерна парасолька» не повинна замінювати гарантії безпеки Сполучених Штатів, а має доповнювати існуючу систему НАТО. Такий підхід, за його словами, дозволяє зберегти стратегічну стабільність і водночас посилити автономність Європи у сфері оборони.

    Експерти вважають, що запуск спільних навчань і формування постійної робочої групи між Францією та Німеччиною може стати першим практичним кроком до створення більш інтегрованої європейської оборонної політики у сфері ядерного стримування. Водночас вони наголошують, що цей процес потребуватиме тривалих політичних узгоджень, оскільки зачіпає одні з найбільш чутливих питань національного суверенітету.

    Таким чином, ініціатива Парижа і Берліна фактично відкриває новий етап дискусії про роль Європи у власній безпеці, де ядерний компонент поступово перестає бути виключно національним інструментом Франції і починає розглядатися як потенційний елемент спільної оборонної системи Європейського Союзу.

  • Зеленський жорстко відповів Мерцу щодо «урізаного» членства України в ЄС

    Зеленський жорстко відповів Мерцу щодо «урізаного» членства України в ЄС

    Президент України Володимир Зеленський розкритикував ідею так званого «асоційованого» членства України в Європейському Союзі без права голосу, яку запропонував канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Український лідер заявив, що Київ не погоджується на формат «неповноцінної участі» у ЄС та заслуговує на рівноправне членство.

    Про це повідомляє Reuters із посиланням на лист Зеленського до керівництва Європейського Союзу.

    За даними агентства, президент України назвав несправедливою модель, за якої Україна могла б бути присутньою у структурах ЄС, але не мала б права голосу під час ухвалення рішень.

    «Було б несправедливо, якби Україна була присутня в Європейському Союзі, але залишалася без права голосу», — наголосив Зеленський у листі.

    Документ був адресований голові Європейської ради Антоніу Кошті, президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн та президенту Кіпру Нікосу Христодулідісу, країна якого нині головує у Раді ЄС.

    У зверненні Зеленський підкреслив, що Україна не може погодитися на «напівзаходи» у питанні європейської інтеграції, особливо з огляду на роль Києва у стримуванні російської агресії.

    «Ми захищаємо Європу — повністю, а не частково, і не напівзаходами. Україна заслуговує на справедливе ставлення та рівні права в Європі», — заявив президент.

    Зеленський також зазначив, що після політичних змін в Угорщині з’явилося більше можливостей для просування переговорів про вступ України до ЄС.

    «Настав час рухатися вперед у питанні членства України повноцінним і змістовним чином», — підкреслив глава держави.

    Ідея «асоційованого членства» пролунала раніше від канцлера Німеччини Фрідріха Мерца. Він запропонував проміжний формат інтеграції між статусом кандидата та повноцінним членством у ЄС. За задумом Берліна, українські представники могли б брати участь у самітах та роботі європейських інституцій, однак без права голосувати.

    У Німеччині пояснювали таку ініціативу необхідністю поступової інтеграції України в європейські структури на тлі складного процесу реформ та дискусій щодо майбутнього розширення ЄС.

    Втім, в Україні ця пропозиція викликала неоднозначну реакцію. Частина експертів розцінила її як спробу створити «другий сорт членства» для Києва або відтермінувати повноцінний вступ України до Євросоюзу.

    У Єврокомісії після заяв Мерца наголосили, що підтримують дискусію щодо майбутнього України в ЄС, але будь-які формати інтеграції мають базуватися на принципі заслуг країн-кандидатів і не повинні підміняти повноцінний процес вступу.

    Питання членства України в ЄС залишається одним із ключових напрямків української зовнішньої політики після початку повномасштабної війни. У червні 2022 року Україна офіційно отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу, а у 2023 році ЄС погодив відкриття переговорів про членство.

    Однак сам процес вступу може тривати роками та вимагатиме масштабних реформ у сферах правосуддя, антикорупційної політики, економіки та державного управління.

    На цьому тлі Київ дедалі активніше наполягає на тому, що Україна має отримати чіткі політичні гарантії повноцінного членства, а не проміжні або символічні формати участі у європейських структурах.

  • Єврокомісія прокоментувала ідею Мерца щодо України в ЄС

    Єврокомісія прокоментувала ідею Мерца щодо України в ЄС

    Європейська комісія підтвердила отримання офіційного листа канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, в якому він запропонував обговорити можливість запровадження для України проміжного статусу “асоційованого членства” в Європейському Союзі до моменту набуття повноправного членства. У Брюсселі наголосили, що така ініціатива вже стала предметом політичної дискусії серед держав-членів ЄС, однак будь-які рішення можуть ухвалюватися лише на рівні Європейської ради.

    Про це заявив речник Єврокомісії під час брифінгу, коментуючи появу відповідної пропозиції в європейському політичному просторі.

    За словами представника Єврокомісії, Брюссель вітає сам факт активної дискусії щодо майбутнього розширення Європейського Союзу та участі України в цьому процесі.

    “Ми дійсно отримали лист від канцлера Мерца. Ми вітаємо те, що ця дискусія відбувається між державами-членами. І ми закликаємо продовжувати цю дискусію на рівні Європейської ради”, — зазначив речник.

    У Єврокомісії підкреслили, що розширення ЄС розглядається як довгостроковий геополітичний процес, який має фундаментальне значення для безпеки, стабільності та економічного розвитку всього Європейського Союзу. Окремо в Брюсселі наголосили, що вступ України до ЄС безпосередньо пов’язаний із безпекою європейського простору в умовах триваючих загроз у регіоні.

    “Стає дедалі очевиднішим, що розширення є геостратегічною інвестицією в наше процвітання, мир та безпеку. А вступ України до Європейського Союзу також фундаментально пов’язаний із безпекою нашого Союзу”, — заявив речник Єврокомісії.

    Водночас у Брюсселі наголосили, що будь-які нові або “інноваційні” механізми інтеграції повинні залишатися в межах чинних правил і базуватися на принципі заслуг кожної країни-кандидата. Це означає, що прогрес на шляху до членства залежить від виконання критеріїв реформ, відповідності законодавству ЄС та політичної готовності держав-членів до розширення.

    Також у Єврокомісії звернули увагу на необхідність завершення вже запущених процесів вступу з усіма країнами-кандидатами, які протягом багатьох років перебувають у різних етапах євроінтеграції.

    “Будь-які інноваційні рішення також мають ґрунтуватися на принципі заслуг. Дивлячись у майбутнє, ми маємо переконатися, що наш підхід до розширення відповідає поставленим цілям”, — додав речник.

    Ініціатива Фрідріха Мерца передбачає створення тимчасового статусу для України, який міг би частково наблизити її до інституцій ЄС ще до завершення повної процедури вступу. За даними європейських медіа, йдеться про можливість ширшої участі України в роботі європейських структур, поступову інтеграцію до бюджетних програм ЄС, а також посилення політичної та безпекової взаємодії.

    Водночас ця концепція розглядається як компромісний варіант між вимогою України щодо прискореної інтеграції та обережністю частини держав-членів ЄС, які наполягають на дотриманні стандартної процедури розширення без винятків, що можуть створити прецеденти для інших країн-кандидатів.

    Подібні ідеї “часткового членства” або “вступу авансом” уже неодноразово обговорювалися в європейських політичних колах як можливий механізм пришвидшення інтеграції України та країн Західних Балкан і Молдови.

    Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що Україна не розглядає формат неповного або проміжного членства в ЄС як кінцеву мету, підкреслюючи, що стратегічним завданням є повноправна інтеграція до Європейського Союзу без створення “другосортних” статусів.

    Обговорення ініціативи Мерца, за оцінками експертів, може стати одним із ключових елементів ширшої дискусії про реформу політики розширення ЄС на тлі війни Росії проти України та зміни архітектури безпеки в Європі.