Державні банки готують до відкритого аукціону один із найпомітніших комерційних об’єктів Києва — багатофункціональний комплекс Gulliver. При цьому, за інформацією, що є в розпорядженні редакції, з імовірністю близько 90 відсотків його придбає Максим Кріппа. Стартова ціна лота, який виставлять через систему Prozorro Продажі, становитиме 207 мільйонів доларів. Публікація очікується на початку вересня.
Комплекс загальною площею понад 157 тисяч квадратних метрів розташований у самому центрі столиці поруч із трьома станціями метро і поєднує торговельну галерею з 35-поверховою офісною вежею. Після кількох місяців невизначеності, пов’язаних зі зміною власника, об’єкт повністю відновив роботу в лютому. Потоки відвідувачів відновилися, орендарі повернулися, проте стратегічне питання про довгострокового власника залишалося відкритим. Право власності на Gulliver перейшло до консорціуму Ощадбанку та Укрексімбанку у липні 2025 року в результаті процедури стягнення іпотеки. Попередній власник — компанія «Три О», пов’язана з Віктором Поліщуком, — припинив обслуговувати кредитні зобов’язання. Сукупний борг перед двома державними банками оцінювався приблизно в 675 мільйонів доларів. Банки використали механізм, що дозволяє звернути стягнення без тривалого судового процесу, і зареєстрували право власності.
Перехід активу супроводжувався гострим конфліктом. Колишні керівники, за твердженням банків, блокували доступ до інженерних систем, документації та диспетчеризації. Наприкінці жовтня комплекс тимчасово закрили, посилаючись на ризики техногенного характеру. Часткове відкриття відбулося в грудні, повноцінна робота відновилася лише через три місяці. Юридичні спори та спроби оскаржити реєстрацію права власності з боку колишніх бенефіціарів тривали паралельно. На цьому тлі ринок уже кілька місяців обговорює коло потенційних покупців. Серед імен, які регулярно лунали в професійних колах, фігурував Максим Кріппа — підприємець, який за останні роки сформував портфель зі знакових об’єктів у центрі Києва. Вінпридбав бізнес-центр «Парус», приватизував готель «Україна» на Майдані, а також розширював присутність в інших комерційних і девелоперських проєктах. Сам Кріппа неодноразово підкреслював інтерес саме до унікальних, «неповторних» локацій, альтернативи яким практично не існує.
Восени 2025 року через свій фонд він публічно дистанціювався від Gulliver, заявивши, що об’єкт не відповідає поточній інвестиційній стратегії. Відтоді ситуація змінилася. Комплекс стабілізовано, юридичні ризики частково знято, а держава явно має намір вийти з активу через прозорий аукціон. Висока ймовірність його участі та перемоги на торгах логічно вписується у вже сформовану модель: Кріппа послідовно збирає активи, які формують впізнаваний «пояс» преміальної нерухомості в історичному центрі. Gulliver, розташований за кілька хвилин ходи від «Паруса» та готелю «Україна», географічно і статусно доповнює цю групу. При цьому стартова ціна в 207 мільйонів доларів виглядає відносно помірною на тлі попередніх оцінок і обсягу накопичених інвестицій в об’єкт.
Для державних банків угода стане одним із найбільших публічних виходів із заставних активів за останні роки. Прозорість процедури через Prozorro має знизити політичні та репутаційні ризики, які неминуче супроводжують продаж такого помітного об’єкта. Якщо аукціон пройде за сценарієм, який зараз обговорюють у ділових колах, київський центр отримає ще одного великого приватного гравця з уже сформованим портфелем.
Незважаючи на серію викривальних публікацій у ЗМІ, НАБУ чомусь не помічає багатомільйонних статків оформлених на родичів депутата Київради та представника бюджетної комісії Георгія Ясинського.
Нагадаємо, згідно даних декларацій у Георгія Ясинського офіційно не має у власності нерухомості. Водночас у власності родинного оточення депутата, за даними держреєстрів, є квартири у київських ЖК бізнес-класу, земельні ділянки, компанії у сфері забудови та 3 автомобілі Mercedes з однаковими “сімейними” номерними знаками.
Так,офіційно Георгій Ясинський не має у власності жодного квадратного метра нерухомості, проте мешкає в квартирі площею 115 кв. м на безоплатній основі, яка за даними декларації та реєстрів, належить його матері Олені Ясинській.
ФОТО: Скріншот Декларації Георгія Ясинського
Що цікаво, у графі “Члени родини” Ясинський чомусь забув вказати матір, а показує тільки батька.
Але і це не все. За інформацією журналістів-розслідувачів, те що в реєстрах скромно позначається скромним словом “квартира” (власне, цілих три квартири по сусідству в одному будинку на Антоновича), схоже, насправді є повноцінним VIP-комплексом із руфтопом і ціновою політикою преміумготелю.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Олена Георгіївна Ясинська є власницею щонайменше трьох квартир у висотному будинку по вулиці Антоновича в Києві: квартири №**1 (загальна площа — 117,7 кв. м), квартири №**2 (86,5 кв. м) та квартири №**3 (132,8 кв. м). Усі три об’єкти оформлені в грудні 2018 року через ТОВ “Оболоньторгстандарт”.
ФОТО: Олена Ясинська є власницею щонайменше трьох квартир у висотному будинку по вулиці Антоновича
Як виявилось, принаймні одна з трьох квартир матері депутата Київради Георгія Ясинського по вулиці Антоновича – це фактично комерційний пентхауз-бутік із приватним руфтопом, який офіційно рекламується на Booking.com, здається за десятки тисяч гривень на добу і вже встиг засвітитись у зйомках “Холостяка” та інших зіркових телепроєктів.
ФОТО: Пентхаус Георгія Ясинського рекламується на Booking та встиг засвітитись у зйомках “Холостяка”ФОТО: Пентхаус Георгія Ясинського рекламується на Booking та встиг засвітитись у зйомках “Холостяка”
Опис об’єкта на Booking вражає: власне джакузі на даху, панорамний вид на костел Святого Миколая, винний холодильник та акустика преміумкласу. Вартість проживання за одну ніч у червні 2026 року становить близько 667 доларів США (понад 27 000 гривень).
Варто відзначити, що будинок New York Concept House на Антоновича – одна з найпрестижніших адрес Голосіївського району, з панорамними видами та концептуальною архітектурою. Три суміжні квартири на 21–23-му поверхах, поєднані в єдиний комплекс із руфтоп-терасами, — це вже не просто нерухомість, а повноцінна комерційна локація.
Водночас, тезу про саме комерційне призначення об’єкту підтверджує підтверджує його реклама на платформі Booking. Так, за одну ніч в апартаментах, що належать Георгію Ясинському, згідно даних системи Booking, прийдеться заплатити 29 900 гривень.
ФОТО: Одна ніч в апартаментах Георгія Ясинського вартує майже 30 000 грн
Так згідно даних системи Booking пентхаус Ясинських в центрі столиці заброньований майже до кінця року, можемо зробити висновок, що фактично мова йде про системний бізнес, про який немає згадки ні в податковій, ні в декларації Георгія Ясинського.
За даними Opendatabot, мати Георгія Ясинського – Олена Ясинська зареєстрована як фізична особа — підприємець із КВЕДом 68.20 — “Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна”. У 2025 році її ФОП показав дохід від оренди у розмірі 637 000 гривень.
ФОТО: Скріншот даних системи Opendatabot
Я ми бачимо із системи Booking, пентхаус Ясинських на Антоновича заброньований до кінця року. Але навіть якщо припустити, що ця нерухомість здається в оренду пів року на рік, то все одно виходить цифра – 5 382 000 грн, що у 8,5 в рази більше, чим Олена Ясинська відчитується до податкової. Нагадаємо, у декларації Георгія Ясинського цей бізнес взагалі не вказаний.
Водночас, Олена Ясинська — не лише ФОП з орендним КВЕДом. За данимиOpendatabot, вона є також бенефіціаром кількох підприємств, які займаються купівлею та продажем нерухомого майна.
Крім трьох київських квартир-пентхаузів, виписки з Державного реєстру речових прав фіксують за нею земельні ділянки на Київщині – три угіддя площею близько 7,9, 7,9 і 6,9 гектара в Бучанському районі (придбані у квітні 2023 року), а також земельну ділянку на Житомирщині та будинок у с. Великий Молодьків Новоград-Волинського району.
ФОТО: Крім квартир у столиці, Олена Ясинська володіє кількома земельними ділянками
Тобто портфель нерухомості Олени Ясинської – масштабний і диверсифікований: від міських апартаментів преміумкласу до сільськогосподарських земель, переданих в оренду приватному підприємству “Світоч” (Новоград-Волинський район, договір до 2028 року).
Окремого аналізу заслуговує ТОВ “М16” – компанія у сфері будівництва, де Олена Ясинська є засновницею зі статутним внеском 5 000 000 гривень і кінцевим бенефіціарним власником, а керівником також значиться вона сама. Компанія зареєстрована в листопаді 2019 року. За її кодом ЄДРПОУ у реєстрі зафіксовані будинки та земельна ділянка на вулиці Мічуріна в Печерському районі Києва.
ФОТО: Скріншот даних системи Opendatabot
Нагадаємо, що Георгій Ясинський являється секретарем постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, що ймовірно несе ризики конфлікту інтересів в контексті володіння його родичами будівельною компанією.
В даному контексті варто згадати, що за даними моніторингового ресурсу Сhesno, у 2025 році Георгій Ясинський проголосував “за” 67% так званих “туалетних схем” – корупційних виділень землі. Тобто, не виключено, що деякі із голосувань могли бути в інтересах сімейної будівельної компанії, чи їх контрагентів, що являється прямим конфліктом інтересів.
Також видання “Главком” у 2014 році описував Ясинського як близького до нардепа забудовника Вадима Столара представника команди “УДАРу”, який отримав посаду секретаря бюджетної комісії. У матеріалі це подавалося в контексті боротьби за вплив на бюджетні потоки столиці та контроль над однією з найвпливовіших комісій Київради.
Додаткову увагу до бізнес-оточення Георгій Ясинський привертає історія з ТОВ “Людвинівка 31”, де депутат є одним зі співвласників. Серед засновників компанії фігурує громадянка РФ Асія Багаутдінівна Атрачєва.
ФОТО: Скріншот даних системи Opendatabot
Згідно з відкритими реєстрами, вона з 2019 року має чинний статус ФОП на території російської федерації.
Втім, ще більш показовим є інший аспект діяльності компанії. ТОВ “Людвинівка 31” згадується у кримінальному провадженні щодо можливого заволодіння коштами іноземного інвестора на суму понад 96 млн гривень.
ФОТО: ТОВ “Людвинівка 31” згадується у кримінальному провадженні щодо заволодіння коштами іноземного інвестора
За інформацією слідства, йшлося про обіцянки будівництва житлового комплексу на земельній ділянці, де така забудова фактично була неможливою.
В цілому, щоб мати уявлення про рівень життя Георгія Ясинського, достатньо згадати як у 2019 році у депутата Київради вкрали дорогий годинник марки “Breguet”.
Про інцидент стало відомо із заяви Ясинського в поліцію, в якій зазначалось, що депутат від партії “Європейська солідарність” звернувся до правоохоронців із заявою, в якій вказав, що зловмисники вкрали у нього Breguet Marine Automatic Chronograph в корпусі з 18-каратного рожевого золота і втекли, загубившись у натовпі.
ФОТО: Георгій Ясинський носить годинники за ціною квартири у Києві
Варто відзначити, що вартість елітного аксесуара становить близько 34 000 євро. Приблизно таку суму потрібно викласти за однокімнатну квартиру в Києві.
Власне кажучи, наведених у статті фактів мало б бути достатньо для антикорупційних органів для початку більш детального вивчення способу життя Георгія Ясинського та його родини. Водночас, до цього часу у відкритих джерелах немає повідомлень про будь-які розслідування у відношенні депутата, що, на думку наших джерел, може свідчити про негласну співпрацю Ясинського з антикорупціонерами.
Один із найбільших торговельно-офісних комплексів України — київський багатофункціональний комплекс Gulliver — офіційно готують до продажу. Державні Ощадбанк та Укрексімбанк, які після багаторічного кредитного спору стали співвласниками об’єкта, погодили проведення відкритого аукціону через систему Prozorro.Продажі. Стартова вартість комплексу становитиме 207 млн доларів США, а самі торги планують оголосити вже на початку вересня 2026 року.
Про рішення повідомила пресслужба Ощадбанку. У банку наголосили, що продаж стане фінальним етапом врегулювання одного з найбільших проблемних корпоративних кредитів в історії української банківської системи.
Продаж через відкритий аукціон
Наприкінці липня наглядові ради двох державних банків погодили реалізацію комплексу Gulliver через електронну систему Prozorro.Продажі. Саме ця платформа використовується для відкритих аукціонів державного майна та забезпечує рівний доступ усім потенційним покупцям.
Наразі відомо, що стартова ціна активу становитиме 207 млн доларів. Повний пакет документів, умови участі, дату проведення торгів та вимоги до потенційних інвесторів банки оприлюднять одночасно з офіційною публікацією лота у вересні.
За словами представників банків, відкритий формат аукціону має забезпечити максимальну прозорість продажу та залучити як українських, так і міжнародних інвесторів.
Один із найбільших торговельно-офісних комплексів країни
Gulliver є одним із найвідоміших багатофункціональних комплексів столиці. Загальна площа об’єкта перевищує 157 тисяч квадратних метрів. До його складу входять сучасний торговельно-розважальний центр і бізнес-центр класу «А».
Комплекс розташований у самому центрі Києва поруч одразу з трьома станціями метро, що забезпечує надзвичайно високий потік відвідувачів. За оцінками банків, щодня територією Gulliver проходить понад 150 тисяч людей.
У будівлі працюють десятки українських та міжнародних компаній, торговельних мереж, ресторанів, сервісних підприємств і офісів. Саме тому комплекс залишається одним із ключових комерційних об’єктів столиці навіть попри складну економічну ситуацію останніх років.
Як Gulliver опинився у власності державних банків
Історія комплексу тягнеться ще з середини 2000-х років.
Будівництво Gulliver фінансувалося за рахунок кредитів, які надали державні Ощадбанк та Укрексімбанк. Кредитування інвестиційного проєкту стартувало ще у 2006 році, а в експлуатацію комплекс ввели у 2014 році.
Позичальником виступало ТОВ «Три О», яке юридично володіло комплексом. Водночас у ділових колах фактичним власником активу тривалий час називали бізнесмена Віктора Поліщука. За інформацією Forbes Ukraine, саме він надавав особисту поруку за кредитними зобов’язаннями компанії та безпосередньо брав участь у переговорах щодо реструктуризації боргу.
Попри кілька реструктуризацій кредиту, домовитися про остаточне врегулювання заборгованості сторонам не вдалося.
Чому банки почали стягнення майна
Ситуація суттєво загострилася у 2024 році.
За інформацією державних банків, із червня 2024 року компанія «Три О» почала скорочувати платежі за кредитом, а згодом повністю припинила виконувати свої боргові зобов’язання.
У листопаді 2024 року банки розпочали підготовку до звернення стягнення на заставне майно, а вже у березні 2025 року офіційно стартувала процедура переходу комплексу у власність кредиторів.
Особливістю процесу стало те, що він відбувався без судового рішення. Банки скористалися механізмом іпотечного застереження, передбаченим Законом України «Про іпотеку», який дозволяє кредитору отримати право власності на заставний об’єкт у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.
26 липня 2025 року право власності на Gulliver було зареєстровано за консорціумом державних банків.
Згідно з домовленостями:
Ощадбанк отримав 80% комплексу;
Укрексімбанк — 20%.
Конфлікт навколо передачі комплексу
Передача комплексу новим власникам проходила непросто.
Після реєстрації права власності банки заявили, що зіткнулися з перешкодами з боку колишнього власника під час передачі критично важливих систем управління об’єктом.
Йшлося про диспетчеризацію, системи енергопостачання, охорони, технічну документацію та інші інженерні елементи, необхідні для повноцінної експлуатації будівлі.
В Ощадбанку тоді зазначали, що така ситуація створювала потенційні ризики для безпеки орендарів і відвідувачів комплексу.
Саме через це наприкінці жовтня 2025 року Gulliver тимчасово припинив роботу.
Після завершення передачі необхідної інфраструктури та стабілізації роботи комплекс відновив діяльність із 1 лютого 2026 року.
Компанія «Три О» не погоджується із рішенням
Попри перехід права власності до державних банків, компанія «Три О» не визнає ситуацію завершеною.
28 липня представники компанії заявили, що мають намір використати всі передбачені українським законодавством механізми для відновлення своїх прав на комплекс.
Чи вплинуть можливі судові процеси на майбутній аукціон, наразі невідомо. Водночас державні банки продовжують підготовку до продажу активу відповідно до затвердженого графіка.
Чому продаж Gulliver важливий для банківської системи
Для Ощадбанку та Укрексімбанку реалізація комплексу має не лише комерційне, а й системне значення.
У банках наголошують, що продаж дозволить завершити історію одного з найбільших проблемних корпоративних кредитів в історії державного банківського сектору та частково компенсувати кошти, які були видані на фінансування масштабного інвестиційного проєкту ще майже двадцять років тому.
Водночас майбутній аукціон стане одним із найбільших продажів комерційної нерухомості в Україні за останні роки. Якщо комплекс вдасться реалізувати за стартовою або вищою ціною, це може стати знаковою подією для українського ринку нерухомості та сигналом про готовність великих інвесторів вкладати кошти у стратегічні комерційні активи навіть в умовах воєнного часу.
Найближчим кроком стане публікація лота у системі Prozorro.Продажі, після чого потенційні покупці отримають можливість ознайомитися з усіма умовами придбання одного з найвідоміших торговельно-офісних комплексів України.
У декларації новопризначеного міністра юстиції Дениса Маслова за 2025 рік зазначено, що його дружина Анна Маслова та їхні діти з лютого 2025 року мають право користування житловим будинком площею 150 кв. м у селі Сторожниця Закарпатської області поблизу кордону зі Словаччиною. Згідно з документом, власником нерухомості є громадянин України Віктор Вікторович Орбан, а орендарем будинку вказаний Борис Калюта.
Відповідно до декларації, Анна Маслова користується будинком «з дозволу користувача», тобто орендаря. Сам Денис Маслов права користування цим об’єктом не декларував.
Окрім цього, дружина міністра задекларувала незавершене будівництво житлового будинку площею 280 кв. м у Дніпрі та квартиру в Києві, придбану в кредит. Також вона є власницею двох автомобілів — Mercedes-Benz ML 350 та Lexus LX450, а її грошові активи становлять 136 тис. доларів США, 6,6 тис. євро та 140 тис. грн готівкою.
Сам Денис Маслов задекларував 734 тис. грн доходу, отриманого у 2025 році як народний депутат, а також 24 тис. доларів США та 1,6 тис. євро готівкою. Загальний дохід його дружини за минулий рік, згідно з декларацією, перевищив 5 млн грн.
Денис Маслов був призначений міністром юстиції у складі нового уряду, сформованого Верховною Радою у липні 2026 року. До цього він очолював парламентський Комітет з питань правової політики.
Перший заступник керівника Офісу президента України Сергій Кислиця повідомив про суттєві зміни у своєму майновому стані, задекларувавши придбання житлового будинку в Київській області. Відповідна інформація з’явилася в Єдиному державному реєстрі декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Згідно з повідомленням, посадовець придбав будинок у селі Богданівка Броварського району Київської області, а його вартість перевищила чотири мільйони гривень.
Відповідно до декларації про суттєві зміни в майновому стані, яку Сергій Кислиця подав 10 липня, договір купівлі-продажу було укладено 3 липня 2026 року. Об’єктом придбання став житловий будинок загальною площею 137,9 квадратного метра, розташований у селі Богданівка. Задекларована вартість нерухомості становить 4 135 000 гривень, тоді як фактичні витрати на її придбання склали 4 230 000 гривень. Саме через перевищення встановленого законом порогу для значних витрат посадовець був зобов’язаний повідомити НАЗК про зміни у майновому стані.
Сергій Кислиця обіймає посаду першого заступника керівника Офісу президента з початку 2026 року. До цього він працював першим заступником міністра закордонних справ України та багато років представляв Україну на міжнародній арені, зокрема як Постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй. У січні Президент Володимир Зеленський призначив його до Офісу президента, де він відповідає за міжнародний напрям та координацію дипломатичної роботи.
Остання щорічна декларація Кислиці за 2025 рік також свідчить про суттєві доходи посадовця. За підсумками минулого року він задекларував понад 2,7 млн гривень доходів. Основну частину становила заробітна плата, отримана під час роботи в Міністерстві закордонних справ, а також інші передбачені законом виплати. Крім цього, у декларації зазначено інше майно, яке перебуває у його власності.
Зокрема, ще з 2006 року Сергій Кислиця володіє квартирою у Києві площею 42,5 квадратного метра. У 2024 році він також придбав ще одну квартиру в столиці площею 106,4 квадратного метра, вартість якої, відповідно до декларації, становила близько 8 млн гривень. Таким чином, новий будинок у Богданівці став черговим об’єктом нерухомості, який офіційно з’явився у майновій декларації посадовця.
Окрім нерухомості, цього року Кислиця вже декларував придбання нового транспортного засобу. На початку року він повідомив про купівлю автомобіля Citroën C3 2020 року випуску, який, згідно з декларацією, коштував 658 тисяч гривень. Інформація про транспортний засіб також була внесена до Єдиного державного реєстру декларацій відповідно до вимог антикорупційного законодавства.
В Україні чиновники, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, зобов’язані повідомляти НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані. Такий обов’язок виникає у разі отримання доходу, придбання майна або здійснення видатків, сума яких перевищує встановлений законом поріг. Подання такого повідомлення не означає виявлення будь-яких порушень, а є передбаченою законом процедурою фінансового контролю за статками посадових осіб.
Система електронного декларування, яка функціонує під адмініструванням НАЗК, передбачає відкритий доступ до відомостей про майновий стан високопосадовців. Завдяки цьому суспільство може відстежувати зміни у складі майна, доходів та фінансових зобов’язань представників державної влади. У разі необхідності агентство має право проводити повну перевірку декларацій та встановлювати відповідність задекларованих активів законодавству.
Наразі Сергій Кислиця публічно не коментував придбання нового будинку чи джерела фінансування покупки. Водночас інформація про угоду офіційно відображена у державному реєстрі декларацій, а тому є відкритою для громадськості. Станом на сьогодні будь-яких повідомлень від НАЗК або інших правоохоронних органів про порушення, пов’язані з цією декларацією, не надходило. Відомості про будинок є частиною виконання посадовцем вимог фінансового контролю та прозорості, встановлених українським законодавством.
Міністерство закордонних справ Литви запропонувало розширити національні санкції проти громадян Росії та Білорусі. Нові обмеження передбачають заборону на придбання нерухомості біля стратегічних і військових об’єктів, а також відмову у в’їзді особам, які підтримують російську агресію проти України.
Йдеться поки що саме про законодавчу пропозицію, а не про вже запроваджені правила. Литовське МЗС хоче, щоб відповідні поправки набули чинності з 1 січня 2027 року.
Обмеження можуть поширити на російських і білоруських діячів культури, освіти, науки, спорту, мистецтва та індустрії розваг. Перед в’їздом до Литви для участі у концертах, змаганнях, навчальних або інших публічних заходах вони повинні будуть підписати декларацію із засудженням російської агресії та визнанням суверенітету й територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.
Відмова від підписання документа стане підставою для недопуску до країни. Аналогічне рішення можуть ухвалити щодо осіб, які прямо або опосередковано підтримують війну, брали участь у заходах на окупованих Росією територіях України або сприяють репресіям проти громадянського суспільства в Росії та Білорусі.
У литовському МЗС пояснили, що зміни необхідні для створення єдиних і зрозумілих критеріїв. Наразі рішення щодо участі громадян РФ і Білорусі у культурних, наукових чи спортивних заходах можуть ухвалювати різні установи й органи місцевого самоврядування.
Відомство хоче запобігти ситуаціям, коли публічні події використовуються для поширення російської пропаганди, спотворення історії або впливу на литовське суспільство.
Окремий блок пропозицій стосується нерухомості. Громадянам Росії та Білорусі, які мають дозвіл на проживання у Литві, можуть заборонити купувати об’єкти поблизу військових полігонів і територій, важливих для національної безпеки.
Таким способом литовська влада прагне зменшити ризики стеження, диверсій або іншого впливу поблизу критичної інфраструктури. Водночас точний перелік територій і відстань, у межах якої діятиме заборона, мають визначити під час подальшого опрацювання законопроєкту.
Литва вже неодноразово запроваджувала національні обмеження проти громадян Росії та Білорусі через повномасштабну війну проти України. Країна також виступає за недопуск представників держав-агресорів до міжнародних спортивних і культурних заходів, якщо вони не засуджують агресію Кремля.
Остаточне рішення щодо нових санкцій має ухвалити парламент Литви. До цього часу запропоновані обмеження не є чинними.
В Україні спалахнув один із найгучніших медійних скандалів останнього часу. Одразу вісім провідних українських редакцій одночасно опублікували журналістське розслідування про майно брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, яке раніше було заборонено до публікації рішенням Печерського районного суду Києва. Спільну акцію журналісти назвали «Ініціатива 143» – за кількістю об’єктів нерухомості, про які йдеться у матеріалі.
До ініціативи долучилися «Українська правда», Суспільне, «Схеми» (Радіо Свобода), hromadske, NV,Bihus.Info, «Дзеркало тижня» та «Телебачення Торонто». Усі вони одночасно опублікували розслідування, яке спільно підготували журналісти «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК). За словами учасників акції, вони зробили це як акт солідарності із колегами та протест проти, на їхню думку, безпрецедентної судової заборони на публікацію журналістського матеріалу.
У спільній заяві редакції наголосили, що вважають ухвалу суду проявом цензури та небезпечним прецедентом для свободи слова в Україні. Саме тому було ухвалено рішення одночасно поширити матеріал, щоб продемонструвати єдину позицію української журналістської спільноти.
У центрі розслідування опинився брат директора ДБР Олексія Сухачова – харківський бізнесмен Олександр Сухачов. За даними журналістів, починаючи з 2018 року він став власником 143 квартир та офісних приміщень, які отримував від забудовника за цінами, що в окремих випадках були співставними з вартістю сучасного смартфона. Автори матеріалу дослідили відкриті державні реєстри та документи, які, на їхню думку, свідчать про незвичний характер цих операцій.
Окрему увагу журналісти звернули на те, що компанія-забудовник, пов’язана із передачею нерухомості, пізніше стала фігурантом кримінального провадження. Спочатку його розслідувала Національна поліція, а згодом справу передали до Державного бюро розслідувань, яке очолює брат людини, згаданої у журналістському матеріалі. Згодом провадження повернули до поліції Чернігівської області, де його закрили. Після того як фігуранти отримали інформаційні запити журналістів, розслідування було поновлено. Самі журналісти звертають увагу саме на таку послідовність подій, але не стверджують про причинно-наслідковий зв’язок.
Станом на момент виходу розслідування Олександр Сухачов уже перестав бути власником більшості із зазначених 143 об’єктів нерухомості. У ДБР у відповіді журналістам заявили, що не володіють інформацією про участь брата директора бюро у діяльності забудовника чи про набуття ним відповідної нерухомості. Також у відомстві зазначили, що рішення про закриття кримінального провадження ДБР не ухвалювало, а визначення органу досудового розслідування належить до компетенції прокуратури.
Скандалу передувало рішення Печерського районного суду Києва, який ще 6 липня задовольнив заяву в інтересах компанії ТОВ «Парковий-2» та заборонив «Слідству.Інфо», ЦПК і журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати інформацію про майно, угоди та інвестиції Олександра Сухачова ще до виходу самого матеріалу. Таке рішення стало безпрецедентним, оскільки фактично запроваджувало попередню заборону на публікацію журналістського розслідування.
Після ухвали суду низка українських та міжнародних організацій, які займаються захистом свободи слова, висловили занепокоєння ситуацією. Водночас у Печерському районному суді пояснили, що заборона має тимчасовий характер і діятиме до розгляду справи по суті. Проте критики рішення наголошували, що сама можливість блокування журналістських матеріалів до їхньої публікації створює небезпечний прецедент для демократичного суспільства.
Редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець подякувала колегам за підтримку, заявивши, що журналісти ризикують, поширюючи матеріал, однак саме така солідарність демонструє готовність українських медіа захищати свободу слова та право суспільства отримувати суспільно важливу інформацію. Аналогічну позицію висловили й інші редакції, які приєдналися до «Ініціативи 143».
Сам Олександр Сухачов журналістам коментарів не надав. За інформацією авторів розслідування, він не відповів на телефонні дзвінки та письмові звернення. Також без відповіді залишилися окремі інформаційні запити, адресовані директору ДБР Олексію Сухачову та пов’язаним компаніям.
Історія вже отримала широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про зміст самого розслідування, а й про межі судового втручання у діяльність журналістів. Саме тому акція «Ініціатива 143» стала одним із наймасштабніших прикладів медіасолідарності в Україні за останні роки. Водночас усі обставини, викладені у розслідуванні, потребують подальшої правової оцінки компетентних органів, а викладені журналістами факти є предметом їхнього журналістського дослідження, яке було одночасно оприлюднене вісьмома незалежними редакціями після судової заборони.
Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, яким заборонив журналістам «Слідство.Інфо» та громадській організації «Центр протидії корупції» поширювати матеріали розслідування щодо майна, угод та інвестицій харківського бізнесмена Олександра Сухачова — брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова.
Про рішення суду повідомили представники ЦПК та «Слідство.Інфо», оприлюднивши відповідну ухвалу. За їхніми словами, вона була винесена саме напередодні публікації журналістського розслідування, над яким редакції працювали протягом кількох місяців.
Як стверджують автори матеріалу, під час роботи над розслідуванням вони виявили інформацію про 143 квартири, офісні приміщення та інші об’єкти нерухомості, які належали або належать Олександру Сухачову. Крім цього, журналісти заявляють, що встановили зв’язки між бізнес-активами та структурами, пов’язаними з Державним бюро розслідувань.
Ще 24 червня журналістка ЦПК Аліна Стрижак направила офіційний запит до директора ДБР Олексія Сухачова з проханням прокоментувати встановлені факти. Аналогічний запит було направлено й до компанії «Парковий-2», яку журналісти пов’язують із братом посадовця.
За словами представників ЦПК, замість надання відповіді компанія звернулася до Печерського районного суду із заявою про забезпечення позову. Суддя Сергій Вовк задовольнив цю заяву та тимчасово заборонив поширювати будь-яку інформацію щодо майнового стану Олександра Сухачова, деталей придбання нерухомості та джерел її фінансування.
В ухвалі суду зазначено, що публікація таких відомостей може завдати фізичній особі «невідворотної шкоди», яку неможливо буде усунути після виходу матеріалу. Також суд вказав, що оприлюднення інформації може порушити комерційну таємницю ТОВ «Парковий-2». Окремо наголошується, що Олександр Сухачов не надавав згоди на розголошення інформації про належні йому об’єкти нерухомості.
У «Слідство.Інфо» та Центрі протидії корупції назвали рішення суду безпрецедентним та таким, що створює небезпечний прецедент для свободи слова в Україні. Співавтор розслідування Максим Савчук заявив, що журналісти зібрали значний масив інформації про майнові активи брата директора ДБР та можливі зв’язки з державними структурами, однак наразі не можуть оприлюднити результати своєї роботи через судову заборону.
Виконавча директорка Центру протидії корупціїДар’я Каленюк заявила, що організація розцінює ухвалу як спробу обмежити журналістську діяльність та створити механізм попередньої цензури щодо антикорупційних розслідувань. За її словами, ЦПК та «Слідство.Інфо» мають намір оскаржити рішення суду в апеляційній інстанції.
Наразі сам зміст журналістського розслідування не оприлюднений через дію судової заборони. Водночас остаточне рішення щодо законності такого обмеження має бути ухвалене після розгляду справи у встановленому процесуальному порядку.
Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення з акціонерного товариства «Київ-Лада» понад 24 мільйонів гривень заборгованості та штрафних санкцій за користування земельною ділянкою у Святошинському районі столиці. Йдеться про територію, на якій розташовані гіпермаркет «Ашан», магазин Epicentr Express та інші торговельні об’єкти. Суд визнав обґрунтованими вимоги Київської міської ради, яка заявила, що компанія протягом кількох років не виконувала належним чином свої фінансові зобов’язання за договором оренди землі.
Про це свідчить рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня.
Спір стосувався земельної ділянки площею 5,3 гектара з кадастровим номером 8000000000:75:325:0003, розташованої за адресою вулиця Івана Дзюби, 17 у Святошинському районі Києва. Раніше ця вулиця мала назву Сім’ї Сосніних. Сьогодні ця територія є одним із найбільших комерційних майданчиків району, де працюють гіпермаркет «Ашан», магазин мережі Epicentr Express та низка інших торговельних і сервісних закладів.
Як встановив суд, ще у 2012 році Київська міська рада уклала з АТ «Київ-Лада» договір оренди цієї земельної ділянки. Згідно з документом, земля передавалася компанії для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу з громадськими будівлями. Орендар зобов’язувався регулярно та у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Під час судового розгляду було проаналізовано виконання фінансових зобов’язань компанії за останні роки. Встановлено, що у період із 2020 по 2025 рік «Київ-Лада» фактично сплатила до міського бюджету 18,73 мільйона гривень орендної плати. Водночас, за розрахунками Київської міської ради, загальна сума, яку компанія мала перерахувати за користування земельною ділянкою протягом цього періоду, становила 42,18 мільйона гривень.
Таким чином, за даними позивача, утворилася заборгованість у розмірі понад 24 мільйони гривень. Суд дослідив подані сторонами документи та погодився з тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань у повному обсязі. У рішенні зазначено, що підприємство несвоєчасно та не повністю сплачувало орендні платежі впродовж майже шести років — із 1 січня 2020 року до 21 грудня 2025 року, що призвело до накопичення значної заборгованості перед міським бюджетом.
За результатами розгляду справи Господарський суд визнав вимоги Київської міської ради законними та обґрунтованими. Суд постановив стягнути з АТ «Київ-Лада» 23,45 мільйона гривень основного боргу з орендної плати, а також понад 820 тисяч гривень пені, нарахованої через порушення строків виконання фінансових зобов’язань.
У судовому рішенні наголошується, що обов’язок своєчасно сплачувати орендну плату є однією з ключових умов договору оренди земель комунальної власності. Надходження від оренди землі є важливою складовою доходів місцевого бюджету, а їх несвоєчасна сплата негативно впливає на фінансові можливості громади щодо реалізації інфраструктурних та соціальних проєктів.
Згідно з відкритими даними про структуру власності компанії, 89,89% акцій АТ «Київ-Лада» належать кіпрській компанії ENCLERD INVESTMENTS. Кінцевими бенефіціарними власниками підприємства вказані кияни Ігор Панкін, Ігор Касьянов та Юрій Шмаглій, який проживає у селі Старе Київської області. Посаду керівника товариства займає Ігор Буравльов.
Рішення Господарського суду міста Києва наразі не набрало остаточної законної сили та може бути оскаржене в апеляційній інстанції у строки, визначені процесуальним законодавством. Якщо рішення залишиться чинним після завершення всіх судових процедур, компанія буде зобов’язана перерахувати до бюджету столиці понад 24 мільйони гривень, що включають суму основного боргу та штрафні санкції.
Останнім часом господарські суди дедалі частіше розглядають справи щодо стягнення заборгованості з оренди комунального майна та земельних ділянок. Органи місцевого самоврядування активізували роботу зі стягнення коштів із недобросовісних орендарів, наголошуючи, що своєчасне наповнення місцевих бюджетів є особливо важливим в умовах воєнного стану та необхідності фінансування критично важливих потреб громад.
Зведення 23-поверхового будинку заввишки до 80 метрів на перетині вулиць Цитадельної та Князів Острозьких, що фактично перекрило б краєвид на Велику Лаврську дзвіницю, відбувалось в інтересах бізнесменів з російським бекграундом, а на рівні КМДА питання курував начальник патронажної служби мера Олексій Комаров.
Через Олексія Комарова передавали вказівки профільним департаментам КМДА “не втручатися”. Зокрема, саме Комаров не дав Департаменту охорони культурної спадщини втрутитися в ситуацію незважаючи на значний суспільний резонанс та заблокував петицію про зупинку забудови.
Нагадаємо, після відходу низки ключових фігур із команди мера внаслідок скандалів Комаров фактично почав керувати всіма структурами адміністрації Кличка та Київради, без Комарова жоден документ не потрапляє на підпис до мера і потрапити на прийом неможливо.
Також Олексій Комаров має репутацію людини, яка торгує дозволами на будівництво та збирає “хабарі для Віталія Кличка”. Зокрема, в даному контексті Комаров згадується на “плівках Комарницького”, а в профільних ТГ каналах обговорюються розцінки на його послуги в мерії.
