Radaonline.news

Позначка: мобілізація

  • Мобілізаційний конвеєр Кремля: Росія зберігає здатність екіпірувати шестисоттисячне військо на тлі колапсу навчальних центрів

    Мобілізаційний конвеєр Кремля: Росія зберігає здатність екіпірувати шестисоттисячне військо на тлі колапсу навчальних центрів

    Українська воєнна розвідка продовжує фіксувати підготовку держави-агресора до можливого масштабного нарощування окупаційного контингенту на території України. Незважаючи на колосальні втрати на полі бою та поступове виснаження економічних резервів, російська військова машина все ще зберігає небезпечний потенціал для розгортання нових ударних з’єднань. За оновленими оцінками Головного управління розвідки Міністерства оборони України, військово-промисловий комплекс та тилове забезпечення Російської Федерації потенційно здатні екіпірувати та забезпечити базовим спорядженням до шестисот тисяч мобілізованих осіб. Проте головною перепоною для реалізації сценарію миттєвої масової мобілізації залишається критичний брак інфраструктурних та кадрових ресурсів для їхньої одночасної підготовки. Наразі пропускна здатність російських навчальних центрів та полігонів дозволяє тренувати не більше ста тисяч новобранців щомісяця, що змушує вороже командування ретельно планувати черговість призову та розтягувати цей процес у часі.

    Головна ставка у нових хвилях поповнення армії агресора робитиметься на найбільш підготовлений людський ресурс, який не потребує тривалого навчання базовим навичкам виживання та ведення бою. У пріоритеті російських військкоматів перебуватимуть резервісти, які вже мають за плечима досвід строкової служби, брали участь у попередніх збройних конфліктах або здобули затребувані військово-облікові спеціальності. Такий прагматичний підхід дозволить російським генералам суттєво скоротити час перебування мобілізованих у глибокому тилу та максимально швидко перекидати їх безпосередньо на лінію фронту для компенсації щоденних санітарних та безповоротних втрат. Використання навченого резерву – це також відчайдушна спроба частково вирішити проблему гострого дефіциту компетентних молодших командирів та інструкторів, які масово загинули в перші роки повномасштабного вторгнення.

    Неможливість одночасно перетравити шестисоттисячну масу призовників яскраво розкриває глибоку системну кризу всередині російського оборонного відомства. Брак сучасних полігонів, нестача офіцерського складу для проведення якісного злагодження підрозділів, а також постійні логістичні проблеми із забезпеченням важкою бронетехнікою перетворюють процес мобілізації на безперервний, але надзвичайно повільний конвеєр. Замість формування повноцінних, добре озброєних нових армій, російське командування змушене застосовувати тактику поступового вливання свіжих сил у вже існуючі, але критично знекровлені бригади та полки. Такий підхід щомісячного поповнення на сто тисяч осіб дозволяє агресору підтримувати постійну напругу та тактику нескінченних «м’ясних штурмів» на ключових ділянках фронту, однак значно ускладнює організацію раптових масштабних стратегічних проривів.

    Ця невблаганна статистика демонструє, що Російська Федерація продовжує свідомо робити ставку на тривалу війну на виснаження, де головним аргументом стає не технологічна перевага чи військова майстерність, а виключно безмежний людський ресурс. Здатність Москви стабільно постачати на фронт десятки тисяч нових солдатів щомісяця вимагає від Сил оборони України та міжнародних партнерів швидкої та адекватної реакції. Зупинити цю багатотисячну навалу можливо лише шляхом системного знищення ворожої логістики на далеких підступах, нарощування постачань сучасного високоточного озброєння, касетних боєприпасів та далекобійної ствольної артилерії. Ворожа стратегія закидання фронту живою силою залишається ефективною лише до того моменту, поки ця жива маса не зустрічається з передовими військовими технологіями, здатними нівелювати будь-яку чисельну перевагу окупаційного угруповання.

     

  • «Обіцяли більше, ніж могли дати»: у Раді пояснили, чому військовим поки не готують нових великих виплат

    «Обіцяли більше, ніж могли дати»: у Раді пояснили, чому військовим поки не готують нових великих виплат

    Українська влада найближчим часом не планує анонсувати нові мотиваційні контракти для військовослужбовців із додатковими великими грошовими пакетами, оскільки можливості державного бюджету залишаються вкрай обмеженими. Водночас уже запущена влітку 2026 року система мотиваційних контрактів і підвищених бойових виплат продовжує діяти — йдеться не про її скасування, а про відмову від нових обіцянок, які не мають гарантованого фінансового покриття.

    Про це заявив член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. Він наголосив, що раніше окремі посадовці Міністерства оборони озвучували фінансові обіцянки, які, за його словами, не були повністю підкріплені реальними можливостями бюджету.

    Веніславський назвав таку практику негативною, оскільки вона формує у військовослужбовців очікування, які держава згодом може не мати ресурсу виконати. Водночас він підкреслив, що сам принцип мотивації контрактної служби ніхто не відкидає: парламентський комітет і надалі просуватиме механізми, які мають зробити добровільне залучення людей до Сил оборони привабливішим.

    Тут важливо розділити дві речі. Мотиваційні контракти в Україні вже існують і продовжують діяти. У червні 2026 року Кабмін постановою №768 запустив нову систему контрактної служби з чіткими строками, підвищеними бойовими надбавками та відстрочкою після завершення контракту. Тому нинішня заява Веніславського не означає згортання вже запущеної реформи.

    Зараз у Силах оборони діють три основні види нових контрактів: піхотно-штурмовий, бойовий і базовий. Для піхотинців та штурмовиків передбачений контракт на 14 місяців для цивільних, а для окремих категорій чинних військових — коротший строк. Для інших бойових і небойових спеціальностей діють переважно 24-місячні контракти.

    Найбільші суми передбачені саме для військових, які виконують найризикованіші завдання. За офіційною інформацією Сил оборони, середній розрахунковий дохід за піхотно-штурмовим контрактом може становити близько 300 тисяч гривень на місяць, а максимальний — до 460 тисяч гривень, якщо військовий безпосередньо бере участь у найбільш небезпечних бойових діях. Для операторів БпЛА, артилеристів, фахівців РЕБ та інших бойових спеціальностей виплати можуть становити від 30 до 120 тисяч гривень на місяць залежно від умов служби.

    Окремо передбачені бонуси за конкретні результати бойової роботи, додаткові виплати за службу на першій лінії та щорічні соціальні виплати.

    Наприклад, за чинною системою військовому може нараховуватися 10 тисяч гривень за день перебування безпосередньо на бойовій позиції, 20 тисяч — за окремі завдання з відновлення позицій і 40 тисяч — за штурмові дії. Саме завдяки таким надбавкам максимальна сума може бути суттєво вищою за базове грошове забезпечення.

    Тобто проблема, про яку зараз говорить Веніславський, полягає не в тому, що держава відмовляється платити за вже встановленою системою, а в тому, що подальше різке збільшення грошових стимулів потребує величезного додаткового ресурсу.

    І з цим у держави справді виникають дедалі серйозніші труднощі.

    Війна вже коштує Україні $190 млн щодня

    Голова парламентського Бюджетного комітету Роксолана Підласа нещодавно повідомила, що один день війни у 2026 році обходиться українському бюджету приблизно у $190 млн. Для порівняння, у 2024 році ця сума становила близько $140 млн на день.

    За її словами, лише за перші вісім місяців 2026 року на сектор безпеки й оборони держава витратила близько $42 млрд, не враховуючи військову допомогу партнерів у натуральній формі.

    При цьому власні бюджетні доходи та внутрішні запозичення за цей час становили приблизно $39 млрд. Тобто навіть внутрішніх ресурсів уже не вистачає для повного покриття поточних оборонних потреб.

    Саме це пояснює, чому будь-яке нове масштабне збільшення зарплат чи разових бонусів для сотень тисяч військовослужбовців потрібно рахувати не мільйонами, а десятками й сотнями мільярдів гривень.

    У бюджеті-2027 на оборону заклали майже 4,9 трлн грн

    У проєкті державного бюджету на 2027 рік уряд пропонує спрямувати на безпеку й оборону 4 трлн 885 млрд грн — це 43,8% прогнозованого ВВП країни.

    З цієї суми майже 1,792 трлн грн мають піти на оплату праці та пов’язані з нею нарахування, ще 2,299 трлн грн — на зброю та військову техніку.

    Для порівняння, загальні доходи державного бюджету на наступний рік прогнозуються на рівні 5,648 трлн грн, тоді як усі видатки — 7,272 трлн грн. Державі також знадобиться близько $52,6 млрд міжнародної фінансової підтримки.

    Тому навіть за рекордного оборонного бюджету простору для нових масштабних грошових обіцянок залишається небагато.

    Чому гроші партнерів не можна просто спрямувати на зарплати

    Є ще одна проблема: значна частина міжнародної допомоги має цільове призначення.

    Наприклад, Nenka.info раніше писала, що значну частину великого кредитного пакета ЄС на €90 млрд неможливо просто спрямувати на підвищення зарплат військовим. Європейське фінансування значною мірою орієнтоване на закупівлю зброї, оборонну промисловість та інші визначені напрями.

    ЄС дає Україні €90 млрд, але не на зарплати військовим: у Брюсселі пояснили, де шукати гроші на підвищення виплат

    Це означає, що грошове забезпечення військовослужбовців значною мірою залишається навантаженням саме на український бюджет.

    Що вже змінилося у 2026 році

    Нинішня контрактна реформа була запущена в червні.

    Nenka.info тоді писала про постанову Кабміну №768, яка запровадила нові типи контрактів із фіксованими строками служби, диференційованими виплатами та гарантованою відстрочкою після звільнення.

    Нові контракти в ЗСУ: уряд різко змінив правила служби і виплат

    Також видання повідомляло, що військові, які не переходять на нову контрактну модель, продовжують служити за чинними правилами мобілізації до моменту появи законних підстав для звільнення або демобілізації.

    Нові контракти в ЗСУ: хто не підпише — служитиме до демобілізації

    Окремо Міноборони наголошувало, що частина нових бойових виплат узагалі не залежить від підписання мотиваційного контракту. Вони поширюються і на мобілізованих, і на військових, які служать за старими контрактами.

    Це ще раз підтверджує: нинішня дискусія не стосується скасування вже встановлених виплат.

    Що може бути далі

    Веніславський прямо говорить, що мотиваційна складова контрактної служби залишатиметься одним із головних інструментів залучення людей до армії. Але парламентарі, за його словами, хочуть уникати ситуації, коли спочатку оголошується надзвичайно приваблива сума, а вже потім з’ясовується, що бюджет не може її стабільно забезпечувати.

    Тому найближчим часом основний акцент, найімовірніше, залишатиметься на вже запущеній моделі: чіткий строк служби, вищі виплати за ризик і безпосередню участь у боях, додаткові бонуси та гарантований період відстрочки після контракту.

    Публічних рішень про скасування або урізання нинішньої контрактної системи станом на 20 вересня немає.

    Але поява нових масштабних фінансових стимулів — наприклад, ще більших одноразових премій або різкого підвищення базового забезпечення для всіх категорій військових — тепер напряму залежатиме від того, чи зможе держава знайти для цього стабільне джерело фінансування.

    І саме тут позиція Веніславського звучить доволі однозначно: нових гучних обіцянок без грошей у бюджеті влада робити не хоче.

  • Румунський маршрут став головним для нелегального виїзду: ДПСУ назвала найпроблемнішу ділянку кордону

    Румунський маршрут став головним для нелегального виїзду: ДПСУ назвала найпроблемнішу ділянку кордону

    Найбільше спроб незаконного перетину державного кордону України прикордонники наразі фіксують на ділянці з Румунією. Друге місце за кількістю таких випадків посідає кордон із Молдовою. Водночас за останній період різкого збільшення кількості спроб нелегально залишити країну у Державній прикордонній службі не спостерігають.

    Про це повідомив речник ДПСУ Андрій Демченко. За його словами, румунський напрямок традиційно залишається найбільш проблемним, тоді як на кордонах з Угорщиною, Словаччиною та Польщею кількість виявлених порушників значно нижча.

    Особливість цього напрямку полягає в тому, що значна частина спроб відбувається не через офіційні пункти пропуску, а на так званій зеленій ділянці кордону — через ліси, гірську місцевість та річки. Саме такі маршрути створюють найбільші ризики не лише затримання, а й для життя самих порушників.

    За даними ДПСУ, лише за перші вісім місяців 2026 року під час спроб незаконного перетину державного кордону було затримано близько 9 тисяч осіб. Більшість із них намагалися залишити Україну поза офіційними пунктами пропуску.

    При цьому румунський напрямок домінує у статистиці вже не перший рік. У травні Андрій Демченко повідомляв, що від початку повномасштабного вторгнення прикордонники затримали приблизно 68,5 тисячі людей, які намагалися незаконно перетнути кордон. Близько 30 тисяч із цих випадків припадали саме на кордон із Румунією.

    Це означає, що фактично майже половина виявлених порушників за цей період обирала румунський напрямок.

    Чому саме кордон із Румунією

    Українсько-румунський кордон має протяжність понад 600 кілометрів і проходить через складні природні ділянки. Частина маршруту пролягає через Карпати, інша — вздовж річок Тиса та Дунай.

    У ДПСУ раніше пояснювали, що ще у 2022–2023 роках показники на румунському та молдовському напрямках були приблизно співставними. Однак у 2025–2026 роках саме кордон із Румунією почав стабільно випереджати Молдову за кількістю затриманих порушників.

    Одна з причин — активність організаторів незаконного переправлення. Прикордонники наголошують, що значна частина порушників не планує маршрут самостійно, а звертається до посередників, які обіцяють вивести людину за кордон в обхід пунктів пропуску.

    За перші сім місяців 2026 року правоохоронці викрили понад 200 злочинних груп, причетних до організації незаконного переправлення людей через державний кордон.

    У таких схемах клієнтам можуть пропонувати маршрути через лісові масиви, гірські перевали або річки, а вартість «послуг» нерідко становить тисячі доларів.

    При цьому організатори далеко не завжди реально супроводжують людину до кордону. У ДПСУ неодноразово повідомляли про випадки, коли після отримання грошей клієнтам просто надсилали координати в месенджері та наказували самостійно рухатися через небезпечну місцевість.

    Спроби нерідко закінчуються трагедіями

    Румунський напрямок є одним із найбільш небезпечних саме через природні умови.

    У Карпатах порушники можуть опинитися у важкодоступній гірській місцевості, де різко змінюється погода, а звичайний маршрут перетворюється на багатогодинний перехід. Взимку додається небезпека переохолодження та сходження снігу.

    Не менш небезпечними залишаються спроби перетнути Тису або Дунай уплав.

    За даними ДПСУ, від початку повномасштабної війни під час спроб незаконно перетнути кордон загинули понад 70 людей.

    Один із показових випадків описувала і Nenka.info: на Одещині прикордонники зупинили чоловіка, який намагався перепливти Дунай у напрямку Румунії. Він мав із собою ласти, а вудку використовував, аби не викликати підозр. Прикордонники наголошували, що сильна течія й значна ширина річки створювали реальну загрозу його життю.

    Раніше Nenka.info також писала про зміну тактики незаконного перетину кордону. Прикордонники відзначали, що порушники дедалі частіше користуються послугами організованих груп, а самі схеми стають складнішими й технологічнішими. Румунський і молдовський напрямки тоді також залишалися найбільш активними.

    На другому місці — Молдова

    Кордон із Молдовою посідає друге місце за кількістю спроб незаконного перетину.

    Тут також активно використовуються маршрути поза пунктами пропуску, зокрема через Одеську та Вінницьку області. Частина схем передбачає переправлення через Дністер або використання автомобілів для доставки людей максимально близько до державного кордону.

    Разом із тим на інших західних напрямках ситуація помітно спокійніша. За словами Демченка, після Румунії та Молдови йдуть кордони з Угорщиною та Словаччиною, а найменше спроб незаконного переходу поза пунктами пропуску традиційно фіксується на польському напрямку.

    Різкого зростання кількості порушників зараз немає

    Попри значні абсолютні цифри, у ДПСУ наголошують: останнім часом тенденції до різкого зростання кількості спроб незаконного перетину державного кордону не фіксують.

    Прикордонники продовжують посилювати контроль найбільш ризикових ділянок, використовують технічні засоби спостереження та працюють разом з іншими правоохоронними органами над викриттям каналів переправлення людей.

    Таким чином, саме кордон із Румунією залишається головним напрямком незаконних спроб виїзду, за ним іде Молдова. При цьому проблема давно вийшла за межі одиничних випадків: значна частина порушень пов’язана з організованими схемами, у яких люди платять великі суми за маршрути, що нерідко проходять через гори, ліси та небезпечні річки.

  • Зухвалий теракт на Львівщині: злочинці кинули вибухівку в будівлю військкомату та поранили військовослужбовця

    Зухвалий теракт на Львівщині: злочинці кинули вибухівку в будівлю військкомату та поранили військовослужбовця

    У місті Миколаїв Львівської області стався зухвалий напад на державну військову установу, який правоохоронні органи вже офіційно кваліфікували як терористичний акт. Вдень сімнадцятого вересня біля приміщення другого відділу Стрийського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки пролунав потужний вибух, унаслідок якого серйозних поранень зазнав український військовослужбовець. Про факт збройного нападу на режимний об’єкт та травмування свого співробітника повідомило керівництво Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, після чого до розслідування резонансної справи негайно долучилися всі профільні силові структури регіону.

    За попередніми даними слідства, інцидент розгортався за сценарієм спланованої диверсії. Невідомі зловмисники, пересуваючись міськими вулицями на легковому автомобілі, наблизилися до будівлі військової установи та цілеспрямовано викинули саморобний вибуховий пристрій з вікна транспортного засобу безпосередньо на територію військкомату. У момент детонації небезпечного предмета неподалік якраз перебував військовослужбовець другого відділу Стрийського районного ТЦК та СП, який прийняв на себе основний удар вибухової хвилі. Постраждалого захисника оперативно евакуювали з місця злочину та екстрено госпіталізували до найближчого медичного закладу. Лікарі оцінюють поточний стан пораненого як середньої тяжкості, надаючи йому всю необхідну кваліфіковану допомогу для порятунку та стабілізації життєвих показників.

    Реакція правоохоронної системи на безпрецедентний напад була блискавичною. Управління Служби безпеки України у Львівській області розпочало масштабну спеціальну операцію з перехоплення та розшуку підозрюваних. Завдяки злагодженим та оперативним діям силовиків уже ввечері того ж дня вдалося вийти на слід та успішно затримати двох чоловіків, яких слідство обґрунтовано вважає безпосередніми виконавцями цього зухвалого злочину. Спецпризначенці схопили ймовірних підривників, які намагалися переховуватися після скоєння замаху на військовий об’єкт. Наразі із затриманими активно працюють слідчі, з’ясовуючи реальні мотиви нападу, джерела походження вибухівки та можливу причетність до організації терористичного акту ворожих спецслужб або радикальних угруповань.

    Служба безпеки України відкрила відповідне кримінальне провадження, кваліфікувавши цей вибух як повноцінний терористичний акт. Така юридична оцінка передбачає максимально жорстке покарання за посягання на життя військовослужбовців та безпеку державних установ в умовах режиму воєнного стану. Варто зазначити, що діяльність територіальних центрів комплектування та загальні процеси мобілізації продовжують залишатися надзвичайно гострою та чутливою темою в українському суспільстві. Періодично в різних регіонах держави фіксуються локальні конфлікти, словесні перепалки та навіть фізичні сутички як з боку цивільного населення, так і за участю військових чи правоохоронців. На тлі цих складних суспільних викликів та проблем із забезпеченням призову влада намагається проводити глибинну реформу армії, аби оптимізувати процеси та знизити рівень соціальної напруги.

  • Тотальна ізоляція: Естонія опустить «залізну завісу» на кордоні з Росією в разі оголошення загальної мобілізації

    Тотальна ізоляція: Естонія опустить «залізну завісу» на кордоні з Росією в разі оголошення загальної мобілізації

    Уряд Естонії офіційно заявив про готовність до радикальних заходів у відповідь на можливу ескалацію з боку Російської Федерації. Офіційний Таллінн не вагаючись та миттєво повністю закриє державний кордон із країною-агресором, якщо російське військово-політичне керівництво ухвалить рішення про оголошення загальної примусової мобілізації. Відповідний жорсткий план дій, спрямований на захист національної безпеки балтійської республіки від потенційного напливу втікачів та дестабілізації, публічно представили прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал та міністр закордонних справ Маргус Цахкна під час спеціальної урядової пресконференції.

    Естонське керівництво чітко усвідомлює, що російська військова машина стикається з дедалі більшими труднощами у спробах поповнити лави окупаційної армії для продовження масштабної війни проти України. Оскільки приховані методи вербування поступово вичерпують свій ресурс, європейські аналітики та розвідки дедалі частіше фіксують кулуарні обговорення у Кремлі щодо ймовірності запуску нової хвилі відкритого призову, яка може розпочатися одразу після завершення їхніх внутрішніх виборчих процесів. За прогнозами естонських дипломатів, такий непопулярний крок неминуче спровокує різке загострення внутрішньополітичної та соціальної ситуації в самій Росії, що призведе до масової спроби громадян призовного віку масово втекти до сусідніх європейських держав.

    Аби запобігти перетворенню своєї суверенної території на транзитну зону для російських ухилянтів, очільник зовнішньополітичного відомства виступив із категоричним та недвозначним попередженням. Європейські країни не збираються автоматично надавати прихисток тим особам, які просто намагаються уникнути відправки на фронт після тривалого мовчазного споглядання агресії, не маючи при цьому реальних доказів політичних переслідувань з боку чинного режиму. Право на притулок не може бути інструментом порятунку для тих, хто стає жертвою рішень власного уряду щодо ескалації бойових дій.

    «Людина в Росії може подумати, що якщо у разі мобілізації втече до Європи, то це дає підстави для отримання міжнародного захисту. Але це не так», – зазначив Маргус Цахкна.

    Уряд балтійської республіки вже провів серію екстрених закритих нарад для розробки та затвердження багаторівневих алгоритмів реагування на будь-які сценарії посилення загрози зі сходу. Очільник естонського уряду підтвердив, що технічні, фізичні та юридичні механізми для повної блокади пунктів пропуску вже повністю відпрацьовані і готові до миттєвого застосування в будь-яку секунду. Силові структури, зокрема поліція та прикордонна охорона, отримали всі необхідні жорсткі інструкції для оперативного розгортання додаткових сил на східних рубежах держави, щоб унеможливити будь-які спроби силового прориву чи нелегального перетину.

    «Залежно від оцінки загрози вживаються різні заходи. Кордон можна закрити і негайно, як ми вже робили раніше, коли на прикордонних пунктах відбувалися якісь заворушення. Поліція і міністр внутрішніх справ про це знають, і у нас є можливість дуже швидко закрити прикордонні пункти», – підкреслив Крістен Міхал.

    Такий жорсткий та безкомпромісний підхід офіційного Таллінна вкотре демонструє консолідовану позицію країн Балтії щодо повної ізоляції держави-агресора та недопущення перенесення внутрішніх російських соціальних криз на європейський демократичний простір. Естонія, маючи спільний сухопутний кордон із Російською Федерацією, розглядає будь-які масові скупчення людей на пропускних пунктах як прямий елемент гібридної загрози. Подібні скупчення можуть бути штучно організовані та використані російськими спецслужбами для створення цілеспрямованих провокацій або незаконного проникнення агентури під виглядом звичайних біженців від примусової мобілізації. Саме тому превентивне закриття кордонів розглядається естонською владою не просто як банальний захід міграційного контролю, а як фундаментальний інструмент національної оборони.

  • «Паперова мобілізація»: вісім посадовців ТЦК отримали підозри через 276 записів в «Оберезі»

    «Паперова мобілізація»: вісім посадовців ТЦК отримали підозри через 276 записів в «Оберезі»

    Правоохоронці повідомили про підозру вісьмом чинним та колишнім посадовцям територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у різних регіонах України. За версією слідства, вони вносили неправдиві відомості до державної інформаційної системи «Оберіг», штучно завищуючи показники мобілізації.

    У межах чотирьох кримінальних проваджень правоохоронці встановили щонайменше 276 неправдивих записів. У системі громадян могли позначати як взятих на військовий облік, призваних та направлених до військових частин, хоча фактично цього не відбувалося.

    Серед людей, які в реєстрі значилися мобілізованими, слідство виявило тих, хто вже проходив військову службу, самовільно залишив військові частини, зник безвісти або загинув. В інших випадках громадяни взагалі не прибували до ТЦК, не проходили ВЛК та не були зараховані до військових частин.

    Як могли змінювати дані в «Оберезі»

    За даними Офісу генерального прокурора, фігуранти мали законний службовий доступ до інформаційно-комунікаційної системи та використовували власні кваліфіковані електронні підписи.

    Саме через цей доступ, за версією слідства, вони змінювали облікові картки військовозобов’язаних.

    Йшлося не про злам системи ззовні, а про можливе зловживання легальними повноваженнями людей, які мали право працювати з реєстром.

    Дії фігурантів залежно від конкретного епізоду кваліфікували за ч. 1 та ч. 3 ст. 362 КК України — несанкціонована зміна інформації в автоматизованій системі особами, які мають право доступу до неї, а також за ч. 1 ст. 366 КК України — службове підроблення.

    Найбільше записів виявили у Львові та Ужгороді

    Наймасштабніший епізод стосується Львова та Ужгорода.

    Там слідчі встановили щонайменше 239 неправдивих записів. За цим епізодом підозри отримали троє посадовців ТЦК та СП — виконувач обов’язків начальника та двоє колишніх керівників.

    За версією слідства, у реєстр вносили неправдиві відомості про постановку людей на військовий облік та їхню мобілізацію.

    Серед тих, кого могли відображати в системі як призваних, були військовослужбовці, особи, які самовільно залишили військові частини, а також загиблі.

    На Вінниччині йдеться про п’ятьох громадян

    У Вінницькій області колишнього керівника одного з ТЦК та СП підозрюють у внесенні неправдивих даних щодо п’ятьох людей.

    В «Оберезі» їх зазначили як направлених на військову службу.

    Однак, за даними слідства, фактично до відповідних військових частин вони не зараховувалися.

    На Луганщині — 28 записів

    Ще троє колишніх керівників районних ТЦК та СП фігурують у справі на Луганщині.

    Правоохоронці стверджують, що вони внесли неправдиві відомості щодо 28 військовозобов’язаних.

    Частина цих людей уже проходила службу, одна людина мала статус зниклої безвісти за особливих обставин.

    Окремий епізод, за версією слідства, стосується зміни облікових даних, за допомогою яких могли приховати військовозобов’язаного від призову після закінчення строку його бронювання.

    На Чернігівщині чотирьох людей записали до бойової частини

    Ще одну підозру отримав начальник одного з ТЦК та СП Чернігівської області.

    Йому інкримінують внесення неправдивих відомостей щодо чотирьох військовозобов’язаних.

    У реєстрі їх нібито зазначили як призваних і направлених до бойової військової частини, хоча, за даними слідства, фактично вони там службу не проходили.

    Навіщо могла бути потрібна «паперова мобілізація»

    Одна з версій правоохоронців — штучне покращення показників виконання мобілізаційних завдань.

    Подібні випадки ДБР виявляло й раніше.

    Наприклад, у серпні на Тернопільщині посадовця ТЦК підозрювали у тому, що він вносив до «Оберегу» інформацію про нібито мобілізацію громадян та їх направлення до військових частин, хоча фактичного призову не було. ДБР прямо пов’язувало це зі спробою штучно покращити статистику виконання мобілізаційного плану.

    Схожу справу розслідували й на Івано-Франківщині, де посадовцю ТЦК закидають внесення неправдивих даних про нібито проходження військової служби 21 військовозобов’язаним.

    Це вже не перша хвиля справ навколо «Оберега»

    Проблеми із внесенням неправдивих даних до реєстру правоохоронці фіксують не вперше.

    Ще у червні ДБР повідомляло про трьох керівників районних ТЦК Тернопільської області, які, за даними слідства, повторно «мобілізували» в реєстрі понад 100 військовослужбовців, які вже фактично проходили службу.

    У липні ДБР також повідомило про підозру керівнику Могилів-Подільського РТЦК та СП. За версією слідства, він змінював дані військовозобов’язаних у «Оберезі» для штучного завищення показників мобілізації.

    Тобто нинішні вісім підозр — не окремий епізод, а частина значно ширшого масиву кримінальних проваджень довкола військового обліку та роботи ТЦК.

    Правоохоронці вже проводять масштабну перевірку ТЦК

    30 липня Державне бюро розслідувань разом із Генеральним штабом ЗСУ розпочало масштабну операцію «Чесний призов».

    Обшуки та інші слідчі дії проходили більш ніж у 100 ТЦК та СП у більшості регіонів України.

    ДБР повідомляло, що перевіряє можливі схеми ухилення від мобілізації за гроші, неправомірні зміни даних у реєстрах, перевищення повноважень та інші порушення.

    Раніше Nenka.info також писала, що майже 80 керівників ТЦК отримали підозри у справах, пов’язаних із можливими схемами навколо ВЛК, бронювання та мобілізації. За даними Нацполіції, слідчі також перевіряли тисячі випадків бронювання та десятки тисяч постанов ВЛК.

    Nenka.info вже писала про маніпуляції з «Оберегом»

    Схожі справи траплялися й раніше.

    У 2025 році Nenka.info повідомляла про офіцера ТЦК у Харкові, якого підозрювали у маніпуляціях із системою «Оберіг».

    За версією слідства, він міг ставити військовозобов’язаних на облік без їхньої фактичної присутності у ТЦК та незаконно змінювати статус людей, які перебували в розшуку. Правоохоронці тоді говорили щонайменше про 29 осіб.

    Також Nenka.info писала про справу в Одесі, де офіцера ТЦК обвинувачували у внесенні недостовірних відомостей до державних реєстрів та оформленні фіктивних відстрочок. У справі фігурували дані щодо 138 осіб.

    Чому махінації з «Оберегом» особливо небезпечні

    «Оберіг» — ключовий державний реєстр, у якому міститься інформація про призовників, військовозобов’язаних і резервістів.

    Відомості з нього використовуються під час військового обліку, перевірки статусу громадянина, бронювання, оформлення відстрочок та проведення мобілізаційних заходів.

    Тому навіть одна неправомірна зміна може мати практичні наслідки для конкретної людини.

    А коли йдеться про сотні записів і посадовців, які мають службові ключі доступу до системи, правоохоронці фактично перевіряють не просто окремі помилки, а можливе системне використання державного реєстру всупереч його призначенню.

    Підозра ще не означає доведену вину

    Наразі йдеться саме про підозри та версію слідства.

    Вину кожного з восьми фігурантів може встановити лише суд після дослідження доказів.

    Водночас масштаб уже задокументованих епізодів значний: у чотирьох кримінальних провадженнях правоохоронці говорять щонайменше про 276 неправдивих записів у «Оберезі», а географія справ охоплює Львів, Ужгород, Вінницьку, Луганську та Чернігівську області.

    Розслідування тривають, тому кількість епізодів та фігурантів ще може змінитися.

  • Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    В Україні з 18 жовтня 2026 року почнуть діяти оновлені критерії, за якими аграрні підприємства можуть підтверджувати важливе значення для галузі в особливий період. Головна зміна стосується малих і середніх господарств: тепер для одного з галузевих критеріїв необов’язково обробляти щонайменше 200 гектарів землі — альтернативою може стати річний дохід від 20 млн грн.

    Нові правила затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 2 вересня 2026 року №11. Документ зареєстрували у Міністерстві юстиції 4 вересня за №1210/46604. Він набуває чинності 18 жовтня.

    Саме ця зміна може стати особливо важливою для невеликих фермерських господарств, які раніше не проходили земельний поріг, хоча мали значні обороти, офіційно працювали, сплачували податки та забезпечували робочі місця.

    200 гектарів більше не є єдиним варіантом

    Раніше земельний банк фактично був одним із головних фільтрів для агровиробників.

    Тепер один із критеріїв можна виконати кількома способами. Підприємство має або обробляти не менше 200 гектарів сільськогосподарських угідь, або мати щонайменше 50 гектарів багаторічних насаджень, або показати чистий річний дохід від реалізації не менше 20 млн грн.

    Для фермерів, які спеціалізуються на садах, ягідниках, виноградниках та інших багаторічних культурах, окремий поріг у 50 гектарів є особливо важливим.

    Такі господарства часто можуть бути значно меншими за зернові підприємства за площею, але при цьому мати високу вартість продукції, значну кількість працівників і суттєву роль для регіональної економіки.

    Чому це важливо для малих господарств

    У Всеукраїнській аграрній раді пояснюють, що нова модель має розширити можливості саме для невеликих виробників.

    Консультантка ВАР із питань обліку та оподаткування Леся Панкратова наголосила, що фермери, які мають менше 200 гектарів, але відповідають іншим економічним показникам, тепер зможуть претендувати на визнання важливими для галузі.

    Для багатьох малих господарств це принципова зміна.

    До цього фермер міг мати, наприклад, 120–150 гектарів, стабільний дохід, техніку, кілька десятків працівників і виконувати значний обсяг робіт, але формально не проходити за земельним критерієм.

    Після 18 жовтня площа вже не буде єдиним визначальним показником.

    Це не означає автоматичне бронювання

    Водночас важливо не плутати два поняття.

    Відповідність галузевим критеріям сама по собі не означає автоматичного бронювання працівників.

    Визначення підприємства важливим для галузі є одним з елементів процедури отримання статусу критично важливого підприємства відповідно до урядової постанови №76. Після цього роботодавець має виконати й інші встановлені державою вимоги.

    Саме статус критично важливого підприємства надалі створює підставу для бронювання військовозобов’язаних працівників у межах установлених правил.

    Тобто новий наказ полегшує для частини фермерів проходження галузевого критерію, але не скасовує загальної процедури.

    Потрібно відповідати не одному показнику

    Для агропідприємств нові правила передбачають комплексний підхід.

    Профільні роз’яснення щодо наказу №11 вказують, що для визначення підприємства важливим для відповідної галузі воно має відповідати щонайменше двом установленим критеріям.

    Крім площі чи доходу, враховуються, зокрема, вид діяльності підприємства та відповідні коди КВЕД.

    До переліку входять виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, постачання насіння, добрив, засобів захисту рослин, ветеринарних препаратів, сільгосптехніки, зберігання й переробка зернових, а також виробництво харчових продуктів і напоїв.

    Тобто однієї лише цифри у 20 млн грн недостатньо — підприємство має працювати у відповідній сфері та підтвердити інші необхідні показники.

    Документи доведеться підтверджувати

    Нові критерії також деталізують вимоги до підтверджувальних документів.

    Підприємства мають подавати фінансову та податкову звітність, дані про земельний банк або багаторічні насадження, а також документи, що підтверджують основний вид діяльності.

    Зокрема, профільні роз’яснення передбачають подання квартального Податкового розрахунку разом із квитанцією контролюючого органу.

    Для підтвердження доходу використовуватиметься річна фінансова звітність за попередній рік.

    Для земельних показників — дані відповідних державних реєстрів і статистичної звітності.

    Правила бронювання вже змінювали кілька разів

    2026 рік взагалі став періодом активного перегляду системи критичності та бронювання.

    У травні й червні уряд посилив зарплатні вимоги до підприємств і запустив масштабний перегляд уже наданих статусів. Частина бізнесу мала повторно підтверджувати відповідність новим критеріям.

    Nenka.info раніше писала, що нові правила могли боляче вдарити саме по невеликих господарствах. У матеріалі «Забронюватися стане складніше? Нові правила мобілізації можуть залишити тисячі фермерів без захисту» йшлося про ризик того, що формальні показники на кшталт площі угідь можуть залишити за межами системи підприємства, які фактично забезпечують виробництво та робочі місця.

    Тепер частину цієї проблеми фактично намагаються виправити.

    Зарплатний критерій нікуди не зник

    Водночас пом’якшення земельного критерію не означає загального послаблення правил.

    Раніше уряд підвищив вимоги до зарплати для підприємств, які претендують на статус критично важливих.

    Nenka.info писала про це у матеріалі «Бронювання по-новому: в Україні підвищують зарплатний поріг і чистять “сірі схеми” для критичних підприємств».

    Також зберігаються вимоги щодо офіційного працевлаштування, податкової дисципліни, військового обліку працівників та дотримання встановлених лімітів бронювання.

    Тобто система стає гнучкішою саме для агросектору за площею та доходом, але водночас жорсткішою за іншими параметрами.

    Чому аграрії домагалися змін

    Представники галузі протягом року неодноразово попереджали про кадровий дефіцит.

    Мобілізація, міграція, виїзд частини працівників і сезонність аграрного виробництва призводять до того, що знайти механізатора, агронома, водія чи інженера в окремих регіонах стає дедалі складніше.

    Для малого господарства втрата навіть одного або двох ключових працівників може означати зрив посівної чи збиральної кампанії.

    У великих агрохолдингах функції частіше можна перерозподілити між кількома співробітниками. У маленькому фермерському господарстві одна людина нерідко одночасно виконує кілька функцій.

    Саме тому ВАР системно просила державу не прив’язувати критичність лише до масштабів земельного банку.

    Кому нові правила можуть допомогти найбільше

    Найбільше від змін виграють підприємства з відносно невеликою площею земель, але високою виручкою.

    Це можуть бути овочеві господарства, ягідники, садівничі підприємства, тепличні комплекси, виробники продукції з високою доданою вартістю та ферми, що займаються інтенсивним виробництвом.

    Окремо новий критерій у 50 гектарів багаторічних насаджень полегшує ситуацію для садівників і виноградарів.

    У багатьох таких підприємств земельний банк ніколи не сягає сотень чи тисяч гектарів, але вони створюють значно більше робочих місць на гектар, ніж традиційне зернове виробництво.

    Що зміниться з 18 жовтня

    Отже, головна новація полягає в тому, що аграрному підприємству більше не обов’язково мати 200 гектарів для проходження одного з базових галузевих критеріїв.

    Альтернативою стане 20 млн грн чистого річного доходу, а для господарств із багаторічними насадженнями — 50 гектарів відповідних площ.

    Нові критерії почнуть застосовуватися 18 жовтня 2026 року.

    Для малих фермерів це відкриває додатковий шлях до визнання підприємства важливим для аграрної галузі, а в перспективі — до отримання або підтвердження статусу критично важливого та можливості бронювати ключових працівників.

    Однак автоматичної броні зміни не дають: підприємствам усе одно доведеться відповідати загальним вимогам, підтверджувати показники документами й проходити встановлену державою процедуру.

  • Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Залучення іноземних добровольців до лав Сил оборони України, за словами військового та журналіста Юрія Бутусова, фактично тримається на приватній ініціативі, підтримці бізнесу, меценатів та окремих командирів. Він стверджує, що за дев’ять місяців держава так і не виділила окремого фінансування на системне залучення іноземців, хоча проблема нестачі особового складу в піхотних і штурмових підрозділах залишається однією з найбільш гострих.

    Під час ефіру Бутусов заявив, що нинішня система працює переважно «на ентузіазмі». За його словами, значну частину організаційних витрат беруть на себе приватні донори, підприємці, окремі українці, а також командири підрозділів, які самостійно шукають можливості залучати людей з-за кордону. Він окремо згадав корпус «Хартія», його командира Ігоря Оболєнського та командира 23-го полку «Р.У.Г.» Гамлета Авагяна, а також підтримку з боку Запорізької військової адміністрації.

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування
    ФОТО: військовий та журналіст Юрій Бутусов

    Твердження Бутусова про відсутність бюджетного фінансування є його оцінкою ситуації. У відкритих офіційних повідомленнях Міноборони та Офісу президента немає даних про окрему бюджетну програму саме на рекрутинг іноземців. Водночас державні органи протягом 2026 року справді неодноразово заявляли, що систему залучення іноземних військових необхідно реформувати і централізувати.

    Ще 5 травня керівник Офісу президента Кирило Буданов провів окрему нараду з представниками Сил оборони та народними депутатами щодо служби іноземців та осіб без громадянства. Тоді він прямо заявив, що Україні потрібен єдиний координаційний центр для їхнього залучення. За офіційною інформацією, на той момент рекрутинг, перевірка придатності, оформлення документів і підготовка іноземців здійснювалися різними структурами, що ускладнювало контроль, координацію потреб і супровід військовослужбовців.

    У Міноборони також визнають, що система потребує змін. 11 вересня відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи, яка має покращити умови служби іноземних добровольців. Йдеться про легалізацію, соціальний захист, супровід родин і координацію між Міністерством оборони, Генштабом, Офісом військового омбудсмана та іншими структурами.

    Таким чином, проблема, про яку говорить Бутусов, частково підтверджується самою логікою державних рішень: влада вже визнала, що механізм залучення іноземців залишається фрагментарним і потребує єдиного центру управління. Однак офіційні джерела не підтверджують формулювання, що держава «не робить нічого». Навпаки, упродовж року були ухвалені зміни щодо легалізації іноземних військовослужбовців, запущена міжвідомча група та розпочата робота над централізацією процесу.

    Зокрема, з 10 травня 2026 року діє оновлений порядок оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які служать у ЗСУ, Нацгвардії або Державній спеціальній службі транспорту. Міноборони пояснювало, що нові правила мають спростити легалізацію для тих, хто вже уклав контракт і служить у Силах оборони.

    Право іноземців служити за контрактом у Збройних силах зберігається й надалі. Міністерство оборони прямо вказує, що укласти контракт із ЗСУ можуть не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства віком від 18 років.

    Однак найбільша проблема, за словами Бутусова, полягає не в юридичній можливості підписати контракт, а в масштабуванні процесу. Ще у червні він публічно заявляв, що Україна залучає значно менше іноземців, ніж могла б. У власному ефірі він наводив цифру близько 2500 іноземців, залучених у 2025 році, і близько 1300 за першу половину 2026-го. Ці цифри походять саме від Бутусова і не були підтверджені окремою державною статистикою.

    На його думку, потенціал значно більший: за кордоном є тисячі людей із військовим досвідом або готовністю служити за контрактом, але без системної рекрутингової інфраструктури Україна не може швидко перетворити цей інтерес на реальне поповнення бойових частин.

    Особливо гостро питання стоїть для піхоти та штурмових підрозділів. Бутусов неодноразово наголошував, що саме там дефіцит особового складу відчувається найсильніше. На його думку, іноземні добровольці могли б частково зменшити навантаження на систему мобілізації та дати війську додатковий кадровий ресурс.

    Водночас у 2026 році Міноборони вже змінило саму контрактну модель для служби у Силах оборони. З 15 червня діють нові контракти зі строками від шести до 24 місяців, зокрема піхотно-штурмові та бойові. Вони мають зробити контрактну службу більш передбачуваною і привабливою для кандидатів.

    Паралельно держава розвиває рекрутингову інфраструктуру для українців. Через офіційний портал Сил оборони можна обирати підрозділ, спеціальність і тип контракту, а центри рекрутингу поступово звільняють від функцій військового обліку, щоб вони могли більше зосередитися на безпосередньому наборі людей.

    Але іноземний рекрутинг має додаткові складнощі. Кандидатів потрібно перевіряти, забезпечувати документами, організовувати їхній в’їзд, навчання, мовну адаптацію, юридичний супровід і подальшу службу в конкретному підрозділі. Саме через це хаотична модель, де кожна військова частина фактично працює окремо, може бути значно менш ефективною за централізовану.

    Бутусов стверджує, що сьогодні ці організаційні витрати часто оплачують саме приватні донори. Він вважає, що бойові командири змушені самостійно шукати ресурси, щоб покривати логістику, рекрутинг і супровід кандидатів.

    У червні він навіть пропонував окрему модель, за якої бізнес міг би фінансувати залучення іноземних контрактників, а натомість отримувати певні стимули, зокрема в питаннях бронювання працівників. Це була авторська пропозиція Бутусова, а не урядове рішення.

    На рівні держави поки йдеться про інший підхід — створення єдиного механізму координації. Після травневої наради в Офісі президента Буданов наголошував, що різні структури, які займаються іноземними військовими, мають працювати за спільними правилами. Саме відсутність такого єдиного центру визнали однією з ключових проблем.

    Міноборони своєю чергою зараз концентрується на умовах служби вже залучених іноземців. Робоча група, створена у вересні, має вирішувати питання соціальних гарантій, статусу родин, міграційних процедур та правового супроводу.

    Тобто між критикою Бутусова та офіційною позицією є важлива різниця. Бутусов говорить передусім про відсутність реального масштабного державного фінансування і про те, що нинішній набір тримається на приватних коштах. Держава ж звітує про створення нормативної та організаційної основи, але не повідомляє про окремий централізований бюджет на міжнародний рекрутинг.

    Саме ця прогалина і є головною претензією Бутусова.

    За його словами, політичної уваги до теми багато, але практичних рішень, які вимагали б фінансової відповідальності уряду і Ставки, недостатньо. Він вважає, що без бюджетного ресурсу будь-яке масштабування залишатиметься залежним від волонтерів, бізнесу та окремих командирів.

    На тлі кадрової потреби Сил оборони ця дискусія стає дедалі важливішою. Іноземці не можуть повністю замінити мобілізаційний ресурс України, але вони можуть стати додатковим джерелом контрактного поповнення, особливо для підрозділів із високими втратами та постійною потребою у підготовлених військових.

    Станом на середину вересня підтверджено, що держава рухається до більш централізованої моделі: Офіс президента підтримав ідею єдиного координаційного центру, Міноборони створило міжвідомчу групу, а правила легалізації іноземних військовослужбовців були спрощені. Водночас інформації про окрему бюджетну програму, яка б фінансувала масштабний міжнародний рекрутинг, у відкритих офіційних джерелах немає.

    Тому твердження Бутусова про те, що фактичне залучення іноземців нині значною мірою тримається на приватних коштах, залишається його оцінкою, але вона накладається на уже визнану владою проблему: систему ще не вдалося перетворити на єдиний, централізований і масштабований механізм.

  • Ще 300 тисяч до кінця року: Зеленський озвучив прогноз щодо втрат армії РФ

    Ще 300 тисяч до кінця року: Зеленський озвучив прогноз щодо втрат армії РФ

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що до кінця 2026 року Росія може втратити ще близько 300 тисяч військовослужбовців загиблими. За його оцінкою, якщо такий сценарій реалізується, сукупна кількість російських військових, загиблих за роки великої війни, може наблизитися до одного мільйона. Цю оцінку глава держави озвучив в інтерв’ю CBC News, говорячи про масштаби людських втрат Росії та про те, наскільки довго Кремль здатен продовжувати війну за нинішньої інтенсивності бойових дій.

    Зеленський наголосив, що його оцінка стосується саме загиблих, а не загальних втрат, до яких зазвичай включають також поранених, зниклих безвісти та полонених. «Ми вважаємо, що вони цього року втратять 300 тисяч. Йдеться про загиблих», — сказав він. За словами президента, в такому разі загальна кількість загиблих російських військових за п’ять років війни може сягнути приблизно одного мільйона.

    Ця цифра є оцінкою української сторони і не може бути незалежно підтверджена в реальному часі. Росія не публікує повної актуальної статистики своїх втрат, а різні незалежні та західні оцінки суттєво відрізняються залежно від методики підрахунку. Саме тому цифри щодо загиблих варто розглядати не як остаточний встановлений підсумок, а як прогноз, озвучений президентом України.

    Незалежний проєкт Mediazona спільно з Російською службою BBC станом на 11 вересня 2026 року підтвердив за відкритими джерелами понад 248 тисяч імен російських військовослужбовців, загиблих у війні. Автори проєкту прямо зазначають, що цей список не є повним, оскільки базується лише на смертях, які вдалося підтвердити через некрологи, повідомлення родичів, регіональні медіа та офіційні оголошення.

    Ще в липні 2026 року Центр стратегічних і міжнародних досліджень CSIS оцінював загальні бойові втрати Росії приблизно у 1,4 млн осіб, із яких 400–450 тисяч могли становити загиблі. За оцінкою аналітиків, у першій половині 2026 року російські війська втрачали в середньому 30–34 тисячі осіб на місяць убитими, пораненими та зниклими безвісти.

    Британська сторона озвучує ще вищу оцінку саме загиблих. Начальник Штабу оборони Великої Британії Річард Найтон 12 вересня заявив, що від початку повномасштабного вторгнення в Україні могли загинути понад 500 тисяч російських військових, а сукупні втрати Росії він оцінив приблизно у 1,5 млн осіб.

    Таким чином, твердження Зеленського про перспективу наближення до мільйона загиблих значно перевищує підтверджені незалежні підрахунки на сьогодні, однак воно є прогнозом на майбутнє і базується на українській оцінці інтенсивності втрат РФ. Незалежно перевірити саме такий прогноз зараз неможливо.

    При цьому українська розвідка останнім часом повідомляла про серйозні проблеми Росії з поповненням армії. Наприкінці серпня Офіс президента оприлюднив дані ГУР та Служби зовнішньої розвідки, згідно з якими Москва розглядає можливість додаткової мобілізації близько 300 тисяч людей у 2026 році та ще 300 тисяч у 2027-му. У Києві це пов’язують із високими втратами та уповільненням набору контрактників.

    CSIS також оцінював, що у 2026 році темпи російських втрат могли вже перевищувати темпи рекрутингу. За підрахунками центру, Росія набирала приблизно 27 тисяч нових військовослужбовців на місяць, тоді як загальні бойові втрати становили понад 30 тисяч. Якщо така тенденція зберігатиметься, Кремлю доведеться або збільшувати масштаби набору, або дедалі активніше використовувати мобілізаційні механізми.

    У тому ж інтерв’ю Зеленський висловив свою оцінку причин, через які Володимир Путін продовжує війну. Президент України припустив, що російський лідер недостатньо відчуває внутрішній суспільний тиск через людські втрати, але такий тиск, на думку Зеленського, уже починає формуватися.

    Окремо президент пов’язав небажання Кремля завершувати війну із внутрішньополітичними ризиками для російської влади. За його версією, Путін може побоюватися ситуації, за якої сотні тисяч військовослужбовців повернуться з фронту без результату, який Кремль зможе представити російському суспільству як перемогу.

    Це є політичною оцінкою Зеленського, а не встановленим фактом щодо мотивів Путіна. Публічних даних, які дозволяли б незалежно підтвердити, що саме страх перед демобілізованими військовими є головною причиною продовження війни, немає.

    Як приклад Зеленський згадав заколот ПВК «Вагнер» у червні 2023 року. Тоді сили Євгена Пригожина захопили військові об’єкти у Ростові-на-Дону і рушили в напрямку Москви, перш ніж похід був зупинений після домовленостей. Президент України звернув увагу, що навіть відносно невелика організована група озброєних людей створила для Кремля серйозну кризу, а масове повернення фронтовиків потенційно може мати значно більші соціальні наслідки.

    Водночас масштаб таких ризиків передбачити складно. Російська влада активно розширює систему виплат військовим і їхнім сім’ям, ветеранські програми та регіональні механізми підтримки, намагаючись інтегрувати учасників війни в державну систему. Одночасно Кремль зберігає жорсткий контроль над політичним простором, медіа та протестною активністю.

    Зеленський уже раніше пов’язував можливі майбутні втрати Росії з боротьбою за Донбас. У березні він заявляв, що спроба повністю захопити українські території Донбасу могла б коштувати російській армії від 300 тисяч до одного мільйона військових залежно від інтенсивності та тривалості наступальних дій.

    Ситуація на фронті у 2026 році при цьому залишається надзвичайно виснажливою для обох сторін. За оцінкою CSIS, російське просування на ключових напрямках у першій половині року було дуже повільним: десятки метрів на добу на окремих ділянках. Навесні Росія навіть втратила більше території, ніж захопила, що аналітики пов’язували з активнішим використанням Україною дронів і ударів по російській логістиці.

    Паралельно війна дедалі більше виходить за межі безпосередньої лінії фронту. Україна посилила далекобійні удари по російських НПЗ, логістиці та військово-промислових об’єктах. Reuters повідомляє, що в перші вісім місяців 2026 року російський нафтопереробний завод успішно атакували в середньому раз на три дні. Частина найбільших підприємств була змушена скорочувати або повністю зупиняти виробництво.

    Росія у відповідь посилила удари по українській енергетиці, промисловості, логістиці та цивільній інфраструктурі. За останні тижні такі атаки призвели до численних жертв серед мирного населення та значних економічних збитків. Reuters оцінював прямі пошкодження української інфраструктури у 2026 році майже у $10 млрд, а ширший негативний ефект атак і фактичного блокування портів — приблизно у 1,5% ВВП.

    На цьому тлі тривають і спроби відновити дипломатичний процес. Вашингтон запропонував Україні та Росії взаємно припинити удари по енергетичній інфраструктурі. Зеленський заявив, що Київ готовий до такого кроку лише за умови, що США зможуть забезпечити реальну й довгострокову готовність Москви виконувати домовленість.

    Попри заяви про можливу деескалацію, бойові дії не припинилися. Уже після появи пропозиції сторони продовжували завдавати ударів по енергетичних та економічних об’єктах одна одної.

    Саме в цьому контексті заява Зеленського про 300 тисяч потенційних нових загиблих виглядає не лише як оцінка нинішньої ситуації, а й як аргумент щодо ціни продовження війни для Москви. Український президент фактично стверджує, що за збереження нинішньої інтенсивності бойових дій Росія продовжуватиме платити дедалі більшу людську ціну.

    Проте точне число загиблих російських військових залишається одним із найскладніших для перевірки показників цієї війни. Найнадійніші відкриті підрахунки фіксують лише підтверджені імена, тоді як статистичні та розвідувальні оцінки дають значно більші цифри. Російська влада актуальної повної статистики не оприлюднює.

    Тому прогноз Зеленського про ще 300 тисяч загиблих до кінця 2026 року слід подавати саме як оцінку президента України, а не як встановлений майбутній результат. Натомість незалежні дані підтверджують головну тенденцію: людські втрати російської армії вже вимірюються сотнями тисяч загиблих і понад мільйоном загальних бойових втрат, а темпи виснаження армії залишаються дуже високими.

  • Депортація військовозобов’язаних та вимога компенсацій: лідерка «АдГ» озвучила ультиматуми щодо України

    Депортація військовозобов’язаних та вимога компенсацій: лідерка «АдГ» озвучила ультиматуми щодо України

    Співголова правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» (АдГ) Аліса Вайдель заявила, що в разі приходу її політичної сили до влади ФРН депортує українських чоловіків призовного віку назад в Україну, повністю припинить фінансову і військову підтримку Києва та вимагатиме повернення раніше виділених коштів.

    Закриття кордонів і вимога вислати військовозобов’язаних

    У своєму виступі Вайдель висловилася за негайне закриття кордонів Німеччини та системне видворення всіх іноземців, які підлягають депортації за нормами законодавства. Окрему увагу вона звернула на українських біженців, заявивши, що забезпечення соціальними виплатами понад мільйона українців створює непідйомне навантаження на державний бюджет.

    «Це справді неймовірно, і з фінансової точки зору така ситуація більше не є стійкою. Ці українці також мають повернутися. Насамперед — військовозобов’язані, молоді українські чоловіки призовного віку», — зазначила очільниця «АдГ».

    Варто зауважити, що чинний уряд Німеччини також підтримує ідею повернення додому військовозобов’язаних українців задля захисту держави, однак категорично відкидає примусові методи. Як раніше зазначав міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль, будь-яке стимулювання повернення громадян не повинно набувати характеру насильницької депортації.

    Зупинка підтримки та претензії на відшкодування

    Окрім міграційної риторики, Вайдель озвучила жорсткі зовнішньополітичні наміри партії щодо повного згортання контактів із Києвом на поточному етапі війни:

    «Ми припинимо виплати Україні та будь-яку підтримку війни. Ми також висунемо Україні значні вимоги щодо повернення коштів», — наголосила вона.

    Амбіції ультраправих та оцінки аналітиків

    Заява Вайдель пролунала на тлі нещодавнього успіху партії на регіональних виборах у Саксонії-Ангальт 6 вересня, де «Альтернатива для Німеччини» здобула 43,8% голосів, отримавши 39 із 83 місць у земельному парламенті. Спираючись на ці результати, лідерка ультраправих задекларувала амбіцію сформувати більшість у Бундестазі на наступних чергових федеральних виборах у 2029 році.

    Водночас німецькі політологи та аналітики наголошують, що, попри помітний успіх політсили на сході країни, до реального тріумфу «АдГ» у масштабах усієї федерації залишається довгий шлях через стійке небажання інших провідних політичних партій вступати з ними в урядову коаліцію.