Radaonline.news

Позначка: Міжнародний кримінальний суд

  • Екоцид без вироку, як Україна розслідує злочини Росії проти довкілля

    Екоцид без вироку, як Україна розслідує злочини Росії проти довкілля

    Екоцид. Частина 1

    Шкоду, яку війна завдала українській природі, держава оцінює майже в 6,4 трлн гривень. Слідчі мають сейсмограми, супутникові знімки й перехоплені розмови. Справу двох російських генералів за знищене водосховище вже передали до суду, п’ятьох командирів судять за обстріли ядерної установки. Але жоден вирок, про який звітує прокуратура, не ухвалено за статтею «Екоцид». Розповідаємо, як природу змушують свідчити, хто веде ці справи і чому навіть Каховка не стала екоцидом у кримінальному сенсі.

    Норвезький інститут NORSAR зазвичай слухає Землю, щоб не пропустити ядерне випробування. Він є національним центром даних Норвегії для Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань.

    6 червня 2023 року його аналітики побачили у записах сейсмічних станцій Румунії та України два сигнали — о 02:35 і о 02:54 за київським часом. Датчики стояли за 500–600 кілометрів від Нової Каховки. Висновок норвежців був коротким: сигнали відповідають вибуху, а не тому, чого слід очікувати від обвалу греблі.

    Уранці від греблі Каховської ГЕС нічого не лишилося. Україна втратила близько 18 км³ води. Під воду пішли понад 600 км² землі, а 143 населені пункти лишилися без нормального водопостачання. Щонайменше 35 людей загинули, нагадувала заступниця голови Касаційного кримінального суду Наталія Антонюк.

    Каховське водосховище 7 червня 2022 року (вгорі) і 18 червня 2023 року (внизу): за 12 днів після підриву греблі з нього зникло близько 75% води. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)

    Минуло трохи більше трьох років. На дні колишнього «моря» виріс ліс. Уже до листопада 2023-го вербами й тополями, за спостереженнями науковців Української природоохоронної групи, заросло близько 40% дна. Одна з верб менш ніж за рік виросла до 4,7 метра. Ботанікиня Анна Куземко припустила, що там «можливо, вже мільярд дерев».

    Справа про Каховку за цей час до суду так і не дійшла.

    Природа відновлюється швидше, ніж правосуддя. І, як з’ясується наприкінці цієї історії, ліс на дні водосховища — не лише доказ злочину, а й предмет суперечки, якої ніхто не чекав.

    Скільки коштує знищена природа

    Держекоінспекція з перших днів вторгнення рахує, скільки коштує природа, знищена війною. Станом на 16 березня 2026 року інспектори зафіксували 10 885 випадків шкоди довкіллю на суму майже 6,4 трлн гривень.

    Найдорожча стаття — не міста й не заводи. 3,8 трлн, більше половини всієї суми, — це шкода природно-заповідному фонду. Ще 1,34 трлн — знищені ґрунти, 1,15 трлн — отруєне продуктами горіння повітря, 120 млрд — вода.

    За цими цифрами стоять конкретні місця, і почати варто з лісу. Війна зачепила близько 3 млн гектарів, майже третину лісового фонду країни, розповів «Інтерфакс-Україна» голова Держлісагентства Віктор Смаль. Близько мільйона гектарів — в окупації. Ще пів мільйона на підконтрольній території заміновані, і лісники туди просто не заходять.

    Заповідникам довелося ще гірше. Міндовкілля налічувало 812 уражених війною природоохоронних об’єктів площею 0,9 млн гектарів, і 514 із них — в окупації. Під загрозою опинилися 17 водно-болотних угідь міжнародного значення. У Джарилгацькому нацпарку знищено всю заповідну зону — 1588 гектарів найціннішого степу.

    Під цими лісами й степами — земля, яку війна отруює роками. Науковці Київського університету імені Шевченка дослідили ґрунти в чотирьох селах на схід від Миколаєва, де йшли бої. Рівні міді й кадмію вони назвали надзвичайно високими, а в пробах із металевими уламками ризик через кадмій виявився критичним. У багатьох місцях, радять автори, верхній шар ґрунту доведеться просто знімати. І це лише там, куди можна зайти: близько чверті території України потенційно забруднено вибухонебезпечними предметами, нагадав у травні 2026 року Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко.

    Найнесподіваніша історія сталася з річками. Улітку 2024 року Сеймом, а потім Десною попливла мертва риба. Причиною, за даними Міндовкілля, стали стоки російського цукрового заводу, а збитки довкіллю перевищили 405 млн гривень. Ні ракет, ні саперів — лише завод по той бік кордону. Ця історія добре показує, що не кожна отруєна річка автоматично стає воєнним злочином.

    Затоплене село на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Хто перетворює цю мапу ран на кримінальні справи?

    • Люди на місцях повідомляють про загрози через застосунки «ЕкоЗагроза», «Екоінспектор 2» і чат-бот SaveEcoBot. Омбудсман наголошує, що ці матеріали стають доказами і для кримінальних справ, і для репарацій.
    • Держекоінспекція фіксує випадки шкоди і рахує її в гривнях.
    • СБУ розслідує найгучніші справи. Саме вона відкрила провадження про підрив Каховської ГЕС.
    • Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу генпрокурора керуєрозслідуваннями воєнних злочинів проти довкілля.
    • Суди ухвалюють вироки. Обвинувачених у справі ХФТІ, наприклад, судять заочно.
    • На міжнародному рівні працюють Міжнародний кримінальний суд і Реєстр збитків Ради Європи.

    Ланцюг виглядає логічно, але на виході майже нічого немає. На круглому столі у Верховному Суді керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Борис Індиченконавів цифри станом на кінець квітня 2026 року.

    Прокурори ведуть 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля, у них майже 500 епізодів. Більше половини (56%) — удари по цивільній і критичній інфраструктурі, ще третина (32%) — знищення природних багатств. За статтею «Екоцид» відкрито лише 11 проваджень. До суду дійшли два — про обстріли ядерної установки в Харкові та про підрив греблі Оскільського водосховища. Вироки, про які звітує прокуратура, ухвалено у двох інших справах — за звичайною статтею про воєнні злочини.

    КЛЮЧОВІ ЦИФРИ (СТАНОМ НА ВЕСНУ 2026 РОКУ)

    • 6,4 трлн грн — шкода довкіллю від агресії РФ, з них 3,8 трлн — природно-заповідному фонду.
    • 10 885 зафіксованих випадків шкоди.
    • 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля.
    • 11 — за статтею «Екоцид», 2 з них — у суді.
    • 2 вироки, про які звітує прокуратура, — обидва за статтею про воєнні злочини.

    Стаття 441 про екоцид з’явилася в Кримінальному кодексі ще у 2001 році. Перша справа за нею дійшла до суду лише у 2023 році і стосувалася зовсім не війни: двох службовців картонно-паперового підприємства на Хмельниччині обвинуватили в тому, що скиди фабрики вбили все живе на чотирьох кілометрах притоки Случі.

    Тож коли почалася велика війна, прокурори мали статтю, за якою, за словами юристки «Екологія-Право-Людина» Соломії Баран, до вторгнення у відкритому доступі не було жодного вироку. Що з цього вийшло, найкраще видно на історії одного водосховища на Харківщині.

    Справа Оскільського водосховища

    Оскільське водосховище мало площу 122,6 км². Перший удар воно отримало вже навесні 2022 року.

    2 квітня 2022 року було зруйновано затвор греблі. За кілька тижнів із водосховищавийшло близько 355 млн кубометрів води, оголилося 9 тисяч гектарів замуленого дна. Більшість молодої риби течія знесла вниз, порахували екологи Української природоохоронної групи.

    Другий удар прийшов у вересні, під час відступу російських військ за Оскіл. 12 вересня 2022 року вибух остаточно прорвав греблю. За даними слідства, які оприлюднила правнича фірма Global Rights Compliance, її мінували й підривали війська 20-ї загальновійськової армії генерала Олега Цокова. Авіаційну підтримку забезпечувала 6-та армія ВПС і ППО генерала Олега Маковецького. Вода дійшла аж до національного парку «Святі Гори» на Донеччині, де ростуть рідкісні крейдові сосни.

    Восени Міндовкілля повідомило про масову загибель риби в Осколі й оцінило збитки в понад 287 млн гривень.

    У лютому 2025 року обидва генерали отримали підозри — зокрема в екоциді. До травня 2026-го справу, за словами Індиченка, вже скерували до суду.

    КАРТКА СПРАВИ: ОСКІЛЬСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ

    • Що сталося: гребля зруйнована у квітні й остаточно прорвана у вересні 2022 року, оголилося близько 9 тис. гектарів дна.
    • Кого обвинувачують: генералів Олега Цокова і Олега Маковецького.
    • За якими статтями: зокрема 441 «Екоцид».
    • Перша оцінка збитків: понад 287 млн грн (Міндовкілля, жовтень 2022).
    • Статус: скеровано до суду (станом на травень 2026 року).

    Найнесподіваніший поворот у справі про Оскіл пропонують не прокурори, а екологи. Ще у травні 2022 року, коли водосховище тільки почало зникати, автори Української природоохоронної групи виступили проти його відновлення. Вони радять повністю демонтувати греблю і повернути Осколу природне русло та заплаву. Це, за їхніми словами, був би «крок людини назустріч природі».

    Для права це пастка. Штучне водосховище — теж екосистема, і її знищення шкодить рибі, птахам і людям. Але суду доведеться відповісти на питання, яке в Кримінальному кодексі не має відповіді: що саме вважати «екологічною катастрофою». Будь-яка відповідь спиратиметься на докази, зібрані в момент удару. І саме з ними найбільше проблем.

    Як збирають докази: сейсмографи, супутники, свідки

    Звичайне розслідування починається з огляду місця події. Суддя Голосіївського районного суду Києва Ольга Вдовиченко пояснює, що в екологічних справах саме цей крок найчастіше неможливий. Якщо немає доступу до місця, події не вдається вчасно зафіксувати, а проби води й ґрунту — відібрати.

    Волонтерка Let’s Do It Ukraine відбирає пробу води на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, 2023 рік. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Там, де окупації немає, слідчим заважають міни. На замінованих лісових ділянках неможливо навіть гасити пожежі, пояснює Віктор Смаль. І попереджає, що чекати доведеться довго: «Замінування — це проблема на десятиліття. Досі йдуть розмінування лісів навколо Берліна з Другої світової війни».

    Розмінування у Високопіллі на Херсонщині, вересень 2024 року. Фото: Юрій Бершадський / Фотобанк Медіацентру Україна

    Тому справи про злочини проти природи складають із того, що можна зібрати здалеку. Керівник департаменту розслідувань Truth Hounds Богдан Косохатько перелічив у Верховному Суді цей інструментарій: супутникові знімки Copernicus, Planet і Maxar, сервіси NASA, що бачать пожежі й вибухи, митні бази, метеорологічні й атмосферні дані. І сейсміку: у випадку Каховської ГЕС аналіз хвилі дав змогу зробити висновки про ймовірність підриву зсередини споруди.

    Сейсмологи взагалі виявилися несподіваними союзниками слідчих. 20 травня 2022 року NORSAR зафіксував три вибухи біля вокзалу в Малині майже за чотири години до того, як мер міста публічно підтвердив ракетний удар.

    До цього додаються свідчення людей — цивільних, потерпілих, військових. І наукові дослідження, як те, що знайшло кадмій у ґрунтах Миколаївщини.

    Над каховською справою працюють і міжнародні юристи. Global Rights Complianceпередала шість аналітичних звітів про атаку на греблю до Міжнародного кримінального суду та Комісії ООН з розслідування.

    «Що якіснішою буде доказова база, то ймовірніше, що країна-агресор отримає справедливе покарання».

    — Станіслав Кравченко, Голова Верховного Суду (джерело)

    Але навіть ідеальні знімки не відповідають на головне питання — скільки коштує знищене. Суддя Касаційного господарського суду Ганна Вронська визнає, що єдиної комплексної методики оцінки шкоди в Україні немає. Є окремі — для води, ґрунтів, повітря. А війна б’є по всьому одночасно, і поєднання цих уражень, каже суддя, створює якісно новий рівень загрози, якого жодна окрема формула не бачить.

    Як ці докази працюють разом, найкраще видно на справі, яку прокурори назвали першою у світі.

    Справа ХФТІ: екоцид без викиду радіації

    У Харківському фізико-технічному інституті стоїть ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів», поруч — сховище ядерних матеріалів. Від березня до середини вересня 2022 року інститут, за даними слідства, які оприлюднив профільний комітет Верховної Ради, зазнав 74 ударів.

    Міжнародне агентство з атомної енергії повідомляло про стан установки. За його даними, у березні вона втратила зовнішнє живлення. 25 червня нові обстріли пошкодили систему охолодження й будівлю дизель-генератора.

    У лютому 2024 року п’ятеро російських командирів отримали підозру — серед статей була й 441, «Екоцид». Це командувач Західного військового округу Олександр Журавльов, командувач 6-ї загальновійськової армії Владислав Єршов, командири бригад Павло Пілюков і Євген Геращенко. А ще — командувач 6-ї армії ВПС і ППО Олег Маковецький. Той самий генерал, якого обвинувачують і в знищенні Оскільського водосховища.

    Затоплена садиба на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    МАГАТЕ від початку заспокоювало: ядерний матеріал в установці «завжди підкритичний», а радіоактивний запас настільки малий, що пошкодження не мали б радіологічних наслідків. Українська експертиза дійшла іншого висновку. Руйнування установки могло спричинити викид радіоактивних часток, а в найгіршому сценарії забруднення поширилося б в радіусі 10 кілометрів. За експертними висновками, на які посилаються «Факти», під загрозою опинилися б понад 600 тисяч людей.

    Для екоциду ця суперечка принципова, бо радіації в Харкові так і не викинуло. Але стаття 441 карає не лише за катастрофу, що вже сталася. Як пояснив Станіслав Кравченко, достатньо створити реальну загрозу її виникнення.

    Генерал, який наказує бити по ядерному об’єкту, може бути винним в екоциді, навіть якщо реактор вистояв. Але доводити реальність загрози доведеться всупереч оцінці МАГАТЕ.

    У жовтні 2024 року справу скерували до суду. Станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання, розповів «Фактам» заступник керівника Харківської обласної прокуратури Олександр Сузий. Прокуратура вимагає від обвинувачених відшкодувати 14,9 млрд гривень шкоди довкіллю.

    КАРТКА СПРАВИ: ХАРКІВСЬКИЙ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

    • Що сталося: 74 удари по інституту з ядерною установкою, березень — вересень 2022 року.
    • Кого обвинувачують: трьох генералів і двох полковників, серед них Олександра Журавльова, Владислава Єршова й Олега Маковецького, заочно.
    • За якими статтями: зокрема 438 і 441 «Екоцид».
    • Цивільний позов: 14,9 млрд грн шкоди довкіллю.
    • Статус: у суді з жовтня 2024 року, станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання.

    Україна першою у світі розслідує такі злочини під час активних бойових дій, наголошуєІндиченко. Харків і Оскіл — дві справи, які прокурорам вдалося довести до суду за статтею «Екоцид». Найбільша екологічна катастрофа війни в цьому списку відсутня.

    Каховська ГЕС: чому підрив складно кваліфікувати як екоцид

    Хоча починалося все саме з екоциду. Уже 6 червня 2023 року СБУ відкрилапровадження за двома статтями — 438 «Порушення законів та звичаїв війни» і 441 «Екоцид». Наступного дня тодішній міністр довкілля Руслан Стрілець назвав підрив «найбільшим актом екоциду» з початку вторгнення. Він повідомив, що в Дніпро потрапило щонайменше 150 тонн мастила, а під загрозою опинилися 333 види тварин і рослин.

    Ще через три дні СБУ оприлюднила перехоплену розмову російського військового:

    «Там не они долбанули. Там наша диверсионная группа. Они хотели типа этой дамбой пугать. Пошло не по плану, а больше, чем они планировали».

    Для пересічного читача це зізнання. Для юриста, який хоче довести екоцид, — проблема.

    Людина на записі каже, що дамбою хотіли налякати, а не знищити природу.

    Суддя Касаційного кримінального суду Світлана Яковлєва пояснює, чому це важливо. За судовою практикою, екоцид можливий лише з прямим умислом: людина має не просто передбачати руйнування природи, а бажати екологічної катастрофи. Якщо екологічні наслідки — побічні від військової мети, стаття 441 не застосовується.

    Начальник відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Віктор Чечерський визнає, що з Каховкою саме так. Умисел у підриві є, але спрямований він насамперед на політичний шантаж. Довести «чисто екологічний» умисел значно важче. Чечерський додає статистику, яку рідко згадують. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань зафіксовано близько 50 фактів можливого екоциду, за ними відкрили 40 проваджень, і більшість уже закрито.

    Водночас підрив греблі — беззаперечно воєнний злочин, незалежно від того, чого хотіла російська армія. Наталія Антонюк нагадує, що дамби, греблі й АЕС не повинні бути об’єктом нападу за Додатковим протоколом до Женевських конвенцій. Доцент КНУ Захар Тропін оцінює прямі збитки від підриву приблизно у 2 млрд доларів, а непрямі — у 14 млрд.

    Двір на Херсонщині після того, як спала вода, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Покарання за знищену природу в Україні таки є — але саме за статтею про воєнні злочини. І найкраще це видно на історії Північно-Кримського каналу, у якій є гірка іронія.

    24 лютого 2022 року російські військові захопили Каховську ГЕС, встановила СБУ. Потім вони підірвали споруди Північно-Кримського каналу, щоб подати дніпровську воду до окупованого Криму. Командували операцією, за версією слідства, генерал-майор Чорноморського флоту Міхаїл Ясніков і полковник інженерної бригади Дмітрій Марков. Вирок у цій справі вже ухвалено.

    А через рік росіяни підірвали греблю, яка давала каналу воду. Уже 7 червня 2023 року Стрілець попередив, що дніпровська вода через критичний рівень водосховища до Криму не потрапить. Супутники NASA показали, як пересихає вхід до каналу.

    Канал підірвали, щоб отримати воду. Через рік підірвали греблю, з якої ця вода йшла.

    Нова Каховка і вхід до Північно-Кримського каналу 18 червня 2023 року, після того як рівень води у водосховищі впав. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)

    Другий вирок стосується заповідника «Асканія-Нова», розграбованого в окупації. Восени 2022 року, коли заповідник був окупований уже вісім місяців, Міндовкілляписало, що більшість працівників лишилися. Вони доглядали близько 1500 копитних тварин, які жили напіввільно. Пояснення було просте: «Якщо працівники Асканії евакуюються, тварини просто загинуть».

    КАХОВКА: ХРОНОЛОГІЯ

    • 6 червня 2023, 02:35 і 02:54 — сейсмографи NORSAR фіксують два вибухи.
    • 6 червня — СБУ відкриває провадження за статтями 438 і 441.
    • 7 червня — Міндовкілля: у Дніпрі щонайменше 150 тонн мастила.
    • 9 червня — СБУ оприлюднює перехоплену розмову.
    • 18 червня — супутник Landsat: з водосховища зникло близько 75% води.
    • 18 липня — уряд погоджує проєкт відновлення водосховища й ГЕС.
    • листопад 2023 — верби й тополі вкривають близько 40% дна.
    • 12 березня 2024 — Кабмін забороняє роздавати землі на дні водосховища.
    • травень 2026 — прокурори визнають, що довести «чисто екологічний» умисел у цій справі значно важче.

    ЧОГО МИ ДОСІ НЕ ЗНАЄМО

    • Чи повернеться у справу про Каховку кваліфікація «екоцид».
    • Як суд у справі ХФТІ витлумачить поняття «екологічна катастрофа», якого закон не розкриває. Правники пропонують дописати до статті 441 визначення або чіткі критерії масштабної шкоди.
    • Чи наздожене вирок обвинувачених, яких судять заочно.

    Якщо українська стаття про екоцид працює так важко, логічно шукати відповідь у Гаазі. Але там картина ще складніша.

    Гаага, Реєстр збитків і майбутнє Каховського водосховища

    З 1 січня 2025 року Україна — 125-та держава-учасниця Римського статуту. Проте окремого злочину «екоцид» Міжнародний кримінальний суд не знає. Статут називаєлише чотири злочини — геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини й агресію.

    Шкода довкіллю там лише частина воєнного злочину, і за дуже вузьких умов.

    Захар Тропін вважає, що формально Гаага може взятися за Каховку. Але є парадокс: Україна вже веде власні провадження, а МКС, за Римським статутом, бере справу лише тоді, коли держава не хоче або не може розслідувати її сама. Окремі справи, каже Тропін, можна передати до Гааги за домовленістю.

    У грудні 2025 року прокурор МКС представив першу в історії суду політику щодо шкоди довкіллю. Нового злочину вона не створює, а лише пояснює, як розслідувати старі. Чому світ за пів століття так і не домовився про окремий злочин екоциду — тема другої частини.

    Як довго йде міжнародне правосуддя, показує шведська справа Lundin Energy. На тому ж круглому столі про неї розповів науковець Микола Пашковський. Керівників нафтової компанії судять за пособництво воєнним злочинам у Судані. Угоду про розвідку нафти компанія уклала у 1997 році, підозру отримала у 2016-му, суд почався у 2023-му.

    Понад двадцять років між злочином і вироком

    У листопаді 2022 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про відшкодування збитків від російської агресії: 94 держави за, 14 проти, 73 утрималися. 30 вересня 2026 року Реєстр збитків Ради Європи відкрив останні категорії заяв, серед них B3.1 «Екологічна шкода». Шкода природі стала окремим рядком у рахунку, який виставляють Росії.

    «Реєстр збитків для України — це юридична пам’ять цієї несправедливої війни».

    — Ален Берсе, генеральний секретар Ради Європи (джерело)

    Але пам’ять — ще не виплата. Заяви має розглядати Міжнародна компенсаційна комісія, а для її запуску потрібно 25 ратифікацій. Станом на 6 жовтня 2026 року їх булодесять плюс ЄС. Тим часом українські суди ухвалили понад 1500 рішень про стягнення шкоди з Росії, розповів суддя Великої палати Віталій Уркевич. Верховний Суд визнав, що імунітет держави-агресора можна не брати до уваги. Але виконати ці рішення поки складно.

    І є ще одне питання: що відновлювати?

    Уже 18 липня 2023 року, через шість тижнів після підриву, уряд погодивекспериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища і ГЕС. «Ми маємо розпочати роботи з відновлення Каховського гідровузла та ГЕС невідкладно», — заявила тоді Юлія Свириденко. Другий етап стартує після того, як Україна поверне контроль над греблею. А в березні 2024 року Кабмін заборонив роздавати й перепрофільовувати землі на дні колишнього водосховища на весь воєнний стан і п’ять років після нього — окрім робіт із відновлення водосховища.

    Екологи пропонують дивитися глибше в історію. До 1950-х років на місці Каховського моря був Великий Луг — плавні, пов’язані із Запорозькою Січчю. Щоб їх затопити, у 1955–1958 роках переселили близько 90 сіл і хуторів, понад 37 тисяч людей. Під воду пішли понад 100 тисяч гектарів родючих земель. Науковці Української природоохоронної групи радять не поспішати із заповненням водосховища, бо природа на дні вже відновлюється.

    Затоплене подвір’я на Херсонщині, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Ліс на дні Каховського водосховища — водночас доказ злочину, екосистема, що народилася на місці загиблої, і земля, яку держава зарезервувала під нове море.

    Сейсмограма з тієї ночі вже нікуди не зникне. Але чи стане вона доказом екоциду, залежить не від природи і навіть не від слідчих — а від закону, який досі не вміє назвати цей злочин. Про те, чому так сталося, — у другій частині.

     

  • Нова Зеландія ввела нові санкції проти прихильників війни РФ

    Нова Зеландія ввела нові санкції проти прихильників війни РФ

    Нова Зеландія оголосила про черговий пакет санкцій проти Росії та осіб і організацій, які сприяють її війні проти України. Нові обмеження стосуються 33 фізичних та юридичних осіб.

    Про це повідомив уряд Нової Зеландії.

    Про запровадження санкцій оголосив міністр закордонних справ країни Вінстон Пітерс. За його словами, новий пакет спрямований не лише проти безпосередніх учасників російської агресії, а й проти тих, хто допомагає Москві обходити міжнародні обмеження, веде кібератаки, поширює пропаганду або причетний до незаконного переміщення українських дітей.

    Окрему увагу в новому санкційному пакеті приділили особам та структурам, причетним до примусового переселення, викрадення та так званого «перевиховання» українських дітей на окупованих територіях та в Росії.

    Вінстон Пітерс наголосив, що діти не повинні використовуватися як інструмент війни.

    «Дітей ніколи не слід використовувати як знаряддя війни. Нова Зеландія, як і раніше, глибоко стурбована спробами викрадення та перевиховання українських дітей за допомогою примусових державних програм», — заявив глава новозеландського МЗС.

    Питання незаконної депортації українських дітей залишається одним із ключових міжнародних звинувачень на адресу Росії. Україна та її міжнародні партнери неодноразово заявляли про необхідність повернення дітей, яких російська влада вивезла з тимчасово окупованих українських територій.

    У 2023 році Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Суд пов’язав ордери, зокрема, з підозрами у незаконній депортації та переміщенні українських дітей.

    Ще одним важливим напрямком нового пакета стали російські кіберзагрози. Обмеження запровадили проти суб’єктів, яких Нова Зеландія вважає причетними до шкідливої кібердіяльності.

    За словами Пітерса, кіберпростір дедалі частіше використовується Росією для збору розвідувальної інформації, обходу санкцій та протидії державам і організаціям, які виступають проти російської агресії.

    «Діяльність, що здійснюється за клавіатурою, може мати реальні наслідки», — заявив міністр.

    Новозеландська влада також запровадила обмеження проти осіб і структур, які сприяють створенню та поширенню антиукраїнської пропаганди. Йдеться про інформаційну діяльність, спрямовану на виправдання або легітимізацію російського вторгнення в Україну.

    До нового санкційного списку також увійшли особи та структури, які, за оцінкою Нової Зеландії, роблять внесок у російський військово-промисловий комплекс.

    Крім того, санкції стосуються окремих представників російського політичного середовища та суб’єктів з Північної Кореї та Ірану, які підтримують військові зусилля Москви.

    Таким чином, новий пакет охоплює одразу кілька напрямків підтримки російської війни — від військово-промислового виробництва та політичної підтримки до кібероперацій, пропаганди й незаконного переміщення українських дітей.

    Уряд Нової Зеландії продовжує використовувати санкційний механізм як один із ключових інструментів тиску на Росію та її партнерів. Обмеження мають ускладнювати доступ підсанкційних осіб та організацій до фінансових ресурсів і міжнародної співпраці.

    Новий пакет став уже 36-м раундом санкцій Нової Зеландії проти Росії від початку повномасштабного вторгнення.

    З моменту набуття чинності Законом про санкції проти Росії у березні 2022 року Нова Зеландія запровадила обмеження щодо понад 2000 фізичних та юридичних осіб, а також суден.

    Таким чином, Веллінгтон продовжує розширювати санкційний режим, зосереджуючись не лише на російських посадовцях і компаніях, а й на міжнародних мережах, які допомагають Кремлю підтримувати військові можливості та обходити санкції.

    Нові обмеження також демонструють, що питання незаконної депортації українських дітей залишається одним із напрямків міжнародного тиску на Росію. Поряд із санкціями проти представників військово-промислового комплексу та кіберзлочинців це формує ширший підхід Нової Зеландії до протидії російській агресії.

  • Прокурора, який домігся ордера на арешт Путіна, звільнили

    Прокурора, який домігся ордера на арешт Путіна, звільнили

    Держави-учасниці Міжнародного кримінального суду (МКС) проголосували за звільнення головного прокурора Каріма Хана після завершення розслідування щодо звинувачень у сексуальних домаганнях. Попри те, що сам Хан категорично заперечує всі обвинувачення та має намір оскаржити рішення, більшість країн-членів Суду підтримали його усунення з посади. Про це повідомляє Reuters.

    За даними агентства, під час голосування 82 із 125 держав-учасниць МКС висловилися за звільнення Каріма Хана. Його визнали винним у “серйозному порушенні службових обов’язків”, пов’язаному зі звинуваченнями в неналежній сексуальній поведінці. Це стало підставою для остаточного припинення його повноважень на посаді головного прокурора Суду.

    Розслідування було розпочате після заяви молодшої співробітниці прокуратури МКС, яка звинуватила Хана у сексуальних домаганнях. Сам прокурор послідовно відкидав усі звинувачення, наголошуючи на своїй невинуватості. Його адвокати вже заявили, що рішення про звільнення буде оскаржене у встановленому порядку.

    На час проведення розслідування Карім Хан був відсторонений від виконання службових обов’язків, а керівництво прокуратурою тимчасово здійснювали його заступники. Остаточне голосування держав-членів поставило крапку в цьому етапі справи, хоча юридична боротьба самого Хана, ймовірно, триватиме.

    Аналітики зазначають, що рішення має значення не лише для особистої кар’єри Каріма Хана, а й для самого Міжнародного кримінального суду. На думку експертів, ситуація може вплинути на репутацію та подальшу діяльність єдиного у світі постійного міжнародного трибуналу, який займається розслідуванням воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду та злочину агресії.

    Карім Хан очолював прокуратуру МКС із 2021 року та став одним із найвідоміших прокурорів в історії Суду. Саме під його керівництвом було видано ордер на арешт російського диктатора Володимира Путіна у зв’язку з незаконною депортацією українських дітей із тимчасово окупованих територій України. Крім того, прокуратура МКС ініціювала видачу ордерів на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу та інших ізраїльських посадовців у межах розслідування подій, пов’язаних із війною в секторі Гази.

    У МКС наголосили, що звільнення Каріма Хана жодним чином не впливає на чинність уже виданих ордерів на арешт або на перебіг поточних міжнародних розслідувань. Усі процеси, відкриті прокуратурою Суду, продовжуватимуться відповідно до встановлених процедур.

    Водночас Міжнародний кримінальний суд останнім часом перебуває під значним політичним тиском. Зокрема, нещодавно державний секретар США Марко Рубіо заявив, що Вашингтон має намір ліквідувати МКС, що стало черговим свідченням загострення дискусії навколо ролі та повноважень міжнародного судового органу. На цьому тлі відставка Каріма Хана може стати ще одним фактором, який вплине на подальшу діяльність та міжнародний авторитет Суду.

  • США оголосили курс на демонтаж МКС: Рубіо пригрозив санкціями навіть союзникам

    США оголосили курс на демонтаж МКС: Рубіо пригрозив санкціями навіть союзникам

    Державний секретар США Марко Рубіо заявив про намір адміністрації президента Дональда Трампа домогтися фактичного демонтажу Міжнародного кримінального суду (МКС). За його словами, Вашингтон використовуватиме весь спектр дипломатичних, економічних та політичних інструментів для боротьби з діяльністю суду, який у Білому домі вважають загрозою національній безпеці США. Одночасно американська влада попередила партнерів і союзників, що підтримка МКС може вплинути на подальше отримання американської допомоги.

    Про це повідомляє CNN.

    Марко Рубіо звинуватив Міжнародний кримінальний суд у використанні міжнародного права як інструменту політичного тиску на Сполучені Штати. За його словами, суд веде боротьбу проти Америки не військовими засобами, а шляхом юридичного переслідування американських громадян.

    «Міжнародний кримінальний суд веде війну проти США не кулями чи ракетами, а силою так званого міжнародного права», – заявив держсекретар.

    У Вашингтоні переконані, що діяльність МКС виходить за межі його міжнародного мандата та становить пряму загрозу американському суверенітету. Саме тому адміністрація Дональда Трампа має намір посилити тиск на міжнародну судову інституцію та обмежити її можливості працювати.

    Конфлікт між США та Міжнародним кримінальним судом триває вже кілька років. Його витоки сягають ще першого президентського терміну Дональда Трампа, коли МКС розпочав розслідування можливих воєнних злочинів американських військових в Афганістані. Відтоді відносини між Вашингтоном і судом залишаються вкрай напруженими.

    Новий етап протистояння передбачає не лише тиск на сам МКС, а й вимоги до інших держав визначитися зі своєю позицією. Представник Державного департаменту США заявив, що країни, які продовжать визнавати юрисдикцію суду щодо американських громадян або співпрацюватимуть із ним у відповідних розслідуваннях, можуть опинитися під особливою увагою Вашингтона.

    За словами американських посадовців, насамперед це стосується держав, які отримують фінансову чи військову допомогу від США, розміщують на своїй території американські військові бази або користуються американськими безпековими гарантіями. Саме такі країни, як заявляє Вашингтон, мають офіційно відмовитися визнавати повноваження Міжнародного кримінального суду щодо переслідування громадян США.

    Фактично адміністрація Дональда Трампа дає зрозуміти, що подальший рівень співпраці зі Сполученими Штатами може залежати від ставлення окремих держав до МКС. Це може зачепити і низку європейських країн, які є учасниками Римського статуту та визнають юрисдикцію суду.

    У своїй статті Марко Рубіо заявив, що Вашингтон готовий послідовно послаблювати діяльність суду доти, доки він не втратить можливість діяти у нинішньому форматі.

    «Використовуючи всі інструменти, що є в розпорядженні нашого уряду, працюючи пліч-о-пліч з кожним союзником, з яким ми можемо мати спільну справу, ми демонтуємо Міжнародний кримінальний суд — цеглинка за цеглиною, якщо це буде необхідно», — написав держсекретар США.

    За інформацією CNN, адміністрація Трампа вже готує комплекс заходів, спрямованих на максимальну ізоляцію МКС. Серед можливих кроків розглядаються запровадження нових економічних санкцій, анулювання американських віз для співробітників суду, заборона на в’їзд до США, фінансові обмеження, а також дипломатичний тиск на країни, які співпрацюють із судом.

    Марко Рубіо також стверджує, що Міжнародний кримінальний суд перетворився на інструмент політичної боротьби проти США. За його словами, діяльність установи підтримують сили, які негативно ставляться до американської зовнішньої політики.

    На думку держсекретаря, на роботу суду значний вплив мають міжнародні неурядові організації, прихильники глобалістських підходів та уряди окремих держав, які критично налаштовані щодо Сполучених Штатів.

    Загострення відносин між Вашингтоном і МКС відбувається на тлі низки резонансних рішень суду останніх років. Окрім розслідування щодо можливих злочинів американських військових в Афганістані, адміністрація Трампа різко критикувала розгляд справ, пов’язаних з ізраїльським прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньягу. Саме після цього риторика Білого дому щодо суду стала ще жорсткішою.

    Паралельно Міжнародний кримінальний суд залишається одним із головних міжнародних органів, які розслідують воєнні злочини, скоєні під час російської агресії проти України. Суд видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та низки інших російських посадовців, яких підозрюють у незаконній депортації українських дітей та інших воєнних злочинах. У відповідь російська влада відкрила кримінальні справи проти суддів і прокурора МКС та оголосила їх у розшук.

    Україна, своєю чергою, у серпні 2024 року ратифікувала Римський статут, що стало важливим кроком до повноцінної співпраці з Міжнародним кримінальним судом. Наразі юрисдикцію МКС визнають 125 держав світу, які є учасницями Римського статуту.

    Попри різку позицію Вашингтона, більшість держав-учасниць МКС продовжують підтримувати діяльність суду, наголошуючи на його ролі у притягненні до відповідальності осіб, яких підозрюють у геноциді, злочинах проти людяності, воєнних злочинах та злочині агресії.

  • «Наших дітей зробили трофеями»: Зеленська шокувала деталями цинічної пропозиції Росії

    «Наших дітей зробили трофеями»: Зеленська шокувала деталями цинічної пропозиції Росії

    Перша леді України Олена Зеленська заявила, що Росія фактично використовує незаконно депортованих українських дітей як заручників і предмет торгу під час переговорів. За її словами, російська сторона настільки цинічно ставиться до викрадених дітей, що пропонує включати їх до списків на обмін військовополоненими. Такі заяви Зеленська зробила в інтерв’ю британському виданню The Sun, про що повідомив Офіс Президента України.

    Вона наголосила, що повномасштабна війна змінила життя мільйонів українських дітей, які щодня стикаються із жахами російської агресії. Багато хто пережив втрату рідних, евакуацію, окупацію або був змушений залишити власні домівки. Для багатьох дітей війна стала звичною реальністю, а шкільні уроки нерідко проходять у сховищах через постійну загрозу російських ракетних ударів.

    За словами першої леді, Україна не може дозволити, щоб нове покоління назавжди залишилося поколінням «дітей війни». Саме тому вже сьогодні держава розвиває програми психологічної підтримки, допомоги сім’ям та відновлення психічного здоров’я дітей, які пережили травматичний досвід.

    «Ми не маємо допустити, щоб ці діти назавжди визначали себе як “діти війни”. Маємо зробити все для підтримки їхнього навчання, можливостей, звичайного дитячого життя», – наголосила Олена Зеленська.

    Особливу увагу вона приділила проблемі незаконної депортації українських дітей до Росії та на тимчасово окуповані території. За офіційними даними української влади, Росія незаконно вивезла щонайменше 20 тисяч українських дітей, хоча реальна кількість може бути значно більшою. Частина дітей була розлучена зі своїми родинами під час бойових дій, інших вивозили з дитячих будинків, інтернатів чи окупованих територій без згоди законних представників.

    Українська сторона неодноразово заявляла, що після депортації дітей російська влада проводить їхню примусову асиміляцію. Дітям змінюють документи, громадянство, місце проживання, а також нав’язують російську ідентичність через систему освіти, спеціальні табори та так зване «патріотичне виховання». За словами Зеленської, на окупованих територіях Росія створила цілу систему ідеологічної індоктринації, покликану переконати дітей у необхідності підтримувати російську політику та відмовитися від української ідентичності.

    Окремо перша леді розповіла про один із найцинічніших епізодів переговорів щодо повернення дітей. За її словами, Україна передала Росії список із 300 верифікованих українських дітей, яких необхідно повернути додому. У відповідь російська сторона запропонувала включити їх до списків на обмін військовополоненими.

    «Отже, наших дітей дійсно вважають полоненими. Трофеєм. Об’єктом торгу. Але Україна буде боротися за кожну дитину», – заявила Зеленська.

    Вона підкреслила, що міжнародне гуманітарне право категорично забороняє депортацію дітей із окупованих територій, а також використання цивільних осіб як предмета переговорів чи обміну. Саме тому Україна продовжує привертати увагу міжнародної спільноти до проблеми незаконного вивезення дітей та домагається посилення тиску на Росію.

    Питання повернення українських дітей залишається одним із ключових гуманітарних напрямків роботи української влади. Для цього реалізується президентська ініціатива Bring Kids Back UA, яка координує зусилля державних органів, міжнародних партнерів, гуманітарних організацій та правозахисників. У межах цієї програми Україні вже вдалося повернути сотні дітей, однак тисячі неповнолітніх і досі залишаються на території Росії або на тимчасово окупованих українських землях.

    Проблема незаконної депортації українських дітей перебуває й у центрі уваги міжнародних судових інстанцій. Саме через підозру у незаконному переміщенні українських дітей Міжнародний кримінальний суд у березні 2023 року видав ордери на арешт президента РФ Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Суд вважає, що існують достатні підстави підозрювати їх у скоєнні воєнного злочину, пов’язаного з незаконною депортацією українських дітей.

    Україна продовжує документувати кожен випадок незаконного вивезення неповнолітніх, збираючи докази для міжнародних судів та майбутнього притягнення винних до відповідальності. До процесу пошуку та повернення дітей залучені правоохоронні органи, дипломати, міжнародні гуманітарні організації та країни-посередники.

    Олена Зеленська наголосила, що повернення кожної української дитини є одним із головних гуманітарних пріоритетів держави. Вона підкреслила, що Україна не припинить боротьбу, незалежно від того, скільки часу це займе, адже кожна дитина має право повернутися додому, до своєї родини та свого майбутнього.

    За словами першої леді, війна залишить глибокий слід у житті нинішнього покоління дітей, однак саме від дій держави та міжнародної спільноти залежить, чи зможуть вони повернути собі нормальне дитинство. Україна, наголосила Зеленська, робить усе можливе не лише для фізичного повернення дітей, а й для їхньої психологічної реабілітації, освіти та інтеграції після пережитих трагедій.

    Тема незаконної депортації українських дітей залишається одним із найгостріших гуманітарних злочинів, пов’язаних із російською агресією. Україна продовжує вимагати від міжнародної спільноти максимального тиску на Росію, щоб повернути всіх викрадених дітей та забезпечити відповідальність тих, хто причетний до їхнього незаконного вивезення.

  • Росія приховує сліди злочинів? В ОГП розповіли, в якому стані повертають тіла полонених

    Росія приховує сліди злочинів? В ОГП розповіли, в якому стані повертають тіла полонених

    Понад три сотні українських військових та цивільних загинули у російському полоні від початку повномасштабного вторгнення. Такі дані 9 червня оприлюднив Офіс генерального прокурора України у відповідь на запит LIGA.net. За інформацією правоохоронців, наразі офіційно відомо про 311 загиблих громадян України, які перебували в російській неволі. Водночас експерти наголошують: реальна кількість жертв може бути значно більшою, адже встановити всі обставини смерті часто вкрай складно.

    В ОГП повідомили, що на сьогодні вдалося ідентифікувати лише 85 тіл із числа повернутих в Україну загиблих полонених. Решта випадків потребують додаткових експертиз та слідчих дій. Правоохоронці зазначають, що процес встановлення особи часто ускладнюється станом тіл, які повертає російська сторона.

    Особливу увагу слідчі звертають на ознаки катувань та жорстокого поводження. За даними прокуратури, наразі в Україні розслідується 518 кримінальних проваджень за фактами катувань, нелюдського поводження та інших воєнних злочинів, вчинених щодо українських військовополонених і цивільних осіб. Уже 24 обвинувальні акти передані до суду, а щодо двох осіб винесено обвинувальні вироки.

    Слідство використовує широкий спектр доказів для документування злочинів. Йдеться про свідчення звільнених з полону українців, показання очевидців, результати судово-медичних експертиз, фото- та відеоматеріали, речові докази, а також інформацію з відкритих джерел. Саме завдяки комплексному підходу вдається відтворювати картину того, що відбувалося в російських місцях утримання.

    Окремою проблемою залишається стан тіл, які Росія передає Україні в межах репатріаційних заходів. В Офісі генерального прокурора повідомили, що у більшості випадків тіла повертаються із суттєвими гнилісними змінами. Це значно ускладнює або навіть унеможливлює повне встановлення причин смерті та характеру отриманих ушкоджень. Через це експертам інколи важко довести факт катувань або визначити точний механізм загибелі людини.

    Крім того, слідчі регулярно фіксують ознаки попереднього втручання в тіла загиблих. У прокуратурі заявили про непоодинокі випадки, коли під час огляду виявляли сліди медичних маніпуляцій або інших дій, виконаних уже після смерті людини. Такі обставини викликають додаткові питання щодо можливих спроб приховати справжні причини загибелі українських полонених.

    Проблема смертей у російському полоні залишається однією з найболючіших тем війни. Раніше представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими повідомляли, що під час репатріаційних заходів Росія повернула Україні сотні тіл громадян, які перебували у неволі. За даними штабу, стан багатьох тіл свідчив про ознаки фізичного виснаження, відсутність належної медичної допомоги та можливе застосування катувань.

    За інформацією Координаційного штабу, лише в межах однієї з репатріаційних операцій Росія передала тіла 375 українських військових і цивільних, які загинули під час перебування в місцях несвободи. Статус частини з них був підтверджений Міжнародним комітетом Червоного Хреста, а щодо інших перебування в полоні встановлювали за свідченнями звільнених побратимів та інших доказів.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець неодноразово наголошував, що ситуація з українськими полоненими залишається критичною. Особливо складною він називав долю оборонців Маріуполя, значна частина яких досі перебуває в російському полоні. Українська влада та міжнародні партнери продовжують вимагати від Росії дотримання норм міжнародного гуманітарного права та забезпечення доступу міжнародних організацій до місць утримання полонених.

    Документування злочинів проти українських військовополонених є важливою частиною роботи українських правоохоронців. Зібрані матеріали передаються не лише до національних судів, а й використовуються для розслідувань міжнародних інституцій, зокрема Міжнародного кримінального суду. Україна наполягає, що всі причетні до катувань, жорстокого поводження та вбивств полонених мають бути встановлені та притягнуті до відповідальності.

    На тлі нових даних Офісу генерального прокурора питання долі українських полонених знову опинилося в центрі суспільної уваги. Опублікована статистика стала черговим нагадуванням про масштаби гуманітарних наслідків війни та про те, що боротьба за повернення кожного українця з російської неволі триває.

  • Орбан відступив? Угорщина несподівано зберегла членство в МКС, а уряд Мадяра вже заговорив про арешт Нетаньягу

    Орбан відступив? Угорщина несподівано зберегла членство в МКС, а уряд Мадяра вже заговорив про арешт Нетаньягу

    Угорщина офіційно скасувала рішення про вихід із Міжнародного кримінального суду. Відповідний закон 27 травня ухвалила Національна асамблея країни в межах надзвичайної процедури. Таким чином новий уряд Петера Мадяра фактично переглянув один із найбільш резонансних зовнішньополітичних курсів епохи Віктора Орбана, який торік оголосив про намір залишити МКС на тлі конфлікту навколо ордера на арешт прем’єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу.

    За даними угорських медіа та європейських видань, за законопроєкт проголосували 133 депутати від партії «Тиса», 37 представників «Фідес–KDNP» виступили проти, ще п’ятеро парламентарів утрималися. Рішення набуде чинності вже наступного дня після офіційного опублікування документа.

    Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр особисто подав законопроєкт до парламенту. Він пояснив, що членство країни у Міжнародному кримінальному суді необхідне «для збереження міжнародного миру та безпеки, а також для притягнення до відповідальності винних у найтяжчих міжнародних злочинах». Саме це формулювання стало одним із ключових сигналів зміни зовнішньополітичного курсу Будапешта після багаторічного правління Віктор Орбан.

    Ще у квітні 2025 року уряд Орбана оголосив про початок процедури виходу з Міжнародний кримінальний суд. Тоді це рішення напряму пов’язували з ордером МКС на арешт прем’єра Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, якого суд у Гаазі підозрює у воєнних злочинах та злочинах проти людяності під час війни в секторі Гази. Орбан називав дії МКС «політизованими» та заявляв, що Угорщина не виконуватиме ордерів суду.

    Ситуація набула міжнародного резонансу після того, як Нетаньягу прибув до Будапешта з офіційним візитом навесні минулого року. Попри членство Угорщини в Римському статуті, ізраїльського прем’єра не затримали. Це викликало різку реакцію частини європейських політиків та правозахисних організацій, які наголошували, що Будапешт порушив міжнародні зобов’язання.

    Процес виходу Угорщини з МКС мав завершитися у червні 2026 року, однак після перемоги партії «Тиса» нова влада фактично розвернула країну у протилежному напрямку. Ще до офіційного вступу на посаду Мадяр заявляв, що його уряд не лише зупинить вихід із суду, а й виконуватиме міжнародні ордери, якщо цього вимагатиме закон.

    Особливу увагу привернула його заява щодо Нетаньягу. У квітні Мадяр прямо зазначив: якщо ізраїльський прем’єр приїде до Угорщини під час чинного членства країни в МКС, Будапешт буде юридично зобов’язаний його затримати. Водночас політик наголошував, що прагне зберегти прагматичні відносини з Ізраїлем та підтримує тісні контакти з єврейською громадою Угорщини.

    Попри це, ізраїльські медіа повідомляли, що під час першої телефонної розмови після перемоги на виборах Мадяр запросив Нетаньягу до Будапешта на урочистості з нагоди 70-річчя Угорської революції, які відбудуться восени цього року. Таким чином новий уряд опинився у складній дипломатичній ситуації між міжнародним правом та стратегічними відносинами з Ізраїлем.

    Аналітики вважають, що рішення залишитися у МКС є важливим сигналом для Європейського Союзу та міжнародних партнерів Угорщини. За часів Орбана Будапешт неодноразово конфліктував із Брюсселем через питання верховенства права, санкцій проти Росії та незалежності судової системи. Тепер новий уряд намагається демонструвати більшу готовність до співпраці із західними інституціями.

    Водночас політика Мадяра щодо України залишається неоднозначною. Попри рішення зберегти членство в МКС, уряд Угорщини паралельно підтримав заборону імпорту української агропродукції, що вже викликало занепокоєння у Києві та серед європейських партнерів.

    Міжнародний кримінальний суд був створений у 2002 році для розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну МКС активізував свою діяльність, а у 2023 році суд видав ордер на арешт російського диктатора Володимир Путін через незаконну депортацію українських дітей.

    Для України рішення Будапешта може мати додаткове політичне значення, адже демонструє збереження підтримки міжнародних правових механізмів у Європі навіть після спроб окремих урядів дистанціюватися від суду в Гаазі.

    Джерело: “Європейська правда“, Telex

  • В Офісі президента очікують запуск Спецтрибуналу щодо Росії вже у 2027 році

    В Офісі президента очікують запуск Спецтрибуналу щодо Росії вже у 2027 році

    В Офісі президента України очікують, що спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України може розпочати роботу вже у 2027 році. Наступним етапом після політичного рішення про створення механізму стане формування самого трибуналу у Гаазі та запуск юридичних процедур.

    Про це заявила заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра, яка координує напрям міжнародно-правового притягнення Росії до відповідальності.

    За словами Мудрої, створення Спецтрибуналу є історичним рішенням, оскільки це перший окремий міжнародний механізм відповідальності за злочин агресії з часів Нюрнберзького та Токійського трибуналів після Другої світової війни.

    «Ще кілька років нам казали — цього не буде ніколи. Юридично складно. Політично чутливо. Забагато інтересів проти», — зазначила вона.

    Мудра наголосила, що попереду ще тривалий етап формування інституції. Зокрема, йдеться про призначення суддів, затвердження процедур, створення апарату трибуналу та запуск розслідувань щодо вищого політичного і військового керівництва Росії.

    За її словами, Україна розраховує, що повноцінний старт роботи трибуналу може відбутися вже наступного року.

    В Офісі президента підкреслюють, що трибунал має стати механізмом персональної відповідальності для осіб, які ухвалювали рішення про початок повномасштабної війни проти України.

    Ірина Мудра також розповіла, що створенню трибуналу передували роки складних міжнародних переговорів. Українські дипломати, юристи та парламентарі тривалий час шукали правовий механізм, який дозволив би створити окремий суд саме щодо злочину агресії Росії.

    За її словами, українська сторона неодноразово стикалася із політичним спротивом та юридичними дискусіями, однак продовжувала просувати ідею міжнародного механізму покарання російського керівництва.

    Ідея створення Спецтрибуналу виникла через те, що чинний Міжнародний кримінальний суд у Гаазі має обмежену юрисдикцію щодо злочину агресії у випадку Росії. Саме тому Україна разом із міжнародними партнерами просувала створення окремої структури, яка зможе розслідувати та розглядати відповідальність за розв’язання війни.

    Очікується, що трибунал працюватиме у Гаазі та стане окремим міжнародним судовим механізмом, створеним за підтримки держав-партнерів України.

    Паралельно Україна продовжує просувати питання репарацій, конфіскації заморожених російських активів та створення міжнародного компенсаційного механізму для відшкодування збитків, завданих війною.

    На тлі повномасштабного вторгнення Росії питання міжнародної відповідальності Кремля стало одним із ключових напрямів української дипломатії. Київ регулярно закликає міжнародну спільноту створити систему юридичного покарання не лише за воєнні злочини, а й за сам факт агресії проти суверенної держави.

  • ЄС посилив санкції через депортацію українських дітей

    ЄС посилив санкції через депортацію українських дітей

    Рада Європейського Союзу 11 травня оголосила про запровадження нового пакета санкцій проти Росії у відповідь на систематичну політику депортації та примусового переміщення українських дітей із тимчасово окупованих територій України. У Брюсселі наголосили, що дії російської сторони мають ознаки цілеспрямованої кампанії, спрямованої не лише на фізичне переміщення неповнолітніх, а й на їхню подальшу ідеологічну обробку та інтеграцію в російську державну систему.

    Під нові обмеження потрапили 16 фізичних осіб та 7 організацій, які, за оцінкою ЄС, безпосередньо або опосередковано причетні до організації, логістики та реалізації програм, пов’язаних із вивезенням українських дітей до Російської Федерації. Йдеться про структури, що забезпечували транспортування, розміщення, освітні програми та подальше “перевиховання” дітей, вивезених із окупованих територій.

    Як зазначається в офіційній заяві Ради Європейського Союзу, новий санкційний пакет спрямований проти тих, хто причетний до реалізації політики, яку в ЄС кваліфікують як незаконне усиновлення, примусову асиміляцію та мілітаризацію українських неповнолітніх. Європейські посадовці підкреслили, що подібні дії порушують норми міжнародного гуманітарного права та є серйозним викликом для системи захисту прав дитини.

    За даними української влади та міжнародних партнерів, від початку повномасштабного вторгнення Росія незаконно вивезла або депортувала майже 20 500 українських дітей. Частину з них, як стверджується, розміщують у російських родинах, змінюють їхні персональні дані, громадянство та документи, а також обмежують доступ до інформації про їхнє походження. Українська сторона наполягає, що такі дії мають системний характер і координуються на державному рівні.

    До санкційного списку, зокрема, включено кілька федеральних російських установ та організацій, пов’язаних із освітньою та молодіжною політикою. Серед них — дитячі центри «Орльонок», «Алые паруса» та «Смена». За даними ЄС, ці структури брали участь у програмах для дітей, вивезених із окупованих територій України, де вони проходили так зване “патріотичне виховання”, участь у військово-спортивних заходах та навчальних курсах, які містять елементи, наближені до базової військової підготовки.

    У Брюсселі заявляють, що ці програми виходять за межі звичайного освітнього процесу і мають ознаки ідеологічного впливу, спрямованого на формування проросійської ідентичності у дітей, які походять з України. Окремо наголошується, що такі заходи супроводжуються спробами стерти зв’язок дітей із їхнім українським походженням та культурною ідентичністю.

    У заяві Європейського Союзу підкреслюється, що частина організацій, які потрапили під санкції, забезпечувала не лише тимчасове перебування дітей, а й їхню подальшу інтеграцію в російську освітню систему. Це включає зміну навчальних програм, виховних підходів та участь у державних ініціативах, спрямованих на формування лояльності до російської держави.

    Санкції передбачають замороження активів на території країн ЄС, заборону на в’їзд до держав-членів Євросоюзу, а також обмеження фінансових операцій із європейськими компаніями та структурами. У ЄС наголошують, що ці заходи мають на меті посилити тиск на осіб та організації, причетні до порушення прав українських дітей, і унеможливити подальше фінансування подібних програм.

    Оголошення нового пакета санкцій відбулося напередодні міжнародної зустрічі високого рівня, яку спільно організовують Європейський Союз, Україна та Канада. Захід присвячений координації міжнародних зусиль щодо повернення незаконно вивезених українських дітей, а також документуванню воєнних злочинів, пов’язаних із їхньою депортацією та примусовою інтеграцією.

    Європейські дипломати наголошують, що питання повернення дітей є одним із ключових гуманітарних пріоритетів у контексті триваючої війни Росії проти України. Окремо підкреслюється необхідність міжнародної координації для фіксації злочинів та притягнення винних до відповідальності.

    Паралельно Литва оголосила про додаткову підтримку України, виділивши понад 10 мільйонів євро на програми, пов’язані з поверненням дітей, їхньою психологічною та медичною реабілітацією, а також на зміцнення системи опіки та документування воєнних злочинів. Ця допомога має сприяти як безпосередньому поверненню дітей, так і довгостроковій підтримці постраждалих.

    Тема депортації українських дітей залишається однією з найбільш чутливих у міжнародних розслідуваннях, пов’язаних із війною. У 2023 році Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової у зв’язку з підозрами в незаконній депортації українських дітей з окупованих територій.

    У ЄС та серед міжнародних партнерів України наголошують, що подальше документування цих випадків і притягнення винних до відповідальності залишаються критично важливими для забезпечення справедливості та захисту прав постраждалих дітей.

  • Спецтрибунал для РФ вже на фінішній прямій — угоду можуть схвалити у травні

    Спецтрибунал для РФ вже на фінішній прямій — угоду можуть схвалити у травні

    Україна разом із міжнародними партнерами наблизилася до запуску спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Схвалення ключової угоди може відбутися вже 14–15 травня під час засідання Комітету міністрів Рада Європи у Кишинів. Про це повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

    За його словами, вирішальним кроком стало приєднання до угоди Польща та Ісландія. Завдяки цьому кількість держав, які підтримали ініціативу, досягла 17 — це мінімальний юридичний поріг, необхідний для винесення документа на голосування в межах Ради Європи. Таким чином, країни-учасниці зобов’язані перейти до наступного етапу — офіційного розгляду та ухвалення рішення.

    Йдеться про так звану розширену часткову угоду (Expanded Partial Agreement), яка передбачає створення керівного комітету майбутнього трибуналу. Саме цей орган відповідатиме за практичну організацію роботи інституції, включно з формуванням структури, процедур та кадрового складу. У разі схвалення угоди в травні процес створення трибуналу може перейти в практичну фазу вже найближчими місяцями.

    Як наголосив Сибіга, підготовка трибуналу відбувалася у прискореному темпі. Менше ніж рік тому — 9 травня 2025 року — під час зустрічі міністрів закордонних справ у Львів було ухвалено політичне рішення про необхідність створення такого механізму. Відтоді Україна разом із партнерами працювала над формуванням правової бази, узгодженням формату трибуналу та залученням необхідної кількості держав.

    До процесу вже долучилися або заявили про готовність долучитися низка європейських країн, зокрема Німеччина, Велика Британія, Швеція, Латвія та інші держави. Водночас триває робота із залучення ширшої міжнародної підтримки — Україна прагне, щоб до трибуналу приєдналися країни не лише Європи, а й інших регіонів світу. Це має забезпечити глобальну легітимність майбутнього органу.

    Окрему роль у процесі відіграє Європейський Союз, який розглядає можливість участі у створенні трибуналу як інституційний партнер. Крім того, ЄС уже надав фінансову підтримку для підготовчого етапу, що дозволило прискорити роботу над юридичними та організаційними аспектами.

    Створення спеціального трибуналу має на меті притягнення до відповідальності вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації за злочин агресії проти України. Це окрема категорія міжнародного злочину, яка не повною мірою охоплюється юрисдикцією Міжнародний кримінальний суд. Саме тому Україна та її партнери ініціювали створення окремого механізму, який зможе розглядати такі справи.

    Водночас експерти звертають увагу, що навіть після створення трибуналу процес притягнення до відповідальності може бути складним і тривалим. Зокрема, питання імунітету чинних посадових осіб, таких як Володимир Путін, залишається юридично чутливим. За чинною міжнародною практикою, винесення вироку щодо глави держави можливе лише після втрати ним посади або за наявності спеціальних міжнародно-правових механізмів.

    Попри це, українська сторона розглядає створення трибуналу як принципово важливий крок у забезпеченні міжнародної відповідальності та відновленні справедливості. За словами Сибіги, це також стане сигналом для всього світу про невідворотність покарання за агресію.

    Очікується, що у разі позитивного рішення у травні країни-учасниці зможуть оперативно перейти до запуску інституційної структури трибуналу. Водночас Україна продовжить дипломатичну роботу для розширення кола держав, які підтримають ініціативу, що має зміцнити її політичну вагу та ефективність у майбутньому.