За інформацією ЗМІ, після вручення підозри екс-голові ОП Андрію Єрмаку може активізуватись поставлене на паузу розслідування НАБУ проти “смотрящого за Мінюстом” Андрія Довбенка, який втік від українського правосуддя до Лондона.
Нагадаємо, гучна справа про корупцію на майже півмільярда гривень в АРМА та ДП “СЕТАМ”, за якою по інформації НАБУ стоїть юрист Андрій Довбенко, фактично стала “на паузу” після втечі головного фігуранта до Лондона.
За інформацією ЗМІ, втеча Довбенко до Британії стала можливою завдяки його зв’язкам з Андрієм Єрмаком через екс-дружину Дарію Зарівну.
Також, за інформацією джерел, в Україні блокуються суди у справі Довбенко, ймовірно завдяки його зв’язкам у вищих ешелонах влади.
Зокрема, 3-го березня вищий антикорупційний суд не зміг провести повноцінне підготовче засідання у справі про ймовірну корупційну оборудку з продажу за заниженими цінами арештованого майна, переданого в управління АРМА. У засіданні зʼясувалось, що один із обвинувачених – оцінювач майна – не зміг зʼявитись через військову службу. Однак суд розглядав клопотання сторони захисту іншого обвинуваченого Віктора Вишньова про зміну запобіжного заходу.
Фігурант розслідування НАБУ, “смотрящий” за Мінюстом Андрій Довбенко почав втрачати вплив та активи в ігорному бізнесі після відставки Андрія Єрмака з поста глави Офісу Президента.
Два Андрія: як пов’язані Андрій Довбенко та Андрій Єрмак
Зв’язок між Андрієм Довбенко та Андрієм Єрмаком можна відслідкувати через Дарію Зарівну. Нагадаємо, до того як стати радницею голови Офісу Президента Андрія Єрмака, Зарівна являлась дружиною Андрія Довбенко.
ФОТО: Смотрящий за Мінюстом Андрій Довбенко пов’язаний з Андрієм Єрмаком через екс-дружину Дарію Зарівну
За інформацією ЗМІ, тільки зайшовши на посаду, Андрій Єрмак через Довбенко отримав вплив на МІністерство юстиції, що дало тоді ще новопризначеному голові ОП доступ в тому числі до рейдерских схем, чим вони з Довбенко актино користувались.
Водночас, для Андрія Довбенко союз з тодішнім главою ОП означав “дах” на самому високому політичному рівні та знайомства, завдяки яким він зміг у 2023-му році виїхати з країни до свого арешту.
Як Андрій Довбенко намагався монополізувати ринок онлайн казино через силовий блок
Після оголошення НАБУ підозри Андрію Єрмаку, почались проблеми у його “підопічних”, в тому числі і у Андрія Довбенко.
Зокрема, в ЗМІ почала з’являтися інформація що кінцевим бенефіціаром казино Slot City і BETON є Андрій Довбенко. Водночас, через відомого блогера Ігоря Лаченкова злили інформацію, що саме Андрій Довбенко намагається монополізувати ринок українських казино через силовиків.
Спочатку була запущена інформаційна атака, в якій “підсвітили” прізвище реального власника Slot City і BETON, що стало приводом для “ПлейСіті” для накладення штрафів та скасування рішення про видачу ліцензії.
За інформацією джерел, як тільки розпочались проблеми в Андрія Єрмака, конкуренти Андрія Довбенка на ігорному ринку відповіли на його спроби монополізувати ринок.
Онлайн казино Slot City і BETON – структура власників веде до фігуранта розслідувань НАБУ Андрія Довбенка
Формально, в Slot City і BETON різні власники, але при детальному вивчені кінцевим бенефіціаром обох казино являється Андрій Довбенко.
Офіційним власником казино Slot City через ТОВ “Олл сіті геймс” значиться одеський бізнесмен Павло Георгійович Чиклікчі.
Також Павло Чиклікчі є власником ще 5 компаній, зокрема пов’язаних із гемблінгом, і є сином екс депутата Одеської обласної ради Георгія Чиклікчі. Як випливає з відкритих даних, останній займається агробізнесом. Власне, сам Павло Чиклікчі, як і його брат Володимир, також беруть участь у сімейному агробізнесі.
Але водночас, за даними YouControl, Павло Чиклікчі володіє одразу 3 компаніями, що працюють в гральному бізнесі, – крім “Олл сіті геймс”, це куплене раніше ТОВ «Геймдейв» (ТМ SlotsCity) та відкрите в травні 2026-го ТОВ “Геймсіті” (на 100% належить «Олл сіті геймс»).
Зауважимо, що лише на оплату статутного фонду ТОВ “Геймсіті” його власнику були необхідні 30 мільйонів гривень. Щоправда, ця сума не видається великою на тлі доходу ТОВ “Геймдейв” у 2025-му році в 9,3 млрд грн, ось тільки коштів на такі інвестиції в родини Чиклікчі офіційно просто немає.
Так, будучи депутатом селищної ради, батько ігрового магната Георгій Чиклікчі в електронній декларації за 2024 рік (останній перед входом сина Павла в азартний бізнес) зазначив, що володіє 47 000 євро та 466 110 грн, ще близько 3,5 млн грн становили його доходи. Також йому належать близько 70 земельних ділянок. Рідний брат Павла Чиклікчі, Володимир, за 2020-й рік заробив 2 млн 830 тис. грн, накопичень офіційно не мав. Відомостей про доходи самого Павла Чиклікчі, який у жовтні 2024 року купив ТОВ «Геймдев», немає взагалі.
Схожа ситуація і з офіційним власником онлайн-казино BETON ТОВ “Сітікод”, жителем Києва Романом Балашовим. Про нього відомо, що чоловік займається бізнесом як ФОП і є співвласником ТОВ “Ортаверон” “Перун компані”, а також володіє АТ “Чикаго”, що являє собою закритий інвестиційний фонд. Також він є директором ТОВ “Гореничі 16”.
Загалом, Роман Балашов більше виглядає як “класичний фунт”, чим як бізнесмен який міг може внести ті самі 30 млн грн, необхідних для створення “Сітікоду”.
Як Андрій Довбенко перетворив Мінюст на джерело особистого збагачення та “заробив перший мільйон”
Для заходу на ігорний ринок необхідні значні ресурси, які були “зароблені” Андрієм Довбенко на схемах пов’язаних з Міністерстві юстиції України.
Зокрема, “смотрящим” за Мінюстом Андрія Довбенко назвали журналісти Bigus.info, журналістське розслідування яких ймовірно викликало інтерес НАБУ.
Нагадаємо, у 2022 році, коли НАБУ повідомило про розкриття злочинної групи всередині Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).
За версією слідства, посадові особи АРМА в змові з представниками ДП “СЕТАМ”, приватними компаніями та іншими особами організували схему продажу за заниженою вартістю через торговельний майданчик ДП “СЕТАМ” майна, арештованого в рамках кримінальних справ і переданого в управління АРМА.
Раніше арештоване майно передавали АРМА під приводом виконання ухвал слідчого судді, після чого чиновники АРМА обґрунтовували необхідність його продажу і, використовуючи власного оцінювача, занижували вартість майна. Останнє продавалося за участі співучасника з ДП “СЕТАМ”, щоб забезпечити перемогу заздалегідь визначеної приватної компанії. Таким чином були продані:
— три земельні ділянки в Одеській області, придбані свого часу для будівництва торговельних центрів мережі “Ашан” — реалізовано в 18 разів дешевше від ринкової вартості;
— 2,6 тис. тонн піску річкового середньої та дрібної фракції в Київській області — заниження вартості більш ніж у 6 разів порівняно з ринковою;
— понад 4,5 тис. тонн карбаміду — майже в 5 разів дешевше від ринкових цін;
— зерно, крупи та олійні культури — у чотири рази дешевше від ринкової вартості.
В рамках даної кримінальної справи у 2023 році НАБУ оголосило Андрія Довбенко врозшук за намагання уникнути правосуддя та неявку на допити.
Зазначимо, що вартість вкраденого Андрієм Довбенко за цією схемою становить о 485 мільйонів. Але ця цифра стосується тільки тих кейсів, які були виявлені НАБУ.
Активи втікача НАБУ Андрія Довбенко в Україні, які працювали завдяки протекції Єрмака
Нагадаємо, в Україні Андрій Довбенко володіє корпоративною групою з 11 компаній, що спеціалізуються на праві, фінансових послугах і нерухомості. Й ці компанії використовувалися в різних сумнівних операціях.
Так, ТОВ “Евріс інвест” (сфера діяльності — надання фінансових послуг, статутний фонд — 130 000 гривень), яким Андрій Довбенко володіє через кіпрську “ЕВРІС консалтинг лімітед”, за даними НАБУ в квітні 2019 року використовувалося під час рейдерського захоплення агропідприємства “СВК Новоселицький”.
Причому, за даними ЗМІ, ці ж юристи профінансували партію “Слуга народу” на 5 мільйонів гривень, що в контексті розслідування НАБУ може виглядати як “відкат”.
Пов’язана з Довбенко ТОВ “Юридична фірма „Евріс“ (сфера діяльності — право, статутний фонд — 100 000 гривень), за версією НАБУ прямо брала участь у схемах усередині АРМА. Так, згаданий вище продаж 4,5 тис. тонн карбаміду майже в 5 разів дешевше від ринкових цін здійснювався за участі колишніх і чинних співробітників компанії.
Зокрема, підготовку аукціону з продажу карбаміду здійснював співробітник ДП “Сетам”, який у 2018–2019 роках як самозайнятий заробив у “Еврісі” 958 тисяч гривень. При цьому сам аукціон з продажу відбувся за участі двох фірм: переможця — ТОВ “Соіл компані ЛТД”, і тієї, що програла, — ТОВ “Бранте”.
Як з’ясували детективи НАБУ, IP-адресою, з якої здійснювалося управління банківським рахунком “Бранте”, користувалися співробітники “Евріса”. Іншими словами, ТОВ “Бранте”, була створена співробітниками ТОВ “Юридична фірма „Евріс“” для створення видимості конкуренції на аукціоні, в якому перемогло ТОВ “Соіл компані ЛТД”.
До речі, 500 тисяч гривень для гарантійного внеску, необхідного для участі в аукціоні, ТОВ “Брант”» отримало від юридичної фірми (з січня 2021 року в стані банкрутства) — ТОВ “Юридична фірма „Ен енд ді“”, через банківські рахунки якої проходили сотні мільйонів гривень, зокрема і за “вирішення питань” з виконавчими провадженнями.
Як Андрій Довбенко робить спроби легалізуватись та уникнути конфіскації активів у Британії
Після розслідування НАБУ Андрій Довбенко втік з України до Британії де продовжив проживати своє краще життя в розкішному особняку в престижному районі Лондона.
ФОТО: Андрій Довбенко втік від кримінальних справ НАБУ до Лондона
Водночас, через корупційний шлейф Андрій Довбенко зіштовхнувся з проблемами легалізації на туманному альбіоні “вкраденого на батьківщині”. Тим паче, що британська преса почала піднімати питання про походження його капіталів та акцентувати на його дотичність до корупційних оборудок.
ФОТО: британська преса зацікавилась походженням статків втікача НАБУ Андрія Довбенко
Справа в тому, що по місцевим законам, у разі якщо буде доведено корупційне походження капіталів нового мультимільйонера Андрія Довбенко, то всі його статки в Британії під загрозою конфіскаціЇ.
Тож не дивно, що Андрій Довбенко розгорнув у Британії велику піар компанію по відбілювання своєї репутації, на що у своєму Facebook звернула увагу журналістка Олена Шкарпова.
“Я вбила його імя в пошуку на Лінкедін. І знайшла безліч постів британських інвесторів, військових, журналістів про те, який Довбенко український патріот і дуже класний бадді.
Відкрила гугл – а там колонки авторства Довбенка у Fortune. Financial Times, Atlantic Council (!). Загалом нарахувала близько 20 статей під його ім’ям у різних західних виданнях. Звичайно, статті написані дуже дорогими якісними райтерами І впевнена, десь за їх розміщення точно він платив” – зазначає Шкрапова.
ФОТО: Скріншот поста Facebook журналістки Олени Шкарпової
За спостереженнями журналістки, в англомовному середовищі образ Довбенка не асоціюється з кримінальними справами. Натомість він представляє себе як засновника платформи TechExchange, яка нібито створює “мости” між британськими та українськими оборонними стартапами.
Нагадаємо, уникати кримінальної відповідальності Андрію Довбенко в Україні допомагали зв’язки у вищих ешелонах влади. Але чи зможе Довбенко після відставки Єрмака утримати свої активи в Україні та Лондоні, і чи доведе НАБУ до кінця розслідування про розкрадання майже півмільярда гривень на схемах з ДП “СЕТАМ” та Арма побачим найближчим часом.
Британський прем’єр-міністр Кір Стармер оголосив про відставку з посади глави уряду та лідера Лейбористської партії, заявивши про завершення свого політичного етапу на тлі внутрішньопартійної кризи, яка останніми тижнями стрімко загострювалася і призвела до фактичного розколу в керівництві уряду. Про це повідомляє BBC з посиланням на заяву політика та джерела в урядових колах.
У своєму зверненні Стармер підкреслив, що ухвалив рішення «з гідністю» після тривалих консультацій із членами парламентської фракції Лейбористської партії та усвідомлення того, що частина політичного істеблішменту більше не вважає його оптимальним кандидатом для ведення партії на наступні загальні вибори. Він зазначив, що почув позицію власної фракції та прийняв її як політично обґрунтовану, хоча і складну особисто.
Політик також повідомив, що вже провів розмову з королем Великої Британії Карл III, якому офіційно повідомив про намір залишити посаду прем’єр-міністра. За його словами, цей крок став підсумком процесу, у якому поєдналися як внутрішньопартійний тиск, так і необхідність забезпечити стабільність державного управління на тлі політичної турбулентності.
Стармер наголосив, що протягом усього часу перебування на посаді намагався діяти в інтересах країни, ухвалюючи рішення, спрямовані на забезпечення державної стабільності та довгострокових інтересів Великої Британії. Він підкреслив, що не вважає свою відставку поразкою, а радше відповідальним політичним рішенням, яке дозволить партії перейти до нового етапу розвитку.
Політична криза в Лейбористській партії, яка стала фоном для відставки, почала формуватися після невдалих результатів на місцевих виборах, що суттєво послабили позиції уряду та спровокували хвилю критики всередині партійної структури. Після виборів дедалі більше впливових членів партії почали публічно ставити під сумнів ефективність керівництва Стармера та його здатність вести політичну силу до перемоги на загальнонаціональному рівні.
Ситуація загострилася після того, як частина високопоставлених членів уряду почала обговорювати можливість зміни лідера. У політичних кулуарах згадувалися імена ключових фігур, які нібито координували позицію щодо необхідності оновлення керівництва, серед них — тодішня міністерка закордонних справ Іветт Купер. Хоча офіційно вона заперечувала будь-яку координацію щодо усунення прем’єра, інформація про внутрішні консультації лише посилила відчуття політичної нестабільності.
Додатковим ударом для уряду стала відставка міністра охорони здоров’я Веса Стрітінга, який публічно заявив про втрату довіри до прем’єр-міністра та неможливість продовжувати роботу в чинному кабінеті. Його крок розцінили як сигнал глибшої внутрішньої тріщини в урядовій команді, яка вже не могла функціонувати в попередньому форматі без конфліктів.
Згодом до тиску на прем’єра приєдналися й інші представники партії, а в окремих випадках навіть пролунали закриті заклики до його добровільної відставки. За даними британських медіа, частина цих звернень відбувалася не публічно, а в рамках внутрішніх консультацій, що свідчило про поступову втрату довіри до чинного керівництва.
У неділю напередодні офіційної заяви, за інформацією джерел, Іветт Купер у приватному порядку також закликала Стармера залишити посаду, що фактично стало одним із вирішальних чинників у фінальному ухваленні рішення. Після цього політичний тиск досяг критичної точки, і питання про подальше перебування Стармера на посаді втратило стабільність навіть усередині урядової більшості.
Очікується, що Лейбористська партія найближчим часом розпочне внутрішню процедуру обрання нового лідера, який, відповідно до політичної системи Великої Британії, може бути запропонований на посаду прем’єр-міністра без проведення негайних загальних виборів. Це, за оцінками експертів, може відкрити новий етап політичної боротьби всередині партії та суттєво вплинути на розклад сил перед наступним виборчим циклом.
Політичні аналітики зазначають, що відставка Стармера може стати одним із найважливіших моментів останніх років для британської політичної системи, оскільки вона відбувається на тлі загальної нестабільності та зростання внутрішньопартійних суперечностей, які потенційно можуть змінити баланс сил у парламенті та визначити новий курс урядової політики.
Президент України Володимир Зеленський вперше офіційно підтвердив зустріч із російським мільярдером Романом Абрамовичем, яка відбулася у Києві. За словами глави держави, російський олігарх прибув до української столиці як неформальний посередник і запропонував передати особисте повідомлення до Кремля. Головною темою розмови стало майбутнє Донбасу, а відповідь Зеленського була однозначною: Україна не погодиться на жодні територіальні поступки Росії.
Про цю зустріч президент розповів в інтерв’ю британському виданню The Guardian та телеканалу Sky News під час свого візиту до Лондона. За словами Зеленського, Абрамович повідомив, що хоче донести позицію України безпосередньо до Володимира Путіна та попросив зберегти контакт непублічним.
«Він приїхав до Києва і сказав: я можу передати ваше повідомлення Путіну. Я відповів йому щодо Донбасу, і це був ключовий меседж. Ми не підемо з нашої землі, не залишимо Донбас і не дамо Росії здобути перемогу таким способом», – заявив президент України.
Фактично Зеленський вкотре підтвердив незмінну позицію Києва щодо окупованих територій. Попри численні заяви Кремля про необхідність визнання російського контролю над частиною Донбасу як передумови для завершення війни, українська влада продовжує наполягати на відновленні територіальної цілісності держави.
Заява президента пролунала на тлі активізації дипломатичних контактів навколо можливих мирних переговорів. За словами Зеленського, в оточенні Путіна дедалі більше людей усвідомлюють масштаби економічних проблем Росії та негативні наслідки затяжної війни. Президент висловив переконання, що серед російських еліт уже немає єдності щодо подальшого продовження бойових дій.
«Я думаю, що навколо Путіна є різні люди. Частина хоче продовжувати війну, а частина вже розуміє, що російська економіка перебуває у дуже складному становищі», – зазначив глава держави.
Окремою темою розмови з Абрамовичем стали кошти від продажу футбольного клубу Chelsea. Після початку повномасштабної війни російський бізнесмен продав лондонський клуб за понад 2,4 млрд фунтів стерлінгів. Гроші були заморожені британською владою і досі залишаються предметом юридичних суперечок між урядом Великої Британії та структурами Абрамовича.
Під час переговорів із прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером Зеленський порушив питання використання цих коштів на потреби України. За словами президента, частину суми можна було б спрямувати на закупівлю сучасних систем протиповітряної оборони та антибалістичних ракет, які критично необхідні для захисту українських міст від російських атак.
«Росія розпочала цю війну. Чому б не використати російські гроші для захисту України?» – наголосив Зеленський.
Президент також із гумором прокоментував свою зустріч із російським олігархом. За його словами, під час візиту до Києва Абрамович не привіз із собою жодних коштів.
«Він не приніс цих грошей. Я сказав йому: нам потрібні ваші гроші», – пожартував Зеленський.
Історія з Абрамовичем привертає особливу увагу через його роль у попередніх контактах між Україною та Росією. На початку повномасштабного вторгнення бізнесмен уже брав участь у неформальних переговорах між сторонами, а також був залучений до процесу укладання зернової угоди щодо експорту української агропродукції через Чорне море. Однак останніми роками його участь у дипломатичних процесах практично не висвітлювалася.
Зеленський також підтвердив, що готовий до дипломатичних контактів заради завершення війни, однак будь-які серйозні переговори можливі лише після припинення вогню. При цьому президент наголосив, що навіть потенційне заморожування бойових дій не означатиме відмову України від своїх територій або згоду на російські вимоги.
Зустріч із Абрамовичем відбулася на тлі інтенсивних міжнародних консультацій України із західними союзниками. Під час візиту до Лондона Зеленський провів переговори з прем’єром Великої Британії Кіром Стармером, а також зустрічався з лідерами Франції та Німеччини. Основними темами стали посилення санкційного тиску на Росію, підтримка української протиповітряної оборони та перспективи подальшої військової допомоги.
Заяви президента фактично демонструють, що навіть через неофіційні канали комунікації Київ не готовий обговорювати передачу Росії будь-яких українських територій. Донбас, як підкреслив Зеленський, залишається невід’ємною частиною України, а спроби Кремля використати переговорний процес для легалізації окупації не матимуть успіху.
Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із королем Великої Британії Чарльзом III під час робочого візиту до Сполученого Королівства. Аудієнція відбулася 8 червня у Віндзорському палаці та стала черговим символом міцної підтримки України з боку британської королівської родини на тлі триваючої російської агресії.
Про зустріч глава держави повідомив у своїх офіційних соціальних мережах. Президент подякував монарху за постійну підтримку українського народу та наголосив на особливій ролі Великої Британії серед міжнародних партнерів України.
«Як завжди, хороша аудієнція у Короля Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Чарльза III. Дякую Його Величності, народові та всьому Сполученому Королівству за непохитну підтримку наших людей», – написав Зеленський.
Зустріч відбулася на завершення насиченої програми президента України у Лондоні. Напередодні Володимир Зеленський провів серію важливих переговорів із прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером, президентом Франції Емманюелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.
Головною темою переговорів залишалися питання військової допомоги Україні, посилення санкційного тиску на Росію, підтримка української оборонної промисловості та пошук шляхів досягнення справедливого й стійкого миру.
За підсумками лондонських консультацій лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та України підтвердили спільну позицію щодо необхідності продовження підтримки Києва та окреслили ключові умови для майбутнього мирного врегулювання.
Зустріч Зеленського з Чарльзом III стала черговим підтвердженням особливих відносин між Україною та Великою Британією. Від початку повномасштабного вторгнення Росії король неодноразово висловлював підтримку українцям, приймав українських військових, представників гуманітарних організацій та особисто зустрічався з Володимиром Зеленським.
Після сходження на престол у 2022 році Чарльз III зберіг курс підтримки України, який раніше демонструвала королівська родина. Монарх регулярно наголошує на необхідності допомоги українському народу та висловлює співчуття жертвам російської агресії.
Політичні оглядачі зазначають, що хоча британський монарх не бере участі у формуванні зовнішньої політики уряду, подібні аудієнції мають велике символічне значення. Вони демонструють стабільність підтримки України з боку британських інституцій незалежно від змін у політичному керівництві країни.
Особливого значення нинішня зустріч набуває на тлі складної міжнародної ситуації та активізації дипломатичних зусиль щодо завершення війни. Лондон залишається одним із ключових союзників Києва як у військовій, так і в політичній площині.
Велика Британія входить до числа найбільших донорів військової допомоги Україні та бере активну участь у підготовці українських військовослужбовців, постачанні сучасного озброєння, посиленні санкцій проти Росії та підтримці української економіки.
Крім того, британська сторона продовжує підтримувати євроатлантичні прагнення України та її інтеграцію до західних безпекових структур.
Візит Зеленського до Великої Британії вкотре засвідчив, що українське питання залишається одним із пріоритетів європейської політики. А зустріч із Чарльзом III стала ще одним знаком того, що підтримка України у Британії виходить далеко за межі урядових рішень і має широку суспільну та символічну основу.
На тлі триваючої війни та дипломатичних переговорів навколо майбутнього миру такі контакти залишаються важливим елементом міжнародної підтримки України та сигналом про збереження єдності західних союзників навколо українського питання.
Майже десять років тому, 23 червня 2016 року, Велика Британія зробила один із найрезонансніших політичних виборів у своїй сучасній історії: 52% громадян на референдумі підтримали вихід країни з Європейського союзу. Після тривалого перехідного періоду, напружених переговорів із Брюсселем та внутрішньополітичних криз, 31 січня 2020 року Сполучене Королівство офіційно залишило ЄС, завершивши епоху свого членства в блоці, який десятиліттями визначав економічну та політичну інтеграцію Європи.
Рішення про Brexit від самого початку стало символом глибокого розколу в британському суспільстві. Прихильники виходу наполягали, що членство в ЄС обмежує суверенітет країни та нав’язує регуляторні правила, які стримують економічний потенціал Великої Британії. Одним із ключових аргументів кампанії було також питання міграції: євроскептики заявляли, що політика відкритих кордонів призводить до надмірного припливу мігрантів і створює тиск на соціальну систему та ринок праці. Вони наголошували, що вихід із ЄС дозволить Лондону самостійно контролювати кордони, закони та торговельну політику, а отже повернути “економічний суверенітет”.
Натомість противники Brexit попереджали, що розрив із найбільшим торговельним партнером неминуче призведе до економічних втрат, зниження інвестиційної привабливості та втрати робочих місць. Вони підкреслювали, що саме участь у єдиному європейському ринку забезпечувала британському бізнесу конкурентні переваги, а вихід із нього створить нові бар’єри для торгівлі та ускладнить доступ до капіталу й робочої сили.
Референдум 2016 року, на якому за вихід проголосували понад 17 мільйонів британців, фактично розділив країну на два політичні табори, розкривши глибші соціально-економічні відмінності. Аналізи результатів голосування показували, що підтримка Brexit була значно вищою серед менш забезпечених верств населення, людей із нижчими доходами, безробітних та працівників із низькою кваліфікацією. Для багатьох із них аргументи про “контроль над кордонами” та “економічну свободу” звучали як обіцянка змін на краще в умовах деіндустріалізації, стагнації зарплат і скорочення державних витрат.
Однак після офіційного виходу країни з ЄС у 2020 році поступово почали проявлятися довгострокові наслідки цього рішення. Шість років потому дедалі більше економістів і аналітичних центрів описують ефект Brexit як переважно негативний для темпів економічного зростання та конкурентоспроможності Британії. Водночас вплив цього процесу складно відокремити від інших глобальних криз, зокрема пандемії COVID-19 та наслідків повномасштабної війни Росії проти України, які суттєво змінили світові ланцюги постачання, енергетичні ринки та загальну економічну динаміку.
Попри це, дослідники наголошують, що Brexit додав до зовнішніх шоків власні структурні обмеження. Вихід із єдиного ринку призвів до появи митних і регуляторних бар’єрів, які ускладнили торгівлю з ЄС, що залишився найбільшим торговельним партнером Великої Британії. Для британських компаній це означало збільшення витрат на експорт, складніші логістичні процедури та додаткове адміністративне навантаження. Особливо відчутно це вдарило по секторах продовольства, промисловості та малому бізнесу, які найбільше залежали від безперешкодного доступу до європейського ринку.
Не менш важливим наслідком стало зниження інвестиційної привабливості країни. Невизначеність щодо майбутніх торговельних правил і регуляторної політики змусила багато міжнародних компаній обережніше підходити до розширення діяльності у Великій Британії або навіть переносити частину операцій до країн ЄС. За різними оцінками, приплив прямих іноземних інвестицій у період після референдуму помітно скоротився, що в довгостроковій перспективі вплинуло на темпи зростання продуктивності та рівень зайнятості.
Окремим виміром наслідків Brexit стала міграційна політика. Попри те, що вихід із ЄС дійсно зменшив міграцію з країн блоку, загальний міграційний потік до Великої Британії не скоротився, а в окремі роки навіть зріс. Це пояснюється зростанням кількості робочих віз і активнішою міграцією з країн поза межами ЄС. Одночасно зберігається проблема нелегальної міграції через Ла-Манш, яка стала одним із найгостріших політичних питань усередині країни та предметом постійних суперечок між урядом і опозицією.
Соціально-економічні наслідки також відчули звичайні громадяни. На тлі глобальної інфляції та порушення ланцюгів постачання ціни на продукти у Великій Британії зросли суттєвіше, ніж у середньому по ЄС, що посилило дискусії про реальну вартість виходу з блоку. Одночасно зростання державних витрат і податкового навантаження стало ще одним фактором суспільного невдоволення, особливо серед найбільш вразливих груп населення.
З часом суспільне сприйняття Brexit почало змінюватися. Якщо на момент референдуму він розглядався значною частиною виборців як шанс на економічне оновлення та відновлення контролю над внутрішньою політикою, то вже через кілька років дедалі більше британців почали оцінювати його критично. Опитування останніх років свідчать, що лише близько третини громадян і надалі вважають вихід із ЄС правильним рішенням, тоді як більшість або розчарована його результатами, або прямо називає його помилкою.
На цьому тлі у британському політичному просторі дедалі частіше з’являються дискусії про майбутнє відносин із Європейським союзом. Попри формальний вихід із блоку, Лондон залишається глибоко пов’язаним із європейською економікою, а тому питання нової моделі співпраці стає все більш актуальним. Частина політичних сил і експертів обговорює варіанти часткового зближення з ЄС, посилення торговельної інтеграції або навіть довгострокового перегляду рішення про вихід.
Водночас повернення до ЄС у повному обсязі наразі виглядає малоймовірним, оскільки потребувало б не лише політичної волі всередині країни, а й складних переговорів із самою європейською спільнотою. Більш реалістичним сценарієм аналітики називають поступове формування нової моделі відносин, яка може нагадувати угоди ЄС із країнами, що не є його членами, але підтримують тісну економічну взаємодію.
Таким чином, через майже десятиліття після референдуму Brexit залишається не завершеною історією, а довготривалим процесом із політичними, економічними та соціальними наслідками. Він продовжує впливати на внутрішню політику Великої Британії, її роль у світі та характер відносин із Європейським союзом, а питання про те, чи був цей крок стратегічним успіхом чи помилкою, досі залишається предметом гострих суспільних і експертних дискусій.
Корпус швидкого реагування НАТО розгорнув підземний командний центр у лондонському метро для проведення масштабних навчань, під час яких відпрацьовується сценарій потенційного конфлікту з Росією. Як повідомляє The Independent, військові альянсу використовують занедбану платформу станції Чаринг-Крос як штаб для моделювання бойових дій у разі нападу РФ на одну з країн Балтії.
Навчання проходять у межах операції “Аркадний удар” і спрямовані на перевірку здатності НАТО вести сучасну високотехнологічну війну проти противника, який має значний військовий потенціал, великі резерви та досвід масштабних бойових дій. Особливу увагу під час маневрів приділяють концепції так званого “глибокого удару” — нанесення ударів по тилових районах противника, його логістиці, системах зв’язку та управління ще до того, як основні сили зможуть розгорнути повноцінний наступ.
Підземний штаб був облаштований на старій платформі станції Чаринг-Крос, яка не використовується для пасажирських перевезень. Саме там військові та командування Корпусу швидкого реагування НАТО координують дії, аналізують сценарії та моделюють реагування альянсу на умовне вторгнення Росії до Балтійського регіону.
У межах навчань НАТО відпрацьовує використання систем радіоелектронної боротьби, спрямованих на придушення російських засобів зв’язку, навігації та координації. Також моделюється нейтралізація безпілотників, які стали одним із ключових елементів сучасної війни після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Командувач британського Корпусу швидкого реагування НАТО генерал-лейтенант Майк Елвісс пояснив, що головна мета маневрів — навчитися швидко виявляти та знищувати війська противника ще на етапі їхнього пересування.
За його словами, сучасна війна вимагає максимально швидкого циклу реагування — від збору розвідданих до нанесення удару. Саме тому НАТО приділяє особливу увагу інтеграції розвідки, дронів, електронної боротьби та високоточної зброї в єдину систему.
Елвісс наголосив, що Росія потенційно має дві серйозні переваги у разі конфлікту. Перша — можливість швидко концентрувати великі сили в конкретній точці наступу. Друга — здатність самостійно визначати момент початку атаки, тоді як НАТО змушене підтримувати готовність до оборони по всьому східному флангу альянсу.
Він підкреслив, що нинішні навчання мають не лише оперативне, а й демонстраційне значення.
“Ми репетируємо це не лише для того, щоб добре впоратися, а й тому, що супротивник спостерігає, і ми хочемо, щоб він знав, що ми готові до виклику”, — заявив генерал.
У НАТО дедалі частіше говорять про необхідність прискореної підготовки до можливого великого конфлікту в Європі. Голова Сухопутного командування НАТО генерал Крістофер Донах’ю заявив, що альянс більше не може розраховувати на старі моделі мобілізації та повільного нарощування сил.
“Місія готова до 2030 року — це не гасло, це те, що ми повинні зробити”, — сказав він, наголосивши, що часу на адаптацію до нових загроз стає дедалі менше.
За словами Донах’ю, війна в Україні докорінно змінила уявлення про сучасні бойові дії. Тепер вирішальне значення мають швидкість ухвалення рішень, стійкість систем зв’язку, масове використання безпілотників та здатність миттєво адаптуватися до змін на полі бою.
Верховний головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич також заявив, що нездатність швидко засвоювати уроки сучасної війни може поставити під загрозу не лише оборонні плани альянсу, а й сам механізм стримування Росії.
На тлі цих заяв у Великій Британії посилюється дискусія щодо реального стану обороноздатності країни. Джерела у британському оборонному секторі повідомляють, що запасів безпілотників у країни вистачить лише приблизно на тиждень інтенсивних бойових дій. Це особливо контрастує з українським досвідом, де дрони використовуються тисячами щодня і стали критично важливим елементом фронту.
Крім нестачі дронів, експерти вказують на проблеми з боєприпасами, модернізацією техніки та фінансуванням. Хоча британський уряд заявляє, що витрачає на оборону близько 2,5% ВВП або майже 80 млрд фунтів стерлінгів, критики зазначають, що в цю суму включені не лише військові видатки, а й пенсії, витрати на розвідку та інші непрямі статті.
Колишній міністр безпеки Том Тугендгат назвав обіцянки уряду щодо збільшення оборонних витрат до 3% ВВП “фіктивними”, заявивши, що країна фактично не готова до тривалого масштабного конфлікту.
Автори Стратегічного огляду оборони — колишній генсек НАТО лорд Джордж Робертсон та аналітикиня Фіона Гілл — також виступили з критикою нинішнього стану британської оборони. Вони заявили, що країна залишається “недостатньо підготовленою та незахищеною” перед новими загрозами.
Додаткове занепокоєння викликає дефіцит фінансування оборонних програм. За даними Міноборони Британії, нестача коштів на модернізацію техніки та озброєння вже сягнула приблизно 28 млрд фунтів стерлінгів. Через це публікацію нового Плану інвестицій в оборону відклали на кілька місяців.
Навчання НАТО в Лондоні проходять на тлі нових військових маневрів Росії в Білорусі, де Москва проводить масштабні ядерні навчання із залученням сухопутних військ, авіації та флоту. Це додатково посилює напруження між Росією та Заходом і змушує НАТО прискорювати підготовку до потенційних кризових сценаріїв.
Паралельно в альянсі тривають дискусії щодо різкого збільшення оборонних витрат. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте вже заявляв про необхідність обговорення нової планки витрат на рівні 3,5% ВВП замість нинішніх 2%. Водночас президент США Дональд Трамп закликав союзників витрачати на оборону до 5% ВВП, аргументуючи це загрозою нових глобальних конфліктів.
Усе це свідчить про те, що НАТО дедалі серйозніше розглядає ризик прямого протистояння з Росією і поступово переходить від теоретичних сценаріїв стримування до практичного відпрацювання масштабних бойових операцій у Європі.
Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером на тлі рішення Лондона про часткове пом’якшення санкційного режиму щодо Російської Федерації, яке стосується, зокрема, дизельного та авіаційного палива, виробленого з російської сирої нафти у третіх країнах.
Про це повідомив президент України у своїх соціальних мережах.
Розмова відбулася в той самий день, коли британський уряд оголосив про запровадження винятку із санкційної політики. Згідно з цим рішенням, Сполучене Королівство дозволило імпорт окремих видів нафтопродуктів, які формально виготовлені за межами Росії, однак можуть містити російську сировину. Це рішення викликало увагу як у політичних колах, так і серед міжнародних партнерів, оскільки воно стосується одного з ключових елементів санкційного тиску на енергетичний сектор РФ.
Під час розмови Зеленський подякував британській стороні за незмінну підтримку України у війні проти Росії та наголосив на важливості збереження єдиної та послідовної санкційної політики серед союзників. За словами президента, сторони також узгодили позиції щодо подальших дипломатичних кроків, спрямованих на протидію російській агресії та посилення міжнародного тиску на Кремль.
“Скоординували позиції на дипломатичному треку щодо російської війни проти України – стараємось активізувати змістовну дипломатію. Домовились про майбутні контакти”, — зазначив Зеленський, підкресливши, що діалог із Лондоном залишається регулярним і конструктивним.
Водночас у своєму вечірньому зверненні глава української держави окремо звернув увагу на рішення британського уряду щодо санкцій. Він повідомив, що Київ передав Лондону свої сигнали та занепокоєння щодо потенційних ризиків, які можуть виникнути у разі послаблення обмежень у сфері енергетичних поставок. Українська сторона наголошує на важливості збереження цілісності санкційної системи, яка має на меті обмеження фінансових і ресурсних можливостей Росії для продовження війни.
Нагадаємо, уряд Великої Британії 20 травня ухвалив рішення про запровадження винятку із санкційного режиму, що дозволяє імпорт дизельного та авіаційного палива, виробленого з російської сирої нафти в третіх країнах. У Лондоні пояснили цей крок складністю глобальних ланцюгів постачання нафтопродуктів, де часто неможливо з повною точністю відстежити походження сировини після її переробки за межами Росії.
Рішення британського уряду викликало внутрішньополітичну дискусію у самій Великій Британії. Частина експертів і політиків звернула увагу на ризик того, що подібні винятки можуть створити “сірі зони” в санкційній політиці та потенційно полегшити непрямий доступ російської сировини до міжнародних ринків. На цьому тлі міністр з торговельної політики Великої Британії Кріс Браянт публічно перепросив за ситуацію, визнавши чутливість ухваленого рішення. Водночас він раніше пояснював, що уряд намагається збалансувати санкційний тиск із реаліями глобального енергетичного ринку.
Телефонна розмова Зеленського зі Стармером стала частиною ширшого дипломатичного діалогу між Києвом і Лондоном, який триває на тлі постійних змін у міжнародній санкційній політиці та пошуку нових механізмів тиску на Росію. Сторони, за словами українського президента, домовилися підтримувати регулярні контакти та продовжити координацію дій як у двосторонньому форматі, так і на рівні міжнародних партнерів.
У Києві розглядають цю розмову як важливий сигнал збереження політичного діалогу з одним із ключових союзників України в Європі, особливо в умовах, коли питання санкцій, енергетичної безпеки та довгострокової підтримки України залишаються у центрі міжнародного порядку денного.
Колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян відреагував на повідомлення про підозру, оголошену йому Державним бюро розслідувань, заявивши, що вважає справу політично мотивованою та не погоджується з висунутими звинуваченнями. Він також стверджує, що проходив службу в Збройних силах України, був поранений і звільнений у 2025 році у зв’язку з отриманими травмами. Про свою позицію Омелян повідомив у дописі на Facebook.
За словами ексміністра, він добровільно приєднався до лав Збройних сил України 24 лютого 2022 року — у перший день повномасштабного вторгнення Росії. Він стверджує, що не обіймав жодних командних посад, не просив привілеїв, звань або нагород і проходив службу нарівні з іншими військовими. Також він заявив, що брав участь у забезпеченні підрозділів необхідною технікою та спорядженням, зокрема транспортом, дронами та бронезасобами.
Омелян описує свою службу як активну участь у бойових діях і логістичному забезпеченні. За його словами, він неодноразово перебував «на передовій» і виконував завдання у різних регіонах України. У своїх публічних заявах він також наголосив, що під час служби не відмовлявся від виконання обов’язків і діяв на рівні з іншими військовослужбовцями підрозділу.
Окремо ексміністр повідомив, що в серпні 2024 року отримав поранення внаслідок російського удару — за його словами, на позицію підрозділу, де він перебував, було скинуто дві керовані авіабомби (КАБ). Після цього, як стверджує Омелян, він проходив лікування та реабілітацію.
За його словами, у 2025 році він був звільнений із лав Збройних сил України через отримані поранення та стан здоров’я. Він наголошує, що саме ці обставини виключають будь-які звинувачення у нібито ухиленні від військової служби.
Коментуючи підозру, оголошену ДБР, Омелян заявив, що не розуміє її змісту та вважає її продовженням політичного тиску. Він підкреслив, що аналогічні кримінальні провадження щодо нього, на його думку, мають політичний характер і не ґрунтуються на об’єктивних фактах.
У своїх емоційних заявах ексміністр також зазначив, що планував певний час перебувати з родиною за кордоном і допомагати Україні з-за меж країни, однак розвиток ситуації змусив його переглянути ці плани. Він заявив про намір повернутися до активнішої політичної діяльності та публічно коментувати дії української влади.
Державне бюро розслідувань офіційно повідомило про підозру колишньому міністру в межах кримінального провадження. Деталі справи наразі публічно не розкриваються в повному обсязі, однак вона стосується можливих порушень, пов’язаних із військовою службою.
Розслідування триває, а правоохоронні органи продовжують збір та аналіз матеріалів у межах провадження. Суспільна увага до справи зросла через публічний статус фігуранта, його участь у військовій службі після 2022 року та подальшу політичну активність.
У Лондоні планують створити масштабний музей, присвячений легендарному гурту The Beatles, у будівлі на Савіл-Роу, 3 — місці, яке має особливе історичне значення для музичної спадщини XX століття. Саме тут у 1960-х роках розташовувалася штаб-квартира компанії Apple Corps, заснованої учасниками гурту, а також відбувся їхній останній публічний виступ на даху будівлі у січні 1969 року. Про це повідомляє The Guardian.
Проєкт передбачає перетворення історичної будівлі на семиповерховий культурно-музейний простір під назвою The Beatles at 3 Savile Row, відкриття якого заплановане на 2027 рік. Ініціатори задуму наголошують, що це буде не просто музей, а інтерактивний туристичний центр, який поєднає архіви, реконструкції ключових подій та сучасні мультимедійні експозиції.
Будівля на Савіл-Роу має символічне значення для історії The Beatles. У 1960-х роках вона стала центром діяльності Apple Corps — компанії, яку музиканти створили наприкінці своєї кар’єри як творчо-фінансову платформу для контролю власних проєктів. Після розпаду гурту у 1970 році компанія зосередилася на збереженні їхньої спадщини.
Однією з головних подій, пов’язаних із цією адресою, став легендарний “Rooftop Concert” — останній публічний виступ гурту, який відбувся на даху будівлі. У січні 1969 року The Beatles несподівано вийшли на дах офісу та виконали нові композиції просто неба, чим зібрали велику кількість глядачів на вулиці та викликали втручання поліції через перекриття руху.
У новому музейному просторі планують відтворити ключові елементи цієї історії. Центральною частиною експозиції стане реконструйована студія, де гурт працював над альбомом Let It Be. Також передбачено відкритий доступ на дах будівлі, що дозволить відвідувачам буквально опинитися на місці історичного виступу 1969 року.
Окрему увагу приділять архівам компанії Apple Corps. У музеї планують представити оригінальні документи, фотографії, відео- та аудіоматеріали, а також тимчасові виставки, присвячені різним етапам творчості гурту. Крім того, у будівлі працюватиме тематична крамниця з офіційною продукцією.
За словами керівництва проєкту, будівля вже давно стала місцем паломництва для фанатів The Beatles з усього світу. Щодня туристи фотографують фасад і намагаються відтворити атмосферу кінця 1960-х років. Після відкриття музею відвідувачі вперше отримають можливість зайти всередину та побачити історичні простори зсередини.
Компанія Apple Corps, яка нині володіє будівлею, знову викупила її для реалізації цього проєкту. Її генеральний директор Том Грін зазначає, що навіть сьогодні локація залишається одним із найвпізнаваніших музичних символів Лондона. За його словами, збережені елементи інтер’єру та навіть огорожа на даху є прямими свідками подій 1969 року.
Проєкт отримав підтримку учасників гурту. Пол Маккартні під час нещодавнього візиту до будівлі зазначив, що місце зберігає “живу пам’ять” про важливий період історії гурту та їхньої спільної роботи. Рінго Старр назвав майбутній музей “поверненням додому”, підкресливши його символічне значення для фанатів і музичної культури загалом.
Історичний виступ на даху включав п’ять нових пісень — Get Back, Don’t Let Me Down, I’ve Got a Feeling, One After 909 та Dig a Pony, а також імпровізовану версію God Save the Queen. Подія стала кульмінацією останнього творчого періоду гурту та однією з найвідоміших сцен в історії популярної музики.
Очікується, що відкриття музею у 2027 році перетворить Савіл-Роу на одну з ключових туристичних точок Лондона, а також дозволить по-новому переосмислити спадщину The Beatles як культурного феномена, що вплинув на розвиток світової музики, індустрії та попкультури загалом.
