Radaonline.news

Позначка: кадрові зміни

  • «Уряд поринув у хаос»: FT розкрила, як протести через Федорова змусили Зеленського піти на поступку

    «Уряд поринув у хаос»: FT розкрила, як протести через Федорова змусили Зеленського піти на поступку

    Президент України Володимир Зеленський на тлі масштабного суспільного та політичного невдоволення через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони був змушений коригувати кадрові плани й шукати компромісний вихід із кризи. За даними британського видання Financial Times, більшу частину четверга, 16 липня, глава держави провів у консультаціях із керівником Офісу президента Кирилом Будановим, намагаючись скоординувати подальші дії влади.

    У матеріалі FT ситуацію після звільнення Федорова описують як одну з найсерйозніших внутрішньополітичних криз для команди Зеленського за останній час. Рішення не залишати Федорова на посаді очільника Міністерства оборони викликало протести в Києві та багатьох інших українських містах, розбіжності серед військових і напруження у парламентській більшості. Зрештою президент відмовився від ідеї швидко перевести міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка до Міноборони та доручив тимчасово очолити відомство Євгенію Хмарі.

    За інформацією Financial Times, яку переказало видання NV, помічники президента повідомили про тривалі переговори Зеленського з Будановим. Їхньою метою нібито було вироблення плану виходу із ситуації, яка швидко переросла межі звичайної кадрової перестановки. На Банковій мали враховувати одразу кілька факторів: суспільні протести, реакцію військових, позицію депутатів і необхідність не допустити послаблення керованості оборонного сектору під час війни.

    Сам Буданов у день протестів публічно закликав не допустити розколу всередині країни. Він наголосив, що Україна змогла вистояти перед російським вторгненням завдяки єдності суспільства, військових і державних інституцій, а тому будь-які суперечки мають завершуватися правильними висновками, а не послабленням держави. Його заява пролунала в момент, коли невдоволення рішенням щодо Федорова вже набуло загальнонаціонального масштабу.

    Акції на підтримку колишнього міністра оборони розпочалися вранці 16 липня. У Києві учасники зібралися на площі Івана Франка з картонними плакатами, виступаючи проти рішення не подавати кандидатуру Федорова на повторне призначення. Подібні мирні зібрання відбувалися у Вінниці, Луцьку, Львові, Ужгороді, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Хмельницькому, Івано-Франківську та інших містах. Увечері частина акцій повторилася: близько ста людей вийшли в Одесі, приблизно пів сотні — у Черкасах, протест у Харкові тривав понад десять годин.

    Сам Федоров заявив, що люди вийшли на вулиці не стільки заради конкретного чиновника, скільки заради принципів, які вважають важливими для країни. Він визнав, що кандидатура міністра оборони належить до президентської квоти, однак наголосив: учасники акцій захищають власне бачення реформ, відповідальності та змін у військовій системі.

    Відставка Федорова спричинила реакцію не лише серед цивільних. Рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. У своєму поясненні він пов’язав рішення з ризиком зупинення реформ у сфері протиповітряної оборони. Крім того, на захист продовження змін у війську виступили окремі командири та представники технологічного напряму оборони.

    Головним тлом кадрової кризи став конфлікт між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За даними «Української правди», Зеленський пояснював депутатам, що більше не може миритися з постійним протистоянням між міністром оборони та головкомом. Джерела видання стверджували, що президент фактично опинився перед необхідністю обрати одну зі сторін конфлікту.

    Федоров після відставки відкрито заявив, що пропонував Зеленському змінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Колишній міністр стверджував, що його ініціативи щодо технологізації війська, нової системи управління та асиметричних операцій блокувалися військовою вертикаллю. Він також звинуватив Сирського у небажанні прямо обговорювати проблеми та заявив, що головком нібито поставив президенту ультиматум.

    Сирський, відповідаючи на критику, не став продовжувати публічний конфлікт. Він згадав спільну роботу з Федоровим, зокрема в оборонній сфері, та висловив сподівання, що колишній міністр залишиться частиною української команди.

    За даними FT, відставка Федорова спричинила рідкісні розбіжності навіть усередині парламентської більшості Зеленського. Депутати описували настрій у Верховній Раді як «вибуховий». Ключовою проблемою стала кандидатура Ігоря Клименка, якого, за повідомленнями медіа, президент спочатку розглядав як нового міністра оборони. У парламенті виникли сумніви, що за його призначення вдасться зібрати необхідну кількість голосів. Саме після цього Зеленський, за версією британського видання, пішов на поступку.

    Увечері 16 липня президент оголосив, що виконання обов’язків міністра оборони доручено генерал-майору Євгенію Хмарі. До цього Хмара очолював Центр спеціальних операцій «А» СБУ, а з січня 2026 року виконував обов’язки голови Служби безпеки України. Зеленський заявив, що після завершення юридичних процедур звернеться до Верховної Ради із проханням підтримати кандидатуру Хмари вже як повноцінного міністра оборони.

    Президент пояснив свій вибір значним бойовим і безпековим досвідом Хмари. За його словами, підрозділ «Альфа» СБУ під керівництвом генерала демонстрував високі результати у бойових операціях, а сам Хмара здатен не лише продовжити реформування оборонної сфери, а й контролювати внутрішню ситуацію у складових Сил оборони.

    Водночас призначення Хмари поки що не означає остаточного завершення кадрової кризи. Верховна Рада має окремо розглянути його кандидатуру, а до цього він виконуватиме обов’язки керівника оборонного відомства. Наступне повноцінне пленарне засідання парламенту, за повідомленнями українських медіа, може відбутися лише у серпні, тому Міноборони певний час працюватиме з тимчасовим очільником.

    Зеленський, коментуючи суспільне невдоволення, дав зрозуміти, що остаточної крапки в історії ще не поставлено. Він пояснив, що не може публічно розкривати всі мотиви кадрових рішень, оскільки частина інформації стосується війни й має залишатися закритою для Росії.

    Відставка Федорова, яку спершу могли сприймати як частину масштабного оновлення уряду, перетворилася на значно ширшу кризу. Вона виявила суперечності між політичним і військовим керівництвом, показала невдоволення всередині президентської фракції та викликала протести у багатьох містах. Рішення призначити Хмару замість Клименка стало спробою стабілізувати ситуацію, однак питання про майбутнє реформ Міноборони, відносини між цивільним керівництвом і Генштабом та можливі подальші кадрові зміни залишаються відкритими.

  • Одразу після звільнення Федорова: Єрмак відвідав командний пункт Сирського — що відбувається

    Одразу після звільнення Федорова: Єрмак відвідав командний пункт Сирського — що відбувається

    Андрій Єрмак увечері 16 липня відвідав пункт управління головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського в одній з прифронтових областей. Про це повідомила «Українська правда» з посиланням на власні джерела серед військових та правоохоронців. За інформацією співрозмовників видання, зустріч відбулася вже після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та на тлі його гучного публічного конфлікту з головнокомандувачем ЗСУ.

    Деталі самої зустрічі наразі залишаються невідомими. Джерела не розкрили ні її тривалості, ні тем, які обговорювалися під час візиту. Також відсутні офіційні коментарі від Андрія Єрмака або Генерального штабу. «Українська правда» повідомила, що звернулася до Єрмака за коментарем та направила офіційний запит Олександру Сирському, однак на момент публікації відповіді не було.

    Поява інформації про поїздку Єрмака викликала підвищену увагу через політичний контекст останніх днів. За кілька годин до цього президент Володимир Зеленський оголосив про кадрові зміни в Міністерстві оборони після відкритого конфлікту між тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Зеленський визнав, що співпраця між двома керівниками фактично зайшла у глухий кут, а суперечності негативно впливали на роботу оборонного сектору.

    Сам Михайло Федоров після відставки заявив, що неодноразово пропонував президенту змінити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. На його думку, такі кадрові рішення були необхідні для переходу до сучаснішої моделі ведення війни, розвитку технологічних рішень та активнішого застосування асиметричних засобів боротьби проти Росії. Федоров стверджував, що практично всі ініціативи Міністерства оборони щодо реформування армії стикалися із системним спротивом військового командування.

    У відповідь на ці заяви Сирський не вступав у публічну полеміку. Він лише зазначив, що сподівається на подальшу роботу Федорова в українській команді та подякував йому за зроблене. Водночас президент Зеленський підтвердив, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні розбіжності щодо управління військом, мобілізації та вирішення проблем на фронті.

    За даними джерел «Української правди», саме конфлікт між Федоровим і Сирським став однією з головних причин рішення президента про кадрові зміни. Зеленський підкреслив, що в умовах війни Міністерство оборони та Генеральний штаб повинні працювати як єдина система, а постійне протистояння між двома центрами ухвалення рішень є неприйнятним.

    Відставка Федорова спричинила помітний суспільний резонанс. У Києві та низці інших міст України відбулися акції на його підтримку. Учасники протестів закликали президента повернути Федорова на посаду та не змінювати курс на цифровізацію армії й розвиток сучасних технологій. За інформацією міжнародних агентств, звільнення одного з найпопулярніших урядовців стало причиною найбільших внутрішньополітичних протестів за останній час.

    На цьому тлі візит Єрмака до Сирського став предметом активного обговорення. Водночас жодних підтверджених даних про зміст переговорів наразі немає. Будь-які припущення щодо ухвалення кадрових рішень, обговорення ситуації навколо Федорова чи майбутнього керівництва ЗСУ залишаються непідтвердженими.

    Варто зазначити, що повідомлення стосується лише самого факту поїздки, який, за даними «Української правди», підтвердили джерела серед військових та правоохоронців. Інформації про те, чи були присутні інші посадовці, скільки тривала зустріч і які рішення могли бути ухвалені, наразі немає.

    Паралельно президент Зеленський продовжив формування нового складу уряду. Він повідомив про намір запропонувати Верховній Раді кандидатуру Євгенія Хмари на посаду міністра оборони, а до ухвалення відповідного рішення Хмара виконуватиме обов’язки очільника оборонного відомства. Таким чином, кадрові зміни відбуваються одночасно із пошуком нової моделі взаємодії між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

    На цей момент офіційних заяв щодо візиту Єрмака до командного пункту Сирського не оприлюднено, а тому його мета та результати залишаються невідомими. Єдиним підтвердженим фактом є сам візит, про який повідомили джерела «Української правди», тоді як будь-які інші версії або припущення наразі не підтверджені.

  • Сирському шукають заміну – Зеленський планує звільнити головнокомандувача ЗСУ. Джерела

    Сирському шукають заміну – Зеленський планує звільнити головнокомандувача ЗСУ. Джерела

    За інформацією наших джерел, протягом наступного тижня може бути звільнений головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

    “Сирського можуть звільнити протягом тижня, наразі йому шукають заміну.

    Зеленський у такій ситуації, що йому доведеться ухвалити жорстке рішення” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше екс-міністр МЗС Дмитро Кулеба заявив, що головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський теж має бути звільнений, якщо у нього був конфлікт з Михайлом Федоровим, що призвело до відставки міністра оборони.

  • «Я вас чую»: Зеленський відреагував на масові протести й залишив інтригу навколо Міноборони

    «Я вас чую»: Зеленський відреагував на масові протести й залишив інтригу навколо Міноборони

    Президент Володимир Зеленський уперше публічно відреагував на масштабні акції, які 16 липня відбулися у Києві та низці інших українських міст через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони. Глава держави назвав правильним те, що громадяни навіть під час повномасштабної війни можуть мирно виходити на вулиці, висловлювати незгоду з рішеннями влади та демонструвати власне волевиявлення.

    Водночас Зеленський дав зрозуміти, що на момент спілкування з журналістами остаточного рішення щодо нового очільника Міністерства оборони ще не ухвалив. Президент заявив, що «крапки ще не поставив», а кандидатура колишнього керівника Міністерства внутрішніх справ Ігоря Клименка була лише одним із варіантів, які він розглядав.

    За словами глави держави, можливість громадян проводити мирні акції є одним із ключових проявів демократії, яку Україна захищає у війні проти Росії. Зеленський наголосив, що люди мають право виходити на мітинги, висувати вимоги та відкрито висловлювати свою позицію, попри всі складнощі й обмеження воєнного часу.

    Президент зазначив, що не лише бачить і чує учасників протестів, а й намагається відповідати на поставлені ними запитання. Водночас він визнав, що не завжди може публічно розкривати всі деталі кадрових та оборонних рішень, оскільки частина інформації може бути корисною російській стороні. Зеленський сформулював це як наявність «секретів не від суспільства, а від росіян».

    Акції розпочалися вранці 16 липня. У Києві люди зібралися на площі біля театру імені Івана Франка, неподалік від Офісу президента. Учасники принесли картонні плакати із закликами повернути Федорова, не згортати технологічні реформи в армії та не передавати Міноборони представникам старої силової системи. За повідомленнями журналістів, на столичну акцію прийшли кілька сотень людей, а протягом ранку їхня кількість зростала.

    Схожі акції відбулися у Львові, Харкові, Одесі, Черкасах, Івано-Франківську, Тернополі, Запоріжжі, Миколаєві, Хмельницькому та інших містах. Для багатьох учасників головним питанням було не лише збереження конкретного міністра, а й майбутнє цифровізації армії, безпілотних систем, нових моделей закупівель і залучення цивільних технологічних спеціалістів до оборонного сектору.

    Частина протестувальників порівнювала нинішні акції з «картонними протестами» минулого року, під час яких громадянське суспільство виступало на захист незалежності антикорупційних органів. Символом обох хвиль стали саморобні картонні плакати з іронічними та різкими гаслами. Цього разу учасники вимагали пояснити, чому чиновника, якого пов’язували з технологічною модернізацією Міноборони, вирішили усунути після лише кількох місяців роботи.

    Михайло Федоров підтвердив завершення своєї роботи на посаді ще 15 липня. Наступного дня він провів брифінг, під час якого вперше відкрито розповів про конфлікт із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та Генеральним штабом. Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського й начальника Генштабу Андрія Гнатова, однак президент відмовився.

    Після цього, за словами Федорова, його команда намагалася працювати з чинною військовою вертикаллю, але зіткнулася з блокуванням частини кадрових і структурних ініціатив. Ексміністр стверджував, що Міноборони не змогло створити всі заплановані центри компетенцій, змінити організаційну структуру та оперативно залучити необхідних фахівців.

    Зеленський, пояснюючи своє кадрове рішення, визнав наявність серйозних проблем у взаємодії між Міністерством оборони та військовим командуванням. За його словами, Федоров і Сирський не змогли знайти спільної мови, тоді як невирішеними залишалися проблеми на полі бою, у бригадах та в системі мобілізації. Президент наголошував, що у воюючій державі Міноборони та Генштаб не можуть функціонувати як структури, які постійно конфліктують між собою.

    На цьому тлі головним кандидатом на посаду нового міністра оборони називали Ігоря Клименка. Його можливе призначення пов’язували з наміром президента впорядкувати мобілізаційні процеси та посилити взаємодію між силовими структурами.

    Під час спілкування зі ЗМІ Зеленський підтвердив, що справді розглядав Клименка, однак наголосив: жодного офіційного подання до Верховної Ради ще не направив. Президент назвав сильними сторонами колишнього очільника МВС здатність керувати великою силовою системою та потенційну можливість подолати те, що сам Зеленський назвав «ганебними моментами бусифікації». Водночас він кілька разів підкреслив, що рішення ще перебуває на стадії розгляду.

    Таким чином, заява про «три крапки» була не лише риторичною відповіддю на протести. Вона фактично означала, що Банкова переглядала початковий кадровий сценарій уже після суспільної реакції, публічних заяв Федорова та критики можливого переходу Клименка до Міноборони.

    Невизначеність посилювалася через те, що Верховна Рада вже сформувала новий уряд на чолі із Сергієм Корецьким, але не призначила міністрів оборони та закордонних справ. Ці дві кандидатури вносить до парламенту президент, тому їх не включили до загального урядового пакета.

    Депутати від «Слуги народу» протягом дня припускали, що фракція може знову зібратися ввечері для обговорення кандидата на Міноборони. Водночас частина парламентарів попереджала, що в разі відсутності домовленості питання може затягнутися через парламентську перерву.

    Уже ввечері стало зрозуміло, що фраза Зеленського про відсутність остаточної крапки справді мала практичне значення. Президент відмовився від сценарію з Ігорем Клименком і доручив генерал-майору Євгенію Хмарі тимчасово виконувати обов’язки міністра оборони. Хмара до цього був тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ та очолював Центр спеціальних операцій «Альфа». Зеленський заявив, що після проходження юридичних процедур запропонує парламенту підтримати Хмару як повноцінного міністра оборони.

    Президент пояснив вибір досвідом генерала у проведенні технологічних і далекобійних ударних операцій, роботі спецпідрозділів та управлінні бойовими командами. Таким чином, Банкова спробувала поєднати збереження технологічного курсу Федорова з призначенням керівника, який має бойовий досвід і працював усередині силової системи.

    Цей вибір також можна розглядати як відповідь на одну з головних вимог протестувальників — не згортати розвиток дронів, далекобійних систем та асиметричних операцій. Хоча Хмара не є представником цивільної реформаторської команди Федорова, його професійна біографія безпосередньо пов’язана з технологічними спецопераціями.

    Водночас призначення Хмари не означає автоматичного повернення всієї команди попереднього міністра. Після відставки Федорова про завершення роботи радниками заявили Сергій Стерненко та Сергій «Флеш» Бескрестнов, а заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров подав рапорт на звільнення. Тому новому керівнику доведеться не лише продовжити реформи, а й відновити довіру військових, волонтерів, розробників та громадськості.

    Реакція Зеленського на акції стала важливим політичним сигналом. Президент не став засуджувати учасників або називати протести дестабілізацією під час війни. Навпаки, він визнав їх нормальним проявом демократичного суспільства та публічно підтвердив, що чує вимоги людей.

    Водночас глава держави не сказав, що кадрове рішення було змінене саме через тиск вулиці. Він пов’язував процес із необхідністю врахувати військову ситуацію, внутрішні проблеми оборонного сектору та якості різних кандидатів.

    У підсумку слова Зеленського про те, що він «ще не поставив крапку», виявилися передвісником несподіваного кадрового повороту. Ігор Клименко залишився лише одним із варіантів, а тимчасове керівництво Міноборони перейшло до Євгенія Хмари.

    Тепер головним питанням для суспільства буде не лише прізвище нового міністра, а й конкретні рішення, які він ухвалить. Від Хмари очікуватимуть збереження технологічного курсу, продовження конкурентних закупівель, розвитку дронів і далекобійних засобів, а також налагодження відносин із Генштабом.

    Саме за цими критеріями стане зрозуміло, чи справді влада почула людей, які 16 липня вийшли на українські площі з картонними плакатами, чи президентська заява залишиться лише політичною спробою знизити напругу після одного з найгучніших кадрових скандалів року.

  • Генерал «Альфи» очолить Міноборони: чому Зеленський зробив ставку на Євгенія Хмару

    Генерал «Альфи» очолить Міноборони: чому Зеленський зробив ставку на Євгенія Хмару

    Президент Володимир Зеленський доручив генерал-майору Євгенію Хмарі виконувати обов’язки міністра оборони України після завершення роботи Михайла Федорова. Надалі глава держави планує внести кандидатуру Хмари до Верховної Ради для повноцінного призначення керівником оборонного відомства. Рішення стало несподіваним поворотом у кадровому перезавантаженні, адже ще напередодні головним претендентом на посаду називали колишнього очільника Міністерства внутрішніх справ Ігоря Клименка.

    Про нове кадрове рішення Зеленський повідомив увечері 16 липня після зустрічі з Євгенієм Хмарою, який із січня тимчасово виконував обов’язки голови Служби безпеки України. Президент заявив, що обговорив із генералом проведення далекобійних операцій проти Росії, забезпечення українських підрозділів необхідними засобами та подальшу модель розвитку сектору оборони.

    За словами Зеленського, Хмара має продовжити реформування оборонної сфери та забезпечити результати за напрямами, які сторони погодили під час зустрічі. Після проходження необхідних юридичних процедур президент планує звернутися до народних депутатів із проханням підтримати кандидатуру генерала на посаді міністра оборони.

    Т.в.о. голови Служби безпеки України генерал-майор Євгеній Хмара призначений виконувачем обов’язків міністра оборони.

    При цьому юридично постійного міністра оборони призначає не президент одноосібно, а Верховна Рада за президентським поданням. Такий порядок прямо передбачений Конституцією України. Отже, поки парламент не проголосує, Хмара виконуватиме покладені на нього обов’язки в тимчасовому форматі.

    Зеленський пояснив свій вибір бойовим і управлінським досвідом Хмари. Президент наголосив, що генерал має значний досвід проведення технологічних ударних операцій, а саме на далекобійності, асиметричних діях і здатності вражати російські військові об’єкти в тилу, на його думку, має зосереджуватися українська оборона.

    Окремою перевагою Хмари глава держави назвав його досвід керівництва Центром спеціальних операцій «А» СБУ, більш відомим як «Альфа». Президент очікує, що новий керівник зможе поєднати розвиток далекобійних спроможностей із контролем за внутрішніми процесами у складових Сил оборони та забезпечити ефективніше управління людьми й ресурсами.

    Євгеній Хмара є кадровим військовослужбовцем СБУ. За офіційною інформацією, він проходить службу в Центрі спецоперацій «А» із 2011 року, а згодом очолив цей підрозділ. У січні 2026 року Зеленський призначив його тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ після кадрових змін у керівництві спецслужби. Відповідний указ президента був підписаний 5 січня.

    До переходу на керівну посаду в СБУ Хмара очолював морський компонент «Альфи», брав участь в Антитерористичній операції, а після початку повномасштабного вторгнення — у бойових операціях на Київщині та Донеччині. Його також пов’язують із плануванням і проведенням операції зі звільнення острова Зміїний у 2022 році.

    Центр «Альфа» протягом повномасштабної війни став одним із найбільш технологічно розвинених бойових підрозділів України. Його оператори використовують ударні безпілотники, проводять спеціальні операції на фронті та в російському тилу, беруть участь у знищенні техніки, систем ППО, складів, командних пунктів і логістичних об’єктів противника.

    У січні 2026 року Хмара разом із тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим та керівництвом Збройних сил брав участь у підбитті підсумків програми «Армія дронів. Бонус». Тоді Міноборони повідомляло про майже 820 тисяч відеопідтверджених уражень російських цілей за 2025 рік. Під час заходу Хмара відзначав найбільш результативні екіпажі безпілотних систем.

    Саме його спеціалізація на безпілотних і технологічних операціях може стати сигналом, що після відставки Федорова президент не планує повністю відмовлятися від курсу на технологізацію війська. Федоров зробив розвиток дронів, цифровий облік бойових результатів, конкуренцію між підрозділами та масштабування приватних оборонних розробок одним із головних напрямів роботи Міноборони.

    Водночас стиль управління Хмари може суттєво відрізнятися від підходу його попередника. Федоров прийшов до оборонного відомства як цивільний технологічний менеджер і реформатор, тоді як Хмара є бойовим генералом із багаторічним досвідом роботи в закритій системі спеціальних операцій. Його призначення означає перехід від менеджера цифрової трансформації до офіцера, який безпосередньо керував бойовими підрозділами та операціями.

    Рішення щодо Хмари з’явилося після дня політичної невизначеності. Верховна Рада призначила Сергія Корецького прем’єр-міністром і затвердила основний склад нового Кабінету Міністрів, однак міністра оборони не призначила. Президентське подання щодо очільника Міноборони до парламенту на той момент не надходило, а депутати вже готувалися до перерви в роботі.

    Раніше джерела у фракції «Слуга народу» повідомляли, що на місце Федорова Зеленський може запропонувати Ігоря Клименка. Його кандидатуру пов’язували з бажанням влади впорядкувати мобілізаційні процеси та посилити координацію між силовими структурами. Проте відповідне подання так і не з’явилося, а ввечері президент назвав нового кандидата — Євгенія Хмару.

    Зміна кандидата відбулася на тлі гучного конфлікту між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Колишній міністр оборони заявив, що ще на початку своєї роботи пропонував Зеленському замінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова, але президент відмовився.

    Після цього, за словами Федорова, його команда зіткнулася з блокуванням частини кадрових і структурних реформ. Він звинувачував Генштаб у небажанні залучати нових людей та погоджувати створення центрів компетенцій. Сирський у відповідь подякував Федорову за роботу і закликав зосередитися на війні, але детально на його претензії не відповів.

    Новому очільнику Міноборони доведеться працювати саме в цій напруженій системі відносин. Одним із головних завдань Хмари стане налагодження координації між Міністерством оборони, Генеральним штабом, СБУ, безпілотними підрозділами та виробниками озброєння.

    Президент окремо наголосив на необхідності примушувати Росію до дипломатії військовим тиском. За його словами, Україна має стратегічне бачення подальших дій, у якому важливу роль відіграють операції на території противника, ураження військової промисловості, логістики, аеродромів та інших критичних для війни об’єктів.

    Саме підрозділи СБУ останніми роками регулярно пов’язували з ударами по російських нафтопереробних заводах, складах, аеродромах і військових підприємствах. Деталі більшості таких операцій спецслужба не розкриває, однак Зеленський неодноразово публічно хвалив її за асиметричні дії проти Росії.

    При цьому перехід Хмари до Міноборони відкриває нове кадрове питання — хто керуватиме Службою безпеки України. Із січня він тимчасово виконував обов’язки голови СБУ, тому після його переходу уряду та президенту доведеться визначитися з наступним керівником спецслужби або тимчасовою моделлю управління.

    Окремої уваги потребує й питання збереження реформ команди Федорова. Після його відставки про завершення роботи радниками заявили Сергій Стерненко та фахівець із радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов. Рапорт на звільнення подав також заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров. Тому Хмарі доведеться переконати військових, волонтерів, розробників і західних партнерів, що технологічні проєкти не будуть зупинені.

    Вибір генерала «Альфи» демонструє, що Зеленський намагається поєднати два підходи. З одного боку, зберегти курс на дрони, далекобійність та технологічні операції, який асоціювався з Федоровим. З іншого — передати керівництво бойовому офіцеру, здатному працювати всередині силової вертикалі та взаємодіяти з військовим командуванням.

    Втім, остаточне рішення залишається за парламентом. Президент має офіційно внести кандидатуру Хмари, після чого її розгляне профільний комітет і Верховна Рада. До завершення цієї процедури коректніше говорити не про повноцінне призначення міністром, а про доручення тимчасово виконувати його обов’язки.

    Якщо депутати підтримають кандидатуру, Євгеній Хмара стане одним із небагатьох очільників Міноборони сучасної України, які прийшли на цю посаду безпосередньо зі спецслужби та мають досвід керівництва бойовим підрозділом спеціального призначення.

    Його першими випробуваннями стануть продовження реформи оборонних закупівель, розвиток безпілотних і далекобійних систем, підготовка рішень щодо мобілізації, забезпечення війська та врегулювання конфліктів усередині оборонної вертикалі. Саме від перших кадрових та організаційних кроків Хмари залежатиме, чи вдасться владі зняти напругу після відставки Федорова та переконати суспільство, що зміна керівника не означає згортання технологічного курсу.

  • Голосування о 21:00 або пауза до серпня: інтрига навколо наступника Федорова загострюється

    Голосування о 21:00 або пауза до серпня: інтрига навколо наступника Федорова загострюється

    Парламентська фракція «Слуга народу» може ввечері 16 липня провести ще одне засідання, присвячене кандидатурі нового міністра оборони України. За інформацією джерела РБК-Україна, народним депутатам повідомили, що потенційна зустріч може розпочатися близько 21:00. Саме на ній представники монобільшості мають спробувати визначитися, кого рекомендувати на одну з найважливіших посад у державі після завершення роботи Михайла Федорова.

    Ситуація навколо Міністерства оборони залишається невизначеною навіть після масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів. У четвер Верховна Рада призначила Сергія Корецького прем’єр-міністром України. За відповідну постанову проголосували 289 народних депутатів. Пізніше парламент підтримав подання нового прем’єра щодо основного складу уряду. Однак до цього переліку не входили міністр оборони та міністр закордонних справ, кандидатури яких відповідно до Конституції вносить президент України.

    Міністерство закордонних справ, за попередніми повідомленнями, продовжить очолювати Андрій Сибіга. Натомість із Міноборони виникла кадрова пауза. Ще напередодні депутати та джерела медіа називали головним кандидатом на посаду очільника оборонного відомства Ігоря Клименка, який керував Міністерством внутрішніх справ. Проте офіційного президентського подання щодо його призначення до Верховної Ради станом на другу половину дня не надійшло. Інформацію про Клименка як можливого наступника Федорова раніше підтверджували кілька джерел, наближених до Офісу президента та самого посадовця.

    Народна депутатка від «Слуги народу» Ольга Василевська-Смаглюк, коментуючи ситуацію, дала зрозуміти, що остаточне рішення ще може з’явитися протягом кількох годин. Вона заявила, що щодо міністра оборони «ще не вечір», закликавши дочекатися подальшого розвитку подій.

    Водночас депутат від «Голосу» Ярослав Железняк оцінив перспективу швидкого призначення менш оптимістично. За його словами, засідання фракції, яке відбулося після голосування за новий Кабмін, тривало лише кілька хвилин. Наступну зустріч «слуг» можуть провести або пізно ввечері 16 липня, або вже після завершення парламентської перерви.

    Якщо президентське подання та необхідні рішення не з’являться протягом вечора, кадрове питання може затягнутися. Наступне планове засідання парламенту, за інформацією депутатів, очікується 18 серпня. Це створює ризик, що оборонне відомство певний час працюватиме без повноцінно призначеного міністра.

    Формально після формування нового Кабінету Міністрів Михайло Федоров уже не входить до його складу. 15 липня він публічно підтвердив завершення роботи на посаді та підбив підсумки шести місяців у Міністерстві оборони. Федоров заявив, що для нього було великою честю служити українському народові, а також перерахував реалізовані та незавершені реформи.

    Його звільнення спричинило гостру суспільну реакцію. У Києві та інших містах пройшли акції протесту, учасники яких вимагали продовження технологічних реформ, розвитку безпілотних систем і збереження команди, яку Федоров сформував у Міноборони. Головним претендентом на його місце при цьому залишався Клименко, однак Банкова не поспішала вносити офіційне подання.

    Затримка може бути пов’язана як із необхідністю остаточно погодити кандидатуру всередині президентської команди, так і з настроями депутатів. Призначення міністра оборони потребує щонайменше 226 голосів у Верховній Раді. Навіть за підтримки монобільшості Банковій необхідно переконатися, що кандидат отримає достатню кількість голосів і не стане джерелом нового політичного конфлікту.

    Клименко має значний досвід управління великою силовою структурою. Він очолював Національну поліцію, а згодом Міністерство внутрішніх справ. Прихильники його можливого призначення вважають, що він здатний покращити дисципліну, координацію силових органів та ситуацію з мобілізацією. Саме необхідність упорядкувати систему поповнення війська називали одним із аргументів на користь його переходу до Міноборони.

    Опоненти такого рішення звертають увагу, що Міністерство внутрішніх справ і Міністерство оборони мають принципово різні завдання. МВС відповідає за поліцію, рятувальників, прикордонників і внутрішню безпеку, тоді як очільник Міноборони має забезпечувати військо, працювати з Генеральним штабом, координувати міжнародну оборонну допомогу, закупівлі озброєння та масштабне оборонне виробництво.

    Крім того, майбутньому міністру доведеться працювати на тлі відкритого конфлікту між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Колишній очільник Міноборони заявив, що його команді блокували частину кадрових і структурних рішень. Сирський у відповідь подякував Федорову за роботу та закликав зосередитися на війні, однак докладно на звинувачення не відповів.

    Саме тому кандидатура нового міністра має вирішити не лише проблему вакантної посади. Від нього очікуватимуть налагодження робочої взаємодії з Генштабом, збереження технологічних проєктів, продовження розвитку дронів і систем ППО, а також реформування мобілізації та оборонних закупівель.

    Наразі на офіційному сайті президента немає оприлюдненого подання на призначення нового міністра оборони. Водночас Верховна Рада вже завершила призначення прем’єра та основного складу Кабінету Міністрів. Офіційний парламентський портал підтверджує, що Сергій Корецький вніс кандидатури членів уряду, запропоновані фракцією «Слуга народу», а Рада підтримала їх. Посади керівників МЗС і Міноборони залишилися поза цим пакетом через окрему процедуру.

    Для внесення кандидатури міністра оборони президент має направити відповідний проєкт постанови до парламенту. Після цього документ повинен пройти розгляд профільного Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Лише потім рішення можна виносити до сесійної зали.

    Теоретично всі необхідні процедури можуть провести протягом одного вечора, якщо кандидатура вже погоджена політично. Однак для цього потрібно оперативно скликати профільний комітет, провести засідання фракції та повернути достатню кількість народних депутатів до сесійної зали.

    Додатковою проблемою є те, що депутати після формування нового уряду вже почали роз’їжджатися. Саме тому можливе засідання о 21:00 виглядає спробою терміново закрити кадрове питання до початку тривалої парламентської перерви.

    Якщо ж домовитися не вдасться, функції керівництва Міністерством оборони тимчасово можуть бути покладені на одного із заступників міністра. Такий формат дозволяє відомству продовжувати поточну роботу, але тимчасовий виконувач обов’язків матиме слабшу політичну позицію під час переговорів із Генеральним штабом, урядом, парламентом та іноземними партнерами.

    Для країни, яка веде повномасштабну війну, тривала кадрова невизначеність у Міноборони створює особливо великі ризики. Відомство відповідає за закупівлю озброєнь, фінансування армії, міжнародну військову допомогу, контракти з виробниками, цифрові військові сервіси та забезпечення особового складу. Навіть коротка пауза може ускладнити ухвалення стратегічних рішень і реалізацію довгострокових програм.

    Водночас влада опинилася під тиском громадськості. Після протестів проти відставки Федорова будь-яке нове призначення оцінюватимуть не лише за біографією кандидата, а й за його ставленням до реформ попередньої команди. Суспільство очікує гарантій, що разом зі зміною керівника не буде згорнуто цифровізацію, конкурентні закупівлі, розвиток далекобійних дронів, малу ППО та співпрацю з українськими технологічними компаніями.

    Отже, можливе нічне засідання «Слуги народу» стане спробою знайти вихід із політично та безпеково складної ситуації. Федоров уже припинив роботу, новий уряд сформований, але ключове оборонне відомство залишається без затвердженого керівника. Чи буде кандидатуру Ігоря Клименка остаточно погоджено і внесено до Ради, чи президент запропонує іншу людину, має стати зрозуміло найближчими годинами.

    Поки що офіційно підтверджено лише одне: парламент призначив нового прем’єра та основний склад уряду, але кандидатури міністра оборони у Верховній Раді немає. Усі повідомлення про вечірнє засідання, можливий час його проведення та майбутнього очільника відомства ґрунтуються на інформації джерел і заявах окремих депутатів.

  • Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше публічно прокоментував завершення роботи Михайла Федорова на посаді міністра оборони. Він подякував колишньому очільнику відомства за співпрацю та побажав йому й надалі залишатися «в команді України». Водночас Сирський не став прямо відповідати на гострі звинувачення, які Федоров раніше висунув на адресу головнокомандувача та Генерального штабу.

    Заява Сирського з’явилася 16 липня на тлі масштабного суспільного резонансу, акцій на підтримку Федорова та відкритої дискусії про конфлікт між цивільним і військовим керівництвом оборонного сектору. Головком наголосив, що зараз державі необхідно зосередитися на війні та продовжувати реалізацію стратегії, яка, за його словами, вже демонструє конкретні результати.

    У своєму дописі Сирський окремо згадав оборону Києва на початку повномасштабного вторгнення. Він заявив, що пишається результатами Київської оборонної операції 2022 року, завдяки якій українським військам вдалося відстояти столицю. За словами головкома, саме це сьогодні дозволяє проводити у Києві брифінги, формувати бачення подальшого розвитку та ухвалювати державні рішення.

    Сирський також зазначив, що докладе всіх зусиль, аби подібні заходи й надалі могли проводитися у вільній та незалежній Україні. Для цього, за його словами, необхідно концентруватися на бойових діях і впроваджувати ефективні рішення, а не посилювати внутрішні суперечки.

    Звертаючись до Федорова, головнокомандувач подякував йому за роботу на посаді міністра оборони та побажав залишатися частиною української команди. Завершив він допис словами про спільний рух до перемоги.

    Попри примирливий тон, заява головкома була сприйнята частиною медіа як непряма відповідь на ранковий брифінг Федорова. Колишній міністр оборони вперше публічно розповів про масштаб суперечностей із Сирським та Генеральним штабом і заявив, що ще на початку роботи пропонував президенту Володимиру Зеленському замінити головнокомандувача та начальника Генштабу Андрія Гнатова.

    За словами Федорова, він не називав президенту конкретних кандидатів на ці посади, оскільки вважав, що кадрове рішення повинен ухвалювати сам Верховний головнокомандувач. Після того як Зеленський відмовився змінювати Сирського, міністр нібито погодився працювати з чинною військовою вертикаллю.

    Однак надалі, як стверджував Федоров, його команда зіткнулася з блокуванням структурних і кадрових ініціатив. Він заявляв, що протягом шести місяців Міноборони не змогло створити необхідні центри компетенцій, змінити організаційну структуру та перевести до відомства фахівців, здатних розвивати нові технологічні напрями.

    Федоров також звинуватив представників військової системи у поширенні неправдивої інформації про нього та заявив, що культура взаємних атак, блокування і перекладання відповідальності не дозволить Україні перемогти Росію. Сирський у своїй відповіді ці конкретні твердження не коментував і не пояснював позицію Генерального штабу щодо нібито заблокованих реформ.

    Фраза головкома про оборону Києва також привернула особливу увагу. Частина українських видань розцінила її як нагадування про власний внесок Сирського у відсіч російського наступу на столицю та непряму відповідь на критику з боку Федорова. Водночас сам головнокомандувач не пов’язував цей фрагмент допису із суперечкою з ексміністром.

    Суспільне протистояння навколо зміни керівника Міноборони посилилося після того, як у багатьох українських містах відбулися мирні акції. Учасники виступали проти відставки Федорова та закликали владу не згортати реформи, пов’язані з дронами, цифровізацією, оборонними закупівлями й оновленням системи управління військом.

    Сам Федоров заявляв, що учасники акцій вийшли не особисто за нього, а за право вимагати ефективнішої системи оборони. Він наголошував, що проблема полягає не в одній посаді, а в конструкції взаємодії між Міноборони та військовою вертикаллю, яка, на його думку, потребує змін.

    На тлі відставки Федорова рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. Полковник заявив, що вважає усунення міністра серйозною загрозою для обороноздатності країни. Він пов’язав своє рішення з ризиком блокування стратегічних реформ у сфері протиповітряної оборони.

    Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил у січні 2026 року. Він відповідав за розвиток так званої малої ППО та систем перехоплення російських дронів. Наказ про його призначення підписував саме Федоров, який тоді наголошував на необхідності створення ефективної системи боротьби з ударними безпілотниками.

    Офіційної інформації про задоволення рапорту Єлізарова станом на момент публікації не було. Водночас сам факт такого кроку з боку високопоставленого офіцера став одним із найбільш показових наслідків кадрового рішення навколо Міноборони.

    Раніше про завершення роботи радниками міністра заявили Сергій Стерненко та фахівець із радіоелектронних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов. Вони попередили, що після зміни керівництва їхні можливості впливати на державні закупівлі дронів, розвиток радіоелектронної боротьби та інші технологічні напрями суттєво скоротяться.

    На суспільний резонанс також відреагував керівник Офісу президента Кирило Буданов. Він закликав українців зберігати єдність і не дозволяти емоціям чи політичним суперечкам послаблювати державу зсередини. Водночас Буданов визнав право громадян ставити владі незручні запитання та вимагати пояснень щодо кадрових рішень.

    Зі свого боку президент Володимир Зеленський заявив, що розраховує на подальшу роботу Федорова у державній команді. Раніше ексміністр розповів, що глава держави пропонував йому стати президентським радником, однак він відмовився. При цьому Федоров не оголосив про перехід в опозицію і заявив про готовність надалі працювати заради України.

    Конфлікт Федорова і Сирського до відставки переважно залишався предметом кулуарних повідомлень. Джерела медіа стверджували, що сторони по-різному визначали пріоритети оборонної політики. Федоров робив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, конкурентні закупівлі та залучення нових фахівців. Військове командування, за даними журналістів, вимагало швидше закривати конкретні оперативні потреби фронту та фінансувати визначену Генштабом номенклатуру озброєння.

    Після брифінгу ексміністра суперечка вперше вийшла у публічну площину. Федоров відкрито заявив про блокування реформ і необхідність кадрових змін, тоді як Сирський у відповідь наголосив на результатах чинної військової стратегії, обороні Києва та необхідності об’єднатися навколо війни.

    Заява головкома не дала відповідей на ключові питання, які прозвучали від Федорова. Сирський не пояснив, чи справді Генштаб блокував переведення людей до Міноборони, створення центрів компетенцій та зміну організаційної структури. Не було й відповіді на твердження про відмінності у підходах до закупівель і використання оборонних коштів.

    Водночас головнокомандувач дав зрозуміти, що не прагне перетворювати конфлікт на тривалу публічну сварку. Його слова подяки та побажання залишитися «в команді України» виглядають спробою знизити напругу після одного з найгостріших кадрових скандалів у воєнному керівництві.

    Найважливішим тепер залишається питання, що буде із реформами, які команда Федорова розпочала за шість місяців у Міноборони. На офіційному сайті відомства 16 липня опублікували перелік із 22 ключових результатів його роботи, серед яких нові військові контракти, збільшення виплат, автоматизовані переведення через «Армію+», механізми повернення із самовільного залишення частини та розвиток технологічних систем.

    Від того, чи продовжаться ці проєкти після зміни міністра, залежатиме й оцінка нинішнього кадрового рішення. Якщо нове керівництво збереже технологічний курс і водночас налагодить робочий зв’язок із Генштабом, конфлікт можуть сприйняти як болісне, але необхідне перезавантаження. Якщо ж реформи почнуть згортатися, слова Сирського про ефективну стратегію навряд чи знімуть суспільні запитання.

    Поки що позиції сторін виглядають принципово різними. Федоров стверджує, що без зміни військової системи Україна не зможе використати технологічну перевагу та перемагати з меншими втратами. Сирський наполягає, що чинна стратегія вже приносить результати, а головним завданням має залишатися концентрація на фронті.

    Попри це, обидва публічно говорять про роботу заради України та перемоги. Чи стане заява Сирського початком зниження напруги, чи лише паузою перед новими публічними суперечками, залежатиме від наступних кадрових рішень президента, реакції Генштабу на звинувачення Федорова та долі започаткованих у Міноборони реформ.

  • Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Уранці 16 липня центральні вулиці та площі багатьох українських міст знову заповнили люди з картонними плакатами. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Черкасах, Запоріжжі, Рівному та Івано-Франківську відбувалися акції проти усунення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Протестувальники вимагали продовження військових реформ, розвитку технологічної армії та відмови від повернення до радянських управлінських підходів.

    Події нагадали масштабні виступи громадянського суспільства влітку 2025 року, коли українці протестували проти обмеження незалежності антикорупційних органів. Тоді президент Володимир Зеленський під тиском вулиці змінив позицію. Цього разу каталізатором стало кадрове рішення щодо одного з найбільш упізнаваних і технологічно орієнтованих представників президентської команди.

    За інформацією міжнародних агентств, у Києві на акцію вийшли понад тисяча людей, а протести відбулися і в інших регіонах. Учасники скандували прізвище Федорова, вимагали його повернення та критикували головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, конфлікт із яким називають однією з головних причин урядової кризи.

    Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Він здобув освіту в Запорізькому національному університеті, а до приходу у велику політику працював у сфері цифрового маркетингу та керував власною SMM-компанією. У 2018 році Федоров був операційним директором проєкту «Суперлюди», а під час президентської кампанії 2019 року очолив digital-напрям команди Володимира Зеленського.

    Після перемоги Зеленського Федоров став його позаштатним радником із цифрових питань, а згодом був обраний народним депутатом від «Слуги народу». Проте депутатський мандат він склав уже в серпні 2019 року, отримавши посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації. У наступні роки він зберігав місце в усіх урядах, сформованих за президентства Зеленського, що зробило його одним із найдовговічніших членів владної команди.

    Головним проєктом Федорова стала цифрова держава. Його команда створила застосунок і портал «Дія», через які українці отримали доступ до електронних документів, реєстрації бізнесу, соціальних виплат, податкових послуг, допомоги після пошкодження житла та десятків інших державних сервісів. Стратегія Мінцифри полягала в максимальному переведенні бюрократичних процедур в онлайн та відмові від паперових довідок і черг.

    За керівництва Федорова також розвивалися «Дія.City», «Дія.Освіта», «Дія.Бізнес», електронний підпис у смартфоні, послуга «єМалятко», програми підтримки підприємців та цифровізації громад. Після початку повномасштабного вторгнення до цивільних сервісів додалися інструменти воєнного часу — повідомлення про пошкоджене майно, виплати постраждалим, цифрові документи та платформи для підтримки держави.

    Окремою сторінкою стала домовленість про швидке постачання Україні терміналів Starlink після вторгнення Росії. Федоров публічно звернувся до Ілона Маска, а супутниковий зв’язок став критично важливим для державних установ, військових підрозділів, лікарень та інфраструктури у перші місяці великої війни. Reuters називає саме роль у запуску «Дії», забезпеченні доступу до Starlink і розвитку дронових технологій ключовими елементами політичної репутації Федорова.

    У січні 2026 року перед чиновником постав новий і значно складніший виклик. 14 січня Верховна Рада підтримала його призначення міністром оборони. До цього, з липня 2025-го до січня 2026 року, він працював першим віцепрем’єр-міністром і міністром цифрової трансформації.

    На посаді очільника Міноборони Федоров намагався перенести до військової системи принципи, які використовував у Мінцифрі: швидкі рішення, цифровий контроль, аналіз даних, прозорі закупівлі та залучення приватних технологічних команд.

    Одним із перших масштабних рішень став запуск у системі DELTA інструменту Mission Control для обліку та аналізу бойового використання безпілотників. Уже на початку березня в системі було сформовано понад 150 тисяч цифрових звітів про виконані місії. Міноборони називало її основою управління безпілотними системами на підставі реальних даних із фронту.

    Паралельно розширювалося виробництво і закупівля дронів, прискорювалася інтеграція приватних розробок у військо та розвивалася модель співпраці з невеликими defense-tech-командами. Міністерство заявляло, що створює систему, яка дозволяє швидше тестувати, кодифікувати та масштабувати сучасні зразки озброєння.

    За даними Міноборони, від початку 2026 року до другої половини червня підрозділи безпілотних систем уразили понад 800 тисяч верифікованих російських цілей. До цього переліку входили особовий склад, артилерія, системи ППО, транспорт, штаби, склади та засоби радіоелектронної боротьби. Саме значне посилення дронової компоненти прихильники Федорова називають одним із його головних досягнень.

    За час його керівництва також було запроваджено нові бойові контракти з визначеними строками служби, правом на відстрочку після їх завершення та підвищеними виплатами за виконання завдань у найбільш небезпечних умовах. Для піхотних і штурмових посад Міноборони оголосило окрему модель контрактів із суттєво вищою грошовою винагородою.

    Іншим напрямком стало створення фізичного захисту прифронтової логістики. Міністерство планувало до кінця року облаштувати ще 4 тисячі кілометрів доріг антидроновими сітками. За офіційними даними, темп монтажу захисту зріс із п’яти кілометрів на добу в січні до дванадцяти в лютому.

    Утім, за яскравими технологічними проєктами залишалися фундаментальні проблеми. Федоров визнавав, що не встиг завершити організаційну трансформацію Міноборони за стандартами НАТО, перевести всі закупівлі на конкурентні тендери та побудувати повноцінну систему персональної відповідальності. Крім того, його критикували за відсутність швидкого розв’язання проблем мобілізації, самовільного залишення частин, ротацій і справедливих строків служби.

    Найгострішою проблемою став конфлікт із Олександром Сирським. За інформацією ЗМІ, міністр і головнокомандувач по-різному бачили пріоритети війни. Федоров робив ставку на технології, цифрове управління, дрони та реформу закупівель. Військове керівництво вимагало насамперед задоволення конкретних оперативних потреб і закупівлі озброєнь за визначеною ним номенклатурою.

    Після оголошення про звільнення Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського, однак президент вирішив залишити головнокомандувача. Після цього, за словами міністра, його команда зіткнулася з блокуванням кадрових і структурних ініціатив. Сирський та Генштаб розгорнуто на ці звинувачення не відповідали, тому вони залишаються позицією однієї сторони конфлікту.

    Усунення Федорова викликало не лише вуличні акції. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров оголосив про звільнення, заявивши, що відставка міністра зашкодить обороноздатності та реформі протиповітряної оборони. Про припинення роботи радниками також повідомили Сергій Стерненко та фахівець із радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

    Міжнародні медіа назвали ситуацію політичною кризою, яка оголила суперечності між реформаторською командою та традиційною військовою вертикаллю. Reuters зазначало, що прихильники Федорова пов’язують його популярність із покращенням військових результатів, розвитком безпілотників і спробами зруйнувати закриті бюрократичні механізми. Критики ж нагадують, що за шість місяців він не зміг розв’язати низку системних проблем армії.

    Саме тому протести 16 липня були не тільки акціями на підтримку конкретного посадовця. Для багатьох учасників Федоров став символом вибору між двома моделями держави й армії: повільною, закритою та ієрархічною системою і моделлю, побудованою на технологіях, конкуренції, відкритих даних та залученні нових людей.

    Офіційно Володимир Зеленський не представив суспільству детального пояснення відставки та не оголосив, як буде гарантовано продовження започаткованих реформ. Сам Федоров заявив, що не відмовляється від служіння державі, але від пропозиції стати радником президента відмовився.

    Тепер головне питання полягає вже не лише в тому, чи збереже Федоров місце в команді Зеленського. Українці очікують відповіді, чи продовжаться цифровізація армії, конкурентні закупівлі, розвиток дронів, реформа управління та залучення незалежних технологічних фахівців. Адже саме побоювання, що разом із міністром можуть зникнути й започатковані ним зміни, стало головною причиною, через яку тисячі людей знову взяли картонки та вийшли на українські площі.

  • «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    «Перемога старих генералів»: чому Зеленський прибрав Федорова з Міноборони та хто виграв від гучної відставки

    Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала центральною подією масштабного кадрового перезавантаження української влади. На відміну від більшості змін у новому Кабінеті Міністрів, саме доля Федорова до останнього залишалася головною інтригою. Причиною такого інтересу була не лише стратегічна важливість Міністерства оборони, а й політична вага самого міністра, який входив до уряду ще з 2019 року та вважався одним із найбільш упізнаваних представників президентської команди.

    Офіційне пояснення рішення зводиться до глибокого конфлікту між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю на чолі з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За даними джерел українських медіа, Володимир Зеленський розповів депутатам фракції «Слуга народу», що більше не міг миритися із ситуацією, коли міністр оборони та головнокомандувач спілкувалися фактично через президента, а не напряму.

    Однією з ключових суперечок нібито був розподіл оборонних ресурсів. Військове командування вимагало закуповувати певні види озброєння та боєприпасів для конкретних операцій, тоді як команда Федорова робила ставку на інші напрямки, зокрема технологічні рішення, цифровізацію, дрони та зміну системи управління. Джерела описували ситуацію як зіткнення двох принципово різних моделей ведення війни: традиційної військової вертикалі та технологічного підходу, який намагався впровадити Федоров.

    Сам Федоров публічно підтвердив, що ще на початку своєї роботи в Міноборони пропонував Зеленському замінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Конкретних кандидатів він, за власними словами, не називав, оскільки вважав, що остаточний вибір має зробити президент. Після відмови Зеленського міністр погодився працювати з чинним військовим керівництвом, однак згодом звинуватив Генштаб у блокуванні структурних і кадрових змін.

    Федоров стверджував, що за шість місяців його команда не змогла створити заплановані центри компетенцій, змінити організаційну структуру та залучити необхідних спеціалістів через відсутність погоджень із боку Генерального штабу. За його версією, окремі ініціативи доводилося реалізовувати нестандартними шляхами, однак це не могло замінити повноцінної системної реформи.

    Інша претензія президента, про яку повідомляли джерела, стосувалася мобілізації. Зеленський нібито заявив депутатам, що Федоров не провів обіцяну реформу системи поповнення війська. При цьому наступником міністра розглядають Ігоря Клименка, який до урядового перезавантаження керував Міністерством внутрішніх справ. На думку президента, саме Клименко може впорядкувати мобілізаційні процеси та покращити взаємодію між силовими структурами.

    Водночас офіційними поясненнями кулуарні розмови не обмежуються. Однією з найпоширеніших версій стала боротьба за контроль над величезними оборонними бюджетами. Після приходу до Міноборони Федоров почав змінювати усталені правила закупівель, посилювати цифровий контроль, впроваджувати нові критерії ефективності та перерозподіляти фінансування на користь технологічних напрямків.

    Подібні зміни неминуче зачіпали інтереси компаній, посередників, виробників та груп впливу, які роками працювали з оборонним відомством. Саме тому відставка Федорова може бути вигідною тим, хто прагне повернути попередні механізми розподілу державних коштів. Проте доказів того, що рішення президента було ухвалене винятково через тиск учасників оборонного ринку, немає. Це залишається однією з політичних версій, яку медіа наводять із посиланням на власні джерела.

    Ще одним можливим бенефіціаром кадрових змін називають голову парламентської фракції «Слуга народу» Давида Арахамію. Про напружені відносини між ним і Федоровим повідомлялося ще до нинішньої урядової кризи. Позиції Арахамії, за оцінками співрозмовників РБК-Україна, помітно посилилися після відходу Андрія Єрмака та зміни балансу сил у президентському оточенні.

    Під час формування нового уряду парламентська складова справді виявилася сильнішою, ніж під час попередніх кадрових перестановок. Частину кандидатів до Кабміну запропонували сам майбутній прем’єр Сергій Корецький, депутати та окремі групи всередині монобільшості. Це дало підстави говорити про посилення Верховної Ради та особисто Арахамії, який бере активну участь у переговорах щодо урядових посад.

    Імовірний прихід до уряду представників парламентської команди також може посилити контроль фракції над виконавчою владою. У кулуарах обговорювалися кандидатури народних депутатів Віталія Безгіна та Дениса Маслова на посади в Кабміні, а Міністерство у справах ветеранів, за попередніми даними, може очолити керівник Миколаївської ОВА Віталій Кім.

    На цьому тлі усунення Федорова, якого вважали самостійною політичною фігурою, послаблює одного з потенційних конкурентів Арахамії всередині владної команди. Водночас достовірно встановити, чи саме голова фракції став головним ініціатором відставки, неможливо. Офіційних підтверджень цього немає, а більшість відповідних тверджень ґрунтується на кулуарних оцінках.

    Ще більш політизованою є версія, що Зеленський вирішив заздалегідь нейтралізувати можливого конкурента. Федоров має високу публічну впізнаваність, асоціюється з цифровими реформами, не був пов’язаний із найбільшими корупційними скандалами та міг би стати помітним гравцем на майбутніх виборах.

    Співрозмовники в партії влади, однак, заперечують, що рейтинги Федорова становили для Зеленського реальну загрозу. Вони звертають увагу, що його політична підтримка була значно нижчою, ніж у колишнього головнокомандувача Валерія Залужного. Крім того, Федоров до останнього уникав відкритого протистояння з президентом і не заявляв про перехід в опозицію.

    Сам Зеленський після відставки нібито запропонував Федорову залишитися його радником. Колишній міністр повідомив, що від цієї пропозиції відмовився, але остаточно про вихід із президентської команди не оголошував. Його подальша політична роль поки що залишається невизначеною.

    Водночас суспільна реакція на рішення виявилася значно гострішою, ніж могли очікувати на Банковій. У Києві та інших містах пройшли акції проти відставки Федорова. Учасники вимагали не згортати технологічні та управлінські реформи в оборонному секторі та критикували збереження впливу старої військової системи.

    На знак протесту полковник Павло Єлізаров подав рапорт про звільнення з посади заступника командувача Повітряних сил ЗСУ. Він назвав усунення Федорова «великим злом» і заявив, що блокування започаткованих реформ у протиповітряній обороні може призвести до нових жертв та руйнувань.

    Про завершення роботи також повідомили радники міністра Сергій «Флеш» Бескрестнов і Сергій Стерненко. Вони заявили, що відставка обмежить їхні можливості впливати на розвиток безпілотних технологій, радіоелектронної боротьби та закупівель FPV-дронів для українського війська.

    Таким чином, рішення Зеленського вже спричинило втрату частини команди, яка відповідала за технологічні та інноваційні напрямки. Головним ризиком тепер стає не сама зміна прізвища на дверях міністерського кабінету, а можлива зупинка або перегляд проєктів, які перебували на стадії реалізації.

    Імовірне призначення Ігоря Клименка міністром оборони фактично означатиме перемогу прихильників більш традиційної силової моделі управління. Клименко має великий досвід роботи у правоохоронній системі, однак не керував Збройними силами чи оборонним відомством. Його основним завданням, як очікується, стане впорядкування мобілізації та відновлення робочої взаємодії з Генеральним штабом. Інформацію про намір Зеленського внести його кандидатуру повідомили одразу кілька медіа з посиланням на джерела та депутатів.

    У депутатському корпусі при цьому немає впевненості, що заміна міністра автоматично розв’яже проблему мобілізації. Система комплектування війська залежить не лише від Міноборони чи МВС, а й від законодавства, роботи територіальних центрів комплектування, командування, місцевої влади та суспільної довіри.

    Показово, що раніше одна з концепцій Федорова передбачала активніше залучення поліції до мобілізаційного процесу, однак тоді вона не отримала підтримки президента. Тепер керувати реформою може сам колишній очільник МВС, чия структура мала відігравати в ній одну з головних ролей.

    Попри відставку Федорова, Зеленський, за даними джерел, не виключав майбутньої заміни Сирського, однак лише тоді, коли для цього настане відповідний момент. Це означає, що нинішнє рішення може бути не завершенням кадрової перебудови оборонної вертикалі, а лише її першим етапом.

    Наразі ж підсумок протистояння виглядає однозначно: Федоров залишає Міноборони, Сирський зберігає посаду, а вплив Генштабу та традиційного військового керівництва посилюється. Одночасно Давид Арахамія та парламентська частина владної команди отримують більше можливостей впливати на склад уряду, тоді як учасники старої системи оборонних закупівель можуть спробувати переглянути запроваджені правила.

    Проте остаточно визначити, хто стане головним переможцем цієї кулуарної боротьби, можна буде лише після призначення нового міністра та його перших рішень. Якщо технологічні реформи, прозорі закупівлі й розвиток безпілотних систем продовжаться, кадрова зміна може залишитися спробою налагодити взаємодію між Міноборони та Генштабом. Якщо ж ці процеси почнуть згортатися, відставка Федорова виглядатиме як перемога старої військово-бюрократичної системи над командою, яка намагалася її змінити.

  • Новий Кабмін майже погоджено: у «Слузі народу» залишили два головні питання

    Новий Кабмін майже погоджено: у «Слузі народу» залишили два головні питання

    Парламентська фракція «Слуга народу» одностайно підтримала запропонований склад нового Кабінету Міністрів України, який має працювати під керівництвом новопризначеного прем’єр-міністра Сергія Корецького. Водночас рішення фракції не стосувалося кандидатів на посади міністра оборони та міністра закордонних справ, оскільки їхнє призначення відбувається за окремою конституційною процедурою.

    Про результати внутрішнього голосування повідомила народна депутатка від «Слуги народу» Ольга Василевська-Смаглюк. За її словами, члени фракції підтримали перелік кандидатів до нового уряду без заперечень. Однак питання щодо керівників оборонного та зовнішньополітичного відомств під час цього голосування не розглядали.

    «Нагадаю, про кандидатів на міністрів оборони та закордонних справ мова не йшла. Це голосується окремо, через те, що по них окрема процедура, адже це виключні повноваження президента», — пояснила Василевська-Смаглюк.

    Кадрове перезавантаження уряду відбувається після відставки Кабінету Міністрів Юлії Свириденко та призначення Сергія Корецького новим прем’єр-міністром. 16 липня Верховна Рада підтримала його кандидатуру 289 голосами. Відповідну постанову №15414 парламент ухвалив після подання президента Володимира Зеленського та рекомендації профільного комітету.

    Після призначення прем’єр-міністра саме він вносить до Верховної Ради кандидатури більшості членів Кабінету Міністрів. Виняток становлять очільники Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ: відповідно до Конституції України, їхні кандидатури подає президент.

    Це означає, що підтримане фракцією рішення щодо основного складу уряду не визначає, хто керуватиме двома ключовими міністерствами в умовах повномасштабної війни. Для їхнього призначення необхідні окремі президентські подання, розгляд у профільних парламентських комітетах і голосування народних депутатів у сесійній залі.

    Василевська-Смаглюк зазначила, що на момент її заяви офіційне подання президента щодо кандидата на посаду міністра оборони до Верховної Ради ще не надійшло. Після отримання документа кандидатуру має розглянути парламентський Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Після цього питання можуть винести на засідання фракції, а вже потім — на голосування парламенту.

    Саме через відсутність подання голосування за нового очільника Міністерства оборони 16 липня могло не відбутися. Таким чином, формування Кабміну могло пройти в кілька етапів: спочатку затвердження прем’єра та більшості міністрів, а пізніше — окремі рішення щодо керівників Міноборони та МЗС.

    Найбільша увага прикута саме до оборонного відомства. Напередодні стало відомо, що Михайло Федоров не залишиться міністром оборони у новому складі Кабміну. Його відставка спричинила гостру політичну та суспільну реакцію, а в низці українських міст відбулися акції на його підтримку.

    Сам Федоров публічно підтвердив існування глибоких суперечностей із головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським і Генеральним штабом. За словами міністра, на початку своєї роботи він пропонував президенту замінити Сирського та начальника Генштабу Андрія Гнатова, однак Зеленський відмовився від такого рішення.

    Федоров також заявив, що після цього намагався працювати в межах чинної військової вертикалі, однак його команда нібито стикалася з блокуванням організаційних і кадрових ініціатив. Раніше джерела українських медіа називали конфлікт між Міністерством оборони та військовим командуванням однією з головних причин рішення про зміну очільника відомства.

    Серед можливих кандидатів на посаду міністра оборони медіа називали Ігоря Клименка, який керував Міністерством внутрішніх справ. Водночас офіційного президентського подання на момент заяви Василевської-Смаглюк не було, тому говорити про остаточно погоджену кандидатуру передчасно.

    Сама депутатка раніше висловлювала сумніви щодо можливого переходу Клименка до Міністерства оборони. Вона звертала увагу, що керівник МВС неодноразово наголошував на відмінності завдань поліції та армії. На її думку, питання взаємодії колишнього очільника правоохоронної системи з військовими на фронті потребує додаткових пояснень.

    Не менш важливою залишається ситуація навколо Міністерства закордонних справ. Чинним главою відомства є Андрій Сибіга, який 16 липня проводив переговори з турецьким колегою Хаканом Фіданом і заявив про готовність України провести можливу зустріч Володимира Зеленського та Володимира Путіна у Туреччині. Однак до внесення офіційного подання президента немає підстав стверджувати, чи збереже Сибіга посаду в оновленому Кабміні.

    Попередній склад нового уряду депутати та медіа обговорювали ще до призначення Корецького. За повідомленнями з посиланням на представників влади, частина міністрів мала зберегти посади, водночас планувалися кадрові зміни та можливий поділ кількох об’єднаних міністерств.

    Зокрема, повідомлялося про можливе відновлення окремих Міністерства розвитку громад і територій, Міністерства інфраструктури, Міністерства аграрної політики та Міністерства захисту довкілля. Серед кандидатів на урядові посади називали представників парламентської фракції «Слуга народу», зокрема Віталія Безгіна та Дениса Маслова. Водночас до офіційного голосування будь-які попередні списки залишаються політичними домовленостями, а не завершеними призначеннями.

    Залучення депутатів монобільшості до виконавчої влади може бути спробою покращити взаємодію Кабміну з парламентом. Попередній уряд неодноразово критикували за недостатню комунікацію з Верховною Радою, через що окремі кадрові рішення та законопроєкти не отримували достатньої підтримки.

    Одностайне внутрішнє голосування «Слуги народу» свідчить, що основний склад уряду Корецького має необхідну підтримку найбільшої парламентської фракції. Проте це не гарантує автоматичного призначення всіх кандидатів, адже остаточне рішення ухвалює Верховна Рада, а для затвердження кожного кадрового питання необхідно щонайменше 226 голосів.

    Під час попереднього формування уряду у липні 2025 року парламент голосував за більшість членів Кабміну пакетом, тоді як міністрів оборони та закордонних справ призначав окремо за президентськими поданнями. Такий підхід відповідає розподілу повноважень між прем’єр-міністром, парламентською більшістю та главою держави.

    Отже, станом на 16 липня «Слуга народу» погодила політичну основу нового уряду Сергія Корецького. Проте два найважливіші кадрові рішення — щодо керівників Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ — залишилися відкритими. Їхнє вирішення залежатиме від подань Володимира Зеленського, висновків профільних комітетів та окремого голосування у Верховній Раді.