Radaonline.news

Позначка: інвестиції

  • Елеватор за ціною кварталу квартир: у Кропивницькому продають аграрний комплекс за $950 тисяч

    Елеватор за ціною кварталу квартир: у Кропивницькому продають аграрний комплекс за $950 тисяч

    У Кропивницькому на продаж виставили великий елеваторний комплекс із повним циклом обробки та зберігання зерна. Об’єкт площею понад 5 тисяч квадратних метрів, який включає зерносховища, сушильне господарство, млин, комбікормовий цех та власну електропідстанцію, оцінили у 950 тисяч доларів. Пропозиція вже привернула увагу представників аграрного бізнесу та інвесторів, адже йдеться про готовий виробничий майданчик у центрі одного з найважливіших аграрних регіонів України.

    Інформацію про продаж оприлюднила інвестиційна компанія InVenture. Комплекс розташований у промисловій зоні Кропивницького на проспекті Інженерів і займає земельну ділянку площею 2,84 гектара. Земля перебуває в оренді до 2035 року, що дозволяє новому власнику одразу розпочати роботу без додаткових земельних процедур.

    Загальна площа будівель та споруд становить 5186 квадратних метрів. Основна спеціалізація підприємства — приймання, очищення, сушіння, зберігання та часткова переробка зернових, зернобобових та олійних культур. Комплекс свого часу будувався як багатофункціональний аграрний об’єкт і може забезпечувати практично весь виробничий цикл роботи із сільськогосподарською продукцією.

    Однією з головних переваг об’єкта є його логістичне розташування. Кропивницький традиційно вважається одним із центрів українського аграрного виробництва. Кіровоградська область входить до числа регіонів-лідерів за вирощуванням зернових та олійних культур, а також має розвинену мережу автомобільних та залізничних шляхів. Саме тому елеваторна інфраструктура в області залишається стратегічно важливою навіть в умовах воєнного часу.

    До складу комплексу входять зерносховища та складські приміщення загальним об’ємом понад 9 тисяч кубічних метрів. Потужності дозволяють одночасно зберігати до 15 тисяч тонн пшениці або близько 7 тисяч тонн соняшнику. Для аграрного сектору це досить суттєвий показник, особливо з огляду на постійний попит на послуги зі зберігання зерна.

    На території також працює сушильний комплекс із двома зерносушарками продуктивністю до 32 та 50 тонн на годину. Це дозволяє швидко підготувати врожай до тривалого зберігання або реалізації. Додатково встановлено обладнання для очищення та сепарації зерна, що дає можливість доводити продукцію до необхідних стандартів якості.

    Логістичний блок підприємства включає приймальні навіси, авторозвантажувачі, ваговий комплекс та систему внутрішнього транспортування зерна. Така інфраструктура дозволяє оперативно обслуговувати великі партії сільськогосподарської продукції під час сезону збору врожаю.

    Окрім елеваторної частини, на території розташовані млинний комплекс та комбікормовий цех. Це відкриває для потенційного інвестора додаткові можливості для диверсифікації бізнесу та створення виробництва з більшою доданою вартістю. Також на майданчику є ремонтні майстерні, гаражі та допоміжні приміщення для обслуговування вантажного транспорту.

    Важливою перевагою є наявність власної трансформаторної підстанції потужністю 400 кВА. В умовах високих тарифів та потреби в безперебійному електропостачанні для аграрних підприємств така інфраструктура має значну цінність.

    Продаж об’єкта відбувається на тлі зростання інтересу до українського аграрного сектору. Незважаючи на війну, агропромисловий комплекс залишається одним із ключових драйверів української економіки. За даними Міністерства аграрної політики, аграрна продукція забезпечує значну частину валютних надходжень держави, а попит на зернову логістику та елеваторні потужності залишається стабільним.

    Експерти ринку нерухомості зазначають, що вартість у 950 тисяч доларів для подібного об’єкта виглядає конкурентною. Для порівняння, будівництво нового елеватора із подібними потужностями сьогодні може коштувати у декілька разів дорожче через зростання цін на металоконструкції, обладнання та будівельні роботи.

    Водночас покупець має враховувати необхідність модернізації окремих виробничих потужностей та оновлення частини обладнання. Саме тому продавець позиціонує комплекс не лише як готовий елеватор, а й як перспективний майданчик для розвитку зернової логістики, агропереробки або створення великого складського центру.

    На тлі активної приватизації державних активів та пожвавлення інвестиційного ринку в Україні подібні пропозиції викликають дедалі більший інтерес серед українських і міжнародних інвесторів. Особливо це стосується аграрної інфраструктури, яка залишається одним із найстабільніших сегментів економіки навіть під час війни.

    Таким чином, елеваторний комплекс у Кропивницькому може стати не лише черговим об’єктом нерухомості на ринку, а й важливим інвестиційним активом для компаній, які планують розширювати свою присутність в аграрному секторі України. З огляду на масштаби інфраструктури, вигідне розташування та готовність до роботи, об’єкт уже називають однією з найцікавіших аграрних пропозицій літа 2026 року.

  • Не зерном єдиним: уряд запускає масштабну трансформацію українського експорту

    Не зерном єдиним: уряд запускає масштабну трансформацію українського експорту

    Кабінет Міністрів України затвердив нову Експортну стратегію України до 2030 року, яка має стати одним із ключових економічних документів наступних років. Уряд поставив перед собою амбітну мету — збільшити обсяг експорту товарів і послуг до 85 мільярдів доларів, зменшити залежність від сировинних товарів та перетворити Україну на державу з потужним виробництвом продукції з високою доданою вартістю.

    Про ухвалення документа повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. Стратегія враховує виклики повномасштабної війни, процес післявоєнного відновлення країни та курс на повну інтеграцію до європейського економічного простору.

    За словами віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тараса Качки, українська економіка має значний виробничий потенціал, який поки що використовується не повною мірою. Саме тому головним завданням держави стає створення умов для виходу українських компаній на нові зовнішні ринки, розширення географії експорту та збільшення частки продукції, що проходить глибоку переробку всередині країни.

    Нова стратегія передбачає масштабну трансформацію українського експорту. Якщо сьогодні значну частину валютних надходжень забезпечують аграрна продукція, руда, метал та інша сировина, то до кінця десятиліття уряд прагне змінити цю модель. У центрі уваги опиняться машинобудування, харчова промисловість, продукція переробки, ІТ-послуги, інноваційні технології та високотехнологічне виробництво.

    Документ містить чотири ключові цілі, які мають бути досягнуті до 2030 року. Насамперед йдеться про збільшення загального обсягу експорту товарів і послуг до 85 мільярдів доларів. Для порівняння, за підсумками 2025 року цей показник оцінювався приблизно у 48 мільярдів доларів. Таким чином, уряд планує майже подвоїти експортний потенціал країни.

    Ще одним важливим завданням є скорочення частки сировинної продукції в структурі експорту. За даними уряду, станом на дев’ять місяців 2025 року частка товарів із низьким рівнем переробки становила понад 87%. До 2030 року цей показник планують знизити до 59%.

    Також стратегія передбачає збільшення співвідношення експорту до валового внутрішнього продукту до 33%. У 2024 році цей показник становив 29,4%, що свідчить про потенціал для подальшого розвитку зовнішньої торгівлі.

    Окремий акцент зроблено на секторі послуг. Уряд прагне, щоб частка експорту послуг у загальній структурі експорту досягла 25%. Наразі вона становить близько 18%. Особливі надії покладаються на ІТ-галузь, інжиніринг, транспортні послуги, креативні індустрії та цифрову економіку.

    Для досягнення цих цілей уряд планує реалізувати низку системних реформ. Серед ключових напрямів — підтримка переробної промисловості, залучення інвестицій у виробництво, розвиток індустріальних парків, покращення логістичної інфраструктури та усунення торговельних бар’єрів на зовнішніх ринках.

    Важливу роль має відігравати Експортно-кредитне агентство України. Саме через нього держава планує розширювати фінансову підтримку українських виробників, страхувати експортні ризики та допомагати компаніям виходити на нові ринки.

    Суттєва увага приділятиметься й цифровізації державних сервісів для бізнесу. Уряд очікує, що спрощення процедур, автоматизація документів та електронні сервіси допоможуть українським компаніям швидше адаптуватися до вимог міжнародної торгівлі.

    Ще одним важливим напрямом стане розвиток національного бренду «Зроблено в Україні». Влада прагне підвищити впізнаваність українських товарів у світі та створити позитивну репутацію для продукції українського виробництва.

    Реалізація стратегії проходитиме у два етапи. Перший охоплюватиме період з 2026 по 2028 роки. У цей час головний акцент буде зроблено на оновленні законодавства, усуненні регуляторних перешкод, залученні інвестицій та відкритті нових ринків. Уряд прогнозує, що вже до 2028 року обсяг українського експорту може зрости до 80 мільярдів доларів.

    Другий етап, який триватиме з 2029 по 2030 роки, передбачатиме масштабування вже запущених реформ та формування комплексної системи підтримки українських експортерів.

    Важливим фактором реалізації стратегії залишається процес інтеграції України до Європейського Союзу. Очікується, що поступове наближення до європейських стандартів відкриватиме для українських компаній нові можливості на ринках ЄС. Саме європейський напрям залишається ключовим для української зовнішньої торгівлі після початку повномасштабної війни.

    Позитивні сигнали вже спостерігаються в аграрному секторі. За даними Міністерства економіки, нині понад половину аграрного експорту України становлять продукти переробки. Якщо раніше українські компанії переважно продавали сировину, то зараз дедалі більше експортують готову продукцію та напівфабрикати. Частка такої продукції за останні роки зросла на 10 відсоткових пунктів.

    Експерти зазначають, що успішна реалізація нової експортної стратегії може стати одним із головних драйверів економічного відновлення країни після війни. Зростання експорту означатиме збільшення валютних надходжень, створення нових робочих місць, розвиток виробництва та підвищення конкурентоспроможності українського бізнесу на світових ринках.

    Водночас досягнення поставлених цілей залежатиме від багатьох факторів, серед яких безпекова ситуація, швидкість відновлення інфраструктури, доступ бізнесу до фінансування та подальша інтеграція України до європейського економічного простору. Попри ці виклики уряд розраховує, що до 2030 року Україна зможе перейти від переважно сировинної моделі експорту до сучасної економіки, орієнтованої на виробництво продукції з високою доданою вартістю та конкурентоспроможністю на глобальних ринках.

  • Україна відкриває ворота для мільярдних інвестицій: у Польщі презентують грандіозний проєкт порту «Чорноморськ»

    Україна відкриває ворота для мільярдних інвестицій: у Польщі презентують грандіозний проєкт порту «Чорноморськ»

    Україна робить ще один важливий крок до залучення міжнародного капіталу та відновлення економіки під час війни. Уже 24 червня в польському Гданську відбудеться офіційна презентація концесійного проєкту Поромного терміналу морського торговельного порту «Чорноморськ». Саме там потенційним інвесторам з усього світу представлять умови участі в одному з наймасштабніших інфраструктурних проєктів країни останніх років.

    Йдеться про проєкт державно-приватного партнерства, який Україна просуває навіть в умовах повномасштабної війни. Міністерство розвитку громад та територій України позиціонує концесію як можливість не лише модернізувати один із ключових портів країни, а й продемонструвати міжнародному бізнесу готовність України до масштабних інвестиційних проєктів.

    Захід у Гданську орієнтований на стратегічних інвесторів, міжнародні інвестиційні фонди, банки, кредиторів, страхові компанії та інших представників великого бізнесу, які можуть взяти участь у майбутньому конкурсі. Під час презентації учасникам покажуть ключові параметри концесії, державне бачення розвитку портової інфраструктури та механізми проведення конкурсної процедури.

    Організаторами заходу виступають Міністерство розвитку громад та територій України у співпраці з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). Саме ці міжнародні інституції супроводжують проєкт і допомагають розробляти його фінансову та юридичну модель відповідно до міжнародних стандартів.

    Порт «Чорноморськ» є одним із найбільших морських портів України та має стратегічне значення для зовнішньої торгівлі держави. Його географічне розташування на узбережжі Чорного моря дозволяє забезпечувати сполучення України з країнами Європи, Кавказу, Близького Сходу та Азії. Саме через цей порт проходять значні обсяги контейнерних, зернових та генеральних вантажів. Після початку повномасштабної війни значення українських морських портів лише зросло, оскільки вони залишаються критично важливими для експорту продукції та підтримки економіки.

    Важливо, що концесія не означає приватизацію державного майна. За умовами проєкту держава зберігає право власності на стратегічні об’єкти інфраструктури, тоді як приватний партнер отримує можливість управляти терміналом, інвестувати у його модернізацію та розвиток протягом тривалого періоду. Попередньо йдеться про можливість передачі окремих терміналів в управління строком до 40 років. Контроль за виконанням інвестиційних зобов’язань залишатиметься за державою.

    Проєкт уже пройшов кілька важливих етапів. У березні завершився прийом заявок на етапі прекваліфікації. Після цього конкурсна комісія допустила до наступного етапу компанії, серед яких є представники провідних світових портових операторів. За даними Міністерства розвитку громад та територій, серед учасників є компанії, які входять до числа найбільших портових операторів світу.

    13 травня проєкт офіційно перейшов до стадії конкурентного діалогу — одного з ключових етапів концесійної процедури. Саме зараз потенційні інвестори отримали доступ до технічної та фінансової інформації, аналізують активи порту та готують свої пропозиції щодо майбутньої моделі співпраці. Цей етап триватиме 75 днів.

    Віцепрем’єр-міністр з відновлення України та міністр розвитку громад і територій Олексій Кулеба раніше наголошував, що конкурентний діалог дозволяє сформувати максимально збалансовану модель концесії, яка врахує інтереси держави, місцевих громад та приватного бізнесу. За його словами, саме завдяки діалогу з потенційними інвесторами формується фінальна модель договору, яка буде життєздатною та привабливою для міжнародного капіталу.

    Після завершення конкурентного діалогу конкурсна комісія разом із консультантами від ЄБРР та IFC опрацює отримані пропозиції та сформує остаточну редакцію концесійного договору. Лише після цього буде оголошено фінальний конкурс із поданням юридично зобов’язуючих пропозицій від інвесторів.

    Експерти зазначають, що успішна реалізація концесії порту «Чорноморськ» може стати важливим сигналом для міжнародного бізнесу щодо готовності вкладати кошти в українську інфраструктуру навіть під час війни. Раніше Україна вже реалізовувала концесійні проєкти в портах «Ольвія» та «Херсон», однак нинішній проєкт стане першим масштабним портовим державно-приватним партнерством, запущеним після початку повномасштабного вторгнення Росії.

    Для України цей проєкт має не лише економічне, а й стратегічне значення. Розвиток портової інфраструктури є одним із ключових елементів майбутнього відновлення країни та інтеграції в європейські логістичні ланцюги. Якщо конкурс завершиться успішно, «Чорноморськ» може отримати новий імпульс розвитку та стати одним із головних транспортних вузлів Чорного моря після завершення війни.

  • Бізнес готовий вкласти мільярди в енергетику, але держава блокує: названо правила, які треба скасувати негайно

    Бізнес готовий вкласти мільярди в енергетику, але держава блокує: названо правила, які треба скасувати негайно

    Український бізнес готовий вкладати мільярди гривень у власну генерацію електроенергії, енергоефективність та модернізацію критичної інфраструктури, однак розвиток цих проєктів стримується застарілими правилами, тарифними перекосами та бюрократичними перепонами. Про це йдеться у спільній колонці голови економічного експертного напряму Економічної експертної платформи Олега Гетьмана та директора Українського інституту правової політики Єфрема Лащука для 24 Каналу.

    Автори наголошують, що після масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру питання енергетичної незалежності для бізнесу перестало бути способом економії коштів і перетворилося на фактор виживання підприємств. Саме тому українські компанії активно інвестують у дахові сонячні електростанції, газові когенераційні установки, системи накопичення енергії та інші об’єкти розподіленої генерації.

    За даними Міністерства енергетики, протягом 2024–2025 років приватний сектор став одним із головних драйверів розвитку малої генерації. Лише за програмами підтримки бізнесу та кредитування під державні гарантії підприємства залучили мільярди гривень на встановлення енергетичного обладнання. Водночас уряд неодноразово заявляв, що децентралізація генерації є одним із ключових напрямів підготовки до наступних опалювальних сезонів.

    Однак, як зазначають експерти, інвестиційний потенціал ринку досі залишається значною мірою заблокованим. Однією з головних проблем називають політику штучного стримування тарифів. Через адміністративне втручання в ціноутворення інвестори не отримують зрозумілих фінансових сигналів щодо окупності своїх проєктів. У результаті строки повернення вкладених коштів часто розтягуються на багато років, що знижує привабливість інвестицій у сектор.

    Ситуацію ускладнює й накопичення боргів на енергетичному ринку. За даними авторів матеріалу, лише на балансуючому ринку електроенергії заборгованість обчислюється десятками мільярдів гривень. НЕК «Укренерго» заборгувала учасникам ринку понад 30,9 млрд грн, тоді як самій компанії ринок винен понад 46,3 млрд грн. Така ситуація створює серйозні ризики для стабільної роботи всієї енергетичної системи та суттєво погіршує інвестиційний клімат.

    Окремою проблемою бізнес називає взаємодію з операторами систем розподілу електроенергії. Підприємці скаржаться на складні процедури підключення об’єктів генерації до мереж, відсутність єдиних стандартів і непрозорі вимоги щодо технічного обладнання. Особливо гостро питання стоїть для компаній, які прагнуть працювати за моделлю net billing — механізмом, який дозволяє продавати надлишки виробленої електроенергії в загальну мережу.

    За словами експертів, у багатьох випадках обленерго вимагають встановлення дорогих смарт-лічильників або додаткових систем комерційного обліку навіть тоді, коли технічної необхідності в цьому немає. Через це витрати на запуск проєктів суттєво зростають.

    Проблеми виникають і в бюджетному секторі. Державні та комунальні установи, які могли б інвестувати у власну генерацію та продавати надлишки електроенергії, ризикують втратити статус неприбуткових організацій через особливості чинного податкового законодавства. Це фактично блокує реалізацію багатьох проєктів енергетичної модернізації.

    Не менш складною залишається ситуація у сфері теплопостачання та водопостачання. Значна частина підприємств теплокомуненерго і водоканалів працює на обладнанні, яке експлуатується десятиліттями. При цьому балансова вартість активів часто не переглядалася роками, а амортизаційні відрахування не дозволяють накопичувати кошти для модернізації. Будь-яка спроба провести переоцінку майна автоматично створює додаткове податкове навантаження.

    Критику викликає і чинна система державних закупівель. Експерти наголошують, що сьогодні Prozorro орієнтована насамперед на найнижчу ціну товару, а не на його довгострокову ефективність. У результаті державні установи нерідко закуповують дешевше, але менш енергоефективне обладнання, що збільшує витрати на його експлуатацію в майбутньому.

    На думку авторів, для вирішення проблем необхідний комплексний перегляд правил функціонування енергетичного ринку. Серед першочергових кроків вони називають поступовий перехід до економічно обґрунтованих тарифів, інтеграцію українського ринку електроенергії з європейським енергетичним простором, скасування цінових обмежень на ринку та створення прозорого механізму погашення накопичених боргів.

    Також пропонується затвердити єдині стандарти підключення об’єктів розподіленої генерації, надати податкові гарантії бюджетним установам, які продають надлишки електроенергії, та спростити правила закупівлі енергії для комунального сектору.

    Важливим напрямом має стати підтримка інвестицій в енергоефективність. Для цього пропонується розширити державні програми страхування воєнних ризиків, запровадити оцінку повної вартості життєвого циклу обладнання під час державних закупівель, а також тимчасово скасувати ПДВ на імпорт і продаж сучасного енергоефективного обладнання, зокрема теплових насосів та інверторних систем.

    Експерти переконані, що саме приватний сектор може стати головним драйвером відновлення української енергетики після руйнувань, спричинених війною. Однак для цього необхідно створити передбачувані правила гри та усунути бар’єри, які сьогодні стримують інвестиції.

    Умови воєнного часу показали, що централізована енергосистема залишається вразливою до атак. Тому розвиток малої генерації, локальних джерел електроенергії та сучасних технологій накопичення енергії стає не лише економічним питанням, а й складовою національної безпеки. Якщо держава оперативно перегляне регуляторну політику та дозволить бізнесу повноцінно інвестувати в енергетику, Україна зможе не лише подолати наслідки нинішньої кризи, а й створити одну з найстійкіших енергосистем у Європі.

  • Український агрогігант виходить на новий рівень: МХП купує одного з найбільших виробників курятини в Греції

    Український агрогігант виходить на новий рівень: МХП купує одного з найбільших виробників курятини в Греції

    Українська агропромислова група МХП, яка є найбільшим виробником курятини в Україні та одним із провідних експортерів аграрної продукції у Східній Європі, оголосила про масштабну угоду на міжнародному ринку. Компанія підписала домовленість щодо придбання частки у грецькому виробнику м’яса Th. Nitsiakos AVEE — найбільшому виробнику курятини в Греції та одному з ключових гравців місцевого продовольчого сектору.

    Про укладення угоди повідомила пресслужба МХП. Згідно з домовленостями, українська компанія поступово придбає 70% акцій грецького виробника протягом кількох років. Водночас сторони вже передбачили можливість подальшого збільшення частки МХП до 100%, що фактично означатиме повний контроль над бізнесом у перспективі.

    Завершення угоди залежить від виконання стандартних юридичних процедур та отримання необхідних дозволів від регуляторних органів Греції та Європейського Союзу.

    Засновник і генеральний директор МХП Юрій Косюк назвав угоду важливим кроком для розвитку міжнародного бізнесу компанії та зміцнення її позицій на європейському ринку.

    За словами Косюка, інвестиції в закордонні активи дозволяють компанії диверсифікувати ризики та забезпечувати стабільність українського бізнесу навіть в умовах війни. Він також нагадав, що лише протягом 2022–2025 років МХП інвестував у розвиток виробництва в Україні близько 30 млрд грн.

    Грецька компанія Th. Nitsiakos AVEE є одним із найстаріших і найпотужніших виробників м’ясної продукції в країні. Підприємство працює на ринку понад 50 років і займається виробництвом курятини, яловичини, свинини та кролятини. Крім того, компанія виробляє корми для тварин і має повністю інтегрований цикл виробництва.

    У структурі групи працює понад 1000 співробітників. До активів компанії входять чотири комбікормові заводи, розташовані в Яніні, Арті, Афінах та Салоніках. Щороку вони переробляють близько 350 тисяч тонн зернових культур та понад 200 тисяч тонн соєвого шроту.

    Також до складу бізнесу входять сучасні інкубатори, птахофабрики, м’ясопереробні підприємства, логістичні комплекси та складська інфраструктура. Загальна площа портових складів компанії становить близько 35 тисяч квадратних метрів. Окремим напрямом діяльності є завод із переробки тваринного білка потужністю до семи тонн продукції на годину.

    За підсумками 2025 року виторг Th. Nitsiakos AVEE склав близько 540 млн євро, що робить компанію одним із найбільших гравців продовольчого ринку Греції.

    Для МХП ця угода є черговим етапом міжнародної експансії. Компанія вже має активи не лише в Україні, а й у країнах Південно-Східної Європи. Придбання грецького виробника дозволить значно посилити присутність українського холдингу на ринку Європейського Союзу та отримати доступ до нових каналів збуту.

    На сьогодні МХП обробляє близько 350 тисяч гектарів сільськогосподарських земель у 12 областях України. Компанія експортує продукцію більш ніж у 80 країн світу та володіє портфелем із понад 15 харчових брендів. Серед найбільш відомих торговельних марок — «Наша Ряба», а також мережі «М’ясомаркет» і Döner Маркет.

    Фінансові результати компанії свідчать про активне зростання бізнесу. За підсумками 2025 року виручка МХП зросла на 24% і досягла 3,77 млрд доларів. Чистий прибуток компанії збільшився майже на третину — до 187 млн доларів.

    Скоригований показник EBITDA становив 569 млн доларів. Водночас рентабельність бізнесу дещо знизилася через зростання виробничих витрат та погіршення результатів окремих напрямів діяльності.

    Одним із драйверів розвитку компанії залишається сегмент продукції з високою доданою вартістю. У 2025 році продажі перероблених м’ясних продуктів збільшилися на 27% і перевищили 57 тисяч тонн.

    Водночас виробництво соняшникової олії скоротилося на 41% через високу вартість сировини, а прибутковість цього напрямку суттєво знизилася. Виробництво м’яса птиці в Україні також дещо скоротилося — до 677 тисяч тонн, хоча виробничі потужності залишалися повністю завантаженими.

    Аналітики ринку відзначають, що угода з Th. Nitsiakos AVEE може стати однією з найбільших міжнародних інвестицій українського аграрного бізнесу за останні роки. Вона демонструє, що навіть в умовах повномасштабної війни українські компанії продовжують розширювати свою присутність на міжнародних ринках та інвестувати у стратегічні активи за кордоном.

    Якщо всі необхідні погодження будуть отримані, МХП зможе суттєво зміцнити свої позиції на ринку Європейського Союзу та перетворитися на одного з найбільших виробників м’ясної продукції в регіоні.

  • Грузія відкрила винний склеп Сталіна: тисячі пляшок виставлять на аукціон

    Грузія відкрила винний склеп Сталіна: тисячі пляшок виставлять на аукціон

    Уряд Грузії вперше відкрив для публічного доступу у Тбілісі унікальне винне сховище, яке десятиліттями залишалося закритим і містить колекцію з приблизно 40 000 пляшок рідкісних французьких і грузинських вин. Частина цієї колекції, за даними організаторів, пов’язується з Йосипом Сталіним і його особистими зібраннями, а тепер її планують частково виставити на міжнародний аукціон. Про це повідомляє Reuters.

    Сховище розташоване у Тбілісі та має вигляд напівпідземного склепу, де пляшки зберігалися у стабільному температурному режимі в умовах обмеженого доступу. За словами організаторів, деякі екземпляри датуються початком XIX століття, що робить колекцію однією з найстаріших подібних винних добірок у регіоні. Серед зразків — вина з провідних французьких виноробних регіонів, зокрема Бордо, а також традиційні грузинські сорти, які формують основу національної винної культури.

    Історично частина цієї колекції пов’язується з подіями після революції 1917 року, коли радянська влада конфіскувала винні сховища російської імператорської родини Романових. Зокрема, згадуються маєтки Олександра III та Миколи II, де зберігалися цінні французькі вина. У радянський період ці запаси були передані у державне користування, а згодом опинилися в колекціях, які асоціюють із Сталіним, який походив із Грузії та мав відомий інтерес до виноробства.

    Сучасний етап історії колекції розпочався після того, як грузинська влада спільно з Міністерством сільського господарства ініціювала проєкт інвентаризації та відкриття сховища. До роботи також долучилися приватні інвестори, зокрема власник компанії Gilauri Wines Іраклій Гілаурі, який став одним із ключових партнерів проєкту. За його словами, відкриття колекції та подальший аукціон мають не лише економічну мету, а й культурну — підвищення міжнародного статусу грузинського виноробства.

    Виручені кошти планують спрямувати на створення школи виноробної освіти в Грузії. Ініціатори проєкту наголошують, що це має сприяти розвитку галузі, яка є однією з ключових для економіки країни, а також зміцненню позицій Грузії як одного з найдавніших виноробних регіонів світу.

    Грузія традиційно позиціонує себе як батьківщина вина: археологічні дослідження свідчать, що виноробство на її території існує безперервно близько 8000 років. Особливе місце у цій традиції займає метод витримки вина у квеврі — великих глиняних посудинах, які закопують у землю. Ця технологія вважається унікальною і внесена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

    Відкриття склепу викликало значний інтерес серед міжнародних колекціонерів та експертів винного ринку. Частина з них розглядає колекцію як потенційно унікальну історичну спадщину, що поєднує європейське виноробство, імперську історію Росії та радянський період. Деякі пляшки, за оцінками фахівців, можуть мати значну колекційну та музейну цінність.

    Під час огляду сховища відвідувачі відзначали його атмосферу та історичну автентичність. Один із колекціонерів зі США порівняв відвідини з «археологічною експедицією», підкресливши, що унікальність колекції полягає не лише у вартості окремих пляшок, а й у її історичному контексті та невизначеності походження частини експонатів.

    Організатори проєкту зазначають, що аукціон стане лише першим етапом відкриття колекції для світу. Надалі планується створення постійної експозиції, яка поєднає музейну частину та освітній центр для підготовки виноробів нового покоління.

    Таким чином, відкриття винного склепу Сталіна у Тбілісі стало не лише культурною подією, а й масштабним економічно-історичним проєктом, що поєднує спадщину кількох епох — від імператорської Росії до сучасної Грузії — і може суттєво вплинути на міжнародне сприйняття грузинського виноробства.

  • Brexit через 10 років: наслідки для Британії та нові розмови про ЄС

    Brexit через 10 років: наслідки для Британії та нові розмови про ЄС

    Майже десять років тому, 23 червня 2016 року, Велика Британія зробила один із найрезонансніших політичних виборів у своїй сучасній історії: 52% громадян на референдумі підтримали вихід країни з Європейського союзу. Після тривалого перехідного періоду, напружених переговорів із Брюсселем та внутрішньополітичних криз, 31 січня 2020 року Сполучене Королівство офіційно залишило ЄС, завершивши епоху свого членства в блоці, який десятиліттями визначав економічну та політичну інтеграцію Європи.

    Рішення про Brexit від самого початку стало символом глибокого розколу в британському суспільстві. Прихильники виходу наполягали, що членство в ЄС обмежує суверенітет країни та нав’язує регуляторні правила, які стримують економічний потенціал Великої Британії. Одним із ключових аргументів кампанії було також питання міграції: євроскептики заявляли, що політика відкритих кордонів призводить до надмірного припливу мігрантів і створює тиск на соціальну систему та ринок праці. Вони наголошували, що вихід із ЄС дозволить Лондону самостійно контролювати кордони, закони та торговельну політику, а отже повернути “економічний суверенітет”.

    Натомість противники Brexit попереджали, що розрив із найбільшим торговельним партнером неминуче призведе до економічних втрат, зниження інвестиційної привабливості та втрати робочих місць. Вони підкреслювали, що саме участь у єдиному європейському ринку забезпечувала британському бізнесу конкурентні переваги, а вихід із нього створить нові бар’єри для торгівлі та ускладнить доступ до капіталу й робочої сили.

    Референдум 2016 року, на якому за вихід проголосували понад 17 мільйонів британців, фактично розділив країну на два політичні табори, розкривши глибші соціально-економічні відмінності. Аналізи результатів голосування показували, що підтримка Brexit була значно вищою серед менш забезпечених верств населення, людей із нижчими доходами, безробітних та працівників із низькою кваліфікацією. Для багатьох із них аргументи про “контроль над кордонами” та “економічну свободу” звучали як обіцянка змін на краще в умовах деіндустріалізації, стагнації зарплат і скорочення державних витрат.

    Однак після офіційного виходу країни з ЄС у 2020 році поступово почали проявлятися довгострокові наслідки цього рішення. Шість років потому дедалі більше економістів і аналітичних центрів описують ефект Brexit як переважно негативний для темпів економічного зростання та конкурентоспроможності Британії. Водночас вплив цього процесу складно відокремити від інших глобальних криз, зокрема пандемії COVID-19 та наслідків повномасштабної війни Росії проти України, які суттєво змінили світові ланцюги постачання, енергетичні ринки та загальну економічну динаміку.

    Попри це, дослідники наголошують, що Brexit додав до зовнішніх шоків власні структурні обмеження. Вихід із єдиного ринку призвів до появи митних і регуляторних бар’єрів, які ускладнили торгівлю з ЄС, що залишився найбільшим торговельним партнером Великої Британії. Для британських компаній це означало збільшення витрат на експорт, складніші логістичні процедури та додаткове адміністративне навантаження. Особливо відчутно це вдарило по секторах продовольства, промисловості та малому бізнесу, які найбільше залежали від безперешкодного доступу до європейського ринку.

    Не менш важливим наслідком стало зниження інвестиційної привабливості країни. Невизначеність щодо майбутніх торговельних правил і регуляторної політики змусила багато міжнародних компаній обережніше підходити до розширення діяльності у Великій Британії або навіть переносити частину операцій до країн ЄС. За різними оцінками, приплив прямих іноземних інвестицій у період після референдуму помітно скоротився, що в довгостроковій перспективі вплинуло на темпи зростання продуктивності та рівень зайнятості.

    Окремим виміром наслідків Brexit стала міграційна політика. Попри те, що вихід із ЄС дійсно зменшив міграцію з країн блоку, загальний міграційний потік до Великої Британії не скоротився, а в окремі роки навіть зріс. Це пояснюється зростанням кількості робочих віз і активнішою міграцією з країн поза межами ЄС. Одночасно зберігається проблема нелегальної міграції через Ла-Манш, яка стала одним із найгостріших політичних питань усередині країни та предметом постійних суперечок між урядом і опозицією.

    Соціально-економічні наслідки також відчули звичайні громадяни. На тлі глобальної інфляції та порушення ланцюгів постачання ціни на продукти у Великій Британії зросли суттєвіше, ніж у середньому по ЄС, що посилило дискусії про реальну вартість виходу з блоку. Одночасно зростання державних витрат і податкового навантаження стало ще одним фактором суспільного невдоволення, особливо серед найбільш вразливих груп населення.

    З часом суспільне сприйняття Brexit почало змінюватися. Якщо на момент референдуму він розглядався значною частиною виборців як шанс на економічне оновлення та відновлення контролю над внутрішньою політикою, то вже через кілька років дедалі більше британців почали оцінювати його критично. Опитування останніх років свідчать, що лише близько третини громадян і надалі вважають вихід із ЄС правильним рішенням, тоді як більшість або розчарована його результатами, або прямо називає його помилкою.

    На цьому тлі у британському політичному просторі дедалі частіше з’являються дискусії про майбутнє відносин із Європейським союзом. Попри формальний вихід із блоку, Лондон залишається глибоко пов’язаним із європейською економікою, а тому питання нової моделі співпраці стає все більш актуальним. Частина політичних сил і експертів обговорює варіанти часткового зближення з ЄС, посилення торговельної інтеграції або навіть довгострокового перегляду рішення про вихід.

    Водночас повернення до ЄС у повному обсязі наразі виглядає малоймовірним, оскільки потребувало б не лише політичної волі всередині країни, а й складних переговорів із самою європейською спільнотою. Більш реалістичним сценарієм аналітики називають поступове формування нової моделі відносин, яка може нагадувати угоди ЄС із країнами, що не є його членами, але підтримують тісну економічну взаємодію.

    Таким чином, через майже десятиліття після референдуму Brexit залишається не завершеною історією, а довготривалим процесом із політичними, економічними та соціальними наслідками. Він продовжує впливати на внутрішню політику Великої Британії, її роль у світі та характер відносин із Європейським союзом, а питання про те, чи був цей крок стратегічним успіхом чи помилкою, досі залишається предметом гострих суспільних і експертних дискусій.

  • На Волині створять індустріальний парк «Горохів»: у проєкт планують залучити майже 1,6 млрд грн

    На Волині створять індустріальний парк «Горохів»: у проєкт планують залучити майже 1,6 млрд грн

    Кабінет міністрів України офіційно зареєстрував новий індустріальний парк «Горохів» у Волинській області. Проєкт передбачає масштабне залучення інвестицій, створення сотень робочих місць та розвиток глибокої переробки сировини в регіоні.

    Про це повідомило Міністерство економіки України.

    Індустріальний парк буде розташований у місті Горохів на території площею майже 13,8 гектара. Ініціатором створення виступила Горохівська міська рада. Термін функціонування парку становитиме 30 років.

    Згідно з концепцією проєкту, у розвиток та облаштування індустріального парку планують залучити близько 1,587 мільярда гривень із різних джерел. Йдеться про кошти місцевої влади, державну підтримку, а також інвестиції майбутніх резидентів та партнерів парку.

    Очікується, що реалізація проєкту дозволить створити близько 690 нових робочих місць.

    У Міністерстві економіки зазначають, що «Горохів» стане багатопрофільним виробничим майданчиком. На його території планують розмістити підприємства з перероблення сільськогосподарської продукції, виробництва харчових продуктів, деревооброблення та виготовлення виробів із деревини й корка.

    Крім того, у парку мають з’явитися складські комплекси, виробництва паливної щепи з відходів агропереробки, текстильні підприємства та виробництва з пошиття одягу.

    Окремим напрямом стане науково-технічна діяльність. Концепція передбачає створення лабораторій для перевірки якості сировини та готової продукції.

    Заступник міністра економіки Віталій Кіндратів наголосив, що Волинська область має значний потенціал у сфері деревооброблення, однак нині регіон переважно експортує сировину з низьким рівнем обробки.

    «Індустріальний парк “Горохів” може стати платформою для розвитку глибшого перероблення та створення продукції з вищою доданою вартістю», — зазначив він.

    За словами представників уряду, створення нових індустріальних парків є частиною державної політики економічного відновлення та регіонального розвитку під час війни.

    Влада розраховує, що такі майданчики допоможуть залучати інвестиції, розвивати локальне виробництво та створювати робочі місця навіть у складних економічних умовах.

    На кінець 2025 року в державному реєстрі налічувалося 118 індустріальних парків. За даними групи компаній «Індустріальні парки України», лише за минулий рік до переліку додали 27 нових об’єктів.

    Більшість нових парків — приватні. Із 27 нових майданчиків 19 створені приватними ініціаторами, ще вісім — комунальними структурами.

    Найбільше індустріальних парків нині зосереджено у Львівській області — там зареєстровано 20 таких об’єктів. Далі йдуть Київська область із 15 парками та Закарпаття, де функціонують 12 індустріальних майданчиків.

    Уряд останнім часом активно оновлює механізми підтримки індустріальних парків. Зокрема, у березні Кабмін змінив правила державного стимулювання для таких проєктів.

    Нові правила передбачають розширення механізмів підтримки для прифронтових територій, а також можливість фінансування відновлення інженерно-транспортної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російських обстрілів.

    Держава також пропонує фінансову підтримку для розвитку індустріальних парків. У березні Міністерство економіки оголосило про старт прийому заявок на фінансування індустріальних проєктів, де один парк може отримати до 200 мільйонів гривень підтримки.

    Крім Волині, останніми місяцями про запуск нових індустріальних парків повідомляли й інші регіони. Зокрема, у травні стало відомо про створення індустріального парку в Хусті на Закарпатті з інвестиціями понад 1,2 мільярда гривень.

    Також у Вінниці запустили новий завод із виробництва фарбувальних камер.

    Економісти зазначають, що розвиток індустріальних парків є одним із ключових інструментів післявоєнного відновлення економіки України. Вони дозволяють концентрувати виробництва, зменшувати логістичні витрати та створювати нові точки економічного зростання.

    Особливе значення має розвиток переробної промисловості. Україна традиційно залишається експортером сировини, тоді як уряд намагається стимулювати виробництво готової продукції з більшою доданою вартістю.

    У Міністерстві економіки сподіваються, що індустріальний парк «Горохів» стане одним із прикладів такої трансформації для Волинської області та всього заходу України.

  • Українці масово скуповують квартири у Польщі: придбали більше житла, ніж громадяни 115 країн разом

    Українці масово скуповують квартири у Польщі: придбали більше житла, ніж громадяни 115 країн разом

    Громадяни України стали найбільшими іноземними покупцями житла у Польщі, суттєво випередивши всіх інших іноземців. За підсумками 2025 року українці придбали в сусідній країні близько 9300 квартир — це більше, ніж сумарно купили громадяни ще 115 держав.

    Про це свідчать дані аналітичного звіту польського сервісу GetHome.pl, які наводить InPoland.

    За останні роки польський ринок нерухомості переживає справжній бум іноземних покупців, а українці стали його головною рушійною силою. Якщо порівнювати з попереднім десятиліттям, кількість угод за участю іноземців у Польщі зросла приблизно у п’ять разів.

    Аналітики зазначають, що різке зростання попиту на польське житло серед українців почалося після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Частина українців виїхала до Польщі як біженці, однак із часом багато хто почав закріплюватися там надовго — шукати роботу, відкривати бізнес, перевозити родини та інвестувати у власне житло.

    Загалом у 2025 році іноземці придбали у Польщі понад 17,7 тисячі квартир. Це приблизно на 2% більше, ніж роком раніше. Майже кожна друга квартира серед усіх покупок іноземців припала саме на громадян України.

    Сумарна площа житла, яке українці придбали у Польщі протягом минулого року, сягнула близько 548 тисяч квадратних метрів. Для порівняння — це більше, ніж загальна площа житла, купленого громадянами інших 115 країн світу разом узятих.

    Другими за активністю серед іноземців стали громадяни Білорусі. У 2025 році вони придбали близько 2700 квартир загальною площею 192 тисячі квадратних метрів. Польські експерти пов’язують це з політичною ситуацією у Білорусі та еміграцією після протестів і репресій режиму Олександра Лукашенка.

    Також помітно активізувалися покупці з Індії. За рік вони придбали у Польщі житло загальною площею приблизно 16 тисяч квадратних метрів. Переважно йдеться про спеціалістів у сферах IT, технологій та бізнес-послуг, які працюють у польських компаніях або міжнародних корпораціях.

    Громадяни Туреччини купили близько 10 тисяч квадратних метрів житла. Подібні показники зафіксували й серед чеських покупців. Експерти вважають, що чехи часто розглядають польську нерухомість як інвестицію або варіант другого житла поблизу кордону.

    Найбільш популярними містами серед іноземних покупців залишаються Варшава, Краків, Вроцлав, Гданськ та Познань. Саме там найбільш активно розвивається ринок праці та зосереджені великі міжнародні компанії.

    Польські рієлтори зазначають, що українці найчастіше купують квартири середнього сегмента — як для власного проживання, так і для інвестицій. Частина покупців орієнтується на новобудови, інші — на вторинний ринок у районах із розвиненою інфраструктурою.

    Водночас експерти звертають увагу, що інтерес до польської нерухомості з боку громадян Західної Європи поступово слабшає. Причинами називають різке подорожчання квартир, зниження прибутковості оренди та погіршення умов іпотечного кредитування.

    За даними польських аналітиків, за останні кілька років ціни на житло у великих містах Польщі суттєво зросли. Найбільше подорожчали квартири у Варшаві та Кракові, де попит стабільно перевищує пропозицію.

    Окремо польські економісти наголошують, що активність українців суттєво вплинула на ринок оренди житла. Через збільшення кількості мешканців у багатьох містах ціни на оренду різко пішли вгору, а дефіцит доступного житла став однією з головних проблем великих польських мегаполісів.

    Водночас частина експертів вважає, що присутність українців позитивно впливає на польську економіку. Українські громадяни активно працюють, сплачують податки, відкривають підприємства та підтримують внутрішній попит.

    На цьому тлі в Україні ситуація на ринку нерухомості залишається складною. Через війну, економічну нестабільність та високі ризики частина українців відкладає купівлю житла в країні або шукає можливості для інвестицій за кордоном.

    Паралельно в Україні продовжують зростати ціни на оренду. У деяких містах оренда однокімнатної квартири вже перевищує середню заробітну плату, що додатково стимулює частину громадян розглядати переїзд до ЄС.

    Аналітики прогнозують, що попит українців на польську нерухомість залишатиметься високим і надалі, особливо якщо війна затягнеться, а Польща збереже стабільний ринок праці та програми підтримки іноземців.

  • Zoom вклав $97 млн — і зірвав джекпот: інвестиція в Claude може принести компанії до $3 млрд

    Zoom вклав $97 млн — і зірвав джекпот: інвестиція в Claude може принести компанії до $3 млрд

    Компанія Zoom Communications несподівано стала одним із найбільших бенефіціарів буму штучного інтелекту. Інвестиція в американський ШІ-стартап Anthropic, який створив чатбот Claude, уже принесла Zoom близько $1 млрд прибутку, а потенційно ця сума може зрости до $3 млрд. Про це стало відомо після оприлюднення нових фінансових документів компанії та публікацій Bloomberg і Financial Times.

    Ще на початку 2023 року Zoom інвестувала приблизно $97 млн у Anthropic у межах стратегічного партнерства. Тоді компанія шукала шляхи інтеграції генеративного штучного інтелекту у власні сервіси відеозв’язку, корпоративних комунікацій та автоматизації робочих процесів. Перший транш становив близько $51 млн, а згодом компанія додатково вклала ще $46 млн.

    На той момент Anthropic лише набирала обертів після створення колишніми співробітниками OpenAI Даріо Амодеєм і Даніелою Амодей. Однак за два роки стартап перетворився на одного з головних конкурентів OpenAI, а його флагманська модель Claude — на одного з найпотужніших ШІ-асистентів на ринку.

    Станом на травень 2026 року вартість частки Zoom в Anthropic оцінюється приблизно у $1,27 млрд. Таким чином компанія вже отримала паперовий прибуток понад $1 млрд лише завдяки стрімкому зростанню оцінки Anthropic.

    Справжній ажіотаж навколо Anthropic почався після нового інвестиційного раунду, про який раніше повідомляло Financial Times. Компанія веде переговори щодо залучення ще $30 млрд фінансування, а її оцінка може перевищити $900 млрд. Якщо угоду буде завершено, вартість пакета Zoom може зрости майже до $3 млрд, що означатиме збільшення інвестиції майже у 30 разів.

    Аналітики вже називають вкладення Zoom однією з найуспішніших корпоративних інвестицій останніх років у сфері штучного інтелекту. Після публікації квартальної звітності аналітик KeyBanc Джексон Адер заявив, що «вчасна інвестиція у фінансову ракету» стала одним із ключових драйверів росту акцій Zoom останніми тижнями.

    Для самої Zoom ця історія має особливе значення. Після пандемії COVID-19 компанія зіткнулася зі складним періодом: попит на відеоконференції стабілізувався, конкуренція з боку Microsoft Teams та Google Meet посилилася, а інвестори почали вимагати нових напрямів розвитку. Саме тому ставка на генеративний ШІ стала для Zoom не лише технологічним експериментом, а й питанням довгострокового виживання.

    Компанія вже інтегрує моделі Claude у свої сервіси Zoom AI Companion, автоматичні підсумки зустрічей, інструменти для корпоративного аналізу та генерації контенту. На ринку вважають, що Zoom намагається перетворитися з простого сервісу відеодзвінків на повноцінну платформу для бізнес-комунікацій із вбудованим штучним інтелектом.

    Anthropic тим часом продовжує стрімко нарощувати вплив у глобальній ШІ-індустрії. Компанія була заснована у 2021 році групою колишніх працівників OpenAI, які зробили акцент на так званому “безпечному ШІ” — системах із кращим контролем, нижчим ризиком помилок і більш передбачуваною поведінкою моделей.

    Саме Claude став одним із найбільш обговорюваних продуктів 2025–2026 років. Модель активно використовують у програмуванні, роботі з документами, корпоративній автоматизації та створенні автономних ШІ-агентів. У багатьох тестах Claude демонструє результати, які напряму конкурують із GPT-моделями OpenAI.

    Окрему увагу інвесторів привертає й те, хто саме вкладає кошти в Anthropic. Серед головних партнерів компанії — Amazon і Google, які вже інвестували десятки мільярдів доларів у розвиток Claude та хмарної інфраструктури для навчання моделей. Amazon використовує Anthropic як ключового ШІ-партнера для розвитку AWS, тоді як Google інтегрує рішення компанії у власну екосистему.

    Фактично ринок штучного інтелекту перетворюється на нову “золоту лихоманку” Кремнієвої долини. Інвестори дедалі активніше оцінюють не поточний прибуток компаній, а їхню здатність контролювати майбутню інфраструктуру ШІ. Саме тому оцінки Anthropic, OpenAI та інших гравців зростають рекордними темпами.

    Financial Times раніше писала, що потенційний вихід Anthropic, OpenAI та SpaceX на біржу може спровокувати один із найбільших перерозподілів капіталу на Волл-стріт за останні десятиліття. Інституційні інвестори, пенсійні фонди та технологічні корпорації вже зараз намагаються отримати доступ до компаній, які можуть стати домінантами нової епохи штучного інтелекту.

    Для Zoom ця історія стала рідкісним прикладом того, як компанія, яку ще нещодавно вважали “переможцем пандемії, що втратив темп”, раптом опинилася серед головних фінансових вигодонабувачів AI-буму. І якщо оцінка Anthropic справді наблизиться до $900 млрд, інвестиція Zoom може стати одним із найуспішніших корпоративних рішень у сучасній історії технологічного ринку.