Radaonline.news

Позначка: Генштаб

  • Скандал навколо «Скелі» розростається: журналісти повідомили вже про 31 смерть за пів року

    Скандал навколо «Скелі» розростається: журналісти повідомили вже про 31 смерть за пів року

    Журналісти видання «Бабель» повідомили про ще сім випадків смерті мобілізованих під час базової загальновійськової підготовки у штурмовому полку «Скеля». Шість із нових епізодів, як і раніше описані випадки, сталися впродовж приблизно пів року — з кінця осені 2025-го до весни 2026-го. Ще один випадок датується літом 2025 року.

    Раніше редакція опублікувала велике розслідування, у якому йшлося про 25 смертей мобілізованих під час навчань у «Скелі», а також про свідчення родичів і військових щодо можливих катувань, знущань, ненадання медичної допомоги та утримання людей у неналежних умовах. Після публікації до журналістів звернулися рідні й близькі інших померлих новобранців.

    За підрахунками «Бабеля», з кінця осені 2025 року до весни 2026-го редакція тепер зафіксувала 31 смерть мобілізованих під час навчань або невдовзі після перебування у структурах, пов’язаних із «Скелею». Усі нові епізоди, як і попередні матеріали та контакти родичів померлих, журналісти передали слідчим Державного бюро розслідувань.

    Серед нових випадків, про які повідомило видання, — смерть 43-річного Сергія Богданова. За словами рідних, його мобілізували до «Скелі» 26 січня 2026 року, а вже 4 лютого він помер у лікарні. Офіційна причина смерті — гостра серцево-судинна недостатність і неуточнена кардіоміопатія. Мати померлого стверджує, що на фото в чоловіка було побите обличчя, а тіло у морзі виглядало побитим.

    Ще один випадок стосується 38-річного Ігоря Чаусова, який, за даними родини, потрапив до 155-ї окремої механізованої бригади, а базову підготовку проходив на базі «Скелі». Він помер у лікарні 7 березня 2026 року. В офіційних документах причиною смерті вказано інтоксикацію та випадкове отруєння неуточненими речовинами. Дружина надала журналістам фото і відео, на яких, за її словами, видно сині пальці рук і ніг.

    Також «Бабель» описав смерть 47-річного Андрія Кукси. Його, за словами рідних, мобілізували у жовтні, однак довго не оформлювали офіційно. Чоловік помер 6 грудня у під’їзді будинку в Жовтих Водах. Офіційна причина смерті — навмисне самоушкодження. Родичі заявляють, що самостійно знайшли тіло в морзі та вважають, що Андрія переслідували і вбили.

    Серед інших нових епізодів — смерть 41-річного Євгена Набракла, якого мобілізували до «Скелі» 1 грудня 2025 року. Він помер у лікарні 1 січня 2026 року, офіційна причина — гострий гнійний бактеріальний менінгіт. Родичі стверджують, що тіло виглядало дуже виснаженим.

    41-річний Дмитро Цуканов, який перебував на замісній підтримувальній терапії, помер 2 лютого 2026 року в районі місця проведення підготовки. Офіційна причина смерті — пневмонія. Його батько заявляє про підозрілі сліди на тілі сина.

    51-річний Володимир Потапенко, за словами дружини, потрапив у полк 2 лютого і помер 21 лютого під час охорони одного з об’єктів «Скелі». Офіційна причина смерті — легенево-серцева недостатність і часткова пневмонія. Дружина вважає, що чоловіку могли вчасно не надати медичної допомоги.

    Сьомий новий випадок стосується 28-річного Ігоря Татарінцева. Його мобілізували 9 липня 2025 року, а 13 липня він помер у лікарні. Офіційна причина смерті — кардіоміопатія. За даними «Бабеля», до лікарні чоловік потрапив із підозрою на отруєння невідомою речовиною.

    Після першої публікації «Бабеля» Державне бюро розслідувань розпочало досудове розслідування за оприлюдненими фактами. У полку також працюють місія Офісу омбудсмана та комплексна комісія на чолі із заступником начальника Генштабу ЗСУ. 24 червня командира 425-го полку Юрія Гаркавого відсторонили від виконання обов’язків на час перевірки.

    У самому 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» раніше заявляли, що ознайомилися з розслідуванням і висловили співчуття родинам загиблих. Представники підрозділу наголошували, що значна частина смертей сталася у лікарнях або дорогою до лікарень, а не безпосередньо в полку, і пов’язували їх із хворобами або загальним станом здоров’я мобілізованих. Водночас представник полку в ефірі Радіо Свобода повідомляв, що щодо двох випадків триває слідство.

    Наразі остаточні висновки щодо причин смертей, можливих порушень, дій командування та медичного забезпечення має зробити слідство. Редакція «Бабеля» заявляє, що продовжує передавати зібрані матеріали правоохоронним органам.

  • Зеленський кинув виклик Путіну після його слів про Костянтинівку

    Зеленський кинув виклик Путіну після його слів про Костянтинівку

    Президент України Володимир Зеленський відреагував на заяву російського диктатора Володимира Путіна про нібито захоплення російськими військами міста Костянтинівка Донецької області. Глава держави запропонував очільнику Кремля особисто зустрітися у місті, якщо той справді переконаний, що населений пункт перебуває під контролем російської армії. Водночас президент наголосив, що слова Путіна не відповідають дійсності, а сама заява є черговою спробою дезінформувати світову спільноту щодо реальної ситуації на фронті.

    Про це Володимир Зеленський повідомив у своєму Telegram.

    Президент зазначив, що російський лідер зробив свою заяву напередодні Дня незалежності Сполучених Штатів Америки, намагаючись, за словами Зеленського, ввести в оману міжнародну спільноту, насамперед президента США Дональда Трампа, щодо реального перебігу бойових дій в Україні.

    За словами глави держави, інформація про нібито захоплення Костянтинівки є неправдивою, а місто продовжує перебувати під контролем українських військових.

    “Напередодні Дня незалежності Америки Путін вирішив збрехати світу і президенту США Дональду Трампу щодо ситуації на фронті. Його заява про начебто захоплення росіянами Костянтинівки не відповідає дійсності”, – заявив Зеленський.

    Президент також іронічно відповів на твердження Кремля, запропонувавши Путіну особисто приїхати до Костянтинівки.

    На думку Зеленського, якщо російський диктатор дійсно вважає, що місто контролюється військами РФ, то він без жодних перешкод міг би провести там зустріч із президентом України для пошуку шляхів завершення війни.

    “Якщо Костянтинівка зараз під контролем Росії, то, мабуть, у Путіна не буде проблеми там зі мною зустрітись і знайти дипломатичні рішення, щоб війну нарешті закінчити. Але все ж таки він фронт не перейде: правда дуже відрізняється від путінських слів”, – наголосив глава держави.

    Цими словами Зеленський фактично поставив під сумнів достовірність заяв російського керівництва щодо успіхів армії РФ та підкреслив, що Кремль продовжує використовувати інформаційні маніпуляції як один із інструментів ведення війни.

    Заява українського президента пролунала після виступу Володимира Путіна 3 липня, під час якого російський диктатор повідомив, що російські війська нібито встановили контроль над Костянтинівкою.

    Таке твердження одразу викликало сумніви, оскільки жодних підтверджень цієї інформації не з’явилося ні з боку незалежних аналітичних проєктів, ні з боку українського військового командування.

    Зокрема, дані аналітичного проєкту DeepState, який щоденно оновлює карту бойових дій на основі відкритих джерел, геолокаційних матеріалів та супутникових знімків, свідчать, що Костянтинівка не перебуває під російським контролем.

    Згідно з картою DeepState, російські війська продовжують вести наступальні дії поблизу міста та намагаються просунутися до нього, однак сам населений пункт залишається під контролем Сил оборони України.

    Незабаром після заяви Путіна інформацію офіційно спростував і Генеральний штаб Збройних сил України.

    У Генштабі наголосили, що повідомлення про окупацію Костянтинівки не відповідають дійсності, а українські підрозділи продовжують утримувати місто та вести оборонні бої на цьому напрямку.

    Українські військові зазначають, що ситуація залишається складною, однак контроль над містом не втрачений.

    Костянтинівка є одним із найважливіших населених пунктів на Донеччині, який виконує роль великого логістичного та транспортного вузла для української армії.

    Місто розташоване неподалік Краматорська, Дружківки, Часового Яру та інших ключових центрів української оборони в Донецькій області.

    Через Костянтинівку проходять важливі автомобільні дороги та залізничні маршрути, які використовуються для постачання військ, евакуації цивільного населення, доставки гуманітарної допомоги та забезпечення оборонних підрозділів.

    Саме тому російське командування вже тривалий час намагається просунутися до міста, розглядаючи його як одну з пріоритетних цілей літньої наступальної кампанії.

    Останніми місяцями Костянтинівка практично щодня зазнає ударів російської артилерії, авіації, керованих авіабомб та безпілотників.

    Під обстрілами регулярно опиняються житлові квартали, промислові підприємства, об’єкти критичної інфраструктури, медичні заклади, школи та адміністративні будівлі.

    Попри постійний тиск, місто продовжує функціонувати, а українські військові утримують свої позиції.

    Водночас українська влада неодноразово заявляла, що Кремль систематично використовує неправдиві повідомлення про нібито захоплення українських населених пунктів як елемент інформаційно-психологічних операцій.

    Подібні заяви нерідко з’являються ще до фактичного просування російських військ або взагалі не підтверджуються реальними змінами на лінії фронту.

    На думку української сторони, головною метою таких повідомлень є створення у російському суспільстві враження про успішний наступ армії РФ, підтримання мобілізаційних настроїв, а також спроба вплинути на позицію міжнародних партнерів України.

    Окремо в Києві звертають увагу на те, що подібні заяви часто збігаються з важливими міжнародними політичними подіями або контактами між Росією та західними державами.

    У цьому випадку Зеленський прямо пов’язав заяву Путіна із прагненням вплинути на сприйняття ситуації новою американською адміністрацією та особисто президентом США Дональдом Трампом.

    Президент України вже не вперше використовує публічні заяви для того, щоб продемонструвати розрив між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою.

    Запропонувавши Путіну особисто зустрітися у Костянтинівці, Зеленський фактично поставив під сумнів достовірність слів російського президента та наголосив, що той не зможе підтвердити свої заяви на практиці.

    На тлі триваючих бойових дій на сході України Костянтинівка залишається одним із ключових рубежів української оборони, а її утримання має важливе значення для стабільності всієї лінії фронту на Донеччині. Саме тому будь-які заяви про зміну контролю над містом викликають значний міжнародний резонанс і ретельно перевіряються як українською стороною, так і незалежними аналітиками, які відстежують перебіг війни.

  • Російська армія стрімко виснажується: втрати окупантів зросли до рекордного співвідношення 8:1 — CSIS

    Російська армія стрімко виснажується: втрати окупантів зросли до рекордного співвідношення 8:1 — CSIS

    Російська армія у першій половині 2026 року почала зазнавати значно більших втрат, ніж українські Сили оборони. За оцінкою американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), співвідношення російських та українських втрат зросло приблизно до 8:1, тоді як протягом більшої частини повномасштабної війни цей показник коливався в межах 2–3:1. Автори дослідження вважають, що це стало наслідком поєднання кількох факторів: масового застосування Україною ударних безпілотників, погіршення ефективності російської армії та проблем із поповненням особового складу.

    Про це йдеться у новому дослідженні «Russian Blood and Treasure: The Ballooning Costs of Putin’s War», яке підготували аналітики CSIS Сет Джонс та Райлі Маккейб. Автори проаналізували великий масив даних про бойові дії, понад 20 тисяч ударів по російських військових об’єктах та іншу відкриту інформацію, дійшовши висновку, що Росія фактично втратила військову ініціативу, а ціна війни для Кремля продовжує стрімко зростати.

    За оцінками дослідників, від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року до червня 2026 року сукупні бойові втрати Росії становили приблизно 1,4 мільйона військовослужбовців. До цієї цифри входять загиблі, поранені та зниклі безвісти. Із них від 400 до 450 тисяч вважаються безповоротними втратами. Для порівняння, втрати України оцінюються у 525–625 тисяч військових, а кількість загиблих українських захисників — у 125–150 тисяч осіб. При цьому самі автори наголошують, що Київ і Москва не оприлюднюють офіційних повних даних про втрати, тому ці цифри є аналітичною оцінкою, побудованою на математичному моделюванні та аналізі розвідувальної інформації.

    Одним із головних висновків дослідження стало різке зростання співвідношення втрат на користь України. Якщо раніше на одного загиблого чи пораненого українського військового припадало приблизно два-три російські, то у першій половині 2026 року цей показник зріс приблизно до восьми російських втрат на одну українську. На думку аналітиків CSIS, це пояснюється насамперед стрімким розвитком українських безпілотних технологій та зміною тактики ведення бойових дій.

    У звіті зазначається, що понад 90% російських втрат у так званій ударній зоні фронту пов’язані саме із застосуванням українських безпілотників, а не безпосередніми піхотними боями. Аналітики також звертають увагу на активне використання Україною автономних дронів із системами штучного інтелекту, які здатні самостійно аналізувати відео, розпізнавати цілі та діяти навіть в умовах придушення супутникової навігації або радіоелектронної боротьби.

    Водночас CSIS вказує на низку внутрішніх проблем російської армії, які сприяють зростанню втрат. Серед них — неефективна взаємодія між підрозділами, слабка підготовка мобілізованих і контрактників, помилки командування, корупція, низький моральний стан особового складу та загальне погіршення якості управління військами. Додатковим чинником, який міг вплинути на ситуацію, автори називають відключення терміналів Starlink, що, за їхньою оцінкою, використовували окремі російські підрозділи.

    Окрему увагу дослідники приділили темпам поповнення російської армії. За їхніми підрахунками, у першій половині 2026 року Росія щомісяця втрачала приблизно 30–34 тисячі військовослужбовців, тоді як темпи вербування нових добровольців становили близько 27 тисяч осіб на місяць. Таким чином, кількість втрат уже перевищує можливості Кремля компенсувати їх новими контрактниками, що створює дедалі більший кадровий дефіцит.

    Ще одним важливим висновком дослідження стало уповільнення російського наступу. За оцінкою CSIS, темпи просування окупаційних військ зараз є одними з найнижчих серед усіх великих воєн за останнє століття та нагадують окремі епізоди Першої світової війни. Поблизу Костянтинівки російські війська просуваються в середньому приблизно на 50 метрів на добу, біля Покровська — близько 70 метрів, а на напрямку Слов’янська — приблизно 90 метрів. При цьому навесні 2026 року російська армія вперше з серпня 2024 року почала втрачати більше території, ніж змогла захопити: у квітні та травні чиста втрата контрольованої площі становила близько 400 квадратних кілометрів.

    Автори дослідження наголошують, що війна дедалі більше переходить у технологічну площину, де ключову роль відіграють безпілотні системи, високоточні удари та штучний інтелект. На їхню думку, саме розвиток українських технологій, системне ураження російської логістики та критичної інфраструктури, а також виснаження людських ресурсів РФ стали основними чинниками, які змінили співвідношення втрат і суттєво ускладнили подальший наступ російських військ. Водночас дослідники зазначають, що наведені оцінки є аналітичними розрахунками незалежного дослідницького центру, а не офіційною статистикою сторін конфлікту.

  • Битва за ключ до Донеччини: чому втрата Костянтинівки може дорого коштувати фронту

    Битва за ключ до Донеччини: чому втрата Костянтинівки може дорого коштувати фронту

    Російські війська посилюють тиск на Костянтинівку Донецької області — одне з ключових міст українського оборонного рубежу на сході. За даними Reuters, окупанти поступово намагаються просуватися до міста малими штурмовими групами, а бої вже фактично наблизилися до його околиць. Українські сили продовжують стримувати наступ і знищувати групи противника, яким вдається просочитися до небезпечних ділянок.

    Костянтинівка має стратегічне значення для оборони Донеччини. Вона є південним елементом так званого “поясу фортець” — укріпленої лінії міст, до якої також належать Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ. Саме цей район залишається однією з головних перешкод для російських планів повного захоплення Донецької області. У разі втрати Костянтинівки росіяни отримали б вигідніші позиції для подальшого тиску на північ — у напрямку Дружківки, Краматорська та Слов’янська.

    За інформацією Reuters, російські війська концентрують зусилля саме на цьому напрямку, навіть попри те, що на інших ділянках фронту їхнє просування здебільшого залишається повільним. Агентство зазначає, що Москва зберігає перевагу в живій силі, а українські удари безпілотниками по логістиці та тилових об’єктах РФ хоч і послаблюють можливості окупантів, але поки не змусили їх повністю зупинити наступ.

    Аналітик фінської дослідницької групи Black Bird Еміль Кастехельмі пояснює, що удари України по російській логістиці мають відчутний ефект, однак цього недостатньо, щоб паралізувати наступальні дії РФ. За його словами, Росія зазнає дедалі більших втрат у тилу, але все ще здатна продовжувати штурми на окремих ділянках фронту.

    Українське командування водночас відкидає російські заяви про нібито близьке захоплення Костянтинівки. Раніше Володимир Путін стверджував, що армія РФ наближається до контролю над містом, однак українські військові назвали ці слова перебільшенням. Командири 19-го армійського корпусу повідомляли, що противник справді намагається проникати малими групами, але українські підрозділи виявляють і знищують такі групи.

    Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський під час поїздки на Костянтинівський напрямок наголошував, що ворог діє малими штурмовими групами та шукає слабкі місця в обороні. За його словами, українські сили відстежують ці спроби, ведуть активну оборону і завдають окупантам значних втрат. Водночас сам факт візиту головнокомандувача на цю ділянку свідчить про її особливу важливість для всієї лінії фронту.

    Генштаб ЗСУ повідомляв, що лише за добу на Костянтинівському напрямку російські війська здійснили 15 атак у районах Костянтинівки, Русиного Яру, Іллінівки, Плещіївки та в напрямку Миколайпілля. Це підтверджує, що окупанти намагаються тиснути не лише безпосередньо на місто, а й на навколишні населені пункти, щоб ускладнити українську оборону та логістику.

    Найнебезпечнішим фактором для захисників Костянтинівки залишається тиск на шляхи постачання. Військові, які перебувають у районі, розповідають, що дороги на північ від міста постійно перебувають під ударами артилерії, дронів та керованих авіабомб. Через насичення неба безпілотниками навіть евакуація поранених і загиблих стала надзвичайно складною. Частину маршрутів доводиться долати пішки або використовувати нестандартні способи доставки води, їжі та боєприпасів.

    Reuters описує район Костянтинівки як простір, де дрони фактично визначають правила бою. На дорогах встановлюють антидронові сітки, військові пересуваються швидко й обережно, а для доставки вантажів дедалі частіше застосовують наземні роботизовані платформи. Така ситуація ускладнює не лише оборону, а й життя цивільних у сусідніх містах.

    Особливо складною залишається ситуація у Дружківці, яка розташована приблизно за 12 кілометрів на північ від Костянтинівки. Через наближення боїв мешканців закликають евакуюватися, а російські дрони дедалі частіше атакують цивільні автомобілі. За даними міжнародних журналістів, Костянтинівка фактично стала “воротами” до Слов’янсько-Краматорської агломерації, тому її оборона має значення не лише для одного міста, а для всієї системи української оборони на Донбасі.

    Аналітики Інституту вивчення війни вважають, що тактична ситуація для України на цій ділянці погіршується, однак російські проникнення поки що не створюють умов для швидкого оперативного прориву. Інакше кажучи, окупанти можуть досягати локальних тактичних успіхів, але це ще не означає обвалу фронту або швидкого захоплення всього оборонного рубежу.

    Водночас українські аналітики попереджають: чим довше Росія тисне на фланги та логістику Костянтинівки, тим вищою стає ціна її оборони. Якщо окупанти зможуть ще сильніше ускладнити постачання, українському командуванню доведеться ухвалювати складні рішення — посилювати оборону додатковими ресурсами або змінювати тактику утримання міста.

    Попри заяви Кремля, швидкого падіння Костянтинівки наразі не сталося. Місто залишається під контролем України, а російські війська продовжують платити високу ціну за кожну спробу просування. Проте ситуація залишається напруженою: Росія прагне перетворити Костянтинівку на чергову виснажливу битву за типом Авдіївки чи Покровського напрямку, а Україна намагається втримати ключовий вузол оборони, від якого залежить стійкість усього східного “поясу фортець”.

  • Російська армія під тиском втрат — заява Сирського

    Російська армія під тиском втрат — заява Сирського

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що втрати російської армії у повномасштабній війні проти України перевищують темпи її мобілізаційного поповнення, що, за його оцінкою, створює для Росії довгостроковий дефіцит особового складу. Про це він розповів в інтерв’ю британському виданню The Times, коментуючи поточну динаміку бойових дій та загальні тенденції на фронті.

    За словами Сирського, з 1 січня 2026 року українські Сили оборони ліквідували або важко поранили 183 500 російських військовослужбовців. Він наголосив, що ця цифра перевищує показники мобілізації в Російській Федерації за аналогічний період, які, за його даними, становили близько 180 500 осіб. Таким чином, як стверджує головнокомандувач, російська армія стикається з ситуацією, коли бойові втрати не компенсуються у повному обсязі за рахунок нових наборів особового складу.

    Сирський підкреслив, що українська стратегія спрямована на системне виснаження російських сил і полягає у створенні умов, за яких противник щоденно зазнає втрат, що перевищують його можливості відновлення. Він зазначив, що метою є підтримання такого рівня втрат, який унеможливлює стабільне поповнення підрозділів і поступово знижує загальний наступальний потенціал російської армії. За його словами, йдеться не лише про тактичні результати на окремих ділянках фронту, а про довготривалий процес, який впливає на стратегічну стійкість противника.

    Окремо головнокомандувач ЗСУ заявив, що на полі бою фіксується значна диспропорція між загиблими та пораненими російськими військовими. За його словами, співвідношення втрат становить приблизно три до одного, якщо порівнювати поранених із загиблими. Він також послався на дані російських джерел, перехоплених українською розвідкою, згідно з якими близько 62% втрат російської армії становлять загиблі військові, тоді як 38% — поранені, що, за його словами, відображає надзвичайно високу інтенсивність бойових дій і складні умови на фронті.

    У ширшому контексті ситуації на війні раніше президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що щомісячні втрати російських військ становлять десятки тисяч осіб, а на окремих ділянках фронту співвідношення втрат може суттєво змінюватися на користь українських сил. Такі оцінки, за його словами, демонструють виснаження російських ресурсів і зростання навантаження на систему мобілізації в РФ.

    У попередніх оцінках західних аналітичних структур також зазначалося, що загальні втрати російської армії від початку повномасштабного вторгнення вимірюються сотнями тисяч осіб. Зокрема, британська розвідка оцінювала сукупні втрати Росії майже у пів мільйона військових, включно з убитими та пораненими. Паралельно аналітики відзначають зростання фінансового навантаження на російський військовий бюджет, що змушує Кремль збільшувати витрати на компенсації, набір нових військових і утримання армійської інфраструктури.

    На цьому тлі, за оцінкою українського військового керівництва, збереження поточної динаміки втрат і мобілізації поступово формує для Росії структурний дисбаланс, який ускладнює ротацію підрозділів, знижує якість підготовки новобранців і впливає на здатність підтримувати інтенсивність бойових дій на всій лінії фронту.

  • Зеленський розкрив слабке місце Кремля: Росія терміново стягує ППО до Москви та Керченського мосту

    Зеленський розкрив слабке місце Кремля: Росія терміново стягує ППО до Москви та Керченського мосту

    Російське керівництво після серії успішних ударів Сил оборони України було змушене терміново перекидати додаткові системи протиповітряної оборони до Москви та району Керченського мосту. Такі дії фактично послабили захист інших регіонів Росії та тимчасово окупованих територій України.

    Про це повідомив президент України Володимир Зеленський після отримання доповіді від керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

    За словами глави держави, українська розвідка отримала внутрішні документи російської влади, які містять реальну оцінку наслідків українських далекобійних ударів по військовій та стратегічній інфраструктурі РФ.

    Зеленський наголосив, що Кремль змушений переглядати власну систему безпеки через дедалі більшу кількість успішних атак українських сил по об’єктах у глибокому тилу Росії.

    “Зафіксовані й заходи реагування російського керівництва на ситуацію, що склалася. Одним із таких заходів є переміщення систем ППО з російських регіонів у Москву та до Керченського мосту. Фактично саме ці два периметри росіяни отримали команди захищати за рахунок послаблення інших напрямків на своїй території та на тимчасово окупованій території України. Зробимо висновки”, – заявив президент.

    За оцінками експертів, Керченський міст залишається одним із найважливіших логістичних об’єктів для російської армії. Через нього здійснюється перекидання військової техніки, боєприпасів, пального та особового складу до окупованого Криму та південних напрямків фронту.

    Водночас Москва традиційно залишається головним політичним центром Росії, тому її захист має для Кремля не лише військове, а й символічне значення.

    Президент також розповів про результати останніх українських ударів по військових об’єктах країни-агресора. Одним із найбільш болючих для РФ ударів стало знищення великого арсеналу Балтійського флоту поблизу Санкт-Петербурга.

    За словами Зеленського, внаслідок атаки було ліквідовано понад 60 тисяч тонн боєприпасів.

    Крім того, українські сили продовжують завдавати ударів по підприємствах російського військово-промислового комплексу, які виробляють радіоелектроніку, системи зв’язку та інші критично важливі компоненти для армії РФ.

    Останніми тижнями українські безпілотники та далекобійні засоби ураження дедалі частіше досягають об’єктів у центральних та західних регіонах Росії. Зокрема, 16 червня українські дрони атакували Московський нафтопереробний завод компанії “Газпром нафта”, після чого підприємство було змушене призупинити роботу.

    Також Сили оборони України завдали удару по Центру космічного зв’язку у Московській області, який забезпечує роботу супутникових систем та використовується в інтересах російських силових структур.

    Паралельно триває кампанія зі знищення російської військової інфраструктури в тимчасово окупованому Криму. За останні дні українські сили уразили об’єкти протиповітряної оборони, військові аеродроми та енергетичну інфраструктуру півострова.

    На цьому тлі російське командування змушене перерозподіляти обмежені ресурси ППО між різними напрямками, що створює додаткові вразливості в оборонній системі РФ.

    Зеленський також заслухав окрему доповідь щодо стану російського ракетного виробництва та стратегічної авіації. За його словами, Україна продовжує готувати нові рішення у відповідь на затягування війни з боку Кремля та постійні удари по українських містах.

    Президент підкреслив, що Росія досі відмовляється від реальних дипломатичних кроків і продовжує робити ставку на військову ескалацію.

    “Важливо, щоб до якнайбільшої кількості росіян дійшло розуміння, що війну затягує саме відмова російського керівництва від дипломатії”, – зазначив Зеленський.

    На думку аналітиків, перекидання систем ППО до Москви та Керченського мосту може свідчити про зростаючу стурбованість Кремля безпекою стратегічно важливих об’єктів. Водночас таке рішення неминуче знижує рівень захисту інших регіонів, що потенційно відкриває нові можливості для українських ударів по військовій інфраструктурі противника.

    Останні події демонструють, що війна дедалі більше переноситься на територію самої Росії, а українські сили поступово розширюють можливості ураження цілей на значній відстані від лінії фронту. Саме це, за оцінками експертів, змушує Кремль переглядати пріоритети оборони та концентрувати ресурси навколо найбільш чутливих об’єктів.

  • Полум’я на одному з найбільших заводів світу: ЗСУ завдали болючого удару по РФ

    Полум’я на одному з найбільших заводів світу: ЗСУ завдали болючого удару по РФ

    Українські Сили оборони продовжують завдавати ударів по стратегічних об’єктах у глибокому тилу Росії. У ніч на 24 червня українські військові уразили один із найважливіших газохімічних комплексів РФ — Оренбурзький газопереробний завод та єдиний у країні гелієвий завод. Підприємства розташовані більш ніж за 1200 кілометрів від лінії фронту та мають важливе значення для російської оборонної промисловості.

    Про результати операції повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.

    За даними військового командування, на території підприємств після удару виникла пожежа. Наразі масштаби пошкоджень уточнюються, однак уже відомо, що атака досягла своєї цілі.

    Особливість цієї операції полягає не лише у відстані, яку подолали українські засоби ураження, а й у важливості самих об’єктів для російської економіки та військово-промислового комплексу.

    Оренбурзький газопереробний завод є одним із найбільших газохімічних підприємств світу. Його ввели в експлуатацію ще у 1974 році за участі іноземних спеціалістів. Потужності заводу дозволяють переробляти до 45 мільярдів кубометрів природного газу щороку.

    За оцінками експертів, саме на цей завод припадає близько 60% усього обсягу газу, який переробляє компанія «Газпром переробка».

    Підприємство виробляє очищений природний газ, а також сірку, яка використовується не лише в хімічній промисловості, а й під час виробництва вибухових речовин та порохів.

    Не менш важливим є Оренбурзький гелієвий завод, який працює в єдиному виробничому комплексі з газопереробним підприємством. Саме він є єдиним виробником гелію такого масштабу на території Росії.

    На заводі шляхом глибокого охолодження із очищеного газу виділяють гелій та етан. Гелій широко використовується у космічній та ракетній галузях, зокрема для роботи рідкопаливних ракетних двигунів, систем наведення та спеціального обладнання.

    Етан, своєю чергою, є критично важливою сировиною для виробництва спеціалізованих полімерів, авіаційної кабельної ізоляції, компонентів для твердого ракетного палива та низки інших матеріалів військового призначення.

    Фактично йдеться про підприємства, які забезпечують частину технологічного циклу російської оборонної промисловості та космічної галузі.

    У Генеральному штабі наголосили, що це була не єдина успішна операція українських військових за останню добу.

    Також у Бєлгородській області Росії було уражено склад FPV-дронів у районі населеного пункту Алексєєвка. Саме такі безпілотники окупанти активно використовують на фронті проти українських військових.

    Окрім цього, українські сили завдали ударів по пунктах управління безпілотниками противника. Під ураження потрапили об’єкти в районі Часового Яру на Донеччині, населених пунктів Басань та Грозове в Запорізькій області, а також Тьоткіного і Попово-Лежачів у Курській області РФ та Журавлівки в Бєлгородській області.

    У Генштабі також повідомили про підтверджене знищення двох морських безекіпажних катерів російських військ у північно-західній частині Чорного моря. Ці катери використовувалися окупантами для виконання спеціальних завдань у морській акваторії.

    Ще одним важливим результатом операції стало ураження Центру космічного зв’язку «Владимир» у Владимирській області Росії.

    За результатами аналізу даних підтверджено пошкодження двох будівель на території об’єкта з подальшим виникненням пожежі.

    Центр космічного зв’язку є важливою частиною російської системи супутникового та далекого космічного зв’язку. Його інфраструктура використовується не лише цивільними структурами, а й силовими відомствами Російської Федерації.

    Фахівці зазначають, що подібні об’єкти відіграють важливу роль у роботі систем управління військами, передачі інформації та забезпеченні функціонування окремих елементів військової інфраструктури.

    Удари по Оренбурзькому газохімічному комплексу відбулися на тлі масштабної кампанії України зі знищення стратегічних об’єктів ворога в окупованому Криму та на території РФ.

    Напередодні українські сили завдали серії ударів по військових аеродромах, складах і системах протиповітряної оборони окупантів у Криму. Також повідомлялося про масштабні перебої з електропостачанням у Севастополі після атак на енергетичну інфраструктуру півострова.

    Військові експерти зазначають, що атаки на логістичні, енергетичні та виробничі об’єкти РФ поступово підривають можливості російської армії забезпечувати власні війська необхідними ресурсами.

    Особливо чутливими для Кремля є удари по підприємствах, які мають подвійне призначення та використовуються як для цивільного виробництва, так і для потреб військово-промислового комплексу.

    Нічна операція українських військових стала ще одним прикладом того, що навіть об’єкти за понад тисячу кілометрів від українського кордону більше не можуть почуватися в повній безпеці.

  • У Генштабі вперше відверто пояснили, від чого залежить демобілізація військових.

    У Генштабі вперше відверто пояснили, від чого залежить демобілізація військових.

    Питання демобілізації українських військовослужбовців залишається одним із найчутливіших під час повномасштабної війни. У Генеральному штабі Збройних сил України визнають, що запит суспільства на зрозумілі правила звільнення військових зі служби є цілком обґрунтованим, однак підкреслюють: у нинішніх умовах війни будь-які рішення щодо масової демобілізації безпосередньо залежать від можливостей поповнення армії новими бійцями та збереження боєздатності підрозділів на фронті.

    Про це заявив начальник Генерального штабу ЗСУ Andrii Hnatov в інтерв’ю LIGA.net, коментуючи очікування щодо можливих строків і механізмів звільнення військових, які тривалий час перебувають на службі з початку повномасштабного вторгнення Росії.

    За словами очільника Генштабу, ситуація з демобілізацією є значно складнішою, ніж часто сприймається в суспільстві, адже вона напряму пов’язана з рівнем укомплектованості Сил оборони. Українська армія веде активні бойові дії на великій лінії фронту, і будь-яке скорочення особового складу без відповідної заміни може створити ризики для обороноздатності держави.

    Гнатов наголосив, що питання поступового звільнення військових зі служби не зняте з порядку денного. У Генштабі та на рівні держави розглядають різні варіанти, які могли б дозволити в майбутньому вирішити проблему для окремих категорій військовослужбовців. Насамперед ідеться про тих, хто безперервно виконує бойові завдання з перших місяців вторгнення або має значну вислугу років у війську.

    Водночас він підкреслив, що будь-які конкретні рішення щодо масової демобілізації наразі неможливі через недостатні темпи мобілізації та потребу постійного поповнення бойових підрозділів. Саме баланс між призовом нових військових і потенційним звільненням чинних бійців визначає реальні можливості для змін у цій сфері.

    «Про демобілізацію зараз не варто говорити детально, щоб не вводити людей в оману й не створювати хибних очікувань», — зазначив начальник Генерального штабу, фактично давши зрозуміти, що жодних швидких рішень у цьому напрямку поки не передбачається.

    У Генштабі наголошують, що процеси мобілізації та демобілізації є взаємопов’язаними і не можуть розглядатися окремо. Чим вищими є темпи поповнення війська, тим більше можливостей з’являється для ротації особового складу та поступового звільнення тих військових, які вже відслужили тривалий час або мають право на завершення служби.

    За словами Гнатова, саме стабільне поповнення армії новими людьми є ключовою умовою для будь-яких змін у системі демобілізації. Якщо держава зможе забезпечити достатній рівень набору та підготовки військовослужбовців, тоді з’явиться можливість розглядати більш системні рішення щодо ротації та відпочинку для тих, хто перебуває на фронті з перших днів війни.

    Проблема демобілізації в Україні набула особливої актуальності через тривалі терміни служби багатьох військових, які з 2022 року безперервно беруть участь у бойових діях. Це створює значне фізичне та психологічне навантаження, а також впливає на моральний стан як самих військових, так і їхніх родин, які очікують на повернення близьких додому.

    Разом із тим у військовому командуванні наголошують, що рішення у цій сфері не можуть ухвалюватися виключно під впливом суспільного запиту, адже головним пріоритетом залишається утримання лінії фронту та захист держави від російської агресії.

    Паралельно з обговоренням демобілізації в Україні триває робота над реформуванням системи мобілізації. Уряд і військове командування розглядають можливість запровадження більш гнучких умов служби, зокрема через оновлення контрактної системи, підвищення грошового забезпечення та запровадження чіткіших правил проходження військової служби.

    Окремо обговорюється і питання соціального захисту військових та їхніх родин, а також розширення програм підтримки після повернення зі служби. Усе це має стати частиною ширшої реформи, спрямованої на стабілізацію кадрового забезпечення Сил оборони.

    Раніше командувач Національної гвардії України Oleksandr Pivnenko заявляв, що навіть після завершення війни процес повернення військових до цивільного життя не буде швидким. За його словами, армії знадобиться перехідний період, який може тривати близько року, для поступової реорганізації та стабілізації всіх процесів.

    Такі оцінки підтверджують, що питання демобілізації та ротації військових є довгостроковим викликом, який не обмежується лише періодом активних бойових дій, а потребує системного підходу навіть у післявоєнний час.

    На цьому тлі у Генеральному штабі підкреслюють, що ключовим фактором залишається здатність держави підтримувати достатню чисельність Сил оборони. Саме від цього залежатимуть як темпи можливого звільнення військових, так і загальна стійкість української армії у війні проти Росії.

    Таким чином, у Генштабі фактично дали зрозуміти: демобілізація можлива лише як частина комплексного процесу, який напряму пов’язаний із мобілізаційними ресурсами держави та ситуацією на фронті, а не як окреме або швидке рішення.

  • Пекло для Кремля: українські безпілотники спалили важливі військові об’єкти від Рязані до Петербурга

    Пекло для Кремля: українські безпілотники спалили важливі військові об’єкти від Рязані до Петербурга

    Українські Сили оборони завдали серії потужних ударів по стратегічних об’єктах Росії, внаслідок чого було уражено пороховий завод у Рязанській області, нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, підприємство оборонної промисловості в Тамбовській області, а також низку військових об’єктів на тимчасово окупованих територіях України. Про результати операції 4 червня повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.

    За даними військового командування, у ніч на 4 червня українські безпілотники успішно атакували філіал підприємства «Гефест-М» — пороховий завод «Еластік» у Рязанській області Росії. Після удару на території підприємства виникла масштабна пожежа площею понад 400 квадратних метрів.

    Підприємство «Еластік» входить до структури російського оборонно-промислового комплексу та спеціалізується на виробництві вибухових речовин, порохів та компонентів для боєприпасів. Завод розглядається як один із важливих елементів забезпечення російської армії артилерійськими та ракетними боєприпасами. Саме тому подібні об’єкти регулярно потрапляють до переліку стратегічних цілей Сил оборони України.

    У Генштабі наголосили, що атака стала частиною комплексної операції зі зниження спроможностей російського військово-промислового комплексу забезпечувати армію ресурсами для ведення війни проти України.

    Не менш болючим для російської сторони став удар по нафтовому терміналу в Санкт-Петербурзі. Після проведення додаткової оцінки наслідків атаки, яка відбулася 3 червня, українські військові підтвердили значні пошкодження об’єкта.

    Зокрема, повністю знищено один резервуар для зберігання пального, ще шість резервуарів отримали пошкодження різного ступеня. Також зафіксовано руйнування двох технічних естакад, які використовувалися для транспортування нафтопродуктів. Експерти зазначають, що навіть часткове виведення з ладу такого об’єкта може створити серйозні логістичні проблеми для забезпечення російської армії паливом.

    Нафтові термінали та нафтобази залишаються одними з пріоритетних цілей українських далекобійних ударів. Вони забезпечують не лише цивільну економіку, а й військові потреби Росії, включаючи постачання пального для авіації, флоту та сухопутних військ.

    Ще одним результатом операції стало підтверджене ураження підприємства «Мічурінський завод “Прогрес”» у Тамбовській області РФ. На цьому заводі виготовляють компоненти для високоточного озброєння, а також окремі вузли для сучасних систем управління ракетним озброєнням.

    У Генштабі повідомили, що внаслідок удару на території заводу загорілося складське приміщення площею понад 200 квадратних метрів. Масштаби пошкоджень виробничих ліній ще уточнюються.

    Особливу увагу привертає підтвердження удару по прикордонному сторожовому кораблю проєкту 10410 «Свєтляк», який перебував в акваторії Азовського моря. Раніше про атаку повідомляли Сили безпілотних систем ЗСУ, а тепер інформацію офіційно підтвердив Генеральний штаб.

    Кораблі цього типу використовуються для патрулювання, охорони морських кордонів, супроводу суден та контролю акваторій. Пошкодження або виведення з ладу таких одиниць знижує можливості російських військ контролювати морський простір поблизу окупованих територій.

    Окрім ударів по території Росії, українські військові завдали серії атак по військових об’єктах окупантів на тимчасово окупованих територіях України.

    Зокрема, було уражено склад боєприпасів у районі Грінталя на Донеччині. Також під удари потрапили склади паливно-мастильних матеріалів у Сімферополі та Мелітополі.

    За інформацією військових, знищення запасів пального залишається одним із найефективніших способів послаблення логістики противника. Без достатньої кількості пального суттєво ускладнюється переміщення техніки, робота артилерії та забезпечення передових підрозділів.

    Крім того, українські сили уразили район зосередження озброєння та військової техніки поблизу Новоєгорівки на Харківщині. Також під удар потрапив пункт управління російських військ у районі Очеретиного Донецької області.

    Військові експерти зазначають, що останніми місяцями Україна значно наростила можливості далекобійних безпілотних систем. Якщо раніше основними цілями були нафтобази та склади, то нині дедалі частіше атакуються підприємства оборонної промисловості, виробники боєприпасів і високотехнологічного озброєння.

    Російська влада регулярно повідомляє про нібито успішне відбиття атак, однак масштаби пожеж та супутникові знімки підтверджують значні пошкодження на стратегічних об’єктах.

    У Генеральному штабі наголосили, що операції зі знищення військової інфраструктури ворога триватимуть і надалі. Українські сили продовжують працювати над зменшенням виробничого потенціалу російського оборонно-промислового комплексу, руйнуванням логістики окупантів та послабленням їхніх можливостей вести війну.

    Таким чином, серія ударів по пороховому заводу, нафтовому терміналу, підприємству з виробництва компонентів для високоточної зброї та військових складах стала черговим свідченням того, що українські далекобійні безпілотники дедалі глибше дістаються стратегічних об’єктів у тилу Росії. Для Кремля це означає не лише матеріальні втрати, а й необхідність витрачати дедалі більше ресурсів на захист власної території замість підтримки бойових дій на фронті.

  • Мобілізація може змінитися не так швидко: у Раді розповіли, що Федоров сказав про реформу ТЦК

    Мобілізація може змінитися не так швидко: у Раді розповіли, що Федоров сказав про реформу ТЦК

    Міністр оборони України Михайло Федоров зустрівся з депутатами фракції «Слуга народу», щоб представити своє бачення змін у війську, мобілізації та роботі ТЦК. За словами народного депутата Олега Дунди, який був присутній на зустрічі, очільник Міноборони вважає, що необхідність мобілізації в нинішньому вигляді часто перебільшують, а повноцінна реформа ТЦК, імовірно, відкладається щонайменше до осені.

    Про це Дунда розповів в інтерв’ю «Телеграфу». За його словами, конкретні пропозиції, які обговорювалися з міністром, поки що не можуть бути оприлюднені, однак загальні напрями змін уже зрозумілі.

    Олег Дунда

    Нардеп заявив, що Федоров бачить майбутнє армії через технологічне оновлення, дронову війну, зменшення ролі великої кількості людей на першій лінії та поступове зниження тиску на мобілізаційний ресурс. Дунда стверджує, що, на думку міністра, сучасне поле бою змінюється настільки швидко, що потреба у масовому залученні людей може ставати меншою.

    «З його погляду, такої нагальної потреби в мобілізації, як багато хто говорить, не існує. Це пов’язано з тим, що поле бою змінюється, і з урахуванням збільшення зон ураження, з урахуванням дронової війни, такої кількості людей на першій лінії оборони не потрібно», — передав Дунда позицію, яку почув на зустрічі.

    За словами депутата, Федоров робить ставку на технологічну трансформацію війська. Йдеться про дрони, нові системи управління, цифровізацію, прозорість бойових процесів та переосмислення ролі особового складу на фронті.

    Водночас Дунда заявив, що між Міністерством оборони та Генеральним штабом існує «відчутний і природний» конфлікт підходів. За його словами, Міноборони уособлює нову технологічну модель війни, тоді як Генштаб частково залишається в логіці старої моделі.

    Нардеп вважає, що впровадження нових засобів ведення війни змушує міністра оборони глибше занурюватися у бойові процеси та фактично контролювати окремі елементи операцій. Це, за словами Дунди, може не подобатися військовому командуванню.

    «Якщо ми хочемо мати сучасну армію номер один, ми маємо привести на один рівень розуміння війни Міноборони та Генштаб. Бо інакше у нас буде конфлікт. Він уже є», — зазначив депутат.

    Окремо під час зустрічі обговорювали реформу ТЦК. За словами Дунди, у Федорова є власне бачення змін, але говорити про конкретну реформу зараз зарано. Причина — надто багато невідомих факторів.

    Серед них нардеп назвав ситуацію на полі бою, темпи впровадження нових технологій, ефективність дронових рішень, поведінку Росії щодо власної мобілізації та зміну характеру бойових дій.

    За словами Дунди, якщо технології справді зменшать потребу у великій кількості людей на фронті, тоді й тиск на ТЦК стане меншим. У такому разі центри комплектування зможуть працювати інакше, без завдання мобілізувати такі обсяги людей, як зараз.

    Водночас депутат наголосив, що реформа ТЦК не може відбутися лише через цифровізацію. Навіть якщо процеси стануть більш електронними, самі територіальні центри комплектування все одно залишаться потрібними.

    «Цифровізація можлива, але навіть при цифровізації все одно мають бути ТЦК. Питання — в якій ролі і як вони цю роль будуть виконувати», — сказав Дунда.

    Ще одним напрямом, який обговорюється в Міноборони, є зміна системи грошового заохочення для військових та розвиток рекрутингу іноземців. За словами нардепа, у міністра є бачення щодо нових контрактів і стимулів для служби, однак поки незрозуміло, наскільки ця модель буде ефективною на практиці.

    Сам Дунда скептично оцінив перспективу масового залучення іноземців до української армії. Він вважає, що цей напрям може частково спрацювати, але не стане основним способом розв’язання кадрової проблеми у війську.

    На думку депутата, ключову роль відіграватимуть саме технологічні зміни на полі бою, а не лише гроші чи рекрутинг з-за кордону.

    Також він зазначив, що повноцінно говорити про реформу ТЦК, нові строки служби чи інші глибокі зміни можна буде ближче до вересня. До того часу Міноборони хоче перевірити, як спрацюють окремі підходи в межах чинного законодавства.

    За словами Дунди, нові законопроєкти наразі не є першочерговою потребою. У міністерства є достатньо інструментів, щоб улітку протестувати частину нової моделі без зміни законів.

    Раніше Федоров уже заявляв, що Міністерство оборони готує комплексну реформу умов рекрутингу та служби в Силах оборони. Серед напрямів він називав справедливішу модель грошового забезпечення, нову контрактну систему з чіткими термінами служби, зрозумілу логіку ротацій та нові підходи до комплектування підрозділів.

    У Міноборони також повідомляли, що працюють над цифровізацією мобілізаційних процесів. Зокрема, одним із кроків стала автоматизація продовження відстрочок через застосунок «Резерв+». За даними міністерства, значна частина відстрочок уже продовжується автоматично.

    Водночас у відомстві раніше спростовували повідомлення про нібито нові жорсткі правила мобілізації, які поширювалися в медіа та соцмережах.

    Нинішні заяви Дунди свідчать, що Міноборони справді готує зміни, але вони можуть бути не миттєвими. Основний акцент, за словами нардепа, робитимуть не на різкому посиленні мобілізації, а на зміні логіки війни, технологіях, рекрутингу, контрактах і новій ролі ТЦК.

    Однак остаточні рішення залежатимуть від ситуації на фронті, дій Росії та того, наскільки швидко українська армія зможе масштабувати технологічні рішення.