Radaonline.news

Позначка: Газпром

  • Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість відновлення транзиту російського природного газу через Україну до європейських країн як один з елементів майбутньої мирної угоди. За інформацією американського видання The New York Times, спеціальний представник Білого дому Стів Віткофф і зять американського президента Джаред Кушнер уже порушували це питання під час переговорів із Володимиром Зеленським та європейськими посадовцями. У Вашингтоні вважають, що повернення російського газу на європейський ринок може стати економічним стимулом для Москви погодитися на припинення війни. Однак у Європі ініціатива викликала серйозні заперечення: повернення до закупівель у «Газпрому» може відновити залежність від Кремля, якої Євросоюз намагається позбутися з 2022 року.

    Про американську пропозицію повідомила The New York Times, посилаючись на співрозмовників, ознайомлених із перебігом переговорів.

    Подробиці публікації також передали Deutsche Welle та РБК-Україна.

    За інформацією журналістів, американські представники обговорювали можливість відновлення закупівель російського газу на початку жовтня під час переговорів у Маямі.

    Аналогічна ідея, за даними NYT, пролунала і під час вересневої зустрічі Віткоффа та Кушнера з президентом України Володимиром Зеленським у Києві.

    Пропозиція передбачає повернення економічних зв’язків між Росією та Європою в обмін на можливий прогрес у переговорах про завершення війни.

    Водночас наразі немає підтвердження, що українська влада погодилася відновити транспортування російського газу.

    Російський газ як інструмент мирної угоди

    За інформацією The New York Times, команда Трампа розглядає енергетичну співпрацю як один із механізмів досягнення політичних домовленостей.

    Американські переговорники припускають, що повернення російського газу до Європи може створити для Москви фінансовий стимул погодитися на припинення бойових дій.

    Йдеться про відновлення доходів Росії від експорту енергоносіїв, які залишаються важливим джерелом надходжень для її економіки.

    Україна, за такою логікою, могла б отримувати плату за використання власної газотранспортної системи.

    До початку 2025 року українські магістральні газопроводи забезпечували транспортування значних обсягів російського газу до європейських споживачів.

    Після припинення транзиту Україна втратила відповідне джерело доходів.

    За окремими оцінками, раніше транспортування російського газу забезпечувало близько одного мільярда доларів надходжень на рік.

    Однак можливі майбутні доходи залежали б від обсягів постачання, тарифів та умов нових контрактів.

    Тому навіть у разі відновлення транзиту немає гарантії, що Україна отримуватиме ті самі суми, що й до завершення попереднього договору.

    Крім того, повернення російського газу до Європи суперечить нинішньому курсу Євросоюзу на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    Що саме пропонували Віткофф і Кушнер Зеленському

    Американські переговорники, за інформацією NYT, розглядали відновлення газових поставок не як окрему комерційну операцію, а як частину ширшого пакета домовленостей.

    До нього можуть входити питання безпеки України, майбутніх відносин Росії з НАТО та територіального врегулювання.

    Вашингтон прагне використати економічні стимули для просування переговорів із Москвою.

    Водночас частина європейських і українських посадовців побоюється, що економічні поступки Росії можуть бути запропоновані раніше, ніж Москва погодиться на реальні кроки для припинення агресії.

    У Білому домі пояснюють свій підхід прагненням створити взаємну економічну зацікавленість у мирі.

    Проте офіційного документа, який визначав би конкретні умови відновлення транзиту, поки не оприлюднено.

    Також невідомо, хто саме мав би укладати нові газові контракти, які компанії відповідали б за продаж ресурсу та яку роль могли б отримати американські інвестори.

    США можуть заробляти на російському газі

    Окремою інтригою переговорів є можлива участь американського капіталу в газових проєктах Росії.

    Ще 8 жовтня агентство Reuters повідомило про переговори між представниками США та Росії щодо можливого залучення американського інвестора до газопроводів «Північного потоку».

    За інформацією п’яти співрозмовників агентства, серед учасників контактів були Джаред Кушнер і представник російського керівництва Кирило Дмитрієв.

    Обговорення стосувалися можливого майбутнього бізнесу, пов’язаного з транспортуванням російського газу до Європи.

    За такого сценарію американські інвестори могли б отримувати частину доходів від енергетичних операцій.

    Водночас Reuters наголосило, що реальне відновлення роботи газопроводів стикається із серйозними політичними та юридичними перешкодами.

    У Білому домі заявили, що останнім часом переговори безпосередньо про «Північний потік» не проводилися.

    Таким чином, інформація про можливі американські прибутки залишається повідомленням джерел, а не підтвердженою домовленістю.

    Чи можуть запустити «Північний потік-2»

    У публікації NYT також ідеться про можливе повернення до експлуатації газопроводу «Північний потік-2».

    Його будували для транспортування російського газу до Німеччини через Балтійське море.

    Однак газопровід так і не розпочав повноцінної комерційної роботи.

    У вересні 2022 року внаслідок підводних вибухів було пошкоджено кілька ниток газопроводів системи «Північний потік».

    Водночас одна нитка «Північного потоку-2» залишилася неушкодженою.

    Попри це відновлення транспортування газу через Балтику потребувало б не лише технічних, а й політичних рішень.

    За даними Reuters, американські та європейські санкції наразі перешкоджають відновленню відповідних операцій.

    Крім того, будь-який перезапуск вимагав би погодження німецької влади.

    Отже, навіть якщо Вашингтон і Москва домовляться про економічне співробітництво, цього буде недостатньо для автоматичного відновлення роботи «Північного потоку-2».

    Німеччина виступила проти повернення російського газу

    Одним із головних противників американської ініціативи стала Німеччина.

    До початку повномасштабного вторгнення Росії ця держава була одним із найбільших покупців російських енергоносіїв.

    Значна частина німецької промисловості використовувала газ із РФ.

    Однак після 2022 року Берлін почав прискорено перебудовувати систему енергопостачання.

    Країна інвестувала в інфраструктуру приймання зрідженого природного газу та диверсифікацію постачальників.

    За інформацією The New York Times, радник канцлера Фрідріха Мерца з питань національної безпеки Гюнтер Заутер під час переговорів у Флориді висловив заперечення проти повернення до російських газових поставок.

    У німецькому уряді побоюються, що відновлення великих закупівель у Росії знову створить залежність від Кремля.

    Колишній міністр економіки Німеччини Роберт Габек також заявив, що європейські країни не повинні повторювати помилки минулого.

    На його думку, використання посередників або зміна комерційної схеми не змінює походження російського газу.

    Водночас усередині Німеччини існують політичні сили, які підтримують повернення до закупівель російських енергоносіїв.

    Зокрема, представники партії «Альтернатива для Німеччини» виступають за відновлення газової співпраці, аргументуючи це необхідністю зниження цін на енергію.

    Євросоюз уже ухвалив закон про відмову від російського газу

    Американська ініціатива виникла на тлі принципових змін у європейському енергетичному законодавстві.

    26 січня 2026 року Рада ЄС остаточно затвердила регламент щодо поступової відмови від російського природного газу.

    Відповідно до регламенту ЄС № 2026/261, імпорт російського газу має бути припинений поетапно.

    Для довгострокових контрактів на зріджений природний газ заборона почне застосовуватися з 1 січня 2027 року.

    Для довгострокових контрактів на трубопровідний газ основний термін становить 30 вересня 2027 року.

    За окремих умов, пов’язаних із заповненням газосховищ, його можуть перенести до 1 листопада 2027 року.

    Короткострокові контракти вже підпадають під обмеження, запроваджені протягом весни та літа 2026 року.

    Це означає, що масштабне відновлення російського газового транзиту до Євросоюзу потребувало б вирішення питання відповідності чинному європейському законодавству.

    Україна сама не може ухвалити рішення, яке дозволить європейським країнам ігнорувати імпортні обмеження ЄС.

    Чому Україна припинила транзит газу 2025 року

    Транзит російського природного газу через українську газотранспортну систему припинився 1 січня 2025 року.

    Причиною стало завершення п’ятирічної угоди між українським оператором газотранспортної системи та російським «Газпромом».

    Українська сторона вирішила не продовжувати договір.

    Це рішення стало частиною політики скорочення економічної залежності від Росії на тлі повномасштабної війни.

    Попри припинення транзиту, Україна зберегла працездатність газотранспортної системи та можливість отримувати газ із європейського напрямку.

    Важливо розрізняти транспортування російського газу територією України до ЄС та імпорт газу самою Україною.

    Нині українські компанії можуть закуповувати природний газ на європейських ринках, використовуючи доступні маршрути міждержавного сполучення.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала питання постачання газу через Угорщину та Словаччину, зокрема ризики непрямої присутності російського ресурсу на європейському газовому ринку.

    Водночас купівля газу в європейського постачальника не обов’язково означає укладання прямого договору з російським «Газпромом».

    Чому Трамп повернувся до енергетичних угод із Росією

    Нова газова пропозиція з’явилася невдовзі після іншої суперечливої домовленості Вашингтона з Москвою.

    У жовтні адміністрація Дональда Трампа підтримала механізм, який дозволяє збільшити постачання російського дизельного пального на міжнародний ринок.

    У Вашингтоні пояснювали цей крок необхідністю стримати зростання цін на паливо.

    Проте рішення викликало невдоволення частини американських сенаторів і критичну реакцію української влади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    Наступним кроком стало рішення Білого дому призупинити застосування частини санкцій, передбачених законом Грема.

    Про наслідки цього рішення «Ненька інфо» писала в окремому матеріалі про відтермінування економічних обмежень проти Кремля.

    Таким чином, пропозиція щодо відновлення газових поставок не є ізольованою ініціативою.

    Вона вписується у ширший підхід адміністрації Трампа, яка намагається використати економічні домовленості як інструмент переговорів із Росією.

    Кремль уже заговорив про нові спільні проєкти зі США

    Представник російського президента з економічних питань Кирило Дмитрієв позитивно оцінює перспективи нового діалогу між Москвою та Вашингтоном.

    Після домовленостей щодо дизельного пального він заявляв про можливість появи додаткових економічних ініціатив.

    Серед потенційних напрямків співпраці російська сторона називала енергетичні проєкти, інфраструктуру центрів обробки даних і використання атомної енергії.

    Також обговорювалися можливості американської участі в російських енергетичних активах.

    Зокрема, Reuters повідомляло про переговори, пов’язані з майбутнім міжнародного бізнесу російської нафтової компанії «Лукойл».

    Однак значна частина цих ідей залишається на рівні попередніх консультацій.

    Факт обговорення не означає, що угоди вже укладені або що відповідні санкційні обмеження скасовані.

    Чи погодиться Зеленський відновити газовий транзит

    Офіційної згоди України на відновлення транспортування російського газу до Європи наразі немає.

    Так само відсутній оприлюднений проєкт домовленості, у якому були б визначені обсяги постачання, майбутні транзитні тарифи та юридичні зобов’язання сторін.

    Для Києва це питання пов’язане не лише з потенційними доходами, а й із національною безпекою.

    Повернення російського газу на європейський ринок може забезпечити Москві додаткові валютні надходження.

    Водночас Україна продовжує вимагати посилення міжнародного економічного тиску на Росію та захисту власної енергетичної інфраструктури від обстрілів.

    Тому можливість укладання такої угоди залежатиме від ширших переговорів щодо припинення війни, позиції Європейського Союзу та конкретних гарантій безпеки.

    Станом на 18 жовтня 2026 року відновлення транзиту російського газу через Україну залишається переговорною пропозицією, а не погодженим рішенням.

    Адміністрація Трампа розглядає газову співпрацю як можливий економічний стимул для досягнення миру, тоді як частина європейських урядів побоюється нового посилення залежності від Кремля.

    Найближчі переговори покажуть, чи здатен Вашингтон перетворити цю ініціативу на конкретний план і чи матиме такий план підтримку України та Євросоюзу.

  • Диверсія чи військова ціль: у Німеччині почався резонансний суд над українським офіцером через підрив «Північних потоків»

    Диверсія чи військова ціль: у Німеччині почався резонансний суд над українським офіцером через підрив «Північних потоків»

    У Ганзейському вищому земельному суді Гамбурга розпочався судовий процес над 50-річним колишнім офіцером Збройних сил України Сергієм Кузнєцовим, якого Федеральна прокуратура ФРН звинувачує в організації та координації підриву газопроводів «Північний потік» та «Північний потік – 2» у вересні 2022 року поблизу данського острова Борнгольм. Слідство стверджує, що підсудний керував групою українських військових і цивільних спеціалістів, які орендували вітрильну яхту на сході Німеччини та заклали вибухівку на підводні нитки газопроводу. Кузнєцова затримали у серпні 2025 року під час відпочинку в Італії та згодом екстрадували до Німеччини. Ключовим і найбільш суперечливим пунктом 140-сторінкового обвинувального акта стала кваліфікація інциденту як «воєнного злочину» через пошкодження цивільних об’єктів у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом.

    Перше засідання, під час якого ексвійськовий лише підтвердив анкетні дані, тривало близько двох годин і завершилося вимогою захисту повністю закрити судовий розгляд. Команда адвокатів із двох німецьких та одного італійського фахівців обрала наступальну стратегію, піддавши критиці дії сторони обвинувачення. Зокрема, італійський юрист Нікола Канестріні звинуватив німецьку прокуратуру в нечесній грі, вказавши, що пункту про «воєнний злочин» не було в первинному запиті на екстрадицію з Італії. Захист стверджує, що цей пункт додали штучно з метою позбавити українця «функціонального імунітету», який традиційно захищає військових від переслідування за виконання наказів командування, але не діє щодо воєнних злочинів. Крім того, адвокати оскаржують законність передачі прослуханих в Італії телефонних розмов і наголошують, що обвинувачений позбавлений можливості повноцінно виправдовуватися в суді без дозволу українського командування, тобто вимушений захищатися з фактично «зв’язаними руками».

    Окремим вагомим аргументом захисту стала повна відсутність прямих доказів особистої участі Кузнєцова у фізичній операції: на борту судна експерти не виявили ані слідів його ДНК, ані відбитків пальців чи свідчень очевидців. До висновку про керівну роль українця слідство дійшло суто методом виключення, встановивши, що він не володів навичками підривника, водолаза чи штурмана. Водночас юристи наполягають, що сам газопровід був абсолютно законною військовою ціллю. На користь цього наводяться факти, що російський концерн «Газпром» створював і спонсорував власні збройні формування для війни проти України, доходи від палива йшли на фінансування агресії, а прокачування газу трубами на момент інциденту було повністю зупинене самою Москвою для енергетичного шантажу Європи.

    Процес супроводжується гострими політичними баталіями та викликав широкий суспільний резонанс. Під будівлею суду проводили пікет представники проросійської німецької партії BSW, які вимагали політичного розслідування та покарання замовників, тоді як інші активісти прийшли підтримати українця з плакатами про невідповідність звинувачень реаліям війни. Офіційний Київ послідовно відкидає будь-яку причетність державних органів до цієї атаки. Адвокат Нікола Канестріні назвав ситуацію гірким парадоксом правосуддя, наголосивши, що після звірств у Бучі, Маріуполі та численних убивств цивільних першим, кого німецька юстиція притягнула до суду за воєнний злочин у межах російсько-української війни, виявився не російський окупант, а громадянин країни, яка зазнала неспровокованого нападу.

  • Суд над офіцером ЗСУ сколихнув Німеччину: хто наказав підірвати «Північні потоки» і чим це загрожує Україні

    Суд над офіцером ЗСУ сколихнув Німеччину: хто наказав підірвати «Північні потоки» і чим це загрожує Україні

    У Німеччині розпочався один із найрезонансніших судових процесів останніх років — у справі про підрив російських газопроводів «Північний потік» і «Північний потік-2». На лаві підсудних опинився український військовий Сергій Кузнєцов, якого німецька прокуратура вважає одним з організаторів диверсії в Балтійському морі. Справу супроводжують звинувачення у воєнному злочині, суперечки навколо ролі українських державних структур і питання про можливі наслідки для відносин Києва та Берліна.

    14 жовтня у Ганзейському вищому земельному суді Гамбурга стартував перший кримінальний процес щодо вибухів на газопроводах Nord Stream, які сталися у вересні 2022 року. Через чотири роки після масштабної диверсії, яка пошкодила три з чотирьох ниток газопроводів між Росією та Німеччиною, німецькі правоохоронці вперше представляють свої докази в межах відкритого судового розгляду.

    Як повідомляють Associated Press та Reuters, обвинуваченим є Сергій Кузнєцов, якого німецьке правосуддя офіційно називає Сергієм К. Прокуратура вважає, що українець координував групу, яка встановила вибухівку на підводних газопроводах поблизу данського острова Борнхольм.

    Кузнєцов заперечує свою причетність до диверсії. Його захист наполягає на необґрунтованості обвинувачень, а українська влада відкидає твердження про державну відповідальність за підрив. Водночас німецьке слідство стверджує, що операція могла бути здійснена за дорученням українських державних структур. Ці твердження поки що залишаються позицією обвинувачення, а не встановленими судом фактами.

    Від затримання в Італії до суду в Гамбурзі

    Історія затримання Сергія Кузнєцова розпочалася 21 серпня 2025 року. Українця заарештували в Італії, неподалік курортного міста Ріміні, де він перебував разом із родиною. Підставою став європейський ордер на арешт, виданий на запит німецьких правоохоронців.

    Після затримання почалася тривала юридична процедура екстрадиції. Захист намагався оскаржити видачу, однак 27 листопада 2025 року Кузнєцова передали Німеччині. Відтоді він перебуває під вартою.

    До початку судового процесу 14 жовтня 2026 року від моменту його затримання минуло майже 14 місяців. Адвокати українця неодноразово порушували питання щодо умов утримання та можливого психологічного тиску. За інформацією ТСН, сторона захисту переконана, що від Кузнєцова намагаються домогтися зізнання, хоча сам він провину заперечує.

    Німецька прокуратура інкримінує українцю низку тяжких правопорушень, зокрема організацію вибухів, пошкодження інфраструктури, порушення роботи об’єктів життєзабезпечення та співучасть у воєнному злочині, пов’язаному з нападом на цивільні об’єкти.

    При цьому відкриття провадження не означає визнання вини підсудного. Суд має перевірити докази прокуратури, аргументи захисту та встановити, чи відповідають інкриміновані дії складу конкретних злочинів.

    За інформацією німецького мовника NDR, до 17 грудня 2026 року призначено 16 судових засідань. Подальші слухання заплановані на січень і лютий 2027 року.

    Таємниці яхти «Андромеда»: як слідство реконструювало диверсію

    Ключовим елементом версії німецької прокуратури стала вітрильна яхта «Андромеда», яку, за матеріалами розслідування, використовувала група ймовірних диверсантів.

    За версією слідчих, до операції були залучені сім осіб, серед яких водолази та фахівець із вибухівки. Учасники групи нібито використовували підроблені документи для оренди яхти, після чого вирушили в Балтійське море.

    Поблизу острова Борнхольм водолази, як вважає прокуратура, спустилися на значну глибину та встановили вибухові пристрої з механізмами відкладеної детонації.

    26 вересня 2022 року в районі газопроводів зафіксували потужні вибухи. Внаслідок пошкоджень газ почав виходити на поверхню моря. Кадри величезних ділянок води, вкритих бульбашками, облетіли світові медіа та стали одним із символів енергетичного протистояння Росії і Заходу.

    За даними The Guardian, німецьке обвинувачення стверджує, що встановлення вибухівки було частиною спланованої операції з позбавлення Росії доходів від експорту газу.

    Важливо, що подробиці підготовки, склад групи та роль конкретних осіб на цьому етапі є версією слідства. Їхню достовірність суд перевірятиме під час розгляду доказів.

    Чому Німеччина вважає підрив воєнним злочином

    Одне з найскладніших питань процесу — юридична кваліфікація вибухів.

    Німецька прокуратура розглядає газопроводи як цивільні об’єкти інфраструктури. Саме тому в матеріалах обвинувачення йдеться не лише про пошкодження майна та організацію вибухів, а й про застосування заборонених методів ведення війни.

    Однак захист має можливість оспорювати як сам факт участі Кузнєцова в операції, так і правову оцінку її можливих цілей.

    Газопроводи «Північний потік» десятиліттями мали важливе економічне й політичне значення для Росії та Німеччини. Москва отримувала від експорту енергоносіїв значні доходи, а Берлін тривалий час покладався на російський газ.

    Тому питання, чи могли такі об’єкти мати військове значення в умовах повномасштабної російської агресії, потенційно стане однією з ключових тем юридичної дискусії.

    Проте можливе економічне значення газопроводів для фінансування російської війни саме собою не доводить, що вони були законною військовою ціллю відповідно до міжнародного гуманітарного права.

    Як зазначає ZDF, справа порушує фундаментальне питання: чи можна кваліфікувати дії військовослужбовця як воєнний злочин за обставин, які сторона захисту може пов’язувати з протидією державі-агресору.

    Остаточну правову відповідь має дати суд, а не політичні заяви чи припущення.

    Ще один українець у справі: затримання в Хорватії та боротьба проти екстрадиції

    Окремий напрямок розслідування стосується українця Володимира Журавльова, якого німецькі правоохоронці підозрюють у безпосередній участі в підводній операції.

    За версією слідства, Журавльов є професійним водолазом, який міг входити до групи, що встановлювала вибухівку на трубопроводах.

    Історія його затримання також набула міжнародного розголосу. Раніше польський суд відмовив Німеччині у видачі підозрюваного. Згодом, у серпні 2026 року, Журавльова затримали в хорватському місті Пула за європейським ордером.

    24 вересня видання «Ненька інфо» повідомляло, що окружний суд Пули дозволив його екстрадицію. Захист українця заявив про намір оскаржити відповідне рішення, а сам Журавльов подав заяву про надання притулку в Хорватії.

    Цікаво, що, за повідомленнями медіа, затримання відбулося під час роботи українця консультантом над голлівудським фільмом Snake Island, сюжет якого також пов’язаний із диверсією на «Північних потоках».

    Про це детальніше йдеться в матеріалі «Ненька інфо» — «Українця у справі „Північних потоків“ вирішили видати Німеччині».

    Російські газові компанії отримали відмову суду

    Ще до початку слухань у Гамбурзі відбулося важливе юридичне рішення, яке безпосередньо стосується фінансових інтересів Росії.

    Компанії Nord Stream AG та Nord Stream 2 AG, пов’язані з російським газовим концерном «Газпром», намагалися долучитися до процесу як додаткові обвинувачі, однак німецький суд відхилив їхні заяви.

    Як повідомив 2 жовтня німецький мовник NDR, судді не побачили достатніх юридичних підстав для такого процесуального статусу компаній. Зокрема, суд не визнав доведеним, що наслідки вибухів завдали підприємствам шкоди, яка загрожувала їхньому існуванню.

    Це рішення не означає, що власники газопроводів не зазнали збитків або втратили можливість звертатися з майновими претензіями в інших правових процедурах.

    Проте воно означає, що компанії не отримали бажаного статусу в цьому кримінальному процесі.

    Загальна вартість газопровідних проєктів оцінювалася в мільярди євро, а потенційна вартість ремонту пошкоджених ділянок також може бути значною.

    Водночас твердження, що обвинувальний вирок Сергію Кузнєцову автоматично змусить Україну виплатити Росії сотні мільярдів євро, не має підтверджених правових підстав. Для державної відповідальності та присудження будь-якої компенсації знадобилися б окремі юридичні підстави, встановлення відповідальних суб’єктів і відповідна процедура.

    Україна заперечує державну причетність, а в розслідуванні залишається російський слід

    Офіційний Київ неодноразово заперечував причетність української держави до диверсії.

    Президент Володимир Зеленський наголошував, що Україна не організовувала операцію з підриву газопроводів. В Офісі генерального прокурора також заявляли про відсутність встановлених українським слідством фактів, які б підтверджували відповідні накази або координацію з боку державних органів.

    Водночас у німецькому медіапросторі продовжують обговорювати й альтернативні версії подій.

    Зокрема, увагу журналістів привернула інформація про перебування російського спеціального судна SS-750 поблизу острова Борнхольм незадовго до вибухів.

    Данські військові раніше підтверджували, що 22 вересня 2022 року, за чотири дні до диверсії, сфотографували російське судно у відповідному районі Балтійського моря.

    SS-750 має обладнання для проведення складних підводних операцій. Однак його перебування неподалік місця майбутньої диверсії саме по собі не доводить причетність Росії до вибухів.

    Про ці суперечності та альтернативні версії раніше писала «Ненька інфо» у матеріалі «Український слід тріщить по швах: у справі „Північних потоків“ знову заговорили про Росію».

    Політичний удар по Берліну: чому справа вигідна ультраправим

    Судовий процес відбувається на тлі гострих суперечок щодо майбутньої енергетичної політики Німеччини.

    До повномасштабного російського вторгнення німецька економіка значною мірою залежала від постачання енергоносіїв із Росії. Газопроводи Nord Stream були символом цього співробітництва.

    Після початку великої війни Берлін був змушений кардинально переглянути свою енергетичну політику. Постачання російського газу скоротилося, а Німеччина почала активніше шукати альтернативні джерела енергії.

    На цьому тлі ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» продовжує використовувати питання російського газу в політичній боротьбі.

    Представники AfD виступають за відновлення економічних зв’язків із Москвою та критикують масштаби німецької допомоги Україні.

    Тепер судова справа щодо «Північних потоків» може надати противникам підтримки Києва ще один інформаційний привід для критики уряду.

    Проте сам факт судового розгляду не означає, що Берлін переглядатиме відносини з Україною. Німецька влада наголошує на незалежності судочинства, а міжнародні оглядачі звертають увагу, що Німеччина залишається одним із ключових європейських партнерів України.

    Що буде далі та чому за процесом стежитиме вся Європа

    Суд над Сергієм Кузнєцовим має відповісти на низку принципових питань. Передусім — чи справді обвинувачений брав участь в організації підриву, наскільки переконливими є докази прокуратури та чи можна юридично кваліфікувати інкриміновані дії як воєнний злочин.

    Не менш важливо, чи вдасться слідству обґрунтувати твердження про причетність українських державних структур. Поки що ці припущення не можна вважати доведеними.

    Навіть якщо суд встановить причетність конкретної особи, це автоматично не означатиме доведення відповідальності української держави.

    Перші 16 засідань заплановані до середини грудня, а слухання можуть тривати щонайменше до лютого 2027 року.

    Для України цей процес стане не лише юридичним випробуванням, а й важливою подією в інформаційному та дипломатичному просторі. Для Німеччини — спробою отримати судову відповідь на запитання про один із найгучніших актів саботажу в Європі.

    Головна інтрига полягає в тому, чи зможе прокуратура не просто викласти власну реконструкцію подій у Балтійському морі, а довести її в суді.

    Поки що ж справа залишається відкритою, Сергій Кузнєцов не визнає провини, а остаточну відповідь щодо його відповідальності має дати незалежний суд.

  • Путін ховає нафтові мільярди за офшорами: ГУР викрило ще 20 суден «тіньового флоту» Росії

    Путін ховає нафтові мільярди за офшорами: ГУР викрило ще 20 суден «тіньового флоту» Росії

    Українська воєнна розвідка викрила ще 20 морських суден, які Росія використовує для експорту нафти, нафтопродуктів і скрапленого природного газу в умовах міжнародних санкцій. Частина кораблів перевозить російські енергоносії до Китаю, інші забезпечують паливом підсанкційний флот. Для приховування реальних власників Москва використовує офшорні компанії, зміну прапорів та складні логістичні маршрути.

    Про це 10 жовтня повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

    За даними розвідки, усі 20 ідентифікованих суден уже перебувають під санкціями Великої Британії або України. Одне з них також підпадає під обмеження США.

    У ГУР наголошують, що така логістична мережа дозволяє Кремлю зберігати доходи від продажу енергоносіїв, які є важливим джерелом фінансування російської економіки та війни проти України.

    Особливу увагу розвідники приділили газовозу PORTOVYY, що належить підсанкційному «Газпрому». Із 2021 року судно використовували як плавуче сховище скрапленого природного газу в межах комплексу «Портова» у Ленінградській області.

    Однак 15 серпня 2026 року PORTOVYY уперше майже за п’ять років залишив Фінську затоку з вантажем російського газу. Судно пройшло Північним морським шляхом до китайського порту Бейхай.

    За інформацією ГУР, наразі газовоз перебуває на верфі Zhoushan Huafeng Shipyard у Китаї, де проходить технічне обслуговування.

    Ще два судна — AVACHA та CHAIVO — стали прикладами того, як Росія розширює свій газовий флот через компанії-посередники.

    Газовоз AVACHA раніше належав китайській компанії Jovo Energy, однак навесні 2026 року його придбала маловідома Tudor Maritime Ltd, зареєстрована на Маршаллових Островах.

    Уже в червні судно перейшло під російський прапор, а його управління отримала новостворена російська компанія «Криолайн менеджмент».

    Із серпня AVACHA, за даними української розвідки, перевозить скраплений газ із термінала «Утрєнній», що належить підсанкційному проєкту «Арктик СПГ-2», до китайського порту Бейхай.

    Схожим шляхом до російського флоту потрапив газовоз CHAIVO. Раніше він належав грецькій компанії Maran Gas Maritime, але згодом його також придбала Tudor Maritime Ltd.

    У липні судно перевели під російський прапор, а вже наступного місяця воно розпочало перевезення газу з плавучого сховища KORYAK FSU поблизу Петропавловська-Камчатського до Китаю.

    У ГУР зазначають, що Росія систематично скуповує газовози через посередників, щоб підтримувати експорт навіть за умов міжнародних обмежень.

    Кремль також намагається розвивати власне суднобудування, зокрема виробництво кораблів льодового класу, необхідних для перевезення енергоносіїв арктичними маршрутами.

    Водночас українська розвідка закликає міжнародних партнерів посилити контроль за продажем суден, обмежити можливості їхнього технічного обслуговування на іноземних верфях та перекрити фінансові потоки, пов’язані з експортом російської нафти й газу.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про затримання російського танкера біля берегів Швеції, а також про нові британські санкції проти російських банків і суден.

    Крім того, Росія вже зверталася до Міжнародної морської організації зі скаргами на заходи проти її «тіньового флоту». Про це видання писало в матеріалі «Росія поскаржилася до IMO через атаки на тіньовий флот».

    У ГУР наголошують: кожне судно, яке перевозить підсанкційні російські енергоносії, має залишатися об’єктом міжнародного санкційного тиску.

    Оприлюднені дані про 20 суден мають допомогти партнерам України відстежувати логістичні маршрути Кремля, компанії-посередники та способи обходу міжнародних обмежень.

  • Росія шукає бензин за кордоном: після атак ЗСУ ключовий завод зупинився щонайменше на пів року

    Росія шукає бензин за кордоном: після атак ЗСУ ключовий завод зупинився щонайменше на пів року

    Московський нафтопереробний завод, який є одним із ключових об’єктів паливної інфраструктури Росії, може залишатися виведеним з експлуатації щонайменше шість місяців після серії українських ударів безпілотниками. За оцінками джерел агентства Reuters, підприємство навряд чи відновить повноцінну роботу до кінця 2026 року, що може суттєво поглибити паливну кризу в Російській Федерації.

    Про це Reuters повідомило 24 червня з посиланням на двох співрозмовників у російській нафтогазовій галузі. За їхніми словами, пошкодження після атак українських безпілотників виявилися настільки серйозними, що ремонт вимагатиме не менше пів року.

    Московський НПЗ, який належить компанії «Газпром нафта», є найбільшим постачальником пального для російської столиці та Московської області. Саме цей завод забезпечує близько 40% потреб регіону в бензині та приблизно половину потреб у дизельному паливі. Крім того, підприємство відіграє важливу роль у забезпеченні пальним аеропортів московського авіавузла.

    Завод двічі потрапляв під удари українських безпілотників у червні. Першу атаку було здійснено 16 червня. Тоді, за інформацією Reuters, було пошкоджено одну з основних установок первинної переробки нафти, яка забезпечувала понад половину виробничих потужностей підприємства. Через два дні, 18 червня, відбулася ще одна масштабна атака, під час якої було уражено сучасний комплекс Euro+, введений в експлуатацію лише у 2020 році. Саме цей об’єкт забезпечував майже половину загальної потужності заводу.

    У результаті двох ударів фактично були виведені з ладу обидві ключові технологічні лінії підприємства. За оцінками галузевих експертів, без їх відновлення завод не може здійснювати повноцінну переробку сирої нафти.

    За підсумками 2024 року Московський НПЗ переробив близько 11,6 мільйона тонн нафти. Підприємство виробило 2,9 мільйона тонн бензину та понад 3,2 мільйона тонн дизельного пального. Через це його зупинка створює додатковий тиск на внутрішній паливний ринок Росії.

    На тлі масштабних атак по російській енергетичній інфраструктурі Москва вже зіткнулася з проблемами у паливному секторі. Reuters повідомляє, що українські удари по нафтопереробних заводах призвели до скорочення виробництва бензину приблизно на чверть у порівнянні з минулим роком. У багатьох регіонах фіксуються черги на автозаправних станціях та зростання цін на пальне.

    Ситуація настільки загострилася, що російська влада вже розглядає низку надзвичайних заходів. Зокрема, обговорюється можливість повної заборони експорту дизельного пального, а також імпорту бензину з інших країн для стабілізації внутрішнього ринку. За даними Reuters, Росія навіть звернулася до Казахстану з проханням про постачання бензину через дефіцит на внутрішньому ринку.

    Крім того, Державна дума РФ уже схвалила зміни до податкового законодавства, які мають допомогти російським нафтопереробникам пережити кризу. Серед запропонованих кроків — використання пального нижчої якості, відтермінування модернізації заводів та додаткові компенсації для виробників.

    Аналітики зазначають, що удари по Московському НПЗ мають не лише економічне, а й символічне значення. Завод розташований приблизно за 15 кілометрів від Кремля і вважається одним із найбільш захищених промислових об’єктів Росії. Його ураження стало черговим свідченням того, що українські далекобійні безпілотники здатні досягати стратегічних цілей у самому серці РФ.

    Водночас російська влада офіційно не коментує масштаби пошкоджень на підприємстві. Компанія «Газпром нафта» також не надала Reuters офіційної відповіді щодо термінів відновлення роботи заводу.

    Якщо прогнози щодо шестимісячного ремонту підтвердяться, Москва може зіткнутися з найсерйознішими проблемами із забезпеченням паливом за весь період повномасштабної війни. Експерти не виключають, що наслідки ударів по нафтопереробній інфраструктурі Росії відчуватимуться ще протягом багатьох місяців і матимуть прямий вплив як на цивільний сектор, так і на військову логістику країни-агресора.

  • Полум’я на одному з найбільших заводів світу: ЗСУ завдали болючого удару по РФ

    Полум’я на одному з найбільших заводів світу: ЗСУ завдали болючого удару по РФ

    Українські Сили оборони продовжують завдавати ударів по стратегічних об’єктах у глибокому тилу Росії. У ніч на 24 червня українські військові уразили один із найважливіших газохімічних комплексів РФ — Оренбурзький газопереробний завод та єдиний у країні гелієвий завод. Підприємства розташовані більш ніж за 1200 кілометрів від лінії фронту та мають важливе значення для російської оборонної промисловості.

    Про результати операції повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.

    За даними військового командування, на території підприємств після удару виникла пожежа. Наразі масштаби пошкоджень уточнюються, однак уже відомо, що атака досягла своєї цілі.

    Особливість цієї операції полягає не лише у відстані, яку подолали українські засоби ураження, а й у важливості самих об’єктів для російської економіки та військово-промислового комплексу.

    Оренбурзький газопереробний завод є одним із найбільших газохімічних підприємств світу. Його ввели в експлуатацію ще у 1974 році за участі іноземних спеціалістів. Потужності заводу дозволяють переробляти до 45 мільярдів кубометрів природного газу щороку.

    За оцінками експертів, саме на цей завод припадає близько 60% усього обсягу газу, який переробляє компанія «Газпром переробка».

    Підприємство виробляє очищений природний газ, а також сірку, яка використовується не лише в хімічній промисловості, а й під час виробництва вибухових речовин та порохів.

    Не менш важливим є Оренбурзький гелієвий завод, який працює в єдиному виробничому комплексі з газопереробним підприємством. Саме він є єдиним виробником гелію такого масштабу на території Росії.

    На заводі шляхом глибокого охолодження із очищеного газу виділяють гелій та етан. Гелій широко використовується у космічній та ракетній галузях, зокрема для роботи рідкопаливних ракетних двигунів, систем наведення та спеціального обладнання.

    Етан, своєю чергою, є критично важливою сировиною для виробництва спеціалізованих полімерів, авіаційної кабельної ізоляції, компонентів для твердого ракетного палива та низки інших матеріалів військового призначення.

    Фактично йдеться про підприємства, які забезпечують частину технологічного циклу російської оборонної промисловості та космічної галузі.

    У Генеральному штабі наголосили, що це була не єдина успішна операція українських військових за останню добу.

    Також у Бєлгородській області Росії було уражено склад FPV-дронів у районі населеного пункту Алексєєвка. Саме такі безпілотники окупанти активно використовують на фронті проти українських військових.

    Окрім цього, українські сили завдали ударів по пунктах управління безпілотниками противника. Під ураження потрапили об’єкти в районі Часового Яру на Донеччині, населених пунктів Басань та Грозове в Запорізькій області, а також Тьоткіного і Попово-Лежачів у Курській області РФ та Журавлівки в Бєлгородській області.

    У Генштабі також повідомили про підтверджене знищення двох морських безекіпажних катерів російських військ у північно-західній частині Чорного моря. Ці катери використовувалися окупантами для виконання спеціальних завдань у морській акваторії.

    Ще одним важливим результатом операції стало ураження Центру космічного зв’язку «Владимир» у Владимирській області Росії.

    За результатами аналізу даних підтверджено пошкодження двох будівель на території об’єкта з подальшим виникненням пожежі.

    Центр космічного зв’язку є важливою частиною російської системи супутникового та далекого космічного зв’язку. Його інфраструктура використовується не лише цивільними структурами, а й силовими відомствами Російської Федерації.

    Фахівці зазначають, що подібні об’єкти відіграють важливу роль у роботі систем управління військами, передачі інформації та забезпеченні функціонування окремих елементів військової інфраструктури.

    Удари по Оренбурзькому газохімічному комплексу відбулися на тлі масштабної кампанії України зі знищення стратегічних об’єктів ворога в окупованому Криму та на території РФ.

    Напередодні українські сили завдали серії ударів по військових аеродромах, складах і системах протиповітряної оборони окупантів у Криму. Також повідомлялося про масштабні перебої з електропостачанням у Севастополі після атак на енергетичну інфраструктуру півострова.

    Військові експерти зазначають, що атаки на логістичні, енергетичні та виробничі об’єкти РФ поступово підривають можливості російської армії забезпечувати власні війська необхідними ресурсами.

    Особливо чутливими для Кремля є удари по підприємствах, які мають подвійне призначення та використовуються як для цивільного виробництва, так і для потреб військово-промислового комплексу.

    Нічна операція українських військових стала ще одним прикладом того, що навіть об’єкти за понад тисячу кілометрів від українського кордону більше не можуть почуватися в повній безпеці.

  • «Біржовий шок у РФ: акції енергогигантів обвалилися після атаки на Москву»

    «Біржовий шок у РФ: акції енергогигантів обвалилися після атаки на Москву»

  • Поки Європа відмовляється від РФ: Сербія продовжила газовий контракт із «Газпромом»

    Поки Європа відмовляється від РФ: Сербія продовжила газовий контракт із «Газпромом»

    Сербія продовжить отримувати російський газ щонайменше до кінця вересня 2026 року. Белград зміг домовитися з російським «Газпромом» про чергове продовження контракту на постачання блакитного палива ще на три місяці після завершення чинної угоди, яка спливає 30 червня. Для сербської влади це рішення стало важливим успіхом, оскільки країна залишається однією з найбільш залежних від російського газу держав Європи.

    Про досягнення домовленостей повідомила міністерка гірничої справи та енергетики Сербії Дубравка Джедович-Ханданович після зустрічі з головою правління «Газпрому» Алєксєєм Міллером у Санкт-Петербурзі. За її словами, сторони підтвердили продовження постачання газу ще на три місяці після 30 червня, що дозволить забезпечити стабільність енергетичної системи країни впродовж літнього сезону та підготуватися до наступного опалювального періоду.

    Сербська міністерка наголосила, що нова домовленість має стратегічне значення для держави, громадян та економіки. За її словами, російський газ залишається для Сербії одним із найдоступніших за ціною джерел енергії, а також забезпечує необхідні обсяги та гнучкість постачання.

    Це вже друге продовження газової угоди між Белградом і Москвою за останні місяці. У березні 2026 року Сербія також отримала тримісячну пролонгацію контракту з Росією. Таким чином, країна фактично продовжує працювати в режимі короткострокових домовленостей, паралельно ведучи переговори щодо майбутнього довгострокового контракту.

    Попри активні заяви про диверсифікацію енергетичних джерел, Сербія досі критично залежить від російського газу. За офіційними даними, до 90% внутрішніх потреб країни покриваються саме завдяки імпорту з Росії. Така залежність сформувалася протягом багатьох років через вигідні ціни та розвинену інфраструктуру постачання.

    Водночас Белград намагається поступово зменшити залежність від Москви. Сербська влада розвиває співпрацю з Азербайджаном, звідки вже надходять альтернативні обсяги природного газу. Крім того, країна отримала доступ до скрапленого природного газу через грецькі LNG-термінали та інтерконектори з сусідніми державами. Проте поки що ці маршрути не здатні повністю замінити російські поставки.

    Під час переговорів у Санкт-Петербурзі сторони також обговорили розширення підземного газового сховища «Банатський Двір», яке є одним із ключових елементів енергетичної безпеки Сербії. Планується збільшення його потужності з 450 до 750 мільйонів кубометрів газу. Це дозволить накопичувати більші резерви перед зимовим сезоном і зменшити ризики можливих перебоїв у постачанні.

    Окремою темою переговорів стала ситуація навколо сербської нафтової компанії NIS, яка залишається під санкційним тиском США через російську структуру власності. Компанія контролюється «Газпром нафтою» та «Газпромом», а її діяльність має критичне значення для паливного ринку Сербії. Саме NIS володіє єдиним у країні нафтопереробним заводом у Панчевому та забезпечує більшу частину внутрішнього ринку нафтопродуктів.

    Через санкції США вже кілька місяців тривають складні переговори щодо продажу російської частки в NIS угорській компанії MOL. Вашингтон вимагає скорочення російського впливу на стратегічні енергетичні активи Сербії. Наразі MOL прагне отримати додатковий час для завершення переговорів щодо придбання контрольного пакета акцій компанії.

    Ситуація навколо російського газу для Сербії демонструє складне становище багатьох країн Балканського регіону. З одного боку, Європейський Союз послідовно реалізує політику скорочення залежності від російських енергоносіїв після початку повномасштабної війни Росії проти України. З іншого боку, держави, які історично були інтегровані в російську енергетичну систему, змушені шукати баланс між політичними вимогами Заходу та власною енергетичною безпекою.

    Для Сербії питання газу залишається не лише економічним, а й політичним. Президент Александр Вучич неодноразово заявляв, що країна прагне вступу до Європейського Союзу, однак одночасно підтримує тісні економічні та енергетичні зв’язки з Росією. Саме тому кожне нове продовження контрактів із «Газпромом» привертає увагу як Брюсселя, так і Вашингтона.

    Поки Європа намагається остаточно відмовитися від російських енергоресурсів, Белград продовжує обирати прагматичний підхід, роблячи ставку на дешеві поставки з Росії та поступовий розвиток альтернативних маршрутів. Нове продовження контракту до кінця вересня дає Сербії додатковий час для підготовки до складних переговорів про майбутнє енергетичної співпраці та забезпечення стабільності власної економіки.

  • Казахстан відмовився виконувати рішення щодо $1,4 млрд для “Нафтогазу”

    Казахстан відмовився виконувати рішення щодо $1,4 млрд для “Нафтогазу”

  • Нафтогаз виграв у Газпрому $1,4 млрд, Зеленський обіцяє економічний ривок, а українців попереджають про нове зростання цін

    Нафтогаз виграв у Газпрому $1,4 млрд, Зеленський обіцяє економічний ривок, а українців попереджають про нове зростання цін

    Україна отримала важливу перемогу у багаторічному газовому спорі з Росією, президент Володимир Зеленський заговорив про майбутній економічний бум, а експерти попередили українців про новий стрибок цін уже найближчими місяцями. NV Бізнес зібрав головні економічні новини тижня.

    Однією з ключових подій стало рішення суду Казахстану, який дозволив примусове стягнення з російського Газпрому $1,4 млрд на користь НАК «Нафтогаз України».

    Голова правління Нафтогазу Сергій Корецький заявив, що це перше публічне рішення іноземного суду, яке дозволяє виконання арбітражного рішення щодо компенсації від Газпрому в окремій юрисдикції.

    За його словами, компанія продовжує системну роботу з пошуку та арешту російських активів за кордоном для подальшого стягнення коштів.

    Йдеться про багаторічний спір між Нафтогазом та Газпромом після порушення Росією контрактних зобов’язань і припинення частини транзитних та газових домовленостей.

    Ще однією гучною темою тижня стали економічні заяви президента України Володимира Зеленського.

    Глава держави заявив, що після завершення активної фази війни Україну може очікувати масштабне економічне зростання та хвиля інвестицій.

    За словами Зеленського, Україна вже зараз готує великі проєкти з відновлення інфраструктури, енергетики, оборонної промисловості та технологічного сектору.

    Президент також наголосив, що країна має шанс стати одним із ключових майданчиків для нової європейської промисловості та безпекових виробництв.

    Водночас економісти та бізнес попереджають про нову хвилю зростання цін в Україні.

    Серед головних причин називають наслідки масованих російських атак по енергетичній інфраструктурі, дефіцит робочої сили, подорожчання логістики та зростання витрат бізнесу.

    Особливо це може позначитися на цінах на продукти, комунальні послуги та імпортні товари.

    На тлі війни український ринок праці також переживає рекордний дефіцит працівників. Бізнес дедалі частіше заявляє про нестачу кадрів у виробництві, логістиці, будівництві та сфері послуг.

    Окрему увагу цього тижня привернули й події у США.

    Американські медіа повідомили, що Податковій службі США нібито обмежили можливість перевіряти фінансову діяльність Дональда Трампа. Тема викликала широкий резонанс на тлі президентської кампанії у США та нових політичних суперечок між республіканцями й демократами.

    Також у центрі уваги залишалася тема заморожених російських активів у Європі.

    Європейські країни продовжують обговорювати механізми використання доходів від російських активів, заморожених у системі Euroclear, для підтримки України та фінансування її відновлення.

    Паралельно Україна продовжує працювати над залученням міжнародної фінансової допомоги для покриття дефіциту бюджету та підтримки економіки в умовах війни.

    На тлі постійних атак Росії уряд також змушений шукати додаткові ресурси для відновлення енергетичної системи та захисту критичної інфраструктури.