Radaonline.news

Позначка: Андрій Гнатов

  • Зеленський розповів, чим займатимуться Сирський і Гнатов після відставки

    Зеленський розповів, чим займатимуться Сирський і Гнатов після відставки

    Колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський та ексначальник Генерального штабу Андрій Гнатов після звільнення з посад не залишать військову службу. Вони передаватимуть свій досвід новому керівництву ЗСУ та допомагатимуть у розвитку українського війська. Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час спільної пресконференції з прем’єр-міністром Ірландії Міхолом Мартіном у Києві.

    За словами глави держави, досвід обох генералів є надзвичайно цінним для української армії, тому держава має намір максимально використати їхній професійний потенціал. Зеленський особливо відзначив роботу Олександра Сирського, наголосивши, що він має значний бойовий досвід і провів низку успішних військових операцій.

    «Ми все розуміємо, тому безумовно будемо робити так, щоб і Олександр Станіславович, і Андрій Гнатов, скажімо так, не відпочивали, а передавали досвід новому командуванню», — заявив президент.

    Зеленський уточнив, що Сирський та Гнатов співпрацюватимуть із новопризначеним головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим, надаватимуть консультації та ділитимуться власним досвідом, що має забезпечити безперервність управління військом і збереження напрацьованих підходів.

    Раніше джерела РБК-Україна повідомляли, що після відставки Сирський і Гнатов не займатимуться операційним керівництвом військами. За інформацією співрозмовника, їх планують залучити до стратегічної, аналітичної та консультативної роботи. Зокрема, для Сирського одним із можливих напрямків діяльності називали систему військової освіти, де його досвід може бути корисним для підготовки майбутніх командирів.

    Нагадаємо, 21 липня президент України ухвалив рішення про зміну керівництва Збройних сил, призначивши новим головнокомандувачем ЗСУ Михайла Драпатого. Кадрові перестановки відбулися на тлі суспільного резонансу після звільнення міністра оборони Михайла Федорова та серії протестів у Києві й інших містах. Після призначення Драпатого президент уже визначив для нового головнокомандувача перелік першочергових завдань, які мають посилити боєздатність української армії в умовах триваючої війни.

  • Зеленський назвав нового начальника Генштабу: хто такий бойовий генерал Ігор Скибюк

    Зеленський назвав нового начальника Генштабу: хто такий бойовий генерал Ігор Скибюк

    Президент України Володимир Зеленський повідомив, що новим начальником Генерального штабу Збройних сил України стане генерал-майор Ігор Скибюк — досвідчений бойовий командир, Герой України та колишній командувач Десантно-штурмових військ. Він має працювати у зв’язці з новопризначеним головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим, з яким раніше разом проходив службу та захищав Україну.

    Про майбутнє призначення глава держави оголосив 22 липня після наради з новим військовим керівництвом. За словами Зеленського, кандидатуру Скибюка визначили разом із Михайлом Драпатим та Євгенієм Хмарою.

    «Новим начальником Генерального штабу Збройних сил України стане генерал-майор Ігор Скибюк — дуже досвідчений військовий, із яким новий головнокомандувач пліч-о-пліч захищав Україну», — повідомив президент.

    Водночас на момент появи заяви призначення ще мало бути формалізоване відповідними указами. Зеленський наголосив, що рішення щодо оновлення керівництва Збройних сил готуються і мають бути юридично оформлені протягом дня. Отже, президент спочатку політично оголосив кандидатуру нового начальника Генштабу, після чого мав з’явитися офіційний кадровий документ.

    Скибюк має змінити на посаді генерал-майора Андрія Гнатова. Президент не розкрив усіх подробиць щодо його подальшої служби, але повідомив, що формат роботи Гнатова, як і колишнього головнокомандувача Олександра Сирського, уже обговорювався. Зеленський підкреслив необхідність правильної та злагодженої передачі справ, щоб кадрові зміни не вплинули на проведення бойових операцій і управління військами.

    Оновлення Генерального штабу стало продовженням масштабної зміни вищого військового керівництва. Напередодні, 21 липня, Зеленський оголосив, що новим головнокомандувачем ЗСУ стане Михайло Драпатий. Він замінив Олександра Сирського, який очолював українську армію з лютого 2024 року.

    Глава держави пояснив, що разом із Драпатим та іншими посадовцями визначив нову конфігурацію Генерального штабу. Президент поставив перед оновленим командуванням завдання гарантувати безперервність операцій Сил оборони, продовжити реформу корпусної системи, забезпечити фронт озброєнням і безпілотниками, розвивати далекобійні удари та представити чітке бачення мобілізаційного процесу.

    Призначення Скибюка виглядає логічним і з погляду його попередньої посади. Із 3 червня 2025 року він був заступником начальника Генерального штабу ЗСУ, тобто вже був безпосередньо залучений до роботи центрального органу військового управління. Під час кадрових змін у червні 2025 року Скибюк залишив посаду командувача Десантно-штурмових військ і перейшов до Генштабу. Тоді президент пояснював перестановки необхідністю зосередити найдосвідченіших бойових командирів на ключових напрямах управління армією.

    Хто такий Ігор Скибюк

    Ігор Скибюк — генерал-майор Збройних сил України, який пройшов шлях від командира аеромобільного взводу до керівництва одним із головних органів управління українською армією. В офіційній біографії на сайті ЗСУ зазначено, що він народився 1977 року.

    Військову освіту Скибюк здобув в Одеському інституті Сухопутних військ, який закінчив 1998 року. Згодом він двічі навчався в Національному університеті оборони України — у 2011 та 2024 роках.

    Кар’єру він починав у десантних підрозділах. Скибюк послідовно обіймав посади від командира аеромобільного взводу до заступника командира окремої десантно-штурмової бригади — начальника повітряно-десантної служби. Пізніше він був начальником штабу — першим заступником командира бригади, командиром окремої десантно-штурмової бригади, начальником штабу — заступником командувача ДШВ, а згодом очолив Десантно-штурмові війська.

    Значна частина служби Скибюка пов’язана з 80-ю окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою. У цій військовій частині він починав службу наприкінці 1990-х років, а вже під час повномасштабної війни очолив її. Під його командуванням бригада брала участь у низці складних бойових операцій. Офіційний ресурс ДШВ характеризував Скибюка як командира з великим бойовим досвідом, а 80-ту бригаду під його керівництвом — як підрозділ, що відзначився серією успішних операцій.

    У 2001–2002 роках Скибюк також проходив службу у складі українського миротворчого контингенту в Косові. Там він командував спеціальним взводом спеціальної роти. Цей етап дав йому досвід роботи у міжнародному середовищі та взаємодії з військовими інших держав.

    Командування Десантно-штурмовими військами

    11 лютого 2024 року Зеленський призначив Ігоря Скибюка командувачем Десантно-штурмових військ ЗСУ. До цього він був начальником штабу — заступником командувача ДШВ, а ще раніше командував 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою.

    На чолі ДШВ Скибюк працював у період надзвичайно інтенсивних бойових дій. Десантно-штурмові частини виконували завдання на найбільш складних ділянках фронту, зокрема на сході України. В одному з інтерв’ю 2024 року генерал розповідав, що на окремих напрямках проти однієї української військової частини могли діяти до семи ворожих формувань. Попри таку перевагу Росії, українські десантники продовжували утримувати позиції та виконувати поставлені завдання.

    Скибюк також наголошував на тому, що характер сучасної війни швидко змінюється. За його оцінкою, якщо раніше вирішальну роль часто відігравала маса військ і техніки, то тепер дедалі більшого значення набувають технології, розвідка, безпілотні системи, швидкість ухвалення рішень і точність ураження.

    У червні 2025 року Скибюка звільнили з посади командувача ДШВ та перевели на роботу до Генерального штабу. Командування десантними військами тоді передали Олегу Апостолу, а Скибюк став одним із заступників начальника Генштабу.

    Герой України та бойові нагороди

    Ігор Скибюк має звання Героя України. У жовтні 2022 року президент вручив йому орден «Золота Зірка». На той момент Скибюк мав звання полковника. Нагороду він отримав за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

    Генерал також нагороджений орденами Богдана Хмельницького другого та третього ступенів, а також іншими державними й відомчими відзнаками.

    Скибюк належить до командирів, які значну частину кар’єри провели безпосередньо у бойових підрозділах. Саме бойовий досвід нового начальника Генштабу президент окремо підкреслив, оголошуючи про кадрове рішення.

    Чому важлива його взаємодія з Драпатим

    Особливу увагу Зеленський звернув на те, що Скибюк раніше служив разом із Михайлом Драпатим. Для керівництва ЗСУ взаєморозуміння між головнокомандувачем і начальником Генерального штабу має принципове значення.

    Головнокомандувач визначає основні напрями застосування армії, несе відповідальність за військове командування та стратегічні рішення. Генеральний штаб займається плануванням оборони, організацією застосування військ, координацією між командуваннями та практичною реалізацією визначених завдань. Тому ефективність усієї системи значною мірою залежить від того, наскільки злагоджено працюють двоє її ключових керівників.

    Заява президента про те, що Драпатий і Скибюк «пліч-о-пліч захищали Україну», має підкреслити наявність між ними спільного бойового досвіду й довіри. У період, коли Сили оборони ведуть операції на кількох напрямках, одночасно реформують корпусну систему та потребують прискореного впровадження технологій, така взаємодія може стати одним із ключових чинників стабільності командування.

    Після формалізації указів Ігор Скибюк має очолити Генеральний штаб у надзвичайно складний момент війни. Перед новою командою стоятимуть завдання не допустити збоїв у бойовому управлінні, продовжити чинні операції, зміцнити протиповітряну оборону, поліпшити забезпечення підрозділів, розвивати далекобійні спроможності та знайти ефективніші рішення щодо підготовки й поповнення війська.

    Генеральний штаб очолить не стороння для системи людина, а генерал, який уже понад рік працював усередині цього органу та до того командував одним із найбільш боєздатних родів військ. Його призначення разом із переходом Михайла Драпатого на посаду головнокомандувача фактично завершує формування нового керівного тандему Збройних сил України.

  • В Офісі президента відреагували на чутки про відставку Сирського: що заявили

    В Офісі президента відреагували на чутки про відставку Сирського: що заявили

    В Офісі президента України прокоментували чутки, які останніми днями активно поширюються в соціальних мережах та окремих медіа щодо можливої відставки головнокомандувача Збройних сил України генерала Олександра Сирського. Радник президента з питань комунікацій Дмитро Литвин заявив, що найближчим часом не варто очікувати термінових кадрових рішень, а інформацію з анонімних Telegram-каналів закликав сприймати критично.

    За словами Литвина, інформаційний простір зараз переповнений непідтвердженими повідомленнями про нібито масштабні кадрові перестановки у військовому керівництві. Він наголосив, що не слід очікувати призначень або звільнень «вже сьогодні» лише тому, що про це повідомляють анонімні джерела.

    Його заява пролунала на тлі численних публікацій про можливу заміну головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу генерал-лейтенанта Андрія Гнатова.

    Практично одночасно із заявою Офісу президента офіційну позицію оприлюднив і Генеральний штаб ЗСУ. У військовому командуванні наголосили, що інформація про нібито звільнення Сирського не відповідає дійсності. Також у Генштабі спростували повідомлення щодо можливого звільнення начальника Генерального штабу Андрія Гнатова.

    «Генерал Олександр Сирський продовжує виконувати свої службові обов’язки», – зазначили у Генеральному штабі. Аналогічно повідомлено, що генерал-лейтенант Андрій Гнатов також залишається на своїй посаді. У відомстві окремо нагадали, що звільнення з таких посад здійснюється виключно на підставі указу президента України.

    Чутки про можливі кадрові зміни почали активно поширюватися після серії зустрічей президента Володимира Зеленського з українськими військовими командирами.

    20 липня глава держави провів окремі переговори із заступником начальника Генерального штабу Михайлом Драпатим, керівником Об’єднаних сил ЗСУ Володимиром Горбатюком, командиром 3-го армійського корпусу Андрієм Білецьким та командиром корпусу «Хартія» Ігорем Оболєнським. Сам факт цих зустрічей спричинив нову хвилю припущень щодо можливих кадрових перестановок у військовому керівництві. Водночас офіційно їхній зміст не пов’язували із заміною головнокомандувача.

    Напередодні президент також повідомляв, що проводить консультації з командирами різних рівнів щодо подальших рішень у сфері оборони. Після цього в інформаційному просторі з’явилися численні публікації про можливі кадрові зміни, однак жодного офіційного рішення щодо звільнення Сирського або Гнатова не було оприлюднено.

    Останні кадрові дискусії розгорнулися після відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони. Сам Зеленський раніше заявляв, що між керівництвом Міністерства оборони та військовим командуванням існували серйозні розбіжності, які негативно впливали на взаємодію. Після цього в медіа почали активно обговорювати можливість подальших кадрових рішень у військовому керівництві.

    Попри численні припущення, станом на вечір 20 липня жодних офіційних документів про зміну головнокомандувача ЗСУ чи начальника Генерального штабу не оприлюднено. І в Офісі президента, і в Генеральному штабі наголошують, що інформація про звільнення Сирського, яка поширюється анонімними джерелами, не відповідає дійсності, а сам генерал продовжує виконувати свої службові обов’язки.

  • «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    Міністр оборони Михайло Федоров уперше публічно підтвердив, що на початку своєї роботи в оборонному відомстві пропонував президенту Володимиру Зеленському змінити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. За словами Федорова, він вважав оновлення вищого військового керівництва необхідною умовою для системного реформування армії та досягнення Україною переваги над Росією. Однак президент відкинув цю пропозицію та вирішив залишити чинну військову вертикаль без змін.

    Про це Федоров заявив 16 липня під час брифінгу для представників медіа, на якому прокоментував свою роботу в Міністерстві оборони, конфлікт із військовим командуванням, майбутню відставку та пропозицію залишитися в команді президента вже в іншому статусі.

    За словами міністра, ідею заміни головнокомандувача та начальника Генштабу він озвучив Зеленському ще на старті роботи в Міноборони. Водночас Федоров наголосив, що не наполягав на конкретних кандидатурах і вважав, що остаточне рішення повинен ухвалювати саме президент як Верховний головнокомандувач.

    Федоров пояснив, що для оцінки можливих претендентів держава має необхідні аналітичні інструменти. На його думку, можна було проаналізувати результати роботи командирів, провести відповідні співбесіди та після цього визначитися з новим головнокомандувачем і начальником Генерального штабу. Водночас Зеленський, за словами міністра, одразу дав зрозуміти, що не планує змінювати Сирського.

    Після відмови президента Федоров нібито прийняв це рішення і погодився будувати робочі відносини з чинним головнокомандувачем. Він заявив, що вважав своїм обов’язком навчитися взаємодіяти із Сирським, оскільки головним отримувачем результатів роботи державної системи є українське суспільство, а не окремі посадовці.

    Раніше інформація про те, що Федоров виступав за заміну військового керівництва, вже з’являлася у ЗМІ з посиланням на анонімні джерела. РБК-Україна повідомляло, що після призначення у Міноборони він нібито пропонував розглянути на посаду головнокомандувача Андрія Білецького або Михайла Драпатого, а начальником Генштабу міг бачити Ігоря Оболенського. Сам Федоров під час брифінгу конкретних прізвищ можливих наступників Сирського і Гнатова не назвав, наголосивши, що кадровий вибір мав залишатися за президентом.

    Водночас міністр заявив, що після рішення Зеленського залишити Сирського на посаді його команда зіткнулася із системним блокуванням запропонованих змін. За його словами, за шість місяців Міністерству оборони так і не вдалося повноцінно створити заплановані центри компетенцій та змінити організаційну структуру відомства.

    Федоров стверджує, що частина рішень не впроваджувалася через відсутність погодження з боку Генерального штабу. Зокрема, за його словами, блокувалося залучення нових фахівців, які могли б створювати сучасні управлінські, технологічні та аналітичні рішення для оборонного сектору.

    Міністр визнав, що його команда намагалася обходити ці обмеження за допомогою нестандартних механізмів, проте наголосив: окремі ситуативні рішення не здатні замінити повноцінну реформу великої військової системи. Він назвав ненормальною ситуацію, за якої під час повномасштабної війни фахівців неможливо оперативно перевести на роботу до Міністерства оборони через внутрішнє блокування.

    Публічні заяви Федорова фактично підтвердили існування глибоких розбіжностей між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю. Раніше повідомлялося, що сторони мали різні погляди на розподіл коштів, оборонні закупівлі, цифровізацію, організаційну структуру ЗСУ та пріоритетність окремих напрямів.

    Водночас у червні Федоров, Сирський і Гнатов публічно демонстрували спільну роботу над першим етапом трансформації Сил оборони. Тоді йшлося про нові контракти для військових, зміни у системі виплат, рекрутинг, мобілізацію та оновлення моделі управління. Запропоновані Міноборони зміни уряд запускав у межах експериментальних рішень, однак частина глибших організаційних реформ, судячи із заяв Федорова, так і не була реалізована.

    Окремо міністр звинуватив своїх опонентів у поширенні неправдивої інформації про його нібито причетність до розслідувань навколо підрозділу «Скеля». Федоров заявив, що не був ініціатором створення цього підрозділу, не відповідав за події всередині нього і не замовляв медійну кампанію. На його думку, культура взаємних звинувачень, маніпуляцій та перекладання відповідальності має бути викорінена, оскільки за таких умов Україна не зможе ефективно протистояти ворогу.

    Ще однією гучною заявою Федорова стало повідомлення про пропозицію Володимира Зеленського залишитися його радником після звільнення з Міністерства оборони. Міністр розповів, що відмовився від цієї посади. За його словами, він уже провів телефонну розмову з президентом і мав заплановану ще одну особисту зустріч.

    Коментуючи масові акції на свою підтримку, які відбулися у Києві та низці інших міст, Федоров заявив, що люди вийшли не особисто за нього, а за власне право вимагати ефективної державної системи. Він наголосив, що питання полягає не в його посаді, а в глибшій проблемі взаємодії між Міністерством оборони, Генеральним штабом та військовим керівництвом.

    Саме конфлікт між Федоровим і Сирським джерела українських медіа називали однією з головних причин рішення президента не залишати міністра в новому складі уряду. За даними журналістів, Зеленський пояснював депутатам, що не може допустити фактичної «війни» між Міністерством оборони та Генштабом у країні, яка протистоїть повномасштабній російській агресії.

    Ситуація навколо відставки Федорова викликала реакцію не лише в Україні, а й серед європейських партнерів. Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс назвав його можливе звільнення великою несподіванкою. Він зазначив, що Європейський Союз тісно співпрацював із командою Федорова у питаннях оборонного виробництва, далекобійних спроможностей та фінансування української оборонної промисловості. У Брюсселі очікують пояснень щодо причин кадрового рішення та гарантій, що започатковані проєкти будуть продовжені.

    На цьому тлі заяви Федорова перетворили кадрову перестановку на відкриту дискусію про модель управління українською армією. Колишні кулуарні суперечки тепер уперше прозвучали безпосередньо від одного з учасників конфлікту. Міністр фактично заявив, що технологічні та структурні зміни неможливо реалізувати без оновлення військової вертикалі та готовності Генштабу впускати в систему нових людей.

    Офіційної розгорнутої відповіді Олександра Сирського чи Генерального штабу на звинувачення Федорова станом на час публікації не було. Тому його твердження щодо блокування ініціатив, кадрових переведень і внутрішніх конфліктів наразі залишаються позицією самого міністра. Водночас публічний характер заяв свідчить, що протистояння у керівництві оборонного сектору вийшло на новий рівень і може мати наслідки не лише для складу уряду, а й для подальшого реформування Збройних сил України.

  • У Генштабі вперше відверто пояснили, від чого залежить демобілізація військових.

    У Генштабі вперше відверто пояснили, від чого залежить демобілізація військових.

    Питання демобілізації українських військовослужбовців залишається одним із найчутливіших під час повномасштабної війни. У Генеральному штабі Збройних сил України визнають, що запит суспільства на зрозумілі правила звільнення військових зі служби є цілком обґрунтованим, однак підкреслюють: у нинішніх умовах війни будь-які рішення щодо масової демобілізації безпосередньо залежать від можливостей поповнення армії новими бійцями та збереження боєздатності підрозділів на фронті.

    Про це заявив начальник Генерального штабу ЗСУ Andrii Hnatov в інтерв’ю LIGA.net, коментуючи очікування щодо можливих строків і механізмів звільнення військових, які тривалий час перебувають на службі з початку повномасштабного вторгнення Росії.

    За словами очільника Генштабу, ситуація з демобілізацією є значно складнішою, ніж часто сприймається в суспільстві, адже вона напряму пов’язана з рівнем укомплектованості Сил оборони. Українська армія веде активні бойові дії на великій лінії фронту, і будь-яке скорочення особового складу без відповідної заміни може створити ризики для обороноздатності держави.

    Гнатов наголосив, що питання поступового звільнення військових зі служби не зняте з порядку денного. У Генштабі та на рівні держави розглядають різні варіанти, які могли б дозволити в майбутньому вирішити проблему для окремих категорій військовослужбовців. Насамперед ідеться про тих, хто безперервно виконує бойові завдання з перших місяців вторгнення або має значну вислугу років у війську.

    Водночас він підкреслив, що будь-які конкретні рішення щодо масової демобілізації наразі неможливі через недостатні темпи мобілізації та потребу постійного поповнення бойових підрозділів. Саме баланс між призовом нових військових і потенційним звільненням чинних бійців визначає реальні можливості для змін у цій сфері.

    «Про демобілізацію зараз не варто говорити детально, щоб не вводити людей в оману й не створювати хибних очікувань», — зазначив начальник Генерального штабу, фактично давши зрозуміти, що жодних швидких рішень у цьому напрямку поки не передбачається.

    У Генштабі наголошують, що процеси мобілізації та демобілізації є взаємопов’язаними і не можуть розглядатися окремо. Чим вищими є темпи поповнення війська, тим більше можливостей з’являється для ротації особового складу та поступового звільнення тих військових, які вже відслужили тривалий час або мають право на завершення служби.

    За словами Гнатова, саме стабільне поповнення армії новими людьми є ключовою умовою для будь-яких змін у системі демобілізації. Якщо держава зможе забезпечити достатній рівень набору та підготовки військовослужбовців, тоді з’явиться можливість розглядати більш системні рішення щодо ротації та відпочинку для тих, хто перебуває на фронті з перших днів війни.

    Проблема демобілізації в Україні набула особливої актуальності через тривалі терміни служби багатьох військових, які з 2022 року безперервно беруть участь у бойових діях. Це створює значне фізичне та психологічне навантаження, а також впливає на моральний стан як самих військових, так і їхніх родин, які очікують на повернення близьких додому.

    Разом із тим у військовому командуванні наголошують, що рішення у цій сфері не можуть ухвалюватися виключно під впливом суспільного запиту, адже головним пріоритетом залишається утримання лінії фронту та захист держави від російської агресії.

    Паралельно з обговоренням демобілізації в Україні триває робота над реформуванням системи мобілізації. Уряд і військове командування розглядають можливість запровадження більш гнучких умов служби, зокрема через оновлення контрактної системи, підвищення грошового забезпечення та запровадження чіткіших правил проходження військової служби.

    Окремо обговорюється і питання соціального захисту військових та їхніх родин, а також розширення програм підтримки після повернення зі служби. Усе це має стати частиною ширшої реформи, спрямованої на стабілізацію кадрового забезпечення Сил оборони.

    Раніше командувач Національної гвардії України Oleksandr Pivnenko заявляв, що навіть після завершення війни процес повернення військових до цивільного життя не буде швидким. За його словами, армії знадобиться перехідний період, який може тривати близько року, для поступової реорганізації та стабілізації всіх процесів.

    Такі оцінки підтверджують, що питання демобілізації та ротації військових є довгостроковим викликом, який не обмежується лише періодом активних бойових дій, а потребує системного підходу навіть у післявоєнний час.

    На цьому тлі у Генеральному штабі підкреслюють, що ключовим фактором залишається здатність держави підтримувати достатню чисельність Сил оборони. Саме від цього залежатимуть як темпи можливого звільнення військових, так і загальна стійкість української армії у війні проти Росії.

    Таким чином, у Генштабі фактично дали зрозуміти: демобілізація можлива лише як частина комплексного процесу, який напряму пов’язаний із мобілізаційними ресурсами держави та ситуацією на фронті, а не як окреме або швидке рішення.