Володимир Путін, президент Росії, офіційно визнав, що удари України по нафтопереробних заводах та логістичних об’єктах спричинили серйозні проблеми з нафтопродуктами в країні. Замість того, щоб пояснити своїм співгромадянам, чому Росія, одна з найбільших країн-виробників нафти у світі, зіткнулася з дефіцитом пального, Путін зосередився на погрозах Україні, обіцяючи розширення атак.
На форумі «Все для перемоги», що відбувся 13 липня, Путін зазначив, що українські удари створюють «певні проблеми» з постачанням нафтопродуктів, проте намагався запевнити слухачів, що ситуація нібито покращується. Одночасно він попередив про можливу дзеркальну відповідь на дії України, яка, за його словами, буде значно потужнішою.
Ця риторика стала відповіддю на активізацію українських атак на російську енергетичну інфраструктуру, яку українська сторона називає «далекобійними санкціями». Ці операції націлені на об’єкти, що постачають паливо для російської армії та фінансують військові дії Кремля.
Проблеми з паливом в Росії стали настільки серйозними, що їх почали визнавати найвищі посадові особи. 28 червня Путін проводив нараду, присвячену забезпеченню російських регіонів паливом, під час якої чиновники визнали збитки на нафтопереробних заводах, скорочення виробництва і необхідність зміни маршрутів доставки пального.
На початку літа стало очевидно, що ситуація виходить за межі локальних проблем. Росія була змушена заборонити експорт дизельного пального і почати імпорт нафтопродуктів, а також збільшити завантаження на залишках виробництв, що вціліли. Навіть віцепрем'єр Олександр Новак прямо пов'язав черги на АЗС з ударами по нафтопереробним заводам, що підкреслює масштаби кризи.
З початку 2026 року українські удари суттєво посилилися, знищуючи частину російських нафтопереробних потужностей. За оцінками, це призвело до тимчасового виведення з експлуатації понад 25% таких потужностей, що, в свою чергу, вплинуло на внутрішній дефіцит пального в Росії, оціненого приблизно в 15%.
Проблеми з постачанням пального особливо загострилися в окупованому Криму, де влітку введені обмеження на продаж бензину. На окремих АЗС дозволялося заправляти лише до 20 літрів пального на одну машину, а продаж у каністри був заборонений.
Путін також пообіцяв розробити нову систему постачання для Криму, однак не вказав, які саме зміни передбачаються. Це свідчить про серйозні проблеми з логістикою, які виникли через удари по російських НПЗ і нафтобазах.
Нестача пального вплинула не лише на цивільний сектор, але й на російську армію. Відомості від руху опору «АТЕШ» свідчать, що командування російських військ обмежило постачання пального для підрозділів, що негативно позначається на здатності виконувати бойові завдання.
Проблеми з постачанням нафти для Росії ставлять під загрозу не тільки військові операції, але і загалом стабільність внутрішнього ринку. Удари України по НПЗ, які, як визнав сам Путін, призводять до серйозних труднощів, свідчать про поступове повернення війни на територію агресора.
На фоні цих труднощів Кремль знову перейшов до агресивної риторики, погрожуючи Україні посиленням атак. Ті слова не змінюють дійсності, що саме Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Путін намагається заспокоїти ситуацію, але реалії свідчать про значні труднощі, які російська економіка вже не може приховати.