Підприємства та організації повторно перевірять на відповідність критеріям критичності для бронювання працівників

Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.

Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.

Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

Короткі довідки про гетьманів:

Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

У Полтавській області правоохоронні органи припинили діяльність незаконної схеми, пов’язаної з оформленням другої групи інвалідності з метою отримання відстрочки від мобілізації. Слідство встановило, що до організації оборудки був причетний 48-річний посередник, який діяв у змові з кількома спільниками та використовував прогалини в медичній системі.

За інформацією поліції, фігуранти пропонували потенційним «клієнтам» повний пакет незаконних послуг — від підроблених медичних документів до створення видимості стаціонарного лікування. Усе це мало створити формальні підстави для встановлення другої групи інвалідності, яка давала змогу уникнути призову під час мобілізаційних заходів.

Після отримання коштів фігурант передавав підроблені документи та інструктував щодо їх подальшого використання. Наразі йому повідомлено про підозру у пособництві в одержанні неправомірної вигоди службовими особами та в організації виготовлення і видачі підроблених документів. За ці злочини передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від п’яти до десяти років із додатковими обмеженнями щодо посад та конфіскацією майна.

Правоохоронці продовжують встановлювати всіх учасників схеми та перевіряють їхню можливу причетність до аналогічних злочинів.

24 грудня в Україні має особливе значення, поєднуючи глибокі християнські традиції та очікування одного з найбільших церковних свят — Різдва Христового. Цей день відомий як Святвечір, час внутрішнього зосередження, родинної єдності та духовної підготовки до народження Спасителя. Паралельно церковний календар нагадує про подвиг святої преподобномучениці Євгенії Римської, чия історія стала прикладом незламної віри й самопожертви.

Святвечір здавна вважається моментом тиші та очищення. Саме цього дня віряни дотримуються строгого посту до появи першої зірки, яка символізує Вифлеємське світло. За традицією, родини збираються за святковим столом, на якому має бути дванадцять пісних страв, що уособлюють апостолів. Центральне місце серед них посідає кутя — знак єднання живих і померлих поколінь, подяки за прожитий рік і надії на прийдешній.

У Святвечір віряни дотримуються строгих духовних і побутових обмежень. Не рекомендується голосно розмовляти та галасувати під час вечері. Святвечір вважається родинним днем, тому не варто запрошувати гостей. Забороняється сваритися, лихословити та з’ясовувати стосунки — день має пройти у спокої, тиші та молитві.

Здавна наші предки уважно спостерігали за природою цього дня. Вважалося, що зоряне небо віщує щедрий урожай, відлига — неврожайний рік, чисте небо без хмар — багатство грибів, а заметіль — добрий медозбір.Традиційно родина сідає за святковий стіл із появою першої зірки, що символізує Вифлеємську зорю. На столі має бути 12 пісних страв — за кількістю апостолів. Головною з них є кутя, а також готують узвар, пісний борщ, вареники, рибу та гриби.

Цього дня іменини відзначають Микола, Сергій, Євгенія та Клавдія.Талісманом людей, народжених 24 грудня, вважається бірюза — камінь щастя та захисту, який здавна використовували як оберіг, зокрема для дітей.

24 грудня народилися український політик і публіцист В’ячеслав Чорновіл, олімпійський чемпіон з фехтування Григорій Крісс та Герой України, військовослужбовець ЗСУ Олексій Сенюк.

Цей день відзначений низкою важливих подій в історії України та світу — від укладення міжнародних договорів і прем’єр опер до першого авіабомбардування та запуску українського супутника «Січ-1М».

В Україні 24 грудня також святкують День працівників архівних установ. Професійне свято архівістів підкреслює значення їхньої роботи у збереженні національної пам’яті та історичних документів.

Крім того, цього дня відзначають День ґоґоль-моґолю — традиційного домашнього смаколика, який вважають поживним і корисним для здоров’я.

Керівник Служби безпеки України в Полтавській області Костянтин Семенюк, якого було призначено на посаду указом президента Володимира Зеленського у серпні 2025 року, став фігурантом журналістського розслідування через рівень добробуту своєї родини та походження коштів на придбання дорогого майна. Матеріали розслідування викликали значний суспільний резонанс, оскільки йдеться про високопосадовця силового відомства, відповідального за національну безпеку.

Журналісти проєкту «Схеми» з’ясували, що Семенюк користується активами, які важко співвіднести з офіційними доходами державного службовця. У його користуванні перебувають автомобілі преміумкласу, апартаменти бізнес-категорії у Чернівцях, а також рекреаційний комплекс у Карпатах. Частина цього майна оформлена на близьких родичів, що ускладнює пряме відстеження реальних власників і джерел фінансування.

Ще один преміальний автомобіль, Mercedes-Benz GLE 350D AMG 2020 року, також оформлений на тестя Семенюка, але використовується керівником полтавського СБУ.

Крім авто, родина Семенюка отримала апартаменти бізнес-класу в Чернівцях площею 120 кв. м, які були придбані матір’ю дружини Семенюка у 2021 році у Тітуса Скрипи, батька місцевого бізнесмена та депутата, за ціною удвічі нижчою за ринкову.

Журналісти також зафіксували придбання земельних ділянок у Буковинських Карпатах, на яких розташований комплекс відпочинку з котеджами, басейном та сауною. Тестю Семенюка вдалося придбати третину земельних ділянок за 22 400 гривень, хоча реальна вартість об’єкта може становити сотні тисяч доларів.

Офіційні коментарі родини та СБУ пояснюють, що автомобілі були придбані тестем Семенюка через майданчики із продажу вживаних авто, а майно на території Чернівців та Карпат – за кошти, зароблені батьками дружини Семенюка за кордоном протягом багатьох років. Сам Семенюк зазначає, що користується автомобілями лише під час відвідування родини.

Попри це, офіційні доходи родини посадовця та його тестя не співставні з ринковою вартістю придбаного майна та транспортних засобів, що викликає питання щодо походження коштів.