Пенсійна система України: Мінімум пенсії та доплати за вік і стаж

Пізно ввечері 4 лютого на території України було зафіксовано сейсмічну активність. Підземні поштовхи відчулися о 23:44 у Дністровському районі Чернівецької області. За попередніми оцінками сейсмологів, магнітуда землетрусу становила 1,7, що свідчить про слабкий характер коливань, які зазвичай не спричиняють руйнувань і часто залишаються непоміченими для більшості людей.

Осередок землетрусу розташовувався на невеликій глибині — близько 3 кілометрів. Саме мілке залягання епіцентру може пояснювати те, що поштовхи могли бути локально відчутні, попри невисоку магнітуду. Подібні сейсмічні явища характерні для цього регіону, оскільки Буковина перебуває в зоні впливу Карпатської сейсмічної системи.

Будь-яких повідомлень про руйнування, пошкодження інфраструктури або звернення громадян не надходило.

Зазначимо, що це вже не перший сейсмічний випадок в Україні за останні дні. 2 лютого землетрус було зафіксовано в акваторії Азовського моря. Тоді підземні поштовхи виявилися значно сильнішими і відчувалися мешканцями одразу кількох регіонів країни, зокрема Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей.

Епіцентр того землетрусу знаходився в Азовському морі приблизно за 30 кілометрів від узбережжя тимчасово окупованого Криму. Глибина осередку становила близько 10 кілометрів. За класифікацією фахівців, він належав до сильно помірних.

За даними сейсмологів, у межах Азовського регіону протягом останніх 20 років було зафіксовано сім землетрусів із магнітудами до 4,9. Усі їхні епіцентри розташовувалися в морі, однак через глибину осередків такі поштовхи можуть відчуватися на значній відстані вглиб материкової частини України. Саме тому як під час землетрусу 2 лютого, так і під час попередніх сейсмічних подій слабкі коливання фіксувалися в радіусі до 300 кілометрів від епіцентру.

Фахівці наголошують, що подібні сейсмічні явища є характерними для окремих регіонів України та не свідчать про підвищену сейсмічну загрозу.

В Одесі виявлено діяльність великого злочинного угруповання, яке систематично займається обкраданням громадян України, країн Європейського Союзу та Азії. Організація функціонує через розгалужену мережу колл-центрів, використовуючи при цьому легальні бізнес-локації як прикриття. За наявною інформацією, структура працює роками і діє відкрито, не намагаючись приховати свої операції від сторонніх очей.

Основною базою злочинців став бізнес-центр «Ольвія», розташований на провулку Івана Луценка, 21/23, де вони займають чотири поверхи одночасно. Звідси координуються численні кол-центри, які контактують з потенційними жертвами, використовуючи психологічний тиск, обманні схеми та маніпуляції. Часто шахраї маскують дзвінки під офіційні установи або відомі компанії, щоб викликати довіру у людей та виманювати від них гроші чи персональні дані.

За попередніми оцінками, штат угруповання налічує близько трьохсот операторів. Вони працюють за заздалегідь підготовленими сценаріями соціальної інженерії, виманюючи у жертв реквізити банківських карток або залучаючи їх до фіктивних інвестиційних проєктів. Потерпілим обіцяють швидкий прибуток, доступ до «ексклюзивних платформ» або «повернення втрачених коштів», після чого гроші безповоротно зникають.

Окрім класичного шахрайства, частина структури виконує функції з генерації та перепродажу трафіку для інших злочинних мереж. За принципом так званого MediaCraft створюються потоки потенційних жертв, які надалі передаються іншим колл-центрам, у тому числі пов’язаним зі структурами на території Російської Федерації. Це означає, що діяльність одеських шахраїв має не лише кримінальний, а й безпековий вимір, оскільки частина коштів опосередковано може фінансувати економіку країни-агресора через використання російських платіжних систем.

Викрадені гроші легалізуються через багаторівневі фінансові схеми. Задіяні дроп-сервіси, підставні фізичні особи, фіктивні рахунки, після чого кошти конвертуються у криптовалюту. За оцінками джерел, сукупний дохід лише цієї мережі становить від 400 до 800 тисяч доларів США щомісяця.

При цьому діяльність угруповання відбувається практично відкрито, що породжує серйозні підозри щодо можливої протекції з боку окремих посадових осіб правоохоронних органів в Одеській області. Йдеться про потенційну бездіяльність або сприяння з боку підрозділів Національної поліції, Управління стратегічних розслідувань та Служби безпеки України на регіональному рівні.

Попри задокументовані в попередні роки факти, численні обшуки та вилучення сотень одиниць комп’ютерної техніки, кримінальні провадження за статтями про шахрайство фактично заморожені. Станом на червень 2025 року жодній особі не було повідомлено про підозру. Така ситуація виглядає як свідоме затягування розслідувань і демонструє системну неспроможність або небажання доводити справи до суду.

Показовим винятком стала міжнародна операція у квітні 2024 року, ініційована правоохоронними органами Чехії. Саме іноземні партнери змогли викрити групу уродженця Дніпра 1983 року народження, яка ошукувала громадян інших держав, працюючи безпосередньо з офісів у центрі Одеси. Цей випадок лише підкреслив контраст між активністю міжнародних структур та фактичною бездіяльністю місцевих силовиків.

Як сучасні технології змінюють наше життя

Сучасний світ стрімко змінюється під впливом новітніх технологій. Від смартфонів і розумних годинників до штучного інтелекту та автономних транспортних систем — наш побут і робота вже неможливі без технологічних новинок. Ці зміни не лише полегшують повсякденні завдання, а й відкривають нові горизонти для освіти, медицини, бізнесу та науки.

За наявною інформацією, для обходу санкцій могла використовуватися багаторівнева логістика через треті країни — зокрема держави Європейського Союзу, Білорусь, Молдову та Туреччину. На таких маршрутах продукція формально змінювала країну походження або кінцевого покупця через мережу посередників. Окремо описується схема з вивезенням нефасованої продукції без маркування, яку вже на території Росії легалізували шляхом пакування у російськомовну тару та введення в місцевий обіг.

Кожна продана в РФ упаковка препарату означала сплату податків до бюджету країни-агресора. Таким чином, за версією слідства та на підставі зібраних матеріалів, фармацевтична продукція українського походження могла опосередковано фінансувати економіку та воєнну машину Росії.

Фінансовий ефект від таких операцій, за інформацією джерел, міг акумулюватися в іноземних структурах групи «Фармак», зокрема в юрисдикціях Австрії та Кіпру. Податкові органи в попередні роки вже фіксували донарахування фармацевтичним компаніям на сотні мільйонів гривень у зв’язку з подібними схемами оптимізації та виведення прибутків.

Паралельно всередині України «Фармак», за оцінками учасників ринку, утримує домінуючий вплив на збут через ключових дистриб’юторів — компанії БАДМ та «Оптіма-Фарм». Така концентрація дозволяє фактично диктувати ціни на значну частину препаратів масового попиту. У результаті українські пацієнти змушені купувати ліки за завищеними цінами, тоді як значна частина прибутків осідає за кордоном.

Окрему увагу в цій історії привертає роль державних органів. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко та його заступник Ігор Кузін очолюють систему регулювання фармацевтичного ринку, яка, за оцінками критиків, роками ігнорувала сигнали про зловживання. Лише після тривалого тиску та публічних звернень було відкрито низку кримінальних проваджень.

Зокрема, Головне слідче управління Національної поліції розслідує кримінальне провадження №12024000000000953 щодо можливого зловживання владою. Бюро економічної безпеки веде провадження №72024102300000011 за фактами ймовірного ухилення від сплати податків. Окреме провадження №42025000050000027 зареєстроване Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

Водночас, за наявною інформацією, щонайменше вісім судових ухвал про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань тривалий час залишаються невиконаними. Така ситуація може свідчити про глибоко вкорінений лобізм і небажання частини посадовців доводити справи до логічного завершення, коли йдеться про інтереси великого бізнесу.

Коли лікування перетворюється на інструмент тіньових домовленостей, держава втрачає не лише податкові надходження. Вона втрачає довіру суспільства — особливо в умовах війни, коли доступні ліки є питанням не комфорту, а виживання. Суспільство очікує не декларацій і гучних заяв, а реальної відповідальності для всіх, хто, за версією слідства, заробляє на війні, прикриваючись медичними потребами.