У січні 2024 року колишній очільник Броварського військкомату Юрій Бурляй задекларував новенький Volkswagen Touareg 2021 року. Вартість такого авто – близько 1,9 мільйона гривень. І все б нічого, якби не один нюанс: за весь попередній рік Бурляй задекларував грошових активів лише на 300 тисяч гривень. Усе інше — таємниця за сімома печатками.
У декларації — жодного слова про позику чи подарунок, жодних пояснень. Просто: є машина, і цього має бути досить.
Цей епізод яскраво ілюструє набагато ширшу тенденцію. Бурляй мешкає в заміському будинку під Києвом, орендна вартість якого в рази нижча за ринкову. Офіційне пояснення — «житло дозволив використовувати знайомий». Подібна ситуація — і з іншою нерухомістю: квартира у Вишгороді, якою користується родина, узагалі не відображена в декларації. Є ще кілька об’єктів у Борисполі, де триває ремонт, нібито на позичені в «друга» кошти.
Однак жодних офіційних підтверджень цих версій у відкритому доступі немає. Усе це — тільки слова. Зі сторони складається враження, ніби декларація стала формальністю, а пояснювати, звідки розкіш, уже ніхто й не намагається.
Схожа ситуація і з автопарком. Родина чиновника користується транспортом вартістю у десятки тисяч доларів, але в документах — тиша. Ні джерел, ні прав користування.
Історія Бурляя — не поодинока. Вона радше типова. У деклараціях — мінімум, а в реальному житті — максимум комфорту. Квартира, авто, заміський дім — усе оформлене на родичів, друзів або й узагалі ніяк. Формально — чиновник ледь зводить кінці з кінцями. А фактично — живе на рівні топменеджера.
Чи зацікавиться такими фактами НАЗК? Чи буде реакція правоохоронців? Поки що — жодного сигналу. А громадськість бачить лише чергову декларацію, в якій усе гаразд. Точніше — нічого немає. Але це «нічого» дуже нагадує люксовий стиль життя.