Глибинна держава це не змова а частина еволюції системи

Глибинна держава — одне з тих понять, що давно вийшло за межі політичної науки і перетворилося на медіа-феномен. У масовій свідомості вона асоціюється з невидимим урядом, змовами, глобальним контролем і силовими структурами, які «насправді всім керують». Це зручне пояснення для всього, що здається незрозумілим, непрозорим або несправедливим у функціонуванні держав.

Але чи справді глибинна держава — це таємне угруповання в тіні? Чи, можливо, мова йде про складну систему інституцій, зв’язків і процесів, яка просто не лежить на поверхні? Про те, що насправді означає поняття Deep State, чим воно є в різних країнах, і чому без «глибинної» держави не обходиться жодна справжня демократія, — у цьому блозі.

Що ж таке Deep State?

І ті, хто ставиться до цього явища нейтрально або позитивно, і ті, хто вважає його причиною всіх бід людства, зазвичай мають на увазі “непублічні механізми політики й управління суспільством та державою”. До непублічної сфери можна віднести кулуарні зв’язки, управлінські, бюрократичні чи корпоративні практики, які впливають на державу і суспільство, але не лежать на поверхні. Це може бути просто буденна робота бюрократії, яка непомітна широкому загалу.

Уявлення конспірологів або противників Deep State полягає в тому, що є певна “таємна організація”, яка сидить “нагорі” і керує суспільством винятково у власних корисливих інтересах. Звісно, це міф і так не працює.

Насправді ж управління економікою, фінансами, суспільством та державою — це складний процес, здебільшого бюрократичного і політичного характеру. У будь-якій великій структурі рано чи пізно виникає розписана, структурована бюрократія. Бюрократія не завжди ефективна і майже ніколи не буває динамічною, бо її завдання полягає в іншому — забезпечувати стабільність і керованість.

Чим складніше суспільство, тим складніше влаштована бюрократія і тим більше там різноманітних гравців. Груп впливу, професійних експертів та чиновників, які вибудовують сталі традиції та культури поведінки в певних інститутах. І все це разом (формальна бюрократія, бізнес-інтереси, неформальні правила, традиції, галузеві та регіональні еліти) й формує складну систему влади.

Ми маємо справу з безліччю взаємопов’язаних процесів, що часто суперечать одне одному і не мають єдиного центру прийняття рішень. Немає ніякої єдиної “таємної влади”. Проте є безліч відносно самостійних, формальних і неформальних структур.

Конспірологи ж, прагнучи простих пояснень, “призначають” Deep State таким собі всемогутнім координатором, який заважає “простим людям” чи “істинним реформаторам” втілювати свої геніальні ідеї. Так, трампісти та інші конспірологи-популісти вперто ігнорують складність світу, бо вона їм не зрозуміла і некомфортна.

Навіщо потрібен Deep State?

Існування такої складної “багатошарової” системи забезпечує найважливішу річ: безперервність влади та управління державою. Керованість продовжується навіть тоді, коли відбувається серйозний зовнішній чи внутрішній стрес системи.. Наприклад, в Україні у 2014 та 2022.

Також Deep State діє як запобіжник. З одного боку, може гальмувати реформи, але з іншого — рятує від необачних і небезпечних “стрибків” в інший бік.

Навпаки, якщо вся система надмірно централізується і вся влада замкнена на “вертикалі” (як у Путіна в Росії), це робить структуру дуже крихкою. Варто зникнути центру (внаслідок поразки, перевороту чи смерті правителя) — і вся конструкція може розлетітися, бо немає відпрацьованих горизонтальних зв’язків та стійких неформальних інституцій.

Як проводити реформи в умовах Deep State?

Спроби “ламати бюрократію” чи “знищувати Deep State” зазвичай призводять до дестабілізації. Водночас ігнорувати гальмівний ефект старих інституцій також нерозумно. Єдиний спосіб — усвідомлювати, що будь-які зміни потребують згуртування зацікавлених сторін. Саме так можна реалізовувати реформи:

  1. Створити коло бенефіціарів — тих, кому реформа вигідна й хто захищатиме її.
  2. Пояснити суспільству сенс змін — щоб був суспільний тиск “знизу”.
  3. Знайти компроміс з тими, хто виступає проти або остерігається змін — в умовах демократії це майже завжди необхідно.
  4. Закріпити результат — у формі законів, ринкових механізмів, неформальних правил, аби нова система стала вигідною й усталеною.

Це нескінченно далеко від “простих рішень”. Але прості рішення можуть хіба в пекло завести. США нам (світу) це дуже добре ілюструють.

 

Юрiй Богданов

Блогер

Схожі статті

Медитація як інструмент відновлення нервової системи в умовах хронічного стресу

Хронічний стрес для багатьох людей перестав бути винятком і фактично перетворився на постійний фон повсякденного життя. Його підступність полягає в тому, що він рідко проявляється різко й одразу. Напруження поступово накопичується, порушуючи внутрішній баланс організму, а згодом дає про себе знати через безсоння, підвищену тривожність, проблеми з травленням, коливання артеріального тиску або відчуття виснаження, яке не минає навіть після відпочинку.

З медичної точки зору стрес є універсальною реакцією організму на будь-який вплив, до якого нервова система виявилася неготовою. У таких умовах активізуються захисні механізми, що допомагають адаптуватися до загрози, однак за тривалого впливу вони починають працювати проти самої людини. Нервова система перебуває у стані постійної напруги, що з часом негативно відбивається як на психічному, так і на фізичному здоров’ї.

Свідомість умовно можна порівняти з океаном. Лише невелика частина — це усвідомлений рівень, тоді як більшість процесів відбувається в підсвідомості. Якщо стрес перевищує можливості нервової системи, він формує в підсвідомості стійкі «вузли», які постійно продукують негативні сигнали. Саме вони з часом призводять до хронічної тривоги, депресії, головного болю, порушень сну та інших проблем.

Тривалий стрес активує симпатичну нервову систему, відповідальну за мобілізацію та напругу. Водночас парасимпатична система, яка відповідає за відновлення та травлення, блокується. Через це їжа гірше засвоюється, навіть якщо вона корисна й збалансована. У результаті організм не отримує необхідної енергії, що ще більше виснажує нервову систему.

Медитація працює не з наслідками, а з першопричинами стресу. Вона дозволяє дістатися глибинних рівнів свідомості, де накопичуються напруження, і нейтралізувати їх природним шляхом. Це не боротьба зі стресом, а створення умов, у яких нервова система сама відновлює баланс.

Існує кілька основних напрямів медитативних практик.Практики концентрації спрямовані на фокус уваги та активізацію розумової діяльності.Практики відкритого моніторингу допомагають відсторонитися від стресових думок і знизити напругу.Практики спонтанного самотрансцендування ведуть розум углиб свідомості, до джерела думок, де й відбувається розчинення накопиченого стресу.

Регулярна медитація активує парасимпатичну нервову систему, знижує рівень кортизолу та сприяє глибокому відновленню. Розум природно заспокоюється, тіло розслабляється, а нервова система отримує можливість «переписати» шкідливі стресові реакції.

Хоча базові техніки можна знайти у відкритому доступі, фахівець допомагає уникнути помилок і швидше досягти результату. Професійний інструктаж особливо важливий для людей із хронічним стресом, тривожними розладами або психосоматичними захворюваннями.

Медитація підходить більшості людей. Водночас за наявності важких психічних розладів, зокрема гострих психозів або шизофренії, практика має відбуватися лише під контролем лікаря.

Регулярна практика знижує рівень тривожності, покращує сон, нормалізує тиск, позитивно впливає на травлення, імунітет і концентрацію уваги. Вона також підвищує емоційну стійкість, покращує взаємини з іншими та допомагає легше адаптуватися до змін.

Медитативні техніки застосовують при ПТСР, тривожних і депресивних розладах, хронічному болю, серцево-судинних і гастроентерологічних захворюваннях, а також при синдромі хронічної втоми та порушеннях сну.

Ольга Навроцька відверто про свідомий вибір життя без материнства

Українська письменниця та сценаристка Ольга Навроцька вперше публічно поділилася особистими міркуваннями щодо материнства, відкрито заявивши про свій свідомий вибір залишатися без дітей. 51-річна дружина музиканта Фагота розповіла, що рішення жити у форматі childfree не було спонтанним — воно формувалося протягом багатьох років і стало результатом глибоких внутрішніх роздумів та життєвого досвіду.

В інтерв’ю Раміні Есхакзай Навроцька зазначила, що її ставлення до материнства змінювалося поступово, а остаточну впевненість у своєму виборі вона відчула в умовах повномасштабної війни та глобальної нестабільності. За словами письменниці, сучасний світ став надто непередбачуваним і небезпечним, щоб без сумнівів брати на себе відповідальність за нове життя. Саме усвідомлення цієї відповідальності, а не небажання дітей як такого, стало ключовим аргументом у її рішенні.

Письменниця наголосила, що усвідомлює всі радощі життя, однак вважає його водночас жорстоким і болісним. Саме тому вона не готова свідомо приводити дитину у світ, де щастя часто межує з трагедіями та втратами.

Навроцька зізналася, що якби була впевненість у безпечному майбутньому та завершенні війни, розв’язаної Росією проти України, вона, можливо, замислилася б над материнством. Проте наразі такого відчуття впевненості немає.

Вона також зазначила, що ніколи не мріяла про дітей і завжди підсвідомо відчувала себе людиною, якій ближчий шлях без материнства. При цьому Навроцька з великою повагою ставиться до жінок, які народжують і виховують дітей, називаючи їх «богинями».

Письменниця підкреслила, що відсутність дітей ніколи не сприймала як недолік чи внутрішню порожнечу. Свою реалізацію вона знаходить у творчості, яку символічно називає своїми дітьми.

Водночас відомо, що Фагот має сина Микиту від попередніх стосунків. Із його матір’ю музикант розлучився ще під час вагітності жінки. Наприкінці листопада цього року Фагота помітили з іншою дівчиною, що спричинило чутки про можливі проблеми у стосунках з Ольгою Навроцькою, однак офіційних коментарів від пари з цього приводу не було.

Напад на артистів “Гуцулії”: поліція притягнула до відповідальності неповнолітніх учасників інциденту

Інцидент із нападом на артистів Івано-Франківського національного ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» набув розголосу після того, як поліція оголосила про притягнення до відповідальності трьох неповнолітніх дівчат. Віком 15 і 17 років, ці школярки стали причетними до конфлікту, що стався 7 грудня на автозаправній станції у Шептицькому, під час повернення артистів із гастрольного туру Польщею та Фінляндією.

За інформацією правоохоронців, група, до складу якої входили як повнолітні, так і неповнолітні особи, вчинила хуліганські дії щодо членів ансамблю. Спочатку між молодими людьми та артистами виник словесний конфлікт, який згодом переріс у відкриту агресію. У результаті інциденту кілька учасників ансамблю постраждали морально та фізично, хоча серйозних травм, на щастя, не було зафіксовано.

Унаслідок нападу один з артистів зазнав перелому, ще кілька осіб отримали забої та садна. Постраждалим надали медичну допомогу.

Спочатку поліція затримала двох чоловіків віком 18 та 20 років, а також 21-річного студента місцевого училища. Суд обрав їм запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Досудове розслідування триває за кількома статтями Кримінального кодексу, зокрема за хуліганство.

13 грудня правоохоронці повідомили, що встановили особи ще трьох неповнолітніх учасниць конфлікту. На одну з 17-річних дівчат склали адміністративні протоколи за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) та ст. 178 КУпАП (розпивання алкогольних напоїв). Також протоколи оформили на батьків або законних представників підлітків за ст. 184 КУпАП (невиконання батьківських обовʼязків), а також на осіб, які придбали та передали неповнолітнім алкоголь, за ст. 180 КУпАП (доведення неповнолітнього до стану сп’яніння).

Інцидент у Гдині: погрози продавчині з України спричинили втручання поліції

У польському місті Гдиня стався резонансний інцидент у продуктовому магазині, жертвою якого стала продавчиня — громадянка України. Подія відбулася 9 грудня в крамниці на вулиці Starowiejska й швидко набула розголосу через агресивну поведінку покупця та серйозність висловлених ним погроз. За інформацією правоохоронців, чоловік поводився вкрай зухвало, ображав працівницю магазину та словесно залякував її фізичною розправою.

За словами постраждалої Ольги, конфлікт виник через м’ясний продукт, який приблизно за чверть години до цього придбала дружина агресивного чоловіка. Повернувшись до магазину, покупець почав стверджувати, що товар був зіпсований і нібито становив небезпеку для його родини. Він звинувачував продавчиню у навмисних діях, підвищував голос і намагався прорватися до службових приміщень, чим створив загрозливу ситуацію для персоналу та інших відвідувачів.

Коли один із покупців спробував заступитися за жінку та перегородив йому шлях, агресор почав погрожувати йому. Очевидці розповідають, що чоловік поводився вкрай збуджено: метався по магазину, вигукував антиукраїнські гасла та демонстрував рукою жест, схожий на нацистське привітання. Частину подій Ольга встигла зняти на відео. Зрештою з приміщення його вивела жінка, яка, ймовірно, була його дружиною.

Поліцію викликала одна з відвідувачок магазину. Ольга зізнається, що після інциденту перебувала у важкому психологічному стані. За її словами, вона не могла говорити і сильно тремтіла, однак зібралася з силами, відпрацювала зміну, після чого закрила магазин і звернулася до поліції.

Наступного дня чоловік Ольги через соціальні мережі зв’язався з адвокатом Давідом Дехнертом, який співпрацює з фондом допомоги жертвам ксенофобії. Юрист повідомив, що поліція Гдині оперативно прийняла заяву та розпочала розслідування. Про інцидент також було поінформовано консульство України в Гданську. Відео з магазину адвокат опублікував у своїх соцмережах.

12 грудня поліція Гдині затримала підозрюваного. Слідчі дії тривають. За словами речника поліції, зібрані на цей момент докази дають підстави для доповнення правової кваліфікації справи статтею, пов’язаною з пропагандою нацистського режиму.

Адвокат Давід Дехнерт зазначає, що випадки нападів і погроз на адресу громадян України в Польщі стають дедалі частішими. Він пов’язує це зі зростанням радикалізації суспільних настроїв, зокрема під впливом агресивної інтернет-риторики та заяв окремих політиків, які намагаються здобути популярність, граючи на ксенофобії.