Глибинна держава це не змова а частина еволюції системи

Глибинна держава — одне з тих понять, що давно вийшло за межі політичної науки і перетворилося на медіа-феномен. У масовій свідомості вона асоціюється з невидимим урядом, змовами, глобальним контролем і силовими структурами, які «насправді всім керують». Це зручне пояснення для всього, що здається незрозумілим, непрозорим або несправедливим у функціонуванні держав.

Але чи справді глибинна держава — це таємне угруповання в тіні? Чи, можливо, мова йде про складну систему інституцій, зв’язків і процесів, яка просто не лежить на поверхні? Про те, що насправді означає поняття Deep State, чим воно є в різних країнах, і чому без «глибинної» держави не обходиться жодна справжня демократія, — у цьому блозі.

Що ж таке Deep State?

І ті, хто ставиться до цього явища нейтрально або позитивно, і ті, хто вважає його причиною всіх бід людства, зазвичай мають на увазі “непублічні механізми політики й управління суспільством та державою”. До непублічної сфери можна віднести кулуарні зв’язки, управлінські, бюрократичні чи корпоративні практики, які впливають на державу і суспільство, але не лежать на поверхні. Це може бути просто буденна робота бюрократії, яка непомітна широкому загалу.

Уявлення конспірологів або противників Deep State полягає в тому, що є певна “таємна організація”, яка сидить “нагорі” і керує суспільством винятково у власних корисливих інтересах. Звісно, це міф і так не працює.

Насправді ж управління економікою, фінансами, суспільством та державою — це складний процес, здебільшого бюрократичного і політичного характеру. У будь-якій великій структурі рано чи пізно виникає розписана, структурована бюрократія. Бюрократія не завжди ефективна і майже ніколи не буває динамічною, бо її завдання полягає в іншому — забезпечувати стабільність і керованість.

Чим складніше суспільство, тим складніше влаштована бюрократія і тим більше там різноманітних гравців. Груп впливу, професійних експертів та чиновників, які вибудовують сталі традиції та культури поведінки в певних інститутах. І все це разом (формальна бюрократія, бізнес-інтереси, неформальні правила, традиції, галузеві та регіональні еліти) й формує складну систему влади.

Ми маємо справу з безліччю взаємопов’язаних процесів, що часто суперечать одне одному і не мають єдиного центру прийняття рішень. Немає ніякої єдиної “таємної влади”. Проте є безліч відносно самостійних, формальних і неформальних структур.

Конспірологи ж, прагнучи простих пояснень, “призначають” Deep State таким собі всемогутнім координатором, який заважає “простим людям” чи “істинним реформаторам” втілювати свої геніальні ідеї. Так, трампісти та інші конспірологи-популісти вперто ігнорують складність світу, бо вона їм не зрозуміла і некомфортна.

Навіщо потрібен Deep State?

Існування такої складної “багатошарової” системи забезпечує найважливішу річ: безперервність влади та управління державою. Керованість продовжується навіть тоді, коли відбувається серйозний зовнішній чи внутрішній стрес системи.. Наприклад, в Україні у 2014 та 2022.

Також Deep State діє як запобіжник. З одного боку, може гальмувати реформи, але з іншого — рятує від необачних і небезпечних “стрибків” в інший бік.

Навпаки, якщо вся система надмірно централізується і вся влада замкнена на “вертикалі” (як у Путіна в Росії), це робить структуру дуже крихкою. Варто зникнути центру (внаслідок поразки, перевороту чи смерті правителя) — і вся конструкція може розлетітися, бо немає відпрацьованих горизонтальних зв’язків та стійких неформальних інституцій.

Як проводити реформи в умовах Deep State?

Спроби “ламати бюрократію” чи “знищувати Deep State” зазвичай призводять до дестабілізації. Водночас ігнорувати гальмівний ефект старих інституцій також нерозумно. Єдиний спосіб — усвідомлювати, що будь-які зміни потребують згуртування зацікавлених сторін. Саме так можна реалізовувати реформи:

  1. Створити коло бенефіціарів — тих, кому реформа вигідна й хто захищатиме її.
  2. Пояснити суспільству сенс змін — щоб був суспільний тиск “знизу”.
  3. Знайти компроміс з тими, хто виступає проти або остерігається змін — в умовах демократії це майже завжди необхідно.
  4. Закріпити результат — у формі законів, ринкових механізмів, неформальних правил, аби нова система стала вигідною й усталеною.

Це нескінченно далеко від “простих рішень”. Але прості рішення можуть хіба в пекло завести. США нам (світу) це дуже добре ілюструють.

 

Юрiй Богданов

Блогер

Схожі статті

Голова Шевченківського суду Києва Євген Мартинов під тиском звинувачень у зловживаннях та покриванні порушень

Голова Шевченківського районного суду міста Києва Євген Мартинов опинився у центрі гучного скандалу після низки звинувачень, висунутих громадськими активістами, заявниками та учасниками судових процесів. Йому закидають перешкоджання розслідуванню дорожньо-транспортної пригоди за участю службового автомобіля, можливу фальсифікацію відомостей про власне майно під час конкурсного відбору, а також системне покривання правопорушень колег у межах так званої «суддівської кругової поруки».

За словами активістів, саме під керівництвом Мартинова у суді фіксуються випадки упередженого розгляду справ та вибіркового правосуддя, що, на їхню думку, підриває довіру до судової системи столиці. Особливе обурення викликала історія з ДТП, у якій фігурує службовий транспорт суду. Заявники стверджують, що розслідування навмисно затягується, а окремі матеріали могли бути приховані або змінені для уникнення відповідальності.

Раніше, у 2018 році, Мартинов нібито провалив конкурс до Вищого антикорупційного суду через невідповідності в декларації — версія, яка протиставляється офіційним поясненням. За останні роки на адресу судді надійшло, як стверджують ініціатори звернень, щонайменше 16 скарг; жодна з них, за їхніми словами, не отримала вичерпного розгляду.

Окремі заяви стосуються співробітників апарату суду. Зокрема, ідеться про Аліни Зборщік (колишня керівниця апарату), яку пов’язують із бізнес-зв’язками на тимчасово окупованих територіях та реєстрацією компаній у РФ. При офіційних доходах на рівні середніх показників Зборщік володіє таунхаусом під Києвом та іншими активами, що викликає додаткові питання щодо походження коштів.

Ініціатори скарг неодноразово зверталися до правоохоронних органів. Частина процесуальних звернень стосувалася бездіяльності НАБУ і СБУ щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань щодо окремих епізодів за участю Мартинова. Однак кілька судових рішень, серед яких ухвали слідчих суддів ВАКС і Солом’янського райсуду Києва, відмовили у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених осіб.

Критики говорять про «систему захисту своїх» у суддівському середовищі, коли автоматизований розподіл справ нібито змінюється під впливом керівництва, а питання про неправомірні рішення натикаються на організаційний опір. Сам Мартинов і представники суду публічних коментарів із цього приводу, як правило, не дають або обмежуються тезами про дотримання законності та внутрішніх процедур.

Епізоди з питанням притягнення до відповідальності — як у випадку ДТП, так і щодо сумнівів у деклараційних відомостях — залишаються предметом суспільного резонансу. Активісти наполягають на незалежній перевірці, прозорому розгляді скарг і публічних висновках контролюючих органів, аби усунути відчуття безкарності та відновити довіру до судової системи.

Lama розповіла про кохання з молодшим нареченим: історія, що почалася на узбережжі Херсонщини

Українська співачка Наталя Дзеньків, відома під сценічним ім’ям Lama, поділилася подробицями знайомства зі своїм нареченим Романом, який молодший за неї на сімнадцять років. В інтерв’ю артистка вперше відкрито розповіла, як між ними зародилися почуття, наголосивши, що їхній зв’язок — це не про вік, а про глибоку духовну близькість.

За словами співачки, доленосна зустріч відбулася під час відпочинку на узбережжі Херсонської області. Після складного періоду в особистому житті та розриву з колишнім продюсером Віталієм Телезіним, Lama вирішила провести кілька днів у колі друзів, аби відновити сили. Саме тоді, у невеликому готелі біля моря, вона познайомилася з Романом — спокійним і врівноваженим чоловіком, який, як з’ясувалося, не має жодного стосунку до шоу-бізнесу.

«Я з подружками поїхала у Херсонську область. Там був класний готельчик, де ми й познайомилися. Пройшло три місяці, і я помітила, що це моє. Ми розговорилися, і я зрозуміла, що ми як споріднені душі. У нас світогляди однакові. Він такий духовний, магічний. Воно само собою сталося», — поділилася Наталя.

Артистка уточнила, що їхні стосунки тривають уже дев’ять років. Попри тривалу зв’язок, пара досі формально не оформила шлюбних відносин; Lama називає свого партнера «нареченим». В інтерв’ю також згадано, що Роман працює фінансовим аналітиком і не пов’язаний із музичною індустрією. Раніше закохані пояснювали, чому не планують мати дітей, але деталі цього рішення Lama не розкривала в поточній бесіді.

Історія стосунків Lama викликала інтерес у шанувальників та медіа: з огляду на вік нареченого та різницю в професійних світах, пара демонструє, за словами Наталії, міцне емоційне порозуміння і духовну сумісність. Виконавиця підкреслила, що випадковості іноді бувають доленосними, і нинішній зв’язок вона сприймає як подарунок долі після болісного розриву.

Андрій Шевченко: Вихід збірної України на Чемпіонат світу — це шанс заявити про країну світові

Президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко підкреслив, що участь національної збірної у Чемпіонаті світу 2026 року є стратегічним завданням не лише для спорту, а й для всієї країни. Турнір, який відбудеться у Канаді, США та Мексиці, стане одним із наймасштабніших в історії футболу, і, за словами Шевченка, Україна повинна зробити все можливе, аби бути серед його учасників.

Він наголосив, що виступ на світовій першості має символічне значення у нинішній час, коли увага міжнародної спільноти до України надзвичайно важлива. «Це більше, ніж гра. Це спосіб нагадати світові про нашу країну, про людей, які борються й не здаються. Коли український прапор знову з’явиться на полі світового турніру — це стане сигналом сили, єдності та нескореності», — зазначив очільник УАФ.

Президент УАФ підкреслив, що попереду на команду Сергія Реброва чекають два визначальні поєдинки — проти Франції та Ісландії. Саме ці матчі стануть вирішальними в боротьбі за путівку на світовий форум.

Від їхнього результату залежить формат подальшої участі: у разі позитивного сценарію Україна може пройти відбір безпосередньо або отримати шанс у стикових матчах. Якщо обидва поєдинки завершаться невдало — боротьба за вихід на Мундіаль для «синьо-жовтих» завершиться.

Шевченко назвав ці ігри моментом відповідальності не лише для футболістів, а й для всієї країни.

«Це важливо для гравців, для тренерського штабу, для футбольної спільноти. Але не менш важливо — для людей, які вболівають за Україну, вірять у команду і чекають сильного меседжу зі світу спорту», — додав він.

ЧС-2026 стане першим в історії чемпіонатом світу, який приймуть одразу три країни, а також першим турніром із розширеним форматом — 48 учасників замість 32. Це відкриває додаткові можливості для команд, які ведуть боротьбу за кваліфікацію.

Бої на Великобурлуцькому напрямку: російські війська здійснили часткове просування, ЗСУ укріплюють оборону

На Великобурлуцькому напрямку, що на Харківщині, зафіксовано часткове просування російських військ у результаті тривалих атак. Про це повідомив начальник управління комунікацій Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов, зазначивши, що противнику вдалося незначно відтіснити підрозділи Збройних сил України від державного кордону та здійснити неглибокий, але протяжний захід на українську територію.

За словами Трегубова, бойові дії на цьому відтинку фронту тривають уже кілька тижнів, і російські підрозділи активно намагаються скористатися місцевістю для створення вигідних рубежів. Водночас українські сили проводять контрдії, укріплюють оборонні позиції та не дозволяють ворогу просунутися вглиб території.

Попри часткове просування, Трегубов підкреслив, що українські війська продовжують тримати оборону і стримують натиск супротивника. Великобурлуцький напрямок залишається однією з найгарячіших ділянок фронту на Харківщині, де бої тривають і супротивна сторона намагається поліпшити тактичні позиції після попередніх невдалих спроб прориву.

Офіційні деталі щодо втрат і точних рубежів просування наразі не оприлюднені. Командування ООС закликає не поширювати неперевірену інформацію і чекати офіційних зведень для повного уявлення про ситуацію на ділянці фронту.