Глибинна держава — одне з тих понять, що давно вийшло за межі політичної науки і перетворилося на медіа-феномен. У масовій свідомості вона асоціюється з невидимим урядом, змовами, глобальним контролем і силовими структурами, які «насправді всім керують». Це зручне пояснення для всього, що здається незрозумілим, непрозорим або несправедливим у функціонуванні держав.
Але чи справді глибинна держава — це таємне угруповання в тіні? Чи, можливо, мова йде про складну систему інституцій, зв’язків і процесів, яка просто не лежить на поверхні? Про те, що насправді означає поняття Deep State, чим воно є в різних країнах, і чому без «глибинної» держави не обходиться жодна справжня демократія, — у цьому блозі.
Що ж таке Deep State?
І ті, хто ставиться до цього явища нейтрально або позитивно, і ті, хто вважає його причиною всіх бід людства, зазвичай мають на увазі “непублічні механізми політики й управління суспільством та державою”. До непублічної сфери можна віднести кулуарні зв’язки, управлінські, бюрократичні чи корпоративні практики, які впливають на державу і суспільство, але не лежать на поверхні. Це може бути просто буденна робота бюрократії, яка непомітна широкому загалу.
Уявлення конспірологів або противників Deep State полягає в тому, що є певна “таємна організація”, яка сидить “нагорі” і керує суспільством винятково у власних корисливих інтересах. Звісно, це міф і так не працює.
Насправді ж управління економікою, фінансами, суспільством та державою — це складний процес, здебільшого бюрократичного і політичного характеру. У будь-якій великій структурі рано чи пізно виникає розписана, структурована бюрократія. Бюрократія не завжди ефективна і майже ніколи не буває динамічною, бо її завдання полягає в іншому — забезпечувати стабільність і керованість.
Чим складніше суспільство, тим складніше влаштована бюрократія і тим більше там різноманітних гравців. Груп впливу, професійних експертів та чиновників, які вибудовують сталі традиції та культури поведінки в певних інститутах. І все це разом (формальна бюрократія, бізнес-інтереси, неформальні правила, традиції, галузеві та регіональні еліти) й формує складну систему влади.
Ми маємо справу з безліччю взаємопов’язаних процесів, що часто суперечать одне одному і не мають єдиного центру прийняття рішень. Немає ніякої єдиної “таємної влади”. Проте є безліч відносно самостійних, формальних і неформальних структур.
Конспірологи ж, прагнучи простих пояснень, “призначають” Deep State таким собі всемогутнім координатором, який заважає “простим людям” чи “істинним реформаторам” втілювати свої геніальні ідеї. Так, трампісти та інші конспірологи-популісти вперто ігнорують складність світу, бо вона їм не зрозуміла і некомфортна.
Навіщо потрібен Deep State?
Існування такої складної “багатошарової” системи забезпечує найважливішу річ: безперервність влади та управління державою. Керованість продовжується навіть тоді, коли відбувається серйозний зовнішній чи внутрішній стрес системи.. Наприклад, в Україні у 2014 та 2022.
Також Deep State діє як запобіжник. З одного боку, може гальмувати реформи, але з іншого — рятує від необачних і небезпечних “стрибків” в інший бік.
Навпаки, якщо вся система надмірно централізується і вся влада замкнена на “вертикалі” (як у Путіна в Росії), це робить структуру дуже крихкою. Варто зникнути центру (внаслідок поразки, перевороту чи смерті правителя) — і вся конструкція може розлетітися, бо немає відпрацьованих горизонтальних зв’язків та стійких неформальних інституцій.
Як проводити реформи в умовах Deep State?
Спроби “ламати бюрократію” чи “знищувати Deep State” зазвичай призводять до дестабілізації. Водночас ігнорувати гальмівний ефект старих інституцій також нерозумно. Єдиний спосіб — усвідомлювати, що будь-які зміни потребують згуртування зацікавлених сторін. Саме так можна реалізовувати реформи:
- Створити коло бенефіціарів — тих, кому реформа вигідна й хто захищатиме її.
- Пояснити суспільству сенс змін — щоб був суспільний тиск “знизу”.
- Знайти компроміс з тими, хто виступає проти або остерігається змін — в умовах демократії це майже завжди необхідно.
- Закріпити результат — у формі законів, ринкових механізмів, неформальних правил, аби нова система стала вигідною й усталеною.
Це нескінченно далеко від “простих рішень”. Але прості рішення можуть хіба в пекло завести. США нам (світу) це дуже добре ілюструють.