Елітні авіалайнери, розкішні яхти та успішний бізнес у Росії: як син Черняка під прицілом правоохоронців знаходиться у своєму власному світі

Прізвисько Черняка: від заголовків до бізнесу в Росії

Останні тижні не припиняють обговорювати ім’я горілчаного магната Євгена Черняка, а ще його сина Олександра. Звинувачення в співпраці з державою-агресором лише підсилюють інтерес ЗМІ та громадськості. Від тиску на бізнес до зв’язків у Росії – розслідування розкривають все більше деталей.

Таким чином, Черняки продовжували зберігати вплив на російський сервіс з продажу автомобілів Carprice через посередників щонайменше до січня 2023 року. Детальні дані російських реєстрів розкривають більше інформації. Виявляється, що кіпрська компанія Черняка-молодшого є засновником трьох фірм, зареєстрованих у Москві – ООО «Селаникар» (яка є юридичною особою згаданого вище Carprice), ООО «Картех» та ООО «Автограф» (остання ліквідована в травні 2022 року). Дивно, що Черняк-молодший також потрапив у справу, в якій йде мова про його батька, якого українські спецслужби підозрюють у праці на агресора. Спеціальний сайт Міністерства внутрішніх справ вказує, що він оголошений у розшук як особа, яка ухиляється від слідства. Знайти його виявиться дуже складно, адже подорожі є справжнім захопленням Олександра Черняка. За допомогою Instagram його дружини, Діани Євдокимової, можна виявити, що Новий 2024 рік подружжя святкувало у теплих краях біля моря. У грудні 2023-го родина встигла відвідати Австрію та Венецію. Усього минулий рік був для них надзвичайно насиченим подорожами. Вони відвідали різноманітні країни від Кенії до Ісландії, і, звичайно ж, не обійшли стороною Дубай. Тут Діана Євдокимова часто фотографується, переважно в дорогих місцях, таких як штучний острів Пальма Джумейра та готель на острові Bluewaters, де розташоване найбільше колесо огляду в світі. Напередодні вторгнення Росії в Україну Черняк із дружиною святкували День Валентина на яхті в Перській затоці з видом на відомий готель Burj Al Arab. Але найбільше вражає те, що Черняк з дружиною літають по всім цим розкішним місцям на власному літаку. Для нас це дуже важливо.

Дружина Олександра Черняка також привертає увагу, і, на жаль, тут також є сліди російського впливу. Батько Діани, генерал міліції Володимир Євдокимов, працював у правоохоронних органах і досяг вершин кар’єри, очоливши МВС за часів керівництва Юрієм Луценком і, згодом, Арсеном Аваковим. Проте є одна цікава деталь: з 2004 по 2005 рік Євдокимов працював радником в Посольстві України в Росії. Саме з цього часу експерти та громадські організації почали підозрювати, що Євдокимов міг бути завербований Федеральною службою безпеки РФ. У 2014 році організація “Правий сектор” закликала тодішнього президента звільнити Євдокимова з МВС через його проросійські погляди та навіть його зв’язки з деякими сепаратистами Донбасу. Його також звинувачували у тому, що, за його прямим дорученням, був застрелений член “Правого сектора” Олександр Музичко, відомий як Сашко Білий. Після відставки Євдокимова МВС навіть проводило офіційну перевірку цих обвинувачень, але результати залишилися невідомими. В той період ЗМІ активно писали про батька дружини Олександра Черняка, пов’язуючи його з кримінальним світом Донбасу та кришуванням бандитизму на Луганщині, де він працював протягом певного часу. Через цей період також стало відомо, що криміналітет нагородив Євдокимова яхтою “Marquis 690” завдовжки 23 метри, яка була пришвартована в Криму, але залишилася там після анексії. У 2020 році знову згадали про Володимира Євдокимова та його темне минуле, прогнозуючи йому місце в МВС, куди недавно був призначений міністр Денис Монастирський. Депутат від “Слуги народу” Максим Бужанський визнавав, що репутація Євдокимова “з душком”, звертаючи увагу на його “небезпечні зв’язки” з кримінальним світом Луганщини. Для нас це дуже важливо.

На своїй сторінці в Instagram дружина Олександра Черняка не демонструє свого батька. Але з радістю хвалиться своєю матір’ю, з якою разом, вдягнуті у найпрестижніші сумки у світі — Birkin, подорожують Європою. Ось, наприклад, Діана з матір’ю на аеропортовому терміналі у Ніцці всього за два місяці після того, як її батька, Володимира Євдокимова, звільнили з МВС. Важко зрозуміти, як особа, яка присвятила усе своє життя службі в міліції, навіть у високих посадах, може заробити на приватний літак, яхту та безперервні подорожі для своєї дружини та дочки? І головне, чому СБУ не провела перевірку щодо можливого вербування Володимира Євдокимова російськими спецслужбами, коли в 2020 році розмовлялося про його можливе повернення до МВС України? Це питання наростає, і, на жаль, має прямий зв’язок з російським слідом. Це стосується і історії з сином Євгена Черняка, Олександром, і з родиною Діани Євдокимової, яка у 2020 році віддала світ дитині, синові горілчаного магната. Для нас це дуже важливо.

У вищезгаданій статті розкривається комплексна проблема з питань впливу російських спецслужб на ключових посадах в Україні та їх вплив на бізнес та особисте життя впливових осіб. Використання соціальних мереж для демонстрації розкішного способу життя відомих осіб викликає запитання щодо джерел їхнього доходу та можливого сполучення з кримінальним світом. Через недостатню перевірку осіб, які займають важливі посади, можуть виникати серйозні загрози для національної безпеки України. Такі висновки вимагають серйозного розгляду та вжиття відповідних заходів з боку влади для захисту інтересів країни та її громадян.

Схожі статті

Виклики на ринку праці після війни: загроза дефіциту робочої сили в Україні

Тимофій Милованов, колишній міністр економіки, наголосив, що після завершення війни Україна може опинитися в ситуації гострого дефіциту робочої сили. Це питання стає все більш актуальним на фоні того, що частина населення була змушена виїхати за кордон, інша – зазнала серйозних травм або загибелі. Ситуація на ринку праці після війни потребуватиме комплексного підходу та інвестицій в відновлення економіки.

Невизначеність в країні змусила багатьох українців шукати роботу за кордоном, що призвело до істотного скорочення активної робочої сили на внутрішньому ринку. З одного боку, багато підприємств зупинили свою діяльність або значно зменшили обсяги виробництва, з іншого – нові підприємства і сектори економіки потребують кваліфікованих кадрів, яких катастрофічно не вистачає.

Причина — стрімке старіння населення та значне скорочення економічно активного населення. В Україні вже зараз спостерігається критичне співвідношення між тими, хто працює, і тими, хто перебуває на пенсії. Війна лише посилила цю проблему — значна частина людей виїхала за кордон, інші загинули або втратили працездатність.

Милованов наголошує: якщо українці не змінять підходи до праці, продуктивності та освіти, країна буде змушена масово імпортувати працівників — не десятками тисяч, а мільйонами. Передусім це стосуватиметься робітничих спеціальностей — будівельників, механіків, виробничих працівників.

Такий прогноз викликає дискусії: чи готова українська держава до інтеграції великої кількості іноземних працівників? Чи існує стратегія міграційної політики? Якими будуть соціальні наслідки?

Однак очевидно одне — демографічна криза стає однією з ключових загроз післявоєнного відновлення. І вже зараз Україна має обирати між масовим поверненням своїх громадян та залученням іноземців.

Підвищення ефективності комунікації у бізнесі: як досягти результату через правильні інструменти та стратегії

В умовах швидкоплинного ринку та постійних змін у бізнес-середовищі важливою складовою успіху є ефективна комунікація. Не тільки з партнерами, клієнтами чи інвесторами, але й у межах самого колективу. Розробка правильних стратегій комунікації та впровадження сучасних інструментів дозволяє зберігати та посилювати конкурентні переваги. Важливо не лише передавати інформацію, а й робити це так, щоб вона була зрозумілою, актуальною та дієвою.

Перш за все, необхідно розглядати комунікацію як двосторонній процес, що передбачає зворотний зв'язок. Це означає, що не можна просто транслювати інформацію від одного до іншого — потрібно створювати можливості для обміну думками, ідеями, запитаннями та пропозиціями. Сучасні технології відкривають перед компаніями безліч можливостей для організації ефективної комунікації: від CRM-систем і внутрішніх чатів до відеоконференцій і інструментів для спільної роботи.

У грудні 2023 року приватний виконавець Київського округу Марія Фесик відкрила виконавче провадження для примусового виконання рішення суду. Вона визначила до стягнення 1,56 млн грн та 156,5 тис. грн власної винагороди. Підприємець сплатив усе наступного дня, після чого виконавець завершила провадження.

Втім уже наступного дня Фесик скасувала своє рішення, заявивши, що не врахувала нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних. Загальна сума зросла до 3,5 млн грн, після чого вона ініціювала арешт майна на 2,14 млн грн. 20 грудня з карткового рахунку бізнесмена було додатково списано 78 тис. грн.

Київський апеляційний суд 25 березня 2025 року визнав дії приватного виконавця незаконними, зафіксувавши грубі порушення процедури. Наразі відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 367 КК України — службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

Скандал навколо Катрушина та Фесик може стати показовим кейсом про зловживання у сфері виконавчого провадження та використання судових механізмів у бізнес-конфліктах.

Крадіжка в магазині під час воєнного стану: вирок Бердичівського міськрайонного суду

Бердичівський міськрайонний суд виніс вирок щодо подружжя, яке здійснило крадіжку в магазині верхнього одягу під час дії воєнного стану. Подія сталася в березні цього року. Як стало відомо з матеріалів справи, жінка зайшла до магазину, де почала приміряти кілька шкіряних курток. Після того, як вона вибрала одну, покинула торгову залу, не сплативши за товар. Її чоловік тим часом також вибрав куртку і намагався винести її з магазину, однак був помічений персоналом і негайно затриманий. Він повернув товар, не встигнувши втекти.

Проте жінка, не зважаючи на вимогу власниці магазину повернути куртку, спробувала втекти. Але їй не вдалося завершити втечу: на її шляху стали випадкові свідки, які перешкодили їй покинути місце події. Зрештою, жінку було затримано. Обидва підозрювані були передані до правоохоронних органів, де проти них було відкрито кримінальне провадження.

Суд встановив, що подружжя діяло не за попередньою змовою, а кожен самостійно. Жінку визнано винною у тяжкому злочині, тоді як дії чоловіка перекваліфіковано як замах на крадіжку (ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України). Обом призначено покарання – 5 років обмеження волі.

Під час винесення вироку суд врахував низку пом’якшувальних обставин: щире каяття, сприяння слідству, прохання потерпілої не карати суворо, а також тяжке захворювання чоловіка.

Вирок наразі не набув чинності й може бути оскаржений (справа №274/2345/25).

Європейський Союз планує узгодити механізм виділення Україні 140 мільярдів євро до квітня наступного року

Європейський Союз активно працює над розробкою механізму, який дозволить виділити Україні близько 140 мільярдів євро, отриманих від заморожених російських активів. За інформацією агентства Bloomberg, з посиланням на джерела в європейських інституціях, цей процес може бути завершений до квітня наступного року. Уже наступного тижня Єврокомісія планує провести переговори між лідерами країн-членів ЄС, з метою досягнення політичної згоди щодо цього питання.

Попри те, що підтримка цієї ініціативи в ЄС є значною, існують певні юридичні перепони. Бельгія, яка є головним управлінцем заморожених російських активів через депозитарну систему Euroclear, висловлює стурбованість щодо можливих юридичних наслідків такого кроку. Зокрема, бельгійська сторона занепокоєна тим, як це рішення може вплинути на міжнародні правові норми та потенційні судові процеси. У відповідь на ці побоювання, ЄС або група окремих країн готові запропонувати Euroclear необхідні юридичні гарантії, аби зняти ці ризики та забезпечити безперешкодне використання заморожених коштів на підтримку України.

У разі успішного погодження, юридична пропозиція щодо механізму передачі коштів Україні може бути підготовлена вже у другому кварталі 2025 року, який розпочинається у квітні.

Європейські лідери дедалі більше схиляються до думки, що використання заморожених російських активів є єдиним реалістичним способом забезпечити стабільне фінансування України. Інші джерела підтримки виснажуються, а Сполучені Штати відмовляються фінансувати військову допомогу. Тим часом низка країн ЄС зіштовхується з внутрішніми політичними та бюджетними труднощами, що ускладнює пряме виділення коштів.