Вищий антикорупційний суд (ВАКС) вирішив випустити Олександра Лієва, колишнього високопосадовця Міністерства оборони, підозрюваного у справі про незаконні дії при закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України (ЗСУ) на суму понад півтора мільярда гривень, під особисте зобов’язання. Цю інформацію підтвердив адвокат Лієва, Назар Кульчицький, у коментарі для “Суспільного”. За словами адвоката, суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов’язання та відправив ухвалу у виправний заклад. Але під час засідання прокурора не було на місці безвідомих причин. Справу проти Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не знайшли достатніх доказів для продовження слідства. Суддя Ярослав Шкодін наголосив, що якщо навіть САП не бачить складу злочину, то як його може побачити суд. Лієв, якого взяли під варту з заставою у 50 мільйонів гривень, був відпущений під особисте зобов’язання через місяць. Хоча ВАКС скасував це рішення 9 квітня, Лієв не повернувся до в’язниці через закінчення терміну утримання під вартою 8 квітня. Це означає, що він залишився без запобіжного заходу, як пояснює адвокат. 17 квітня ВАКС повторно розглянув питання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення клопотання залишилося без розгляду.
У висновку можна зазначити, що рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо Олександра Лієва, колишнього експосадовця Міністерства оборони, підтверджується підозрою в махінаціях при закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України. Вирішивши змінити запобіжний захід на особисте зобов’язання, суд підкреслив необхідність детального розслідування у справі, оскільки антикорупційні органи не представили достатніх доказів. Це викликає питання щодо ефективності роботи правоохоронних органів у боротьбі з корупцією. Також важливо відзначити, що недоліки в системі правосуддя можуть призвести до ситуацій, коли особи, підозрювані у серйозних злочинах, залишаються без відповідного запобіжного заходу, що може вплинути на недоторканість правосуддя та довіру суспільства до судової системи.
