Джонні Депп готує першу англомовну екранізацію “Майстра і Маргарити”

Військовослужбовці в Україні мають закріплене законом право захищати свої права у випадках, коли накази, рішення або дії командування суперечать законодавству чи виходять за межі наданих повноважень. У Міністерстві юстиції підкреслюють: проходження військової служби не позбавляє людину права на правовий захист, а держава зобов’язується забезпечити ефективні механізми оскарження та доступ до безоплатної правничої допомоги.

Законодавство передбачає можливість оскарження широкого кола управлінських рішень. Зокрема, військові можуть звертатися зі скаргами щодо наказів про звільнення з військової служби, переведення до іншої частини або призначення на посаду. Також предметом оскарження можуть бути рішення, пов’язані з укладенням, продовженням чи достроковим розірванням контракту, а також питання присвоєння, пониження або позбавлення військового звання.

Серед найпоширеніших проблем, з якими звертаються військовослужбовці, — невиплата грошового забезпечення та інших належних коштів, незаконне звільнення мобілізованих, відмова у розірванні контракту, порушення процедури звільнення за станом здоров’я, ненадання соціальних виплат і допомоги.

Захист своїх прав військові можуть здійснювати кількома шляхами. Зокрема, через органи військового управління, Військову службу правопорядку, Уповноважену Президента з питань захисту прав військовослужбовців, а також через систему безоплатної правничої допомоги.

У системі безоплатної правничої допомоги фахівці надають консультації, допомагають підготувати заяви та скарги. Для ветеранів і учасників бойових дій передбачена також підготовка процесуальних документів і представництво інтересів у суді. У Мін’юсті підкреслюють, що звернення за правовим захистом є законним інструментом відновлення порушених прав і не може бути підставою для тиску чи переслідування з боку командування.

Штрафи за використання російської музики у закладах громадського харчування в Україні потребують значного підвищення, оскільки наявні санкції не виконують роль ефективного стримувального механізму. Таку заяву зробив голова підкомітету з питань музичної індустрії Верховної Ради та президент Всеукраїнської асоціації музичних подій UAME Олександр Санченко в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна». Він зазначив, що поточний штраф у розмірі 170 гривень виглядає фактично символічним, особливо для великих ресторанів, кафе та розважальних закладів.

Санченко підкреслив, що навіть із наявністю відповідних заборон, поточні штрафи не є достатнім стимулом для бізнесу дотримуватися законодавчих вимог. За його словами, для великих підприємств, які часто працюють з прибутками в сотні тисяч або навіть мільйони гривень, такі штрафи не складають серйозної загрози, що дозволяє їм ігнорувати обмеження без великих наслідків. Підвищення штрафів дозволить створити реальну загрозу для порушників, стимулюючи їх до більш свідомого ставлення до музичної політики країни.

Санченко наголосив, що для реальної ефективності санкцій потрібна не лише чітка процедура фіксації порушень, а й значно вищий розмір штрафу. На його думку, сума має перевищувати 50 тисяч гривень, щоб у власників закладів виникав реальний страх перед покаранням і бажання дотримуватися законодавства.

Він також повідомив, що наразі профільний комітет працює над створенням дієвого механізму контролю та відповідальності спільно з уповноваженою із захисту державної мови Оленою Івановською. Йдеться про напрацювання нових правил, які дозволять ефективніше реагувати на порушення мовного законодавства у сфері обслуговування.

Очікується, що рішення щодо посилення відповідальності за трансляцію російської музики у закладах громадського харчування можуть бути ухвалені вже наступного року. Законодавці підкреслюють, що йдеться не про формальну заборону, а про реальний інструмент захисту українського культурного простору.

Прокурорка відділу земельних відносин Вінницької обласної прокуратури Лариса Моніч задекларувала значну зміну свого майнового стану, придбавши квартиру у Вінниці площею 54,7 м² за 2,22 мільйона гривень. Ця угода привернула увагу експертів і громадськості через те, що ціна за квадратний метр у межах приблизно 970 доларів значно відрізняється від середньоринкових показників на кінець 2025 року.

Для порівняння: середня вартість нового житла у Вінниці у цей період коливалася в межах 45–55 тисяч гривень за квадратний метр. У популярних житлових комплексах ціни сягали 60–80 тисяч гривень за квадратний метр, а у преміумсегменті — до 100–110 тисяч гривень. Виходячи з цих показників, квартира, придбана прокуроркою, обійшлася на 15–30 % дешевше від ринкової середньої ціни, що викликає запитання щодо умов і джерел фінансування угоди.

Продавцем виступив Концерн «Поділля» (ЄДРПОУ 33126939), один із найбільших забудовників Вінниці, земельні питання якого регулярно потрапляють до відділу Лариси Моніч.

Згідно з декларацією, 24 листопада прокурорка внесла перший платіж у розмірі 962 тис. грн, а 2 грудня оформила кредит і доплатила 1,3 млн грн. Офіційно угода задекларована, податки сплачені.

Факт придбання квартири за ціною, що значно нижча за ринкову, викликає питання щодо потенційного конфлікту інтересів, адже прокурорка відповідає за земельні справи місцевих забудовників.

Центральний районний суд Миколаєва ухвалив обвинувальний вирок у справі про зухвалий напад на аптечний заклад, який стався наприкінці листопада 2024 року. На лаві підсудних опинилася 34-річна мешканка міста, дії якої кваліфікували за частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України. Суд дійшов висновку, що злочин був вчинений умисно та з використанням небезпечного способу, що створювало загрозу для здоров’я працівниці аптеки.

Як встановили під час розгляду справи, жінка зайшла до аптеки, розташованої на проспекті Центральному, та звернулася до асистента фармацевта з проханням розміняти готівку. Скориставшись моментом, вона застосувала газовий балончик, після чого безперешкодно потрапила до касової зони. Звідти було викрадено близько 6,5 тисячі гривень, після чого нападниця намагалася швидко залишити приміщення.

Жінка визнала свою провину, пояснивши, що опинилася в тяжкій життєвій ситуації та їй потрібно було сплатити оренду житла. Вона компенсувала завдану потерпілій шкоду та щиро каялася у вчиненому.

Суд, врахувавши тяжкі життєві обставини, щире каяття та відшкодування збитків, застосував статтю 69 КК України та призначив покарання нижче від мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.4 ст.186 КК. Жінку визнано винною та засуджено до позбавлення волі на строк чотири роки.