Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?
За словами керівника Ради резервістів Сухопутних військ Івана Тимочка, російські окупанти стикаються з численними труднощами в регіоні. Хоча локальні атаки і спроби захопити кілька сіл можливі, це більше інформаційна кампанія, ніж стратегічна ініціатива.
“Коли росіяни на Вовчанському напрямку просунулися на кілька кілометрів, інформаційний ґвалт створював ілюзію масштабного наступу. Схоже відбувається і зараз із Запоріжжям”, — зазначає Тимочко.
Ключовою проблемою для росіян залишається так званий Роботинський виступ — прорив ЗСУ у російські оборонні позиції. Це змушує окупантів постійно шукати слабкі місця в обороні українських військ, що значно виснажує їхні ресурси.
Хоча російські сили мають безперебійну логістику завдяки залізничному сполученню вздовж узбережжя Азовського моря, вузька зона постачання перебуває під постійними ударами української артилерії та ракетних систем. Як зазначає Тимочко, це ускладнює постачання не лише на Запоріжжі, але й у тимчасово окупованому Криму.
The Economist повідомив про підготовку Росії до “сміливого” наступу на Запоріжжя. Проте, за словами Владислава Селезньова, ексречника Генштабу ЗСУ, навіть за наявності 90-тисячного угруповання “Днепр”, реальні перспективи наступу обмежені. ЗСУ активно укріплюють позиції навколо Запоріжжя, що зводить ризики до мінімуму.
Українське командування не ігнорує цей напрямок. Розвідка і сили оборони постійно моніторять ситуацію, вживаючи превентивних заходів. За словами Тимочка, ці дії можуть виглядати непомітними, але їхня ефективність не викликає сумнівів.
“Критики помилково вважають, що підготовка повинна супроводжуватися масовими переміщеннями техніки. Однак сучасна війна — це, насамперед, грамотна стратегія та вогневий контроль, а не показові маневри”, — наголошує він.
