Чи мають право фотографи показувати світові обличчя загиблих?

вiйна
Де межі допустимого на фото з війни?

Я завжди сплю в одязі. Вже 12-ий рік. Через російських покидьків.

Це почалося з Луганщини, осінь 2014. Тоді я вперше побачила війну. Щастя постійно накривали вогнем. І я навчилася спати в формі, в бєрцах.

В перші дні навіть в броніку і касці. З автоматом в руках, раптом якась ДРГ.

Потім пропустило, людина до всього звикає. Навіть до терору. Навіть до дітей під завалами. Спочатку шок, потім стрічка новин. Скролимо життя далі.

За кілька тижнів на фронті перестала прокидатись навіть від масованих ударів. Приходить фаталізм, якщо твоє — то нікуди не дінешся. А як не твоє, то спи, чо паритись. Пару годин лишилось, а то й менше.

Але параноя все одно була. Душ, туалет. Місця, де ти голий і безпомічний. Стараєшся митися швидко, пісяти теж. Раптом прямо зараз. А ти голий, мокрий, в милі.

Але відносно звикаєш, поки на фронті. А потім відвикаєш. Вночі дуже близько літала і вибухала смерть. Лежала і думала, хтось сьогодні вже не прокинеться. Можливо, це я.

Пульс пришвидшився, дихання теж. Відсторонено слідкувала, як реагує тіло.

Заспокойся, казала собі як тоді, вперше — якщо твій час, значить, помолись і відпускай. А як сьогодні ще не твоє — то спи. Скоро вставати працювати.

Зранку набрала близька подруга. Пройшла всю війну, з 2015 медиком. Починала в Госпітальєрах, потім найважчі бої 22 і 23.

Каже: ховались вночі з собакою в ванні. Не те, щоб страшно, неприємно. Відвикла. А там не прокидалась, коли танк сусідню хату розвалив…

Терор треба показувати. Особливо зараз, коли нас пробують нагнути та продати більше, ніж будь-коли. Коли світові президенти зі світовими диктаторами в змові, щоб розіграти нас як пішака на шахівниці. Коли діє не сила правди, а право сильного.

Коли немає справедливості для нас. Немає, забудьте. Нас зраджують.

Коли наші люди, наші діти під завалами — це тільки наш біль.

Фото, відео терору — це єдиний спосіб не дати про нас забути. Заставляти порядних людей по всьому світу пам’ятати про нас. Боротися за нас, передусім тиском на своїх політиканів.

У світі, де відео котиків набирають мільйони переглядів, а відео покалічених росіянами дітей — кілька тисяч.

Такий світ, такі правила гри. Або здатися, або битися. Я завжди вибирала битися.

Але навіть в битві проти темряви зла треба зберегти світло людяності.

Чим більше зло, тим важче зберегти.

Я хочу публічно звернутись до одного з найталановитіших фотографів сучасності Євгена Малолєтки. Я вдячна за вашу роботу, ваші кадри війни об’єктивно вплинули на світ. Ви вмієте знімати так, що люди знімають з себе тони різних ідентичностей — національні, вікові, релігійні, професійні сорочки. І доходять до власної шкіри, яку вже не знімеш. Згадують свою базову прошивку — людина.

І як жива і смертна людина — живим і смертним нам людям починають співчувати. Співчувати та давати руку помочі.

Якщо колись отак вночі буде моя черга — можете використовувати моє розірвання тіло для подальшої боротьби. Щоб вижати зброю, щоб вижили інші.

Можете знімати в будь-яких ракурсах. Колись давно я прийняла, що ця війна триватиме довше, ніж моє життя. І мені, скоріше всього, доведеться на ній загинути.

Також прийняла, що моя улюблена країна витисне з мене все. Мені здається, тут заспокоюються лише коли твоє тіло вдобряє чорнозем і дає урожай. Та й то не завжди.

Але я прошу вас, заради всього святого в нас — не робіть більше такі кадри. Або принаймні блюрте обличчя.

У війні з абсолютним, тотальним злом нам треба зберегти людську гідність. Нам треба лишитись людьми.

З повагою.

Схожі статті

Розслідування можливого розкрадання коштів на інфраструктурних проєктах

Територіальне управління Державного бюро розслідувань у Києві внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 62025100110000222 від 22.10.2025 за ознаками частини 5 статті 191 Кримінального кодексу України, що стосується привласнення майна в особливо великих розмірах. Правоохоронці зосередили увагу на перевірці можливої змови між керівництвом ТОВ «Автомагістраль-Південь» та посадовцями Міністерства розвитку громад та територій, а також Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури.

За версією слідства, предметом розслідування є системне розкрадання державних та міжнародних коштів, виділених на реалізацію інфраструктурних проєктів. У центрі ймовірної координації зазначають колишнього куратора програми «Велике будівництво» Юрія Голика. За даними слідства, він міг використовувати свої професійні зв’язки для погодження умов тендерів і сприяння укладенню контрактів, що створювало умови для непрозорого використання бюджетних коштів.

Найбільші ризикові епізоди стосуються будівництва й реконструкції водогонів у Миколаївській та Дніпропетровській областях після руйнування Каховської ГЕС. На папері йшлося про «масштабну відбудову», але на практиці, як стверджують заявники, — про «повітряні труби» і відсутність підтверджених обсягів робіт на сотні мільйонів гривень.

Отримані аванси, за даними розслідування, проводили через ланцюги фірм-прокладок і переводили у готівку для подальшого розподілу між учасниками. Йдеться про кошти як державного бюджету, так і міжнародних програм відновлення.

ДБР розслідує причетність посадовців центральних і обласних органів влади. Про підозри конкретним особам у повідомленні не йдеться. Сторони, згадані у матеріалах, публічно свою позицію щодо наведених звинувачень не озвучували/не коментували. Редакційне застереження: усі особи вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено в суді.

«Автомагістраль-Південь» раніше фігурувала у медійних розслідуваннях щодо великих підрядів у межах «Великого будівництва» та відбудови після підриву Каховської ГЕС. Критики говорили про завищені кошториси та низьку якість робіт; компанія системно вигравала тендери на мільярди гривень.

Очікуються експертизи кошторисів, перевірка актів виконаних робіт, трасування фінансових потоків та допити посадовців замовників і підрядників. У разі підтвердження збитків у «особливо великих розмірах» фігурантам може загрожувати до 12 років ув’язнення з конфіскацією.

Ураження російського гарнізону на буровій платформі “Сиваш”: удар по оборонних позиціях окупантів у Чорному морі

Українські Військово-Морські Сили здійснили успішну операцію з ураження російського гарнізону, розташованого на буровій платформі "Сиваш" у Чорному морі. Як повідомили у пресслужбі флоту, в результаті атаки було ліквідовано розрахунок протитанкових ракет, а також знищено технічні засоби розвідки та спостереження, які дозволяли окупантам здійснювати контроль над акваторією між Кримом та узбережжям Одеської області.

Ця операція стала частиною стратегічних дій українських ВМС, спрямованих на посилення безпеки в чорноморському регіоні та протидію російській агресії в акваторії. Бурова платформа "Сиваш" входить до складу так званих "вишок Бойка" — кількох платформ, захоплених Росією після анексії Криму у 2014 році. Серед них також перебувають платформи "Петро Годованець", "Таврида" та "Україна". Після захоплення цих установок Росія дооснастила їх сучасними системами розвідки, радіоелектронної боротьби (РЕБ) та гідроакустики, що дозволило їй перетворити ці об'єкти на важливі стратегічні пункти для контролю над Чорним морем.

Останніми днями українські сили також били по енергетичній інфраструктурі РФ, яка живить оборонні підприємства: повідомлялося про ураження Орловської ТЕС та підстанції “Новобрянська” у Брянській області. За оцінками, такі атаки обмежують спроможність Росії підтримувати військову логістику і виробництво.

Ситуація на фронті. На тлі морських ударів Росія продовжує тиснути на сході. За підрахунками західних аналітиків, у жовтні РФ досягла обмежених територіальних зрушень, водночас тривають запеклі бої за логістичні вузли Донеччини.

“Вишки Бойка” — чотири морські бурові платформи Чорноморнафтогазу, які Росія захопила у 2014 році та згодом використовувала у військових цілях як опорні пункти спостереження в морі.

Новий етап боїв на Покровському напрямку: російські війська активізують удари та змінюють тактику

На Покровському напрямку фіксується зростання інтенсивності бойових дій. Російські війська здійснюють масовані атаки, застосовуючи нову хвилю авіаційних ударів керованими авіабомбами (КАБ) та безпілотниками різних типів. Про це повідомив старший офіцер з комунікацій 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка Тарас Мишак в ефірі телеканалу “Київ24”.

Підрозділи бригади утримують одну з найскладніших ділянок фронту, розташовану між Донецькою та Дніпропетровською областями. За словами офіцера, ворог продовжує випробовувати різні форми наступальних дій, поєднуючи авіаційні удари з активним використанням наземних штурмових груп. Основний акцент робиться на тактику інфільтрації — просування малими піхотними підрозділами, які намагаються непомітно наблизитися до українських позицій через лісосмуги, балки та промислові зони.

“Наша бригада трохи не в самому Покровську знаходиться, ми на іншій ділянці. Це частина Покровського напрямку, яка вже дотична між Донецькою та Дніпропетровською областю. Наразі в нашій смузі росіяни продовжують тиснути, намагаються застосувати тактику інфільтрації, тобто малі піхотні групи“, — пояснив офіцер.

Він зазначив, що така тактика не є новою для російської армії, однак цього разу ворог активно підтримує піхоту авіаційними бомбами та дронами. За словами Мишака, російські БПЛА залітають дедалі глибше в український тил, що ускладнює логістику й підвезення боєприпасів.

“Kill-зона, на жаль, зростає. Це значно ускладнює підвіз усього необхідного до позицій. Через активність дронів нашим бійцям часто доводиться йти до передових позицій пішки, бо переміщення автомобілями — надто небезпечне“, — додав представник бригади.

Ситуація на Покровському напрямку залишається напруженою. За даними Головного управління розвідки, українські спецпризначенці продовжують утримувати свої позиції в районі Покровська, де тривають запеклі бої. Зокрема, підрозділ “Спецпризначення Тимура” проводить операцію в зоні, важливій для фронтової логістики.

Мобільність українців у часи викликів: як змінилися прикордонні потоки за останні роки

Попри масштабні потрясіння останніх років — пандемію COVID-19 та повномасштабну війну — українці зберігають високу мобільність і активність у подорожах за межі країни. За інформацією Державної прикордонної служби, у період із 2020 по дев’ять місяців 2025 року зафіксовано 104,97 мільйона перетинів державного кордону на виїзд із України. Цей показник свідчить про те, що, навіть в умовах обмежень, небезпеки та економічної нестабільності, українці продовжують активно переміщатися — як із трудових, так і з гуманітарних чи особистих причин.

Водночас за цей самий період в’їзд іноземців до України становив 16,91 мільйона випадків. Хоча ці цифри помітно нижчі за довоєнні рівні, вони демонструють поступове відновлення інтересу до України з боку іноземних громадян — як бізнесу, так і гуманітарних організацій чи дипломатичних місій.

Потік іноземців до України різко просів у 2022 році, але згодом почав відновлюватися. У 2020-му в’їздів іноземців було 3,39 млн, у 2021-му — 4,27 млн; у 2022-му показник впав до 2,31 млн, у 2023-му зріс до 2,45 млн, у 2024-му — до 2,55 млн, а за дев’ять місяців 2025-го — 1,94 млн. Це свідчить про поступове повернення ділової, гуманітарної та туристичної активності.

На запит щодо більш деталізованої статистики — зокрема про кількість виїздів чоловіків 15–25 років у 2022–2025 роках, а також про число іноземців, які перебували в Україні три місяці і більше, — у ДПСУ пояснили, що служба веде офіційний облік саме фактів перетину кордону. Показники, не передбачені формами державної звітності, у її базах не зберігаються. У відомстві підкреслюють: обсяг перетинів безпосередньо залежить від соціально-економічної та безпекової ситуації в країні.

Статистика демонструє: навіть у надскладні роки українці залишалися мобільними, а в’їзд іноземців після воєнного провалу поступово відновлюється. Детальніші портрети міграційних потоків вимагатимуть інтеграції даних інших держреєстрів — поза можливостями звичайної прикордонної статистики.