У нещодавньому інтерв’ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.
Від початку повномасштабної війни у багатьох сферах ринку праці України спостерігається дефіцит кадрів. Медики й аграрії б’ють на сполох: “золоті руки” служать в лавах ЗСУ, виїжджають за кордон чи у безпечніші регіони. Не вистачає спеціалістів так званих “чоловічих” професій. Роботодавці готові залучати жінок на нетипові посади, але чи хочуть українки перевчатися й опановувати нові навички?
Як пояснив директор консалтингової компанії “Михайлов та партнери” Віталій Михайлов, перекваліфікація відбувається за умов чіткої мотивації.
“Спеціальність змінюють, якщо у людини є професія, а вона не може знайти роботу за своєю спеціальністю, або ж ця професія її на цікавить. Також відіграє значну роль оклад. Що, наприклад, може спонукати змінити професію і сісти, припустімо, за кермо екскаватора, журналістку чи медикиню? Водночас ситуація зараз покращилася тим, що для жінок відкрилися усі професії і можливості для їхнього здобуття. Якщо раніше на посади водійок жінок брали здебільшого у виключних випадках, то зараз — частіше. І навіть запускають програми перекваліфікації, які я, зокрема, лише підтримую”, — сказав Михайлов.
Екскаваторник чи водій будтехніки 4, 5 розряду не в зоні бойових дій отримує від 25 тис. до 50 тис. грн. Здебільшого пропонують роботу за контрактом і надають житло
Зауважимо, що, за повідомленням Мінекономіки, в Україні запускається безкоштовна програма з перекваліфікації для жінок, які бажають здобути навички керування будівельною технікою.
Учасниці програми матимуть змогу навчитися працювати на екскаваторах і фронтальних навантажувачах. Програму організовують зарубіжні організації за підтримки Міністерства економіки України. До пілотної групи відберуть 12 жінок від 18 років, у яких вже є дійсне водійське посвідчення будь-якої категорії та досвід водіння, лист-рекомендація від роботодавця, “чітка мотивація” і хороше здоров’я. Тож упродовж майже трьох місяців майбутні водійки екскаватора 5 розряду та кермувальниці навантажувача 4 розряду матимуть безкоштовні теоретичний курс і офлайн-навчання у таборі на Київщині з умовами харчування, цілодобового проживання та регулярного медичного огляду.
Потребу в перекваліфікації жінок і опануванні ними “чоловічих” професій підтверджує зокрема й дослідження Мінекономіки: 2024 року майже кожне друге підприємство зіткнулося з труднощами під час заповнення вакансій. Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%).
Віталій Михайлов також погоджується, що дефіцит кадрів в Україні набуває кризового характеру.
Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%)
“З огляду на те, що довоєнна та нинішня ситуації з кількістю вакансій в Україні не змінилися, а людей у країні стало менше (близько 6-7 млн людей виїхали за кордон). Тобто працездатного населення стало менше, а кількість вакансій залишилася на тому ж рівні, що й до повномасштабної війни. Плюс порахуйте, скільки в нас людей пішло до ЗСУ. Отже від вільного ринку праці, який оцінювався з огляду на тих, хто платить податки (а це приблизно 11 млн), в нас залишилося небагато”, — пояснив Михайлов.
Із фахівцем погоджується виконавчий директор ГС “Коаліція за вакцинацію” Тимофій Бадіков і наголошує: насамперед дефіцит кадрів відчувають українські громади, які налічують до 30 тисяч жителів.
“Якщо говорити про медпрацівників, то є українські громади, які виживають лише завдякий медичній практиці. Тому дефіцит лікарів — це виклик для міст і селищ загалом: чи зможуть вони існувати, фінансувати свої поточні витрати. Тобто нестача кадрів в медичній галузі — це проблема не лише пацієнтів, а й голів адміністрацій”, — пояснив Тимофій Бадіков.
Згідно із загальнонаціональним моніторингом, що провів Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, в Україні виникли певні тенденції до зниження трудової мотивації у населення. Як роботодавці, так і наймані працівники визнали, що в країні все ж є значний трудовий резерв, який не використовується, а саме серед тих, хто на сьогодні не працює.
Згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%
В експертних колах точаться дискусії щодо того, як саме збільшувати цей трудовий резерв. І йдеться саме про активніше залучення жінок на ринок праці. Адже, згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%.
“Це дуже низький відсоток. І це відбувається на тлі збільшення кількості вакансій”, — сказала експертка соціальних і гендерних програм Центру Разумкова Ольга Пищуліна.
Вона також взяла під сумнів, що українські роботодавці готові брати жінок на так звані “чоловічі” професії.
“Ми чуємо багато інтерв’ю з представниками великого бізнесу, що вони набирають жінок на так звані “чоловічі” види зайнятості. Проте наше дослідження показало, що таких успішних прикладів насправді не так вже й багато. Це лише одиничні випадки”, — додала експертка.
Дослідження, що здійснив сайт пошуку роботи Work.ua, доводить: не лише роботодавці не готові пропонувати жінкам опановувати чоловічі професії. Самі українки досі не позбавилися гендерних стереотипів щодо зарплатних очікувань. Наразі вони до 20% менші, ніж у чоловіків. Згідно з результатами дослідження, 26% жінок згодні на зарплату до 10 тис. грн, серед чоловіків таких — 13%.
“Наша минулорічна аналітика актуальна і сьогодні. Те, що жінки вказують зарплату, меншу за оклад чоловіків, дотепер є сталою тенденцією. Так все і залишається на ринку праці”, — сказала Фокусу PR-менеджерка порталу Work.ua Вікторія Білякова.
Жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну і ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці
Тож, за словами експертки, за деякими посадами зарплатні очікування шукачів відрізняються на 20%. Такі тенденції спостерігаються, серед іншого, в IT-сфері. Зарплатні очікування жінок тут на 10-30% нижчі, ніж у чоловіків.
“На жаль, мій досвід управлінця підтверджує, що жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну й ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці. Як це подолати? По-перше, точно не називати цифру просто так. Тільки аналіз і аргументи. Мій досвід підказує, що треба чесно порахувати свої доходи й витрати за всіма пунктами, зрозуміти реальний стан речей. Згодом — поставити ціль, скільки я хочу заробляти і для чого мені гроші. Крок третій: проаналізувати свій професійний досвід і сильні сторони, виписати, чому я коштую стільки і що маю зробити, щоби коштувати більше”, — радить HRD Тетяна Кіпіані.
