Політика

Українці занепокоєні родинними зв'язками нового главкома ЗСУ, Олександра Сирського, з Росією. Виявлення того, що батьки та брат Сирського проживають у РФ і підтримують політику Путіна, викликає серйозні морально-етичні питання щодо його вірності та здатності вести армію в інтересах України. Ця ситуація піднімає питання про можливий конфлікт інтересів та можливість небажаних впливів на прийняття стратегічних рішень. Сирському доведеться виявити високий ступінь професійної етики та незалежності, щоб забезпечити безпеку та інтереси України у складних геополітичних умовах.

Українська армія, як і будь-яка інша суспільна інституція, повинна ґрунтуватися на принципах вірності, відданості та незалежності від зовнішніх впливів. Виявлення родинних зв'язків главкома Збройних сил України з Росією і можливе його впливу на прийняття стратегічних рішень викликає серйозні питання з точки зору національної безпеки та етики військового керівництва. Необхідно, щоб керівництво армією демонструвало відданість інтересам України та готовність захищати її суверенітет і територіальну цілісність, незалежно від особистих родинних зв'язків. Забезпечення військової незалежності та ефективності армії вимагає відкритості та прозорості в роботі керівництва, а також відповідальності перед українським народом.

Виїзд українців за кордон та заклики влади про їх повернення в Україну стали предметом широкої громадської дискусії. На тлі економічних труднощів та фінансових проблем, влада прагне залучити громадян для розвитку країни. Проте, варто розглядати цю ситуацію у контексті безпеки, соціальних умов та можливостей для повернених мігрантів. З одного боку, їхній повернення може стати стимулом для економічного зростання, збільшення податкових надходжень та розвитку інфраструктури. З іншого боку, велике навантаження на систему охорони здоров'я, освіту та соціальний захист може стати викликом для країни. Експерти відзначають потенційні переваги приєднання мігрантів до економічного життя країни, однак важливо врахувати всі аспекти, щоб забезпечити стале та ефективне інтегрування повернених громадян у суспільство та економіку.

Україна стикається з питанням повернення своїх громадян із-за кордону та намагається залучити їх до розвитку країни. Проте ця ініціатива має свої переваги та виклики. За словами експертів, українці, що проживають за кордоном, продовжують сплачувати податки в Україні, а витрати на їхнє споживання у рідній країні далеко перевищують суму соціальної допомоги, яку вони отримують від інших країн. Така ініціатива має потенціал збільшити кількість робочих місць та поповнити бюджет. Однак, важливо врахувати, що не всі поверненці можуть відразу знайти роботу, особливо в регіонах, що найбільше постраждали від конфлікту на сході. Зростаючий попит на фахівців підкреслює необхідність підтримки ринку праці та розвитку економіки в Україні. Також важливо врахувати, що не всі поверненці можуть стати активною частиною ринку праці через соціальні обмеження та інші фактори.

Україна стикається з проблемою не лише дефіциту кадрів, але й дефіциту кваліфікованих спеціалістів. Роботодавці отримують велику кількість заявок на вакансії, що не потребують спеціалізованої освіти, але зазнають важкостей у пошуку працівників для посад, що вимагають конкретних знань та навичок. Єдиним винятком є сфера ІТ, де ринок насичений пропозицією, але це не є загальним правилом.

У той же час, українська економіка намагається впоратися з великою кількістю соціальних виплат, які видаються на даний момент. Уряд планує скоротити ці виплати для внутрішньо переміщених осіб, що може відчутно позначитися на їхньому матеріальному стані. Навіть існуючі суми виглядають обтяжливими для країни, адже вони значно перевищують витрати на комунальні субсидії.

Програми відновлення пошкодженого житла також функціонують не на всій території країни і не завжди ефективно. Багато залежить від ініціатив місцевої влади та підтримки з боку міжнародних донорів. Ті, хто втратив все через конфлікт на сході країни, часто не мають можливості отримати відшкодування чи компенсацію.

Зрозуміло, що для успішного повернення громадян до України необхідно створити не лише умови для знайомства з ринком праці, але й забезпечити соціальну підтримку та розвиток інфраструктури на всій території країни.

Економічна ситуація в Україні ускладнюється, що може негативно позначитися на можливості надавати фінансову підтримку тим, хто постраждав найбільше. Практично всі доступні кошти країни витрачаються на потреби армії. Можливість покрити інші витрати, такі як медицина, освіта, та пенсії, забезпечується завдяки коштам від міжнародних союзників.

Проте навіть ця підтримка може бути меншою, ніж очікувалося. Цього року Євросоюз та США не можуть швидко узгодити свої обіцяні суми допомоги. Відтак, можливість повернення громадян залежить від безпеки та наявності освіти для їхніх дітей.

За останній рік українська держава зробила певні кроки у напрямку поліпшення ситуації з укриттями в освітніх закладах. Однак у прифронтових областях, де обстріли стали регулярністю, проблеми залишаються актуальними.

Освіта стає важливим чинником у вирішенні питання повернення людей з-за кордону. Для багатьох батьків безпека та доступність освіти для дітей стають ключовими факторами у виборі повернення. У той же час, система освіти повинна бути готова забезпечити навчання для дітей, які повернулися з-за кордону, та їхніх сімей, які можуть стати більшим навантаженням для освітньої системи.

Сергій Бабак, депутат від фракції "Слуга народу" та голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій, вважає, що система освіти в Україні витримує випробування. Він стверджує, що хоча у лютому виникали труднощі, тепер вони адаптувалися до нових умов.

На думку Бабака, в українських школах зараз навчається 3,7 млн дітей, з яких 2 млн навчаються очно, близько 900 тисяч – дистанційно, а ще 900 тисяч – в змішаному форматі. Він також наголошує на наявності приблизно 390 тисяч дітей за кордоном, більшість з яких продовжують навчання дистанційно навіть в українських школах.

За словами Бабака, хоча багато дітей було евакуйовано з небезпечних регіонів, що призвело до переповнення шкіл у безпечних місцях, проблеми переповнених шкіл навіть у глибокому тилу зараз відсутні.

За даними Міносвіти, у деяких містах, таких як Київ, кількість учнів зменшилася порівняно з попереднім навчальним роком. Однак у тих місцях, де демографічна криза загрожувала зменшенням кількості дітей ще до війни, ситуація залишається стабільною.

Іванна Коберник, співзасновниця організації "СмартОсвіта", підтверджує наявність вільних місць в деяких школах, особливо в гімназіях і ліцеях. Вона також вказує на важливість забезпечення якості освіти, особливо в умовах, коли всі ресурси спрямовані на забезпечення безпеки.

Експерти вказують на важливість наповнення повернення працездатних людей та їхніх дітей значущим змістом для економіки України. Проте, спосіб, яким українська влада формулює заклик повертатися, викликає критику. За словами Ольги Пищуліної, у країні вже виникають лінії розколу між тими, хто залишився та хто виїхав, тими, хто воював, та хто ні. Важливо уникнути цього розколу.

Анатолій Амелін критикує владу за те, що вона ставиться до людей як до ресурсу, а не як до бенефіціарів країни. Він переконаний, що це негативно впливає на рішення людей про повернення. Комфортний бізнес-клімат вважає ключовим фактором для привернення людей назад до України. Він стверджує, що війна не повинна стати перешкодою для розвитку економіки та привернення інвесторів.

Експерти погоджуються, що країні потрібно боротися за повернення своїх громадян. Проте, багато європейських держав не зацікавлені в тому, щоб українці їхали назад. Також наголошується на тому, що кожній категорії людей потрібен свій підхід. Наприклад, тим, хто втратив все під час війни, потрібні комплексні рішення, такі як створення бізнес-осередків з робочими місцями та житлом.

Найважче буде боротися за групу умовних трудових мігрантів, для яких війна стала давно омріяним шансом виїхати і швидко легалізуватися у західних країнах. Однак значно більш перспективною є велика група людей, які виїхали з міркувань безпеки. Серед них є ті, хто зараз вагається, чи повертатися, наприклад, для того, щоб возз'єднати родину. Для цієї категорії людей вирішальними можуть бути маленькі чинники, такі як наявність роботи, школи або садочка.

Дослідження Центру Разумкова, проведене 31 січня, вказує, що головними факторами, які стимулюють повернення для українців з-за кордону, є економічне відновлення і пожвавлення ринку праці, питання безпеки і комфорту життя, а також суттєві виплати репатріантам, наприклад, компенсації за житло. Проте, більшість біженців не будуть готові брати участь у відбудові країни і прагнули б повернутися в уже відновлену країну.

Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи, наголошує, що навіть за найбільш оптимістичного сценарію до України повернеться не більше половини тих, хто виїхав. Вона зазначає, що після війни на Балканах лише третина населення повернулася в свої країни. "Європейські країни не почнуть масово витісняти українців, вони дуже зацікавлені в такій робочій силі", — підкреслює вона. "Кожен день війни працює на те, щоб менше людей повернулося".

У висновку можна зазначити наступне:

Повернення українців з-за кордону стає важливим аспектом економічного та соціального відновлення країни після війни.Найважче буде залучити умовних трудових мігрантів до повернення, оскільки вони здебільшого виїхали за кордон з міркувань не лише безпеки, а й отримання легального статусу у інших країнах.Є більш перспективна група людей, які виїхали з-за міркувань безпеки, і для них вирішальними факторами повернення можуть стати наявність роботи, можливість навчання для дітей та інші маленькі чинники.Дослідження показує, що більшість біженців не прагнуть повертатися для участі у відбудові країни, але бажають повернутися вже відновлену країну.Україні слід розглядати різні аспекти, що стимулюють або гальмують повернення своїх громадян, враховуючи їхні потреби та можливості.Для успішного повернення громадян українська влада має забезпечити стабільні умови життя, економічні можливості та соціальну підтримку.

У результаті рішення президента Володимира Зеленського, 58-річний генерал-полковник Олександр Сирський став новим головнокомандувачем Збройних Сил України, замінюючи на посаді 50-річного Валерія Залужного, який був звільнений. Ця кадрова зміна відбулася після тривалих політичних скандалів, що тривали протягом трьох місяців. Призначення Сирського на цю посаду викликало загальний інтерес у громадськості, оскільки воно стало результатом напруження між Офісом президента та колишнім головнокомандувачем Залужним, яке перетворилося на публічну дискусію. Напруження між сторонами почалося у листопаді 2023 року, коли Залужний опублікував статтю у виданні The Economist, що викликало критику з боку Офісу президента. Цей конфлікт наростав, і в кінці січня президент Зеленський звільнив Залужного. Це рішення підтверджувалося звістками про зустріч Зеленського з Залужним та міністром оборони, під час якої було оголошено про звільнення.

Після поширення цієї інформації в ЗМІ, прес-секретар Офісу Президента Сергій Нікіфоров був змушений публічно відзвітувати, що “президент не звільняв Залужного”. Тим не менш, досі залишається невідомим, чому Володимир Зеленський відклав підписання та оприлюднення указу про звільнення головнокомандувача ЗСУ. Одна з версій вказує на протистояння західних партнерів проти цього кадрового рішення, в той час як інші джерела стверджують, що обидва претенденти на посаду головнокомандувача – Олександр Сирський і Кирило Буданов – відмовились від прийняття посади. Незважаючи на ці труднощі, указ про звільнення Залужного все ж був підписаний, а на його місце призначено досвідченого генерала Олександра Сирського, якого вважали фаворитом голови Офісу Президента.

Олександр Сирський є видатним військовим діячем з вражаючим досвідом служби. Він народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області Росії. Після завершення військової академії він розпочав службу в українській Нацгвардії, пізніше перейшовши в Збройні Сили України. Сирський має вражаючий палітру досягнень: він успішно закінчив Академію Збройних сил, отримав освіту в Національному університеті оборони та очолював різні військові підрозділи. Взимку 2015 року він відіграв ключову роль у проведенні Антитерористичної операції (АТО) під час боїв за Дебальцеве, за що був нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Пізніше він очолював Об’єднаний оперативний штаб та керував Сухопутними військами. Сирський також відзначився як організатор та стратег, здатний приймати рішення на місці та впроваджувати ефективні тактичні стратегії.

Під час контрнаступу на Харківщині восени 2022 року Олександр Сирський виявився одним з керівників операції. Він володіє вражаючим військовим стратегічним мисленням, готовим до будь-яких несподіваних ситуацій, навіть тих, що вважаються малоймовірними. Тим не менш, деякі офіцери висловлювали негативні відгуки про Сирського, критикуючи його ставлення до збереження життя солдатів та втручання в керування підрозділами на рівні роти. Водночас йому приписували добрі стосунки з Офісом Президента та можливість призначення на посаду головнокомандувача Збройних Сил України ще весною 2022 року.

Повідомляється, що між Олександром Сирським і Валерієм Залужним виникали розбіжності щодо стратегії, пов’язаної з містом Бахмут. Чи раніше вийти з міста взимку 2023 року, чи наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні — це були основні питання спірів. У 2023 році Сирський керував східним угрупуванням військ, яке активно брало участь у бойових діях на найнапруженіших ділянках фронту. Влітку 2023 року американські стратеги рекомендували Залужному сконцентруватися на прориві на південному напрямку, але українська армія продовжувала наступальні операції за Бахмутом, де виступав Сирський.

Оперативно-стратегічне угрупування “Хортиця”, під керівництвом Олександра Сирського, взяло на себе оборону ділянок фронту біля Куп'янська і Лиману. Російські війська проводили активні атаки, а українські сили утримували оборону. Основною метою Росії було відштовхування Збройних сил України зі східного берега річок Оскіл і Чорний Жеребець, з метою зменшення загрози наступу на окуповані міста Сватове і Кремінна на Луганщині. Крім того, армія Російської Федерації, ймовірно, намагалася захопити вже відвоювані міста Куп'янськ і Лиман, які мають важливе стратегічне значення як великі залізничні вузли і ключові точки оборони в районі.

Протягом півроку російські війська здійснили лише невелике просування на відтинку дороги Куп'янськ — Сватове на ділянці цього фронту. Проте їхні втрати в техніці та особовому складі були значними. Незважаючи на це, за словами генерала Олександра Сирського, ситуація на цьому напрямку залишається складною. Це пояснюється тим, що крім напрямку біля Куп'янська, російські війська в кінці минулого року розпочали наступ біля Сіверська і Часового Яру на Донеччині. Проте всі їхні спроби були неуспішними, як заявив новий головнокомандувач Збройних сил України.

У результаті важкої боротьби та напружених зусиль українських Збройних Сил на різних напрямках фронту, відбулися лише обмежені успіхи російської армії на ділянці дороги Куп'янськ — Сватове. Російські втрати у техніці та особовому складі значно зменшили їхню здатність до просування. Незважаючи на це, ситуація залишається складною, оскільки ворожі війська активно діють на різних напрямках фронту, намагаючись виявити слабкі місця в обороні України. Варто відзначити, що українські Збройні Сили виявилися відповідними в цій ситуації, здатними ефективно протистояти ворожим атакам та зберігати стратегічні позиції.

Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні оголосив про відставку генерал-полковника Валерія Залужного, який очолював Збройні Сили України протягом більш як двох років. Це сталося після зустрічі між ними, під час якої Зеленський висловив вдячність за працю Залужного. Новим керівником Збройних Сил було призначено Олександра Сирського.

Напружені відносини між президентом і генералом посилилися ще у листопаді 2023 року, але тоді відставка не відбулася. У січні 2024 року Зеленський повідомив Залужного про свій намір звільнити його, проте документ про це так і не був підписаний до 8 лютого.

Перед відставкою Залужний опублікував свою програмну колонку на CNN, в якій висловив своє бачення щодо війни та план змін у армії на найближчі півроку.

Напружений конфлікт між військовим та політичним керівництвом України наростав, особливо під час обговорень щодо можливої відставки Залужного. Ця ситуація викликала значні тривоги в суспільстві. Аналітики обговорювали загрозу кризи довіри між військовим та політичним керівництвом країни.

Залужний, який має значний досвід військової служби, був призначений головнокомандувачем Збройних Сил у липні 2021 року. Під його керівництвом армія України змогла протистояти російській агресії завдяки таємній передислокації військових ресурсів та розробці плану відбиття агресії.

За інформацією журналу New Yorker, Залужний приховував підготовку від президента та американських партнерів з метою уникнення перешкод.

Протягом майже двох років повномасштабної війни з Росією, генерал-полковник Валерій Залужний став визнаною постаттю як в українському суспільстві, так і на Заході. Він отримав високу оцінку від своїх західних колег, а в інтернеті активно обговорювалися його внесок у перші видимі перемоги України над російськими окупантами. Такі успіхи включали поразку росіян під Києвом, потоплення російського крейсера "Москва", а також звільнення Херсона та Харківської області восени 2022 року.

За цим фоном розпочалися обговорення щодо майбутньої політичної кар'єри Залужного та його можливої участі у президентських виборах як конкурента для Володимира Зеленського. Проте, з часом успіхи України на фронті практично зникли, а сподівана контрнаступна операція не принесла очікуваних результатів.

Листопад 2023 року став вирішальним, коли британський журнал The Economist опублікував статтю та інтерв'ю з Валерієм Залужним. Вперше він визнав, що стратегічні розрахунки на виснаження російської агресії були помилковими з самого початку. Залужний висловив своє бачення щодо необхідних технологічних змін у країні та підкреслив важливість підтримки від західних партнерів.

Ця публікація спричинила хвилю обговорень і призвела до його звільнення. Напругу між Зеленським і Залужним підкреслювалася суперечками, включаючи суперечку щодо законопроекту щодо мобілізації.

Конфлікт між військовим і політичним керівництвом зростав, особливо через стабільну підтримку Залужного та падіння рейтингів президента. Ця ситуація створила значну напругу в суспільстві і спричинила широкі обговорення щодо подальших перспектив розвитку ситуації в Україні.

Рішення про відставку Валерія Залужного, який здобув значну популярність як головнокомандувач Збройних Сил України, може бути пов'язане з різними факторами. Одним із них є ситуація з можливим збиттям російського літака Іл-76, про що повідомляли росіяни, але без надання підтверджень про наявність українських полонених на борту. Важливим моментом стала публікація колонки головнокомандувача у CNN, де він висловив критику недоліків у системі оборони та військової мобілізації.

Важливо також врахувати думку політологів, які вважають рішення про звільнення Залужного серйозною політичною помилкою, оскільки це може викликати створення сильного політичного конкурента для президента Зеленського. Опитування Київського міжнародного інституту соціології показує, що довіра українців до Збройних Сил залишається високою, але довіра до президента зменшується. Довіра до Залужного, як головнокомандувача, також була високою.

Перед владою стоїть важке завдання — як українське суспільство сприйматиме відставку Залужного, якого часто називали "батьком Залужного". За опитуванням КМІС, значна частина українців не підтримує заміну Залужного на іншого генерала. Це свідчить про важливість цієї фігури для народу та складнощі, які можуть виникнути внаслідок його відставки.

У висновку слід зазначити, що рішення про відставку Валерія Залужного, головнокомандувача Збройних Сил України, може бути пов'язане з різними факторами, такими як реакція на можливе збиття російського літака та публікація критики системи оборони у міжнародних ЗМІ. Політологи вважають, що це може бути серйозною політичною помилкою, оскільки Залужний має значну популярність і може стати сильним політичним конкурентом для президента Зеленського. Опитування показують високу довіру українців до Збройних Сил, але зменшення довіри до президента. Для суспільства важливо, як буде сприйнята відставка Залужного, якого вважають важливою фігурою та "батьком Залужного". Частина народу виражає незгоду з його відставкою, що може викликати негативне реагування на подальші політичні рішення.

Ленд-ліз для України: Розкриття причин невдачі та перспективи відновлення

Президентка та головний виконавчий директор Оборонно-промислової коаліції Аризони (AZDIC), Лінді Сміт, проливає світло на причини невдалого виконання закону про ленд-ліз для України, який отримав підпис президента Джо Байдена. За її словами, невдача не повинна розглядатися як безперспективний експеримент чи непридатність програми для України. Однак уряд Сполучених Штатів прагнув уникнути фінансового бремена для України, відмовляючись від ленд-ліз програми.

Адміністрація пояснила, що використовувала конкретні програми, такі як ініціатива з надання допомоги в галузі безпеки та іноземного військового фінансування, для забезпечення допомоги Україні. Важливою умовою було уникнення фінансового зобов'язання України перед Сполученими Штатами.

Сміт визнала важливість ленд-лізу для України як потужного акта, проте підкреслила, що відновлення цієї опції може вимагати перегляду та уточнення умов. Вона закликає до повернення до ленд-лізу як можливості для України та позначає його актуальність у важливий період бюджетних викликів та необхідності забезпечення країни необхідними ресурсами.

У висновках слід зазначити, що причини невдачі ленд-лізу для України, які були розкриті представником Оборонно-промислової коаліції Аризони, полягають у спробі уряду Сполучених Штатів уникнути фінансового бремена для України. Хоча ленд-ліз не вважається невдалим експериментом, адміністрація акцентує увагу на програмах, які дозволяють надавати фінансову допомогу без вимоги до компенсації.

Проте, Лінді Сміт визначає ленд-ліз як потужний та корисний акт, і закликає до перегляду та повернення цієї опції в контексті складнощів бюджетного планування. Вона підкреслює важливість вирішення цього питання для України та можливість отримання необхідних ресурсів. Таким чином, відновлення ленд-лізу може стати ключовим кроком для забезпечення країни необхідними засобами у складний період бюджетних викликів.