Охорона здоров’я

У холодну пору року багато людей відчувають, що апетит помітно зростає, а бажання з’їсти щось тепле, ситне й калорійне стає майже невідворотним. Фахівці зазначають, що це не примха чи слабкість, а природний механізм, який активується у відповідь на зниження температури. Коли надворі холоднішає, організм витрачає більше енергії на підтримання оптимальної внутрішньої температури, а це автоматично підсилює потребу в додатковому “паливі”.

Психологічні чинники також відіграють значну роль. Короткий світловий день, відчуття втоми, зменшення активності та дефіцит сонячного світла запускають механізми сезонної туги. У такі моменти організм прагне швидких джерел дофаміну, які найчастіше пов’язані з калорійною їжею — солодощами, випічкою, жирними стравами. Створення “комфорту через їжу” стає одним із найпоширеніших сценаріїв поведінки в зимовий період.

Лікарка Крістал Віллі пояснює, що за холодної погоди організм інстинктивно прагне отримати більше енергії, аби компенсувати втрати тепла. Це проявляється як бажання висококалорійних страв — пасти з сиром, вершкових супів, випічки, гарячого шоколаду. Такі продукти містять цукри та жири, які швидко перетворюються на енергію та тепло.

Ще один фактор — зменшення кількості сонячного світла. У темні зимові місяці знижується рівень серотоніну та дофаміну — нейромедіаторів, що впливають на настрій. Оскільки вуглеводи здатні тимчасово підвищувати рівень серотоніну, багато людей починають відчувати сильну тягу до хліба, макаронів або шоколаду.

Також на апетит впливають гормональні зміни. Взимку часто збільшується рівень греліну, який відповідає за відчуття голоду, а рівень лептину — гормону ситості — може знижуватися через меншу фізичну активність або порушення сну. У результаті людина може відчувати менше задоволення після звичайної порції їжі й несвідомо збільшувати обсяг спожитого.

Фахівці радять звертати увагу на сезонні тригери й контролювати апетит усвідомлено: підтримувати режим харчування, додавати більше білків і клітковини, не забувати про рух та шукати здорові джерела тепла й комфорту.

В Україні встановлено низку чітких норм, які визначають, хто зі студентів може отримати відстрочку від мобілізації. Система побудована таким чином, щоб забезпечити можливість продовжувати навчання тим, хто справді перебуває у процесі здобуття освіти, водночас запобігаючи зловживанням і спробам використати статус студента виключно для уникнення служби.

Відстрочка надається лише тим, хто навчається за денною або дуальною формою у закладах вищої та фахової передвищої освіти, а також у професійних училищах. Підставою є чинний контракт або наказ про зарахування, а також підтвердження успішного проходження навчального процесу без тривалих академічних заборгованостей. Студенти, які навчаються дистанційно або за заочною формою, права на таку відстрочку не мають, за винятком окремих випадків, передбачених законодавством.

Відстрочка може бути надана студентам, які навчаються на денній або дуальній формі, здобувають наступний рівень освіти та не отримують другу освіту того ж рівня. Важливо, щоб інформація про їхнє навчання була внесена до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Студенти, які проходять підготовку за військовими або оборонними спеціальностями, права на відстрочку не мають.

Міноборони раніше повідомляло, що відстрочка студентам надається на шість місяців з можливістю автоматичного продовження, якщо документи внесені коректно. Науково-педагогічні працівники мають 12-місячну відстрочку.

Професійно-технічні, фахові передвищі та вищі навчальні заклади надають студентам відстрочку на термін навчального семестру, але не більше шести місяців. Інтерни та докторанти також підпадають під ці правила.

Втім, у деяких випадках студент може втратити право на відстрочку та бути мобілізованим. Це можливо у разі переходу на заочну або вечірню форму, відрахування чи академічної відпустки, здобуття другої освіти того ж рівня або відсутності даних про навчання в ЄДЕБО. Якщо навчальний заклад не вніс інформацію до реєстру або допустив помилку, студент вважається таким, що не навчається.

Аспіранти також можуть отримати відстрочку, але лише за умови навчання на денній формі, наявності цивільної спеціальності та коректного внесення інформації до відповідних реєстрів. Після завершення навчання, захисту дисертації або відрахування право на відстрочку зникає.

Юристи закликають студентів уважно стежити за своїм статусом у реєстрах, своєчасно подбати про оформлення документів та контролювати, чи внесено інформацію про навчання навчальним закладом до ЄДЕБО.

Американський контенттворець Ендрю Файнштейн здійснив експеримент, який вибивається з типових історій про цифровий детокс: він повністю відмовився від смартфона, замкнувши його у сейф на тридцять днів. Така радикальна пауза була не просто викликом власним звичкам, а спробою з’ясувати, як постійна присутність гаджета впливає на мозкову діяльність та емоційний стан. Після завершення місяця результати медичного сканування показали трансформації, які навряд чи можуть залишити байдужими навіть найзатятіших скептиків.

Початкові обстеження продемонстрували, що мозок Файнштейна перебував у стані істотного дисбалансу. Області, які відповідають за концентрацію уваги, роботу зі стресом і регуляцію емоцій, демонстрували хаотичну активність. Нейронні мережі, пов’язані із соціальною тривогою та порушеннями сну, були перенапружені, тоді як інші ділянки, що відповідають за стабільність настрою, навпаки — пригнічені. Така картина вказувала на типовий наслідок тривалого перевантаження інформацією та залежності від миттєвих цифрових стимулів.

Хоча відсутність телефону створювала певні труднощі — наприклад, під час хвороби чи подорожей — стан блогера значно покращився. Лікар охарактеризував прогрес як «найкращий, який він коли-небудь бачив». Особливо помітні зміни спостерігалися у сферах стійкої уваги та контролю імпульсів.

Раніше подібний експеримент провела редакторка Woman&Home Елла Дав, відмовившись від смартфона на три дні. Уже на другий день вона почала більше часу проводити з чоловіком, відчула зниження рівня стресу та покращення сну. Жінка зробила висновок, що цифровий детокс допомагає навчитися цінувати момент, бути спокійнішим і підтримувати зв’язок із близькими.

Результати цих експериментів підтверджують, що навіть короткочасна відмова від смартфона може позитивно впливати на психічне здоров’я, концентрацію та загальний емоційний стан.

У багатьох країнах світу фіксується стрімке зростання кількості випадків раку щитовидної залози, і цей тип онкології випереджає за темпами збільшення захворюваності більшість інших онкопатологій. У США він уже входить до групи лідерів за динамікою поширення, що привертає увагу медичної спільноти та змушує шукати відповіді на питання, що стоїть за цією «загадковою епідемією». Фахівці намагаються оцінити роль як зовнішніх чинників, так і змін у діагностичних підходах, що можуть впливати на статистику.

Щитовидна залоза, розташована в основі шиї, виконує ключові функції в організмі: контролює серцевий ритм, регулює артеріальний тиск, забезпечує стабільність температури тіла та впливає на вагу. Коли клітини цієї залози починають безконтрольно розмножуватися, формується пухлина, яка може залишатися локалізованою або поступово поширюватися на прилеглі тканини й віддалені органи. Лікарі зазначають, що на ранніх етапах хвороба часто не має помітних симптомів, тому діагностика нерідко відбувається випадково — під час профілактичних оглядів або досліджень, проведених з інших причин.

За даними бази SEER, з 1980 по 2016 рік кількість випадків у США зросла майже втричі: у чоловіків — з 2,39 до 7,54 на 100 000, у жінок — з 6,15 до 21,28 на 100 000.

Однією з причин зростання захворюваності є точніша діагностика. З 1980-х років лікарі почали активно використовувати ультразвук та тонкоголкову біопсію для виявлення дрібних пухлин, раніше непомітних при звичайному огляді. Це дозволило виявляти маленькі папілярні пухлини, які рідко становлять загрозу життю, але тепер потрапляють до статистики.

Водночас дослідники зазначають, що переддіагностика не пояснює всього зростання. У деяких країнах із середнім рівнем доходу та без масового скринінгу теж фіксують збільшення захворюваності. Зростають не лише дрібні вузли, а й більш агресивні пухлини, що поширюються на інші органи.

Факторами ризику називають ожиріння, підвищений рівень тиреотропного гормону (TSH), запалення та інсулінорезистентність. Люди з високим ІМТ на 50% частіше хворіють на рак щитовидної залози. Інші можливі причини — вплив побутових хімікатів, пестицидів, медична радіація від КТ та рентгенівських процедур, а також наявність певних мікроелементів у ґрунті та воді.

Таким чином, зростання випадків раку щитовидної залози — це багатофакторне явище, де взаємодіють генетика, метаболізм, харчування, навколишнє середовище та гормональні впливи.

Новий комплексний аналіз, проведений фахівцями Центру досліджень психічного здоров’я Квінсленда, привернув увагу наукової спільноти та суспільства до можливого зв’язку між утриманням котів у домі та підвищеним ризиком розвитку розладів, пов’язаних із шизофренією. Дослідники узагальнили результати 44 років наукових праць, виконаних у 11 країнах, що дало змогу сформувати більш цілісне уявлення про взаємозв’язок між контактами з домашніми тваринами та психічним благополуччям.

Науковці звертають увагу, що одним із ключових факторів може бути паразит, здатний передаватися від котів людині за певних умов. Його наявність у середовищі проживання та можливий вплив на організм давно викликають наукові дискусії, але новий аналіз надав додаткові аргументи для подальших досліджень. Зокрема, підкреслюється, що контакт із тваринами в дитячому віці та спосіб догляду за домашніми улюбленцями можуть відігравати істотну роль у формуванні потенційних ризиків.

Потрапляючи в організм, паразит може проникати в центральну нервову систему та впливати на нейромедіатори, що пов’язують із змінами особистості, появою психотичних симптомів та підвищеним ризиком розвитку шизофренії.

Водночас дослідники наголошують, що наявність кота не є прямою причиною захворювання. Для остаточного підтвердження взаємозв’язку необхідні масштабні дослідження з репрезентативними вибірками, щоб точніше оцінити роль котів як потенційного фактора ризику психічних розладів.

За словами авторів дослідження, навіть після врахування додаткових чинників, у людей, які контактували з котами, ймовірність розвитку шизофренії була приблизно вдвічі вищою.

Американські дослідники презентували результати масштабного спостереження, яке виявило несподіваний позитивний ефект вакцини від COVID-19 для дітей, що мають атопічний дерматит. Дані були оприлюднені під час щорічної конференції Американського коледжу алергії, астми та імунології (ACAAI-2025) в Орландо, де науковці представили докази того, що щеплені діти з цим хронічним шкірним захворюванням демонструють нижчий рівень супутніх інфекційних та алергічних патологій.

Автори дослідження зазначили, що вакциновані учасники рідше хворіли на сезонні респіраторні інфекції та мали меншу схильність до загострень інших алергічних станів, включно з ринітом і бронхіальною гіперреактивністю. За їхніми словами, такий ефект може бути пов’язаний із загальним посиленням імунної відповіді після вакцинації, яка стабілізує роботу імунної системи дітей із хронічними дерматологічними проблемами.

У дослідженні брали участь понад 11 500 дітей віком до 17 років. Половина отримала щеплення від COVID-19, а половина — ні. Вчені виключили дітей із тяжкими супутніми захворюваннями або перенесеною коронавірусною інфекцією.

Результати показали, що серед вакцинованих дітей спостерігалося менше випадків бронхіту, отиту, пневмонії, шкірних інфекцій та інфекцій верхніх дихальних шляхів. Також знизився ризик астми, контактного дерматиту, алергічного риніту та харчової анафілаксії.

Керівник дослідження доктор Чжибо Ян зазначив, що вакцинація від COVID-19 не лише зміцнює імунітет, а й може знизити ризик прогресування атопічних і алергічних захворювань у дітей з екземою, покращуючи їхню якість життя.

Ці відкриття підкреслюють важливість вакцинації не лише як захисту від COVID-19, а й як додаткової підтримки імунної системи дітей, схильних до алергій та інфекцій.

Діабет 2 типу залишається однією з найпоширеніших хвороб сучасного світу, а підвищений рівень глюкози в крові здатен спричинити небезпечні наслідки — від порушення роботи нирок до ураження кінцівок. Експерти британської організації «Diabetes UK» наголошують, що ризик розвитку цього захворювання можна суттєво скоротити завдяки трьом простим, але дисциплінованим змінам у щоденному способі життя. За їхніми даними, дотримання цих правил здатне зменшити вірогідність виникнення діабету майже наполовину.

У центрі рекомендацій — помірна й регулярна фізична активність, яка підтримує належну чутливість організму до інсуліну та допомагає контролювати вагу. Фахівці підкреслюють, що достатньо навіть невеликих щоденних навантажень — швидкої ходьби, легких тренувань чи активного дозвілля, аби знизити ризики, пов’язані з метаболізмом.

правильне харчування;

регулярну фізичну активність;

контроль ваги та схуднення у разі ожиріння.

Експерти наголошують, що половина людей, яким загрожує діабет 2 типу, можуть уникнути хвороби або відкласти її розвиток, якщо слідкуватимуть за вагою, об’ємом талії та правильно харчуватимуться.

Фізична активність відіграє важливу роль. Рекомендується швидка ходьба або інші вправи протягом 30 хвилин щодня п’ять разів на тиждень. За браком часу, ці 30 хвилин можна розділити на три короткі проміжки по 10 хвилин. Довге сидіння або лежання підвищує ризик виникнення діабету, тому спеціалісти радять частіше вставати, робити розтяжки та рухатися навіть під час роботи за столом або перегляду телевізора.

Що стосується харчування, важливо обирати напої без доданого цукру, включати до раціону їжу з високим вмістом клітковини та складних вуглеводів, наприклад макарони з цільної пшениці, а також зменшити споживання червоного та обробленого м’яса.

Для початку фізичної активності експерти радять встановлювати реалістичні цілі, наприклад 10-хвилинну прогулянку після прийому їжі, і поступово збільшувати навантаження.

Дотримання цих простих порад допоможе значно знизити ризик розвитку діабету та покращити загальний стан здоров’я.

Шия належить до тих зон, які першими демонструють вікові зміни: тонка, чутлива та менш захищена, ніж шкіра обличчя, вона швидко реагує на втрату колагену, ультрафіолет і щоденні навантаження. Експерти, на яких посилається Real Simple, підкреслюють: навіть найпростіші та регулярні ритуали догляду здатні уповільнити появу зморшок, зменшити провисання та запобігти пігментації, повертаючи шиї охайний і здоровий вигляд.

Одним із ключових етапів є правильне очищення. У повсякденному догляді увага часто зосереджується виключно на обличчі, тоді як ділянка під підборіддям і верхня частина грудей так само накопичують пил, залишки косметики й забруднення. Щоб зберегти тонус і запобігти подразненням, фахівці рекомендують використовувати делікатні міцелярні формули або легкі тоніки, які не пересушують шкіру та підтримують її природний баланс.

Захист від сонця — ключовий етап, адже саме ультрафіолет руйнує колаген і провокує плями. SPF 30+ рекомендують наносити щодня, оновлюючи кожні кілька годин, особливо під час перебування на вулиці.

Вранці експерти радять додавати антиоксидантні сироватки. Кілька секунд догляду допомагають нейтралізувати дію вільних радикалів і уповільнюють процес старіння. Увечері можна вводити легкі ретиноїди — вони стимулюють утворення нового колагену, але для тонкої шкіри шиї краще обирати м’які формули або змішувати продукт із кремом.

Окремі креми для шиї мають густішу текстуру та компенсують природний дефіцит залоз у цій ділянці. Фахівці радять наносити їх рухами знизу вгору двічі на день, щоб підтримувати еластичність і зволоженість шкіри.

Якщо ознаки старіння вже помітні, допоможуть професійні процедури. Зволожувальні та оксигенаційні доглядові програми покращують текстуру та підсилюють дію домашньої косметики. Мікронідлінг і радіочастотна терапія сприяють ущільненню шкіри та рівнішому тону, а лазерні методики усувають почервоніння й пігментні плями, викликані сонцем.

Експерти підкреслюють: регулярний догляд за шиєю не потребує значних зусиль, але саме він забезпечує довготривалий ефект молодості та акуратного вигляду. Включення цих кількох простих кроків у щоденний б’юті-ритуал допоможе зберегти шию однією з найкращих «візитівок».