Влітку 2026-го в європейських столицях знову заговорили про грецькі Patriot. Київ запросив до 200 ракет PAC-2 із запасів ВПС Греції, союзники обговорювали схему продажу через Норвегію, Kathimerini посилалася на «обізнані джерела». Офіційного підтвердження ні Афіни, ні Київ не дали. До вересня передачі не було.
Питання закрите не влітку. Його закрили ще на перших переговорах кілька років тому. За відомостями, які отримала редакція, грецька сторона тоді прямо сформулювала умову: без гарантій захисту від Туреччини ракети не підуть. Таких гарантій ніхто не дав і дати не може. Тому всі подальші сюжети про «можливу передачу» залишалися політичною фікцією.
Греція тримає шість батарей Patriot — переважно PAC-2 з пусковими M901, придбаними на рубежі 1990–2000-х. Вони вбудовані в національну ППО разом із S-300PMU-1 на Криті. Прем’єр Кіріакос Міцотакіс ще в квітні 2024 року сказав публічно: «Греція не відправить ні S-300, ні Patriot в Україну». Системи «критичні для нашого стримування». Урядовий представник Павлос Маринакіс тоді ж відкинув повідомлення Financial Times про тиск на саміті в Брюсселі: нічого, що хоча б віддалено послабить стримувальний потенціал, зроблено не буде.
Стримування тут має конкретного адресата. Туреччина залишається для Афін головною військовою загрозою всередині НАТО: невирішене Егейське питання, casus belli Анкари щодо розширення територіальних вод, спори про демілітаризований статус островів Додеканесу за Лозанною 1923 року і Паризьким договором 1947 року. Коли в березні 2026-го Греція висунула Patriot на Карпатос — між Критом і турецьким узбережжям — турецьке МЗС і міноборони заявили протест. Афіни відповіли, що претензії «необґрунтовані», оборона не обговорюється. Влітку батарею перенесли на Суду.
Сама логіка спору не змінилася. Ніхто із союзників не запропонував Греції те, що вона просила від самого початку: заміну, яка закривала б турецький напрямок так само, як Patriot закриває його зараз. Американські гарантії безпеки і фінансові пакети, про які раніше писала грецька преса, залишалися надто загальними. Заміна «потім» для Генштабу в Афінах заміною не вважається.
Греція при цьому не стоїть осторонь допомоги Києву. З 2022 року вона передала техніку і боєприпаси, зокрема ракети Crotale і Sea Sparrow, коли ці системи вже втрачали цінність для власних сил. Одна батарея Patriot з 2021 року стоїть у Саудівській Аравії біля нафтопереробної інфраструктури. Повернення цієї батареї додому обговорювали, але не як крок до передачі Україні. Афіни наголошують: внесок уже є. Знімати шар, який тримає егейський напрямок, вони не будуть.
Липневий запит на 200 PAC-2 — ракети з майже 23-річним терміном служби — виглядав як компроміс: не батареї, а боєкомплект, частину якого українська сторона вважала близькою до кінця ресурсу. Навіть цей варіант уперся в ту саму стіну. PAC-2 слабші проти балістики, якою живе українська ППО. Для Греції це все одно боєзапас власної системи. Норвезька «прокладка» не знімала військового наслідку для Афін.
Категорія: ІНСАЙДИ
-
Передачу грецьких Patriot Україні остаточно закрили через позицію Греції щодо Туреччини
-
Кравченко може повернутися в Україну 21 вересня, європейці готові дати йому гарантії в обмін на інформацію
П’ятиденне відрядження, яким Руслан Кравченко сам собі обґрунтував виїзд із країни, за документами закінчується наприкінці цього тижня. До цього моменту Верховна Рада вже має проголосувати за його звільнення, а президентський указ про відсторонення вже опубліковано. Саме в цьому проміжку — між формальним кінцем поїздки і датою, яку поки не підтвердила жодна офіційна заява, — довкола колишнього генпрокурора починає складатися інша історія.
Уночі на 14 вересня Кравченко перетнув кордон на службовому автомобілі. Офіційна версія — участь у паризьких слуханнях Парламентської мережі ПАРЄ щодо українських дітей. У порядку денному засідання його імені немає. У Раді Європи журналістам прямо сказали: ні Кравченка, ні представників Офісу генпрокурора на цей захід не запрошували. Наказ про відрядження він підписав сам 13 вересня, ще перебуваючи на посаді.
До цього була операція «Карфаген». НАБУ і САП заявили про злочинну організацію всередині Офісу генпрокурора, яка, за версією слідства, кришувала шахрайські кол-центри й легалізувала їхні доходи. Затримано Сергія Кропиву, заступника керівника департаменту міжнародного співробітництва. На записах фігурує ремонт будинку Кравченка в Козині. Сам він заперечує причетність і називає те, що відбувається, політичним тиском. 7 вересня, після зустрічі з Володимиром Зеленським, подав заяву про відставку. 14-го, вже за кордоном, оголосив, що підписав підозру директору НАБУ Семенові Кривоносу — у підробленні документів і фіктивному усиновленні. Кривонос заявив, що документ не отримував. Зеленський відповів однією фразою: у цього генпрокурора лишився один шлях — звільнення.
Європейська комісія того ж дня не коментувала персоналії. Речник Гійом Мерсьє повторив те, що Брюссель каже Києву вже не перший місяць: незалежні антикорупційні органи — «наріжний камінь» верховенства права для країни-кандидата, їх треба захищати, а Офіс генпрокурора — реформувати, включно з конкурсним відбором керівника. У цьому контексті з’являються відомості, які редакція отримала окремо. За ними Кравченко може повернутися в Україну 21 вересня і обговорює з європейськими посередниками гарантії в обмін на інформацію. Той самий канал стверджує, що матеріалу «на перших осіб» у нього достатньо.
Відкрита картина дає зрозуміти, чому така конструкція взагалі могла виникнути. Кравченко рік стояв на стику президентської вертикалі й прокурорської машини. Він прийшов із посади голови ДПС, до цього — Київська ОВА, до цього — Бучанська прокуратура і справа Януковича. Конкурс на директора НАБУ у 2023 році відсіяв його за критерієм доброчесності. У липні 2025-го парламент уже один раз намагався підпорядкувати НАБУ і САП генпрокурору — до вуличних протестів і тиску Заходу. Тепер та сама людина, виїжджаючи, намагається перевернути слідство проти тих, хто вів «Карфаген».
Гарантії європейців в обмін на покази — формула, яка в українській практиці майже не має чистих прецедентів на цьому рівні. Екстрадиція з ЄС можлива за кримінальними справами, не за політичним статусом. Тимчасовий захист і відрядний статус не дають імунітету. Ні Париж, ні Брюссель публічно не пропонували Кравченку ні захисту, ні угоди. Якщо переговори й ідуть, вони ідуть поза протоколом. Якщо інформації «на перших осіб» стільки, скільки стверджується, її ціна визначається не обсягом теки, а тим, чи готові європейські інституції прийняти її як доказ, не зруйнувавши при цьому лінію, яку самі ж проводять: НАБУ і САП мають працювати без ручного управління з Офісу генпрокурора.
21 вересня — неділя. До цього дня голосування в Раді, найімовірніше, вже відбудеться. Формально Кравченко буде вже не генпрокурором, а приватною особою із закордонним слідом, підозрою, яку він сам підписав на чужу адресу, і власним процесуальним статусом у справі «Карфаген», який він раніше описував як політичний. Повернення в такій конфігурації — не реабілітація. Це ставка на те, що матеріал, який він вивіз або обіцяє вивезти, переважить ризик опинитися всередині української юрисдикції без посади і без європейської парасольки. -
Ще однією ціллю із списку стала АЗС на проспекті Шухевича
Удар по заправці в Голосіївському районі Києва вранці 10 вересня став першим підтвердженим влучанням реактивного «шахеда» у столичну АЗС. Чотири людини поранені, трьох госпіталізували.
Пожежу на комплексі «Укрнафти» біля ТРЦ «Республіка Парк» загасили швидко: згорів легковий автомобіль, пошкоджена зупинка, спалахнули дизель-генератори, зачепило восьмиповерхову нежитлову будівлю. Коли на майданчик уже виїхали рятувальники, по тій самій станції завдали повторного удару. Персонал і клієнти до першого прильоту встигли піти за сигналом тривоги.
Паралельно на лівому березі, на проспекті Романа Шухевича, за відомостями, отриманими редакцією, намагалися уразити ще одну станцію з того самого цільового переліку, але не влучили. Проспект ріже Троєщину, Райдужний і Кибальчич і тримає одразу кілька великих мереж — WOG, ОККО, БРСМ-Нафта, КЛО. Це якраз Дніпровський і Деснянський райони.
Напередодні моніторингові канали та джерела в розвідці попереджали, що в роботі перелік більш ніж із 20 цивільних АЗС на обох берегах Києва, частина — у житлових кварталах. Серед районів називали Голосіївський, Дарницький, Дніпровський і Деснянський. Проспект Шухевича якраз ріже останні два. Для ударів вказували реактивні апарати.
Міська влада закрила день однією пошкодженою АЗС у Голосіївському районі. Другий захід, на Шухевича, публічно не підтверджений. Перелік, про який попереджали за добу, уже не виглядає як оцінка ризику, по ньому йдуть реальні спроби, але не всі закінчуються влучанням.
-
Дві київські АЗС сьогодні зазнали ударів «Шахедів»
Уранці 10 вересня мер Києва Віталій Кличко повідомив, що в Голосіївському районі безпілотник упав на територію автозаправки. Пожежу та загоряння однієї машини загасили швидко. Троє людей постраждали, медики працюють на місці. Пізніше мер уточнив: постраждалих четверо, трьох госпіталізували. У соцмережах удар пов’язують із районом ТРЦ Respublika Park — це зона кільцевої дороги.
Це вже не випадковий уламок над житловим кварталом. Із весни Росія б’є по роздрібних АЗС так само методично, як раніше била по енерговузлах. Think tank і галузеві оцінки сходяться: системна кампанія проти українських АЗС пішла з квітня, і до кінця літа по країні нарахували близько 200–250 ударів і влучань — від верифікованих атак CIR до підрахунку «НафтоРинку» щонайменше по 246 станціях. У липні верифікована цифра Центру інформаційної стійкості зросла до 114 влучань за місяць — проти 66 у червні. Спершу це були прифронтові області. До літа географія пішла вглиб — Полтавщина, Київська область, самі київські траси.
Державна «Укрнафта» в цій кампанії — не випадкова жертва. 5–6 вересня компанія сама зафіксувала чотири удари за добу: об’єкт у Київській області з пожежею та серйозним пошкодженням обладнання, два АЗК у Запоріжжі, ще один — у Дніпропетровській області. Люди, за словами голови правління Богдана Кукури, не постраждали. «Жодної військової мети в таких ударах немає. Це терор проти мирного населення», — сказав він тоді. За сім місяців 2026-го в мережі вже були десятки зруйнованих станцій, частину відновили, частину ні.
Сьогодні вже було два удари по заправках із переліку АЗС, які, за інформацією нашого джерела, могли стати цілями російських дронів. Йдеться про станції на Столичному шосе та кільцевій дорозі. За словами джерела, щонайменше ці дві заправки були серед можливих цілей. Водночас офіційно підтвердити влучання у другу АЗС поки неможливо. Міська влада повідомляла про удар по заправці в Голосіївському районі.
Мова не про випадкові колонки на околиці. Це точки державної мережі на основних в’їздах і кільці столиці. Частина з них роками працювала ще й як «пункти незламності»: генератор, вода, зв’язок, коли місто сидить без світла. Ударити по такій площадці — означає бити не лише по пальному, а й по запасній цивільній інфраструктурі.
Ринок поки тримається. 10 вересня «Укрнафта» й надалі в нижньому ціновому поясі: А-95 близько 81,9 грн/л проти 86–87 у ОККО, WOG і SOCAR. Великі мережі ремонтують станції, частина ємностей під землею. Але кожна вибита точка на в’їзді в Київ — це черга на сусідній, ризик локального ажіотажу і ще один аргумент для тих, хто торгує з каністр біля узбіччя після великої нічної атаки. На початку липня мережа WOG на ніч закрила заправки в Києві та області — з 23:00 1 липня до 07:00 2 липня — через ризик масованого обстрілу.
Після сьогоднішніх ударів питання вже не в тому, чи можуть київські АЗС опинитися серед цілей. За словами джерела, окремі станції вже фігурують у відповідному переліку, а дві з них сьогодні зазнали ударів. Тепер ключове питання — наскільки довго ця географія залишатиметься обмеженою окремими точками і чи пошириться атака на інші АЗС столиці.
-
У найближчі дні київські АЗС можуть стати новою ціллю російських дронів
На широких проспектах Києва заправки залишаються одними з найбільш відкритих точок у міській тканині. Саме такі об’єкти — без щільної забудови навколо, з довгими під’їзними шляхами і резервуарами на видноті — називають найбільш уразливими найближчими днями. За відомостями, отриманими редакцією від джерела, російські дрони можуть націлитися на столичні АЗС уже найближчими днями. Точні адреси не називаються. Йдеться про станції на відкритому просторі вздовж широких доріг.
Кампанія проти українських заправок триває з весни. До серпня, за даними галузевих аналітиків і міжнародних розслідувань, кількість уражених об’єктів перевищила двісті. Удари почалися в прифронтових областях — Сумській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській — і поступово зміщувалися на захід. У червні–липні фіксували по кілька атак на добу. Серед постраждалих — мережі «Укрнафти», WOG, OKKO та регіональні оператори. Мотив очевидний обом сторонам. Українські дальні дрони з початку 2026 року системно били по російських НПЗ.
Наприкінці літа в Росії виник найсерйозніший паливний дефіцит від часів розпаду СРСР: експортні обмеження, імпорт бензину з Індії, черги і нормування в десятках регіонів. Відповідь Москви змістилася на українську роздрібну мережу — місця, куди щодня приїжджають цивільні. Російські джерела говорять про «логістику ЗСУ». Українські офіційні особи та оператори мереж називають це терором проти мирного населення: заправка — одна з небагатьох точок, де людина змушена зупинитися на відкритому місці. У самому Києві донедавна станції страждали рідше, ніж в області чи на сході.
Але ніч із 7 на 8 вересня вже включила АЗС до списку пошкоджених об’єктів столиці разом із житловими будинками, складами, школою і супермаркетом. У той самий період Київська область ввела нові обов’язкові вимоги: протоколи дій під час тривоги, ревізія оповіщення і укриттів, жорсткий порядок паркування. Мета — не допустити скупчення машин біля резервуарів і зберегти проїзд для рятувальників і спецтехніки. Рішення ухвалили після серії ударів по інфраструктурі регіону. Тактика змінилася і за часом доби. З кінця серпня Росія перейшла до майже безперервних хвиль реактивних «Шахедів» та їхніх модифікацій по Києву — не лише вночі.
Денні атаки 8 і 9 вересня вже зачепили житлові висотки в Дарницькому та Дніпровському районах, склади, склади біля житлових комплексів. Відкрита заправка на широкій магістралі в таких умовах стає ціллю з доброю оптикою і меншою ймовірністю наштовхнутися на міські перешкоди для наведення. Паливний ринок Києва поки тримається. Ціни на А-95 і дизель коливються у звичному діапазоні, великі мережі продовжують роботу. Але оператори вже адаптуються: частина станцій у прифронтових зонах закривається на ніч, ставить сітки, вимикає зовнішнє освітлення. У столиці такі заходи ще не стали масовими. Якщо попередження нашого джерела підтвердиться, першим ризиком стане не дефіцит як такий, а локальні зупинки продажів і зростання навантаження на станції, що лишилися.
Російська сторона не коментує конкретні плани щодо київських АЗС. Українська влада публічно не підтверджує і не спростовує інформацію про найближчі цілі. Відкриті дані показують лише те, що вже сталося: розширення географії ударів по паливній роздрібній мережі та посилення правил безпеки саме тоді, коли денні дрони стали буденністю над столицею. Наступні дні покажуть, чи залишиться це попередження оцінкою ризику, чи перейде в нову серію ударів по найпомітніших об’єктах на головних дорогах міста.
-
Арахамія і Татаров добилися відставки Кравченка заради свого кандидата на пост генпрокурора
Відставка Руслана Кравченка стала результатом боротьби за наступний склад силового блоку, а не лише наслідків справи «Карфаген». За інформацією джерела, обізнаного із ситуацією, на рішення про відхід генпрокурора в останні дні найсильніше вплинули Давид Арахамія і Олег Татаров. Їхні інтереси в цій історії збіглися: перший отримує більше простору для впливу на кадрові рішення через парламент, другий — можливість зберегти контроль над силовим контуром.
Ще вдень 7 вересня Кравченко публічно говорив, що самостійно йти не збирається і готовий підкоритися лише рішенню президента або Верховної Ради. Увечері він повідомив про подану заяву про відставку. Між цими заявами відбулася зустріч Володимира Зеленського, Кравченка і Арахамії. Сам факт зустрічі повідомлявся публічно, але її зміст офіційно не розкривався.
Для Арахамії ця історія важлива не лише через посаду генпрокурора. Після відходу Андрія Єрмака всередині влади неминуче змінюється розподіл доступу до президента і кадрового впливу. Голова парламентської фракції «Слуга народу» контролює ресурс, без якого неможливо провести через Раду ні призначення нового генпрокурора, ні його звільнення. Тому участь Арахамії в рішенні щодо Кравченка дає йому можливість впливати вже не лише на парламентський порядок денний, а й на конфігурацію силового блоку.
У Татарова інший ресурс — вплив усередині правоохоронної системи. Він залишається заступником керівника Офісу президента з 2020 року і курує напрям, пов’язаний із правоохоронними органами. За Кравченка між Офісом генпрокурора і частиною силового блоку виникали конфлікти. У серпні «Українська правда» писала про кадрове протистояння навколо контролю за ДБР і пов’язувала одного з учасників цієї історії з Татаровим. На цьому тлі відставка Кравченка усуває фігуру, яка за час роботи на посаді встигла вибудувати власну позицію всередині прокуратури.
Наступне питання — хто займе звільнене місце. У політичних колах знову обговорюється кандидатура Олексія Хоменка. Він уже виконував обов’язки генерального прокурора після звільнення Андрія Костіна і в червні 2025 року уступив посаду Кравченку. Після цього Хоменко залишився в системі прокуратури. Його повернення було б зручним варіантом для тих, хто хоче провести перевірену кадрову фігуру без тривалого пошуку нового кандидата.
Саме тут з’являється інтерес Татарова. За інформацією джерела, Хоменка розглядають як людину з його орбіти. Офіційного підтвердження цієї кандидатури поки немає, тому говорити про узгодженого наступника зарано. Але якщо саме Хоменко стане наступним кандидатом на посаду генпрокурора, це означатиме посилення позицій групи, пов’язаної з Татаровим, одразу після відходу Кравченка.
Для Арахамії такий сценарій також має значення. Проведення нового генпрокурора через Верховну Раду вимагатиме від голови монобільшості зібрати голоси і втримати фракцію від публічного конфлікту. У результаті одне кадрове питання перетворюється на ширшу угоду: хто визначає кандидатуру, хто забезпечує їй підтримку в парламенті і хто отримує вплив на правоохоронний блок після призначення.
Публічно поки підтверджено лише першу частину цього ланцюжка: Кабінет міністрів погодив відставку Кравченка, після чого має пройти передбачена законом процедура у Верховній Раді. Інформація про те, що саме Арахамія і Татаров добилися його відходу, залишається інсайдерською версією. Те саме стосується можливого призначення Хоменка.
Але якщо ця кандидатура справді з’явиться, кадрова послідовність стане набагато зрозумілішою. Відхід Кравченка звільнить посаду, Арахамія отримає ключовий парламентський важіль, а Татаров — шанс повернути на вершину прокуратури близьку йому фігуру. Тоді питання буде вже не лише в новому генпрокурорі, а в тому, яка конфігурація впливу складається в Києві після відходу Єрмака.
-
Полковник із ТЦК очолить Хмельницьку районну адміністрацію на тлі неоднозначних сімейних декларацій
Кабмін погодив полковника із системи ТЦК на районну владу в обласному центрі. У деклараціях у нього майже немає майна. У дружини — підприємницький дохід. 7 вересня Кабінет Міністрів України погодив призначення Миколи Анатолійовича Грушки головою Хмельницької районної державної адміністрації. Про це повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук. Йдеться не про обласну військову адміністрацію — нею й надалі керує Сергій Тюрін, — а про районний рівень у самому обласному центрі.
30 грудня 2024 року місцеві видання повідомили про його призначення т.в.о. начальника Кам’янець-Подільського районного ТЦК та СП. До Кам’янця-Подільського, за повідомленням міського пабліка, він очолював Хмельницький районний ТЦК. У більш ранніх деклараціях він одночасно працював головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Кам’янець-Подільської міськради та начальником відділення офіцерів запасу місцевого військкомату.
Публічний реєстр НАЗК містить його декларації за роки. Майнова картина скромна: кімната площею 8 квадратних метрів, придбана 2016 року, земельна ділянка. Основний дохід — грошове забезпечення із системи територіальних центрів комплектування. У різних звітних періодах сума зарплати з Хмельницького обласного ТЦК становила сотні тисяч гривень. Великої нерухомості, автомобілів преміумкласу чи значних грошових активів на самого декларанта у відкритих витягах не видно. Саме цей контраст мав на увазі співрозмовник, обізнаний із кадровим рішенням: за паперами чиновник виглядає майже незаможним.
Дружина в актуальних деклараціях — Катя Володимирівна Грушка, раніше Сметанко. В одному з документів за нею зазначено дохід від підприємницької діяльності в розмірі 832 100 гривень, плюс орендні платежі від ТОВ «Енселко АГРО». В іншому фрагменті вона отримувала грошове забезпечення за військову службу. Раніше дружиною була Олена Миколаївна. Зміна статусу дружини з військовослужбовиці на підприємницю у відкритих формах простежується, але детальна історія переходу і структура бізнесу в публічному доступі розкриті не повністю.
Призначення вихідця з ТЦК на цивільну районну адміністрацію в тиловому обласному центрі відбувається на тлі стійкої напруги навколо мобілізації. Хмельницька область не прифронтова, але районний голова в обласному центрі відповідає за взаємодію з громадами, інфраструктуру, соціальні виплати і, в умовах воєнного стану, за координацію з військовими структурами. Людина, яка ще нещодавно керувала призовом у Кам’янці-Подільському, тепер сидітиме на стику цивільної влади і тієї самої системи комплектування.
Офіційних коментарів Грушки, Тюріна чи Офісу президента щодо мотивів вибору на момент публікації немає. Указ президента про саме призначення у відкритому доступі ще не з’являвся — Кабмін лише погодив кандидатуру, що для голів РДА є обов’язковим проміжним кроком. Не оприлюднені й розгорнуті біографічні довідки: освіта, точні дати служби, участь у бойових діях.
Районні адміністрації після реформи 2020 року втратили частину повноважень на користь громад, але у воєнний час залишилися важливим звеном вертикалі. Кадровий захід із ТЦК на цю посаду посилює військовий контур усередині цивільної адміністрації саме там, де зосереджені обласні установи, логістика і населення.
Поки з відкритих даних не видно, що стало підставою для вибору саме Грушки. Факт погодження підтверджено, його попередня робота в системі ТЦК і дані декларацій також доступні публічно. Водночас про те, яке саме завдання новий голова РДА має вирішувати на цій посаді і чи буде його призначення частиною ширшої кадрової перебудови, офіційно не повідомляли.
-
Київ шукає 2 млрд грн на підготовку до зими, поки тривають мільярдні закупівлі
На початку вересня Київська міська рада знову відкрила кредитну лінію — майже на 3,5 млрд грн в «Укргазбанку» та «Укрексімбанку». Формальна причина — «бюджетних коштів об’єктивно не вистачає». По факту це показує, що столиця досі не закрила фінансову діру в підготовці до зими. Навесні потреби Києва оцінювали у 67,5 млрд грн, потім суму скоротили до 30–37 млрд. При цьому місту все одно потрібно було знайти близько 17–23 млрд власних і позикових коштів.
Держава виділила менше, ніж розраховувала мерія. У червні Кабмін направив Києву 2 млрд грн із резервного фонду, хоча місто просило в держави щонайменше 15 млрд грн як паритетну частку. Паралельно Київ залучав 2,5 млрд грн в Ощадбанку та 50 млн євро в ЄБРР під проєкти «Київтеплоенерго». Вересневі 3,5 млрд грн стали вже третьою великою хвилею запозичень за кілька місяців.
При цьому офіційні оцінки готовності міста до зими помітно розходяться. У середині серпня Віталій Кличко говорив приблизно про 50% виконаних робіт, за кілька днів — майже про 90% відновлення станцій. Петро Пантелеєв оцінював готовність у 50–70% залежно від напряму. «Бабель» із посиланням на міську адміністрацію писав, що повністю перевести абонентів ТЕЦ на альтернативні джерела до початку сезону Київ не встигне. Резерв має закривати близько 2,1 ГВт тепла, а без дублюючого джерела можуть залишитися 2–2,5 тисячі будинків.
Ще в червні Юлія Свириденко говорила про необхідність винести питання на РНБО. У Кабміні запитували, чому в міста знаходяться гроші на дороги і парки, якщо не вистачає коштів на критично важливу енергетику. У мерії відповідають, що без додаткового державного фінансування весь план занадто дорогий, а часу, фахівців і обладнання для його реалізації недостатньо.
Але, за словами людини, обізнаної з бюджетним процесом у столиці, зараз Києву бракує ще близько 2 млрд грн саме на зимовий пакет. Ці гроші намагаються знайти всередині міського бюджету — знімаючи фінансування з інших департаментів і спрямовуючи його на підготовку до опалювального сезону. При цьому, за словами джерела, проблема не лише в нестачі грошей, місто фізично не встигає виконати весь обсяг робіт, і в кращому разі реальна готовність до зими становитиме близько 80%.
На цьому тлі тривають багатомільярдні закупівлі. Щодо «Київтеплоенерго» раніше вже виникали питання через закупівлі без повноцінної конкуренції та великих авансів. В антикорупційних матеріалах весни 2026 року фігурували підрядники «Екніс», «Атомрембуд», «Альянсбудпром» і «Промтехмонтаж плюс». Пакет «Екніса» майже на 863,9 млн грн передбачав попередню оплату 518 млн грн — близько 60% вартості контракту. Цей договір від грудня 2024 року фігурує в матеріалах кримінального провадження Нацполіції.
Наприкінці серпня «Нафтогаз Біоенергія – А» також провела закупівлю автономного живлення для 905 багатоповерхівок більш ніж на 4 млрд грн. У семи районах перемогла «Автострада» Максима Шкіля, причому в більшості лотів без конкурентів. Строк виконання — 25 грудня, аванс може сягати 60%. Формально це державна закупівля, а не витрати Києва, але вона показує спільну проблему: багатомільярдні контракти укладають в умовах високої терміновості, коли повноцінна конкуренція фактично обмежена.
Резервну систему для районів ТЕЦ за кілька місяців повністю створити неможливо. Тому взимку 2026-2027 Київ розраховуватиме на відновлені станції, когенерацію, мобільні котельні та генератори для критичних об’єктів. Навіть за відсутності нових ударів, за оцінкою фахівців, готовність міста може становити близько 80%. А якщо атаки на енергетику повторяться, запас міцності буде ще нижчим. У підсумку Київ зараз одночасно позичає гроші, ріже витрати інших департаментів і продовжує проводити багатомільярдні закупівлі — при цьому повноцінний резерв до зими все одно не встигає створити.
-
У Києві готують нові гуманітарні штаби на випадок масштабних ударів по інфраструктурі
Школи Києва знову стали точками роздачі після липневих ударів 2025 року — як і в перші місяці повномасштабного вторгнення. Цього разу міська влада готує іншу схему. До зими 2026–2027 у столиці планують мережу компактних гуманітарних штабів: продукти, гігієна і речі від благодійних організацій на випадок, якщо логістику та інфраструктуру буде зруйновано. За відомостями, отриманими редакцією, у кожному з десяти районів може з’явитися по 8–10 таких точок. Їх задумано меншими за попередні хаби, щоб знизити ймовірність прямого влучання, і вони не розміщуватимуться у школах.
Це не публічне оголошення КМДА. 7 вересня заступник голови міської адміністрації Олег Куявський відзвітував про запаси продовольства і питної води: місто зможе організувати гаряче харчування для 25 тисяч осіб і закуповує ще 20 тисяч аварійних наборів. Підготовка йде через Гуманітарний штаб, створений у лютому 2022 року. Окремо місто визначило опорні пункти незламності в кожному районі — на випадок тривалих перебоїв. Офіційно йдеться про пункти обігріву, зарядки і базової підтримки. Відомості про окрему, щільнішу мережу роздачі саме гуманітарних вантажів у компактному форматі поза школами публічно не підтверджувалися.
У 2022 році схема була іншою. Штаб з’явився 27 лютого за рішенням Віталія Кличка. Районні бази швидко зайняли школи і ліцеї: Голосіївський, Дарницький, Деснянський та інші райони отримали адреси в навчальних будівлях. Через соціальні служби роздали майже 200 тисяч продуктових наборів. Школи тоді вже стояли порожніми — навчання зупинилося. Великі приміщення здавалися логічним рішенням.
Відтоді будівлі освіти стали регулярною ціллю. За даними міських звітів, лише за 2025 рік пошкоджено 80 освітніх закладів столиці, частину шкіл били повторно. Після масованих атак літа 2025 гуманітарні штаби для постраждалих знову розгортали у школах №132, №54, ліцеях №173 і №317. Великий об’єкт із чергою і складом усередині навчального корпусу лишається помітною ціллю і створює ризик для тих, хто приходить по допомогу.
Минула зима зробила цей розрахунок жорсткішим. Російські удари по ТЕЦ Києва в січні–лютому 2026 року залишали без тепла тисячі багатоповерхівок. Дарницька ТЕЦ після серії влучань вийшла з ладу. У зоні цієї станції без опалення лишилися понад 1100 багатоповерхівок — на місяці, у сильні січневі морози. Пункти незламності у школах і дитячих садках працювали цілодобово, але самі будівлі продовжували потрапляти під обстріли. Водночас президент увів у дію рішення РНБО з персональною відповідальністю мера за проходження зими. Підготовка столиці стала політичним питанням, а не лише комунальним.
Компактні штаби — спроба розірвати цей зв’язок. Менша площа, розосередження по району, відмова від шкіл знижують і воєнний, і політичний ризик. Роздача прив’язана до благодійних постачань, які Гуманітарний штаб координує з 2022 року разом з «Епіцентром», фондами та міжнародними донорами. Якщо удари знову переріжуть склади й дороги всередині міста, локальні точки мають тримати запас ближче до мешканців, а не в кількох великих вузлах.
Скільки саме точок відкриють, за якими адресами і коли — відкриті джерела не фіксують. Неясно і те, як нова мережа співвідноситься з уже оголошеними опорними пунктами незламності: це паралельна структура, розширення наявних точок чи перейменування частини з них. Міська адміністрація публічно говорить про запаси і пункти стійкості, але не про окрему програму компактних штабів поза школами.
-
Федоров очолив Агентство відновлення і зберіг вплив у Запоріжжі
Призначення Івана Федорова головою Агентства відновлення змінює його політичну вагу значно сильніше, ніж виглядає формальна зміна посади. З керівника однієї з найбільших прифронтових областей він переходить у структуру, через яку держава керує відновленням об’єктів по всій Україні — від доріг і мостів до лікарень, захисних споруд і критичної інфраструктури.
При цьому Федоров не відрізаний від Запоріжжя. Його колишнього заступника Михайла Семікіна призначено виконувачем обов’язків голови ОВА, а сам Федоров зберігає участь в обласній Раді оборони. Таким чином, регіональна команда не зникає після його відходу, а залишається вбудованою в систему управління областю.
Особливо важливий інший момент. Запорізька служба відновлення вже є частиною Агентства, яке тепер очолює Федоров. Виходить єдина вертикаль між територією, де він кілька років розподіляв інфраструктурні пріоритети, і центральним відомством, яке тепер визначає правила й обсяги відновлення для всієї країни.
Це набуває додаткової ваги на тлі історії запорізьких закупівель. За період керівництва Федорова навколо інфраструктурних контрактів виникали претензії до окремих тендерів, складу учасників і умов договорів. До правоохоронних органів спрямовували заяви про можливі зловживання, а в судах розглядали скарги на бездіяльність слідчих органів. Окремий пласт звинувачень стосується ймовірного тиску на силовиків і контактів представників оточення Федорова з кримінальними фігурами. Ці твердження самі по собі не є доведеними фактами і потребують окремої перевірки за матеріалами проваджень і судовими рішеннями.
Тепер ця історія отримує принципово інший масштаб. Ті самі питання, які виникали навколо управління інфраструктурними грошима в одній області, стають релевантними вже для національного відомства. Тим більше що Агентство працює не через один центральний офіс, а через систему регіональних служб і державних замовників.
Є й важлива кадрова деталь. Сергій Сухомлин подав заяву про звільнення 29 липня — задовго до публічного оголошення кандидатури Федорова. 3 вересня Федоров підтвердив, що отримав пропозицію очолити Агентство, а вже 4 вересня Кабмін оформив його призначення. Одночасно зі зміною голови з керівництва пішов перший заступник Микола Бойко.
Таким чином, за кілька тижнів відбулася повна перебудова верхівки відомства, а призначення Федорова виявилося підготовленим заздалегідь. Наступний шар історії — кадрова і підрядна карта Агентства після цієї зміни. Які люди збережуться на місцях, хто прийде із запорізької команди, які регіональні служби отримають нових керівників і чи зміниться коло компаній, що отримують найбільші інфраструктурні контракти.
Саме тут міститься потенційно найсильніша частина історії. Федоров отримує не просто кабінет у Києві, а вже існуючу національну систему розподілу інфраструктурних проєктів — після кількох років управління аналогічними потоками в Запорізькій області.