Економіка

Вечір 8 лютого 2024 року став переломним для політичного ландшафту України. За пів години до цього президент Володимир Зеленський відзначав зустріч із генералом Русланом Залужним, щиро подякувавши йому за його вагому роль у житті країни. Саме тоді Зеленський вручив Залужному високе звання Героя України, визнавши його бездоганну військову мужність та відданість державі.

Проте, відомо, що після цього відбулася радикальна зміна в уряді. Новим головнокомандувачем Збройних Сил України було призначено Олександра Сирського, а головком став антиципований звільнений генерал Залужний. Зустріч між Зеленським та Залужним стала не лише подякою, але й прощанням.

Коріння суперечок між президентом та головнокомандувачем України можна відшукати ще у листопаді 2023 року, коли напруженість відносин сягнула свого піку, проте тодішні плани щодо відставки так і не були втілені в життя. Проте, 29 січня 2024 року Зеленський закликав Залужного на зустріч та оголосив про свій намір його звільнити. Хоча указ про відставку не був підписаний в той час, це стало реальністю 8 лютого.

Перед тим, як піти, Залужний встиг опублікувати свою програмну колонку на CNN, в якій виклав своє бачення війни та наміри щодо реформ в армії на наступні півроку. Розмови про відставку Залужного, який на той момент мав вищий рейтинг підтримки населення, викликали значні турбулентності в суспільстві останні місяці. Як в Україні, так і на Заході оглядачі та експерти відзначали загострення кризи довіри між військовим та політичним керівництвом країни.

Залужний, кар'єрний військовий з понад 20-річним досвідом, отримав визнання як у власній країні, так і на міжнародній арені. Саме під його керівництвом українська армія відстояла свою незалежність від російської агресії, запобігши повному розгортанню військових дій. Журнал New Yorker навіть твердить, що Залужний зумів приховувати військові підготовки навіть від Володимира Зеленського та американських партнерів Києва, переконаний, що будь-яка інформація може стати загрозою, яка спричинить недооцінку загрози з боку президента або втручання союзників.

Українське суспільство та міжнародна громадськість високо оцінювали внесок генерала Руслана Залужного у військові операції, що стали важливими для України в боротьбі з російською агресією. Західні колеги дивувалися його стратегічним мисленням та ефективністю дій, а в мережі з радістю поширювалися фотоколажі та меми, які віддавали належне за видимі перемоги, досягнуті під керівництвом Залужного. Його успіхи, зокрема поразка росіян під Києвом, потоплення крейсера "Москва", а також звільнення Херсона і Харківської області восени 2022 року, стали символом надії та віри в перемогу.

Проте, з часом обстановка змінилася, і Україна зіткнулася з труднощами на фронті. Очікуваний контрнаступ, який обіцяла українська влада, не приніс очікуваних результатів. У листопаді 2023 року в британському виданні The Economist вийшла стаття та інтерв’ю Залужного, в яких він визнав, що стратегія, розрахована на виснаження росіян, виявилася неефективною. Він вперше визнав, що Україна повинна переглянути свої підходи та звернутися до західних партнерів не лише за підтримкою, але й за технологічною допомогою та радою у веденні війни.

Ці висловлені погляди стали причиною початку розмов про можливу відставку Залужного та його конфлікт з президентом Володимиром Зеленським. Сперечання між ними поглиблювалися, особливо після відмови Зеленського підписати законопроєкт щодо посилення мобілізації. Це викликало хвилю обурення в суспільстві та підтримку Залужного.

Останнім видимим протистоянням стала публікація колонки головкома в американському виданні CNN, в якій він висловив своє бачення війни та змін у військах, а також висловив критику стосовно нездатності держави забезпечити ефективну мобілізацію та роботу оборонної промисловості.

Ці події інтригували громадськість і політичний світ, роблячи майбутнє Залужного не лише питанням його військової кар'єри, але й можливої участі у політичному житті країни як конкурента президенту Зеленському.

Політична сцена України бурхлива і напружена, особливо в контексті можливої відставки головнокомандувача Збройних Сил, генерала Валерія Залужного. Раніше висловлювалися обгрунтовані опаски щодо можливих наслідків цього кроку для президента Володимира Зеленського. Політологи наголошували, що такий крок може зробити Залужного сильним політичним конкурентом для Зеленського, адже підтримка та довіра до нього серед українців були надзвичайно високими.

За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, довіра до Залужного виявилася на дуже високому рівні – 88% українців вірили в його здатність керувати Збройними Силами. Цей показник перевищував навіть рівень довіри до самого президента Зеленського, що став важливим фактором при оцінці політичної ситуації.

Проте, необхідно врахувати, що довіра до Зеленського значно знизилася протягом минулого року. Якщо у грудні 2022 року йому довіряли 84% українців, то наприкінці 2023 цей показник впав до 62%. Це свідчить про загострення негативного ставлення частини суспільства до дій та рішень президента.

Варто зазначити, що значна частина українців, а саме 72%, відмовляється від ідеї заміни Залужного на іншого генерала. Це свідчить про високий рівень підтримки та довіри до головнокомандувача ЗСУ в українському суспільстві. Така реакція може бути зумовлена його успішним керівництвом армією в умовах війни, а також загальною популярністю серед населення.

Отже, можлива відставка Залужного має потенціал спричинити значні політичні розлади та реакцію суспільства, що потребує уважного аналізу та обговорення з боку політичних лідерів та експертів.

У висновках можна зазначити наступне:

• Відставка головнокомандувача Збройних Сил України, генерала Валерія Залужного, може мати серйозні політичні наслідки для президента Володимира Зеленського, оскільки цей крок може створити сильного політичного конкурента.

• Довіра до Залужного серед українського населення є дуже високою, що підкреслює його значущість у військових справах та загальну підтримку в суспільстві.

• Зниження рівня довіри до президента Зеленського свідчить про загострення негативного ставлення до його політичних дій та рішень серед частини українського населення.

• Велика частина українського суспільства виступає проти заміни Залужного на іншого генерала, що свідчить про його високий статус та популярність серед населення.

• Враховуючи ці фактори, можна визначити важливість ретельного аналізу та обговорення можливих наслідків відставки Залужного з боку політичних лідерів та експертів з метою збереження стабільності та ефективного керівництва в країні.

Наталія Рудуха: від трьох банків до неплатоспроможності — аналіз її впливу на банківську систему України

Потужний вплив Наталії Рудухи на долю банків та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

• Наталія Рудуха, займаючи високі посади в банках, які потім були визнані неплатоспроможними, мала великий вплив на їхню долю та швидке вичерпання фінансових ресурсів.

• Перехід Рудухи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) не завадив їй продовжувати впливати на банківську сферу.

• У ФГВФО Наталія Рудуха зайняла високу посаду заступниці директора-розпорядника, де має можливість розпоряджатися майном ліквідованих банків.

• Рудуха стала фігуранткою кількох кримінальних проваджень, але поки не понесла відповідальності.

• З цього випливає, що існує суттєве питання щодо прозорості та ефективності роботи ФГВФО, а також необхідності перевірки номінацій на посади в цьому фонді.

Польща і Україна знаходяться в стані напружених переговорів щодо введення "дуже великих" обмежень на ввезення українського продовольства. Заступник міністра сільського господарства Польщі, Міхал Колодзейчак, у інтерв'ю RMF FM висловив своє незадоволення тим, що Київ затягує ці переговори. Він навіть визначив себе як "першого ворога" для української сторони на цих переговорах, хоча сам не брав участі в них.

Колодзейчак вважає, що Україна повинна швидше виконувати вимоги Польщі, і навіть рекомендує міністру сільського господарства України, Миколі Секерському, негайно вводити обмеження на ввезення деяких продуктів, які, на його думку, продовжують надходити до Польщі. Колодзейчак також підтримує ідею введення щонайменше 8% ПДВ на продукти харчування, імпортовані з України, в Європейський Союз.

У контексті цих напруг, Колодзейчак заявив про своє намірення посилити контроль на кордоні з Україною, стверджуючи, що "кордон буде більш щільним, ніж будь-коли раніше". Це висловлення приходить у зв'язку з протестами польських фермерів, які планують перекрити дороги по всій країні у зв'язку зі спірними питаннями торгівлі.

У підсумку, стаття відображає напружену ситуацію у торговельних відносинах між Україною та Польщею, пов'язану з можливим введенням обмежень на ввезення українського продовольства. Вимоги Польщі щодо цього питання стикаються з опозицією з боку української сторони, що може призвести до подальшого загострення ситуації.

Необхідно враховувати, що такі конфлікти в торгівлі можуть негативно вплинути на економічні відносини між країнами та загальний стан їхніх взаємовідносин. Однак вирішення конфлікту потребує компромісного підходу та взаєморозуміння між сторонами для забезпечення стабільності та розвитку усіх галузей співпраці.

Україна готує єдину методику закупівель у цивільному будівництві: що це означає для відновлення країни

Українська держава планує впровадити єдину методику закупівель супутніх послуг та робіт у цивільному будівництві для проєктів відновлення. Ця ініціатива, яку зазначила голова комітету Верховної Ради Олена Шуляк, покликана забезпечити якість та ефективність будівельних проектів, а також враховувати думку професіоналів у цій галузі. Розробку нових стандартів проводитимуть у співпраці з представниками ринку та експертами. Очікується, що це сприятиме покращенню якості послуг і експертизи в цій сфері.

У процесі розробки методики враховуватимуться інтереси урбаністичної та архітектурної спільноти, а також забезпечиться відкритий конкурентний відбір учасників на державні замовлення. Запровадження цифрової екосистеми відновлення України DREAM покликане спростити управління проектами відбудови та забезпечити їхній моніторинг від етапу відбору до завершення реалізації.

Україна активно працює над впровадженням єдиної методики закупівель у цивільному будівництві для проєктів відновлення. Ця ініціатива, яка здійснюється у співпраці з представниками ринку та експертами, має на меті забезпечити якість та ефективність будівельних проектів. Важливою складовою процесу є врахування думки урбаністичної та архітектурної спільноти. Запровадження цифрової екосистеми DREAM сприятиме спрощенню управління та моніторингу проектів відбудови. Такий підхід дозволить залучити всіх зацікавлених сторін до відновлення країни на рівних умовах та забезпечить покращення якості послуг і експертизи у цій галузі.

Україна, колись самодостатня у виробництві стратегічно важливого продукту – солі, нині стикається з проблемою імпорту та зростанням цін. Після втрати соляних шахт у Донбасі, країна швидко перейшла на імпорт, але попит залишається високим, викликаючи хвилю нервовості серед населення, особливо за поширенням фейків від російських ЗМІ.

Ситуація з сольовим дефіцитом, разом із дефіцитом пального, виявилася однією з перших проблем після початку війни. Зараз солі вистачає, проте Україна активно працює над зменшенням залежності від імпорту та власним виробництвом. Зокрема, Закарпаття виражає намір значно збільшити виробництво та стати власним постачальником солі для країни. Вже перевезли фахівців з Донбасу, демонструючи важливі кроки у відновленні виробництва.

Доповідь ВВС розглядає можливість функціонування України без відомої “Артемсолі”, аналізує джерела імпортної солі та розглядає перспективи самодостатнього забезпечення ринку власним продуктом у найближчому майбутньому.

Перед початком війни Україна, завдяки “Артемсолі”, була лідером у виробництві та експорті солі в Європі. Однак російське вторгнення спричинило втрату шахт та змусило країну переглянути свою ситуацію. Спроби реформ “Артемсолі” та інших підприємств, що виробляли сіль в різних областях, свідчать про стратегічний план зменшення залежності від імпорту та відновлення власного виробництва.

Вже у перший місяць війни, підприємство "Артемсоль" стало мішенню обстрілів, а видобуток солі припинився в квітні. Незважаючи на це, до травня 2022 року підприємство продовжувало виплачувати зарплати працівникам, але в червні його діяльність було зупинено. Наслідком військових дій стали пожежі, зруйноване обладнання та пошкоджені будівлі. Багато співробітників були змушені покинути свої домівки. Район соляних копалень — Бахмут та Соледар — перетворився на поле бою від липня 2022 року до січня 2023 року.

У січні 2023 року Збройні сили України повністю відступили з Соледара, залишивши його під російською окупацією. Після зупинки "Артемсолі", яке забезпечувало 90% видобутку, ціни на сіль в Україні стрімко зросли. Країна, колишній великий експортер солі, нині змушена імпортувати цей продукт. З початком імпорту ціни почали зменшуватися, але сіль від "Артемсолі" зникла з магазинів і стала своєрідним сувеніром. За допомогою проєкту UNITED24, прибуток від продажу цієї солі був відданий на потреби української армії, збираючи понад 1,6 мільйона доларів для придбання безпілотників для українських розвідників.

Зараз ринок солі в Україні стабільний завдяки імпортним поставкам, хоча ціни вищі, і виникло більше морської солі. Експертка Лариса Гук вказує, що українські підприємці та торговельні мережі змінили підхід до цього ринку, використовуючи імпортні поставки та переупаковуючи сіль, що виходить більш прибутковим.

Протягом першого півріччя 2023 року Україна імпортувала понад 211 тисяч тонн солі на суму понад 46 мільйонів доларів, повідомляє Державна митна служба. Частка солі в загальному обсязі імпорту підвищилася, але залишається невеликою – всього 0,15%. У порівнянні з попереднім роком, коли Україна імпортувала майже 440 тисяч тонн солі на суму 92 мільйони доларів, видно певне зниження обсягів.

Найбільшим постачальником солі в Україну є Туреччина, яка забезпечує приблизно третину загального обсягу соляного імпорту. Також сіль постачається з Румунії та Єгипту. Зазначимо, що минулого року серед основних постачальників солі була також Польща, але її роль українського експорту значно зменшилася.

Важливо враховувати, що обговорюючи імпорт солі, необхідно враховувати два її види – харчову та технічну. Харчова сіль використовується в галузі харчової промисловості, тоді як технічна сіль застосовується в металургії, нафтопереробці, хімічній промисловості, виробництві паперу, скла, фарб та лаків, а також для обробки доріг та злітних смуг.

Враховуючи припинення діяльності "Артемсолі", яка виробляла значні обсяги технічної солі, та знищення важливих клієнтів, таких як Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, виникає питання про внутрішні потреби України у цьому виді солі. До початку війни цей показник становив близько 907 тисяч тонн, і важливо вирішити питання щодо забезпечення цих потреб національними чи імпортними ресурсами.

На сучасному етапі видно, що потреби України в технічній солі суттєво зменшилися через руйнування ключових металургійних підприємств, таких як "Азовсталь" і "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", що на даний момент не контролюються Україною через війну. Це призвело до значного скорочення виробництва інших вітчизняних металургійних підприємств. Зменшення чисельності населення через виїзд українців за кордон та втрати від війни також вплинуло на зниження внутрішнього попиту.

Крім того, спостерігається зміна у харчових звичках, зокрема, перехід від кам'яної солі до морської. Це виявляє вплив не лише на господарства та господинь у побуті, але й на промисловість, де морська сіль, зокрема груба, виявляється ефективною. Такі зміни характеризуються не лише економічними аспектами, але й культурними та гастрономічними перетвореннями.

Попри зменшені потреби в солі, важливо враховувати, що внутрішні резерви складають значущий актив, але доступні лише заходу країни через війну та російську окупацію. Для забезпечення внутрішнього ринку важливо не лише мати наявні резерви, але й активно розвивати видобуток. На сьогоднішній день єдиним вітчизняним виробником солі залишається Дрогобицька солеварня, але важливо прискорити процес збільшення обсягів видобутку для забезпечення потреб ринку.

Окрім того, останніми місяцями чутно заяви про можливість відновлення експорту солі з України, зокрема з іншого західного регіону – Закарпаття. Закарпаття славиться своєю історією видобутку солі, і його можливість задовольнити внутрішні потреби та навіть відновити експорт стає предметом обговорення.

Солотвино, знамените своїми соляними шахтами, налічує свою історію від часів Радянського Союзу. Колись люди спускалися на глибину 300 метрів, щоб насолоджуватися корисними властивостями солоного повітря, яке легше подихати та корисне при хворобах дихальних шляхів та астмі.

Проте у 2007 році солотвинські шахти стали жертвою підтоплення, що викликало формування карстових провалень. З того часу діяльність шахт була припинена, а саме селище отримало статус зони надзвичайної ситуації. Нинішнім ландшафтом стали глибокі солоні озера, що виникли на місці колишніх провалень.

У серпні 2023 року Закарпатська обласна рада заявила про 140 ділянок розвитку карстових провалень в Солотвині. Місцева влада висловила впевненість, що Закарпаття може стати постачальником солі для всієї України. Голова Закарпатської обласної влади Віктор Микита прогнозує, що протягом наступних років область зможе забезпечувати 100% технічної та харчової солі для країни. Недавно розпочатий видобуток технічної солі на Тереблянському родовищі вже дає позитивні результати.

Влада планує розширювати потужності видобутку та відновлювати славу, яку колись мав Солотвинський сільовий регіон та пов'язані з ним оздоровчі курорти. Важливо уникнути повторення помилок минулого, коли видобуток солі відбувався на занадто великій швидкості, і це призвело до негативних наслідків. Зараз колишні співробітники "Артемсолі" знайшли роботу у Солотвині та активно беруть участь у відновленні сільового виробництва.

Тереблянське родовище, яке розробляється компанією "Катіон Інвест", вже дає свої перші плоди. Спеціальний технічний засіб, подібний комбайну, використовується для видобутку солі. Цей процес відрізняється високою вмістом натрію – близько 90%, що робить тереблянську сіль ідеальною для технічних потреб. За словами директора підприємства, Сергія Кондратьєва, співпраця з експертами з "Артемсолі" забезпечить успішне розвиток Тереблянського родовища.

Однак, незважаючи на позитивні зміни, важливо утримувати баланс і уникати повторення екологічних та виробничих помилок минулого. Здатність Закарпаття забезпечити Україну сіллю стає ключовим аспектом розвитку регіону, а привернення досвіду та фаховості колишніх співробітників "Артемсолі" грає важливу роль у цьому процесі.

Тереблянська сіль на сьогодні визнається менш якісною порівняно з Артемсольською, але експерти впевнені, що з часом якість поліпшиться. Поклади якісної харчової солі в Тереблянському родовищі великі, але для її видобутку потрібен час. Планується, що другою половиною 2024 року розпочнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити половину потреб України в "екстра" солі. Прогнози Віктора Микити говорять про повне задоволення потреб України в харчовій та технічній солі вже до 2025 року.

Запаси Тереблянського родовища оцінюються приблизно в 500 мільйонів тонн технічної солі та сто мільйонів тонн харчової. Влада розглядає цей родовище як потенційного лідера в солевидобутку, який може забезпечувати країну сіллю на десятиліття вперед. Віктор Микита висловив впевненість, що експорт солі з Закарпаття буде не тільки внутрішнім, а й здатен конкурувати на міжнародному ринку.

Однак існують виклики, які влада визнає. Логістичні питання та віддаленість родовища від транспортних мереж можуть ускладнити експорт. Розбудова і покращення інфраструктури стають актуальними завданнями для успішного вивезення солі за кордон.

Незважаючи на оптимістичні плани влади, експерти висловлюють застереження. Ксенія Оринчак, директорка Національної асоціації видобувної промисловості, вказує на складнощі відновлення видобутку солі у Солотвино, а також на інші родовища в західній частині України. Великий термін на отримання необхідних дозволів, будівництво нових шахт та технічні виклики затягнуть процес і перешкоджатимуть швидкому зростанню вітчизняного видобутку солі. Імпорт солі, ймовірно, залишиться актуальним протягом найближчих років.

У висновках можна зазначити наступне:

• Тереблянське родовище солі в Закарпатті потенційно може стати важливим джерелом якісної харчової та технічної солі для України.

• Якість Тереблянської солі наразі визнається менш якісною, ніж у вже довідкових Артемсольських покладах, але експерти висловлюють оптимізм щодо поліпшення цієї ситуації з часом.

• Прогнози на майбутнє передбачають, що вже до другої половини 2024 року почнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити значну частину внутрішнього попиту.

• Запаси Тереблянського родовища надають можливість розглядати Закарпаття як ключового гравця на ринку солі, але експорт потребує вирішення логістичних питань.

• Альтернативи імпорту солі на внутрішньому ринку поки що залишаються актуальними через труднощі і терміновість відновлення вітчизняного видобутку.

• Важливі завдання включають розбудову інфраструктури для полегшення експорту та вирішення технічних труднощів у відновленні видобутку солі.

• Економічний та соціальний виграш від розвитку солевидобутку в Закарпатті вбачається як шлях до створення робочих місць та покращення економічного становища регіону.

У 2023 році Україна вражає світ своїми аграрними досягненнями: частка експорту сільгосппродукції зростає до 62%, що є найвищим показником за період незалежності. За звітом заступника директора Інституту аграрної економіки та академіка Національної академії аграрних наук Миколи Пугачова, рік 2023 відзначився рекордними обсягами експорту заморожених ягід та фруктів, досягненням суми у $22,1 мільярда.

Хоча обсяг експорту зменшився на 21% порівняно з рекордним 2021 роком, Україна залишається в лідерах серед країн незалежності. Важливим є той факт, що в умовах повномасштабного вторгнення Росії на схід України, країна вдало утримується від орієнтації на ринки Європейського Союзу.

Експорт сільгосппродукції в азіатські та африканські країни також зазнав зменшення, проте вирішальним для України стало утримання фокусу на європейському напрямку, який склав 57% від усього обсягу українського агроекспорту.

У рейтингу імпортерів української агропродукції за 2023 рік Румунія посіла перше місце, здійснивши закупівлі на $2,875 млрд. Китай та Туреччина розташувалися на другому та третьому місцях відповідно. Важливо відзначити, що обмеження Польщі щодо української сільськогосподарської продукції призвели не лише до втрати статусу основного покупця, а й до зменшення вартості імпорту на третину.

Усі ці фактори свідчать про впевнене розвиток аграрного сектору та експортної активності України навіть у складних геополітичних умовах.

Український аграрний сектор і надалі утримується на вершині світового експорту, пропонуючи глобальному ринку різноманітні та високоякісні продукти. Споживачі по всьому світу продовжують цінувати найважливіші продукти українського аграрного експорту, які традиційно включають зернові культури, олії та жири, різноманітні олійні продукти, а також м'ясо та субпродукти.

Однак, зокрема в році 2023, світова тенденція зниження цін на продовольство відзначила свій вплив і на українських експортерів. В сегментах м'яса, зерна та олій спостерігалась одночасна динаміка зростання кількісних обсягів закордонних продажів та зниження валютного виторгу.

Нещодавно відзначеною та важливою рисою експортного року стало значуще збільшення обсягів експорту українського цукру та кондитерських виробів. Ці напрямки агропродукції в цілому склали 89% вартісних обсягів галузевого експорту, що свідчить про стратегічний розвиток та гнучкість українського аграрного сектору в адаптації до глобальних змін.

Українські експортери продовжують відзначатися не лише кількісним зростанням обсягів, а й вдосконаленням якісних характеристик продукції, сприяючи зміцненню позицій країни на світовому аграрному ринку.

У 2023 році український аграрний сектор продемонстрував вражаючі результати, несмотря на глобальні тенденції зниження цін на продовольство, що вразило доходи експортерів. Зернові культури, олії, м'ясо та субпродукти залишаються ключовими продуктами експорту, але варто відзначити значне зростання обсягів експорту цукру та кондитерських виробів.

Європейський союз залишається основним ринком для української агропродукції, але важливо враховувати зміну у динаміці вартості продажів. Несмотря на виклики, такі як вторгнення Росії та зниження цін, українські фермери та експортери виявили гнучкість та стратегічний підхід, розвиваючи нові напрямки та підвищуючи якість експортної продукції.

Рекордні показники експорту цукру та кондитерських виробів свідчать про потенціал для додаткового росту та розширення асортименту експортних товарів. Український аграрний сектор залишається важливим ігроком на світовому ринку, і його успіх у 2023 році підкреслює високий рівень конкурентоспроможності та адаптивності країни в умовах глобальних викликів.