Вирок керівнику національного заповідника: рішення суду та його наслідки

Ім’я Володимира Івановича Вака впродовж останніх років дедалі частіше згадується у професійних колах не стільки в контексті ефективного правового захисту, скільки через розмови про непрозорі механізми впливу на перебіг судових процесів. У середовищі юристів і представників правоохоронних органів поширюються твердження про можливі схеми тиску на клієнтів та спроби досягнення заздалегідь узгоджених результатів у судах. Подібні сигнали, навіть якщо вони не підкріплені рішеннями судів чи офіційними висновками, формують стійкий інформаційний фон, що негативно позначається на довірі до правничої професії загалом.

Окрему увагу привертає інформація про представництво інтересів Германа Галущенка у справі, пов’язаній із розслідуванням можливих правопорушень у сфері державного управління. За словами джерел, наближених до правничих кіл, така співпраця супроводжується підвищеним суспільним інтересом та обговоренням методів, які можуть застосовуватися для досягнення процесуальних переваг. Водночас будь-які твердження про неправомірні дії потребують ретельної перевірки в установленому законом порядку, адже публічні звинувачення без належних доказів здатні завдати шкоди як окремим особам, так і авторитету судової системи.

Вак позиціонує себе як адвокат із доступом до керівництва СБУ та ДБР. Клієнти описують його як «адвоката-торпеду» — він схиляє до укладання угод зі слідством та визнання провини, а відмова від співпраці часто призводить до додаткових проваджень та тиску з боку правоохоронців.

У справах, пов’язаних із СБУ, Вак залучає Єлизавету Олександрівну Коноваленко, яка отримує близько 10 тис. доларів США за імітацію захисту. За даними джерел, проти Вака та Коноваленко відкрито понад 47 кримінальних проваджень за ч. 5 ст. 190 КК України — шахрайство у великих розмірах. Розслідування наразі не доведені до суду.

Історія Володимира Вака демонструє, як адвокатська ліцензія може використовуватися не для захисту прав громадян, а як інструмент бізнесу та впливу в системі правосуддя.

Національне агентство з питань запобігання корупції провело повну перевірку виправленої декларації заступника начальника податкової служби Одеської області Дмитра Хандусенка та встановило низку суттєвих порушень. Йдеться про можливе неправдиве декларування, а також завищення окремих активів, що викликало додаткові запитання у контролюючого органу.

Перевірка тривала з 30 червня по 18 грудня 2025 року та була продовжена ще на 60 днів у зв’язку з необхідністю детального аналізу поданих відомостей. Фахівці агентства досліджували інформацію щодо майнового стану посадовця та членів його родини, зокрема дружини Дар’ї Кочуріної, доньки Анжеліни та падчерки Анжеліки. У результаті встановлено розбіжності між задекларованими даними та фактичними обставинами.

Крім того, не відображено фактичне користування об’єктами нерухомості протягом значної частини 2024 року, а ділянка площею 12 487 м², набуття якої відбулося у жовтні 2023 року, була продана у березні 2024-го за 33 тис. грн. Не внесено до декларації доходи від оренди об’єктів дружини на суму понад 187 тис. грн, а також дані про оренду квартири у колишнього чоловіка дружини.

Недостовірно зазначено дати набуття права власності на автомобілі. Land Rover Range Rover 2013 року був набутий у власність 25 квітня 2024 року, хоча у декларації зазначено 2022 рік. Lexus RX350 2016 року дружини задекларований за 914 тис. грн із датою 2023 рік, хоча фактично придбаний у травні 2022 року за 100 тис. грн.

Також виявлено недостовірні відомості щодо корпоративних прав дружини у ТОВ «Будинок Ліор», ТОВ «Ліор Україна» та ТОВ «Ліор Бутік». Під час перевірки не вдалося підтвердити внески у статутний капітал та відсутність фінансових зобов’язань.

У результаті перевірки НАЗК виявило недостовірні відомості на суму 3,3 млн грн, що є ознакою ч. 1 ст. 366-2 ККУ. Однак матеріали ще не направлені до правоохоронних органів. Варто зазначити, що перевірка стосувалася декларації за 2024 рік і не охоплювала загальну суму необґрунтованих активів, яка за даними НАЗК за 2023–2024 роки перевищує 8 млн грн і була передана до ДБР. Виправлену декларацію Хандусенко подав 10 січня 2026 року.

Колишній очільник Прокуратура Харківської області Аміл Омаров знову опинився в центрі суспільної уваги через намір обійняти посаду в Київська окружна прокуратура Харкова. Його кадрові претензії викликають дискусії як серед юристів, так і в громадському середовищі міста Харків, адже за плечима посадовця — неоднозначна репутація та звинувачення у конфліктах інтересів.

За інформацією з обізнаних джерел, під час перебування на попередній посаді Омаров нібито підтримував тісні контакти з представниками бізнесових структур, інтереси яких могли перетинатися з діяльністю органів прокуратури. Це породжувало підозри щодо неупередженості прийнятих рішень та можливого впливу приватних інтересів на службову діяльність. Окремі епізоди стали предметом журналістських розслідувань, у яких ішлося про потенційні ризики для прозорості та законності процесуального керівництва.

На місце, яке звільнив Андрій Яковлев, відомий тим, що збирав «відкупні» та хвалився зв’язками у Генеральній інспекції Офісу Генпрокурора, претендує Аміл Омаров. Одночасно зі звільненням Яковлева свої заяви на відставку подали перший заступник прокурора Іван Тарасов та заступник прокурора області Владислав Грюк.

Джерела наголошують, що заяви краще подавати українською мовою та перевіряти на граматику перед відправленням, аби уникнути непорозумінь. У минулому між працівниками системи траплялися ситуації, коли спілкування супроводжувалося нецензурною лексикою.

Справу, пов’язану з Омаровим та його родинним бізнесом, наразі закрито. Повна інформація про виявлені схеми буде опублікована окремо. Громадськість та експерти очікують від нового керівництва ефективних дій і наведення порядку у прифронтовому Харкові.

Керівник Куп’янської окружної прокуратури — Станіслав Муратов, який раніше працював заступником прокурора Прокуратура Харківської області, у 2024 році продовжив виконувати обов’язки на стратегічно важливому напрямку. Його професійна діяльність пов’язана з координацією роботи підрозділів прокуратури, підтриманням публічного обвинувачення в судах та наглядом за дотриманням законодавства в умовах воєнного стану.

У 2024 році він отримав дохід, сформований із заробітної плати, передбаченої посадовим окладом та надбавками за вислугу років і виконання обов’язків у зоні підвищеної безпеки. Посада керівника окружної прокуратури передбачає високий рівень відповідальності, що відображається і в системі оплати праці. Основну частину доходу становить державне грошове забезпечення, визначене чинним законодавством України.

Спочатку суддя Горшкова залишила позов без руху та вимагала усунути недоліки, а у наступній ухвалі частково задовольнила вимоги Муратова, призначивши значно менші виплати. Прокурор повторно звернувся до суду, вказавши на необхідність збільшення пенсії відповідно до власних розрахунків.

Справу розглядала суддя Тітова, відома рішеннями на користь «потрібних» осіб. Аналогічні позови інших прокурорів також часто потрапляли саме до неї, що викликає підозри щодо маніпуляцій з автоматизованою системою розподілу справ.

У 2020 році Тітов виніс рішення на користь Муратова, призначивши пенсію та виплативши заборгованість понад 600 тис. грн, додатково до його заробітної плати.