Вибори та поступки: чого хоче адміністрація Трампа від України

Спецпредставник президента США Дональда Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог заявив, що для врегулювання війни обидві країни повинні піти на поступки. За його словами, український президент Володимир Зеленський “вже дав зрозуміти, що пом’якшить свою позицію щодо територій”, а російський лідер Володимир Путін також має зробити крок назад.

На вашу думку, чому риторика Зеленського так сильно змінилася за останній місяць? Замість заборони на переговори з Путіним – “Ми готові”, замість “Ні слова без України!” – “Нам би теж хотілося взяти участь”, замість “НАТО та точка” – “Дайте хоч якихось гарантій”?

Він не хоче йти на конфлікти з адміністрацією Трампа. На даному етапі очевидно, що Трамп хоче якомога швидше домовитися, все вирішити, оголосити про завершення війни і таким чином сказати, що він молодець, і швидко вирішив проблему, яку створила адміністрація Джозефа Байдена. Він приділяє цьому велику увагу. І якщо в цій ситуації Україна займе якусь позицію, яка буде входити в дисонанс з позицією Трампа, то він просто скаже, що Київ не хоче нічого вирішувати, тож нехай сам зі своїми проблемами розбирається. Цей сценарій, м’яко кажучи, не є сприятливим, тому поки що українська влада підіграє Трампу. Розрахунок, думаю, достатньо простий, – зіткнувшись із реальними переговорами з Путіним, Трамп і його команда зрозуміють, що той недоговороспроможний, і після цього доведеться змінювати політику, можливо, в якомусь більш сприятливому для України ключі. Не факт, що так буде, але цей сценарій виглядає краще, аніж стати відразу недоговороспроможними в свідомості Трампа, і таким чином назавжди закрити можливості для будь-якої допомоги США упродовж чотирьох років.

Я думаю, що на даному етапі для Трампа важливо провести перемовини між Україною та Росією і досягти результату. Трамп, очевидно, переконаний, що він як великий переговорник щойно збере всіх, відразу все вирішить.

Оточення Трампа регулярно говорить про те, що треба якнайшвидше провести вибори в Україні. Днями рупор Трампа Такер Карлсон педалював тему “нелегітимності Зеленського”. Чи означає ця медіа-метушня, що в очах адміністрації Трампа Зеленський нелегітимний, і США мають намір продавлювати проведення виборів, щоб уже тільки їхній переможець підписував необхідні документи з РФ?

Я б наголосив на тому моменті, що Трамп особисто нічого про легітимність Зеленського чи про необхідність виборів не говорив. Про нелегітимність казав Карлсон. Про те, що бажано провести вибори до кінця року, особливо якщо вдасться досягти якихось домовленостей щодо припинення вогню, Кіт Келлог в невеликому інтерв’ю говорив. Тому, поки важко сказати, наскільки ця позиція є офіційною. Оскільки Трамп нещодавно підкреслив, що він планує провести переговори з Україною в особі Зеленського та Росією, то очевидно, що він ніяких проблем в тому, щоб проводити перемовини з українським лідером не бачить. А заява Келлога цілком може бути пасом Росії у відповідь на слова Путіна, що мовляв, якщо ви вважаєте Зеленського нелегітимним, то ми можемо обговорювати питання проведення виборів.

Адміністрація Трампа хоче, щоб вибори відбулися до кінця року. Але ж Зеленський неодноразово говорив, що виборів до кінця війни не буде. Чи означає це, що Зеленський відмовиться проводити вибори, чи є реальним варіант заморозки бойових дій для того, щоб Україна могла провести вибори?

Тут багато “якщо”. Я думаю, що Зеленський буде акцентувати увагу на тому, що для проведення виборів необхідне реальне припинення вогню і гарантії безпеки. Це достатньо справедливо. Що у відповідь на це скаже адміністрація Трампа, ми не знаємо. Які варіанти вони будуть пропонувати, ми теж не знаємо. На що погодиться, наприклад, Росія, ми теж не знаємо. Прогнозувати це достатньо важко. Але думаю, буде акцент саме на необхідності гарантій безпеки для проведення виборів, і, швидше за все, після цього питання про вибори може зайти в глухий кут, тому що ніхто ці гарантій безпеки не надасть. Теоретично можливо все, але, вважаю, що, коли дійде справа до практичного обговорення, буде занадто багато питань.

Келлог заявив, що Зеленський “дав зрозуміти, що пом’якшить свою позицію” і що Путіну також доведеться пом’якшити свої позиції для переговорів. На які поступки висловив готовність піти Зеленський і до яких поступок будуть змушувати Путіна?

Думаю, адміністрація Трампа налаштована на замороження війни на діючій лінії фронту. При цьому, вони хочуть, щоб основний тягар підтримування цієї угоди та відновлення України взяла на себе Європа, а вони були б посередником зі сторони. Якщо Зеленський щось подібне санкціонує, він буде вимагати гарантій безпеки у вигляді розміщення іноземних військ, якихось гарантій направлення озброєнь, військової допомоги і т. д. Чи піде на це адміністрація Трампа, незрозуміло. Вона хоче просто все заморозити, де воно є, і відкласти це питання в довгу шухляду. Зрозуміло, що Росія буде висувати низку додаткових політичних вимог, одна з яких – це ті самі вибори. І не лише вибори, наприклад, ще допуск до цих виборів проросійських політиків, амністія для них, російська мова і тому подібне. Це теж може поставити перспективи подібних домовленостей під якесь велике запитання. Тож, поки що – це все гра, довкола якої всі намагаються використовувати те, що Трамп дуже хоче швидко досягнути домовленостей.

Ми не можемо знати навіть теоретично, до чого все може в кінцевому рахунку прийти. Якщо навіть якісь найбільш вигідні домовленості не будуть санкціоновані Росією, то це все одно не буде мати якогось сенсу. Не виключено, що навіть найбільш невигідні з точки зору України домовленості зрештою будуть відкинуті Путіним, тому що він може зайняти максималістську позицію, мовляв, все одно всіх переможе, і йому ні з ким домовлятися не треба. Думаю, що адміністрація Трампа не зможе змусити Путіна до якихось серйозних поступок.

Якщо відносини України та США зіпсуються, якою мірою Європа зможе компенсувати американську фінансову, військову, гуманітарну допомогу, що надходила з 2022 року?

Я вважаю, що нам потрібно орієнтуватися на те, що суттєвої допомоги від США не буде. Це не питання україно-американських відносин, це позиція Трампа – не роздавати гроші за межами США, що всі гроші мають залишатися в країні. Тому, швидше за все, ні про яку суттєву військову допомогу, тим більше фінансову, мова точно не буде йти. У Європи, в принципі, є ресурси, щоб надавати допомогу Україні. Але питання, – як вона буде поводити себе в нових умовах, тому що вже є загроза торгівельної війни між ЄС та США. Теоретично – Європа могла б досить суттєво допомагати Україні. Практично – ми не знаємо, як вона буде реагувати на нову позицію США, та наскільки вона буде в цій ситуації єдиною.

The post Вибори та поступки: чого хоче адміністрація Трампа від України first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Схожі статті

ГУР оприлюднило технічний розбір російського ударного дрона “Гєрань-5”, призначеного для запуску з літака

Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило розширені відомості про новий російський ударний безпілотний літальний апарат «Гєрань-5», який, за наявними даними, противник планує застосовувати з борта штурмовика Су-25. Матеріали були представлені у форматі детального технічного аналізу, що дає змогу комплексно оцінити можливості цього зразка озброєння та рівень його технологічної складності.

У межах публікації розвідка продемонструвала інтерактивну тривимірну модель дрона, яка дозволяє розглянути конструкцію апарата з різних ракурсів і зрозуміти принципи його компонування. Окрему увагу приділено планеру, системам кріплення та адаптації до авіаційного пуску, що свідчить про намагання Росії розширити сценарії бойового застосування безпілотників і підвищити їхню дальність та оперативну гнучкість.

Згідно з оприлюдненою інформацією, повна злітна маса «Гєрані-5» становить близько 850 кілограмів. Тривалість польоту оцінюється приблизно у дві години, а максимальна дальність може сягати до 950 кілометрів. Максимальна висота польоту заявлена на рівні шести кілометрів, однак фактично зафіксоване застосування відбувалося на висотах від 200 метрів до трьох кілометрів.

Крейсерська швидкість безпілотника становить від 450 до 600 кілометрів на годину, що суттєво перевищує показники попередньої модифікації «Гєрань-3». Як силову установку використано китайський турбореактивний двигун із тягою близько 200 кілограмів сили.

У конструкції безпілотника застосовані типові для лінійки «Гєрань» компоненти. Зокрема, апарат оснащений польотним контролером, інерціальною навігаційною системою, супутниковою навігацією з багатоелементною антеною, системою передачі телеметричних даних на базі мікрокомп’ютера та мобільних модемів, а також мережевими модулями зв’язку.

Обшивка фюзеляжу, крил і хвостового оперення виготовлена з вуглецевого волокна, тоді як силова конструкція виконана з алюмінієвого профілю та металевих елементів. Для маркування безпілотників використовується експериментальна серія, аналогічна тій, що застосовувалася на модифікаціях «Гєрань-2» у поєднанні з авіаційними ракетами та переносними зенітно-ракетними комплексами.

Розвідка також ідентифікувала походження електронної компонентної бази безпілотника. За наявними даними, комплектуючі мають походження з Китаю, США та Німеччини.

За оцінками фахівців, «Гєрань-5» за конструктивними рішеннями нагадує іранський безпілотник Karrar, а більшість його блоків є уніфікованими з іншими російськими дронами цього типу. Довжина апарата становить близько шести метрів, розмах крил — до п’яти з половиною метрів. На відміну від попередніх модифікацій лінійки, новий дрон виконаний за нормальною аеродинамічною схемою.

Окремо зазначається, що російська сторона опрацьовує можливість запуску цього безпілотника безпосередньо зі штурмовика Су-25, що може розширити тактичні можливості його застосування.

На полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі пройдуть переговори по безпековим гарантіям для України

За інформацією джерел видання 360ua.news, на полях Всесвітнього економічного форумі в Давосі пройдуть переговори між українською та американською делегаціями, основною темою яких стане “обговорення питань отримання безпекових гарантій США в обмін на виведення українських військ з Краматорська, Слов’янська та решти Донецької області”. За інформацією джерела, склад української делегації в Давосі, куди разом з Володимиром Зеленським мають вирушити Кирило […]

Невеликий землетрус на Хмельниччині: що відомо про підземні поштовхи

Уранці понеділка, 19 січня, сейсмологи зафіксували землетрус на території України. Підземні коливання сталися о 04:26 у межах Новоушицької територіальної громади Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Подія була зареєстрована спеціалізованими приладами моніторингу та одразу потрапила до офіційних зведень.

За попередніми даними, осередок землетрусу розташовувався на малій глибині — приблизно один кілометр. Магнітуда підземних поштовхів становила 1,5, що відповідає дуже слабкому рівню сейсмічної активності. Такі коливання, як правило, не відчуваються людьми та не фіксуються без спеціального обладнання.

Повідомлень про руйнування, пошкодження інфраструктури або звернення громадян не надходило.

Фахівці наголошують, що подібні слабкі локальні землетруси періодично фіксуються на території України й зазвичай не мають жодних наслідків. Вони не впливають на стан будівель, об’єктів критичної інфраструктури чи безпеку мешканців.

Раніше, у грудні 2025 року, в Україні протягом кількох днів також реєстрували серію землетрусів. Найслабші з них були зафіксовані в Хмельницькій, Чернівецькій та Тернопільській областях із магнітудами до 2,9. Найпотужніший землетрус того періоду стався в акваторії Чорного моря поблизу узбережжя Криму та мав магнітуду 4,4.

Сейсмологи зазначають, що ці події не пов’язані між собою і не свідчать про зростання загальної сейсмічної активності в Україні. Узбережжя Криму традиційно належить до сейсмоактивних регіонів, а поштовхи, що виникають на значній глибині, зазвичай майже не відчуваються на суходолі.

Фахівці підкреслюють, що реальним фактором підвищеної небезпеки для України могло б бути лише зростання сейсмічної активності у зоні Вранча. Поточні ж слабкі землетруси не несуть загрози ані населенню, ані об’єктам інфраструктури.

Заяви Трампа щодо Гренландії та мита як виклик для європейської безпеки

Погрози президента США Дональда Трампа запровадити жорсткі торговельні обмеження проти будь-якої держави, яка спробує перешкодити його планам стосовно Гренландії, стали тривожним сигналом для європейських союзників. У дипломатичних і політичних колах Європи ці заяви сприйняли не лише як елемент внутрішньоамериканської риторики, а як демонстрацію готовності Вашингтона діяти різко й без урахування інтересів партнерів по НАТО та ЄС.

Європейські лідери дедалі частіше говорять про кризу довіри у трансатлантичних відносинах. Намір застосовувати каральні мита як інструмент політичного тиску проти союзників розглядається як підрив усталених принципів співпраці, що десятиліттями були основою західної системи безпеки. Особливе занепокоєння викликає той факт, що подібні погрози пролунали у контексті територіальних і стратегічних інтересів у Північній Атлантиці — регіоні, який має ключове значення для оборони Європи.

Протягом останнього року європейські держави, зокрема й ті, що не входять до Європейського Союзу, активно працюють у форматі неформальної координаційної групи, яка фактично діє без участі Сполучених Штатів. До неї залучені Велика Британія, Норвегія та інші партнери. Цей формат отримав неофіційну назву «коаліція бажаючих».

Радники з національної безпеки приблизно трьох десятків урядів перебувають у постійному контакті. Вони регулярно проводять онлайн-зустрічі, особисті консультації та обмінюються повідомленнями в неформальних каналах зв’язку. У цих колах сформувався високий рівень довіри, що дозволяє швидко координувати позиції та шукати спільні рішення в умовах, коли США дедалі частіше сприймаються як фактор нестабільності, а не як гарант безпеки.

За цей час європейські лідери напрацювали відпрацьований механізм взаємодії на випадок різких або потенційно небезпечних дій з боку американського президента. Це дозволяє оперативно узгоджувати спільну реакцію без залучення Вашингтона.

Окреме місце в цьому неформальному об’єднанні посідає Україна. Саме навколо підтримки Києва почалося формування тісних контактів між ключовими європейськими столицями. Участь України не лише зміцнила взаємну довіру між партнерами, а й створила новий рівень координації, коли лідери та радники безпосередньо знають один одного й можуть швидко виходити на прямий зв’язок.

Україна розглядається як унікальний елемент потенційного безпекового альянсу. Це найбільш мілітаризована держава серед учасників цього формату, яка має одну з найбільших армій у Європі, розвинену індустрію безпілотних технологій і безпрецедентний сучасний бойовий досвід. Жодна інша європейська країна не має подібного практичного досвіду ведення повномасштабної війни.

У разі поєднання військового потенціалу України з можливостями провідних європейських держав, таких як Франція, Німеччина, Польща та Велика Британія, новий альянс міг би отримати колосальну силу. Йдеться як про ядерні, так і про неядерні компоненти стримування, що здатні забезпечити безпеку континенту навіть без прямої участі США.

Таким чином, дедалі очевидніше, що Європа поступово готується до сценарію стратегічної автономії, у якому роль Вашингтона буде суттєво обмежена, а Україна може стати одним із ключових стовпів нової системи європейської безпеки.