В Україні працюють над комплексними рішеннями для зменшення конфліктів навколо територіальних центрів комплектування та боротьби з самовільним залишенням частин

Болградський районний суд Одеської області виніс вирок колишньому працівнику поліції, який був визнаний винним у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. Згідно з рішенням суду, обвинувачений отримав п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Це рішення стало результатом серйозного розслідування, яке почалося після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у 2024 році.

Інцидент, що привернув увагу правоохоронців, полягав у тому, що колишній співробітник поліції використав своє службове становище для того, щоб вимагати гроші за уникнення адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений скористався своєю посадою для примусу до передачі неправомірної вигоди з боку водія, що став учасником аварії.

За матеріалами суду, слідчий повідомив водію автомобіля, що саме його визнають винним у ДТП, однак запропонував «вирішити питання» шляхом фальсифікації матеріалів разом з експертами. За зміну версії подій він вимагав тисячу доларів, натякаючи, що «це коштуватиме недешево».

Водій автомобіля наполягав на своїй невинуватості, стверджуючи, що мотоцикліст виїхав на зустрічну смугу без увімкнених фар і перебував у стані алкогольного сп’яніння. За його словами, поліцейський залякував його реальним тюремним строком. У результаті чоловік звернувся до СБУ та погодився передати гроші під контролем правоохоронців.

Під час судового розгляду з’ясувалося, що спочатку слідчий отримав від заявника 2 тисячі гривень нібито «на бензин для експерта». Цей епізод офіційно не фіксувався. Надалі йшлося про тисячу доларів, які, за словами обвинуваченого, мали бути «для нього особисто», а іншим він нібито передасть гроші сам. Затримку з передачею коштів слідчий сприймав агресивно та вимагав назвати конкретну дату.

Поліцейського затримали під час одержання неправомірної вигоди. Після цього його звільнили з органів поліції за результатами службового розслідування.

У суді обвинувачений намагався перекваліфікувати свої дії на шахрайство. Він заявляв, що мав понад десять років досвіду роботи слідчим у справах ДТП і ще до проведення експертиз був переконаний у винуватості мотоцикліста. Також він посилався на складне фінансове становище, сімейні проблеми та необхідність догляду за тяжкохворою матір’ю. За його версією, гроші він вирішив привласнити через наполегливі прохання водія та його батька.

Суд відкинув ці аргументи. Було встановлено, що слідчий мав усі процесуальні повноваження самостійно ухвалювати рішення у справі — визначати потерпілих, повідомляти про підозру, змінювати кваліфікацію або закривати провадження. Доказів того, що кошти призначалися для передачі іншим особам, суд не знайшов.

Окремо суд звернув увагу на поведінку обвинуваченого перед винесенням вироку. За кілька днів до судових дебатів він разом з іншою особою намагався незаконно залишити територію України. 22 січня 2026 року його затримав прикордонний наряд. Після цього прокурор ініціював зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

Обвинувачений пояснював, що їхав до батьків, щоб попрощатися, усвідомлюючи можливий вирок. За його словами, він перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння і не пам’ятає, як опинився біля кордону. Суд не прийняв ці пояснення як підставу для пом’якшення відповідальності.

Спроби захисту довести провокацію злочину шляхом повторного допиту свідків суд відхилив, визнавши такі клопотання спрямованими на затягування процесу. Вирок набув форми реального позбавлення волі.

Святошинський район Києва — це один із найбільш багатофункціональних та динамічно розвиваючихся районів столиці України. Він поєднує в собі як елементи сучасної урбаністики, так і збережені історичні традиції, що відображаються у місцевій архітектурі, культурі та інфраструктурі. Розташований на заході Києва, район займає стратегічно важливе місце в економічному та соціальному житті міста.

Святошин зберігає свою популярність серед мешканців завдяки вигідному розташуванню, доступу до основних транспортних шляхів та зручності в організації побутового життя. Тут розвинута система громадського транспорту, що дозволяє швидко дістатися до інших районів столиці, а також до центру Києва. Зелена зона та парки забезпечують комфортне середовище для прогулянок і відпочинку, що є важливим аспектом для жителів району.

Найбільший прибуток схема приносила на популярних міжнародних напрямках, де постійно спостерігався дефіцит квитків. Пасажири сплачували значно більше за офіційну вартість, а отримані кошти розподіляли між учасниками організації.

За даними слідства, безпосередньо Андрій Костін незаконно перевіз безквиткових пасажирів на суму понад 733 тисячі гривень. Загальні збитки від діяльності всієї організації оцінюються у понад 73,8 мільйона гривень. Загалом через схему було перевезено більш як 34 тисячі пасажирів.

Суд частково задовольнив цивільний позов і зобов’язав Костіна відшкодувати 488 тисяч гривень з урахуванням коштів, сплачених раніше.

Вирок став одним із перших у серії кримінальних справ щодо масштабних корупційних схем на міжнародних залізничних маршрутах, які тривалий час залишалися джерелом тіньових прибутків.

В умовах глобалізації, коли різноманітність культур зливається у єдиний потік, особливо важливо зберігати та підтримувати національні традиції. Для кожної нації культура є не лише елементом ідентичності, а й запорукою єдності та сталого розвитку. Українська культура, зі своєю багатою історією, мовними особливостями та народними звичаями, потребує особливої уваги та збереження, аби її багатство не було забуте чи витіснене чужими впливами. Роль держави, громадських організацій і кожного громадянина у цьому процесі надзвичайно важлива.

Протягом століть українці формували свою самобутність через традиції, мистецтво, мову та звичаї. Кожне покоління вносило свій вклад у розвиток національної культури, що відображало не лише зовнішні впливи, але й глибокі внутрішні переживання та прагнення до збереження своєї ідентичності. Мова, як основний носій культури, є тим механізмом, який передає мудрість поколінь. Саме завдяки мові зберігаються народні пісні, казки, обряди та святкові традиції.

Крім того, ексчиновник задекларував гараж і недобудований дачний будинок площею 258 квадратних метрів. Земельною ділянкою під цим об’єктом він користується разом із батьком.

Із рухомого майна Руслану Магомедову належить Volkswagen Touareg 2021 року випуску. Також у декларації зазначено значні суми готівки — 112 тисяч доларів США та 87,3 тисячі євро.

Окремо в декларації фігурує співмешканка ексголови комісії Євгенія Грищенко. Вона задекларувала квартиру в Києві площею 134,3 квадратних метра, три земельні ділянки — дві по 1000 квадратних метрів у Яблунівці та одну площею 900 квадратних метрів у Києві.

На неї також записані кілька транспортних засобів преміумкласу: Lexus RX200t, Mercedes-Benz C43, а також амфібійний квадроцикл Gibbs Quadski. Крім цього, Грищенко володіє понад 900 державними облігаціями та є власницею 100% офшорної компанії Narsure Ltd, зареєстрованої на Британських Віргінських островах.

У фінансовій частині декларації зазначено, що співмешканка ексчиновника зберігає 17,35 тисячі доларів готівкою, понад 17 мільйонів гривень на банківських рахунках, а також більше ніж пів мільйона гривень у пенсійному фонді та інвестиційних інструментах.

У Білорусі розпочалась масштабна перевірка бойової готовності збройних сил, ініційована рішенням президента Олександра Лукашенка. Ця перевірка, яка триватиме не менше ніж кілька тижнів, стала важливим кроком у зміцненні обороноздатності країни, враховуючи зростаючу напруженість у регіоні та можливі зовнішні загрози. Протягом цього періоду Білорусь проводить комплексні навчання, що охоплюють не лише сухопутні війська, а й повітряні сили, а також різноманітні підрозділи спеціального призначення.

Перевірка бойової готовності в Білорусі може також бути сигналом того, що країна готується до ймовірних змін у безпековій ситуації на міжнародній арені. Незважаючи на те, що офіційна мета цих заходів — перевірка здатності до швидкого реагування та мобілізації, політичні аналітики вважають, що за цим стоїть ширша стратегія, спрямована на підвищення впливу Білорусі в геополітичних справах регіону.

Українська сторона уважно фіксує активність білоруської армії, оскільки Білорусь від початку повномасштабної війни відіграє допоміжну, але важливу роль у військовій інфраструктурі Росії. Саме з білоруської території у 2022 році здійснювалися ракетні удари по північних регіонах України, а логістика російських військ тривалий час проходила через білоруські залізниці.

Хоча згодом присутність російських підрозділів у Білорусі скоротилася, Мінськ і надалі надає свою територію як військовий плацдарм. Це включає навчальні полігони, казарми, транспортні маршрути та інфраструктурну підтримку.

Попри тісну військову співпрацю з Москвою, білоруська армія безпосередньо не бере участі в бойових діях проти України. Причина — внутрішня ситуація в самій Білорусі. Війна залишається вкрай непопулярною серед населення, а відправлення солдатів за межі країни несе для режиму ризик внутрішньої дестабілізації.

На початку повномасштабного вторгнення частина білоруських військових і офіцерів відкрито виступила проти втягування країни у війну. Деякі з них залишили службу або взагалі виїхали з країни. Цей фактор і надалі стримує Лукашенка від прямої участі у війні живою силою.

Відмова від відправлення солдатів не означає нейтралітету. Білоруська промисловість працює на потреби російської армії, а територія країни використовується для запусків дронів і розміщення елементів ударної інфраструктури. Восени 2025 року в Білорусі було розгорнуто російські ракети середньої дальності, які офіційно декларуються як «оборонні».

Крім того, під час нинішніх навчань білоруська влада заявила про намір посилити охорону кордону з Україною та інвестувати в нові військові об’єкти поблизу прикордонних районів. Будівництво полігонів і модернізація пунктів пропуску створюють додаткові ризики для північного напрямку.

Для України головна проблема — відсутність чітких гарантій. Лукашенко публічно запевняє, що не планує воювати, однак водночас зберігає повну військову інтеграцію з Росією. Це змушує українське командування тримати північний кордон у стані підвищеної готовності та закладати потенційні сценарії загроз.

Навіть без прямого вторгнення з білоруської території, сама можливість такого розвитку подій примушує Україну утримувати значні сили на півночі, що впливає на загальну конфігурацію оборони.

У найближчі місяці ситуація навколо Білорусі залишатиметься фактором стратегічної невизначеності. Україна та її партнери продовжать уважно стежити за розвитком подій, адже будь-яка зміна позиції Мінська може мати серйозні наслідки для регіональної безпеки.