Українські військові у Покровську стикаються з критичною нестачею піхоти та проблемами логістики

В Україні формується масштабний корупційний скандал, який охоплює одразу дві стратегічні галузі — систему охорони здоров’я та енергетичний сектор. Обидва напрями мають прямий вплив на якість життя мільйонів громадян, а тому оприлюднені факти викликають гостру суспільну реакцію. За матеріалами звернень, аналітичних довідок і заяв громадян, йдеться про можливі узгоджені дії посадовців державних органів із великим бізнесом.

У медичній сфері під підозрою опинилися окремі представники Міністерства охорони здоров’я та Національної служби здоров’я. За наявною інформацією, вони могли перебувати у змові з провідними фармацевтичними виробниками, що домінують на українському ринку. Мова йде про ймовірне лобіювання конкретних препаратів, маніпуляції з державними закупівлями та створення умов, за яких конкуренція фактично усувалася. Наслідком таких дій могли стати завищені ціни на ліки та обмежений доступ пацієнтів до альтернативних, інколи дешевших засобів лікування.

Попри серйозність викладених фактів, слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва Олена Хардіна відмовила у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Ухвала №761/36319/25 від 25 листопада фактично заблокувала початок офіційного розслідування заявлених порушень.

Паралельно з цим, у фокусі опинилася ще одна можлива організована група — цього разу на перетині урядових структур і енергетичного сектору. У матеріалах згадуються міністр енергетики Сергій Гринчук, його попередник і нинішній очільник Мін’юсту Герман Галущенко, колишній в.о. міністра Юрій Вітренко, а також керівництво ДАЗВ і НЕК «Укренерго». Вони могли бути причетними до схеми привласнення коштів, виділених на реконструкцію повітряної лінії 330 кВ «Чорнобильська АЕС – Славутич» — об’єкта, що має критичне значення для енергетичної безпеки країни.

За інформацією заявників, замість виконання зобов’язань з модернізації інфраструктури, посадовці сприяли зриву тендерних робіт, переводили фінансування через підконтрольні структури та створювали умови для подальшої легалізації коштів через конвертаційні центри. Схема, за попередніми даними, включала ухилення від сплати податків, «відкати» чиновникам ДПС та Держаудитслужби, а також надання неправомірної вигоди для приховування порушень.

Обидві історії — у медицини та енергетиці — мають спільний знаменник: концентрація рішень у руках вузьких груп, відсутність належного контролю й системна монетизація державних повноважень. Якщо обставини підтвердяться, йдеться про один із наймасштабніших корупційних вузлів часів війни, який одночасно зачіпає доступність ліків і стійкість енергосистеми.

В інтернеті з’явився документальний фільм «Океан Ельзи: Спостереження шторму», який майже одразу став предметом активних дискусій у соцмережах. Стрічка привертає увагу не лише історією культового гурту, а й несподіваними особистими штрихами до портрета його фронтмена. Попри багаторічне прагнення Святослава Вакарчука відокремлювати сцену від приватного життя, нові епізоди демонструють: частина важливих для нього моментів уперше опинилася в об’єктиві камери.

Один із найемоційніших фрагментів фільму присвячений родині музиканта. Глядачі бачать не концертні зали й не репетиційні студії, а звичайну відеорозмову — Вакарчук спілкується зі своїми дітьми, сином Іваном та донькою Соломією. Камера фіксує екран смартфона, на якому відбувається теплий, стриманий діалог без пафосу та публічних жестів. У цих кадрах артист постає спокійним і зосередженим, уважним до кожного слова, що звучить по той бік екрана.

«Ваня, я тебе дуже люблю. І тебе, і Соломійку. Як тільки тато зможе, тато вже скоро до вас приїде. Я вас обіймаю, цілую. Гарно там будьте, слухайтеся чемно Олю і маму. Все, скоро побачимось», — каже артист, всміхаючись у камеру.

Епізод став одним із найбільш обговорюваних у мережі — не лише через фільм, а й тому, що глядачі вперше побачили, яким Вакарчук є поза сценою та поза політичними чи суспільними ролями. Для багатьох він постав не фронтменом гурту, а просто батьком, який підтримує своїх дітей на відстані.

«Спостереження шторму», схоже, відкриває значно більше, ніж історію культового гурту. Стрічка пропонує наблизитися до людини, яку українці знають майже 30 років, але водночас — знають лише частково. І саме ці фрагменти особистого спілкування роблять документальний фільм не просто музичною історією, а дуже приватним щоденником у часи війни.

Генеральний прокурор Руслан Кравченко публічно оголосив про початок всеукраїнської перевірки всіх дитячих будинків та закладів інтернатного типу. Паралельно з цим стало відомо про вручення трьох підозр працівникам інтернатної системи, що стало першим конкретним кроком у відповідь на численні факти порушень. Рішення було ухвалене на тлі гучних викриттів, які протягом останніх місяців активно поширювалися у відкритих джерелах та викликали широкий суспільний резонанс.

Поштовхом до дій правоохоронних органів стали матеріали, оприлюднені громадськими активістами та правозахисними організаціями. Вони фіксували системні проблеми, що роками замовчувалися: від зловживання службовим становищем і нецільового використання бюджетних коштів до грубого нехтування правами та безпекою дітей. За словами представників громадського сектору, лише за останні пів року було зібрано сотні документів, свідчень та журналістських розслідувань, які вказують на глибоку кризу в інтернатній сфері.

Одним із найбільш болючих епізодів став випадок у Великому Любліні. Після того як у мережі з’явилося відео 12-річної дівчинки, яка розповіла про сексуальні домагання з боку керівника реабілітаційного центру, стало очевидно, що йдеться не про один інцидент. Свідчення дітей підтвердили багаторічні факти побиттів, зґвалтувань, принижень та погроз. Моніторинг виявив умови, що не відповідають жодним стандартам: відсутність базових засобів гігієни, використання їдальні у приватних цілях, незаконні операції з грошима вихованців. Саме після публічного розголосу матеріали активістів почали вивчати правоохоронні органи.

Не менш резонансною стала історія незаконного повернення 52 українських дітей з Австрії, серед яких були й діти з важкими формами інвалідності. Вони три роки перебували у безпечних умовах за кордоном, але в ніч на 2 червня 2025 року були таємно доставлені в Україну, на Кіровоградщину — регіон, що регулярно потрапляє під ракетні обстріли. Правозахисники подали десятки запитів на адресу центральних і регіональних органів, домагаючись пояснень щодо легітимності та мети цього рішення, адже доля дітей і мотиви посадовців у цій історії залишаються нез’ясованими.

Ще один масштабний кейс стосується Запорізького будинку дитини «Сонечко». Після аналізу фінансових документів стало очевидно, що заклад роками отримував фінансування на дітей, яких там фактично не було. Сто сімдесят вісім вихованців були евакуйовані на Львівщину та перебували на повному утриманні місцевого бюджету, але для державних звітів вони «продовжували перебувати» у Запоріжжі. Це дозволило адміністрації залучити майже 297 млн грн, з яких понад 212 млн пішли на зарплати та премії працівникам. Матеріали щодо схеми були скеровані до трьох десятків адресатів, включно з центральними органами влади.

Ще одним напрямком викриття стала державна субвенція на житло для сиріт. У 2024 році держава виділила кошти на придбання квартир для дітей-сиріт та підтримку сімейних форм виховання. Але на місцях чиновники масово повідомляли про «відсутність потреби», що дозволяло перерозподіляти субвенції у власних інтересах. Правозахисники надіслали запити до Одеси, Харкова і Києва, охопивши понад шістдесят адресатів та зафіксувавши характерні ознаки схеми, що працювала на приховане перерозподілення державних коштів.

Заява Генерального прокурора про початок перевірки всієї системи інтернатів виглядає першим серйозним кроком держави після тривалого ігнорування проблеми. Водночас у правозахисних колах наголошують, що формальна перевірка не дасть результату, якщо прокуратура не вивчить зібрані матеріали предметно. За пів року роботи громадським експертам удалося створити серйозні прецеденти, довести наявність системних порушень і показати, що проблему можливо розв’язувати не на папері, а через реальні дії.

Директор Бюро економічної безпеки України Олександр Цивінський публічно окреслив основні тіньові практики, через які державний бюджет щороку втрачає колосальні фінансові ресурси. За його словами, мова йде не про поодинокі порушення, а про системні й добре організовані схеми, що десятиліттями вбудовувалися в економічні процеси та залишаються однією з найменш видимих, але найбільш руйнівних форм економічної злочинності.

Однією з найболючіших проблем залишається нелегальний ринок підакцизних товарів. Контрафактні алкогольні напої, тютюнові вироби та паливо не лише створюють ризики для здоров’я громадян, а й позбавляють державу значних податкових надходжень. За оцінками Бюро економічної безпеки, лише незаконний обіг підакцизної продукції щороку призводить до втрат бюджету в обсязі понад 50 мільярдів гривень. Ці кошти могли б бути спрямовані на оборону, соціальні програми та відновлення інфраструктури.

Найбільший обсяг недонадходжень, наголошує керівник Бюро, пов’язаний з ухиленням від сплати податків через виплату зарплат «у конвертах» та використання ФОП як інструменту оптимізації. Цей сегмент, за попередніми оцінками, становить до 250–300 мільярдів гривень на рік. «Дуже важко порахувати те, що не враховане. Але попередні підрахунки такі», — зазначив Цивінський.

Він підкреслив, що ці схеми не просто зменшують доходи держави — вони формують паралельну економіку, яка не підконтрольна державним інституціям. За задумом БЕБ, стратегічне завдання органу — спільно з іншими службами «витягти» ці сотні мільярдів із тіні та повернути їх у бюджет.

Цивінський також звернув увагу на різницю між публічними закупівлями, які вже перебувають у полі зору журналістів та правоохоронців, і прихованими податковими маніпуляціями. На його думку, суспільство часто бачить лише ті зловживання, які мають конкретну цифру та конкретний об’єкт — наприклад, завищену вартість будівництва дороги чи ремонту. Але значно менші шанси привернути увагу має «фантомна» частина — кошти, які не надійшли до бюджету взагалі.

«Ви ніколи не побачите того, що туди не надійшло. Це як фантом. А туди не надійшло в сотні разів більше, ніж те, на чому було зосереджено увагу суспільства», — підсумував очільник БЕБ, наголосивши, що саме ця латентна сфера є найскладнішою, але й найважливішою для роботи правоохоронців.