Українські військові у Покровську стикаються з критичною нестачею піхоти та проблемами логістики

Українські війська, які обороняють Покровськ на Донеччині, стикаються з гострою нестачею піхоти та серйозними проблемами із логістикою. Як повідомляє Associated Press, російські безпілотники активно атакують шляхи постачання, що ускладнює забезпечення військових необхідними ресурсами.

Сили оборони втрачають контроль над позиціями навколо стратегічно важливого транспортного вузла, що з’єднує кілька автошляхів, які ведуть до великих міст у східній частині Донецької області. Окрім того, Покровськ є ключовою залізничною станцією, що додає йому стратегічної ваги.

Москва прагне здобути якомога більше території, особливо з огляду на політичні зміни у США. Адміністрація Дональда Трампа наполягає на переговорах про припинення бойових дій, а нещодавнє заморожування допомоги Україні викликало серйозне занепокоєння серед українських посадовців. Водночас президент України Володимир Зеленський заявив, що військова підтримка продовжується.

Захисники Покровська повідомляють, що останнім часом противник змінив тактику, атакуючи фланги замість лобових ударів, намагаючись створити кліщовий маневр навколо міста. Контроль над висотами дозволяє росіянам ефективніше контролювати українські маршрути постачання. Сильний туман ускладнює роботу українських безпілотників, що дає змогу окупантам зміцнювати свої позиції.

Командування ЗСУ визнає, що резервів для посилення оборони не вистачає, а новостворені підрозділи мають проблеми з боєготовністю. Військові сподіваються на позитивні зміни після призначення Михайла Драпатого командувачем сухопутних військ.

“Війну виграє логістика. Якщо немає матеріально-технічного забезпечення, то немає й піхоти, тому що немає можливості її забезпечити. Росіяни навчилися цьому і роблять це досить добре”, – зазначає заступник командира батальйону “Вовки Да Вінчі” з позивним “Афер”.

Погодні умови ускладнюють ситуацію

Низка факторів призвела до втрати селища Велика Новосілка – це стало найбільшим проривом противника з моменту захоплення Курахового в січні. Українські війська ще зберігають присутність у південному секторі населеного пункту, але військові експерти критикують рішення не здійснювати повний відступ.

Селище розташоване лише за 15 км від меж Дніпропетровської області, де вже розпочато будівництво оборонних укріплень у зв’язку з потенційним просуванням ворога. Командири на місцях повідомляють про скупчення значних сил російської піхоти.

“Через це ворог нарощував сили… займав позиції, окопався. У них це дуже добре виходило”, – зазначив один із командирів біля Покровська.

У вирішальний момент російські війська почали масований наступ – у бій були введені до 10 колон бронетехніки чисельністю до 10 одиниць кожна.

Логістичні труднощі

Основні транспортні артерії, що забезпечують фронт, зараз перебувають під загрозою атак з повітря, що суттєво ускладнює забезпечення українських підрозділів. Російські сили контролюють висоти, що дозволяє їм завдавати ударів на 30 км вглиб оборони ЗСУ.

“Траса Покровськ-Павлоград-Дніпро вже під контролем російських безпілотників”, – повідомив один із командирів на передовій. За його словами, пропускна здатність дороги знизилася до 10% від попередніх показників.

Альтернативні маршрути також перебувають під загрозою, змушуючи українську техніку рухатися відкритими полями, що збільшує ризик ураження. Це суттєво ускладнює евакуацію поранених, яка тепер займає не години, а дні.

“Все видно (ворожим безпілотникам – ред.) і це дуже важко”, – говорить фельдшер “Марік”.

Проблеми з підготовкою новобранців

Нестача особового складу на фронті залишається критичною проблемою. Нові підрозділи не мають достатньої підготовки, що створює додаткове навантаження на досвідчені частини. “Афер” скаржиться:

“Постійно розширюють лінію фронту, тому що залишають свої позиції, не утримують їх, не контролюють, не стежать за ними. Майже всю роботу ми виконуємо за них. Через це, маючи спочатку 2-кілометрову зону відповідальності, ви отримуєте 8-9 кілометрів на батальйон, що дуже багато, і у нас недостатньо ресурсів”.

Проблеми виникають і з постачанням дронів – їх кількість не відповідає потребам.

“Це не тому, що вони мають менш якісну піхоту, а тому, що вони абсолютно не готові до сучасної війни”, – додає “Афер”.

Виснажені українські військові змушені утримувати позиції тижнями, не маючи ротацій. Росіяни мають значну чисельну перевагу – за словами військових, на одного українського солдата припадає 20 противників.

У медичному пункті під Покровськом поранений боєць із позивним “Риба” проходить відновлення після поранення, яке отримав під час евакуації загиблого товариша. Під час навантаження тіла на автомобіль поруч розірвалась російська міна.

“Ми відбиваємось, наскільки можемо, якомога краще”, – говорить він.

Що ще відомо щодо ситуації навколо Покровська

Як ми повідомляли, російським окупантам не вдається оточити Покровськ.

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський зазначає, що Покровський напрямок залишається одним із найгарячіших на фронті. За перший місяць 2025 року Сили оборони знешкодили там 15 тисяч окупантів, з яких близько 7000 – безповоротно. Він наголосив, що триває оборонна операція, направлена, зокрема, на знищення ворожих сил та резервів противника.

За словами Сирського, українські захисники безперервно завдають втрат окупантам.

The post Українські військові у Покровську стикаються з критичною нестачею піхоти та проблемами логістики first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Схожі статті

Претензії до українського виробника засобів радіоелектронної боротьби Contra Drone: фінансові та юридичні виклики

Українська компанія, що спеціалізується на виробництві засобів радіоелектронної боротьби під брендом Contra Drone, опинилася в центрі скандалу, пов'язаного з можливим використанням криптовалютних інструментів для легалізації фінансових коштів. Зокрема, в центрі уваги опинилися фізична особа-підприємець Андрій Яковчук і компанія ТОВ «Флай-Груп Україна». Протягом останніх тижнів з'явилися публічні заяви, що вказують на можливу причетність цих осіб до сумнівних фінансових схем, пов'язаних з криптовалютами.

Подібні ситуації часто вимагають ретельного юридичного аналізу та проведення внутрішніх перевірок. Поки що компанія та її засновники не надавали офіційних коментарів щодо висунутих обвинувачень. Це питання може стати важливим для розвитку української галузі, яка займається оборонними технологіями, враховуючи потенційні наслідки для інших гравців на ринку.

Окремо звертається увага на структуру власності компанії «Флай-Груп Україна». Її засновниками вказані Юрков Тимофій Олександрович та Андрій Яковчук. Саме ця юридична особа фігурує у публічних закупівлях, пов’язаних із постачанням обладнання РЕБ. При цьому, як зазначається в повідомленнях, розрахунки можуть проходити через низку підконтрольних ФОП, що формує багаторівневу фінансову конструкцію.

У публічному просторі також згадуються значні витрати, які можуть не відповідати масштабу задекларованого бізнесу. За оприлюдненими даними, родина підрядника нібито витратила близько 1 млн гривень, а окремо на відпочинок у Європі — ще 932 тис. гривень. Ці суми викликають питання щодо джерел походження коштів та відповідності витрат офіційним доходам.

Наразі офіційних повідомлень про завершені кримінальні провадження щодо зазначених осіб у відкритих джерелах не оприлюднено. У подібних випадках зазвичай ініціюється перевірка з боку правоохоронних органів та фінансового моніторингу, яка має встановити законність походження коштів, коректність податкових зобов’язань та відповідність процедур державних закупівель чинному законодавству.

Ситуація потребує юридичної оцінки та перевірки документів, адже йдеться про сферу оборонних закупівель, де прозорість фінансових операцій має особливе значення.

Внутрішні звинувачення щодо Львівської митниці: нові подробиці та реакція професійної спільноти

Два публічні коментарі, що стосуються керівника внутрішньої безпеки Львівської митниці, стали приводом для обговорення серед професійної спільноти завдяки своїй детальності та масштабним звинуваченням. У публікаціях, що активно поширюються в інформаційному просторі, йдеться не про зовнішні перевірки або оцінки, а про заяви, що, нібито, надходять зсередини самої системи. В них представлено конкретні розрахунки щодо щомісячних потоків та фінансових операцій.

У першому з коментарів зазначається, що підрозділ внутрішньої безпеки на Львівській митниці нібито бере участь у несанкціонованих фінансових схемах, де йдеться про серйозні суми, які безпосередньо виводяться з митних процедур. Автори цих коментарів стверджують, що підрозділ, замість виконання своїх обов'язків по забезпеченню порядку та законності, може бути причетним до маніпуляцій з тарифами, митними зборами та іншими фінансовими аспектами митного контролю.

Водночас жодних офіційних підтверджень цим цифрам наразі не оприлюднено. Самі твердження потребують перевірки в межах процесуальних процедур, зокрема фінансового моніторингу та службового розслідування. Без документальних доказів такі оцінки залишаються версією автора коментаря.

Другий коментар стосується публічного образу керівника підрозділу — зокрема стилю одягу та зовнішніх ознак достатку. У ньому згадуються люксові бренди та порівняння з вартістю офіційної форми, що раніше закуповувалася централізовано. Контраст між задекларованими доходами держслужбовця та цінами на одяг преміумсегмента став підставою для запитань щодо джерел фінансування такого способу життя.

Йдеться про дискусію навколо відповідності рівня витрат і способу життя публічної особи офіційним доходам. У демократичній системі подібні питання зазвичай вирішуються через перевірку декларацій, аналіз активів та за потреби — антикорупційні процедури.

Ситуація навколо Пшеничний на тлі цих коментарів формує репутаційний контекст, який потребує не емоційних оцінок, а офіційної реакції компетентних органів. Якщо викладені факти підтвердяться документально — це стане предметом правової оцінки. Якщо ні — твердження мають бути спростовані у встановленому порядку.

У будь-якому випадку мова йде про питання довіри до інституції, відповідальної за контроль на кордоні. Саме прозорість процедур, публічність перевірок і чіткі висновки можуть зняти або підтвердити закиди, що нині циркулюють у професійному середовищі.

Роль начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях: функції та відповідальність

Начальник управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької області відіграє ключову роль у забезпеченні належного процесуального контролю за розслідуванням кримінальних справ на рівні регіону. Його обов'язки охоплюють широкий спектр завдань, що сприяють ефективному виконанню законодавчих норм у рамках кримінального процесу.

Ця посада передбачає не лише організацію діяльності слідчих підрозділів, а й безпосередню участь у контролі за правомірністю здійснення слідчих дій. Начальник управління також відповідає за координацію дій між різними підрозділами ДБР, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами. Важливою складовою роботи є забезпечення належного процесуального супроводу всіх етапів кримінального провадження, від початкового розслідування до можливого винесення обвинувачення.

Попередню щорічну декларацію за 2024 рік Роман Колодій подав 21 березня 2025 року. У ній задекларовано заробітну плату в органах прокуратури на рівні 1,36 млн гривень, а також готівкові заощадження — 30 тис. доларів США.

Серед нерухомості вказані квартира в місті Харцизьк (право користування), земельна ділянка в Амвросіївському районі Донецької області (власність), а також автомобіль Kia Rio 2004 року випуску, який перебуває у користуванні.

Факт придбання нового авто під час воєнного стану може стати предметом додаткової уваги з боку громадськості та контролюючих органів, з огляду на співвідношення задекларованих доходів і витрат. Окремого повідомлення про перевірки наразі не оприлюднювалося.

Ситуація вкотре актуалізує питання фінансової прозорості посадовців органів прокуратури та відповідності витрат офіційним доходам.

Рішення Костопільського районного суду: відповідальність Лілії Шульжук за порушення законодавства

27 січня 2026 року Костопільський районний суд Рівненської області ухвалив рішення у справі №564/9/26, в якому визнав виконуючу обов’язки міського голови Костополя Лілію Шульжук винною у вчиненні правопорушення. Суд розглянув деталі справи та встановив, що обвинувачена здійснила дії, що суперечать вимогам законодавства, що, у свою чергу, завдало шкоди місцевим інтересам і порушило норми адміністративного управління. Після вивчення всіх матеріалів справи суд виніс відповідне рішення, поклавши відповідальність на посадову особу за вчинені порушення.

Це рішення стало важливим прецедентом для місцевої політики та адміністративного управління, адже воно підкреслює необхідність суворого дотримання законодавчих норм, особливо тими, хто займає важливі посади у державних органах. Висновок суду має не лише юридичне значення, але й серйозний вплив на репутацію посадових осіб на місцевому рівні.

Перевірка Державної служби з питань праці засвідчила, що протягом 2025 року в міській раді існувала суттєва диспропорція в оплаті праці заступників. Двоє з них щомісяця отримували премії у розмірі 150–200% від посадового окладу. Водночас двоє інших — лише 10% у період із березня по листопад 2025 року.

До Дня місцевого самоврядування «фаворитам» виплатили по 7 506 гривень премії, тоді як інші заступники не отримали жодних додаткових виплат. Документальних обґрунтувань такої різниці керівництво не надало.

Окрім цього, у травні 2025 року було затверджено розподіл функціональних обов’язків, у якому двох заступників фактично виключили з управлінських процесів: їх не наділили координаційними повноваженнями та правом заміщення керівництва.

У судовому засіданні Лілія Шульжук провину не визнала. Вона заявила, що розподіл обов’язків затвердив попередній секретар ради, а вона не стала його змінювати після того, як очолила місто. Також посадовиця пояснила свої рішення політичними мотивами, зазначивши, що не довіряла заступникам через їхню належність до опозиційних партій і тому обмежувала їхні функції та преміювання.

Захист просив закрити провадження, аргументуючи різницею у продуктивності праці посадовців.

Потерпілі ж заявили про системний характер тиску: за їхніми словами, їм надавали усні доручення без належного документування, позбавляли повноважень та стабільного доходу.

Суддя Роман Снітчук дійшов висновку, що в діях Лілії Шульжук наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення — мобінг, вчинений групою осіб.

У рішенні зазначено, що керівниця мала всі повноваження для справедливого розподілу функцій і навантаження між заступниками, однак не скористалася ними. У матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання службових обов’язків потерпілими.

Суд постановив:

Визнати Лілію Шульжук винною у вчиненні мобінгу.Накласти штраф у розмірі 6 800 гривень.Стягнути судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів. У разі несплати штрафу добровільно його сума підлягатиме подвоєнню.