У Звягельському ТЦК загинув чоловік, – родина та соцмережі звинувачують воєнкомів

Керівник Дослідницької служби Верховної Ради Леся Ваолевська представила важливе парламентське дослідження, яке детально розглядає правове регулювання статусу «політично значущої особи» (ПЗО) в Україні. У документі також аналізуються підходи до застосування посиленого фінансового моніторингу щодо таких осіб, а також членів їхніх родин та пов'язаних осіб. Це дослідження є важливим для розуміння поточних проблем у сфері фінансового контролю та антикорупційної політики в Україні.

У своєму дослідженні Леся Ваолевська порівнює національну практику з міжнародними рекомендаціями, зокрема стандартами, розробленими Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), а також нормативами Європейського Союзу. До цього аналізу включені приклади з різних країн, серед яких Австралія, Велика Британія, Франція, Канада, Сінгапур, Швейцарія та Об'єднані Арабські Емірати.

Дослідження підкреслює, що після припинення публічних функцій посилену увагу зберігають ще щонайменше 12 місяців, причому оцінка залишкових ризиків враховує рівень впливу особи та її зв’язки з країнами, що мають високі ризики відмивання коштів. Якщо ризики визнають низькими, статус і пов’язані з ним заходи можуть бути зняті раніше. Така модель відповідає принципу «ризик-орієнтованого підходу», проте в інших державах терміни і критерії відрізняються.

Порівняльний огляд у документі показує значну різнорідність підходів у світі: Велика Британія застосовує ризик-орієнтований підхід без фіксованого строку моніторингу; Франція вимагає посиленого контролю щонайменше 12 місяців після відставки; Канада розділяє підхід за походженням — для іноземних ПЗО контроль може бути довічним, для національних — 5 років; Сінгапур також практикує ризик-орієнтованість без фіксованого строку; Швейцарія передбачає мінімум 10 років нагляду; ОАЕ — мінімум 3 роки. Учасники дослідження звертають увагу, що ці варіації відображають різну оцінку ризиків, історичний і правовий контекст кожної країни та рівень розвитку фінансової інфраструктури.

Документ також порівнює українські норми з Європейським законодавством, зокрема Директивою 2015/849 та пізнішими рекомендаціями ЄС, які визначають широкий перелік посад, що підпадають під режим ПЗО (глави держав, урядовці, депутати, судді, посли тощо). У 2023 році ЄС опублікував додатковні орієнтири щодо переліку посад для країн-членів, і дослідження зазначає, що українські правила адаптують ці підходи в рамках Угоди про асоціацію.

Практичні наслідки для банків йтих клієнтів очевидні: необхідність розширених процедур KYC (know your customer), більш жорсткої перевірки бенефіціарів, введення внутрішніх лімітів для схвалення великих операцій та постійне моніторингу транзакцій. Банки мають не лише виявляти підозрілі операції, а й документувати оцінку ризиків і вживати заходів згідно з внутрішніми політиками та національними регуляторними вимогами.

У дослідженні також піднімається питання ефективності практичної реалізації: відсутність єдиних підходів до строків моніторингу, відмінності в визначенні «пов’язаних осіб» та складності встановлення реальних бенефіціарів ускладнюють роботу як банків, так і контролюючих органів. Автори звертають увагу на потребу у вдосконаленні механізмів обміну інформацією між державними реєстрами, фінансовими установами та правоохоронними органами для швидшого виявлення аномалій та кореляції ризиків.

Ключовий висновок дослідження — щоб відповідати стандартам FATF і кращим міжнародним практикам, Україні варто забезпечити чіткі процедурні правила для застосування посиленого моніторингу, визначити прозорі критерії для встановлення строків нагляду та посилити інструменти контролю за деклараціями й джерелами доходів ПЗО. Це також передбачає підвищення спроможності банків у частині аналітики ризиків і кращу координацію між регуляторами.

Маша Полякова, виступаючи в ефірі програми «Вершиленко & Ко», поділилася неприємною історією, що трапилася з нею під час перельоту до Бостона. Виявилося, що агресивна реакція на її український паспорт була настільки сильною, що ситуація вийшла з-під контролю. За її словами, під час польоту, коли вона дістала свій паспорт, поруч сидів чоловік, який почав ображати її за національність.

Полякова зазначила, що цей чоловік почав із агресивних висловлювань, скандуючи неприязнь до українців, супроводжуючи свою реакцію нецензурною лексикою. Незважаючи на те, що вона не реагувала на провокації, конфлікт не припинявся. Стюардеса, яка помітила емоційну напругу, втрутилася в ситуацію, а Полякову в результаті переселили в інший клас літака.

Вона додала, що після втручання екіпажу її пересадили в перший клас, і віддячила стюардесі жартівливою подякою. На запитання ведучої, чи відповіла вона кривднику, Полякова зізналася, що відповіла йому «красномовними словами», наголосивши, що завжди вміє постояти за себе.

Маша Полякова наразі навчається у Berklee College of Music у США — одному з провідних музичних вишів, куди вона переїхала заради освіти. У соцмережах її розповідь викликала широкий резонанс: користувачі обговорюють питання безпеки пасажирів, прояви ксенофобії та необхідність чіткої реакції авіакомпаній на подібні інциденти. Деякі коментатори підтримали Полякову, інші — закликали звертатися зі скаргами до авіаліній і компетентних органів після прильоту.

10 жовтня Київ став об'єктом ракетного удару, внаслідок якого були серйозно пошкоджені об'єкти критичної інфраструктури, зокрема енергетичні мережі. Одним із найбільших наслідків атаки стало тривале відключення електропостачання на частині Лівого берега столиці. Згідно з інформацією від «Укренерго», найскладніша ситуація склалася в Київській, Сумській та Харківській областях, де були значні перебої з електрикою, а також в інших регіонах України.

Експерти наголошують, що подібні удари можуть стати частиною нової реальності, де аварійні відключення електроенергії перетворяться на стабільні графіки відключень, що ускладнить не тільки повсякденне життя громадян, але й створить додаткові ризики для зимового періоду. Особливу увагу експерти звертають на необхідність підготовки до холодів, коли ситуація з енергопостачанням може погіршитись.

Питання опалювального сезону тепер стало ще більш вразливим: старт подачі тепла залежатиме від міста, стану мереж та температур. Експерти попереджають, що навіть офіційне включення опалення не гарантує негайного тепла у всіх будинках через зношеність комунальних мереж — у Києві, за оцінками, сотні кілометрів труб перебувають у критичному стані, а аварійні ремонти можуть відтягувати подачу тепла на локальні райони.

У публічних дискусіях наростає питання відповідальності: критики називають недофінансування й повільну реалізацію програм захисту енергетичних об’єктів головними причинами вразливості інфраструктури, прихильники ж заходів підкреслюють масштаб проблем і наголошують на необхідності прискорення робіт. Дехто прямо звинувачує попереднє керівництво профільних агентств у провалі програм захисту та вкладенні коштів без видимого результату.

Фахівці з енергетики нагадують, що існують три рівні захисту об’єктів — від базових бар’єрів і габіонів до бетонних арок і протиракетних «шелтерів» — але реалізовані вони не скрізь; централізоване постачання і повільна логістика ускладнюють швидке укріплення кожного уразливого об’єкта. Через це в низці місць узагалі не встигли встановити навіть мінімальні заходи захисту.

У тій же площині нарощення протиповітряної оборони вважають пріоритетом. Депутат Сергій Нагорняк акцентує на потребі вертольотів і мобільних груп як гнучких засобів боротьби з масованими атаками дронів, а також закликає залучати досвідчених пілотів. Він застерігає від розміщення ППО безпосередньо в густонаселених районах, оскільки збиття дронів поруч із житлом може становити додаткову загрозу для цивільних.

Підсумок — ризики залишаються високими: без пришвидшення робіт із захисту критичної інфраструктури, прискорення постачань систем ППО та коригування логістики укріплень, українці можуть зіткнутися зі зростанням кількості та тривалості відключень цієї зими. Водночас експерти підкреслюють, що відповідальність за підготовку лежить і на центральних органах влади, і на місцевих власниках мереж, і що суспільство має вимагати прозорих звітів про виконані та незавершені заходи.