У Київській області забудовники претендують на землю Дельта Банку

Контроль за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення потреб Збройних Сил України, залишається одним із пріоритетних напрямів діяльності Державного бюро розслідувань у період воєнного стану. У відомстві підкреслюють, що системні перевірки та розслідування мають на меті не лише виявлення порушень, а й попередження зловживань, які можуть негативно впливати на обороноздатність держави.

За інформацією ДБР, особлива увага приділяється закупівлям озброєння, техніки, амуніції, пального та інших матеріально-технічних ресурсів, що фінансуються з державного бюджету. Слідчі аналізують договори, фінансові документи та ланцюги постачання, аби встановити, чи відповідають витрачені кошти заявленим цілям і реальним потребам військових підрозділів.

За даними слідства, починаючи з 2023 року двоє керівників Одеського квартирно-експлуатаційного управління під час перебування на посадах здійснювали закупівлі майна для військових за суттєво завищеними цінами. Через це держава переплатила майже 18 мільйонів гривень бюджетних коштів.

Слідчі встановили, що посадовці не забезпечили належної перевірки економічної обґрунтованості вартості товарів та фактично проігнорували свої службові обов’язки. У результаті кошти, які мали бути спрямовані на забезпечення потреб військових підрозділів, були витрачені неефективно.

Посадовцям повідомлено про підозру у недбалому ставленні до військової служби, що заподіяло істотну шкоду, вчиненому в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 425 Кримінального кодексу України).

Одному з фігурантів уже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 17 мільйонів гривень. Санкція статті передбачає до восьми років позбавлення волі.

Процесуальне керівництво у справі здійснює Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону. Розслідування триває.

У Харківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону зростає напруга через можливий кадрово-процесуальний конфлікт, який здатен позначитися на роботі всього відомства. Центром уваги стає керівник прокуратури Дмитро Вербицький та його найближче оточення, яке, за інформацією джерел у правоохоронних органах, може мати значний вплив на прийняття рішень у ключових кримінальних провадженнях.

За словами співрозмовників, низка призначень та кадрових рішень останніх місяців викликала питання щодо прозорості та законності процедур. Окремі працівники прокуратури висловлюють занепокоєння тим, що рішення, які мають стратегічне значення для розслідувань у сфері оборони, ухвалюються під впливом обмеженого кола осіб, що ставить під сумнів об’єктивність процесу.

Співробітники установи стверджують, що Богдашевський отримав відомчі відзнаки за поданням керівництва, однак реального впливу на розслідування не має. Фактично його роль, за словами колег, зводиться до технічного оформлення документів.

Натомість ключову організаційну та аналітичну роботу, як повідомляють джерела, виконує інший наближений до керівника прокурор — Володимир Піх. Йому приписують доступ до матеріалів економічних проваджень, планування слідчих дій та підготовку процесуальних рішень, які згодом подаються на підпис.

Окрему увагу викликає інформація про можливий тиск на керівників відділів територіальних центрів комплектування. За словами співрозмовників, перевірки та комунікація з ТЦК здійснювалися особами, які формально не мали достатніх повноважень, але водночас отримували доступ до службової інформації та особових справ.

Експерти з антикорупційної тематики наголошують: практика, коли одні посадовці фактично приймають рішення, а інші лише формально їх підписують, створює серйозні ризики зловживань. У таких умовах відповідальність розмивається, а контроль за законністю процесів суттєво ускладнюється.

Наразі офіційної реакції керівництва прокуратури на ці твердження немає. Водночас ситуація може стати предметом перевірки з боку вищих органів прокуратури або правоохоронних структур, адже йдеться про роботу органу, який відповідає за розслідування правопорушень у сфері оборони під час воєнного стану.

Олександр Кацуба став власником 50% частки газовидобувної компанії ТОВ «Надра-Геоінвест». Раніше цією часткою володіла його колишня дружина Тетяна Гузенко, і тепер вона офіційно перейшла до Кацуби. Компанія відома значними фінансовими результатами: у 2022 році підприємство виплатило сотні мільйонів гривень дивідендів, що підтверджує її високий рівень прибутковості та стабільності на ринку газовидобування.

Зміна структури власності відбулася на тлі активної діяльності компанії та її фінансових успіхів. Тетяна Гузенко раніше була зареєстрована як власниця половини підприємства, контролюючи частину бізнесу, що займався видобутком і реалізацією природного газу. Передача частки Кацубі відбулася у правовому полі та відображена у реєстраційних документах, що засвідчує легітимність операції.

Водночас ключові фінансові операції відбулися ще до переоформлення корпоративних прав. У 2022 році «Надра-Геоінвест» тричі здійснила масштабні виплати дивідендів — на 120 млн грн, 700 млн грн та 802 млн грн. Загалом ідеться про понад 1,6 млрд грн.

Таким чином, прибуток було розподілено між власниками ще до того, як Кацуба формально став співвласником компанії. Уже після цього частка у 50% була переписана на нього.

Подібна послідовність дій може свідчити про спробу мінімізувати публічність руху коштів або уникнути додаткової уваги до джерел доходів, адже до моменту переоформлення в документах фігурувала інша особа.

«Надра-Геоінвест» працює у сфері видобутку газу — одному з найбільш прибуткових сегментів енергетичного ринку. За сприятливої кон’юнктури такі компанії можуть акумулювати значні грошові потоки, що пояснює обсяги нарахованих дивідендів.

Ім’я Олександра Кацуби неодноразово фігурувало у публікаціях, пов’язаних із корупційними скандалами та діяльністю в енергетичному секторі. Тому переоформлення великої частки газовидобувного активу після отримання значних виплат може викликати додаткові запитання щодо економічної логіки та прозорості угоди.

Фактично йдеться про ситуацію, коли прибутки були отримані через номінального власника, а контроль над компанією закріплено вже постфактум. Чи має така схема виключно внутрішньосімейний характер, чи переслідує інші цілі — залишається відкритим питанням.

Залізничний районний суд Львова ухвалив вирок у кримінальній справі щодо 19-річної мешканки міста, яку визнали винною у вбивстві свого 27-річного хлопця. Трагедія сталася у жовтні 2024 року в орендованій квартирі, де пара тимчасово проживала разом. Подія набула широкого розголосу через вік фігурантів та обставини, що передували злочину.

Під час судового розгляду було встановлено, що між молодими людьми виник конфлікт, який швидко переріс у гостре протистояння. За матеріалами слідства, сварка мала побутовий характер, однак емоційна напруга та відсутність контролю над ситуацією призвели до фатальних наслідків. Правоохоронці з’ясували, що після інциденту обвинувачена не змогла надати допомогу потерпілому, внаслідок чого чоловік помер на місці.

Експертиза встановила, що потерпілий отримав 65 колото-різаних ран на голові, шиї, тулубі, грудній клітці та руках. Внаслідок таких травм чоловік помер на місці. Після цього нападниця ще завдала один удар ножем у живіт та намагалася приховати сліди злочину — викинула з вікна ніж, закривавлений одяг та ковдру, а також сфотографувала тіло загиблого на телефон і викликала таксі для втечі.

Тіло чоловіка знайшов орендодавець, який спав у сусідній кімнаті, та одразу викликав поліцію. Жінку затримали у Стрию, після чого її доставили до Львова для слідчих дій.

Суд визнав львів’янку винною у вбивстві з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 ККУ) та призначив покарання у вигляді 13 років ув’язнення. Вирок був оголошений 27 січня і ще може бути оскаржений у вищих інстанціях.