У Харкові планують побудувати підземне місто площею 236 тисяч м²

Харківський міський голова Ігор Терехов анонсував захоплюючий проект – створення підземного міста обсягом у 236 тисяч квадратних метрів. Це інноваційна ідея, яка відкриває широкі можливості для розвитку міста та комфортного проживання мешканців. Згідно з пропозицією, у цьому підземному комплексі планується розташування шкіл, парків, лікарень, торгових центрів та коворкінгів.

Цей амбіційний проект передбачає створення унікального середовища для життя та діяльності мешканців міста. Він не лише забезпечить комфорт та безпеку, а й сприятиме соціальному та культурному розвитку спільноти. Підземне місто стане місцем зустрічей, навчання, розваг та медичного обслуговування, створивши ідеальні умови для повноцінного життя мешканців.

Цей проект є ще одним кроком у напрямку створення сучасного та ефективного міського середовища. Він відображає стратегічний погляд міської влади на майбутнє, де інфраструктура має бути не лише функціональною, а й інноваційною. Такі амбітні проекти демонструють готовність Харкова відповідати викликам сучасності та стати лідером у розвитку міського середовища.

За його словами, місто шукає інвесторів для будівництва безпечного простору під землею. Попередньо необхідно 225 млн євро.

“Там буде побудовано школу, медичні заклади, паркінги, коворкінг та торговельні центри. Це дуже важливо, щоб люди відчували себе в безпеці,” — повідомив Терехов.

Підземний центр планують побудувати в центральній частині міста. Увійти до нього можна буде зі станції метро, а на поверхні облаштують паркову зону.

Схожі статті

Переговори в Абу-Дабі: шанс на мир чи чергова дипломатична пастка

У столиці Об’єднаних Арабських Еміратів стартує новий етап міжнародних переговорів, присвячених припиненню війни проти України. Для Києва ситуація залишається вкрай непростою: військовий тиск триває, союзники втомлюються від затяжного конфлікту, а Москва продовжує грати на протиріччях глобальної політики. Водночас саме цей раунд привертає підвищену увагу, адже вперше за тривалий час з’являються сигнали, які можуть пролити світло на справжні наміри російського керівництва.

Ключова інтрига полягає не лише в умовах можливого припинення вогню, а в глибині готовності Кремля до реальних компромісів. Досвід попередніх зустрічей навчив українську сторону та її партнерів обережності: за гучними заявами не раз ховалася спроба виграти час, перегрупувати сили або нав’язати вигідний Москві порядок денний. Тепер же дипломати намагаються відрізнити справжні кроки до деескалації від чергової політичної гри, замаскованої під мирні ініціативи.

Один з американських експертів із зовнішньої політики, який консультував українську сторону, визнає: попередні раунди переговорів були надзвичайно виснажливими та безрезультатними. За його словами, раніше будь-які заяви про «конструктивність» виглядали відверто відірваними від реальності. Водночас тепер він фіксує більш серйозне ставлення російської сторони до самого процесу переговорів і обережно припускає, що шанси на припинення війни навесні все ж існують.

Колишній високопоставлений український чиновник, коментуючи перебіг перемовин, був значно стриманішим у прогнозах. Водночас і він визнав, що з боку Росії відбулася певна зміна настроїв і стилю роботи за столом переговорів. За його словами, представники російської делегації цього разу більше зосереджені на практичних питаннях, а не на ідеологічних лекціях про «першопричини» конфлікту.

Йдеться, зокрема, про керівників російської військової розвідки, які, за оцінкою співрозмовника, поводяться прагматично та професійно, детально опрацьовуючи конкретні параметри можливих домовленостей. Це помітно контрастує з риторикою, яку традиційно озвучували політичні представники Кремля на чолі з міністром закордонних справ та самим Путіним.

В українських колах не виключають, що така трансформація позиції Росії може бути пов’язана зі змінами в Європі. Зокрема, Кремль уважно стежить за тим, як європейські країни нарощують оборонне виробництво, дедалі серйозніше говорять про загальноєвропейську систему безпеки та намагаються зменшити залежність від Сполучених Штатів. Мирна угода або завершення війни могли б суттєво послабити цей імпульс, адже європейським лідерам стало б значно важче переконувати своїх виборців у необхідності подальшого збільшення оборонних витрат.

Разом із тим, у Києві та серед західних аналітиків не відкидають і більш цинічний сценарій. Зміна тону Москви може бути спробою зіграти на очікуваннях адміністрації Дональда Трампа та знизити рівень тиску на Росію. При цьому всередині самої РФ мир без очевидної «перемоги» виглядатиме проблемно для Кремля, який уже заплатив за війну величезну економічну і людську ціну.

Як зазначають експерти, Путіну практично нічого представити російському суспільству як однозначний результат цих витрат. Тому будь-яка мирна угода, в якій він не зможе проголосити тріумф, створює серйозні внутрішні ризики для режиму. Саме це, на думку аналітиків, і залишається головним стримуючим фактором для справжнього завершення війни.

Тіньова сторона публічної благодійності: участь SOCAR у державних закупівлях

На тлі гучних інформаційних повідомлень про гуманітарну допомогу з боку Азербайджану та символічне перетворення автозаправних комплексів SOCAR на «пункти незламності» формується позитивний публічний образ компанії, що активно підтримує Україну в умовах війни. Водночас за межами широкого медійного фокусу розгортається інший процес, значно менш помітний, але не менш важливий з точки зору державних інтересів. Йдеться про діяльність компанії «Торговий дім Сокар Україна» у сфері великих державних закупівель, які потребують уважного аналізу з позицій економіки, етики та безпеки.

Офіційно компанія позиціонує себе як надійний партнер держави, здатний стабільно забезпечувати постачання пального та інших ресурсів у критичний для країни період. Проте умови окремих контрактів, обсяги фінансування та обмежена конкуренція в тендерах викликають запитання щодо реальної вигоди для бюджету. У деяких випадках вартість закупівель виглядає завищеною порівняно з ринковими пропозиціями, а самі процедури — надмірно закритими для альтернативних постачальників.

Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.

Морози на фронті: як екстремальна погода змінює хід бойових дій

Аномально низькі температури, що накрили Україну, суттєво позначилися на ситуації на лінії фронту та вплинули на характер бойових дій. Через сильні морози російські окупаційні війська зіткнулися з додатковими труднощами під час спроб просування вперед, що призвело до помітного зниження темпів їхніх наступальних дій. Про це повідомив начальник відділу комунікацій Третьої окремої штурмової бригади Данило Мельников під час ефіру на телеканалі «Київ24».

За словами військового, різке похолодання ускладнює логістику, використання техніки та організацію штурмових дій противника. Мороз впливає на роботу двигунів, стан озброєння, пересування особового складу та можливість швидко реагувати на зміну обстановки. У таких умовах будь-яка помилка або затримка може мати критичні наслідки, що змушує окупантів діяти обережніше та повільніше.

Мельников підкреслив, що особливо складною ситуація залишається безпосередньо на передовій. За температур близько мінус 20 градусів українські військові змушені тримати оборону в умовах, де часто немає можливості облаштувати глибокі окопи чи забезпечити повноцінне обігрівання позицій. За його словами, ці умови є серйозним випробуванням для особового складу, який перебуває на лінії зіткнення.

На тлі морозів бойові дії тривають і на інших напрямках. За даними аналітиків, українські сили відновили свої позиції в Куп’янську, взявши під контроль значну частину міста, яка раніше перебувала у так званих «сірій» та «червоній» зонах. Водночас російські війська продовжують утримувати позиції у північній частині міста.

Разом із тим противник має окремі тактичні успіхи на Донеччині. Зокрема, російські підрозділи просунулися поблизу Удачного та Гришиного, а також на півдні підконтрольної Україні частини області. Окупанти також зафіксували просування в районі Привільного, що розташоване на напрямку до Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Ситуація на фронті залишається напруженою, а погодні умови лише додають складнощів як для оборони, так і для наступальних дій обох сторін.

У владі підтримали жорсткіші підходи до роботи ТЦК – джерела

В Офісі президента обговорюються ініціативи, спрямовані на посилення контролю за процесами мобілізації та військової служби. Про це повідомляє поінформоване джерело в ОП, знайоме з внутрішніми дискусіями навколо кадрових і управлінських рішень у секторі безпеки й оборони. За словами співрозмовника, віцепрем’єр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайло Федоров підтримав пропозиції нових радників, які передбачають […]