Сирітський квиток в один кінець. Як ще до початку повномасштабного вторгнення Росія почала викрадати українських дітей

Досліджуючи внутрішню документацію відділу у справах сім’ї та дітей окупаційної адміністрації міста Торез, що на Донеччині, команді KibOrg вдалося з’ясувати нові подробиці механізму викрадення українських дітей та встановити причетних до цього осіб.

Ще до початку повномасштабного вторгнення Росія примусово почала вивозити дітей з притулків, розташованих на окупованій Донеччині та Луганщині. Листи зі звітами щодо примусової евакуації українських дітей 22 лютого 2022 року надіслали Лідії Ємельяновій — керівниці відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації нині окупованого міста Торез.

Звіти стосувалися двох закладів: Амвросіївської школи-інтернату №4 та Вуглегірської спеціальної школи-інтернату №6, що перебувають в окупації з 2014 року. Згідно знайденої інформації, вже 19 лютого 2022 року вихованців однієї зі шкіл релокували до Ростовської області — на територію дитячого оздоровчого центру «Ромашка». Місце, до якого потрапили вихованці іншої школи-інтернату, залишилося невідомим.

image

image

Нам вдалося отримати доступ до двох звітів, втім, закладів для дітей, позбавлених батьківської опіки, на окупованих територіях суттєво більше, відповідно, і дітей, за яких взялася окупаційна влада, теж значно більше. Самі ж накази щодо «евакуації» були видані з припискою «До особого распоряжения», яке від окупаційної адміністрації так і не надійшло.

Команді KibOrgвдалося отримати доступ до квартальних моніторингів окупаційної адміністрації у Донецькій області щодо кількості дітей-сиріт та дітей, залишених без батьківського піклування. Згідно знайдених документів, наприкінці травня 2024 року на окупованих Росією територіях перебували 3 349 таких дітей. Органи окупаційної адміністрації провели 636 консультацій щодо подальшого усиновлення українських дітей та їхнього ймовірного вивезення на територію Росії.

image

image

image

image
Натомість ще в квітні 2022 року в Торезі право на усиновлення мали лише 34 дитини, яких зрештою незаконно вивезли до Росії з прифронтових територій (про це свідчить складений окупаційною адміністрацією міста список, який є в розпорядженні команди KibOrg). З цього числа 31 дитина — вихованці інтернатних закладів.

Крім того, нам вдалося отримати доступ до файлу з інформацією про 746 дітей з територій, окупованих уже після 24 лютого 2022 року. У випадку майже половини з них окупанти провели консультації про подальше усиновлення та ймовірне їх вивезення на територію Росії.

Згідно тих самих документів, шестеро з восьми дітей прибули до нині окупованого Маріуполя. Команді KibOrgстало відомо, що лише одну дитину згодом повернули батькам.

image

image

Окрему увагу варто звернути на розподіл дітей: з 53 осіб, незаконно переміщених до Московської області, немає жодної старше 2017-го — всім було до шести років. На відміну від інших викрадених дітей, яких відправляли переважно до Ростовської області, цю групу, ймовірно, відбирали за критерієм «перспективності» подальшого усиновлення в російській столиці. Зі знайденого нами документу стало відомо, що 47 дітей мали старших братів або сестер, проте жодного з них не перевезли до Московської області. Це може свідчити про те, що родинні зв’язки розривали свідомо.

Загалом у списку з розподілом дітей та їхніми біографічними даними, який ми отримали в своє розпорядження, фігурують три спеціалізовані дитячі будинки, з яких потім незаконно вивозили українських дітей:

  • Міський спеціалізований будинок дитини Донецька;
  • Республіканський спеціалізований дитячий будинок міста Макіївка;
  • Міський спеціалізований будинок дитини Донецька Міністерства охорони здоров’я.

 

Команда KibOrgідентифікувала більшість мешканців Тореза, відповідальних за незаконне переміщення українських дітей до Росії. Значна частина керівництва закладів для дітей без батьківської опіки виявилась громадянами України, які отримали російські паспорти. Ми ідентифікували повний склад Ради з питань захисту прав дитини та соціальної підтримки сім’ї міста Торез.

1. Керівниця відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації міста Торез.

Ємельянова Лідія Миколаївна (08.07.1963) — уродженка міста Слов’янськ, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Чистякове, Донецька область, Мікрорайон-4, буд. 26, кв. 41.

З 2004 року працювала в торезькому міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Нагороджена окупаційною адміністрацією за «заслуги у боротьбі з попередженням безнаглядності та попередженням правопорушень серед неповнолітніх» у місті Торез.

Соцмережі: VKVKOK.

Номер телефону: +7 949 319 97 57.

Пошта: [email protected]

СНІОР (СНИЛС): 212-402-030 78

Паспорт: 6019 622696

2. Заступниця начальника відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації міста Тореза, заступниця голови Ради.

Буза Інна Борисівна (05.06.1958) — уродженка міста Шахтарськ, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Чистякове, Донецька область, Мікрорайон-4, буд. 24Б, кв. 49.

З 2004 року працювала в службі з питань неповнолітніх міста Торез.

Номер телефону: +7 949 319 97 58.

Пошта: [email protected]

СНІОР (СНИЛС): 212-502-221 08

Паспорт: 6020 928187

3. Заступниця голови адміністрації, голова Ради.

Дідух Ольга Петрівна (18.02.1981) —  уродженка міста Єнакієве, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Єнакієве, вул. Чубаря, буд. 137.

З 2004 року працювала у єнакієвському міському відділі освіти.

Соцмережі: VKOKOKOK.

Пошта: [email protected]

СНІОР (СНИЛС): 212-294-533 36

Паспорт: 6019 797409

4. Завідувачка сектору профілактики та соціального захисту сімей відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації міста Торез.

Бабушкіна Людмила Володимирівна (27.05.1974) — уродженка міста Торез, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Торез, вул. Енгельса, буд. 97, кв. 10.

З 2005 року працювала у торезькому міському центрі соціальних служб сім’ї, дітей та молоді.

Соцмережі: OK.

Пошта: [email protected]

СНІОР (СНИЛС): 207-811-613 46

Паспорт: 6019 791900

5. Головна спеціалістка відділу обліку та звітності управління муніципальної власності та міського господарства адміністрації міста Торез.

Ковцик Антоніна Олександрівна (07.10.1985) — уродженка міста Торез, Донецької області. Зареєстрована за адресами: м. Торез, вул. Шевцової, буд. 13, кв. 32 та м. Таганрог, вул. Сергія Шило, буд. 261, кв. 11.

З 2004 року працювала у житловому комунальному підприємстві «ЖИТЛОКОМУНСЕРВІС» міста Торез.

Соцмережі: OKVK.

Пошта: [email protected][email protected]

СНІОР (СНИЛС): 210-266-844 27

Паспорт: 6019 818856

6. Начальниця відділу запису актів цивільного стану Торезького міського управління юстиції Міністерства юстиції «ДНР».

Куршина Катерина Володимирівна (06.12.1991) — уродженка міста Торез, Донецької області. Адреса реєстрації: м. Торез, вул. Котовського, буд. 55.

Телефон: +79384405315

Соцмережі: VKOK.

Пошта: [email protected][email protected]

СНІОР (СНИЛС): 206-449-841 72

Паспорт: 6019 584167

7. Начальниця відділу грошових виплат та компенсацій управління праці та соціального захисту населення адміністрації міста Торез.

Литвинова Людмила Миколаївна (09.08.1963) — уродженка міста Торез, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Чистякове, Донецька область, Мікрорайон-1, буд. 14, кв. 10 та м. Торез, вул. 50 лєт СССР, буд. 8, кв.32.

З 2005 року працювала у торезькому міському управлінні праці та соціального захисту населення.

Соцмережі: VK.

Пошта: [email protected][email protected]

СНІОР (СНИЛС): 210-284-582 38

Паспорт: 6019 797447

8. Завідувачка амбулаторії №7 державної бюджетної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Торез»

Масленникова Наталя Вікторівна (05.09.1975) — уродженка міста Шахтарськ, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, буд. 59, кв. 53.

З 2005 року працювала у відособленому підрозділі з оздоровлення населення державного підприємства «Шахтарськантрацит».

СНІОР (СНИЛС): 16247846287

Паспорт: 4620 836097

9. Головна спеціалістка відділу освіти адміністрації міста Торез.

Радченко Тетяна Олександрівна (25.05.1980) — уродженка міста Сніжне, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Торез, вул. Вокзальна, буд. 70, кв. 2.

Соцмережі: VKVKOKOK.

СНІОР (СНИЛС): 212-631-761 28

Паспорт: 6021 384553

Автор: Олег Котюжанський

Схожі статті

Наталія Могилевська: Перетворення, яке руйнує стереотипи

Наталія Могилевська продовжує доводити, що вік не визначає межі жіночності та самовираження. Сучасна співачка, яка активно проживає період материнства, демонструє силу, впевненість і почуття гумору, які не втрачаються з роками. У новому відео в соціальних мережах Могилевська вразила шанувальників своєю вражаючою трансформацією: два кардинально різні образи з’єдналися в одній історії, показуючи, що різноманіття – це не лише мода, а й спосіб мислення.

На початку ролика артистка постає в кумедному та трохи зухвалому образі: величезна чорна перука, яскраво-рожева шуба та насичений макіяж створюють відчуття театральної гри. Цей образ, водночас іронічний, і сміливий, підкреслює готовність сприймати життя з гумором і не боятися бути собою. Контраст між зовнішньою яскравістю та внутрішньою гармонією додає відео особливого шарму та емоційної глибини.

Втім уже за мить на екрані з’являється зовсім інша Наталія — гламурна, впевнена і зваблива. Співачка постає в обтислій золотій сукні з паєтками та чорним мереживним ліфом, що підкреслює фігуру. Образ доповнюють масивне намисто, грайливий настрій і впевнена подача.

Контраст між двома образами Могилевська підкреслила лаконічним підписом:«50 років можуть виглядати по-різному, чи не так?»

Відео викликало активну реакцію колег і підписників. Зокрема, акторка Ольга Сумська з гумором зауважила, що навіть у першому, жартівливому образі співачка виглядала привабливо.

Цим перевтіленням Наталія Могилевська ще раз дала зрозуміти: у 50 можна бути елегантною або кумедною, гламурною або зухвалою — і не обирати щось одне. Головне — дозволяти собі бути різною і отримувати від цього задоволення.

Лідерство департаменту інфраструктури Черкас у системі державних закупівель

За інформацією електронної системи державних закупівель, у Черкасах саме департамент інфраструктури залишається одним із найактивніших замовників за кількістю оголошених та проведених тендерів. Така динаміка свідчить про масштабність завдань, покладених на структуру, а також про постійну потребу міста в оновленні та розвитку інфраструктурних об’єктів.

Основна частина закупівель департаменту стосується ремонту та утримання доріг, тротуарів, мереж зовнішнього освітлення, громадських просторів і об’єктів благоустрою. Крім того, значну частку займають тендери на проєктно-кошторисні роботи, технічний нагляд та послуги з поточного обслуговування міського господарства. Саме через це департамент регулярно фігурує серед лідерів за кількістю процедур у системі Prozorro.

Суд першої інстанції ухвалив рішення продовжити відсторонення Андрія Шалєєва з посади до 14 січня 2026 року. Водночас апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у продовженні відсторонення, що дозволило посадовцю фактично повернутися до виконання обов’язків.

Окрему увагу привернуло майнове становище керівника комунального підприємства. У 2024 році Шалєєв користувався автомобілем Toyota Land Cruiser, який у декларації був записаний на іншу особу — Петра Трунова. Разом із тим, за даними розслідування, з 18 червня 2025 року цей автомобіль перебуває у власності самого Шалєєва.

Про зміну майнового стану не було повідомлено, декларацію про суттєві зміни не подано. Середня ринкова вартість такого автомобіля становить близько 50 тисяч доларів, або понад 2 мільйони гривень. Для порівняння, офіційна річна заробітна плата посадовця, згідно з декларацією, складає близько 825 тисяч гривень.

Саме цей автомобіль журналісти помітили біля підприємства «Міськсвітло». Юрисконсульт установи тоді пояснив, що керівника немає на місці, а машина стоїть, бо директор поїхав до міської ради на службовому авто.

Також у декларації зазначено, що у 2024 році Ірина Новікова подарувала Андрію Шалєєву земельну ділянку в Чернівцях та понад 190 тисяч гривень готівкою.

Крім того, у матеріалах розслідування фігурує інформація про нерухомість, яка, ймовірно, належить сину посадовця. Йдеться про квартиру та паркомісце у житловому комплексі, введеному в експлуатацію у 2023 році. На запитання журналістів щодо походження цієї нерухомості Андрій Шалєєв відповів, що радить звертатися безпосередньо до його сина.

Розслідування триває. Правоохоронці перевіряють як обставини проведення тендерів, так і відповідність задекларованого майна реальним доходам посадовця.

Підозра директору Департаменту промисловості КМДА через невідповідність декларації реальним доходам

Директор Департаменту промисловості Київської міської державної адміністрації Володимир Костіков опинився під слідством через можливе внесення недостовірних відомостей у свою фінансову декларацію. Слідчі встановили, що різниця між задекларованими коштами та реальною фінансовою спроможністю посадовця може сягати 22 мільйонів гривень.

У щорічній декларації за 2023 рік Костіков зазначив, що має заощадження у розмірі 31 мільйона гривень. Проте детальний аналіз майнового та фінансового стану посадовця показав значну невідповідність між задекларованими сумами та реальними доходами, що викликало підозру у правоохоронних органів. Слідство наразі встановлює джерела походження коштів та перевіряє, чи не були подані свідомо недостовірні відомості з метою приховати частину фінансових активів.

Окрему увагу правоохоронців привернули значні витрати посадовця. Зокрема, він придбав квартиру вартістю 8,4 мільйона гривень, а також автомобілі Infiniti та Mercedes-Benz і інше цінне майно. Попри це, задекларований обсяг заощаджень майже не змінювався, що, за версією слідства, не відповідає реальному фінансовому стану.

Правоохоронці вважають, що до декларації було внесено недостовірні відомості на суму 22 мільйони гривень. За оцінкою слідства, такі дані могли використовуватися для подальшої легалізації дорогих придбань і маскування походження коштів.

Прокурори Київської міської прокуратури повідомили Володимиру Костікову про підозру за частиною другою статті 366-2 Кримінального кодексу України — декларування недостовірної інформації. Наразі вирішується питання щодо подальших процесуальних дій у межах досудового розслідування.

Рінат Ахметов знову очолив рейтинг найприбутковіших бізнесменів України

Рінат Ахметов укотре підтвердив статус одного з найвпливовіших підприємців країни, посівши перше місце в рейтингу найприбутковіших бізнесменів України. Його фінансові показники залишаються найвищими на тлі складної економічної ситуації, що свідчить про ефективність побудованої бізнес-моделі та вміння адаптуватися до викликів часу. Основними джерелами доходів Ахметова традиційно залишаються енергетика, металургія та суміжні галузі.

Важливу роль у зростанні прибутків відіграє диверсифікація активів і стратегічне управління великими промисловими групами. Компанії, пов’язані з бізнесменом, продовжують оптимізувати виробничі процеси, інвестувати в модернізацію підприємств і зберігати позиції на міжнародних ринках. Це дозволяє не лише утримувати лідерство, а й забезпечувати стабільні фінансові результати в довгостроковій перспективі.

Суть моделі полягає у створенні керованого дефіциту. Йдеться про ситуації, коли енергоблоки виводяться в так звані аварійні або планові ремонти саме в пікові періоди споживання. Це обмежує пропозицію електроенергії та провокує різке зростання цін на балансуючому ринку. За даними ринку, у період з 2021 по 2024 рік вартість електроенергії на цьому сегменті зросла приблизно на 151 відсоток.

Фінансові потоки, пов’язані з реалізацією електроенергії кінцевим споживачам, акумулюються через мережу компаній бренду YASNO, зокрема «Дніпровські енергетичні послуги», «Київські енергетичні послуги» та «Донецькі енергетичні послуги». Частина прибутків, за даними аналітиків, виводиться через іноземні структури, серед яких фігурують Fabcell Ltd та Gelion Properties Ltd.

Окремим елементом цієї системи стали публічні закупівлі. Після витіснення конкурентів шляхом демпінгу, структури, пов’язані з групою Ахметова, за даними розслідувань, підвищують вартість контрактів для державних установ через додаткові угоди. Зростання ціни в таких випадках може становити від 30 до 90 відсотків від початкової вартості договору.

Особливу увагу привертає тарифна політика щодо населення. У платіжках було закладено понад 38 мільярдів гривень на відновлення енергетичної інфраструктури. Водночас акти виконаних робіт, за оцінками контролюючих органів і журналістів, часто не містять детальної розшифровки, а окремі об’єкти можуть включатися до витрат повторно.

Паралельно компанії «ДТЕК Енерго», «ДТЕК Мережі» та «Західенерго» отримують мільярдні компенсації з державного бюджету за процедурами, які критики називають неконкурентними. Такі рішення погоджувалися за участі Міністерства енергетики та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На цьому тлі правоохоронна система, за словами авторів розслідувань, демонструє фактичну бездіяльність. Попри відкриті кримінальні провадження, зокрема №22025101110001224 та №22025101110000103 за фактами можливих зловживань владою, слідчі дії не мають помітного розвитку. Зазначається, що слідчі СБУ та Національної поліції уникають активних кроків, а Київська міська прокуратура не виконує ухвали Печерського районного суду щодо перевірки діяльності структур ДТЕК.

Критики наголошують, що така ситуація фактично легалізує енергетичний диктат. У цих умовах блекаути стають не лише наслідком війни чи технічних проблем, а й приводом для чергового підвищення тарифів і зміцнення позицій олігархічної групи. Деолігархізація енергетичного сектору, від якого безпосередньо залежить національна безпека, у такій конфігурації виглядає радше імітацією, ніж реальним процесом.